Побудова рахунків національної економіки України в 1998 році

59

Київський національний економічний університет

Імені Вадима Гетьмана

Факультет економіки та управління

Кафедра макроекономіки та державного управління

Побудова рахунків національної економіки України в 1998 році

(Варіант № 20)

Київ 2008 р.

Зміст

Зміст індивідуального комплексно-розрахункового завдання

Вступ

1.Розрахунок окремих зведених національних рахунків України за 1998 рік

1.1. Побудова рахунку виробництва

1.2 Побудова рахунку розподілу та використання доходу

1.3 Побудова рахунку розподілу первинного доходу

1.4 Побудова рахунку вторинного розподілу доходу

1.5 Побудова рахунку використання наявного доходу

1.6 Побудова рахунку капіталу

2. Розрахунок за 1998 рік окремих національних рахунків для п'яти секторів національної економіки («Нефінансові корпорації», «Фінансові корпорації», «Державне управління», «Домашні господарства», «Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства»

2.1. Рахунок виробництва

2.2 Рахунок утворення доходу

2.3 Рахунок розподілу первинного доходу

2.4 Рахунок вторинного розподілу доходу

2.5 Рахунок перерозподілу доходу в натурі

2.6 Рахунок використання наявного доходу

2.7 Рахунок використання скоригованого наявного доходу

2.8 Рахунок капіталу

3. Обчислення ВВП та окремих національних рахунків за даними

міжгалузевого балансу України за 1998 рік

3.1 Обчислення ВВП трьома методами

3.2 Визначення проміжного споживання

3.3 Розрахунок валової доданої вартості

3.4 Аналіз доходів секторів економіки

Список використаних джерел

Зміст індивідуального комплексно-розрахункового завдання

(Варіант № 20)

Вихідні дані, основні позначення та алгоритм розв'язання завдань, пов'язаних з обчисленням показників та побудовою основних рахунків для національної економіки України.

Частина I. За наведеними даними по Україні (за 1998 рік)

1. побудувати рахунок виробництва:

розрахувати його балансуючу статтю -- ВВП;

обчислити ЧВП;

2. побудувати рахунок розподілу та використання доходу:

розрахувати його балансуючу статтю -- валовий прибуток (змішаний дохід);

обчислити чистий прибуток;

3. побудувати рахунок розподілу первинного доходу:

розрахувати його балансуючу статтю -- валовий національний доход;

обчислити чистий національний доход;

4. побудувати рахунок вторинного розподілу доходу:

розрахувати його балансуючу статтю -- валовий наявний доход;

обчислити чистий наявний доход;

5. побудувати рахунок використання наявного доходу:

розрахувати його балансуючу статтю -- валове заощадження;

обчислити чисте заощадження;

6. побудувати рахунок капіталу:

розрахувати його балансуючу статтю -- чисте кредитування (+), чисте запозичення (-);

7. побудувати рахунок товарів і послуг:

розрахувати ВВП за двома методами (виробничим та кінцевого використання);

обчислити ЧВП.

Частина II. Для 1998 року побудувати для секторів національної еконо-міки:

Ш «Не фінансові корпорації»;

Ш «Фінансові корпорації»;

Ш «Державне управління»;

Ш «Домашніх господарств»;

Ш «Некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства»;

наступні рахунки та обчислити балансуючі статті:

рахунок виробництва,

рахунок утворення доходу,

рахунок розподілу первинного доходу,

рахунок вторинного розподілу доходу,

рахунок перерозподілу доходу в натурі,

рахунок використання наявного доходу,

рахунок використання скоригованого наявного доходу,

рахунок капіталу.

Проаналізувати зв'язок рахунків секторів економіки зі зведеними рахунками національної економіки.

Частина III. За даними міжгалузевого балансу України за 1998 рік

§ обчислити ВВП трьома методами,

§ визначити проміжне споживання,

§ розрахувати валову додану вартість,

§ проаналізувати доходи секторів економіки.

Вступ

Система національних рахунків (СНР) - це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів. Ця система застосовується в умовах ринкових відносин.

Національні рахунки розробляються Державним комітетом статистики згідно з стандартом СНР, прийнятим міжнародними організаціями у 1993 р.

Відповідно до міжнародного стандарту у СНР інституційні одиниці групуються в п'ять секторів:

- нефінансові корпорації, до яких належать інституційні одиниці, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток;

- фінансові корпорації - комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності (банки, страхові компанії тощо);

- сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, фонди соціального страхування;

- сектор домашніх господарств, що об'єднує фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках як фізичних осіб-підприємців;

- сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ), до якого входять інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій) безоплатно або за цінами, що не мають економічного значення.

У СНР відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення, показується рух товарів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Стадія виробництва характеризується показниками випуску, проміжного споживання, валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Випуск - це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць - резидентів у звітному періоді. Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб. Валова додана вартість (ВДВ) розраховується як різниця між випуском в основних цінах та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними.

Розробка та складання системи національних рахунків (СНР) на рівні економіки у цілому та на рівні секторів і галузей економіки дозволяє визначити і розрахувати усю сукупність макроекономічних показників, що характеризують економічний оборот.

Основні макроекономічні показники, що їх обчислюють на базі СНР, та їх взаємозв'язок у окремих рахунках СНР подано у схемі та таблиці 1.1.

Первинним макроекономічним показником є валовий випуск. Валовий ви-пуск (ВВ) -- це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених резиден-тами країни за рік в основних цінах. При цьому під основними цінами розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку. Вони не включають податки на продукти, але включають субсидії на продукти.

Валова додана вартість (ВДВ) -- це різниця між валовим випуском і про-міжним споживанням. Вона містить в собі первинні доходи, що створені учасни-ками виробництва і розподілені між ними.

Центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внут-рішній продукт (ВВП).

Таблиця 1.1 - Основні макроекономічні показники

1. Розрахунок окремих зведених національних рахунків України за 1998 рік

1.1 Побудова рахунку виробництва

Агрегування рахунків виробництва, доходів і видатків, споживання та капіталоутворення, а також зв'язків з іншими країнами приводить до побудови загальнонаціональних, консолідованих рахунків. Вони в узагальненому вигляді відображають натурально-уречевлену та вартісну структуру відтворювального процесу в економіці за рік, дають змогу визначити на національному рівні важливі макроекономічні показники.

Розглянемо методологію складання основних консолідованих рахунків.

Рахунок виробництва. Стадія виробництва характеризується показниками валового випуску (ВВ), проміжного споживання (ПС), валової доданої вартості (ВДВ) і валового внутрішнього продукту (ВВП), що знаходить відображення у рахунку виробництва.

ВВП (4) = 1 + 2 - 3. Ресурсна частина рахунка виробництва складається із валового випуску продуктів і послуг та чистих податків на продукти (продуктових податків субсидій на продукти).

Використання рахунка виробництва включає проміжне споживання і балансуючу статтю рахунка -- ВВП у ринкових цінах.

Таблиця 1.2. - Національні рахунки економіки України у 1998 році

Зведений рахунок виробництва

1.2 Побудова рахунку розподілу та використання доходу

Рахунок утворення доходу. Призначення рахунка утворення доходу полягає у тому, щоб показати розподіл ВВП і ВДВ на їхні складові елементи, тобто на первинні доходи, що утворюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. Основні елементи ВВП наведено у використанні рахунка, а в ресурсній частині подано ВВП.

ВКП, ЗД (5) = 1 - 2 - 3 + 4

ВВП у ринкових цінах переноситься із рахунка виробництва.

Валовий корпоративний прибуток (ВКП) і змішаний доход (ЗД) -- це балансуюча стаття консолідованого рахунка утворення доходу. Їх обчислюють за формулою:

ВКП, ЗД = ВВП - ОП - (ПВ - С), (1.1)

де ОП -- оплата праці найманих працівників;

ПВ -- валові податки на виробництво та імпорт;

С -- субсидії на виробництво;

(ПВ - С) -- чисті податки на виробництво та імпорт.

Чистий корпоративний прибуток (ЧКП) і змішаний доход (ЗД) обчислюють за формулою:

ЧКП, ЗД = ВКП, ЗД - А, (1.2)

де А -- споживання основного капіталу (амортизація).

Таблиця 1.2. - Національні рахунки економіки України у 1998 році.

Зведений рахунок утворення доходу

1.3 Побудова рахунку розподілу первинного доходу

Рахунки розподілу доходів. Процес розподілу та перерозподілу доходів на рівні економіки у цілому розглядається в СНР у двох рахунках: рахунка розподілу первинного доходу та рахунка вторинного розподілу доходу. Цей процес охоплює взаємовідносини з приводу розподілу і перерозподілу доходів не тільки між суб'єктами економічної діяльності внутрішньої економіки, але й їх відносин з іншими країнами.

У ресурсній частині рахунка розподілу первинного доходу показують усі види доходів від виробничої діяльності (валовий корпоративний прибуток, зміша-ний дохід, оплату праці найманих працівників, чисті податки на виробництво та імпорт), а також доходів, отриманих у результаті розподільчих операцій від інших країн (доходи від власності).

У використанні рахунка відображають доходи від власності, сплачені іншим країнам. Балансуючою статтею цього рахунка є валовий національний дохід (ВНД).

ВНД (6) = 1 + 2 + 3 + 4 - 5.

Валовий корпоративний прибуток (ВКП), змішаний дохід (ЗД) переносяться у цей рахунок із рахунка утворення доходу. Вони є первинними доходами корпо-рацій (нефінансових і фінансових), а також некорпорованих підприємств, фірм, що належать домашнім господарствам.

Оплата праці найманих працівників складається із двох частин: оплати праці працюючих-резидентів, що отримана від наймачів-резидентів (переноситься у цей рахунок із рахунка утворення доходу); оплати праці працюючих-резидентів, що отримана від інших країн, тобто від господарських одиниць-нерезидентів (перено-ситься в цей рахунок із рахунка поточних операцій із зовнішньоекономічної діяль-ності).

Податки на виробництво та імпорт складаються із податків, що їх сплачено державі господарськими одиницями-резидентами (переноситься у цей рахунок із рахунка утворення доходу), і податків, сплачених державі господарськими одиницями-нерезидентами (переноситься у цей рахунок із рахунка поточних операцій із зовнішньоекономічної діяльності). Податки на виробництво та імпорт -- це первинні доходи держави, тобто органів державного управління. Зауважимо, зокрема, що податки на доходи і власність в СНР не розглядаються як первинні доходи, а трактуються як перерозподільчі платежі.

Субсидії на виробництво та імпорт у рахунок розподілу первинних доходів переносяться із рахунка утворення доходу та рахунка поточних операцій із зовнішньоекономічної діяльності.

У рахунку розподілу первинних доходів фіксуються чисті податки на виробництво та імпорт, тобто як різниця між валовими податками і субсидіями на виробництво та імпорт.

Доходи від власності отримані -- це зовнішні первинні доходи, що їх отри-мують власники фінансових активів, землі, нематеріальних (нефінансових) активів за надання права користування ними господарським одиницям.

У рахунку розподілу первинного доходу на рівні економіки в цілому у ресурсах відображаються тільки доходи від власності, отримані від інших країн.

Валовий національний доход (ВНД) є балансуючою статтею рахунка розпо-ділу первинного доходу. Він визначається як різниця між усіма отриманими доходами (Всього ресурсів) і доходами, сплаченими іншим країнам.

Таблиця 1.3. - Національні рахунки економіки України у 1998 році

Зведений рахунок первинного розподілу доходу

1.4 Побудова рахунку вторинного розподілу доходу

Перерозподіл доходу на рівні економіки в цілому висвітлюється у рахунку вторинного розподілу доходу. У ресурсах цього рахунка показують ВНД та по-точні трансферти, одержані від інших країн, а у використанні -- соціальні допомо-ги та інші поточні трансферти, передані іншим країнам. Балансуюча стаття цього рахунку визначає обсяг валового національного наявного доходу.



ВНДн (6) = 1 + 2 + 3 - 4 - 5.

Валовий національний дохід (ВНД) у цей рахунок переносять із рахунка розподілу первинного доходу.

Поточні трансферти -- це економічні перерозподільчі операції, в результаті яких одні інституційні одиниці беззворотньо і безкоштовно передають іншим інституційним одиницям доходи, товари, послуги, активи або права власності. Вони здійснюються за вилучення поточних доходів платників і додаються до поточних доходів отримувачів.

У рахунку вторинного розподілу доходів на рівні економіки в цілому у ресурсах відображають тільки поточні трансферти, отримані від інших країн, а при розрахунках за секторами внутрішньої економіки -- поточні трансферти, отримані відповідними секторами від інших секторів.

Валовий національний наявний дохід (ВНДн) є балансуючою статтею рахунка вторинного розподілу доходу. Він визначається як різниця між усіма отриманими доходами (Всього ресурси) і доходами, що їх передано у формі поточних трансфертів іншим країнам (використання рахунка).

Для внутрішньої економіки характеристика процесу розподілу та перероз-поділу доходів між секторами економіки висвітлюється у трьох рахунках: пер-винного розподілу доходів, вторинного розподілу доходів і перерозподілу доходів у натуральній формі. Кожний із цих рахунків дозволяє визначити відповідні показ-ники національного доходу на рівні секторів економіки.

Призначення рахунка первинного розподілу доходів полягає у тому, щоб показати, як доходи, створені в одних секторах -- виробниках ВДВ, надходять у вигляді первинних доходів до інших секторів-отримувачів. У цьому рахунку відо-бражаються також первинні доходи, які надходять від інших країн і передаються іншим країнам (оплата праці, доходи від власності).

У ресурсній частині рахунка подаються основні види первинних доходів, які отримує певний сектор економіки від інших секторів та з-за кордону. У викорис-танні рахунка подаються доходи від власності, що передані іншим секторам еко-номіки та за кордон. Балансуюча стаття рахунка -- Валове сальдо первинних доходів.

ВСПД (7) = 1 + 2 + 3 - 4 + 5 - 6.

Валовий прибуток, змішаний дохід -- це первинний дохід корпорацій (нефінансових і фінансових), а також некорпорованих підприємств, що включаються до сектору домашніх господарств.

Оплата праці характеризує виплату заробітної плати резидентам даної країни, включаючи й ту її частину, яка отримана від інших країн, за виключенням тієї частки, що сплачена іноземним працівникам.

Податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт -- це первинний дохід органів державного управління.

Доходи від власності -- первинні доходи, які отримують одні сектори економіки від інших секторів та країн, а також передають їх іншим секторам та країнам у вигляді відсотків, дивідендів, чистої ренти, інших платежів тощо.

Валове сальдо первинних доходів характеризує такий важливий показник СНР як валовий національний дохід, створений і отриманий кожним сектором економіки внаслідок розподілу первинного доходу.

Призначення рахунка вторинного розподілу доходу полягає в тому, щоб показати процес перерозподілу доходів за допомогою платежів, які в СНР називають трансфертами. Вони охоплюють поточні податки на доходи та майно, відрахування на соціальне страхування, соціальні виплати та допомоги, інші перерозподільчі платежі (штрафи, пені).

Поточні трансферти, отримані окремими секторами економіки, як правило, не дорівнюють сумі поточних трансфертів, що сплачуються ними, тому що частка трансфертів надходить від інших країн, а також спрямовується в інші країни.

ВДн (10) = 1 + 2 + 3 + 4 + 5 - 6 - 7 - 8 - 9.

Сальдо поточних трансфертів кожного сектору економіки, як правило, не дорівнює нулю. Воно є позитивним для сектору домашніх господарств і від'ємним -- у секторах нефінансових і фінансових корпорацій. Це сальдо є близьким до ну-ля у секторі загального державного управління, тому що трансферти, які надхо-дять до цього сектору, призначені для передачі трансфертів до інших секторів. Балансуюча стаття цього рахунка -- це валовий наявний дохід (ВДн).

Рахунок перерозподілу доходу у натуральній формі характеризує перероз-подільчі операції за допомогою трансфертів у натуральній формі, тобто шляхом надання безкоштовних послуг соціально-культурного характеру або безкоштов-ного надання товарів (ліків, візків, автомобілів та ін.).

Процес перерозподілу доходів у натуральній формі відображається в СНР за допомогою спеціального рахунка.

ВСДн (4) = 1 + 2 - 3.

Якщо до наявного доходу домашніх господарств додати соціальні трансфер-ти, отримані у натуральній формі, то це формує важливий показник СНР -- скоригований наявний доход домашніх господарств, тобто усі надходження домашнім господарствам, які визначають їхні можливості здійснювати споживання та заощадження.

Скоригований наявний дохід органів державного управління дорівнює грошовому наявному доходу цього сектору за відрахуванням обсягу соціальних трансфертів у натуральній формі, які передано домашнім господарствам.

1.5 Побудова рахунку використання наявного доходу

Рахунок використання наявного доходу. Цей рахунок показує, як валовий національний наявний дохід (ВНДн) використовується на кінцеві споживчі вит-рати і валове національне заощадження. Відповідно у ресурсах рахунка відобра-жається ВНДн, а у використанні -- витрати на кінцеве споживання домашніх господарств, державних установ і громадських організацій, які обслуговують домашні господарства.

ВНЗ (3) = 1 - 2

ВНДн переноситься із рахунка вторинного розподілу доходу.

Кінцеве національне споживання -- це вартість продуктів і послуг, використаних безпосередньо для задоволення як індивідуальних, так і колективних потреб людей. Воно охоплює споживчі витрати різних груп споживачів, які групуються залежно від того, хто фактично їх фінансує, тобто на кінцеве споживання домашніх господарств, державних установ і громадських некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства.

У рахунку використання наявного доходу відображаються витрати на кінцеве споживання домашніх господарств -- резидентів, що знаходяться як на економічній території країни, так і за кордоном. Воно охоплює витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів та послуг за рахунок особистих коштів, а також надходження продуктів і послуг у нетоварній формі, які розглядаються як особисті доходи, тобто доходи, отримані від особистого підсобного господарства, фермерського господарства та ін.

Балансуючою статтею рахунка використання наявного доходу є валове наці-ональне заощадження. Воно визначається як різниця між валовим національним наявним доходом (ВНДн) і кінцевим національним споживанням. Якщо із вало-вого національного заощадження відрахувати споживання основного капіталу (амортизацію), то отримаємо обсяг чистого національного заощадження:

ЧНЗ = ВНЗ - А.

Таблиця 1.5. - Національні рахунки економіки України у 1998 році

Зведений рахунок використання наявного доходу

1.6 Побудова рахунку капіталу

Рахунок капіталу. Цей рахунок характеризує процес реального фінансового нагромадження основного капіталу, зміни запасів матеріальних оборотних коштів, включаючи перерозподіл (фінансових і нематеріальних) капітальних активів між секторами економіки та іншими країнами у вигляді капітальних трансфертів, а також джерел його фінансування.

У ресурсах рахунка подається:

чисте національне заощадження;

чисті капітальні трансферти, тобто капітальні трансферти, отримані від інших країн, за виключенням капітальних трансфертів, переданих іншим країнам.

До використання включені різні типи вкладень в активи:

валове нагромадження основного капіталу;

зміна запасів матеріальних оборотних коштів;

споживання основного капіталу;

чисті купівлі землі та інших нематеріальних активів;

чисте придбання цінностей;

чисті кредити (+) або чисті борги (-).

ЧК або ЧБ (8) = 1 + 2 - 3 - 4 + 5 - 6 - 7.

Чисте національне заощадження переноситься із рахунка використання наці-онального наявного доходу (ЧНЗ = ВНЗ - А). Чисті капітальні трансферти, отри-мані від інших країн, -- це різниця між капітальними трансфертами, одержаними від інших країн і переданими іншим країнам. Капітальні трансферти здійснюються за рахунок капіталу або заощаджень тих, хто їх надає, для фінансування валового нагромадження або витрат довгострокового характеру, пов'язаних із придбанням фінансових і нематеріальних активів.

Таблиця 1.6. - Національні рахунки економіки України у 1998 році

Зведений рахунок капіталу

2. Розрахунок за 1998 рік окремих національних рахунків для п'яти секторів національної економіки («Нефінансові корпорації», «Фінансові корпорації»,«Державне управління», «Домашні господарства», «Некомерційні організації,

що обслуговують домашні господарства»

2.1 Рахунок виробництва

Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов'язаних показників, яка використовується для опису та аналізу економічних процесів на макрорівні.

В системі національних рахунків економічна діяльність розглядається як сукупність операцій з продуктами, доходами та фінансовими інструментами шляхом взаємодії між інституційними одиницями (секторами чи підсекторами), або в рамках самих одиниць.

Групування інституційних одиниць та операцій у національних рахунках покликані висвітлювати стан економіки відповідно до ринкових критеріїв.

Операції інституційних одиниць розподіляються між рахунками за окремими фазами економічної діяльності та напрямками її державного регулювання. За інституційними секторами економіки зараз складаються рахунки виробництва, розподілу та використання доходу, нагромадження.

Рахунок виробництва є першим у переліку рахунків поточних операцій, і методологія його побудови у значній мірі впливає на методологію усіх наступних рахунків.

При визначенні показників рахунку виробництва застосовуються Класифікація інституційних секторів економіки¹ та Класифікація видів економічної діяльності².

Рахунок виробництва відображає операції, які відносяться безпосередньо до процесу виробництва. Він складається для економіки в цілому, інституційних секторів і, при необхідності, для видів економічної діяльності. Схема рахунку виробництва для економіки в цілому з виділенням інституційних секторів наведена у додатку 1. Наявність секторів економіки за видами економічної діяльності в рахунку виробництва наведена у додатку 2.

У ресурсній частині рахунку виробництва показується випуск (виробництво) товарів та послуг. У розділі використання відображається проміжне споживання товарів та послуг і балансуюча стаття - валова додана вартість (ВДВ), яка визначається як різниця між випуском і проміжним споживанням. На рівні економіки в цілому балансуючою статтею рахунку виробництва виступає валовий внутрішній продукт. При обчисленні ВВП сума валової доданої вартості секторів (видів економічної діяльності) зменшується на суму послуг фінансових посередників, яка відноситься до проміжного споживання умовної одиниці і не розподіляється за інституційними секторами (видами економічної діяльності), та збільшується на величину податків за виключенням субсидій на продукти. Додана вартість вимірюється як на валовій основі (включаючи споживання основного капіталу), так і на чистій основі (за виключенням споживання основного капіталу). Відповідно чистий внутрішній продукт (ЧВП) розраховується на основі ВВП за виключенням споживання основного капіталу.

Випуск товарів та послуг визначається вартістю продукції, яка, є результатом виробничої діяльності господарюючих одиниць-резидентів у звітному періоді.

До випуску включаються:

- усі товари, незалежно від їхнього використання (як товари, надані іншим одиницям, котрі їх не виробляють, так і товари, вироблені для власного кінцевого споживання або нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів у виробника);

- послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема, неринкові послуги органів державного управління і некомерційних організацій;

- побутові і домашні послуги (приготування їжі, прибирання, догляд за дітьми тощо), які надаються домашнім господарствам найманою домашньою прислугою;

- умовно обчислена вартість проживання у власному житлі. У системі національних рахунків розрізняють два типи випуску - ринковий і неринковий.

Ринковий випуск здійснюється у секторі нефінансових корпорацій, фінансових корпорацій та секторі домашніх господарств (крім виробництва товарів та послуг для власного кінцевого використання і умовно обчисленої вартості послуг по проживанню у власному житлі).

Неринковий випуск є характерним для секторів загального державного управління, некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, та сектору домашніх господарств в частині виробництва товарів і послуг для власного кінцевого використання.

Неринковий випуск оцінюється переважно за сумою поточних витрат на виробництво товарів та послуг.

Поточні витрати на виробництво включають матеріальні витрати, оплату послуг сторонніх організацій, оплату праці найманих працівників (включаючи фактичні та умовно обчислені внески роботодавців на соціальне страхування), інші податки (за виключенням субсидій), пов'язані з виробництвом, споживання основного капіталу.

Таблиця 2.1. - Національні рахунки за інституційними секторами економіки у 1998 році. Рахунок виробництва

2.2 Рахунок утворення доходу

Таблиця 2.2. - Національні рахунки за інституційними секторами економіки у 1998 році. Рахунок утворення доходу

2.3 Рахунок розподілу первинного доходу

Методика складання рахунку розподілу первинного доходу базується на методологічних принципах міжнародного стандарту Системи національних рахунків (СНР), прийнятого у 1993 році Комісією Європейських співтовариств, Міжнародним валютним фондом, Організацією економічного співробітництва та розвитку, Організацією Об'єднаних Націй та Світовим банком. В той же час при побудові цього рахунку враховуються особливості законодавчої і нормативної бази країни, а також специфіка первинної звітності суб'єктів її економічної діяльності.

Рахунок розподілу первинного доходу є другою складовою частиною рахунків первинного розподілу доходу, який показує розподіл первинного доходу, одержаного резидентами від виробничої діяльності або володіння активами, між інституційними одиницями або секторами. Якщо в рахунку утворення доходу показується виплата первинного доходу виробниками-резидентами учасникам виробництва (крім доходу від власності), то у рахунку розподілу первинного доходу відображаються подальші процеси, які відносяться до первинного розподілу доходу - одержання первинного доходу учасниками виробництва (резидентами), а також одержання та виплата ними доходу від власності. Таким чином, первинний доход, який реєструється в цьому рахунку, охоплює первинний доход, одержаний резидентами як в результаті участі у виробництві валового внутрішнього продукту (ВВП) певної країни, так і в результаті прямої або побічної участі у виробництві ВВП інших країн. З другого боку, первинний доход нерезидентів від прямої або побічної участі у виробництві ВВП певної країни не підлягає відображенню в даному рахунку, а показується у рахунку первинного доходу та поточних трансфертів інших країн світу.

Рахунок розподілу первинного доходу характеризує, насамперед, діяльність інституційних секторів - резидентів, які виступають не виробниками, а одержувачами первинного доходу, і тому складається для інституційних секторів та по економіці в цілому.

В ресурсній частині рахунку показуються первинні доходи, які надходять резидентам від резидентів та від інших країн світу, а також коригування на оплату послуг фінансових посередників.

У витратній частині рахунку розподілу первинного доходу відображаються доходи від власності, які виплачуються резидентами резидентам та іншим країнам світу, і балансуюча стаття для інституційних секторів - валове сальдо первинних доходів, а для економіки в цілому - валовий національний доход.

Для складання рахунку розподілу первинного доходу використовуються дані статистичної та фінансової звітності підприємств, фінансових установ, бюджетних і громадських організацій, Пенсійного фонду, фондів соціального страхування тощо.

Основними видами первинного доходу є доходи від виробництва та доходи від власності.

Доходи від виробництва - це доходи, які одержують інституційні одиниці-резиденти в результаті безпосередньої участі у процесі виробництва у вигляді оплати праці, прибутку або змішаного доходу, а також доходи держави від оподаткування виробництва та імпорту.

Доходи від виробництва, які одержують резиденти, визначаються за такою схемою:

доходи від виробництва, які виплачуються виробниками-резидентами усім учасникам виробництва - резидентам та нерезидентам (рахунок утворення доходу для секторів внутрішньої економіки, розділ "Використання");

мінус доходи від виробництва, які виплачуються виробниками-резидентами нерезидентам (рахунок розподілу первинного доходу та поточних трансфертів для іншого світу, розділ "Ресурси");

плюс доходи від виробництва, які одержують резиденти від нерезидентів (рахунок розподілу первинного доходу та поточних трансфертів для іншого світу, розділ "Використання").

Доходи від виробництва, які одержують резиденти, показуються в ресурсах рахунку розподілу первинного доходу по відповідних секторах-одержувачах:

- оплата праці найманих працівників і змішані доходи - в секторі домашніх господарств;

- прибуток (змішаний доход) - у всіх секторах;

- податки на виробництво та імпорт - в секторі загального державного управління;

- субсидії на виробництво та імпорт - в секторі загального державного управління як від'ємна величина, яка зменшує ресурси цього сектору.

Доходи від власності - це первинні доходи, які одержують власники фінансових активів і матеріальних невироблених активів (землі, запасів корисних копалин тощо) від надання їх у користування іншим інституційним одиницям. Вони включають:

- проценти, дивіденди та аналогічні доходи, які одержують власники фінансових активів;

- ренту, яку одержують власники землі, надр та інших матеріальних невироблених активів від здачі їх в оренду іншим інституційним одиницям.

До доходів від власності не відносяться:

- орендна плата за користування виробленими активами (будівлями, спорудами, машинами та обладнанням), яка розглядається як оплата послуг і враховується в проміжному або кінцевому споживанні;

- плата за нематеріальні невироблені активи (патенти, ліцензії, ноу-хау тощо), що відображається в рахунку інших змін в обсязі активів.

В рахунку розподілу первинного доходу доходи від власності повинні визначатися на підставі нарахованих сум, тобто таких, що підлягають сплаті позичальником кредитору за звітний період.

Доходи від власності, які одержують або сплачують інституційні одиниці, відображаються в рахунках розподілу первинного доходу таким чином.

В рахунку розподілу первинного доходу на рівні економіки в цілому показується тільки розподіл доходів від власності між внутрішньою економікою та іншим світом: доходи від власності, одержані від іншого світу, і доходи від власності, передані іншому світу.

В рахунку розподілу первинного доходу за інституційними секторами показуються доходи від власності, одержані одними секторами внутрішньої економіки від інших секторів-резидентів та від іншого світу, і доходи від власності, передані інституційними секторами внутрішньої економіки іншим секторам-резидентам та іншому світу. Сальдо одержаних та переданих доходів від власності як сума відповідних операцій усіх інституційних секторів внутрішньої економіки повинно дорівнювати сальдо доходів від власності, одержаних від іншого світу і переданих йому, в рахунку розподілу первинного доходу для економіки в цілому. Крім того, воно повинно дорівнювати по величині (але з протилежним знаком) сальдо доходів від власності, одержаних іншим світом і переданих ним, в рахунку первинного доходу та поточних трансфертів іншого світу.

Таблиця 2.3. - Національні рахунки за інституційними секторами економіки у 1998 році. Рахунок розподілу первинного доходу

2.4 Рахунок вторинного розподілу доходу

Таблиця 2.4. - Національні рахунки за інституційними секторами економіки у 1998 році. Рахунок вторинного розподілу доходу

2.5 Рахунок перерозподілу доходу в натурі

Таблиця 2.5. - Національні рахунки за інституційними секторами економіки у 1998 році. Рахунок розподілу доходу в натурі

2.6. Рахунок використання наявного доходу

Таблиця 2.6. - Національні рахунки за інституційними секторами економіки у 1998 році. Рахунок використання наявного доходу

2.7 Рахунок використання скоригованого наявного доходу

Таблиця 2.7. - Національні рахунки за інституційними секторами економіки у 1998 році. Рахунок використання скоригованого наявного доходу

2.8. Рахунок капіталу

Таблиця 2.8. - Національні рахунки за інституційними секторами економіки у 1998 році. Рахунок капіталу

Аналіз зв'язку рахунків секторів економіки зі зведеними рахунками національної економіки (табл.2.1 - 2.8) показують, що сума на зведених рахунках є сумою окремих рахунків секторів економіки.

3. Обчислення ВВП та окремих національних рахунків за даними міжгалузевого балансу України за 1998 рік

Одним із важливих розділів сучасної СНР є міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції та послуг в економіці.

Міжгалузевий баланс являє собою систему показників, що докладно характеризують відтворення ВВП за вартістю та за натурально-уречевленим складом як в цілому по економіці, так і згідно з даними окремих галузей. У той же час міжгалузевий баланс є економіко-математичною моделлю економіки, що дозволяє на основі використання електронно-обчислювальної техніки здійснювати багатоваріантні розрахунки структури суспільного виробництва, виходячи із визначених наперед обсягу і структури кінцевого продукту. Це має важливе значення для здійснення варіантних розрахунків пропорцій, темпів економічного зростання, галузевої структури економіки, підвищення рівня оптимізації макроекономічних показників та аналізу міжгалузевих зв'язків.

Як математична модель економіки міжгалузевий баланс дозволяє перейти від якісної до кількісної характеристики прямих і непрямих міжгалузевих зв'язків. На основі даних міжгалузевого балансу обчислюють коефіцієнти повних затрат, які за своїм економічним змістом є сумою прямих і непрямих затрат усіх порядків, пов'язаних із виробництвом відповідного, конкретного продукту.

Міжгалузевий баланс дозволяє перейти також від теоретичного вивчення окремих загальноекономічних проблем до їхнього кількісного визначення. Це дає можливість більш ґрунтовно досліджувати основні закономірності розширеного відтворення щодо темпів зростання ВВП і ВНД, а також окремих галузей економіки. Крім цього, дані міжгалузевого балансу дозволяють аналізувати тенденції розвитку технічного прогресу в економіці, насичення економіки виробничими фондами, капітальними вкладеннями (інвестиціями), трудовими ресурсами та ін. Такий аналіз є можливим на базі співставлення у часі матриць прямої і повної фондо-, капітало-, трудомісткості та ін.

Міжгалузевий баланс, що розробляється у трудових одиницях (одиницях праці), дає інформацію, яка є необхідною для побудови раціональної системи цін.

Зауважимо, що інтеграція міжгалузевого балансу в СНР була обґрунтована і здійснена вперше в СНР ООН 1968 р. Вона свідчила лише про те, що методологію складання міжгалузевого балансу слід узгодити з методологією складання основних рахунків СНР, а зміст основних показників у різних квадрантах міжгалузевого балансу слід чітко скоординувати зі змістом цих показників у інших частках СНР.

З метою поглиблення аналітичних і прогнозних можливостей, більш адекватного відображення процесів відтворення ринкової економіки, наближення макроекономічних показників до тих, які розробляються в міжнародній економічній практиці, Держком Мінстат України з 1993 р. розпочав щорічну розробку міжгалузевих балансів за системою національних рахунків на основі існуючої статистичної звітності.

СНР охоплює, як відомо, три типи економічної діяльності: виробництво, споживання та нагромадження капіталу та взаємовідносини між ними, які формуються у зв'язку з утворенням і розподілом доходів. Міжгалузевий баланс у концепції СНР деталізує рахунки продуктів і послуг, виробництва, утворення та використання доходів. Зокрема міжгалузевий баланс використовують як засіб дезагрегування схеми рахунка продуктів і послуг, що передбачає здійснення таких операцій:

- деталізацію рахунка продуктів і послуг за основними групами продуктів і послуг, передбаченими класифікацією основних продуктів (КОП);

- необхідність розподілу проміжного споживання за галузями економіки, які споживають у виробництві продукти та послуги;

- визначення для кожної групи продуктів і послуг показника валової доданої вартості.

Отримана завдяки цьому інформація характеризує зв'язки, що існують між рахунком продуктів і послуг і міжгалузевим балансом.

Міжгалузевий баланс у концепції СНР реально відображає процеси, що відбуваються на сучасному етапі переходу до ринкових відносин, забезпечує системне обчислення найважливіших показників СНР, аналіз взаємозв'язків між галузями економіки, виявлення основних економічних пропорцій та співвідношень, вивчення структурних зрушень в економіці, комплексну оцінку інфляційних процесів, визначення економічного зростання

Міжгалузевий баланс є також базою створення дезагрегованих за галузями економетричних моделей. Його аналіз дозволяє вирішувати проблеми вивчення прямої і непрямої залежності промисловості від експорту та імпорту, визначення витрат на електроенергію, аналізу ефективності кон'юнктурних програм уряду, впливу цінових змін, зміни податків та субсидій на кінцевий попит, прямої та непрямої залежності економіки у цілому від окремих галузей.

Схема міжгалузевого балансу за методологією СНР відповідає відомій відкритій статистичній моделі, у якій виділяються чотири основні частки (квадранти). Вона показує, як продукт, вироблений у галузях економіки, використовується на проміжне і кінцеве споживання, нагромадження та експорт, а також характеризує структуру матеріальних витрат і витрат нематеріальних послуг, основні компоненти ВВП по кожній галузі. У цьому балансі І квадрант характеризує взаємозв'язки галузей економіки у споживанні продуктів та послуг, тобто проміжне споживання, ІІ квадрант відображає структуру кінцевого використання ВВП, а ІІІ квадрант містить вартісну структуру ВВП та імпорту. ІV квадрант у згаданій моделі не заповнюється, тому що між секторами кінцевого попиту і первинних витрат не існує простих виробничих зв'язків, як у проміжному споживанні.

У І квадранті міжгалузевого балансу по рядках і колонках подаються галузі економіки. У колонках по кожній галузі наведено витрати на виробництво продукції по галузях економіки, а по рядках -- розподіл продукції кожної галузі між усіма галузями.

У ІІ квадранті міжгалузевого балансу рядки відповідають галузям-виробникам. Колонки відображають категорії кінцевого використання:

кінцеве споживання, валове нагромадження та експорт товарів і послуг.У ІІІ квадранті міжгалузевого балансу колонки відповідають галузям-виробникам, а рядки -- основним вартісним компонентам валової доданої вартості (ВДВ) і ВВП.

По колонках міжгалузевого балансу відбивається вартісна структура валового випуску (ВВ) продукції і послуг окремих галузей економіки, яка складається із проміжного споживання (І квадрант) і ВВП (ІІІ квадрант). По рядках відображено натурально-уречевлений склад продукції і послуг, що витрачаються на проміжне споживання (І квадрант) і кінцеве використання (ІІ квадрант). Для кожної галузі економіки ресурси продуктів і послуг дорівнюють їх використанню.

З методологічної точки зору СНР передбачає розробку міжгалузевого балансу за двома схемами. Одна схема будується на основі чистих галузей, які визначаються за виробництвом однорідних видів продуктів та послуг, і являє собою матрицю виробничих зв'язків. Чисті галузі охоплюють продукти даного виду незалежно від того, у якій господарській галузі їх було вироблено.

Перехід до складання міжгалузевого балансу за класифікацією видів економічної діяльності було здійснено, починаючи з балансу за 1997 р. Це мало неабияке значення, оскільки міжгалузевий баланс виробництва та розподілу товарів і послуг почали складати відповідно до вимог СНР. Він з цього часу показує розгорнуту та ґрунтовну характеристику процесів відтворення та взаємовідносин галузей матеріального виробництва та нематеріальних послуг. Міжгалузевий баланс за методологією СНР використовує ідентичні з нею макроекономічні показники та методи їх обчислення. Практичне значення розробки міжгалузевого балансу полягає насамперед у розкритті виробничих зв'язків між галузями виробництва і послуг та між секторами економіки, у досягненні більшої обґрунтованості й об'єктивності щодо обчислення основних макроекономічних показників та у використанні результатів розрахунків у прогнозуванні розвитку економіки.

Дані міжгалузевого балансу дозволяють обчислити ВВП за трьома методами:

- виробничим, як різницю між валовим випуском (ВВ) і проміжним споживанням (ПС);

- розподільчим, як суму валової доданої вартості по галузях економіки (ВДВ) з додаванням чистих податків на продукти (ПП-С);

- методом кінцевого використання, як суму кінцевих споживчих витрат (КС), валового нагромадження (ВН) та сальдо експорту-імпорту (ЧЕ).

3.1 Обчислення ВВП трьома методами

Обчислення ВВП відповідно до вимог СНР є передумовою застосування стимулюючих, антиінфляційних методів монетарної та бюджетної політики, здійснення об'єктивних прогнозних розрахунків соціально-економічного розвитку країни.

Для обчислення ВВП у СНР використовують три методи: виробничий, кінцевого використання (за витратами) і розподільчий (за доходами).
Згідно із виробничим методом ВВП обчислюється як сума ВДВ всіх галузей економіки плюс податків на продукти, вираховуючи субсидії на продукти. Це можна подати у вигляді формули:

ВВП = (ВВ - ПС) + (ПП - С), (3.1)

де ВВ -- сумарний валовий випуск окремих галузей;

ПС -- проміжне споживання окремих галузей;

(ВВ - ПС) -- сумарна валова додана вартість окремих галузей;

ПП -- податки на продукти;

С -- субсидії на продукти;

(ПП - С) -- сумарні чисті податки на продукти.

Як бачимо, ринкова вартість ВВП, розрахованого за виробничим методом, пов'язана з обчисленням валового випуску, проміжного споживання та валової доданої вартості.

Таблиця 3.1. - Міжгалузевий баланс випуску товарів та послуг за галузями економіки [26] (фактичних цінах)

Роки	Усього за галузями економіки	У тому числі
		за галузями, які виробляють товари	з них	за галузями, які надають послуги	з них
			промисло- вість	будівни- цтво	сільське господар- ство	інші галузі		транспорт та зв'язок
Млн. грн.
1997	204421	127213	85590	9658	30032	1933	77208	19798
1998	220679	140484	95561	9925	32758	2240	80195	20612
1999	276246	180797	128516	11335	37683	3263	95449	25418
2000	373893	248934	175532	14426	54356	4620	124959	33442
Роки	У тому числі
	з них
	торгівля та громадське харчування	житлове та комунальне господарство	охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення	освіта	фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення	управління та оборона	інші галузі
Млн. грн.
1997	13352	11985	7615	6420	2927	7348	7763
1998	14991	12420	7140	6518	3451	7386	7677
1999	17087	14971	6728	8111	3657	9405	10072
2000	28644	15025	8387	10558	5603	10128	13172

Розрахунок ВВП виробничим методом здійснюється в декілька етапів за такою схемою [26]:

Перший етап.

Визначається випуск окремо за кожним видом економічної діяльності та інституційними секторами економіки.

Другий етап.

Визначається проміжне споживання:

- нефінансових корпорацій - як підсумок матеріальних витрат та обсягу послуг за видами економічної діяльності ;

- фінансових корпорацій - як підсумок вартості використаних в процесі діяльності товарів і послуг (комісійні витрати, адміністративні витрати, частково інші операційні витрати);

- сектора загального державного управління - за даними про видатки державного та місцевих бюджетів згідно з функціональною (КФК), економічною (КЕКВ) та програмною (КПКВ) класифікаціями та певних експертних оцінок;

- сектора некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства - за даними статистичної форми N 1-громадська організація "Звіт про діяльність громадської організації", N 1-житлофонд "Житловий фонд", а також певних експертних оцінок, які базуються на інформації з форми N 1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства" та даних форми N 5 "Примітки до річної фінансової звітності" про доходи (витрати) на утримання об'єктів соціально-культурних підрозділів, які знаходяться на балансі підприємства;

- сектора домашніх господарств - на основі інформації щодо питомої ваги матеріальних витрат у обсязі продукції (робіт, послуг) малих підприємств за даними форми N 1-підприємництво. Виняток становить сільське господарство, де проміжне споживання формується за його елементами з натурально-вартісних балансів: витрат насіння та посадкового матеріалу, витрат кормів, витрат на інше виробниче споживання.

Третій етап.

Визначається валова додана вартість як різниця між випуском і проміжним споживанням за кожним видом економічної діяльності та кожним сектором. Отримані результати складаються в загальний підсумок цього показника в цілому по економіці.

Четвертий етап.

Коригується підсумок валової доданої вартості по економіці в цілому на ве-личину непрямо вимірюваних послуг фінансового посередництва зі знаком мінус. Оплата послуг фінансових посередників визначається як різниця між доходами від власності, одержаними фінансовими посередниками (за виключенням чистого доходу, одержаного від інвестування їх власних коштів) і відсотками, сплаченими їх кредиторам.

П'ятий етап.

Визначаються податки на продукти на основі даних доходної частини бюджету, і відображаються загальною сумою в цілому по економіці, без розподілу за видами економічної діяльності.

Шостий етап.

Визначаються субсидії на продукти з бюджетних виплат та коригуються на зміну заборгованості по виплатах у звітному періоді. Субсидії на продукти відображаються загальною сумою в цілому по економіці без розподілу за видами економічної діяльності.

Сьомий етап.

Визначаються чисті податки на продукти шляхом вирахування з суми податків на продукти субсидій на продукти.

Восьмий етап.

Визначається ВВП як підсумок валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності, зменшеного на величину непрямо вимірюваних послуг фінансового посередництва та збільшеного на величину чистих податків на продукти.

Розрахунки випуску, проміжного споживання та валової доданої вартості коригуються на обсяги економічної діяльності, яка безпосередньо не спостері-гається.

Таблиця 3.2. - Результати розрахунку ВВП України за 1998 рік виробничим методом

Показники складових ВВП	У цілому за 1998 рік, млн.грн.
Валовий внутрішній продукт	102 593,0
Склад валового внутрішнього продукту
1. Розрахунок ВВП за виробничим методом
1. За виробничим методом (1.3+1.4)	102 593,0
1.1. Випуск	236 304,0
1.2. Проміжне споживання	-133 711,0
1.3. Валова додана вартість(1.1 + 1.2)	86 968,0
1.4. Чисті податки на продукти	15 625,0

Згідно з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюється як сума кінцевого споживання товарів і послуг (СВ+ДЗ), валового нагромадження (ВІ) та сальдо експорту та імпорту товарів і послуг (ЧЕ) за формулою:

ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ (3.2)

Кінцеве споживання товарів і послуг охоплює кінцеві споживчі витрати домашніх господарств (СВ), а також витрати сектору загального державного управління (ДЗ) і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, на товари та послуги для індивідуального та колективного споживання. Таке групування показує, хто фінансує витрати на кінцеве споживання.

Таблиця 3.3. - Результати розрахунку ВВП України за 1998 рік методом кінцевого споживання

Показники складових ВВП	У цілому за 1998 рік, млн.грн.
Валовий внутрішній продукт	102 593,0
Склад валового внутрішнього продукту
3. Розрахунок ВВП за методом кінцевого використання
3. За методом кінц. Використання (3,1+3.2+3.3+3.4)	102 593,0
3.1. Кінцеві споживчі витрати	83 569,0
3.2. Валове нагромадження	21 357,0
3.3. Експорт товарів та послуг	42 974,0
3.4. Імпорт товарів та послуг	-45 307,0

Згідно з розподільчим методом ВВП -- це сума первинних доходів, створе-них виробничими одиницями -- резидентами за рік. Він визначається за формулою:

ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + (ПВ - С), (3.3)

де ЗП -- заробітна плата найманих працівників, включаючи відрахування до

страхових фондів;

ВКП -- валовий корпоративний прибуток, тобто прибуток корпорацій, що

виробляють продукти та надають послуги, який включає:

а) споживання основного капіталу (А);

б) податок на корпоративний прибуток (ПКП);

в) дивіденди (Д);

г) нерозподілений прибуток як власне джерело інвестування виробництва

(НрП);

ЗД -- змішаний доход, тобто доход некорпорованого (індивідуального)