Економічна ефективність капітальних вкладень

56

1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

Кафедра економіки підприємства

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА”

Тема роботи: “Економічна ефективність капітальних вкладень”

Дніпропетровськ - 2005

ЗМІСТ

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ТЕМА № 15. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ

ВСТУП

1.1 Капітальні вкладення як реальні інвестиції

1.2 Об'єкти інвестування, формування попиту на реальні інвестиції

1.3 Суб'єкти інвестування, формування пропозиції реальних інвестицій

1.4 Сутність стратегій реальних інвестицій

1.5 Дисконтовані показники економічної ефективності реальних інвестицій

ВИСНОВКИ

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА (ВАРІАНТ № 15)

2.1 Вихідні дані для розрахунків

2.2 Визначення виробничої програми

2.3 Розрахунки продуктивності праці на підприємстві

2.4 Визначення виробничої потужності, виробничих фондів і ефективності їх використання

2.5 Складання собівартості товарної продукції та визначення її структури

2.6 Розрахунок відпускних цін та виконання підприємством своїх обов'язків перед бюджетом і соціальними фондами

2.7 Соціальна діяльність підприємства

Висновки практичної частини

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ

1. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ

ВСТУП

Дослідження проблем інвестування економіки завжди знаходилося в центрі уваги економічної науки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються самих глибинних основ господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу зі сформованої економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів соціально-економічних перетворень.

Можна виділити три основні функції, що виконують інвестиції в економічній системі Мертенс А. Інвестиції : Курс по сучасній фінансовій теорії . - Київ, Київське інвестиційне агентство, 1997.

:

а) забезпечення росту і якісного удосконалення основного капіталу

(фондів), як на рівні окремої фірми, так і на рівні національної економіки в цілому;

б) здійснення прогресивних структурних економічних зрушень, що стосуються найважливіших народногосподарських пропорцій: відтворювальних, галузевих, вартісних;

в) реалізацію новітніх досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва на мікро- і макрорівнях.

Згідно Закону України „ Про інвестиційну діяльність” - капітальні вкладення це форма інвестицій у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів

Згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Кожне підприємство використовує у своїй діяльності матеріальні й грошові ресурси, які в сукупності становлять виробничі фонди. Структура й характер використання виробничих фондів певною мірою визначають економічні результати діяльності підприємств(фірм) , рівень їх ефективності, прискорення науково-технічного прогресу.

Первісне формування виробничих фондів на створюваних підприємствах виконується за рахунок власного капіталу та запозичених коштів (товарних чи грошових кредитів). Власний капітал , як правило, для створення фінансово-стійких підприємств повинен бути розподілений - 50 % на створення основних виробничих фондів , 50 % - на оборотні виробничі фонди . Як правило, запозичені (платні) кошти застосовуються для створення оборотних виробничих фондів , які відтворюються в процесі кожного кругообороту виробничого циклу і можуть бути повернені після реалізації продукції. Тому , частіше всього , при невеликому стартовому власному капіталі на початку виробництва підприємства використовують не придбання , а оренду основних засобів , а тільки після накоплення фондів розвитку підприємства з отриманого прибутку - придбають власні оновлені основні засоби.

Накоплення фондів відтворення чи придбання основних засобів багато в чому залежить від політики держави:

- згідно з міжнародними стандартами підприємство самостійно може впровадити облікову політику та визначити корисних строк для переносу вартості основних засобів на виготовлену продукцію , при саморегуляції проценту зношення ринковою ціною на нові види товарів( доходи від продажу повинні перевищувати витрати з врахуванням розрахункових витрат на зношення основних засобів);

- податкова політика держави нормативно визначає процент перенесення вартості основних засобів на витрати виробництва та , відповідно, зменшення оподатковуваного валового прибутку підприємств. Це значно стримує оновлення основних засобів та робить виготовлену продукцію неконкурентоспроможною.

Ігнорування фактичного підвищенного фізичного, а особливо морального, зношення та своєчасного відтворення основних засобів підприємств фактично штовхає підприємства на шлях банкрутства. Особливо небезпечними є економічні кризи за рахунок так званих “довгих хвиль Кондратьєва” (30 - 50 років), коли потрібно відтворення капітальних основних засобів - будівлі, споруди, технологічні станки та технологічні лінії.

Метою курсової роботи є оцінка стану капіталовкладень в економіці України та аналіз основних чинників попиту та пропозицій реальних інвестицій.

Предметом дослідження були статичні дані реального рівня капіталовкладень та методологія проектного аналізу ефективності реальних інвестицій як важливого чинника конкурентного аналізу інвестиційної привабливості проектів капіталовкладень для потенційних інвесторів.

1.1 Капітальні вкладення як реальні інвестиції

В системі відтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки - виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.

Саме поняття інвестиції (від лат. Investio - одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні так і за її межами [12].

Інвестиції - це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно - матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).

Інвестиції - це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій - це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина - це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі).

Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов'язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.

Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть в перед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накопляється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.

Структуру інвестицій можна показати за допомогою наступної схеми:

Рис. 1.1 Структура інвестицій

За об'єктами вкладання засобів інвестиції поділяються на реальні та фінансові. Реальні інвестиції - це вкладання грошових коштів у реальні активи (матеріальні і нематеріальні). Вкладання засобів у реальні нематеріальні активи, пов'язані з НТП, називають інноваційними інвестиціями.. Фінансові інвестиції - це вкладання грошових коштів у різні фінансові активи, передусім у цінні папери для придбання прав на участь у діяльності інших фірм, боргових прав тощо.

В табл. 1.1 наведені основні чинники, яку формують інвестиційний клімат в державі.

Таблиця 1.1 Чинники, що формують інвестиційний клімат в державі

І Н В Е С Т И Ц І Й Н И Й К Л І М А Т	Рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного ринку	Стан та структура виробництва
		Рівень розвитку робочої сили
		Стан ринку інвестицій та інвестиційних товарів фондового ринку
	Політична воля влади та правове поле держави	Наявність відповідної законодавчої та нормативної бази
		Досягнення стабільності національної грошової одиниці. Валютне регулювання
		Забезпечення приватизації об'єктів інвестування
	Стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників	Інвестиційна діяльність банків. Її рівень
		Рівень розвитку та функціонування парабанківської системи
		Інвестиційна політика національного банку. Режим іноземного інвестування
	Статус іноземного інвестора	Діяльність міжнародних фінансово-кредитних інститутів
		Наявність вільних економічних та офшорних зон
		Відносини гласності в державі
	Інвестиційна активність населення	Стан ринку нерухомості
		Виконання державної програми приватизації

1.2 Об'єкти інвестування, формування попиту на реальні інвестиції

Сформований у 2000-2003 pp. потенціал економічного зростання України має подвійну основу [16]. У 2000-2001 p.p. стимуляційну функцію зростання реальної економіки відігравали головним чином екстенсивні чинники - нарощування економіки за рахунок завантаження вільних виробничих потужностей, використання наслідків глибокої девальвації гривні в період світової фінансової кризи 1997-1998 pp., погашення боргів із заробітної плати та пенсій тощо. Однак на кінець 2002 р. названі чинники себе фактично вичерпали. Саме цим пояснюється відчутне уповільнення - з 9,2 до 5,2% у 2002 р. темпів приросту реального ВВП. Майже вдвічі зменшився приріст промислового виробництва. Суттєво знизилися прибутковість підприємств та рівень рентабельності економіки, що стало першопричиною істотного уповільнення темпів інвестицій.

Економічне зростання 2003 р. мало іншу природу. Дані статистичного аналізу свідчать про утвердження нової якості зростання, пов'язаної з розширенням внутрішнього ринку і початком інтенсивного оновлення основних виробничих фондів, відчутним зростанням інвестиційного попиту. У 2003 р. доходи нефінансових корпорацій зростали з випередженням до динаміки ВВП, що зумовило відчутне зростання інвестицій в основний капітал, 62,8% яких освоєно за рахунок власних коштів підприємств та організацій. З 22,3% у 2002 р. до 36,0 % у 2003 р. зросла частка довгострокових кредитів комерційних банків. На 21,7% збільшився обсяг іноземних інвестицій. У цілому за рік приріст інвестицій в основний капітал становив 27,7%, у т.ч. в машини й обладнання - 32,9%. Зростання інвестиційного попиту зумовило випереджаючі темпи виробництва (на 35,8% за 2003 р.) продукції машинобудування, а також зростання на 39% імпорту механічних та електричних машин і обладнання.

Таблиця 1.2 Обсяги інвестицій в основний капітал в економіці України [16]

	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.
Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах), млн. грн.	23629	32573	37178	49638
Темпи зростання інвестицій в основний капітал, % до попереднього року	114,4	120,8	108,9	127,7

У технологічній структурі інвестицій в основний капітал зростає частка витрат на придбання машин, обладнання, устаткування для новозбудованих об'єктів і для реконструкції та технічного переоснащення діючих підприємств. У 2003 р. питома вага цих витрат становила 56,0% від загального обсягу (у 1999 р. - 47,1%).

Останніми роками в Україні зберігається тенденція збільшення обсягу залучених прямих іноземних інвестицій (табл. 1.3). На 1 січня 2004 р. загальний обсяг залучених прямих іноземних інвестицій в Україну становив 6,7 млрд. дол. США. Приріст іноземного капіталу у 2003 р. склав 1185,7 млн. дол. (21,7%).

Таблиця 1.3 Іноземні інвестиції в Україну (на кінець періоду, млн. дол.)[16]

	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.
Прямі іноземні інвестиції в Україну	3875	4801	5649	7133
Прямі інвестиції з України в економіку країн світу	170	156	144	164

В табл. 1.4 - 1.7 наведені статистичні матеріали по рівню капіталовкладень в основні засоби по економіці України у 1990 -2003 роках та ступінь зносу основних фондів, яка загрозливо зростає з рівня 36,5% (1990) до рівня 48,3% у 2000 році.

Таблиця 1.4 Динаміка інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) в Україні [16]

	Інвестиції в основний капітал, у фактичних цінах	Темпи зростання (зниження), у % до відповідного періоду попереднього року	У % до ВВП
	Млрд. крб.
1990	31,1	101,9	18,6
1994	228033,2	77,5	18,9
1995	937815,5	71,5	17,2
	Млн.грн.
1996	12557,3	78,0	15,4
1997	12400,6	91,2	13,3
1998	13958,2	106,1	13,6
1999	17552,1	100,4	13,5
2000	23629,5	114,4	13,9
2001	32573,1	120,8	15,95
2002	37177,9	108,9	16,8
2003:I квартал	6124,2	123,1	12,0
I півріччя	16002,6	127,5	14,4
9 місяців	27413,1	132,5	14,7
рік	49638,3	127,7	…

Таблиця 1.5 Інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення) за видами економічної діяльності по Україні [16]

	2001	2002	20031)
	млн. грн.	у % до загального підсумку	млн. грн.	у % до загального підсумку	млн. грн.	у % до загального підсумку
Усього	32573,1	100	37177,9	100	27413,1	100
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство
	1616,6	5,0	1930,2	5,2	1016,9	3,7
Рибне господарство	20,5	0,1	34,1	0,1	17,5	0,1
Промисловість	13650,5	41,9	15112,1	40,7	11364,6	41,5
у тому числі:
добувна промисловість	4233,6	13,0	3819,4	10,3	3081,7	11,2
обробна промисловість	7084,1	21,7	8432,7	22,7	6296,2	23,0
виробництво та розподілення
електроенергії, газу та води	2332,8	7,2	2860,0	7,7	1986,7	7,3
Будівництво	1109,5	3,4	1822,8	4,9	1448,2	5,3
Оптова та роздрібна торгівля
(включаючи торгівлю транспортними засобами та послуги
з їх ремонту)	1284,7	3,9	2018,4	5,4	1015,6	3,7
у тому числі:
торгівля транспортними
засобами та їх ремонт	214,7	0,7	326,2	0,9	152,5	0,5
оптова торгівля та посередництво в торгівлі
	652,5	2,0	1055,4	2,8	542,2	2,0
роздрібна торгівля побутовими товарами та їх ремонт
	417,5	1,3	636,8	1,7	320,9	1,2
Готелі та ресторани	469,0	1,4	446,0	1,2	344,7	1,3
Транспорт та зв'язок	7452,6	22,9	7004,2	18,8	5979,8	21,8
у тому числі:
наземний транспорт	3590,2	11,0	3121,4	8,4	2736,5	10,0
водний транспорт	104,7	0,3	102,0	0,3	17,5	0,1
1) Дані за січень - вересень.
авіаційний транспорт пошта і зв'язок	34,7	0,1	63,5	0,1	28,0	0,1
	2212,9	6,8	2448,3	6,6	1936,6	7,1
Фінансова діяльність	529,8	1,6	891,0	2,4	523,1	1,9
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам
	4545,0	14,0	5549,2	14,9	4058,9	14,8
у тому числі:
здавання під найм власної та державної нерухомості невиробничого призначення(включаючи житлове будівництво)
	4208,9	12,7	4759,6	12,8	3594,8	13,1
діяльність у сфері інформатизації дослідження та розробки	41,8	0,1	40,2	0,1	17,3	0,1
	79,7	0,2	116,5	0,3	75,2	0,3
Державне управління	328,1	1,0	448,6	1,2	295,7	1,1
Освіта	406,8	1,2	581,3	1,6	312,7	1,1
Охорона здоров'я та соціальна
Допомога	474,1	1,5	577,0	1,6	422,2	1,5
Колективні, громадські та особисті послуги у тому числі:	685,9	2,1	763,0	2,0	613,2	2,2
асенізація, прибирання вулиць
та оброблення відходів	186,2	0,6	264,6	0,7	177,4	0,7
громадська діяльність	54,6	0,2	62,5	0,1	59,1	0,2
діяльність у сфері відпочинку і розваг, культури та спорту індивідуальні послуги
	429,4	1,3	398,4	1,1	364,6	1,3
	15,7	0,0	37,5	0,1	12,1	0,0

Таблиця 1.6 Інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення) по Україні за джерелами фінансування [16]1)

					(у % до загального обсягу)
	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
							І квартал	І півріччя	9 місяців
Усього	100	100	100	100	100	100	100	100	100
у тому числі за рахунок:
коштів державного бюджету	8,4	7,3	7,6	5,1	5,4	5,0	4,5	6,1	6,8
коштів місцевих бюджетів	3,5	4,2	3,9	4,1	4,1	3,7	3,3	3,5	3,9
власних коштів підприємств та організацій	75,2	72,2	70,5	68,6	66,8	65,8	68,0	63,2	63,9
коштів іноземних інвесторів	1,1	3,0	3,9	5,9	4,3	5,6	3,7	3,8	4,9
коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	8,1	7,5	6,3	5,0	4,4	4,2	4,5	4,0	3,7
кредитів банків та інших позик)			0,8	1,7	4,3	5,3	4,8	8,5	6,7
інших джерел фінансування	3,7	5,8	7,0	9,6	10,7	10,4	11,2	10,9	10,1

Таблиця 1.7 Ступінь зносу основних фондів за галузями економіки (у відсотках)

	1990	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Усього	36,5	22,9	37,1	40,0	38,0	40,4	42,3	43,7
Виробничі основні фонди	42,6	23,7	40,9	46,8	44,4	46,0	47,2	47,5
з них:
Промисловості	49,7	28,3	43,6	47,5	47,8	48,4	49,0	48,8
сільського господарства	26,1	19,9	33,2	37,5	36,7	39,2	42,4	48,3
Транспорту	45,5	19,0	44,4	55,1	46,0	49,7	50,5	50,1
зв'язку	50,0	16,3	37,6	48,1	42,2	43,3	44,1	40,8
будівництва	58,3	23,8	44,8	52,0	50,4	47,5	48,4	49,2
торгівлі та громадського харчування	40,0	19,1	38,3	48,6	35,8	34,2	33,6	34,6
матеріально-технічного постачання	50,0	21,1	48,6	59,9	43,5	44,4	45,8	46,1
заготівель	50,0	34,1	46,1	51,9	50,9	53,6	54,8	56,6
інших галузей матеріального
виробництва	40,2	20,8	37,3	49,2	38,9	44,3	37,1	35,1
Невиробничі основні фонди	24,2	20,7	30,4	29,4	28,1	32,4	33,9	34,4
з них:
житлового господарства	21,6	6,7	25,9	27,9	23,5	24,6	27,0	29,4
комунального господарства і побутового обслуговування	30,4	24,8	34,3	44,4	40,4	42,1	43,8	46,6
охорони здоров'я, фізичної куль-тури та соціального забезпечення	27,3	29,3	54,8	33,2	28,7	31,7	34,7	37,8
освіти	15,8	25,0	22,3	22,3	28,5	34,6	33,9	40,5
культури та мистецтва	40,0	20,0	28,5	28,1	39,3	40,7	45,0	45,8
науки та наукового обслуговування	40,0	30,6	38,8	46,3	43,9	47,7	46,2	47,4
інших невиробничих галузей	35,8	21,5	33,6	38,2	30,0	43,6	47,6	46,9

Ці статистичні дані дають підстави для висновку про початок утвердження в Україні з початку 21 сторіччя інвестиційної моделі економічного зростання. Йдеться про формування основ моделі, які мають бути закріплені економічною політикою стимулювання інвестиційного процесу.

Рис. 1.2 Формування попиту на інвестиції

Формування попиту на реальні інвестиції обумовлюється наступними факторами (Рис. 1.2) :

- процентом прибутковості фінансових інвестицій, вкладених в реальні інвестиції (виробництво, торгівля, транспорт та інше);

- процентом вартості фінансових інвестицій, тобто рівнем витрат на залучення фінансових інвестицій;

- обсягами попиту на інвестиції, враховуючи закон зниження прибутковості реальних інвестицій при їх зростанні як наслідок не лінійності функції доходності при розширенні виробництва за рахунок обмеження виробничої функції;

Таким чином, попит на інвестиції формується, якщо Rінв(Q)>Ra.

В табл. 1.8 наведений перелік способів залучення фінансових інвестицій, при яких досягається ефект перевищення проценту доходності від експлуатації реальної інвестиції над процентом вартості фінансової інвестиції, тобто з'являється попит на інвестиції.

Таблиця 1.8 Способи залучення фінансових інвестицій на підприємство

З А Л У Ч Е Н Н Я К А П І Т А Л У	Акціонування	Корпоратизація
		Самофінансування
		Транстинг
		Венчурні фірми
		Придбання рядового пакета акцій
	Боргове фінансування	Кредитування
		Кредит з факторингом
		Форфейтинг
		Іпотечний кредит
		Кредит державних установ
		Іноземний кредит
		Розміщення боргових зобов'язань
	Пільгове фінансування	Урядовий пільговий кредит
		Гарантування
		Інвестиційний податковий кредит
		Безвідсотковий кредит

1.3 Суб'єкти інвестування, формування пропозиції реальних інвестицій

Пропозиція фінансових інвестицій регулюється попитом згідно рис. 1.2. Якщо обсяги пропозицій фінансових інвестицій перевищують точку рівноваги проценту доходності та проценту витрат на залучення інвестицій, власники фінансових інвестицій починають розшукувати інші ринки фінансових інвестицій, включаючи міжнародні, та інші об'єкти інвестування, тобто перехід з ринку кредитування до ринку інвестування в державні цінні папери і т.д.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

- інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

- державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

- іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

- власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

- позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

- залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

- бюджетних інвестиційних асигнувань;

- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Нестача капіталу є головною проблемою перехідної економіки. Важливість грошей для економічної системи можна без сумніву порівняти із важливістю крові для організму людини. Коли економічний організм знаходиться на початку процесу свого відновлення, йому вкрай необхідні додаткові ін'єкції, тобто, фінансові вливання, які б були каталізатором економічного розвитку.

Таким чином, можна зробити висновок, що першочерговою умовою процесу інвестування є наявність певних джерел фінансових коштів. Ці джерела можуть мати різні ознаки, певні переваги та недоліки. З огляду на це, можна виділити наступні групи суб'єктів інвестування [10]:

- Міжнародні фінансові установи (МВФ, ЄБРР і т.д.);

- Іноземні банки та інвестиційні фонди;

- Транснаціональні корпорації та великі компанії;

- Національні банки та фінансові установи;

- Національні підприємства та приватні інвестори.

Нажаль, інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим. Він характеризується загальною економічно нестабільністю, нестабільністю законодавства, нерозвиненістю банківської системи та браком фінансових ресурсів всередині країни. За умови неможливості використання внутрішніх фінансових ресурсів, дуже привабливими стають кредитні кошти іноземних інвесторів.

1.4 Сутність стратегій реальних інвестицій

Реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу в яку-небудь галузь економіки чи підприємство, результатом чого є утворення нового капіталу чи збільшення наявного капіталу (будинку, устаткування, товарно-матеріальних запасів і т.д.). Фінансові ж - вкладення капіталу в акції, облігації, інші цінні папери. Тут приросту реального капіталу не відбувається, відбувається лише покупка, передача титулу власності. В наявності, таким чином, трансфертні - тобто передатні операції.

Поняття інвестиційних ресурсів охоплює всі вироблені засоби виробництва, тобто усі види інструментів, машини, устаткування, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби і збутову мережу, використовувані у виробництві товарів й послуг і доставці їх до кінцевого споживача. Процес виробництва і нагромадження цих засобів виробництва називається інвестуванням [14].

Приватні інвестиції, в основному, цілком зосереджені на задачі одержання прибутку. Отже, рівнем прибутковості кожної окремої галузі економіки, підгалузі, окремого підприємства визначається рівень інвестиційної привабливості даної галузі, підгалузі, підприємства.

Перехід до ринкових відносин в інвестиційній сфері насамперед стосується її джерел. Інвестиції можуть здійснюватися за рахунок власних фінансових ресурсів інвестора (амортизаційні відрахування, прибуток, грошові нагромадження, заощадження громадян, юридичних осіб і ін.), притягнутих фінансових засобів інвесторів (банківські, бюджетні, облігаційні кредити, а також засоби, отримані від продажу акцій, облігацій, пайових і інших внесків громадян і юридичних осіб), бюджетних інвестиційних асигнувань і запозичених державних фінансових ресурсів (кредити, позики).

Основний зміст діяльності інвестора в галузі реальних інвестицій можна охарактеризувати поняттям - “інвестиційний процес”, що складається з [15]:

а) Формування інвестиційної стратегії на основі цілей і обмежень діяльності організації, а також тих можливостей, що надаються ринком.

б) Аналізу інвестицій, що припускає аналіз ринку в цілому, його сегментів, окремих виробництв та товарів.

в) Формування інвестиційного портфеля.

г) Керування інвестиційним портфелем.

д) Оцінки ефективності інвестиційної діяльності.

Основними цілями інвестиційної діяльності є [14]:

- безпека чи надійність вкладень;

- прибутковість вкладень;

- збільшення ринкової вартості вкладень;

- ліквідність вкладень.

На надійність інвестицій впливають системний і портфельний ризики. Системний ризик в умовах політичної нестабільності і спаду виробництва оцінюється як досить високий, однак засобів захисту від нього практично немає. Ризик реального інвестування може бути зменшений диверсифікованістю і страхуванням. На прибутковість інвестицій впливають наступні основні фактори :

- товарна інфляція (при грошовій стабільності курсу національної валюти) знецінює майбутні доходи;

- спад виробництва зменшує джерело доходів - прибуток;

- наявність значного пакета акцій у трудового колективу й адміністрації стимулює "проїдання" доходу і зменшення прибутку, що розподіляється на дивіденди;

- тверда фіскальна політика держави зменшує чистий прибуток і дивіденди;

- конкуренція на ринку капіталів в умовах обмеженої кількості високоприбуткових цінних паперів і надлишкової пропозиції низькодоходних.

Часто виділяються наступні стратегії інвестування:

- консервативна стратегія, що акцентує основну увагу на забезпечені безпеки вкладень;

- помірковано агресивна, при якій баланс "прибутковість - ризик" зміщений убік забезпечення визначеної, заданої безпеки вкладень;

- агресивні стратегії, цілі забезпечення деякої заданої мінімальної припустимої прибутковості вкладень. Різновидом цього виду стратегій є витончена стратегія, що ставить метою максимізувати одержання доходу на шкоду можливому ризику.

Обрана стратегія інвестування багато в чому визначає і совокупність конкретних засобів і методів, якими інвестор керується .

Одним з ефективних засобів підвищення збалансованості портфеля інвестицій є його диверсифікованість, тобто вкладення капіталу в різні види підприємств, що працюють у різних галузях.

Вироблення стратегії починається з аналізу зовнішнього середовища, що можна визначити як аналіз сприятливих можливостей і загроз, що буде мати інвестор у тій чи іншій сфері діяльності, при інвестуванні в ті чи інші галузі виробництва і сервісу.

Фахівці, зокрема, підкреслюють необхідність обліку наступних стадій розвитку галузі (ринку) при виборі стратегії інвестування :

а). Стадія росту характеризується випереджальними в порівнянні з іншими ринками темпами росту обсягу продажів, високим рівнем доходу на інвестований капітал. Підприємства, що діють на такому ринку, мають потребу в зовнішніх інвестиціях. Однак акції цих підприємств характеризуються низькою прибутковістю, оскільки чистий прибуток реінвестується у виробництво. Тому вкладення в ці підприємства мають на меті одержання доходів від росту курсової вартості акцій.

б). Найбільш дохідними з погляду одержання великих дивідендів мають підприємства, що діють на стадії зрілості. На цій стадії обсяги продажів і прибуток відносно стабільні, хоча ця стабільність і не є гарантією захисту від зниження цін на акції. На розвитих ринках інвестицій виділяють наступні категорії підприємств, що працюють на стабільних ринках:

- блючіпс (сині корінці) називають акції з найкращими інвестиційними властивостями. Компанії, що випускають такі акції, демонструють здатність діставати прибуток і виплачувати дивіденди навіть у період несприятливої економічний кон'юнктури, займають монопольне положення на ринку, мають фінансову міць і ефективний менеджмент;

- дохідними називають акції, по яких виплачують гарні дивіденди, однак для цього виду акцій характерним є коливання курсу і низький потенціал росту;

- оборонними називають акції компаній, що виявляють відносну стійкість до поганої кон'юнктури, відносно стабільний прибуток. Ці акції займають проміжне положення між блючіпс і дохідними акціями.

в). Стадія спаду характеризується темпами обсягів зниження продажів. Галузі і підприємства, що діють на цих ринках випускають морально застарілу продукцію на базі застарілої технології. Присутність у портфелі інвестицій в ці підприємства сполучено з погрозою збитковості вкладень.

Процес реального розвитку галузі (ринку) часто не відповідає описаним вище класичним стадіям. Тому необхідно враховувати і ці можливі невідповідності. Зокрема, виділяти такі характеристики галузі, як циклічність у її розвитку, тобто високу чутливість галузі до циклів ділової активності.

Іншим аспектом стратегічного аналізу є аналіз внутрішнього середовища інвестора. Причому, основна мета такого аналізу зв'язана з пошуком конкурентних переваг інвестора, його сил і слабостей по кожній з аналізованих сфер ділової активності. Об'єктом аналізу тут виступають внутрішні ресурси інвестора: інвестиційний потенціал і можливість його розширення; кадровий і науково-технічний потенціал, можливість його розвитку; інформаційний потенціал і доступ до джерел інформації і т.п.

Зіставлення виявлених у процесі аналізу сприятливих можливостей і погроз, з одного боку, і власних сил і слабостей, з іншої, дає можливість більш об'єктивно визначити ключові фактори успіху і сформулювати основні стратегічні цілі розвитку і напрямку інвестування.

1.5 Дисконтовані показники економічної ефективності реальних інвестицій

Фінансове інвестування в реальний інвестиційний проект виконується задовго до реального початку його здійснення. Реалізація проекту може тривати роками й десятиліттями. Гроші витрачаються сьогодні і будуть витрачатися протягом довгого часу, а прибуток, що ми його очікуємо , з'явиться не відразу. Але ми знаємо, що виплачена сьогодні одна гривня дорожча за обіцянку заплатити її через рік. Різноцінність валюти в часі пояснюється такими причинами [9]:

- зниження купівельної спроможності й загальне підвищення цін;

- отримання процентного прибутку (якщо гривню віднести в банк);

- ризик (кредитор може не виконати свої боргові зобов'язання).

Так чи інакше відбувається зміна цінності національної валюти, тож у проектному аналізі це необхідно враховувати. У проектному аналізі прийнятий метод порівнювання різночасових грошей, так зване дисконтування [12].

Майбутня цінність Бс сьогоднішніх грошей визначається за формулою:

(1.2)

де С - сьогоднішня сума грошей, що інвестуються;

d - постійна норма дисконту, що дорівнює прийнятій для інвестора нормі прибутку на капітал;

t - тривалість розрахункового періоду (в роках);

Сьогоднішня цінність Сб майбутніх грошей визначається таким чином:

(1.3 )

Перерахунок поточних і майбутніх сум в еквівалентній вартості шляхом дисконтування дозволяє визначити цінність проектів на основі поточних і майбутніх витрат і результатів. Підраховані за кожний рік життя проекту, вони дисконтуються, а потім підсумовуються з метою одержання загального показника цінності проекту, на основі якого роблять висновок щодо прийнятності проекту.

Критерії, що використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи в залежності від того враховується чи ні часовий параметр: 1) засновані на дисконтованих оцінках; 2) засновані на облікових оцінках. До першої групи відносяться критерії:

- чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV);

- індекс рентабельності інвестиції (Probability Index, PI);

- внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR);

- модифікована внутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);

- дисконтований строк окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).

До другої групи відносяться критерії:

- строк окупності інвестиції (Payback Period, PP);

- коефіцієнт ефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).

а) Метод розрахунку чистого приведеного ефекту(ЧДД)

Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генерованих нею протягом прогнозованого періоду. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного інвестором самостійно виходячи зі щорічного відсотка повернення, який він хоче чи може мати на інвестований їм капітал. Припустимо робиться прогноз про те, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі Р1, Р2, …, Рn. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (Present Value, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV= ЧДД -чистий дисконтований доход) відповідно розраховуються по формулах [12 ]:

(1.4)

(1.5)

Якщо NPV>0, то проект варто прийняти; якщо NPV<0, то проект варто відкинути; NPV=0, то проект ні прибутковий, ні збитковий. Дамо економічне трактування критерію NPV з позиції власників компанії, що по суті і визначає логіку критерію NPV:

- якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії зменшиться, тобто власники компанії понесуть збиток;

- якщо NPV=0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на колишньому рівні;

- якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії, а отже, і добробут її власників збільшиться.

Проект із NPV=0 має додатковий аргумент у свою користь - у випадку реалізації проекту добробут власників компанії не зміниться, але в той же час обсяги виробництва зростуть, тобто компанія збільшиться в масштабах.

При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

(1.6)

де j - прогнозований середній рівень інфляції.

При розрахунку NPV, як правило, використовується постійна ставка дисконтування, однак при деяких обставинах, наприклад, очікується зміна рівня дисконтних ставок, можуть використовуватися індивідуалізовані по роках коефіцієнти дисконтування. Якщо в ході імітаційних розрахунків приходиться застосовувати різні коефіцієнти дисконтування, то формула (4) не застосовується, і проект прийнятний при постійній дисконтній ставці може стати неприйнятним.

Показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу комерційної організації у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у просторово-тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і що дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

б) Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції(ІД,ІДД)

Цей метод є по суті наслідком попереднього. Індекс рентабельності (PI) = ІД(індекс доходності) розраховується по формулі [12]:

 (1.7)

Якщо PI>1, то проект варто прийняти; якщо PI<1, то проект варто відкинути; якщо PI=1, то проект є ні прибутковим, ні збитковим.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку PI модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

(1.8)

На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником: він характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень - чим більше значення цього показника, тим вище віддача кожної гривні, інвестованої в даний проект. Завдяки цьому критерію PI дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV (зокрема, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, те вигідніше той з них, що забезпечує велику ефективність вкладень), або при комплектуванні портфеля інвестицій з метою максимізації сумарного значення NPV.

в) Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку інвестиції(ВНД)

Під внутрішньою нормою прибутку інвестиції (IRR= ВНД) розуміють значення коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю: IRR = r, при якому NPV = f( r ) = 0.

Іншими словами, якщо позначити IC=CF0, то IRR знаходиться з рівняння[ 3 ]:

(1.9)

Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтованих множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1, r2) функція NPV=f(r ) змінювала своє значення з “+” на “-” чи з “-” на “+”. Далі застосовують формулу

(1.10)

де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому

f(r1)>0 (f(r1)<0)); r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<0 (f(r2)>0)).

г) Метод визначення строку окупності інвестицій(СО, ДСО)

Цей метод, що є одним з найпростіших і широко використовуємих у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень [12]. Алгоритм розрахунку строку окупності (СО) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника СО має вид:

, при якому (1.11)

Нерідко показник СО = РР розраховується більш точно, тобто розглядається і дробова частина року; при цьому робиться припущення, що грошові потоки розподілені рівномірно протягом кожного року.

Тоді формула (10) модифікується для розрахунків як :

(1.12)

Деякі фахівці при розрахунку показника СО= РР рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику WACC, а відповідна формула для розрахунку дисконтованого строку окупності (DPP) має вид:

, при якому (1.13)

Очевидно, що у випадку дисконтування строк окупності збільшується, тобто завжди DPP>PP. Іншими словами, проект прийнятний за критерієм СО може виявитися неприйнятним за критерієм DPP= ДСО.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку ДСО(DPP) модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

(1.14)

ВИСНОВКИ

Капіталовкладення як реальні інвестиції розподіляються на два основних види :

- капіталовкладення на відновлення основних засобів виробництва, які частково перенесли свою вартість на продукції та відчули фізичний та моральний знос;

- капіталовкладення в інноваційні проекти побудови та модернізації основних засобів виробництва на базі нових технологій та досягнень науково-технічного прогресу

Економічно обґрунтоване врахування зносу ( довготривалого переносу вартості на продукцію) основного капіталу підприємства - основа довготривалої діяльності на підприємницькому ринку та економічно врівноважена побудова процесу розширеного відновлення основних фондів при організації виробничих процесів.

Як показали дослідження статистичного матеріалу ступінь зносу основних фондів по економіці України зросла з рівня 36,5% (1990 рік) до рівня 43,7% (2000 рік). Таким чином, попит на реальні інвестиції (капіталовкладення) в Україні є нагальною проблемою, яку не можна відкладати.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” , враховуючи важливість своєчасного оновлення основного капіталу (основних фондів) підприємств введені окремі нормативні пільги по оподаткуванню ( дозволи на витрати і зменшення сум податку на прибуток) на цілі - «поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів»:

- Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

- Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

- амортизаційні відрахування для створення фондів оновлення основних засобів (власні капіталовкладення підприємств) в нормах законодавчих обмежень відносяться до валових витрат та , відповідно, зменшують податок на прибуток підприємства.

Починаючи з 2003 p., дані статистичного аналізу свідчать про нову якість зростання, пов'язану з початком інтенсивного оновлення основних виробничих фондів, відчутним зростанням інвестиційного попиту. За розрахунками інвестиції в основний капітал за чотири роки зросли на 92,2%, у т. ч. у 2003 р. - на 27,7%. Суттєво зріс рівень довгострокових кредитів комерційних банків. За 2003 рік приріст іноземних інвестицій склав 21,7%.

Зростання інвестиційного попиту зумовило випереджальні темпи виробництва продукції машинобудування. Нині ця базова галузь все більшою мірою перебирає на себе локомотивну функцію зростання української економіки. Зміцнюється її інноваційний потенціал. Це один з найважливіших фактів економічної динаміки останніх років. Твердження скептиків про суто сировинну трансформацію української промисловості не мають жодних підстав. За чотири роки обсяги продукції машинобудування - основної галузі української індустрії - подвоїлися. Вони зросли на 107,1%, у т. ч. у 2003 р. - на 35,8%. Це ще один доказ утвердження принципово нової, націленої на майбутнє, моделі інвестиційного зростання української економіки.

Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть в перед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накоплюється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА (ВАРІАНТ № 15)

2.1 Вихідні дані для розрахунків

Завдання:

1). Визначити виробничу програму підприємства, для чого розрахувати обсяги продукції у трудових показниках, обсяг товарної, реалізованої, валової, нормативно-чистої і умовно-чистої продукції.

2). Розрахувати кількість необхідного персоналу для виконання виробничої програми:

- чисельність робочих - підрядників;

- чисельність виробничо-промислового персоналу;

3). Визначити продуктивність праці як показник ефективності використання трудових ресурсів; пояснити важливість цього фактора, переваги і вади показників, одержаних при обчислюванні продуктивності праці, виходячи з обсягу виробництва продукції за різними вимірами;

4). Визначити виробничу потужність, виробничі фонди і ефективність їх використання, вартість нормованих оборотних засобів (за відомими методами з поясненнями недоліків); тривалість одного обороту; фондовіддачу, фондоємність, фондоозброєність, рентабельність підприємства (норма прибутку);

5). Скласти собівартість товарної продукції за елементами і визначити її структури; викласти зміст елементу “інші витрати” № розрахувати, на скільки відсотків збільшиться прибуток, що залишається на підприємстві, якщо елемент “інші витрати” буде зменшений на визначений відсоток (маючи на увазі, що оптова ціна зберігається, прибуток у вихідному стані приймається за 100%);

6). Розрахувати оптову і відпускну ціни на продукцію;

7). Розрахувати прибуток, що одержує і що залишається на підприємстві і розподілити його між фондами; визначити розмір фонду розвитку виробництва, науки і техніки;

8). Визначити, які суми сплачує підприємство у вигляді акцизного збору, податку на додану вартість, податку на прибуток для виконання своїх обов'язків перед бюджетами, а також суми внесків у соціальні фонди (пенсійний, сприяння зайнятості населення, соціального страхування);

9). Оцінити діяльність підприємства у соціальному напрямку; розрахувати середню заробітну плату працівників і робітника відрядника; визначити скільки квартир може придбати підприємство для працівників і їх родин за рахунок фонду соціального розвитку;

10). Проаналізувати одержані показники.

Таблиця 1 Вихідні дані варіанту № 15 курсової роботи (виробнича програма)

Показники	Номенклатура виробів
	А	В	С
1. Кількість одиниць продукції, тис.шт.	83	89	32
2. Трудомісткість технологічна, нормо-годин	19,0	19,5	13,0
3. Розряд, за яким тарифікується робота по виготовленню продукції	6	5	3
4. Повна собівартість одиниці продукції, грош.один.	274	183	261
5. Частка матеріальних витрат у собівартості	0,29	0,32	0,42
6. Норматив рентабельності, розрахований відносно собівартості, % (параметр узятий без урахування матеріальних витрат)	21	24	26
7. Балансова вартість основних виробничих фондів , млн.. грош.один.	32
8. Середня норма амортизаційних відрахувань, %	17
9. Зміна обсягів незавершеного виробництва за звітно-розрахунковий період, тис.грошових один.	+380
10. Зміна залишків товарної продукції за звітно-розрахунковий період, тис. грош. один.	+280
11. Рентабельність продукції, %	19	23	24
12. Коефіцієнт використання виробничих потужностей	0,85
13. Кількість виробників, які одночасно виготовляють продукцію, чол.	3	3	2
14. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	3,6
15. Ставка акцизного збору, %	0	15	10
16. Надходження від реалізації непотрібних основних виробничих фондів ( в кінці року) , тис.грош.один.	1000
17. Зменшення елементу “інші витрати” в %	10
18. Доля робочих відрядників у чисельності виробничо-промислового персоналу становить	0,6
19. Дійсний фонд робочого часу одного середньоспискового робітника складає , в годинах на рік	1810
20. Коефіцієнт заробітної плати (для визначення нормативно-чистої продукції ) неосновного персоналу дорівнює (відносно фонду заробітної плати основних робітників-відрядників)	0,46
21. Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, розподіляється між фондами таким чином ( у %) : ФРВНТ (фонд розвитку виробн -ва) ФСР(фонд соц. розвитку) ФМЗ ( фонд матер. заохочення) Резервний фонд	50 15 30 5
22. Фонд матеріального заохочення (ФМЗ) на __ використовується для видачі премій	100%
23. Двокімнатна квартира коштує в тис.грош.один.	15
24. Додаткова заробітна плата становить __ % від ОЗП	23
24. Годинні тарифні ставки в гр.один./1год по розрядам становлять : 1 розряд 2 розряд 3 розряд 4 розряд 5 розряд 6 розряд	1,54 1,67 1,82 2,07 2,34 2,72

2.2 Визначення виробничої програми

1. Для визначення виробничої програми підприємства використовують натуральні трудові та вартісні показники.

Натуральні показники - це обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою (Табл. 1 - по виробам А,В,С - обсяги кожного виробу у тис.штук).

Маючи трудомісткість одиниці продукції кожного найменування і означену завданням кількість, можна розрахувати виробничу програму у трудових показниках, тобто розрахувати трудомісткість всієї виробничої програми.

(2.1)

а) Для продукції А :

б) Для продукції В :

в) Для продукції С :

г) Загальний обсяг трудомісткості всієї виробничої програми :

2. Чисельність необхідних працівників-відрядників для виконання річної програми ( при фонді робочого часу згідно вихідних даних 1810 нормо-годин/рік ) та коефіцієнті загрузки обладнання (0,85 - за рахунок простоїв та ремонтів) дорівнюватиме :

а) Для продукції А :