Іноземні інвестиції та їх значення в розвитку та посиленні ефективності діяльності субєктів господарювання

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

1.1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій

1.2. Економічний зміст, мета та завдання інвестиційної діяльності

1.3. Форми руху капіталу та інвестицій

Розділ ІІ Характеристика підприємства з іноземним інвестуванням «Мінеральні води Закарпаття ПП «Барзул О.Ю.»

2.1. Загальна характеристика підприємства

2.2. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства «Мінеральні води Закарпаття ПП «Барзул О.Ю.»

2.3. Залучення інвестицій для розвитку підприємства

Розділ ІІІ Проблеми та пріоритетні напрямки залучення іноземних інвестицій для підприємства

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Зараз настав етап відродження української економіки, але різкий ріст цін, низька інвестиційна активність не сприяють цьому відродженню. Почалось послаблення деструктивних процесів. Перш за все це виявилось у значному скороченні у порівнянні з попереднім періодом річного рівня інфляції і стабілізації місячних об'ємів виробництва. Став більш насичений споживацький ринок, підвищились доходи населення, підвищилась схильність до заощаджень. Суттєвою передумовою для підвищення ділової активності в економіці являється подальший розвиток процесу приватизації державної власності [3,ст.99].

Ці і деякі інші позитивні тенденції в господарській динаміці свідчать про рух економіки України до стабілізаційної фази перехідного періоду. Однак, стійкість даного руху, який забезпечується здебільшого засобами грошово-кредитної політики, залишається недостатньо міцною при відсутності необхідних структурних зрушень в реальному секторі економіки.

Таким чином, у зв'язку з продовженням нестабільності в економічному стані України багато ведучих економістів пов'язують майбутнє нашої держави з залученням в широких масштабах в українську економіку іноземних інвестицій, що являє довгострокові цілі створення в Україні цивілізованого суспільства, яке характеризувалося б високим рівнем життя населення.

Іноземний капітал може внести в країну досягнення науково-технічного прогресу та передовий досвід управління. Крім того, залучення іноземного капіталу в матеріальне виробництво набагато вигідніше отримання кредитів для закупок необхідних товарів, які лише помножують загальний державний борг.

Приток зарубіжних капіталовкладень життєво важливий для досягнення середньострокових цілей, таких як вихід з сучасного кризового стану, початковий підйом економіки. При цьому, звичайно, українські громадянські інтереси не співпадають з інтересами іноземних інвесторів, отже, важливо залучити капітали так, щоб не лишити їх власників власних мотивацій, одночасно направляючи дії останніх на благо суспільних цілей.

Ця задача має рішення, що підтверджується світовим досвідом (наприклад утворення нових індустріальних країн), але для знаходження яких-небудь визначальних дій по її здійсненню потрібно в першу чергу вивчити конкретний стан у сфері залучення іноземних інвестицій у справжніх українських умовах, розглянути економічну і законодавчу бази, які забезпечують інвестиційний клімат в країні. При цьому в моїй роботі найбільшу увагу приділено останній з вказаних, так як сьогодні саме невизначеність в цій сфері обмежує інвестиційний процес, тобто спостерігається парадокс: могутній інструмент по залученню іноземного капіталу одночасно є основною причиною, утримуючою інвесторів від великих вкладів[2,ст.106].

РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1Поняття, сутність та класифікація інвестицій

На початку 90-х років Україна слідом за країнами Центральної і Східної Європи розпочала ринкове реформування економіки. Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів та країни в цілому значною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.

Терміни "інвестиції", "інвестування", "інвестиційний процес", "інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали вживатись у нашій країні порівняно нещодавно. Тому поняття та сутність цих термінів у нашій економічній літературі все ще трактуються по-різному. Так, наприклад, поняття "інвестиції" ототожнюється з капітальними вкладеннями, "інвестиційна діяльність" - з інвестуванням. Хоча ці поняття за своєю суттю та економічним змістом не однозначні [5,ст.86].

Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення.

За фінансовим визначенням, інвестиції -- це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу.

Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [1,ст.25].

Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процесу вкладання ресурсів (благ, майнових й інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому.

Слід звернути увагу, що інвестиції спрямовуються не тільки на створення прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту, а і на інші форми забезпечення розвитку і підвищення ринкової вартості підприємства, що знаходить відбиття у зростанні суми вкладеного капіталу.

Відповідно до Закону (ст.1), до майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються у підприємницьку діяльність, належать:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

- права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Ці цінності та майнові права складають об'єкти інвестиційної діяльності.

Інвестиції для створення основних фондів і приросту матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Основним джерелом інвестування є національний дохід, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що, у свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення. За рахунок цих фондів формуються валові і чисті (у їх складі) інвестиційні ресурси.

Валові інвестиції (ВІ) - це загальний обсяг інвестованих коштів у певний період, спрямований на відтворення (нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння і на приріст товарно-матеріальних запасів).

Джерелом чистих інвестицій (ЧІ) є фонд відновлення, за рахунок якого формуються нові виробничі фонди. Вони менше валових на величину коштів, що спрямовуються з фонду відшкодування у вигляді амортизаційних відрахувань (А).

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на тому чи іншому етапі, тому що чисті інвестиції є вкладанням коштів у знову можливе виникнення таких макроекономічних пропорцій:

а) ЧІ <0, або А>ВІ, що призводить до зниження виробничого потенціалу, зменшенню обсягів продукції і послуг, погіршення стану економіки;

б) ЧІ = 0, або ВІ = А, що засвідчує відсутність економічного зростання;

в) ЧІ >0, або ВІ< А, що забезпечує розширене відтворення, економічне зростання за рахунок зростання доходів, темпи якого перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій.

Залежно від джерел фінансування розрізняють: власні кошти інвестора, запозичені (державний кредит, кредити комерційних банків й інших фінансово-кредитних установ), залучені кошти (кошти інших інвесторів і вкладників).

За формами власності інвестиції можна розподілити на:

- державні - що фінансуються з держбюджету, місцевих бюджетів, державними підприємствами;

- колективні - кошти господарських товариств, спілок, громадських і релігійних організацій, інших юридичних осіб, заснованих на колективній власності;

- приватні - кошти населення (індивідуальних інвесторів), а також юридичних осіб з приватним капіталом.

У регіональному аспекті розглядають інвестиції:

- внутрішні, або вкладання капіталу суб'єктами господарської діяльності даної держави;

- іноземні - вкладання капіталу іноземними юридичними і фізичними особами, іноземними державами, міжнародними урядовими і неурядовими організаціями;

- закордонні - вкладання капіталу в об'єкти інвестування за межами території даної держави (придбання цінних паперів закордонних компаній, майна і т.д.).

Залежно від строків освоєння інвестицій можуть бути довгостроковими, середньостроковими і короткостроковими. Основне правило інвестування проголошує, що інвестиції повинні бути довгостроковими (у світовій практиці - більше 1 року), однак через несприятливі умови інвестиційного клімату, нестабільність політичних обставин і високі темпи інфляції інвестори вимушені шукати об'єкти середньострокових або короткострокових вкладень. Згідно з методологією НБУ в Україні короткостроковими вважаються інвестиції до 1 року, середньостроковими - до 3-х років, довгостроковими - більше 3-х років.

Ознакою розподілу інвестицій за формами вважається виділення фінансових та реальних інвестицій.

Фінансові інвестиції - це вкладання коштів у різні фінансові інструменти: фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін.

Реальні інвестиції - це вкладання (внески) у виробничі (засоби) фонди (основні та оборотні). Переважно це вкладання в матеріальні активи - будівлі, обладнання, споруди та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, «ноу-хау», технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація).

Останнім часом в економічній літературі визначили нові форми інвестицій, які входять до складу реальних інвестицій - інноваційні інвестиції та інтелектуальні інвестиції.

Інноваційні інвестиції - це вкладання в нововведення. Взагалі, при стабільній економіці всі інвестиції повинні бути водночас інноваціями. За умов кризи можливі інвестиції на підтримку діючих технічно відсталих виробничих фондів.

Інтелектуальні інвестиції - це вкладання в об'єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі.

Що стосується поняття «інвестиційна діяльність», то воно визначається Законом України «Про інвестиційну діяльність» (ст.2) як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, тобто вона здійснюється на основі:

- інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

- державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, АР Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

- іноземного фінансування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

До суб'єктів інвестиційної діяльності, відповідно до вищеназваного Закону (ст.5) віднесені інвестори та учасники.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Залежно від функцій, які виконує суб'єкт господарювання в інвестиційному процесі, він може бути інвестором, учасником, або тим і іншим одночасно.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Що стосується кредиторів, то вони перетворюються на інвесторів у разі конвертації позичок у власність (акції).

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є держава через свої інституції, господарські товариства (компанії) і корпорації, фінансово-кредитні установи, інші функціональні учасники.

За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.

Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

Державні інвестиції можуть здійснюватись і з метою регулювання розвитку економіки.

Основними цінностями інвестицій є:

Ш рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);

Ш кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;

Ш майнові права, похідні від авторського права - ліцензії, "ноу-хау", досвід та інші інтелектуальні цінності;

Ш право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права.

За обсягом та значущістю капітальні вкладення є основною складовою частиною інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.

Головними етапами інвестування є:

Ш перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);

Ш перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;

Ш приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності.

Початковий та кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи новий взаємозв'язок: прибуток - ресурси, тобто процес нагромадження повторюється. При цьому слід мати на увазі, що процес нагромадження грошових ресурсів, не входячи в інвестиційну діяльність, є його необхідною передумовою. Інвестиційна діяльність є основою індивідуального кругообігу інвестицій на підприємстві.

Інвестиційний цикл (період) містить один оборот інвестицій, тобто рух вартості, авансованої у капітальне майно від моменту акумуляції коштів до моменту їх відшкодування. Держава стимулює інвестиційну діяльність підприємств шляхом надання їм податково-амортизаційних преференцій (пільг з оподаткування прибутку або пільгових норм амортизації).

1.2Економічний зміст, мета та завдання інвестиційної діяльності

Інвестиційний процес розпочинається з відносин його суб'єктів на ринку інвестицій. Інвестору зазвичай не вистачає власних коштів для запровадження проекту, тому він прагне залучити найбільш привабливі інструменти фінансування.

Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки держави. В результаті інвестування засобів в економіку, збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть вперед, в економічній конкуренції, галузі народного господарства та підприємства, що в більшій мірі задовольняє попит на ті чи інші товари та послуги.

Отриманий приріст національного прибутку частково знову накопичується, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.

Інвестиційний ринок спонукає суб'єктів інвестиційного процесу до компромісу, який закріплюється у засновницьких угодах, статутах підприємств та кредитних договорах, де визначається та узгоджується вартість і структура капіталу відповідно до джерел фінансування.

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.

Серед них слід насамперед відзначити Закон України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", Закон України "Про цінні папери та фондову біржу", які створюють правову основу інвестиційної діяльності.

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

Ш новоутворюванні та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

Ш цінні папери (акції, облігації та ін,);

Ш цільові грошові внески;

Ш науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Аналогічні об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом:

Ш пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;

Ш створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;

Ш придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;

Ш придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;

Ш надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є:

Ш інвестори (замовники);

Ш виконавці робіт (підрядники);

Ш користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;

Ш постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;

Ш юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);

Ш громадяни України;

Ш іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій.

До складу інвестиційної сфери включаються:

Ш сфера капітального будівництва (ця сфера об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання, громадян, зайнятих у сфері індивідуального та кооперативного житлового будівництва та інших суб'єктів інвестиційної діяльності);

Ш екологічна сфера;

Ш інноваційна сфера;

Ш сфера обігу фінансового капіталу (грошового, позикового та фінансових зобов'язань у різних формах);

Ш сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності.

Суб'єкти інвестиційної діяльності можуть об'єднувати кошти для здійснення спільного інвестування. Інвестори мають право виступати в ролі замовників, вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати інші функції учасників інвестиційного процесу.

Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми), підприємства на окремих етапах їх розвитку.

У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких найважливіших завдань розвитку економіки:

Ш визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям інвестиційного комплексу, передусім будівництву. Тому основним завданням інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.

Ш забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства. Стратегія розвитку будь-якої компанії (фірми) та будь-якого підприємства від моменту їх створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі компанії (фірми), підприємства.

Ш забезпечення максималізації доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але й усієї підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

Ш забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове середовище немислиме без ризику. За певних несприятливих умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового доходу від інвестицій, але й частини інвестованого капіталу. Ці обставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів.

Ш забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності компанії (фірми), підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Ш Усі перелічені завдання інвестиційної діяльності тісно взаємопов'язані та взаємозумовлені.

1.3Форми руху капіталу та інвестицій

Для того, щоб мати уявлення про інвестиції, спочатку звернемось до основних понять.

Цінні папери, або фондові цінності - це інструменти вкладання грошей, які представляють собою боргові зобов'язання або забезпечують право участі в компанії в якості власника, право покупки або продажу долі в компанії.

Майнові вкладення - це вкладення в реальні активи компанії або реальне власне майно.

Реальні активи - це земля, будівлі та все те, що “прив'язане” до землі.

Реальне власне майно - це золото, антикваріат, мистецькі твори та інші колекційні предмети.

Інвестиції розрізняються за ступенями ризику. Так, ми знаємо високоризикові та малоризикові інвестиції.

Інвестиції з низьким рівнем ризику - це вкладення, які вважаються безпечним засобом для отримання прибутку.

Інвестиції з високим рівнем ризику - це вкладення, які вважаються спекулятивними з точки зору гарантії отримання прибутку.

Спекуляція - це операція придбання та продажу фінансових інструментів, вартість та прибутковість яких, у майбутньому, будуть невизначеними величинами.

Економісти розділяють інвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи чотири їхні види: нетто-інвестицій, екстенсивні інвестиції, реінвестиції, брутто-інвестиції.

Нетто-інвестиції - це інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції).

Екстенсивні інвестиції - це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу.

Реінвестиції - повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинного вкладення капіталу.

Брутто-інвестиції - це нетто-інвестиції плюс реінвестиції.

Також існує поділ інвестицій за об'єктами інвестиційної діяльності: інвестиції поділяються на два основних класи: реальні та фінансові. Останнім часом виділяють також інвестиції у людський капітал.

Реальні інвестиції забезпечують приріст дійсного (фізичного) капіталу. Реальне інвестування означає організацію виробничого процесу, тобто створення (придбання, будівництво і т. ін.) виробничих потужностей та найом робочої сили.

Фінансове інвестування, на відміну від реального, не передбачає обов'язкового створення нових виробничих потужностей та контролю за їх експлуатацією. Як правило, фінансовий інвестор у сучасних умовах не бере участі в управлінні дійсними, реальними активами, покладаючись у цьому на фахівцїв-менеджерів.

Існує також поняття "споживчі інвестиції". У деяких зарубіжних економічних джерелах цей термін застосовується для позначення вкладень споживачів у товари тривалого користування або в нерухомість. По суті, даний об'єкт вкладень споживачів не відповідає поняттю інвестицій, оскільки не передбачає одержання прибутку та зростання капіталу. Ці вкладення доцільно розцінювати як форму заощаджень. Разом з тим, вкладення в нерухомість можуть набуває й інвестиційних рис.

Наприклад, при високих темпах інфляції зростають заощадження, тобто зростає грошова оцінка нерухомості та товарів тривалого користування. Деякі такі вкладення можуть приносити прибуток за умови використання рухомого та нерухомого майна з комерційною метою (здача квартири в оренду і т. ін.).

Відмінності між двома основними видами інвестицій -- реальними та фінансовими - розкриваються тільки в процесі їх руху, в процесі інвестиційної діяльності.

У загальному випадку інвестиційна діяльність містить у собі такі етапи: формування нагромаджень -вкладення ресурсів (інвестування) -одержання прибутку.

Отримання достатнього прибутку та приросту капіталу є цільовою установкою інвесторів. Згідно з метою інвестиційної діяльності, фірма у ринкових умовах вирішує три типи інвестиційних завдань:

ь по-перше, вибір інвестиційних проектів та розміщення капіталів згідно з обраними проектами;

ь по-друге, оптимізацію або безперервне коригування капітальної структури фірми шляхом залучення джерел зовнішнього фінансування (емісія цінних паперів, кредити банків) та,

ь по-третє, формування нагромаджень та розподіл дивідендів, оптимізацію пропорцій між інвестиціями та дивідендами.

Методи вирішення вказаних завдань і визначають усі показники процесу інвестування (основного етапу інвестиційної діяльності) кожної конкретної фірми.

В основі інвестиційної діяльності лежать перетворення інвестицій, що постійно повторюються: приріст нагромаджень - витрати - приріст капітального майна - прибуток - інвестиції (нагромадження).

Постійне відтворення даного ланцюжка перетворень являє собою кругообіг інвестицій. Проте в кругообігу виробничих (реальних) та фінансових інвестицій існують особливості.

Кругообіг виробничих інвестицій, поділяючись на окремі стадії, породжує кругообіг фінансових інвестицій. Кругообіг фінансових інвестицій виявляє зворотний вплив на кругообіг реальних інвестицій. У кінцевому підсумку це приводить до злиття, неподільності потоків виробничих та фінансових інвестицій за межами даного підприємства, на локальних та національних ринках капіталів.

Для більшої ясності кругообіг інвестицій показано у схематичному вигляді на рис. 1.1.

Як видно з малюнка, виділяються такі основні етапи руху інвестицій або інвестиційного процесу:

Ш по-перше, реалізація інвестиційного попиту (нагромадження), тобто процесу створення виробничих потужностей;

Ш по-друге, процес виробництва продукції (інвестиційних або споживчих товарів, робіт, послуг);

Ш по-третє, реалізація продукції, одержання прибутку;

Ш по-четверте, розподіл прибутку, формування інвестиційного попиту.

Сукупність вказаних стадій руху інвестицій представляє собою їх кругообіг. Зі схеми також видно, що інвестиційна діяльність відбувається як у сфері виробництва, так і у сфері обігу (обміну).

У сфері виробництва інвестиційна діяльність являє собою створення нових інвестиційних товарів, що мають матеріально-речову форму. Зазначена інвестиційна діяльність входить до складу кругообігу інвестицій конкретного підприємства тільки за умови її здійснення для власних виробничих цілей. Якщо ж нові інвестиційні товари виробляються для інших економічних суб'єктів, то це різновид основної діяльності фірми.

Отже, інвестиційний процес - це механізм, що об'єднує попит та пропозицію, тобто тих, хто пропонує гроші, і тих, хто пред'являє попит на інвестицію. Звичайно, обидві сторони зустрічаються в фінансових інститутах або на фінансовому ринку. Іноді, при угоді з майновими цінностями, продавці та покупці вступають в угоду напряму.

РОЗДІЛ ІІ ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА З ІНОЗЕМНИМ ІНВЕСТУВАННЯМ «МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ ЗАКАРПАТТЯ ПП «БАРЗУЛ О.Ю.»

2.1Загальна характеристика підприємства

Завод «Мінеральні води Закарпаття», який почав працювати ще 1960 року, до 90-х років минулого століття лишався єдиним заводом у Закарпатському регіоні, який спеціалізується на видобутку мінеральних вод Закарпатської області.

Юридична адреса:

90400, Україна,

Закарпатська обл.,

м. Хуст,

вул. Братів Бращайків, 10а/19.

Адреса потужностей виробництва:

90400, Україна,

Закарпатська обл.,

м. Хуст,

вул. Сливова,32.

Тел.:(03142) 5-52-32, 5-52-99.

Зараз у підприємства існує чимало партнерів, філій, а також конкурентів.

За час свого існування завод отримав понад 100 нагород, золотих медалей і Гран-прі як в Україні, так і закордоном. Це свідчить про високі виробничі стандарти і про безумовно лідерські позиції. Проте його найважливіша винагорода - це визнання споживачів.

Прагнучи відповідати очікуванням споживачів, ми постійно розширюємо асортимент продукції. А це вимагає від нас вдосконалення і розвитку виробництва.

Підприємство постійно продовжує розвиватися. Ми постійно вивчаємо ринок нових технологій, які допоможуть нам удосконалювати продукцію і задовольняти різноманітні смаки українських споживачів.

Виробництво продукції відмінної якості для задоволення вимог та бажань кожного споживача - головна мета діяльності підприємства.

Саме тому з року в рік компанія удосконалює технології, виробництво, продукцію, систему просування та збуту напоїв і, звісно, систему управління якістю (СУЯ).

СУЯ заводу складається 5 етапів:

1. Якість сировини.

2. Якість, управління та контроль над організацією технологічних і виробничих процесів.

3. Контроль якості готової продукції.

4. Належний контроль за якісним зберіганням сировини та напоїв на складах.

5. Налагоджена (якісна) система управління збутом (дистрибуції) підприємства.

Контроль якості сировини, готової продукції та допоміжних матеріалів проводиться у спеціально атестованій, забезпеченій всіма необхідними приладами виробничій лабораторії підприємства.

Кожна партія сировини та допоміжних матеріалів приймається лише за наявності гігієнічного висновку МОЗ України, сертифіката відповідності та сертифіката якості і проходить вхідний фізико-хімічний та мікробіологічний контроль у лабораторії. Зберігання та додаткова перевірка сировини та матеріалів забезпечується створенням необхідних умов на складах та у виробничих приміщеннях.

Весь технологічний процес видобутку та виробництва мінеральних вод контролюється на кожній стадії виробництва.

Велика увага приділяється контролю готової продукції:

Дії з проведення моніторингу та вимірювання встановлено та описано в картах процесів відповідно до системи якості ІSО 9001.

Вся готова продукція має гігієнічні висновки МОЗ України та сертифікати відповідності.

На кожну реалізовану партію товару видається сертифікат якості.

Якість мінеральної природної столової води раз на рік перевіряється Українським науково-дослідним інститутом медичної реабілітації та курортології відповідно до вимог стандарту на:

- повний фізико-хімічний аналіз;

- мікробіологічний аналіз;

- макрокомпонентний склад;

- концентрацію нормуємих компонентів та сполук;

- показники безпеки.

Після аналізу дається дозвіл на рік для промислового розливу мінеральної води в якості природної столової.

Наприклад вода мінеральна «Шаянська» має такі медичні показання щодо застосуванн:

1. Хронічні гастрити:

1.1 з нормальною секретною функцією шлунку;

1.2 з підвищеною секретною функцією шлунку.

2. Неускладнена виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки. Хвороби прооперованого шлунку в зв'язку з виразковою хворобою шлунку та дванадцятипалої кишки.

3. Хронічні коліти та ентероколіти.

4. Хронічні захворювання печінки і жовчовивідних шляхів, гепатити, дискинезія жовчних шляхів, холецистити, ангіохоліти різної етіології без схильності до частих загострень, постхолецистектомічний синдром.

5. Хронічні панкреатити.

6. Хвороби обміну речовин:

6.1 цукровий діабет;

6.2 ожиріння;

6.3 подагра;

6.4 сечокислий діатез;

6.5 фосфатурія…

Застосовують як лікувальний напій за призначенням лікаря.

Мінеральні води добувають в с. Шаян, Хустського р-н., за технологією, що дозволяє зберегти весь спектр цілющих властивостей.

2.2Аналіз фінансово-економічного стану підприємства «Мінеральні води Закарпаття ПП «Барзул О.Ю.»

Проаналізуємо фінансовий стан підприємства за 2009 рік., подивимось чи ефективно діє підприємство, чи збільшуються його доходи. Всі дані про фінансовий стан зображені в таблиці (2.1).

Таблиця 2.1.

Звіт про фінансові результати ПП «Барзул О.Ю.» за 2008 - 2009рр.

Стаття	2009 рік	2008 рік	Абсолютне відхилення тис.грн	Відносне відхилення %
Доход від реалізації продукції	49465,4	36545,9	12919,5	135
Податок на додану вартість	8244,2	6066,6	2177,6	136
Інші вирахування з доходу	1950,0
Чистий доход від реалізації продукції	39271,2	30479,3	8791,9	129
Собівартість реалізованої продукції	29662,3	27176,9	2485,4	109
Валовий: Прибуток	9608,9	3302,4	6306,5	291
Інші операційні доходи	152,1	8021,6	-7869,5	1,89
Адміністративні витрати	1356,1	1008,1	348	135
Витрати на збут	351,5	186,0	165,5	189
Інші операційні витрати	861,2	2918,1	-2056,9	29,5
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток	7192,2	7211,8	19,6	9,97
Інші фінансові доходи	0,5	1,0	0,5	50
Інші доходи	426,4	59,1	367,3	721
Фінансові витрати	4161,4	6288,8	-2127,4	66,16
Інші витрати	2346,8	28,0	-2318,8	8381,4
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток	1110,9	955,1	155,8	116
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток	1110,9	955,1	155,8	116
Чистий: прибуток	1110,9	955,1	155,8	116

Як ми бачимо з таблиці 2.1. виручка від реалізації продукції у 2009 році збільшилася на 12919,5 тис. грн. порівняно з 2008 роком.

Чистий дохід від реалізації продукції збільшився на 8791,9 ти. грн.

Податок на додану вартість зріс на 2177,6 тис. грн. Також у 2009р.були інші вирахування з доходу у розмірі 1950,0 тис. грн.

Собівартість реалізованої продукції зросла на 2485,4 тис. грн.

Валовий прибуток у 2009р. збільшився на 6306,5 тис. грн.

Інші операційні доходи зменшилися на 7869,5 тис. грн.

Адміністративні витрати збільшилися на 348 тис. грн.

Витрати на збут зросли на 165,5 тис. грн. Інші операційні витрати зменшилися на 2056,9 тис. грн.

Прибуток від операційної діяльності знизився на 19,6 тис. грн.

Інші фінансові доходи знизилися на 0,5 тис. грн. Інші доходи зросли на 367,3 тис. грн.

Фінансові витрати зменшилися на 2127,4 тис. грн. Інші витрати зменшилися на 2318,8 тис. грн.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування зріс на 155,8 тис. грн. Прибуток від звичайної діяльності зріс на 155,8 тис. грн.

Чистий прибуток фірми за 2009 рік порівняно з 2008 роком збільшився на 155,8 тис. грн. і становив 1110,9 тис. грн.

Проаналізувавши фінансовий стан підприємства можна говорити про його досить ефективну діяльність, підприємство розвивається, і досить не погано.

Проаналізуємо дані щодо ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства, і зводимо їх в таблицю 2.2

Таблиця 2.2

Показники для аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності

ПП «Барзул О.Ю.» за 2008-2009рр.

Показники	Величина	Відхилення
	Аналізована	Базова	Абсолютне	Відносне%
Ефективність ЗЕД	30,792948	14,480694	16,312254	213
Прибуток від експортно-імпортних операцій	16111,4953	8527,5774	7583,9179	189
Експортно-імпортні витрати	52322,0298	58889,2853	-6567,255	89
Прибуток від експорту	12135,4696	5462,7546	6672,715	222
Прибуток від імпорту	3976,0257	3064,8228	911,2029	130
Витрати на експорт	39839,109	44515,3	-4676,191	89
Витрати на імпорт	12482,9208	14373,9853	-1891,064	87
Виручка від експорту за готівку	51974,5786	49978,0546	1996,524	104
Виручка від імпорту	16458,9465	17438,8081	-979,8616	94
Коефіцієнт кредитного впливу	0,9053778	0,91044	-0,005062	99
Виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту	47056,64	45502,02	1554,62	103
Виробнича собівартість	35412,54	40063,77	-4651,23	88
Поза виробничі витрати	4426,569	4451,53	-24,961	99
Середня ціна імпорту	9,295547	8,903379	0,392168	104
Кількість імпорту	1770,627	1958,673	-188,046	90
Контрактна вартість сировини накладні витрати	10623,76	12464,28	-1840,52	85
Акцизні збори	1770,62913	1825,12582	-54,49669	97
Накладні витрати	26,55943	26,70907	-0,1496	99
Мито і митні збори	61,97233	57,87037	4,10196	107
Транспортні витрати за базисом постачання	973,8453	845,7902	128,0551	115
Вантажно-розвантажувальні витрати	442,6568	445,153	-2,4962	99
Складські витрати	88,53176	222,576	-134,0442	40
Експедиторські витрати	141,6506	21367,37	-72,0231	66
Страхові витрати	35,41291	53,41815	-18,00524	66
Інші витрати	88,53176	44,51477	44,01699	199

Згідно проведених розрахунків ефективність ЗЕД підприємства в аналізованому другому періоду склала 231%.

Ефективність ЗЕД зросла за рахунок того, що прибуток від експортно-імпортних операцій зріс в порівнянні з базовим періодом на 7583,9179грн. і 189%, а експортно-імпортні витрати знизились на 6567,2555грн., що в порівнянні з базовим роком склали 89%.

Прибуток від експортно-імпортних операцій зріс за рахунок того, що прибуток від експорту зріз в порівнянні з базовим періодом на 6672,715 грн. і 222% та прибуток від імпорту який теж збільшився на 911,2029 грн. і 130%.

Зменшення експортно-імпортних витрат відбулося за рахунок зменшення витрат на експорт, які становлять менше на 4676,191грн. і 89% у порівнянні з базовим роком, та зменшення витрат на імпорт на 1891,0645, що в порівняльні з базовим роком склало 87%.

Прибуток від експорту зріс за рахунок того, що виручка від експорту за готівку збільшилась на 1996,524грн. і 104%, а також витрат на експорт зменшилась на 4676,191грн., що в порівнянні з базовим роком склала 89%.

Прибуток від імпорту зріс на 911,2029 і 130%. Це зумовлено тим, що виручка від імпорту знизилась на 979,8616грн. і 94%, та зниження витрат на імпорт 1891,0645 грн. і 87% в порівнянні з базовим роком.

Витрати на експорт знизились на 4676,191грн., що в порівнянні з базовим роком склало 89%. Витрати зменшились за рахунок зменшення на 4651,23 і 88% виробничої собівартості і зменшення поза виробничих витрат на 24,961грн. і 99% в порівнянні з базовим роком.

Витрати на імпорт теж зменшились на 1891,0645 грн., що становить в порівняні з базовим роком 87%.

У 2009 роцi спостерiгалося пiдвищення середньої заробiтної платнi на 11,5%.

Середнiй вiк працiвникiв підприємства не перевищує 40 рокiв, з них 202 особи - це молодь до 30 рокiв. Тобто, в цiлому колектив молодий, мобiльний i вiдносно легко пристосовується до нових умов i тенденцiй ринку.

Протягом 2009 року пiдвищили свою квалiфiкацiю 165 працiвникiв заводу, навчено новим професiям безпосередньо на виробництвi та в професiйно-технiчних навчальних закладах 38 робiтникiв. Iз загальної чисельностi спiвробiтникiв заводу 296 осiб - спецiалiсти, якi мають вищу освiту, 97 осiб - спецiалiсти вищої квалiфiкацiї, 102 чоловiки - це робiтники, якi мають 4-6 квалiфiкацiйнi розряди.

Кадрова політика підприємства спрямована на:

- забезпечення адекватного пiдвищення заробiтної платнi працiвникiв підприємства;

- пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв підприємства на регулярнiй основi;

- забезпечення рацiональної органiзацiйної структури та розмiщення кадрiв, що дає можливiсть мiнiмiзувати витрати підприємства на оплату працi.

2.3Залучення інвестицій для розвитку підприємства

Інвестиційний процес розпочинається з відносин його суб'єктів на ринку інвестицій. Інвестору зазвичай не вистачає власних коштів для запровадження проекту, тому він прагне залучити найбільш привабливі інструменти фінансування.

Існує кілька типів і способів фінансування інвестиційного процесу. Вибір найприйнятнішого способу забезпечує інвестору економію інвестиційних ресурсів, запобігає їх втратам на всіх стадіях життєвого циклу інвестицій.

Вартість капіталу визначається на інвестиційному ринку через попит та пропозицію в умовах конкуренції за ціною, що задовольняє одночасно покупця і продавця.

Під час передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу інвестицій для фінансування проекту. Перед інвестором виникають запитання:

ь яким повинно бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво постійних та поточних активів;

ь яким чином у перспективі буде формуватися основний і обіговий капітал;

ь яким повинно бути співвідношення власного й акціонерного, акціонерного та позичкового капіталу;

ь при якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на нагромадження і споживання, доходи від виробництва і реалізації будуть найбільшими.

Можна визначити такі головні джерела фінансових ресурсів, які б можна використати на інвестування (табл..2.3).

Таблиця 2.3

Головні джерела фінансових ресурсів та їх цільове використання

Джерела	Використання фінансових ресурсів
	інвестиції	споживання	резерв
Прибуток (чистий)	+ +	+	+ +
Мобілізація внутрішніх ресурсів	+		+
Амортизаційні відрахування	+		+
Пайові внески (статутний чи акціонерний капітал)	+		+
Страхові внески до Пенсійного фонду	+ +	+
Кошти від розміщення власних цінних паперів та реалізації цінних паперів інших емітентів	+ +	+	+
Кредиторська заборгованість	+ +	+
Кредити та позички	+ +	+
Спонсорство	+ +	+
Державні субсидії	+

Підприємство може використати свій чистий прибуток на власне інвестування, споживання, або відкласти у резерв, і використати за своїми потребами у майбутньому.

Мобілізацію внутрішніх ресурсів підприємство може використати як інвестиції, так і у резерв.

Також підприємство «Мінеральні води Закарпаття ПП «Барзул О.Ю.» може скористатись коштами, які відносять до амортизаційних відрахувань, використати ці кошти на інвестиційні потреби, а при отриманні доходу використати їх по призначенню, якщо це потрібно. Цей спосіб одержання інвестицій є досить ризиковим, оскільки підприємству можуть знадобитися амортизаційні кошти наприклад для налагодження якоїсь техніки, чи певного майна, а тих коштів не буде у фактичній наявності.

Ризиковими є майже всі способи залучення інвестицій, оскільки існує можливість не отримання доходу від інвестиційної діяльності, а навпаки одержання чималого збитку.

Можна звичайно одержати субсидії від держави або спонсорські кошти, але це дуже проблематично в умовах кризового стану економіки, звичайно це б дуже позитивно вплинуло на діяльність підприємства.

Фінансування проекту за рахунок кількох джерел, тобто створення групи інвесторів і їх часткової участі, може розв'язуватися тільки шляхом залучення, у першу чергу, тих, які згодні на більш-менш розумні умови.

Для залучення іноземних інвесторів потрібно, щоб підприємство мало привабливий інвестиційний клімат.

Підприємству потрібно постійно вдосконалювати своє виробництво, вводити новітні технології, інноваційні проекти.

Підприємство повинно розширювати ринки збуту в Україні, виходити на міжнародний ринок, і пропонувати конкурентоздатну продукцію, щоб іноземні інвестори захотіли вкладати кошти саме в це підприємство, а не в якесь інше.

ПП «Барзул О.Ю.» повинно акцентувати свою увагу на здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля. Вона відіграє величезну роль у підвищенні економічного добробуту підприємства, держави, поліпшенні рівня життя населення і зміцненні положення підприємства на світовій арені.

Експортні операції, як складова частина зовнішньої торгівлі є найважливішим джерелом одержання прибутку. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже, максимізація прибутку можлива тільки з використанням знань і досвіду, накопичених протягом тривалого часу.

Підприємство повинно розглянути всі можливі способи здійснення зовнішньоекономічних операцій , щоб активно розвиватись у міжнародній діяльності.

Коли підприємству вдасться залучити перші інвестиційні кошти, головне для нього стане правильно їх використати.

Підприємство може створити нову лінію продукції, яка б продавалася і мала високий попит на ринку, для цього звичайно ж потрібно дослідити ринок, споживачів, провести маркетингові дослідження.

Підприємство може знайти спосіб для зменшення собівартості продукції, та для більш ефективної виробництва.

А саме головне, щоб ПП «Барзул О.Ю.» не втрачало попит на свою продукцію,а навпаки приваблювало нових споживачів та захоплювало нові ринки збуту.

РОЗДІЛ ІІІ ПРОБЛЕМИ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВА

Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої.

Проте притоку в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу перешкоджають політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, та ще однієї дуже важливої причини - корупції. Саме через корупцію і бюрократію у світі склалася негативна думка про нашу державу, додамо до цього нашу систему оподаткування і ось ми маємо результат - Україну віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком.

Для залучення іноземних та державних інвесторів підприємству «Мінеральні води Закарпаття ПП «Барзул О.Ю.» потрібно прикласти чимало зусиль, оскільки всі вище перелічені проблеми негативно впливають на інвестування підприємств у нашій державі.

На сьогоднішній день іноземні інвестори які все ж наважуються інвестувати кошти у підприємство вимагають законодавчих гарантій. Великі корпорації та інвестиційні компанії вимагають урядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьований. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрім того, для іноземних інвесторів більш приваблива така інстанція для вирішення суперечок, яка незалежна від уряду країни-господаря. У зв'язку з цим велике значення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції по врегулюванню інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичними особами інших країн.

Важлива умова, необхідна для приватних капіталовкладень (як іноземних, так і вітчизняних), - постійний та загальновідомий набір норм та правил, сформульованих таким чином, щоб потенційні інвестори могли розуміти та передбачати, що ці правила будуть застосовуватись до їх діяльності. В Україні ж, яка перебуває в стані безперервного реформування влади, правовий режим непостійний.

Надалі на різних рівнях влади діють закони та правила, що часто суперечать один одному. Додатковим джерелом нестабільності є надання законам та інструкціям зворотної сили. Така практика серйозно турбує іноземних інвесторів, особливо коли законодавство зачіпає вже існуючі капіталовкладення. Процеси ринкових реформ і структурних перетворень, які відбуваються в нашій державі, вимагають значних капітальних вкладень. В умовах вкрай обмежених внутрішніх можливостей для фінансування економічних проектів великого значення надається більш активному використанню інвестицій .

Проте, незважаючи на посилену увагу до цього питання з боку держави, воно так і залишилося не вирішеним.

Гроші завжди йдуть туди, де найсприятливіші умови для їх вкладення, де вони дають найбільший прибуток. Важкий стан економіки нашої держави в поєднанні з неадекватним законодавством є основними причинами, які пояснюють той факт, що обсяги іноземних інвестицій в підприємства України, зокрема, ПП «Барзул О.Ю.», залишаються низькими в порівнянні з іншими постсоціалістичними країнами Східної та Центральної Європи.

Згідно з діючими нині нормативно-правовими актами всім інвесторам без винятку надано рівні права, незалежно від того, який сектор економіки вони інвестують, який розмір цих інвестицій, яке їх походження, чи є вони внутрішніми чи закордонними. Такий підхід, можливо, і є нормальним у разі, якщо країна вже досягла достатньо високого рівня економічної стабільності. Але він не виправдовує себе у випадку з нашою державою. Законодавство України, на жаль, не надає будь-яких стимулів для інвестування у ключові галузі економіки. Що більш важливим та необхідним є фінансово-матеріальні надходження для держави, то привабливішими мають бути умови для потенційних інвесторів, особливо це стосується перехідного етапу економіки. Тому, на мій погляд, селективну інвестиційну роботу потрібно проводити так, щоб першочергова увага була до тих інвесторів, які насамперед спрямовані на виробництво товарів, що заміщають імпорт, а також орієнтовані на експорт.

У зв'язку з цим назріла нагальна потреба у врегулюванні цього питання законом, яким буде передбачено надання пільг окремим суб'єктам підприємництва під конкретні проекти відповідно до державних програм економіки та соціальної сфери, що, у свою чергу, стане додатковим правовим важелем впливу на інвестора в плані спрямування його у ті важливі для України галузі, куди він поки що не йде. Особливого значення це питання набуває в даний час, коли країна вже пройшла етап масової приватизації і вступила в період роздержавлення великих компаній.

Як уже не один раз стверджувалося, вся діюча законодавча база має дві основні вади: по-перше, нестабільність, а по-друге, відсутність комплексності та наявність протиріч. Зрозуміло, що в період економічної перебудови держава знаходиться у пошуку адекватних законодавчих важелів, однак компанії, які вже здійснюють або мають намір розпочати інвестиційну діяльність, повинні мати хоч мінімальні гарантії стабільності для планування власних дій. Слід тісніше координувати зусилля різних державних відомств і приділяти більше уваги розробці чітких інструкцій із застосування законів. Окрім незрозумілих формулювань законодавчих документів, сама їх кількість може призвести до плутанини. Іноземні підприємці нетерпляче очікують прийняття Цивільного кодексу, який нарешті замінив би масу розрізнених указів та постанов.

Істотною перешкодою на шляху до залучення та ефективного використання іноземних інвестицій є недосконала інфраструктура. Недостатня кількість відповідних експертів, аудиторів, консультантів стримує збільшення надходжень закордонного капіталу. Аби виправити таке становище, слід створити мережу спеціальних установ - як державних, так і недержавних, - які будуть займатися підготовкою таких фахівців для України, готуватимуть відповідні інвестиційні проекти за міжнародними стандартами. Сьогодні подекуди наші підприємці навіть не можуть чітко сформулювати свої потреби в інвестуванні, грамотно скласти проект чи заявку на отримання іноземної допомоги.