Типи та причини безробіття

Реферат

на тему: Безробіття

Вступ

Сфера праці - важлива і багатопланова область економічного і соціального життя суспільства. Вона охоплює як ринок робочої сили, так і її безпосереднє використання в суспільному виробництві. На ринку праці отримує оцінку вартість робочої сили, визначаються умови її найму, зокрема величина заробітної плати, умови праці, можливість здобування освіти, професійного зростання, гарантії зайнятості і т.д. ринок праці відображає основні тенденції в динаміці зайнятості, її основних структурах, тобто в суспільному розподілі праці, а також мобільність робочої сили, масштаби і динаміку безробіття.

Здійснюваний в Росії в даний час перехід до ринкових відносин пов'язаний з великими труднощами, виникненням багатьох соціально-економічних проблем. Одна з них - проблема зайнятості, яка нерозривно пов'язана з людьми, їх виробничою діяльністю.

Безробіття є макроекономічною проблемою, що надає найбільш пряму і сильну дію на кожну людину. Втрата роботи для більшості людей означає зниження життєвого рівня і завдає серйозної психологічної травми. Тому недивно, що проблема безробіття часто є предметом політичних дискусій.

Типи безробіття

Безробіття - незайнятість частини економічно активного населення в господарській діяльності.

У економічній науці прийнято виділяти декілька видів безробіття. Наприклад, безробіття може бути добровільним і вимушеним.

Добровільна виникає в результаті звільнення працівника за власним бажанням, в основному по особистих причинах. Це можуть бути незадоволеність рівнем оплати праці, умовами роботи або інші обставини, по яких працівник звільняється навіть всупереч волі працедавця.

Вимушене безробіття є наслідком скорочення потреби в робочій силі у зв'язку з несприятливою діловою кон'юнктурою, структурними змінами в продукції, що випускається, технологіях виробництва. Вона виникає також унаслідок відсутності сировини, енергії, що комплектують, підприємства, що привело до зупинки, породжується новими умовами функціонування підприємств і формами найму, а так само вимушеним переселенням.

Розрізняють також повне, часткове, явне і приховане безробіття.

При повному безробітті населення, група або окрема людина взагалі не мають роботи і відповідного заробітку; часткова, строго кажучи, відповідає неповній зайнятості, тобто ситуації, при якій людина не по своїй волі трудиться неповний робочий день або тиждень, отримуючи відповідно меншу частину доходу.

Явне безробіття - це безробіття у відкритій формі, обов'язково реєстрована органами служби зайнятості, на відміну від прихованої, масштаби якої визначаються виключно непрямими методами, зокрема за допомогою експертних оцінок. Саме приховане безробіття представляє особливу небезпеку для Росії. Суть її в тому, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, компанія не звільняє працівників, а переводить їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень або робочий день), або відправляють у вимушені несплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, проте фактично вони є такими.

Тут виділяють як би три форми прихованого безробіття:

· зайва чисельність працівників на підприємствах і в організаціях, які отримують повну заробітну плату;

· зайнятість неповного робочого часу при відповідній зарплаті;

· адміністративні відпустки без збереження або із збереженням змісту.

При проведенні і надалі радикальних реформ на підприємствах приховане безробіття неминуче переходитиме у відкриту. Інтенсивність цього процесу тим вище, чим більше відбувається банкрутств, ліквідацій і реорганізацій.

Однією з найпоширеніших класифікацій є розділення безробіття на фрикційну, структурну і циклічну.

Фрикційне безробіття існує навіть в країнах, що переживають бурхливий економічний розквіт. Її причина полягає в тому, що працівникові, що звільненому з свого підприємства або покинув його по своїй волі, потрібний якийсь час для того, щоб знайти нове робоче місце. Воно повинне влаштувати його і за родом діяльності, і по рівню оплати. Навіть якщо на ринку праці такі місця є, знайти їх вдається зазвичай не відразу.

Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі навіть бажаною. Тому що багато робочих, що добровільно опинилися «між роботами», переходять з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на більш високооплачувану і продуктивнішу. Це означає вищі доходи для робочі і раціональніший розподіл трудових ресурсів, а, отже, і більший реальний об'єм національного продукту. Таким чином, фрикційне безробіття просто неминуче в нормально організованій економіці.

Фрикційне безробіття непомітно переходить в іншу категорію, яка називається структурним безробіттям.

Таке безробіття вже куди болючіше для людей, чим фрикційна. Виникнення структурного безробіття означає, що багатьом людям доведеться освоювати нові професії, уникнути структурного безробіття неможливо. Це пов'язано з тим, що технічний прогрес весь час народжує нові товари, технології і навіть цілі галузі (в даний час такі галузі пов'язані як правило з комп'ютерними технологіями, так з'явилися такі професії, як веб-сервер-дизайнер, системний адміністратор і багато інших). В результаті сильного міняється структура попиту на робочу силу. А люди з непотрібними більш в колишній кількості професіями опиняються не біля справ, поповнюючи ряди безробітних.

Структурне безробіття, при всій своїй хворобливості, також може не хвилювати країну, але лише в тому випадку, якщо загальне число вільних місць не поступається числу людей, що шукають роботу, хоч і мають інші спеціальності. Якщо робочі місць взагалі менше, то це означає, що в країні виникла третя, найнеприємніша форма безробіття - циклічна.

Причини цього достатньо зрозумілі: модель «шокової терапії», що приводить до глобального спаду, вирішує протиріччя економічного зростання перш за все за рахунок трудящих. Поступово, звичайно, створюються форми суспільних робіт або інші механізми парирування найбільш жорстких наслідків безробіття. Проте циклічне безробіття, пов'язане із стійкою тенденцією до спаду економіки, є головною формою безробіття в перехідній економіці. Фактично таке стабільне безробіття може бути назване швидше застійною, ніж циклічною.

Застійне безробіття як найбільш типова форма безробіття перехідної економіки посилюється тим, що традиції минулого багато в чому приводять до надій значної частини працівників на можливість рішення своїх проблем в майбутньому за рахунок підтримки держави, але не за рахунок власної активності.

Ще один з видів безробіття - сезонне безробіття, яке породжується тимчасовим характером виконання тих або інших видів діяльності і функціонування галузей господарства. До них відносяться сільськогосподарські роботи, рибальство, збір ягід, сплав лісу, охота, часткове будівництво і деякі інші види діяльності. В цьому випадку окремі громадяни і навіть цілі підприємства можуть інтенсивно працювати декілька тижнів або місяців в році, різко скорочуючи свою діяльність в решту часу. В період напруженої роботи відбувається масовий набір кадрів, а в період згортання робіт - масові звільнення. Цей вид безробіття по окремих характеристиках відповідає циклічному безробіттю, по інших - фрикційною, оскільки вона носить добровільний характер. Прогноз показників сезонного безробіття можна визначити з великим ступенем точності, оскільки він повторюється з року в рік, і, відповідно, є можливість підготуватися до рішення проблем, викликаних нею.

Природне безробіття має два важливі аспекти: по-перше, цей термін не означає, що економіка завжди функціонує при природному рівні безробіття і тим самим реалізує свій виробничий потенціал, а по-друге, природний рівень безробіття не є постійним, піддававшись частому перегляду унаслідок інституційних змін.

В даний час за норму береться рівень природного безробіття в 1,5-3%. В той же час для Росії взагалі не можна встановити який-небудь допустимий, прийнятний рівень безробіття і, перш за все, із-за низького рівня життя населення, коли неможливість працевлаштування або відхід з роботи різко понизить доходи.

Незайнятість в межах природного безробіття обов'язково вимагає частини ресурсів суспільства на посібники з безробіття, організацію бірж праці, перепідготовку, проведення і фінансування суспільних робіт, розробку і реалізацію програм соціальної підтримки різних груп безробітних і т.д. В умовах економічної і політичної нестабільності в товаристві політика зайнятості повинна бути направлена на те, щоб не допустити масового безробіття, і одним з головних аспектів цієї політики повинне стати формування ефективного ринку праці.

Причини безробіття

Безробіття як економічна категорія є віддзеркаленням складності процесу узгодження пропозиції робочої сили з попитом на неї. Цей процес, якщо його розглядати в масштабах країни безпосередньо залежить від того, на скільки обширна територія і як розрізняються в ній природно-кліматичні умови, яка структура економіки і яке місце займає в цій структурі промисловість, якими галузями і типами підприємств (за чисельністю персоналу) вона переважно представлена. Серед інших чинників в тому або іншому ступені завжди фігурують національні традиції, але головну роль грає політичний устрій суспільства. Саме від останнього залежить, в якому ступені при узгодженні пропозиції і попиту враховується специфіка найманої праці. Адже він не тільки, як правило, основне або істотне джерело доходу, але одночасно і спосіб реалізації певних життєвих установок і інтересів людини, у тому числі і в області професійної кар'єри. Нарешті, особливо важлива стадія економічного розвитку. Одна справа, коли народне господарство функціонує в рамках сталої економічної системи, і зовсім інше, коли здійснюється перехід, як це відбувається зараз в Росії, до принципової іншій системі. Аналогічно різниться ситуація залежно від того, чи спостерігаються в економіці застій, деякий спад і тим більше криза або на обличчя під'їм виробництва.

Таким чином, безробіття - це об'єктивно існуючий супутник найманої праці незалежно від того, визнається економіка ринковою чи ні і, відповідно, проводяться або немає офіційна оцінка чисельності і реєстрація безробітних.

Непропорційно високий рівень середньої заробітної плати по відношенню до продуктивності праці є лише одній з причин виникнення безробіття. Існують і інші причини, деякі з яких мають пряме відношення до Росії. Перш за все слід зазначити, що в умовах ринкової економіки ринок праці прибуває в постійному русі. Одні підприємства скорочують штати, інші - збільшують. Люди йдуть на пенсію або покидають роботу по інших причинах (Наприклад, жінки йдуть в декретну відпустку). На їх місце приходять нові працівники, скажімо, випускники учбових закладів. Рух ринку праці по-різному впливає на рівень безробіття.

Навіть у нормальні часи багато людей тимчасово не працевлаштовано (тому що пошли з однієї роботи і займаються пошуками інший) або ж вперше шукають роботу. У ринкових умовах, коли рівень зарплати і пільг сильно залежить від підприємства, люди не поспішають, підшукуючи собі гідну роботу, і не завжди погоджуються на першу пропозицію працевлаштування, що попалася. Незайнятість такого роду може досягати 16-3% загального рівня безробіття.

Серед конкретних причин, що обумовлюють скорочення зайнятості працездатного населення в Росії, можна відзначити наступні:

Перша причина корениться в тому, що характерною межею радянської економіки була надмірна чисельність виробничого (зокрема допоміжного і управлінського) персоналу підприємств. Наявність надмірного персоналу гальмувало впровадження нової техніки і працезберігаючих технологій, перешкоджало зростанню продуктивності праці. З іншого боку, необхідність оплачувати зайвих працівників невиправдано завищувала витрати виробництва з витікаючим звідси ослабленням конкурентоспроможності вироблюваних товарів. Наявність надмірної кількості робочих місць означала штучний дефіцит робочої сили, а він підривав дисципліну праці, сприяв широкому розповсюдженню «висновки» в оплаті працівників, придушенню у них стимулу до кращої роботи. Довгі роки існувала стійка і вельми масове приховане безробіття.

По-друге, перехід до ринкових критеріїв оцінки господарювання підприємств виявляє неспроможність багато з них, оскільки вони не можуть пристосуватися до реального попиту по видах продукції, її асортименті, якості, ціні.

По-третє в наших умовах діють і специфічні чинники, що репродукують безробіття. Маються на увазі розриви господарських зв'язків, що склалися, між колишніми союзними республіками СРСР (нині незалежними державами), а також між Росією і країнами Східної Європи. Ці розриви різко погіршили положення підприємств і по матеріально-технічному постачанню, і по збуту продукції, що знову-таки не може не живити безробіття.

Підводячи підсумки, можна сказати, що нинішнє безробіття за своєю суттю мало нагадує безробіття в її класичному розумінні, коли характер безробіття зв'язаний, перш за все, з перевиробництвом різних товарів і послуг, падінням попиту на них. Наша країна знаходиться в умовах хронічного перевиробництва практично більшості життєво необхідних населенню товарів і послуг. І видимий їх достаток визначається відносно невеликим попитом, пов'язаним з низьким життєвим рівнем переважної частини населення і наповненням місцевих ринків товарами зарубіжного виробництва. Рівень безробіття, з одного боку, безпосередньо відображає масштаби і глибину кризових явищ в тому або іншому регіоні, а з іншої - надає визначальну дію на загострення соціально-політичної напруженості і, отже, вимагає першорядного обліку при розробці державної регіональної політики.