Особливості розвитку і класифікація СКС в сучасній економіці

4

Реферат на тему:

Особливості розвитку і класифікація СКС в сучасній економіці

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….…3

1. Основи економіки та організації закладів соціально-культурної сфери……4

2. Продукт організацій СКС……………………………………………………...8

Література………………………………………………………………...……...14

Вступ

Розвиток ринкових відносин в СКС зокрема обумовлює необхідність розмежування продуктів на комерційні і некомерційні. В основу такого розмежування можна покласти міру їх соціальної значущості для суспільства, або окремих громадян.

Комерційний продукт в значній мірі направлений на задоволення негайних потреб населення, обумовлений високим конкурентним попитом і перебуває під сильним впливом людини. Приймаючи рішення про його виробництво, організація СКС керується, в першу чергу, міркуванням одержати прибуток, встановити на нього максимально високі ціни.

На відміну від комерційного, некомерційний продукт орієнтований на задоволення високих духовних потреб населення.

Необхідність у розрізнянні продукту галузей СКС на комерційний і некомерційний - важлива передумова для визначення міри і форм державного регулювання процесами їх виробництва.

1. Основи економіки та організації закладів соціально-культурної сфери

Ринок кінцевих продуктів і послуг є найважливішою складовою ринкової економіки. Саме тут бажання споживача придбати певні продукти зустрічаються (можуть співпасти, а можуть і не співпасти) з зацікавленістю виробників їх продавати, тобто попит на товари і послуги з боку споживачів зустрічаються з пропозицією товарів і послуг з боку виробників.

СКС в цьому відношенні не є виключенням, проте, спроби автоматичного перенесення загальних принципів розвитку ринкових відносин на специфічну галузь, є надзвичайно небезпечними. Маркетинговий девіз ринку: “не продавати те, що виробляється, а виробляти те, що продається” є доцільним для організацій, для яких над усе виступає економічний результат. В той же час в даній сфері функціонують організації, соціально-культурна орієнтація яких обмежує ефективність підприємництва, так як деякі види їх діяльності взагалі не можуть розвиватися на основі ринкових регуляторів.

Як уже відмічалося, природа продукту організацій СКС полягає в його здатності задовольняти самі різноманітні культурні потреби людей. Ця властивість зумовлює наявність у продукту певної споживчої вартості. Існувала думка, що мати споживчу вартість для продуктів культурної сфери означає бути “культурною цінністю”. До них відносяться:

культурні потреби “суспільно розвинених людей”;

культурні потреби, задоволення яких є “одним із способів засвоєння людського життя”, іншими словами, щоб задоволення не тільки приносило користь, але щоб ця “користь стала людською користю”.

Проте, продукт сфери культури може і не одержати суспільного визнання, тобто не бути “культурним благом”, але мати при цьому певну споживчу вартість. Споживча вартість продукту виникає в момент появи попиту на нього. Якщо продукт не одержує суспільного визнання, але здатний задовольнити потреби конкретних соціальних груп, він без сумніву має певну споживчу вартість. Вона може мати специфіку і проявлятися по-різному, проте розширення меж вивчення продуктів організацій СКС за межі тільки суспільно значущих приставляється надзвичайно важливим.

Продукти організацій СКС можуть мати як речову (матеріальну) форму, так і виступати у вигляді різноманітних послуг. Оскільки послуги як специфічний продукт переважають в даній сфері, доцільно розпочати саме з них.

Послуга, як правило, не має матеріальної форми, процес її виробництва і споживання співпадає в часі. Так, наприклад, екскурсійна послуга існує тільки в момент, коли екскурсовод проводить екскурсію, а екскурсанти слухають; послуги дискотеки надаються, поки лунає музика і відвідувачі танцюють тощо.

Послуга як продукт має ряд особливостей - її не можна запасати (екскурсію, концерт, спектакль неможливо зберігати на складі), неможливо переміщати (спектакль зіграний на різних сценах і різними акторами є кожен раз окремим продуктом).

Послуга в СКС може носити і матеріальний характер (реставрація, відео і аудіо запис тощо) і відрізняється від нематеріальної тим, що час виробництва і споживання не співпадають, але всі інші відмітні характеристики послуги властиві і матеріальній її формі.

Нематеріальні послуги за своїми функціональними особливостями можна розділити на дві групи: а) які виконують безпосередню культурну функцію і б) функцію “передатного механізму”. Доцільність подібного підходу до класифікації нематеріальних послуг зумовлена, по-перше, їх нерівноцінністю культурного значення в очах суспільства і конкретних споживачів (можна припустити, що для послуг першої групи вона незрівнянно вище і відповідно повинна вище оцінюватися). По-друге, різною мірою кваліфікації і майстерності кадрів, які їх надають (для другої групи послуг спеціальна тривала підготовка вимагається далеко не завжди).

До першої групи слід віднести послуги, які надаються акторами, читцями, музикантами, співаками під час показу концертів, шоу, спектаклів, проведення лекцій, екскурсій. Сюди ж відноситься надання послуг диригентів, балетмейстерів, хормейстерів, режисерів, педагогів тощо.

Друга група послуг включає в себе видачу книг у бібліотеках, показ фільмів у кінотеатрах, послуги по прокату відеокасет, сценічних костюмів і реквізиту. До даної групи можна віднести послуги по продажі предметів художньої творчості: картин, скульптур, іншого антикваріату, виробів народних промислів і сувенірів, книг, тощо.

Не менш важливою є класифікація матеріального продукту, який створюється галузями соціально-культурної сфери. Матеріальний продукт складає невелику частину від продукту, який виробляється підприємствами СКС. він носить речовий характер і може зберігати свої споживчі властивості достатньо тривалий час .

Матеріальний продукт неоднозначний і по своєму функціональному призначенню ділиться на засоби і предмети культури. За функціональною ознакою предмети культури це:

предмети, які мають самостійну культурну цінність;

предмети - “посередники”, значення яких залежить від того, носієм якої культурної інформації вони є.

До першої групи, зокрема, слід віднести картини, скульптури, вироби народних промислів тощо.

До другої - компакт-диски, аудіо - і відеокасети тощо.

Продукти галузей СКС можуть обумовлювати один одного: споживчий ефект одного продукту (наприклад, романа) може викликати необхідність іншого продукту (екранізації) і навпаки: поява домашнього відео, відео-прокату значно скоротила потреби населення у відвідуванні кінотеатрів.

Характер продукту галузей СКС здебільшого унікальний. З одного боку, якщо функції об'єктів культурних потреб однакові або подібні, то появляється можливість не тільки їх взаємозаміни, але і певної конкуренції.

З іншого боку, кожен окремий продукт із складу предметів і послуг культури має декілька специфічних споживчих властивостей, що його буває складно замінити іншим (наприклад, у випадку, якщо споживачеві слід придбати конкретний твір, конкретного автора або виконавця, подивитися певний фільм або спектакль).

Певна унікальність і в той же час взаємозалежність продуктів організацій СКС зумовлює специфіку їх виробництва і реалізації. Специфіка ця полягає, в першу чергу, у наступному: їх реалізація можлива тільки при наявності у населення вільного часу, духовних запитів і фінансових можливостей.

Можна передбачити, що для мешканців великих міст, навіть при наявності відповідних потреб, нечітка робота громадянського транспорту, криміногенна обстановка, порою домінує при вирішенні питання про відвідування вечірніх заходів різних закладів культури та мистецтва.. Для сфери туризму має значення наявність вільного часу і платоспроможність населення.

Крім того, культурні потреби (а відповідно, і попит на них), перебувають під жорсткою увагою такого суспільно-культурного явища як мода. Мода впливає на виробництво і реалізацію продукту туристичних фірм, видавництв, підприємств шоу-бізнесу.

В ієрархії людських потреб художньо-естетичні потреби у частини населення займають далеко не перше місце. Поки кар'єра і добробут індивіда майже не залежать від рівня його естетичного виховання.

Розглядаючи продукт СКС неможливо не зупинитися на механізмі ціноутворення. Кожний продукт СКС має свою соціальну групу споживачів, і чим вище рівень культурних потреб цих груп, тим вищою повинна бути якість запропонованого продукту. При цьому ціна на якісний продукт далеко не завжди висока.

Саме платоспроможність певної соціальної групи буде впливати не тільки на якість виробленого продукту, але і на його ціну (не завжди пов'язану з якістю).

В залежності від призначення продукту розрізняють пільгові, самоокупні, комерційні ціни. Пільгові і самоокупні ціни встановлюють некомерційні підприємства, які ставлять перед собою соціальні цілі - задоволення і формування культурних потреб широких верств населення. Політика ціноутворення музеїв, більшості театрів, філармоній зв'язана з необхідністю максимізації доступу до продукту їх діяльності. Основним джерелом надходження засобів для таких закладів виступає бюджетне (цілове) фінансування різних рівнів, або з інших побічних джерел (меценатів, спонсорів, різних фондів тощо).

Зовсім по іншому формується ціна на продукт комерційних підприємств СКС, метою діяльності яких є максимальне вилучення прибутку. Саме тому визначальне значення для них - у формуванні ціни - має споживчий попит.

Якщо ж продукт не є унікальним, то в цьому випадку при формуванні ціни, як правило, враховують рівень конкуренції, витрати виробництва, тобто дотримуються звичайних маркетингових вимог. Але і в цьому випадку ціна може бути завищеною або заниженою в залежності від цілей виробника продукту.

Особливе значення для закладів СКС має її інфраструктура, яка забезпечує можливість виробництва продукту. В свою чергу підприємства інфраструктури виробляють власні послуги і продукти, які і до нинішнього часу недостатньо вивчені.

2. Продукт організацій СКС

Ринок кінцевих продуктів і послуг є найважливішою складовою ринкової економіки. Саме тут бажання споживача придбати певні продукти зустрічаються (можуть співпасти, а можуть і не співпасти) з зацікавленістю виробників їх продавати, тобто попит на товари і послуги з боку споживачів зустрічаються з пропозицією товарів і послуг з боку виробників.

СКС в цьому відношенні не є виключенням, проте, спроби автоматичного перенесення загальних принципів розвитку ринкових відносин на специфічну галузь, є надзвичайно небезпечними. Маркетинговий девіз ринку: “не продавати те, що виробляється, а виробляти те, що продається” є доцільним для організацій, для яких над усе виступає економічний результат. В той же час в даній сфері функціонують організації, соціально-культурна орієнтація яких обмежує ефективність підприємництва, так як деякі види їх діяльності взагалі не можуть розвиватися на основі ринкових регуляторів.

Як уже відмічалося, природа продукту організацій СКС полягає в його здатності задовольняти самі різноманітні культурні потреби людей. Ця властивість зумовлює наявність у продукту певної споживчої вартості. Існувала думка, що мати споживчу вартість для продуктів культурної сфери означає бути “культурною цінністю”. До них відносяться:

культурні потреби “суспільно розвинених людей”;

культурні потреби, задоволення яких є “одним із способів засвоєння людського життя”, іншими словами, щоб задоволення не тільки приносило користь, але щоб ця “користь стала людською користю”.

Проте, продукт сфери культури може і не одержати суспільного визнання, тобто не бути “культурним благом”, але мати при цьому певну споживчу вартість. Споживча вартість продукту виникає в момент появи попиту на нього. Якщо продукт не одержує суспільного визнання, але здатний задовольнити потреби конкретних соціальних груп, він без сумніву має певну споживчу вартість. Вона може мати специфіку і проявлятися по-різному, проте розширення меж вивчення продуктів організацій СКС за межі тільки суспільно значущих приставляється надзвичайно важливим.

Продукти організацій СКС можуть мати як речову (матеріальну) форму, так і виступати у вигляді різноманітних послуг. Оскільки послуги як специфічний продукт переважають в даній сфері, доцільно розпочати саме з них.

Послуга, як правило, не має матеріальної форми, процес її виробництва і споживання співпадає в часі. Так, наприклад, екскурсійна послуга існує тільки в момент, коли екскурсовод проводить екскурсію, а екскурсанти слухають; послуги дискотеки надаються, поки лунає музика і відвідувачі танцюють тощо.

Послуга як продукт має ряд особливостей - її не можна запасати (екскурсію, концерт, спектакль неможливо зберігати на складі), неможливо переміщати (спектакль зіграний на різних сценах і різними акторами є кожен раз окремим продуктом).

Послуга в СКС може носити і матеріальний характер (реставрація, відео і аудіо запис тощо) і відрізняється від нематеріальної тим, що час виробництва і споживання не співпадають, але всі інші відмітні характеристики послуги властиві і матеріальній її формі.

Нематеріальні послуги за своїми функціональними особливостями можна розділити на дві групи: а) які виконують безпосередню культурну функцію і б) функцію “передатного механізму”. Доцільність подібного підходу до класифікації нематеріальних послуг зумовлена, по-перше, їх нерівноцінністю культурного значення в очах суспільства і конкретних споживачів (можна припустити, що для послуг першої групи вона незрівнянно вище і відповідно повинна вище оцінюватися). По-друге, різною мірою кваліфікації і майстерності кадрів, які їх надають (для другої групи послуг спеціальна тривала підготовка вимагається далеко не завжди).

До першої групи слід віднести послуги, які надаються акторами, читцями, музикантами, співаками під час показу концертів, шоу, спектаклів, проведення лекцій, екскурсій. Сюди ж відноситься надання послуг диригентів, балетмейстерів, хормейстерів, режисерів, педагогів тощо.

Друга група послуг включає в себе видачу книг у бібліотеках, показ фільмів у кінотеатрах, послуги по прокату відеокасет, сценічних костюмів і реквізиту. До даної групи можна віднести послуги по продажі предметів художньої творчості: картин, скульптур, іншого антикваріату, виробів народних промислів і сувенірів, книг, тощо.

Не менш важливою є класифікація матеріального продукту, який створюється галузями соціально-культурної сфери. Матеріальний продукт складає невелику частину від продукту, який виробляється підприємствами СКС. він носить речовий характер і може зберігати свої споживчі властивості достатньо тривалий час.

Матеріальний продукт неоднозначний і по своєму функціональному призначенню ділиться на засоби і предмети культури. За функціональною ознакою предмети культури це:

предмети, які мають самостійну культурну цінність;

предмети - “посередники”, значення яких залежить від того, носієм якої культурної інформації вони є.

До першої групи, зокрема, слід віднести картини, скульптури, вироби народних промислів тощо.

До другої - компакт-диски, аудіо - і відеокасети тощо.

Продукти галузей СКС можуть обумовлювати один одного: споживчий ефект одного продукту (наприклад, романа) може викликати необхідність іншого продукту (екранізації) і навпаки: поява домашнього відео, відео-прокату значно скоротила потреби населення у відвідуванні кінотеатрів.

Характер продукту галузей СКС здебільшого унікальний. З одного боку, якщо функції об'єктів культурних потреб однакові або подібні, то появляється можливість не тільки їх взаємозаміни, але і певної конкуренції.

З іншого боку, кожен окремий продукт із складу предметів і послуг культури має декілька специфічних споживчих властивостей, що його буває складно замінити іншим (наприклад, у випадку, якщо споживачеві слід придбати конкретний твір, конкретного автора або виконавця, подивитися певний фільм або спектакль).

Розвиток ринкових відносин в СКС зокрема обумовлює необхідність розмежування продуктів на комерційні і некомерційні. В основу такого розмежування можна покласти міру їх соціальної значущості для суспільства, або окремих громадян.

Комерційний продукт в значній мірі направлений на задоволення негайних потреб населення, обумовлений високим конкурентним попитом і перебуває під сильним впливом людини. Приймаючи рішення про його виробництво, організація СКС керується, в першу чергу, міркуванням одержати прибуток, встановити на нього максимально високі ціни.

На відміну від комерційного, некомерційний продукт орієнтований на задоволення високих духовних потреб населення.

Необхідність у розрізнянні продукту галузей СКС на комерційний і некомерційний - важлива передумова для визначення міри і форм державного регулювання процесами їх виробництва.

Певна унікальність і в той же час взаємозалежність продуктів організацій СКС зумовлює специфіку їх виробництва і реалізації. Специфіка ця полягає, в першу чергу, у наступному: їх реалізація можлива тільки при наявності у населення вільного часу, духовних запитів і фінансових можливостей.

Можна передбачити, що для мешканців великих міст, навіть при наявності відповідних потреб, нечітка робота громадянського транспорту, криміногенна обстановка, порою домінує при вирішенні питання про відвідування вечірніх заходів різних закладів культури та мистецтва.. Для сфери туризму має значення наявність вільного часу і платоспроможність населення.

Крім того, культурні потреби (а відповідно, і попит на них), перебувають під жорсткою увагою такого суспільно-культурного явища як мода. Мода впливає на виробництво і реалізацію продукту туристичних фірм, видавництв, підприємств шоу-бізнесу.

В ієрархії людських потреб художньо-естетичні потреби у частини населення займають далеко не перше місце. Поки кар'єра і добробут індивіда майже не залежать від рівня його естетичного виховання.

Розглядаючи продукт СКС неможливо не зупинитися на механізмі ціноутворення. Кожний продукт СКС має свою соціальну групу споживачів, і чим вище рівень культурних потреб цих груп, тим вищою повинна бути якість запропонованого продукту. При цьому ціна на якісний продукт далеко не завжди висока.

Саме платоспроможність певної соціальної групи буде впливати не тільки на якість виробленого продукту, але і на його ціну (не завжди пов'язану з якістю).

В залежності від призначення продукту розрізняють пільгові, самоокупні, комерційні ціни. Пільгові і самоокупні ціни встановлюють некомерційні підприємства, які ставлять перед собою соціальні цілі - задоволення і формування культурних потреб широких верств населення. Політика ціноутворення музеїв, більшості театрів, філармоній зв'язана з необхідністю максимізації доступу до продукту їх діяльності. Основним джерелом надходження засобів для таких закладів виступає бюджетне (цілове) фінансування різних рівнів, або з інших побічних джерел (меценатів, спонсорів, різних фондів тощо).

Зовсім по іншому формується ціна на продукт комерційних підприємств СКС, метою діяльності яких є максимальне вилучення прибутку. Саме тому визначальне значення для них - у формуванні ціни - має споживчий попит.

Література

1. Осадчая Г.И. Социология социальной сферы. - М.: Изд-во МГСУ “Союз”, 1999. - 279 с.

2. Паніна Н., Головаха Є.І. Тенденції розвитку українського суспільства (1994-1997 рр.). Соціологічні показники (Таблиці, ілюстрації, коментар). - К.: Інститут соціології, 1998. - 131 с.

3. Статистичний щорічник України за 1998 рік./ Держкомстат України. За ред. О.Г. Осауленка. - К.: Техніка, 1999. - 576 с.

4. Статистичний щорічник України за 1999 рік./ Держкомстат України. За ред. О.Г.Осауленка. - К.: Техніка, 2000. - 648 с.

5. Тарасенко В.І. Інноваційна трансформація в Україні та її результати і наслідки. //Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Колективна монографія./ Під ред. М.О. Шульги. - К.: Інститут соціології НАН України, 1999 - С. 51-69.

6. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін (1994-1999 рр.). Інформаційно-аналітичні матеріали/ Під ред. В.М. Ворони, А.О. Ручки. - К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. - 134 с.

7. Українське суспільство: моніторинг - 2000 р. Інформаційно-аналітичні матеріали. / за ред. В.М. Ворони, А.О. Ручки. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2000. - 390 с.