Розклад феодальних відносин та становлення капіталізму в Нідерландах

11

Міністерство освіти і науки України

Міністерство з питань житлово-комунального господарства

Державна академія житлово-комунального господарства

Контрольна робота

з дисципліни: „Економічна історія”

тема:

Розклад феодальних відносин та становлення капіталізму в Нідерландах

варіант №14

м. Київ 2007р.

Розклад феодальних відносин та становлення капіталізму в Нідерландах

Для перехідного періоду характерні значні досягнення в галузі науки і техніки. Посилився внутрішньогалузевий поділ праці. В XVI ст. виділилося майже 100 основних ремесел, в XVIII -- 200. Лише в текстильній галузі було понад 20 спеціальностей.

Удосконалилися водяні млини внаслідок застосування верхньобійного колеса. Це дало змогу будувати млини не тільки на річках, а й там, де були сприятливі умови для розвитку виробництва, регулювати силу та рівномірність дії водяних двигунів. Їх застосовували в усіх галузях виробництва.

Істотні зрушення відбулися у текстильній промисловості, зокрема у виробництві сукна. Самопрядка замінила веретено, горизонтальні та стрічкові ткацькі верстати -- примітивні вертикальні. Поширилися сукновальні водяні млини. З'явилися в'язальні машини. Почалось виробництво шовкових та бавовняних тканин, панчіх. Технічний прогрес охопив гірниче і металургійне виробництво. Було механізовано процеси дроблення та промивання руди. Розвивалося доменне виробництво для добування заліза. З'явилися примітивні токарні, свердлильні, шліфувальні, гвинторізні верстати, механічні молоти тощо.

В Європі почали виготовляти папір, що замінив пергамент. Розвивалося книгодрукування за допомогою літерного набору, використовувалися годинникові механізми з маятником. Було сконструйовано телескоп, мікроскоп, термометр, барометр, гідрометр. З'явились нові типи кораблів (баржі, каравели), зросла їх вантажність (від 500 до 2 тис. т), поліпшилися мореплавні характеристики. Ширше публікувалися наукові праці, був виданий географічний атлас. Відбулися агрокультурні зрушення: перехід до травосіяння та багатопілля, широке застосування добрив, багаторазова оранка, порайонна спеціалізація сільського господарства, підвищення продуктивності праці. Отже, технічні передумови підготували перехід від дрібного до великого виробництва. В економічному розвитку Західної Європи велику роль відіграли географічні відкриття кінця XV -- початку XVI ст. Їх важливою економічною передумовою була криза левантійської торгівлі з другої половини XV ст. Після загарбання турками Константинополя у 1453 p. ними контролювалися Чорне та Середземне моря. Венеціанцям довелось платити велике мито, щоб залишити торгові факторії, а генуезців турки вигнали із своїх володінь. Західноєвропейські купці намагалися знищити монополію італійців у торгівлі зі Сходом. Континентальну караванну торгівлю ускладнив розпад Монгольської імперії. Торгові шляхи через Північну Африку були монополією арабів.

Значним стимулом до географічних відкриттів було золото як матеріалізація багатства. Відчувалася нестача грошей у товарному обігу. Видобуток коштовних металів був обмежений, значна їх частина йшла на прикраси. Пасивним залишався баланс Європи у східній торгівлі. Іспанські дворяни після завершення війни з арабами і відвоювання у 1492 p. Гранади залишилися без засобів існування. Вони зневажали економічну діяльність і намагалися вийти із скрутного становища за допомогою територіальної експансії, вирушаючи в небезпечні експедиції.

Розвиток абсолютизму в Західній Європі створив політичні передумови для організації великих морських експедицій для колоніальних загарбань. Монархам потрібні були гроші для утримання війська, чиновників, двору.Перші експедиції, що поклали початок великим географічним відкриттям, споряджалися за рахунок держави. Серед таких відкриттів успішною була подорож 1497-- 1498 pp. португальця Васко да Гама, який відкрив морський шлях з Європи в Індію через Атлантичний океан. Генуезець Христофор Колумб, підтриманий Іспанією у 1492 p., рушив на Захід через Атлантичний океан (шлях біля берегів Африки контролювала Португалія) і відкрив Америку. Колумб здійснив ще три експедиції до Америки в 1493--1496, 1498--1500, 1502--1504 pp. Першу навколосвітню подорож здійснила експедиція Магеллана в 1519--1521 pp.

Великі географічні відкриття мали важливе значення для господарства Західної Європи. Почалася перебудова європейських економічних відносин. Виникли економічні зв'язки між найвіддаленішими областями, землями і народами різної матеріальної культури. Торгові шляхи перемістилися з країн Середземного моря на океани: Атлантичний, Індійський, Тихий. Зовнішня торгівля у XVI-- XVIII ст. досягла розмірів світової. До її обігу були залучені нові товари, до того не відомі в Європі: тютюн, кава, какао, чай та ін. Почалося формування світового ринку як складової частини індустріальної економіки. Центрами світової торгівлі стали спочатку Лісабон, Севілья, з середини XVI ст. -- Антверпен, у XVII -- Амстердам, у XVIII ст. -- Лондон. Небачений приплив до Європи благородних металів зумовив так звану революцію цін. Вона почалася насамперед в Іспанії, яка отримувала значну частку колоніального золота та срібла (в 1600 p. -- 83 %). Ціни на товари зросли в Іспанії, Португалії у 4 рази, а на хліб -- навіть у 5 разів, у Франції --в 2,3, а в Англії -- 2,5 рази. Одночасно почалося здешевлення дорогоцінних металів. Наслідки революції цін були значними. Збагатилися купці, які займалися посередницькою торгівлею. Прискорився перехід до мануфактурного виробництва. Збільшилися прибутки промисловців внаслідок здешевлення найманої праці. В аграрному укладі європейських країн зменшилися реальні розміри фіксованої грошової ренти або орендних платежів, тоді як ціни на сільськогосподарську продукцію зросли.

Безпосереднім результатом великих географічних відкриттів було створення колоніальної системи. Першими на шлях колоніального грабунку вступили Іспанія і Португалія, створивши величезні колоніальні володіння. Поступово їх витиснули Голландія, Англія, Франція, перемігши на зовнішньому й внутрішньому ринках. Нещадне пограбування колоніальних народів принесло європейським колонізаторам величезні багатства й сприяло піднесенню економіки європейських країн. Почалася перебудова європейських економічних відносин. Розклад феодального господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства; спеціалізація ремесла, що наближалася до рівня мануфактурного поділу праці; посилення майнової та соціальної диференціації; формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення. У сільському господарстві ці процеси відбувалися повільно. Феодальна земельна власність поступово стала об'єктом купівлі-продажу. Розорення дрібного і середнього дворянства набуло широких масштабів. У Франції воно поповнювалося за рахунок "людей мантії" (чиновників, буржуазії). Селянські цензи еволюціонували у дрібну селянську власність, феодальна грошова рента і оренда -- у капіталістичну ренту і оренду, використовувалася наймана робоча сила. Дворянство збідніло. Були вигідними ліквідація селянських наділів, перехід до фермерського господарства.

Генеза індустріальної цивілізації пов'язана з розвитком мануфактурного виробництва. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI--XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.

Мануфактура -- підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву. Існували два типи мануфактур -- розсіяна (децентралізована) та централізована.

Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI -- першій половині XVII ст., ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва і утвердилася в другій половині XVII ст. Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного розвитку створював умови для реорганізації виробництва. Такі умови в XVI ст. були в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Зародження мануфактур відбувалося у двох напрямах: 1) торговий капітал підпорядковував виробництво; 2) виробник ставав і підприємцем, і купцем. Одночасно в промисловості зберігалися ремесло і дрібне товарне виробництво. Передумови індустріалізації сільського господарства формувалися у трьох основних напрямах: створення буржуазних форм земельної власності, перетворення феодальної ренти на капіталістичну, зростання товарності. Ці процеси відбивали боротьбу між ринковим підприємництвом і дрібнотоварним виробництвом.

Відбулися значні зрушення в сфері обігу і розподілу. Просте товарне виробництво переростало в ринкове, розвивався міжнародний поділ праці, формувалися національні, європейські та світові ринки товарів і грошей. Панівну роль відігравали Голландія і Англія. Європейські феодальні країни були вилучені із світового ринку і перетворилися на країни-продавці продукції своїх аграрних економік.

Відбулися радикальні зміни в організації світової торгівлі. З'явилися монопольні торгові компанії, вдосконалилися товарні біржі. Зародилася страхова справа. Доходи розподілялися через зарплату (найману працю), прибуток (капітал), ренту (земельну власність).

Значну роль у процесі генези індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Нідерландах (1566-- 1609 pp.), Англії (1640--1660 pp.). Північній Америці (1775 --1783 pp.), Франції (1789--1794 pp.).

У першій половині XVI ст. у Нідерландах, особливо в північних провінціях, швидкими темпами розвивалася промисловість на основі мануфактурного виробництва. Нідерланди (або, як ще їх звали, Понизові землі) були однією з найбагатших країн світу. Річ у тому, що внаслідок великих географічних відкриттів Нідерланди опинилися на перехресті нових торгівельних шляхів, а місто Антверпен стало центром світової торгівлі. Саме у цьому місті визначалися ціни на всі східні та європейські товари. Національний ринок ставав частиною європейського та світового ринків. Відбувалися зміни в сфері земельних відносин. Більшість селян були вільні. Питома вага феодального землеволодіння становила лише 20--25%. Створювалися фермерські господарства, райони "торговельного землеробства", що спеціалізувалися на вирощуванні певних культур або галузевому тваринництві.

Але Нідерланди не були самостійною державою. Ще на початку 16 століття вони ввійшли у склад Священної римської імперії, якою правив тоді Карл V, а після розпаду імперії Карл V у 1555 році Нідерланди підпали під владу Пилипа ІІ. Ще Карл V називав Нідерланди перлиною своєї корони. І його можна зрозуміти - адже одна ця досить таки невелика країна давала йому прибутку в чотири рази більше, аніж всі його володіння у Новому Світі.

Це розумів і Пилип ІІ. Тому намагався зберегти її під своєю владою. Але самі Нідерланди це не влаштовувало. Адже Пилип ІІ заважав торгівлі нідерландських купців з Новим Світом. Він обклав Нідерланди величезними податками. А на додаток всього, для укріплення своєї влади, ввів інквізицію. Цією своєю політикою Пилип ІІ викликав невдоволення майже всіх прошарків населення.

У 1566 році делегація нідерландських дворян звернулася до намісниці іспанського короля у Нідерландах Марії Пармської зі зверненням, у якому вони прохали припинити діяльність інквізиції.

Звернення подавала велика група бідно одягнутих дворян, яких один придворних назвав “гезами”, тобто жебраками.

Ця кличка була підхоплена, і скоро гезами стали називати всіх, хто боровся з іспанським режимом. На чолі опозиції став Вільгельм Оранський.

У Нідерландах почалися повстання проти іспанців і католицької церкви. Повстанці нищили церкви, монастирі, палили ікони.

Пилип ІІ вирішив скористатися повстання як приводом для окупації країни і 17 березня 1567 року послав у Нідерланди 60-тисячну іспанську армію на чолі з герцогом Альбою, який був відомий своєю жорстокістю.

Нідерландці зрозуміли, що втрачати їм нічого, і розгорнулася партизанська війна. На невеличких човнах, швидкі та рішучі, вони атакували ворожі кораблі і захоплювали багату здобич, а іноді навіть робили вилазки і на сушу.

“Морські гези” викликали жах у іспанців та тих, хто їх підтримував.Потім з'явилися ще й лісні гези-партизани, які збиралися у лісах. Вони нападали на невеликі частини королівських військ, відбивали заарештованих, захоплювали ворожі обози з їжею та зброєю.

Крім морських та лісних гезів, проти іспанців воювали також війська дворян під керуванням принца Вільгельма Оранського, одного з найбагатших людей нідерландської знати, який з липня 1572 року очолив повстання.

І дуже скоро майже вся північ Нідерландів звільнилася від влади Іспанії. У відповідь герцог Альба відповів новою хвилею терору. Він нищив міста, вбивав керівників повстання. Так, після того, як він захопив місто Гарлем, більше 300 керівників повстання зв'язаними було кинуто у море. Але перемогти повстанців Альба так і не зміг.

Тим часом, і на півдні країни почалися революційні дії. Це викликало занепокоєння дворян-католиків, які у 1579 році уклали унію (союз), згідно з якою визнавали своїм королем Пилипа ІІ і відмовлялися від усякої боротьби.

У свою чергу представники провінцій півночі склали свою, так звану Утрехтську унію, за якою вони об'єднувалися для боротьби проти Іспанії до повної перемоги. Так розпочалася нова незалежна держава - Об'єднані провінції Нідерландів, яка досить скоро одержала свою назву - Голландія.

26 липня 1581 року був прийнятий акт, яким було проголошено повну її незалежність.

Потім війна ще продовжувалася. Агентом Пилипа ІІ був вбитий Вільгельм Оранський. Але доля Голландії вже була вирішена, незалежність якої, до речі, Іспанія визнала лише у 1648 році.

Південна ж частина Нідерландів ще довго залишалася під владою іспанського короля. І лише у 1830 році з цієї провінції Іспанії виникла нова незалежна держава - Бельгія.

Революція та визвольна війна перемогли тільки в північних провінціях, що в 1579 p. проголосили себе незалежною державою -- Республікою Сполучених Провінцій Нідерландів (Голландія), яка вступила на шлях індустріального розвитку. Проте революції в Нідерландах були властиві незавершеність і половинчастий характер економічних і політичних реформ. До влади прийшла купецько-патриціанська олігархія, яка конфронтувала з підприємцями. Були конфісковані та розпродані лише землі церкви і дворян-емігрантів, ленні дарування іспанського короля Філіпа II збереглися. Основою аграрного ладу залишалися дрібні селянські господарства. Поступово були відновлені корпоративні привілеї цехів. Як наслідок з другої половини XVIII ст. Голландія перестала бути панівною промисловою нацією, почала відставати в економічному розвитку від Англії.

Нідерландська буржуазна революція привела до встановлення капіталізму в Голландії, але не вплинула на інші європейські країни. Такого впливу домоглася буржуазна революція в Англії, яка розпочалася в умовах індустріального розвитку країни. Зростав обсяг багатогалузевого мануфактурного виробництва, торгівлі. З'явилося економічно сильне середнє і дрібне дворянство -- джентрі, яке господарювало на підприємницькій основі. Аграрний переворот XVI ст. знищив старе феодальне землеволодіння, прискорив процес відбору землі у селян, сприяв організації сільського господарства на фермерській основі.

Заходи, проведені в процесі й після буржуазної революції в Англії, зміцнили буржуазні відносини у сфері промисловості, торгівлі, кредиту. Були відмінені всі рицарські подарунки, що перетворило лордів на єдиних власників землі. Зберігався копігольд, усі феодальні платежі були на користь землевласника. Землі церкви, корони, противників революції продавалися на комерційній основі. Поширився перехід копігольда на лізгольд -- короткострокове користування землею. В 1651 p. було опубліковано Навігаційний акт, який заборонив каботажне плавання іноземних кораблів між англійськими портами, дав змогу іноземцям постачати в Англію лише товари своєї країни і підтверджував монополію англійських комерсантів на торгівлю з колоніями Англії. Цей акт забезпечив панування Англії на світовому ринку. Революція закінчилася компромісом між новим дворянством і буржуазією, проте вона створила умови, що забезпечили перемогу індустріального суспільства в Англії. З 1707 p., після укладення унії з Шотландією, Англія дістала офіційну назву Великобританія.

Батьківщиною мануфактурного господарства були Нідерланди. З утворенням Голландії економічний розвиток прискорився. Міжнародного значення набули текстильна промисловість та кораблебудування. Швидко розвивалися мануфактури, на яких виготовляли льняні, шовкові, бавовняні тканини, полотно, вельвет, плюш. Мануфактури виникли в парусній, канатній, паперовій, цукрово-рафінадній, миловарній, скляній, пивоварній галузях промисловості. Переважали централізовані мануфактури, на яких працювало до 100 робітників. Зросло міське населення. У першій половині XVII ст. воно становило від 35 до 50% усього населення країн. Створювалися галузеві та міжгалузеві спілки підприємців.

З другої половини XVIII ст. голландська мануфактура почала відставати від англійської. Державним законодавством були відновлені цехи (1749 p.), бюргерство взяло гору над підприємцями. Уряд на вимогу промисловців не проводив політику протекціонізму. В інтересах торгового капіталу дешеві іноземні товари заповнювали місцеві ринки. Капітал набув лихварського характеру, перемістившись у банківську сферу. В кінці XVIII ст. у Голландії промисловість перебувала у стагнації.

У Голландії розвиток сільського господарства мав компромісний характер. Революція не ліквідовувала феодальну земельну власність, проте пріоритет в аграрному розвитку належав зміцненню дрібноселянської власності за рахунок скуповування монастирських володінь, осушування земель (польдеризація), на яких розвивалися фермерські господарства. Вони орієнтувалися на культури, що давали найбільший прибуток, -- льон, коноплі, тютюн, хміль, рослини фарбники, товарне тваринництво, селекційні роботи. Голландські сир і масло вивозили в усі країни Європи. На початку XVI ст. столицею світової торгівлі став Антверпен (місто у провінції Брабант). Його економіка ґрунтувалася на посередницькій торгівлі світовими і європейськими товарами: англійським сукном, німецькими винами, міддю та сріблом, привезеними португальцями перцем та прянощами, іспанцями -- вовною, винами, сухими фруктами, срібними монетами та зливками. Із Скандинавії голландці привозили дерево для кораблів, рибу, з Польщі та Литви -- хліб, худобу, льон, віск, мед, сіль, з Росії -- шкури, льон, прядиво. В Антверпені мали представництва і агентства купецькі фірми всієї Європи.

Торгівля Голландії мала універсальний характер і охоплювала весь світ. У 1602 p. була створена Ост-Індійська компанія. Голландці, витіснивши португальців, створили імперію, що простягнулася від Мозамбіка до Японії. Вони не тільки монополізували постачання прянощів і східних товарів, а й займалися каботажними перевезеннями, забезпечуючи торгівлю та обмін між торговими центрами Атлантичного узбережжя. При утворенні Ост-Індійська компанія мала капітал 6,5 млн. флоринів, поділених на акції по З тис. кожна. В 1699 p. капітал компанії дорівнював 4 т золота. Дивіденди становили від 18 до 100%. Вона утримувала 100 кораблів, на яких в XVII--XVIII ст. було перевезено мільйон осіб. Вест-Індійська компанія, створена в 1621 p., займалася піратством і работоргівлею. Лише в 20 --30-х роках XVII ст. голландські пірати захопили в Атлантиці 547 кораблів, вартість яких становила 40 млн. гульденів.

З кінця XVI ст. наступником Антверпена став Амстердам (Голландія). Його кораблі перевозили 5/6 товарів, якими обмінювалися Піренейський півострів і Північна Атлантика. Голландці зайняли панівне становище у торгівлі Португалії з Іспанією. З розвитком торгового капіталу і флотів Великобританії, Німеччини і Франції активність нідерландської посередницької торгівлі обмежувалася, і з 30-х років XVIII ст. вона поступилася першістю Великобританії.

XVI--XVIII ст. -- період завершення становлення національних ринків, їх розширення та зміцнення. Це було пов'язано з подальшим відокремленням сільського господарства від промисловості, розвитком територіального поділу праці, міст і міського населення, відміною внутрішніх мит, удосконаленням шляхів сполучення.

Протягом XVII ст. міжнародним фінансовим центром став Амстердам. У 1609 p. був створений Амстердамський депозитний і валютний банк, вклади якого зросли з 1 млн. флоринів в 1610 p. до 8 млн. флоринів у 1640 p. В 1611 p. була створена біржа, яка стала грошовим центром, звідки голландські капітали у вигляді позик і кредитів направлялися в усі країни світу. Втративши промислово-торгову першість, Сполучені Провінції зберегли своє значення найбільшого і найдешевшого кредитора. Вартість кредиту становила 5 %. У кінці XVIII ст. Амстердам контролював 3/7 облігацій англійського національного боргу. Саксонія отримала кредити на 9 млн. флоринів, СІЛА -- на 2 млн. флоринів. Гарантіями були земля, дорогоцінності, державні борги.

Список літератури:

1. Економічна історія України і, світу: Підручник/ За ред. Б.Д. Лановика. -- К.: Вікар, 1999.

2. М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу: Підручник/-- 2001.