Підприємницькі функції державних структур
Реалізація державою підприємницьких функцій через соціально-економічну політику. Механізми здійснення підприємницьких функцій державними структурами в Україні, що включають регулювання фінансово-кредитної системи, податкові пільги, економічні нормативи.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 10.06.2010 |
Размер файла | 24,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Підприємницькі функції державних структур
Зміст
Вступ
1.Неохідність виконання підприємницьких функцій
державними структурами
2. Механізми здійснення підприємницьких функцій
3.Державні структури у розвитку бізнесу в Україні
4.Підприємницькі функції місцевих органів влади
Висновки
Література
Вступ
У сфері державного регулювання економічна функція є найважливішою, тому що низька ефективність використання економічного потенціалу перешкоджає реалізації інших суспільних функцій.
Економічну функцію держави можна поділити на декілька напрямків. Це-забезпечення економіки необхідною кількістю грошей. У цій сфері держава є монополістом і протистоїть великій кількості покупців, які формують попит на гроші. З метою задоволення цього попиту держава здійснює грошово-кредитну політику.
Формування правових засад функціонування економіки. З цією метою держава визначає правовий статус окремих форм власності, регулює відносини між виробниками та покупцями товарів, регламентує здійснення окремими підприємствами зовнішньоекономічної діяльності, визначає обов'язки підприємств перед державою і т.д. Спираючись на економічне законодавство, держава виконує роль арбітра у сфері господарських відносин, виявляє випадки незаконної діяльності та вживає відповідних заходів до порушників.
Усунення від ринкового саморегулювання. Неспроможність ринку забезпечити ефективний перерозподіл ресурсів компенсується державним втручанням в економіку. З цією метою держава здійснює захист конкуренції, забезпечує людей суспільними товарами, формує інформаційну інфраструктуру ринку, здійснює стабілізаційну політику.
Оптимальна економіка забезпечує такий стан, коли в ньому ресурси суспільства розподілені найбільш ефективно. Але ефективний розподіл ресурсів ще не означає найбільш ефективного розподілу доходів членів суспільства. Для зменшення нерівності в доходах держава здійснює їх перерозподіл через різноманітні соціальні програми у формі трансфертних платежів.
Крім цього держава може регулювати індивідуальні доходи через втручання в процес формування первинних доходів (встановлення мінімальної заробітної плати, запровадження прогресивної форми оподаткування, індексація доходів з врахуванням інфляції, регулювання цін на товари та послуги першої необхідності і т. д. ).
Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізм соціально-економічної політики (бюджетної, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, цінової, соціальної, зовнішньоекономічної тощо), що спонукає державні структури виконувати підприємницькі функції.
Підприємницькі функції державних структур
1. Неохідність виконання підприємницьких функцій державними структурами
Державні структури України мають вивчити нагромаджений протягом століть арсенал форм і методів державного регулювання економіки. Історія становлення державного економічного регулювання -- невід'ємна складова історії економічної політики. Епоха традиційного господарювання, яка характеризувалась економічною замкнутістю, слабкістю державної влади, не залишила визначних прикладів державного регулювання господарського життя. Загальнодержавне втручання в економіку яскраво виявилось лише за часів абсолютизму, переходу до підприємницьких відносин. Цей період увійшов в історію як епоха широкого втручання в економіку держави, що активно впливала на становлення підприємницьких відносин, ламала цехову організацію праці, сприяла підвищенню її продуктивності, знищувала традиції особистої залежності. Одним з перших і найвидатніших державних юридичних актів з цього питання став ремісничий регламент Людовіка IX 1229 р. у франції. Згодом, широко застосовуючи політику протекціонізму, держава активно формувала нову структуру ранньопідприємницької промисловості та торгівлі.
Епоха підприємницьких відносин вільної конкуренції характеризувалась значним обмеженням втручання держави в господарське життя. Її господарська функція зводилась до ролі "нічного вартівника" економічної системи.
Швидке усуспільнення, концентрація та централізація виробництва наприкінці XIX -- на початку XX ст. зумовили докорінну зміну економічної ролі держави, господарські функції якої різко зросли. З того часу держава -- активний учасник суспільного процесу відтворення благ. У більшості цивілізованих країн світу, незалежно від їх політичної орієнтації, вона взяла на себе функції забезпечення розвитку транспорту і зв'язку, інших систем комунікацій, освіти, охорони здоров'я, захисту природного навколишнього середовища, пенсійного забезпечення, соціальної та ринкової інфраструктури, соціальної справедливості, оборони.
Держава контролює проведення структурних макроекономічних змін, створює умови для розвитку науки і техніки, економіки окремих регіонів. Вона забезпечує грошовий обіг, валютне і митне регулювання, проводить позичкову і податкову політику.
В арсеналі державного регулювання є як прямі, так і побіжні методи впливу на виробничі й соціальні процеси, співвідношення між якими час від часу змінюється, відбиваючи різні тенденції розвитку сучасного господарського життя.
В сучасних умовах державному впливові підлягають усі сторони господарського життя, у тому числі і бізнес.
Без держави, що бере на себе організацію пропозиції центральних грошей і задоволення частини колективних потреб, що відповідає за компенсацію, ліквідацію або недопущення негативних ефектів ринкової поведінки, суб'єктам ринкових відносин функціонувати було б неможливо. До того ж ринкова економіка в розвинених країнах виявляє себе по-різному. Немає ринкової економіки, побудованої на один лад. В Україні буде, безсумнівно, своя, притаманна лише їй модель ринкового господарства
У нашій країні перехід від планової економіки до ринкової означає не лише повну відмову від участі держави у господарській діяльності, а й заміну методів централізованого директивного управління методами державного регулювання. Державне регулювання бізнесу - це об'єктивна потреба, яку слід враховувати.
У світовій практиці посилюється роль держави в економічному житті суспільства Це виявляється в розробці системи нормативних актів, спрямованих на регулювання ринку, банківської діяльності, митних правил, бізнесу, цін і заробітної плати, соціального захисту населення, контролю за діяльністю монополістичних об'єднань. Проте так було не завжди.
За умов вільної конкуренції держава відігравала пасивну роль у регулюванні бізнесу, але активно функціонував ринковий механізм. Ринкова конкуренція, впливаючи на ціни і доходи, автоматично і оперативно пристосовувала дії суб'єктів бізнесу до економічної ситуації, яка постійно змінювалася, регулюючи рівновагу між попитом і пропозицією та забезпечуючи таким чином економічну стабільність у суспільстві.
Однак у міру розвитку товарного виробництва, його монополізації і ускладнення відтворювальних процесів обмежувалися можливості регулювання ринкового механізму. В економіці почали виявлятися суттєві недоліки: тривалі порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією, інфляція, безробіття. Усе це позначилося на функціонуванні підприємницьких структур. Не всі суб'єкти бізнесу могли пристосуватися до такої економічної ситуації. Збільшується кількість підприємств, що зазнали банкрутства, держава втрачає платників податків, а разом з тим зменшується джерело поповнення казни та ін.
У цих умовах виникає об'єктивна потреба активізації ролі держави в регулюванні економіки та функціонування її господарюючих суб'єктів.
Державне регулювання бізнесу - це вплив держави на діяльність підприємницьких структур, суб'єктів бізнесу і ринку з метою забезпечення нормальних умов функціонування їх.
Потреба здійснення підприємницьких функцій державними структурами сьогодні зумовлена цілями економічної політики держави і передусім:
поступовим переходом до ринкової економіки;
підпорядкуванням суспільного виробництва потребам та інтересам людей, створенням умов для вільної творчої праці;
підвищенням престижу підприємництва й сумлінної праці;
забезпеченням високої ефективності виробництва і діяльності підприємницьких структур, суб'єктів бізнесу;
створенням умов стабільного економічного зростання та ін.
2.Механізми здійснення підприємницьких функцій
Структура механізму державного регулювання - це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів бізнесу. До цієї системи входять правовий та фінансовий механізми; механізми стимулоювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання, державні органи та фонди, які покликані займатися діяльністю підприємницьких структур та суб'єктів бізнесу.
За способами впливу механізми регулювання можуть бути прямими, тобто такими, що здійснюються за допомогою прийняття законодавчих актів, на яких грунтуються дії виконавчої влади, та непрямими - що грунтуються на використанні різних економічних, фінансових важелів (податків, цін, відсотків, кредитів, пільг тощо).
З метою виконання своїх підприємницьких функцій держава використовує різноманітні способи впливу на бізнес. Це створення законодавчих актів, що регулюють організацію, функціонування та розвиток бізнесу: розробка програм залучення підприємницьких структур у тендері для отримання державних замовлень; закупівля державою значної частини виготовленої на підприємствах бізнесу продукції; пільгове оподаткування для новостворених підприємницьких структур; однаковий з державними підприємствами доступ до фінансово-кредитних ресурсів; стимулювання випуску якісної, конкурентоспроможної продукції; державна підтримка розвитку підприємств бізнесу та сприяння у функціонуванні їх та ін.
Залежно від концепції державного втручання у бізнес держава використовує прямі або непрямі механізми регулювання. Так, ст. 15 Закону України „Про підприємництво" передбачає, що держава законодавче забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від прояву недобросовісної конкуренції та монополізму у різних сферах підприємницької діяльності.
Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:
податкову і фінансово-кредитну систему, яка встановлює ставки податків і відсотків по державних кредитах; податкові пільги; ціни та правила ціноутворення; цільові дотації; валютний курс; розміри економічних санкцій;
державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, економічні та інші норми і нормативи;
науково-технічні, економічні, соціальні, державні та регіональні програми;
договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.
Втручання державних органів до господарської діяльності суб'єктів підприємницького бізнесу не допускається, якщо вони не зачіпають передбачених чинним законодавством прав державних органів на здійснення контролю за діяльністю підприємців.
Державні органи та службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видачі державним або іншим органам акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду або арбітражного суду із заявою про визнання такого акта недійсним.
Збиток, завданий підприємцю внаслідок виконання вказівок державних або інших органів чи їх службових осіб, які призвели до порушення цими органами або їх службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягає відшкодуванню цими органами. Суперечки про відшкодування збитків розглядаються судом або арбітражним судом.
Серед методів державного регулювання бізнесу немає непридатних або неефективних. Усі методи потрібні, питання лише у визначенні для кожної економічної зони та ситуації тієї ніші, де його застосування доцільне. Господарські втрати починаються тоді, коли влада виходить за межі розумного, віддаючи надмірну перевагу економічним або адміністративним методам.
Жорстке розмежування економічних та адміністративних методів, зведення між ними глухої стіни, а тим більше, надання переваги одним на шкоду іншим, необгрунтовані. З одного боку, елемент адміністрування обов'язково несе в собі будь-який економічний регулятор, хоча б тому, що контролюється державною службою, яка переключає його після прийняття відповідного політичного рішення. Наприклад, на грошовий обіг впливає такий економічний метод, як ставка за кредитами центрального банку, не раніше, ніж буде прийнято адміністративне рішення про її підвищення з 50 до 60 %. З другого боку, кожний адміністративний регулятор є економічним у тому розумінні, що він не прямо позначається на поведінці учасників економічного процесу. Вдаючись, скажімо, до прямого контролю над цінами, держава створює для підприємницьких структур, суб'єктів бізнесу особливий економічний режим, змушує їх переглядати виробничі програми, знаходити нові джерела фінансування інвестицій тощо. Доводиться пристосовуватися до споживачів: змінювати структуру поточного попиту, а також співвідношення між обсягом і сумою заощаджень.
Необхідним є прямий державний Контроль над монопольними цінами. Тут допускається навіть державне регулювання цін. Проте можна встановити для підприємств-монополістів граничні рівні рентабельності.
Механізм державного регулювання в Україні закріплений у Законі „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Цей закон поширюється на відносини, в яких беруть участь підприємці, суб'єкти бізнесу.
3.Державні структури у розвитку бізнесу в Україні
У механізмі державного регулювання бізнесу особливе місце займає його державна підтримка.
Мета державної підтримки бізнесу - створення однакових умов для всіх суб'єктів господарювання, зайнятих у сфері бізнесу, а також вирівнювання підприємницьких структур з іншими сферами суспільного виробництва Особливо такої підтримки потребує дрібний та середній бізнес. І не без підстав, оскільки ці форми в нових умовах господарювання виступають структуротворчим фактором економіки. Великі підприємства що є стрижнем будь-якої галузі, завжди втілюють результати структурних змін, і в цьому розумінні уособлюють стабільний, „консервативний" початок економіки.
Малі та середні підприємства бізнесу, готуючи грунт для становлення нових видів виробництва та ринків нових виробів, вперше освоюючи науково-технічні відкриття, тобто впроваджуючи інноваційні пронеси, функціонують як революційні, ініціюючі структурні зрушення, основи, що природно поєднуються з заповзятливістю ділових людей.
Серйозні структурні народногосподарські зміни відбуваються тим швидше і ефективніше, чим вищий ступінь соціальної безконфліктності. І тут велика роль підприємств малого та середнього бізнесу, які здатні мобільно забезпечувати нові робочі місця для людей, що вивільняються при закритті або перепрофілюванні великих підприємств.
Підприємства малого та середнього бізнесу багато в чому підвищують життєздатність великих, їх конкурентоспроможність. Висока рентабельність великого виробництва зумовлюється масовістю випусків продукції та стабільністю асортименту виробів. Разом з тим прискорення науково-технічного прогресу різко скорочує ці можливості: необхідно постійно вносити корективи в техніко-економічні параметри продукції, реагуючи на зміни ринку. Зберегти свої переваги і пристосуватися до нових вимог гігантам складальних виробництв допомагають підприємства малого та середнього бізнесу, які оперативно приводять асортимент комплектуючих виробів у відповідність з досягненнями науки і техніки. Причому кількість таких підприємств повинна перевищувати безпосередні потреби складальних виробництв, оскільки тільки на подібній основі існуватиме повноцінна конкуренція. Це одна з основних передумов успішної взаємодії малих, середніх та великих підприємств. На жаль, у нашій економіці такого взаємозв'язку немає. Все це свідчить про те, що розвиток економіки без зміщення акценту в бік підприємств бізнесу неможливий.
На жаль, боротьба політичних сил за владу під лозунгом „знищення адміністративно-командної (тоталітарної, диктаторської) системи" призвела до того, що в саме поняття „державного", як правило, вкладається негативний зміст і громадськість нині схильна все державне вважати нераціональним і неприйнятним. Не є винятком і підтримка бізнесу, підприємництва У ній вбачається спроба держави знов почати тотальне регламентування діяльності людей, які прагнуть виявити ініціативу та заповзятість, або небезкорисливе прагнення державних чиновників допомогти нажитися багатим. Цими громадськими настроями не без успіху користуються багато підприємців, які збили солідний капітал і фактично стали у своїй сфері монополістами. Вони не зацікавлені у сприянні збільшенню підприємців у різних галузях економіки. Проте, якщо за точку відрахунку брати не інтереси монополій, а народногосподарські потреби, стає очевидною потреба державної підтримки розвитку підприємств бізнесу, особливо малого та середнього. І насамперед необхідні формування усіх форм бізнесу за надійним захистом прав власників, а також сприяння і підтримка в розвитку ринкової інфраструктури, що обслуговує підприємства бізнесу.
Україна як самостійна, незалежна держава гарантує нині всім підприємцям (незалежно від вибраних ними організаційних форм підприємницької діяльності) рівні права і створює однакові можливості для функціонування, доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів за умови виконання робіт і поставок для державних потреб.
Державна підтримка бізнесу здійснюється на основі Закону України „Про підприємництво", в якому зазначається, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава:
на умовах і в порядку, передбаченому чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежитлові приміщення, законсервовані та недобудовані об'єкти і споруди, обладнання, що не використовуються), необхідне для здійснення підприємницької діяльності;
сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці та перепідготовці кадрів;
здійснює початкове упорядкування неосвоених територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передаванням їх у кредит підприємцям;
стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технологій, інноваційну діяльність освоєння нових видів продукції та послуг; надає підприємцям кредити та ін.
4.Підприємницькі функції місцевих органів влади
Значну роль у реалізації економічних функцій держави відіграють місцеві органи влади, система яких сьогодні в Українській державі формується.
Економічні функції місцевих органів державної влади дуже широкі. В більшості країн ці органи є повноправними суб'єктами господарської діяльності. Вони розв'язують проблеми соціального обслуговування населення, охорони природного навколишнього середовища, продовольчого забезпечення, економічного планування, регулювання земельних відносин, розвитку інфраструктури ринку та ін. У розвинугих країнах функціонують два види місцевих органів влади. Це місцеві органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. Їх функції різні.
Місцеві органи державної виконавчої влади забезпечують реалізацію на відповідних територіях політики центрального уряду. Їх економічні функції є складовою частиною економічних функцій державної виконавчої влади взагалі. Разом з тим у розвинугих країнах склалася практика, згідно з якою функції центральних і місцевих органів державної виконавчої влади розмежовані. Відповідно до цієї практики центральний уряд делегує, передає частину своїх повноважень в економічній сфері місцевим органам державної влади. Цей процес має назву деконцентрації повноважень. На місцеві органи державної виконавчої влади, як правило, покладаються функції управління майном підприємств, що входять до державного сектора, нагляду за дотриманням законодавства, забезпечення екологічної та економічної безпеки, державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та ін.
Отже, державне господарство має кілька рівнів. Є також кілька рівнів реалізації економічних функцій держави. Найяскравіше багаторівневий характер державного господарства виявляється у країнах із федеративним державним устроєм. Для цих країн характерна поліцентрична модель державного регулювання економіки.
Проблема розмежування компетенції центральних і місцевих органів державної виконавчої влади у сфері економічного регулювання стоїть і перед Україною. Вирішення цієї проблеми сприятиме завершенню процесу формування економічних функцій Української держави з урахуванням сучасного зарубіжного досвіду.
Місцеве самоврядування як форма управління територіями на засадах самоорганізації громадян також виконує властиві для нього економічні функції. Серед завдань, які покладаються законом на ці органи, є розробка, затвердження і виконання місцевих бюджетів, прийняття планів розвитку відповідних територій, встановлення місцевих податків і зборів, управління об'єктами комунальної (муніципальної) власності, надання жителям міст і селищ різноманітних послуг тощо.
Держава і місцеве самоврядування розмежовують свою компетенцію у сфері економічного регулювання на основі чинного законодавства. В Україні інститут місцевого самоврядування знаходиться на стадії формування. В процесі його становлення має враховуватися як зарубіжний, так і вітчизняний багатий досвід розвитку місцевого самоврядування.
Місцеве самоврядування в тій чи іншій формі виникло майже одночасно з державою як продовження додержавної організації управління, проте найбільшого розвитку воно набуло в період формування підприємницького ладу. Реформи, спрямовані на розвиток підприємництва, практично у всіх країнах супроводжувались зміцненням і розширенням компетенції органів місцевого самоврядування.
Висновки
Нерегульованої економіки не буває. Держава, виконуючи свої функції, завжди певною мірою втручалася в економічні процеси. Проте, якщо в епоху вільної конкуренції державне втручання в бізнес мало обмежений та епізодичний характер, то вже на початку XX ст. масштаби цього втручання розширилися, а з 40-х років стали безпрецедентними. Держава перетворилася на одного з провідних суб'єктів економічного життя практично в усіх індустріальне розвинених країнах.
Регулювання бізнесу пов'язане також із структурною перебудовою економіки, орієнтацією виробництва на ринок, на справедливий розподіл результатів праці. Бізнес визнає тільки один варіант розподілу - критерій, за яким доход трактується як справедливий. Він повинен мати ефект від вкладання у виробництво (праці, землі, капіталу, знань, інформації, нерухомості тощо), тоді однаково справедливі високі доходи тих, хто досяг успіху у конкуренції, і низькі - тих, хто потерпів у ній невдачу. А як жити іншим, наприклад працівникам сфери фундаментальної науки, державного управління, непрацездатним? Ось тут і виявляється роль держави, яка виконує свої функції менеджменту за допомогою відпрацьованих механізмів. Використовуючи економічні методи впливу, вона вилучає частину доходів через систему податків для забезпечення функціонування інститутів суспільства і непрацездатних. Як правило, цей процес не простий, відбувається нерівномірно, супроводиться гострими соціальними конфліктами доти, поки суспільство не визнає той факт, що розподіл доходів справедливий з погляду законів вільного ринку, але несправедливий у загальнолюдському розумінні і цю несправедливість держава виправляє регулюванням відносин бізнесу та суспільства (держави).
Література
1.Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1998 р. - К.:, 1998.
2.Закон України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р.
3.Закон України "Про банкрутство" /Відомості Верховної Ради України, - 1992, №31.
4. Закон України "Про інвестиційну діяльність" /Відомості Верховної Ради України. - 1992, №10.
5. Науменко В. І., Панасюк Б.Я. Впровадження методів прогнозування і планування в умовах ринкової економіки. -К.:,1995.
6. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. - К.:, 2003.
7. Пашута М.Т., Калина А.В. Прогнозування та макроекономічне планування: Навч. посібник. - К.:, 2001.
8. Пістун М.Д., Гуцал О.В., Провотар Н.І. Географія агропромислових комплексів: Навч. посібник. - К., 1997.
9.Покропивний С.Ф., Колот В.Т. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. - К.:, 2004.
10. Реверчук С.К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика. - Львів, 2002.
Подобные документы
Бюджетна система, державне регулювання економіки. Господарський механізм: сутність, функції та елементи. Необхідність та основні причини втручання держави в економіку. Економічні функції держави. Шляхи удосконалення економічних функцій держави в Україні.
презентация [444,3 K], добавлен 24.09.2015Визначення загальнодержавних податків і зборів. Загальнодержавні податки і збори, що справляються в Україні. Податкові пільги в державному регулюванні економіки. Реформування чинної податкової системи, надання їй цивілізованого характеру.
контрольная работа [22,4 K], добавлен 04.04.2007Особлива роль держави у суспільстві. Розкриття співвідношення між функціонуванням ринку як саморегулюючого механізму і мірою впливу держави та її органів на економічні процеси. Характеристика політичної, соціальної, міжнародної та економічної функцій.
контрольная работа [17,1 K], добавлен 12.12.2010Сутність франчайзингу, його основні форми, види, оцінка переваг та недоліків використання на сьогодні. Аналіз франчайзингу як засобу мінімізації підприємницьких ризиків, особливості та нормативно-правове обґрунтування його використання в Україні.
курсовая работа [64,4 K], добавлен 23.05.2013Проблеми та шляхи вдосконалення пенсійної системи України. Система пенсійного забезпечення в Україні. Основні фактори незадовільного функціонування системи. Реалізація валютної політики. Економічні показники розвитку країни в останні півтора роки.
реферат [32,3 K], добавлен 31.01.2014Функції соціальних інститутів. Здійснення функцій управління і контролю через систему соціальних норм. Способи зміни системи соціальних інститутів, детермінанти змін. Інтеграція людини у суспільні відносини за допомогою діяльності соціальних інститутів.
реферат [20,9 K], добавлен 27.05.2010Механізм дії та структура грошово-кредитної системи України. Методи грошово-кредитного регулювання. Динаміка основних показників орієнтування грошово-кредитної системи. Економічне становище м. Києва за січень 2015 р. Сучасна монетарна стратегія України.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 02.01.2017Політика макроекономічного регулювання. Вплив монетарної політики на державну економічну політику. Проблема регулювання бюджетного дефіциту за допомогою макроекономічних показників. Державне регулювання економіки на основі макроекономічних показників.
контрольная работа [53,2 K], добавлен 27.10.2008Сутність, функції і концепції походження грошей. Історія становлення грошової системи України, законодавче регулювання. Формування сучасного механізму забезпечення сталості грошового обігу, економічні, соціально-політичні і фінансові мотиви стабілізації.
курсовая работа [64,3 K], добавлен 31.10.2011Політика державного регулювання економіки. Форми та функції державного регулювання економіки. Національні особливості державного регулювання. Основні форми державного регулювання. Становлення економічних функцій Української держави.
курсовая работа [36,6 K], добавлен 10.04.2007