Вивчення динаміки інфляції в Херсонській області

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Інфляція. Поняття інфляції

1.1Причини інфляції

1.2Види і типи інфляції

1.3Наслідки інфляції

РОЗДІЛ 2. Інфляційні процеси в Україні

2.1.Аналіз динаміки інфляції в Україні 2005-2007 р.р

2.2.Інфляційні процеси в Херсонській області

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Найефективнішим індикатором "здоров'я" економіки країни є її фінансовий стан. Адже фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв'язки макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою цього має бути стан "керованості" інфляційними процесами.

Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків - за умов інфляції втрачається ефективність дій та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.

Особливо виразно деформація економічних механізмів проявляється в умовах гіперінфляції. В економічній науці вважається, що інфляція переходить в гіперстадію за умов перевищення швидкості росту цін на 50% на місяць.

Явище інфляції відоме з IV-ІІІ ст. до н.е., або з часу, коли грошовим товаром у світі стає срібло. У найбільш загальному розумінні інфляція означає знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, що перебувають в обігу, суми товарних цін.

Інфляція впливає на рівень безробіття в Україні, який регулюється в основному ходом економічного циклу. В основі циклу лежить динаміка сукупних витрат. При цьому виявляється. Що зв'язок між економічним зростанням і рівнем зайнятості здійснюється через механізм ціноутворення, тобто між безробіттям та інфляцією існує взаємозв'язок. Характер зв'язку між ними багато в чому залежить від того, в якому стані знаходиться економіка. Якщо має місце глибокий спад, то зростання витрат, супроводжуючись зростанням виробництва, не приведе до зростання цін. Справа в тому, що до ціни товару входить заробітна плата, яка складає основний елемент витрат виробництва. Тому при високому безробітті люди не будуть вимагати зростання заробітної плати по мірі зростання виробництва, оскільки на їх місце завжди знайдуться бажаючі.

Мета курсової роботи - визначити поняття інфляції, її основні типи, види та наслідки; визначити динаміку інфляції в Україні 2005 - 2007 р.р.; та визначення інфляційних процесів в Херсонській області.

Актуальність цієї курсової роботи полягає в тому, що головним завданням економістів усього світу вже протягом багатьох років є швидке подолання темпів інфляції. Для України, як молодої країни з економікою що розвивається, з моменту отримання нею незалежності, питання інфляції виступає особливо гостро. Тому багато економістів України вже протягом 12 років шукають методи її подолання. В цій роботі наведено декілька прикладів подолання інфляції (як закордонних так і вітчизняних), а також пояснено зміст цього економічного феномену.

РОЗДІЛ 1. Інфляція. Поняття інфляції

1.1Причини інфляції

Інфляція -- це знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового обігу і появи маси грошей, не забезпечених товарною масою.

Інфляція є особливо небезпечною, оскільки ріст цін приводить до росту заробітної плати і відповідно ріст заробітної плати веде до зростання цін і тим самим розширюється інфляція. Крім того, знецінюються доходи населення, знижується його життєвий рівень.

За умов інфляції знецінюються кредити, переважно обмежується кредитування і зростають процентні ставки за кредит.

Крім того, інфляція є надзвичайно небезпечною для підприємств, оскільки знецінюються амортизаційні фонди, знижуються доходи підприємств, розриваються господарські зв'язки, активізується тіньова економіка, спекуляція, корупція.

Особливо небезпечною є гіперінфляція, тому що при ній відбувається “втеча від грошей”. Тобто розвиваються не грошові, а бартерні відносини. Це веде до того, що частина підприємств, які виготовляють продукцію, яку важко обміняти на продукти споживання. Закривається, скорочує або припиняє виробництво.

Ось чому вивчення інфляції є таким важливим і актуальним. Необхідно передбачати наслідки інфляції та її вплив на економіку для зменшення її впливу на економічне життя держави. Оскільки це є важливим завданням, тому необхідно слідкувати за проявами інфляційних процесів.

Важливою складовою макроекономічної рівноваги є цінова стабільність. Остання, в свою чергу, значною мірою залежить від стійкості грошової системи.

Інфляція є фактором усіх зазначених процесів. Як соціально-економічне явище вона виникла ще у XVI ст., проте мала локальний, обмежений характер. Лише з розвитком ринкової економіки інфляція набуває постійного характеру.

Сьогодні багато економістів і політиків називають інфляцію ворогом суспільства номер один, найбільш суворим податком. Вона тісно пов'язана з проблемою зайнятості населення і безробіттям, матеріальним і духовним благополуччям людей, їх добробутом.

Не слід ототожнювати інфляцію з емісією грошей або із зростанням цін. Емісія -- це законодавче зумовлений випуск додаткової маси грошей в обіг. Коли цей процес обслуговує об'єктивні потреби забезпечення безперервності руху зростаючого обсягу товарно-матеріальних цінностей, то він не є інфляційним чинником. Емісія є джерелом інфляції, коли вона призводить до переповнення каналів грошового обігу, появи надлишкових, а отже, знецінених грошей.

Важливим проявом інфляції є зростання цін. Однак інфляція не може бути пов'язана лише суто з грошовим феноменом. Це складне соціально-економічне явище, породжене диспропорційністю відтворення в різних сферах ринкового господарства, наслідок дисбалансу між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Інфляційний процес може відбуватись і без зростання цін. Наприклад, так звана непомітна інфляція відбувається внаслідок деформації структури виробництва, "вимивання" товарів дешевого асортименту чи зниження якості благ за умов незмінності ціни.

У свою чергу, можна навести чимало прикладів, коли зростання цін не є проявом чи причиною інфляції. Серед причин не інфляційного зростання цін -- підвищення якості товарів через впровадження досягнень науково-технічного прогресу; монополізація ринку; циклічні та сезонні коливання; державне регулювання економіки; введення нових ставок чи видів податку; стихійні лиха тощо.

Інфляційне зростання цін зумовлено надлишковою кількістю грошей в обігу.

Отже, інфляція -- надзвичайно складне, багатофакторне соціально-економічне явище. Серед чинників його розвитку -- внутрішні та зовнішні, економічні та неекономічні, монетарні та немонетарні.

Інфляцію не можна пов'язувати чи ототожнювати з одним фактором чи конкретною причиною, вона відбиває всі недуги економіки.

В умовах природного рівня інфляції, тобто її інерційності, керованості, контрольованості, передбачуваності, деякі економісти вказують на її позитивне значення. Помірна інфляція стимулює конкуренцію, збалансовує попит і пропозицію, грошово-фінансові та матеріально-технічні ресурси, зумовлює прискорення науково-технічного переозброєння виробництва.

Більшість вчених вказують на умовну позитивність інфляції природного рівня або взагалі заперечують цей позитивний ефект внаслідок його короткочасності.

Перехід же інфляційного процесу за природні межі має руйнівні наслідки, породжує гострі соціально-економічні проблеми. Серед основних негативних проявів інфляції слід зазначити:

переповнення каналів грошового обігу паперовими грошима, що призводить до їх знецінення;

підвищення цін на продукцію масового вжитку, що призводить до падіння купівельної спроможності національної грошової одиниці;

загальне тривале нерівномірне зниження реальних доходів усіх верств населення, особливо осіб з відносно фіксованими номінальними доходами;

знецінення грошових заощаджень населення;

диференціація населення, перерозподіл національного доходу і національного багатства за рахунок переважної кількості населення;

диспропорційність суспільного відтворення, хаотичність виробництва, затримка реалізації товарів внаслідок скорочення платоспроможного населення;

підрив грошової, фінансово-кредитної, податкової систем;

стимулювання спекуляції, економічної злочинності, посилення тіньової економіки;

дезорганізація господарських зв'язків, відродження натурального обміну;

затримка інвестиційного процесу, стримування процесу нагромадження;

неухильне підвищення курсів іноземних валют, послаблення зовнішньоекономічних позицій країни;

спотворення економічної інформації, показників, особливо за умов прихованої інфляції;

соціально-політичне напруження в суспільстві.

У зв'язку з цим зростає значення активної дефляційної політики.

Слід розрізняти дезінфляцію і дефляцію.

Дезінфляція -- процес зменшення темпів зростання цін.

Дефляція -- це зниження загального рівня цін.

Антиінфляційні заходи не можуть мати суто монетарний характер.

Глибоке взаємопереплетіння різних інфляційних чинників вимагає комплексних дефляційних заходів. Особливо це актуально для економік перехідного періоду.

Різні види інфляції мають свої особливі механізми, а отже, і відповідні методи регулювання. Останні можуть бути ринковими (економічними) і неринковими (адміністративними), довго - і короткостроковими.

Антиінфляційний механізм має систему таких заходів:

· профілактичні шляхи щодо недопущення причин інфляції;

· зусилля, що вгамовують саму інфляцію;

· дії, спрямовані на подолання негативних різнобічних наслідків інфляції.

· Серед основних важелів дефляційної політики слід виділити:

· збільшення оподаткування населення;

· зменшення державних витрат на соціальні програми;

· замороження заробітної плати;

· обмежуване кредитування;

· збільшення центральним банком ставки позикового відсотка, норм

· обов'язкових резервів комерційних банків;

· скорочення обсягів продажу державних цінних паперів на відкритому ринку як захід, що зменшує державний борг, тощо.

Звичайно, як свідчить практика, комплекс дефляційних заходів впроваджується напередодні грошової реформи. Однак тривалість таких заходів не слід затягувати, адже на перших порах вони можуть викликати негативні наслідки -- скорочення ділової активності, зниження темпів економічного зростання, безробіття.

Проведення дефляційної політики з одночасною лібералізацією цін має назву "шокової терапії". Штучне відновлення інфляції називається рефляцією.

На сучасному етапі економічного розвитку уникнути інфляції неможливо, вона стала невід'ємною рисою ринкової економіки.

Завдання полягає в тому, щоб не допустити високих темпів інфляції, переростання її в гіперінфляцію, сприяти поступовому зниженню інтенсивності інфляційних процесів.

Причини інфляції полягають в тому, що національна валюта обезцінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземних інвестицій, що зберігають стабільність своєї придбальної властивості.

Зростання цін може бути викликано збільшенням попиту над пропозицією товарів, проте така диспропорція між попитом та пропозицією в багатьох випадках не є інфляцією. На приклад - енергетична криза в США, коли нафтовидобувні країни підняли ціни на нафту в десятки разів, а на інші товари та послуги ціни виросли на 7 - 9 %.

Незалежно від стану грошової сфери, товарні послуги можуть змінюватися за рахунок зростання виробничої властивості праці, циклічних та сезонних коливань, структурних зрушень в системі перевиробництва, монополізації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації грошової одиниці, зміни кон'єктури ринку, стихійних лих та ін. Очевидно, що не кожне зростання цін - інфляція і тому особливо необхідно виділити дійсно інфляційні.

Так, зростання цін, пов'язане з циклічними коливаннями кон'єктури, не можна вважати інфляційним. Підвищення виробничої властивості праці при інших рівних умовах призводить до зниження цін. Проте можливі випадки, коли підвищення виробничої властивості праці призводить до підвищення заробітної плати. В такому випадку, так названа інфляція утримок підвищення заробітної плати в якій - не будь гілці дійсно призведе до підвищення загального рівня цін.

Стихійні лиха не можна вважати причиною інфляції. На приклад, в результаті стихійного лиха на якійсь території зруйновані будинки. Звісно, що зростає попит на будматеріали, послуги будівників, транспорт та ін. Великий попит на продукцію та послуги буде стимулювати виробників до збільшення об'ємів виробництва та по мірі насищення ринку ціни будуть знижуватися.

Так, до найголовніших інфляційних чинників зростання цін можна віднести наступне:

Диспропорційність: незбалансованість державних витрат та прибутків, або дефіцит державного бюджету. Часто такий дефіцит долається за рахунок “друкарського станку”, що призводить до збільшення грошової маси та в наслідку - інфляції.

Інфляційна небезпечні інвестиції: найчастіше мілітаризація економіки. Воєнні потреби призводять до виникнення додаткового плато здатного попиту, а як наслідок - збільшення грошової маси.

Відсутність чистого вільного ринку та ідеальної конкуренції як його частини. Теперішній ринок в значному ступені огополістичний. Так як огополіст заінтересований в скороченні виробництва та пропозиції товарів, виникає дефіцит, що використовується для підтримання або підняття ціни на товар.

Імпортуємо інфляція, роль якої зростає зі зростанням відкритості економіки та залучення її в світо господарські зв`язки тієї чи іншої країни. Можливості для боротьби у держави достатньо обмежені. Метод ревальвації власної валюти , що інколи використовується в таких випадках, робить імпорт більш вигідним, одночасно затрудняючи експорт.

Інфляційні очікування - виникнення у інфляції само підтримуючого характеру. Населення та постійні суб`єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати та наперед запасається товарами, очікуючи їх близьке збільшення в ціні. Виробників же хвилює збільшення цін з боку їх поставщиків., одночасно закладаючи в ціну своїх товарів зростання цін на обладнання. Живий приклад таких інфляційних очікувань ми можемо спостерігати в наш час.

В теоріях, що розроблюються західними економістами, виділяються в якості альтернативних концепцій інфляції попиту та інфляції утримок. Такі концепції розглядають різні причини інфляції.

Інфляція попиту - порушення рівноваги між попитом та пропозицією зі сторони попиту. Головними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, воєнних), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості та майже повної загрузки виробничих потужностей, а також зростання притбальної властивості працюючих (зростання заробітної плати) в результаті, наприклад, спільних дій правсоюзів. Внаслідок цього виникає надлишок сплатних коштів в обороті створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.

Інфляція утримок - зростання цін внаслідок збільшення утримок виробництва. Причинами утримок виробництва можуть бути агополістична політика ціно виникнення, економічна та фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії правсоюзів, що вимагають підвищення заробітної плати, та ін.

На практиці не важко відрізнити один тип від іншого, усі вони тісно пов`язані та постійно взаємодіють між собою та, наприклад, зростання заробітної плати може виглядати і як інфляція попиту і як інфляція утримок.

Необхідно також виділити те, що в жодній економічно розвиненій країні не спостерігалася в другій половині XX століття повна зайнятість, вільний ринок або стабільність цін. Ціни із-за деяких причин цього періоду зростали постійно навіть в період застою виробництва. Таке явище називається стагфляцією - інфляційним зростанням цін в умовах стагнації - застою виробництва, економічної кризи.

Основне завдання центрального банку - підтримання стабільності купівельної спроможності вітчизняної грошової одиниці. За останні 10 років дедалі більше центральних банків визначає своєю головною ціллю забезпечення низького рівня інфляції. Для багатьох інших центральних банків інфляція є ціллю монетарної політики. Як правило індикатором виконання завдання слугує індекс споживчих цін. Проте в короткостроковому періоді інфляція не перебуває під повним контролем центрального банку, а зміни в монетарній політиці повільно впливають на зміну цін протягом певного проміжку часу. Тому розробники монетарної політики центрального банку почасти користуються таким показником як базова інфляція. Цей підхід дає змогу застосовувати точніший індикатор виміру зміни цін основного “ядра” товарів та послуг, а тому спияти економічному зростанню та подоланню інфляції.

Як один із варіантів в Україні може застосовуватися такий показник як базова інфляція, виміряна статистичним методом. Оскільки в українському кошику споживчих товарів значною є питома вага продовольчих товарів , то видаляти весь їх перелік неприпустимо. У процессі дослідження базової інфляції з кошика вилучаються такі товари як :

“паливо”

“послуги зв`язку”

“інші послуги”

Отриманий ряд споживчої та базової інфляіцї подано у таблиці 1. Судячи з розрахунків, дефляцію за перші девьять місяців 2007 року спричинило саме зниження цін на продовольчі товари. Тому, наприклад, показник інфляції, виміряної за допомогою нового кошика має, з одного боку позитивне значення, а з іншого - є стабільнішим і прогнозованішим.

Таблиця 1. - показники інфляції (2004 - 2007р.р.)/ %

Показники	2004	2005	2006	2007(9 міс.)
Фактична інфляція	119,2	125,8	106,1	96,7
Базова інфляція	113,7	114,3	102,5	100,7

1.2Види і типи інфляції

Раніше інфляція виникала, як правило, у надзвичайних обставинах. Так, під час воєн держави часто випускали більші кількості незабезпечених паперових грошей для покриття військових видатків. В останні двадцять - тридцять років інфляція стала хронічним захворюванням економік багатьох країн миру.

Існує кілька видів інфляції. Для класифікації інфляції застосовують наступні критерії:

темп росту цін;

особливості прояву;

ступінь розбіжності росту цін по різних товарних групах;

ожидаемость і передбачуваність інфляції.

З позиції першого критерію інфляцію розрізняють:

Повзуча (помірна) інфляція, для якої характерні відносно невисокі темпи росту цін, приблизно до 10% у рік. Такого роду інфляція властива більшості країн з розвитий ринковою економікою, і вона не представляється чимсь незвичайним. Середній рівень інфляції по країнах Європейського співтовариства склав за останні роки близько 3-3,5%.

Багато сучасних економістів, у тому числі сучасні послідовники економічного навчання Кейса вважають таку інфляцію необхідної для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно коректувати ціни стосовно до умов, що змінюються, виробництва й попиту.

Темпи помірної інфляції, на думку багатьох економістів, є просто платою за розвиток промисловості країни. При такій інфляції вартість грошей зберігається й відсутній ризик підписання контрактів у номінальних цінах. Наростаюча інфляція змінюється, випливаючи за економічним циклом. Вона збільшується під час підйому й зменшується в період спаду. Однак тут виявлена цікава закономірність: спад знижує темпи інфляції на меншу величину, чим збільшує їх наступний за ним підйом.

Крім того, під час спаду процес придушення інфляції йде досить повільно, тоді як підйом відновлює колишній рівень інфляції за досить короткий строк, а далі перевершує його. Описана ситуація змусила багатьох економістів задуматися над доцільністю розширення виробництва, жертвуючи деякими темпами інфляції, а також можливістю переростання стійкої інфляції в галопуючу. За ці властивості помірна інфляція одержала ще дві назви - повзуча й наростаюча.

Галопуюча інфляція, при якій характерний ріст цін від 20% до 200% у рік є вже серйозною напругою для економіки, хоча ріст цін ще не складно пророчити й включити в параметри угод і контрактів.

Вона відображає нестабільність економічної обстановки, гроші прискорено матеріалізуються в товари.

Психологія населення перетерплює значні зміни. Люди прагнуть захистити свої заощадження від інфляції. Спостерігається прискорена матеріалізація грошей. Звичайно процес галопуючої інфляції виникає внаслідок триваючої необдуманої грошово-кредитної політики. Вона показує, що, з'являючись, що галопує інфляція спочатку рухає криву попиту нагору уздовж кривій пропозиції, що приводить до збільшення як цін, так і обсягу виробництва. Подальший розвиток процесу лише переміщає нагору криву пропозиції паралельно лінії природного обсягу виробництва. Це пояснюється тим, що триваюче підвищення цін перестає стимулювати виробництво до подальшого росту, тому що ціни на ресурси вже встигли піднятися, підвищивши витрати.

З першого погляду може здатися, що галопуюча інфляція не несе в собі особливо сильної погрози, тому що є платою за перевищення реального обсягу виробництва над природним його рівнем. Але така ситуація не може протривати довго. У міру пристосування інфляційних очікувань фірм ціни на зроблені товари будуть даватися з випередженням. Крива пропозиції буде зрушуватися зі справжньої крапки вже не на наступну за нею, а через одну, дві й т.д.

Найбільш згубна для економіки гіперінфляція, що представляє собою астрономічний ріст кількості грошей в обігу і як слідство катастрофічний ріст товарних цін. Роль самих грошей у таких випадках сильно зменшується й населення, та й промислові підприємства переважно переходять на інші, набагато менш ефективні форми розрахунку, наприклад - бартер.

В умовах гіперінфляції наноситься величезний збиток населенню, навіть заможним верствам суспільства. Руйнується національне господарство. У багатьох країнах, що випробували гіперінфляцію, у тому числі й у нашої, спостерігалося наступне явище: темпи росту цін значно випереджали темпи росту кількості грошей в обігу. Це пояснюється тим, що коли населення (і покупці й виробники) остаточно втрачають довіру до національної валюти, що знецінюється, вони починають намагатися якнайшвидше позбутися від її. Результатом є різке збільшення швидкості обороту грошей, що рівносильна збільшенню їхньої кількості.

Очевидно, що величезну роль у розкручуванні спирали гіперінфляції грають інфляційні очікування.

Деякі економісти бояться, що помірна повзуча інфляція, що може спочатку супроводжувати пожвавленню економіки, потім, наростаючи як сніжний кому, перетворитися в більше тверду гіперінфляцію. Справа в тому, що коли ціни повільно, але постійно ростуть, населення й підприємства готуються до їхнього подальшого підвищення. Тому, щоб їхні невикористані заощадження й поточні доходи не знецінилися, тобто, щоб випередити передбачуване підвищення цін, люди змушені витрачати гроші зараз.

У надзвичайній ситуації, коли ціни підскакують різко й нерівномірно, нормальні економічні відносини руйнуються. Постачальники сировини хочуть одержати реальні товари, а не що швидко знецінюються гроші. Гроші фактично втрачають ціну й перестають виконувати свої функції як міра вартості й кошти обміну. Гіперінфляція прискорять фінансовий крах, депресію й суспільно-політичні безладдя. Вона звичайно пов'язана з нерозумною політикою уряду.

Відкрита інфляція характерна для економіки з вільним ціноутворенням, і являє собою хронічний ріст цін на товари й послуги. Які її механізми? Механізм адаптивних інфляційних очікувань, що заснований на деформації психології споживачів. Спостерігаючи ріст цін, споживачі намагаються вгадати, наскільки подорожчають товари, і нарощують поточний попит на шкоду заощадженням, а це, у свою чергу, скорочує обсяг кредитних ресурсів, що перешкоджає росту капіталовкладень, виробництва й пропозиції.

Оскільки відкрита інфляція ставиться до розряду макроекономічних явищ, то вона характеризується збільшенням народногосподарських індексів цін. У той же час в економіці кожної розвитий країни дуже часто виникають ситуації, коли на окремих товарних ринках спостерігається зниження цін (або, принаймні, уповільнення їхнього росту). Пояснення тільки одне: відкрита інфляція не руйнує механізми ринку. Вони продовжують працювати, посилають в економіку цінові сигнали, підштовхують інвестиції, стимулюють розширення виробництва й пропозиція. А раз так, то боротьба з інфляцією стає справою нехай і складним, але все-таки небезнадійним.

Подавлена інфляція ріст цін може й не спостерігатися, а знецінювання грошей може виражатися в різного роду дефіцитах.

Саме така ситуація зложилася в країнах колишнього СРСР, де інфляція в умовах командно-адміністративної системи перебувала в подавленому стані. Придушення інфляції, тобто повний контроль над цінами й доходами, без усунення причин інфляції, негативно позначається на розвитку ринкових відносин. Подавлена інфляція, що іноді називають схованою, характерна для економіки з регульованими цінами (і, можливо, заробітною платою), і проявляється в товарному дефіциті, погіршенні якості продукції, змушеній нагромадженні грошей, розвитку тіньової економіки, бартерних угод. Цей вид інфляції дуже небезпечний, тому що веде до руйнування ринкового механізму.

Вона породжена невірною діяльністю держави. Наприклад, введення їм тимчасового заморожування доходів і цін, установлення верхніх меж їхнього росту; прагнення втримати динаміку заробленої плати на рівні, що не перевищує темпи росту продуктивності праці; або навіть тотальний адміністративний контроль над цінами й доходами.

Але головне зло, що несе подавлена інфляція - це позбавлення виготовлювачів цінових стимулів, перешкода розгортанню інвестиційного процесу, розширенню виробництва й пропозиції. Таке положення в недавнім минулому було реалією нашої економіки, несучи в собі всі негативні наслідки цього процесу, у тому числі й нарощування темпів інфляції через зростання витрат виробництва й збільшення грошової маси.

Отже, інфляційний процес може розвиватися по двох основних напрямках. Якщо макроекономічна нерівновага убік попиту виражається в постійному підвищенні цін, інфляцію варто вважати відкритої. Коли воно супроводжується загальним державним контролем над цінами, інфляція стає подавленою.

З позиції третього критерію (ступінь розбіжності росту цін по різних товарних групах) також розділяють два типи інфляції - збалансовану й незбалансовану інфляцію.

При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірковано й одночасно на більшість товарів і послуг Центральний банк підраховує результати середньорічного росту цін і на цій основі піднімає процентну планку ставки. Таким чином, ситуація вирівнюється, балансується й фіксується як ситуація зі стабільними цінами.

У випадку ж незбалансованої інфляції ціни на різні товари й послуги підвищуються різночасне й по-різному на кожний тип товару. Незбалансована інфляція зустрічається набагато частіше й представляє більше лихо для економіки, тому що хаос із ростом цін утрудняє орієнтування й оцінку економічної ситуації для громадян, підприємств і інвесторів. Ріст цін на сировину випереджає ріст цін на кінцеву продукцію, вартість комплектуючого компонента перевищує ціни всього складного виробу.

З позиції четвертого критерію (очікуваності і передбачуваність інфляції) розрізняють очікувану й неочікувану інфляцію:

Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який-небудь період часу з достатнім ступенем надійності, і вона найчастіше є прямим результатом дій уряду.

Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що негативно позначається на системі оподатковування й грошового обігу. У випадку наявності в населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме по собі створює труднощі в економіці й спотворює реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогнозуванні тенденцій в економіці й при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшує інфляційні очікування, які будуть підстьобувати ріст цін. Однак у випадку, коли раптовий стрибок цін відбувається в економіці, не зараженої інфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пигу» - різке падіння попиту в населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту, виробник стає змушений знижувати ціну й усе вертається в стан рівноваги.

Очікувана передвіщається й прогнозується заздалегідь, неочікувана - немає. Цим вона опасней очікуваної, тому що індивіди й господарські агенти не встигають до неї приготуватися, що може бути чревате частковою або повною втратою заощаджень. Несподівана інфляція дезорганізує економіку, може привести до паніки, отпугивает іноземних інвесторів нестабільністю промисловість розвиватися в таких умовах не може, тому її допущення вважається великим прорахунком уряду.

Комбінація збалансованої й очікуваної інфляції не наносить економічної шкоди, а незбалансованої й неочікуваної - особливо небезпечна.

1.3Наслідки інфляції

Економічні й соціальні наслідки інфляції складні й різноманітні. Невеликі її темпи сприяють росту цін і норм прибутку, будучи, таким чином, фактором тимчасового пожвавлення кон'юнктури. Кейнсианская теорія і її послідовники дотримуються тієї точки зору, що незначна по розмірах інфляція (щорічне підвищення цін становить 3-4%), супроводжується відповідним ростом грошової маси, здатна стимулювати виробництво. Ріст маси грошей, що звертаються, прискорює платіжний оборот, сприяє активізації інвестиційної діяльності. У свою чергу, зростання виробництва приведе до відновлення рівноваги між товарною й грошовою масою при більше високому рівні цін. Це підтверджується дослідженнями динаміки економічного розвитку за останні 20 років у більшості країн сучасного миру, які дотримувалися різних моделей економічної політики.

На відміну від послідовників Кейнса, представники різних напрямок неокласичної теорії вважають, що навіть слабка інфляція негативно впливає на економічний розвиток. У міру поглиблення інфляція перетворюється в серйозну перешкоду для відтворення, загострює економічну й соціальну напруженість у суспільстві. Висока інфляція активно протидіє економічному росту. При середньорічних темпах інфляції близько 40 % і вище економічний ріст, як правило, припиняється.

Галопуюча інфляція, а тим більше гіперінфляція дезорганізує господарство, наносить серйозний економічний збиток, як великим корпораціям, так і дрібному бізнесу, насамперед через невизначеність ринкової кон'юнктури. До того ж нерівномірний ріст цін підсилює диспропорцію між галузями економіки й загострює проблеми реалізації товарів на внутрішньому ринку. Така інфляція активізує втечу від грошей до товарів, перетворюючи цей процес у лавино образний, загострює товарний голод, підриває стимул до грошового нагромадження, порушує функціонування грошово-кредитної системи, підриває довіру народу до уряду.

Разом з тим інфляція не тільки підриває економічний ріст усередині країни, але й негативно впливає на міжнародні валютні відносини.

По-перше, ріст цін означає внутрішнє знецінення валют, падіння їхньої купівельної спроможності. Знецінення валют породжує валютний демпінг, демпінг за цінами нижче світових.

По-друге, інфляція підвищує, рівень світових цін. Під впливом інфляції ціни на світовому ринку по темпах росту не тільки зрівнялися з темпами росту внутрішніх цін, але й перевершили їх.

По-третє, ріст цін послабляє конкурентоспроможність експортної продукції. Підриваючи конкурентоспроможність національного виробництва, інфляція тим самим підсилює ріст зовнішньоторговельного дефіциту, утрудняє зрівноважування платіжних балансів.

По-четверте, нерівномірність падіння купівельної спроможності валют підсилює нееквівалентність валютних курсів, викликає невідповідність між офіційними й ринковими курсами валют, що надзвичайно утрудняє стабілізацію валютних курсів, робить необхідним перегляди курсових співвідношень. Однак кожна така зміна (девальвація або ревальвація) не тільки не усувало причин нестійкості валютних курсів, але навпаки, ще більше поглиблювало й загострювало їх, породжуючи безліч нових протиріч.

Таким чином, інфляція стала не тільки внутрішньою проблемою, але й основною руйнівною чинністю в міжнародних валютних відносинах.

На практиці мають місце наступні основні соціально-економічні наслідки інфляції:

Інфляція приводить до того, що всі грошові доходи (як населення, так і підприємств і держави) фактично зменшуються. Це визначається розходженнями між номінальним доходом і реальним.

Номінальний (грошовий) дохід - це кількість коштів, які одержує людина у вигляді заробітної плати, ренти, прибутку або відсотка.

Реальний дохід визначається кількістю товарів і послуг, які він може купити на суму номінального доходу. Якщо номінальний дохід залишається стабільним або росте повільніше темпів інфляції, то реальний дохід падає. Саме тому від інфляції найбільшою мірою страждають люди з фіксованими доходами

Інфляція перерозподіляє доходи й багатство між різними сферами виробництва й регіонами в чинність нерівномірного росту цін; між населенням і державою, тому що останнє використовує зайву грошову емісію як додаткове джерело своїх доходів. Так, боржники багатіють за рахунок своїх кредиторів. Причому виграють дебітори на всіх рівнях, тому що позичка береться при одній купівельній спроможності грошей, а вертається, коли на цю суму можна купити набагато менше. Виграє й уряд, що нагромадило великий державний борг, тому що інфляція дає йому можливість оплатити борги грошима, що мають меншу купівельну спроможність.

Зовсім очевидно, що чим неожиданнее, швидше й несбалансированнее по відношенню друг до друга ростуть ціни, тим краще для, одних суб'єктів ринкової економіки й гірше для інших. Приміром, якщо колективний договір між підприємцем і профспілкою укладений на 5 років, причому без належного обліку можливості різкого росту цін, то у випадку збільшення цін наймані робітники можуть програти. Може постраждати й підприємець, якщо ціни на інші товари й послуги виростуть.

Отже, інфляція перерозподіляє дохід і багатства за рахунок тих, хто дає гроші, виходячи з номінальної й довгостроково фіксованої домовленості (ставка відсотка за кредит, зарплата), на користь тих, хто відкладає платежі. Швидкість, несподіванка й незбалансованість інфляції підсилюють подібний перерозподіл.

Інфляція збільшує вартість нерухомого майна. Тому, родини й фірми, що мають значну частку нерухомості у своїй власності (будинку, будинок, землю, квартиру), стають богаче. Наприклад, у США бум індивідуального житлового будівництва 70-х рр. (період сильної непередбаченої інфляції) фінансувався за рахунок кредиторів

У період інфляції ростуть ціни на товарно-матеріальні цінності, що користуються попитом на ринку. Тому населення й підприємства прагнуть якнайшвидше материализовывать свої грошові кошти, що стрімко знецінюються, у запаси, що приводить до недоліку коштів у населення й у підприємств. Приклад тому - панічна матеріалізація коштів на всій території СНД. Дефіцит наростає паралельно з «затоваренням» складських приміщень підприємств і організацій, захламлением квартир населення.

Результатом ажіотажної закупівлі матеріалів є посилення інфляції попиту. Для того щоб запобігти його, потрібна тверда грошова політика держави.

Інфляція приводить до того, що нікому не вигідно робити довгострокові інвестиції, тому що вкладаються гроші однієї купівельної спроможності, а доходи від інвестицій одержують уже грошима іншої купівельної спроможності. Доцільним виявляються тільки інвестиції, що забезпечують рентабельність вище темпу росту інфляції. Причому, чим длиннее строк інвестицій, тим більше знецінення.

Інфляція приводить також до знецінення амортизаційного фонду фірми, що утрудняє процес нормального відтворення. Інфляція зменшує й реальну цінність всіх інших заощаджень, будьте це внесок у банку, облігація, страховка або готівка. Люди намагаються не робити заощаджень. Фірми також значну частину прибутку направляють на поточне споживання, що веде до подальшого скорочення фінансових ресурсів суспільства, згортанню виробництва.

Інфляція приводить до схованої конфіскації коштів у населення й підприємств через податки. Про це писав ще Дж. Койне в Зо-Х роках XX століття.

Це має місце внаслідок того, що платники податків через ріст номінального доходу автоматично попадають у більше високу групу оподатковування. У результаті, у населення й у підприємств може вилучатися частина доходів, які не являють собою прибуток і повинні були б направлятися на поточні витрати. Для того щоб уникнути цього, розвинені країни Заходу проводять індексацію податкових ставок з урахуванням темпу інфляції. Подібна індексація, на жаль, малоефективна, тому що в чинність незбалансованого росту цін відбувається перерозподіл багатства, підсилюється відривши номінального значення доходу від реального, причому в різних груп по-різному, у різний час, з різною швидкістю. Єдина індексація не може вловити подібних нюансів, вона оцінює всі доходи формально. Слід також зазначити, що й держава страждає від інфляції, тому що поки податки доходять до державної скарбниці, вони знецінюються.

Однієї із причин цього є нестабільність і мінливість інформації. У ході інфляції ціни постійно міняються, що утрудняє правильний вибір споживача. Падає впевненість у майбутніх доходах, сутужніше прогнозувати витрати й прибуток. Все це знижує стимули до підприємницької діяльності, приводить до зниження економічної активності. (3, с. 27)

Черговий наслідок інфляції - нестабільність і недостатність економічної інформації, що заважають складанню бізнес - планів.

Ціни є головний індикатор ринкової економіки. Цінова інформація--головна для бізнесу. У ході ж інфляції ціни постійно міняються, продавці й покупці товарів всі частіше помиляються у виборі оптимальної ціни. Падає впевненість у майбутніх доходах, населення втрачає економічні стимули, знижується активність бізнесу.

Наступний наслідок інфляції - відставання цін державних підприємств від ринкових цін.

У державному (регульованому) секторі ринкової економіки ціни витрат виробництва й товарів переглядаються рідше й довше, ніж у приватному секторі. В умовах інфляції кожне підвищення своїх цін держпідприємства змушені обґрунтовувати, одержувати на цей дозвіл всіх вищестоящих організацій. Це довго й неефективно. В умовах щомісячного різкого, несподіваного й стрибкоподібного росту інфляції подібний механізм навіть технічно трудноосуществим. У підсумку наростає дисбаланс приватного й суспільного секторів, держава втрачає свій економічний потенціал впливу на ринок. Даний ефект особливо небезпечний.

Інфляція - досить розповсюджена економічна недуга, від якого постраждали багато розвинених країн. Однак упоратися з нею можна, про що свідчить світова практика. Це вселяє надію, що й у нашій країні вдасться приборкати інфляцію, що десятиліттями перебувала в подавленому стані, а з переходом до відкритого типу протікає в гострих формах.

РОЗДІЛ 2.Інфляційні процеси в Україні

2.1Аналіз динаміки інфляції в Україні 2005-2007 р.р.

Багатоаспектність антиінфляційної політики обумовлюється чинниками інфляції, необхідністю визначення впливу такої політики на терміни стабілізації, темпи економічного зростання, структурні зрушення в економіці та визначення механізмів розвитку економіки. Складові антиінфляційної політики повинні діяти скоординовано, як єдина система заходів, спрямованих на розв'язання завдань економічної діяльності в коротко- і довгостроковому періоді. Антиінфляційна політика змінюється і коригується залежно від ситуації в економіці.

Нині одним із пріоритетних завдань стратегії й тактики економічної політики в Україні є розробка антикризової програми, яка покликана убезпечити країну від впливу інфляційних процесів, що відбуваються у світі. Передусім -- це проблема цін на продовольчі товари, енергоресурси, вплив монополій на ціноутворення.

Проблема інфляції актуальна як для економічної науки так і для державних органів управління. Дослідженням причин, наслідків та методів подолання інфляції присвячені наукові праці як зарубіжних так і вітчизняних авторів, зокрема Дж.Кейнса, А. Маршалла, А. Пігу, М. Туган-Барановського, І. Фішера, А. Філіпса, М. Фрідмена та українських вчених-економістів Є. Гайдара, А. Гальчинського, В. Геєця, С. Дзюбика, О. Мельника, М. Савлука, Л. Томашика та багатьох інших.

Інфляція в Україні насамперед породжується технологічною відсталістю виробництва, високим рівнем матеріало - , праце - та енергомісткості продукції через зниження кількості і якості виробничих потужностей, високим рівнем монополізму в економіці країни, структурними диспропорціями, незбалансованістю попиту і пропозиції на внутрішньому ринку.

Дані статистики свідчать, що динаміка індексу споживчих цін і індексу цін виробників промислової продукції у відсотках продовж 2000-2007 рр. була така: 2004 р. -112,3 та 124,1; 2005 р. - 110,3 та 109,5; 2006 р. - 111,6 та 114,1; 2007 р. - 116,6 та 123, 3. Порівняльна статистика по раїнах СНД свідчить що у січні-листопаді 2007 р. Україна за рівнем ІСЦ була на п'ятому місці (114,2 %) після Киргизстану (119,5 %), Таджикистану (118,2 %), Азербайджану (116,7%), та Казахстану (116,5%), за рівнем зростання споживчих цін на продовольчі товари - на четвертому місці (19,6 %) після Киргизстану (127,8 %), Казахстану і Таджикистану (123,2%), за рівнем зростання споживчих цін на непродовольчі товари (105,0%) Україна випередила тільки Вірменію (101,7%) .

Цінова ситуація в Україні у 2007 р. мала певні відмінності порівняно з 2006 р. Зокрема у січні-листопаді 2006 р. ціни на товари зросли лише на 2,7 %, тоді як на послуги - на 46, 2 % . Якщо у 2006 р. першочерговий вплив на зростання споживчих цін у цілому мало підвищення цін на житло, воду, електроенергію, газ та опалення, то у 2007 р. визначальну роль відігравало суттєве подорожчання на продовольчому ринку . На початку 2008 р. інфляція прискорилась. Зокрема у січні 2008 р. до січня 2007 р. ІСЦ становив 119,4%, а індекс цін виробників промислової продукції 123,3 %. За січень-квітень 2008 р. індекс споживчих цін становив 113,1% до грудня 2007р., що на 36,5% перевищує прогноз, а на продукти харчування та безалкогольні напої - 120,4%; алкогольні напої та тютюнові вироби - 106,2%; одяг і взуття - 100,8%.

Існує значна диференціація щодо темпів інфляції серед регіонів України. Зокрема у 2007 р. вищі за середні по Україні темпи приросту споживчих цін спостерігались у тринадцяти регіонах зокрема у Львівській області, Чернівецькій, Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Миколаївській областях, м.Севастополі, Полтавській, Херсонській, Харківській, Одеській, Тернопільській областях та м. українські темпи приросту споживчих цінКиєві (16,8 - 21,0%). Нижчі за середньо спостерігались у Закарпатській, Кіровоградській, Донецькій, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Дніпропетровській, Сумській, Чернігівський, Волинській, Запорізькій, Луганській областях, АР Крим та Рівненській області (11,3 - 16,0 %).

У 2007 р. першочерговий вплив на загальне подорожчання продуктів харчування мало зростання цін на сільськогосподарську продукцію, яке було зумовлене, передусім, скороченням її пропозиції. Зокрема у 2007 р. порівняно з 2006 р. виробництво зерна зменшилось на 15 %, соняшнику - на 22%, цукрових буряків - на 24%, овочів - на 15%, молока - на 8%. Як наслідок ціни реалізації сільгосппідприємств зросли на 38%, у т.ч. зерна - на 61, 5 %, насіння соняшнику - удвічі, молока - на 55 %, яєць - на 42 %, овочів - на 21 %, худоби та птиці - на 2 %. У 2007 р. не зупинено спад поголів'я практично всіх видів тварин і птиці внаслідок того, що виручка від реалізації живих кондиційних тварин для забою не перекриває витрат на придбання кормів. Зростаючі ціни на споживані сільським господарством ресурси призводять до технічної і технологічної відсталості, зменшення економічного інтересу до розвитку галузі, тому спричиняють зростання собівартості продукції вищими темпами, ніж ринкові ціни.

Зростання цін реалізації сільгосппідприємств мало ланцюговий вплив на динаміку цін виробників харчових продуктів і напоїв, які за рік збільшилися на 26,0 %. Це безпосередньо позначилося на зростанні споживчих цін, зважаючи на те, що питома вага українських виробників у роздрібному товарообороті продовольчих товарів складає близько 90 %. За рік у цілому споживчі ціни на продукти харчування підвищилися на 24,7 %, що у 8,8 раза вище відповідного показника 2006 р. Особливістю України є висока питома вага продовольчого кошика у споживанні населення.

Плата за житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива у 2007 р. підвищилася на 12,3 %. Тарифи на електроенергію та природний газ протягом року залишалися незмінними. Зростання цін на транспорт на 14,1 % більшою мірою зумовлено подорожчанням паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, головним чинником, який зумовив прискорення інфляційних процесів у2005 - 2007 р.р. було зростання цін на продукти харчування. Динаміка споживчих цін на продовольчому ринку сформувалася під сукупним впливом факторів, які сприяли підвищенню цін з боку пропозиції, а саме: зовнішніх чинників (зростання світових цін на зерно, нафту та нафтопродукти тощо) та внутрішніх (несприятливі природно-кліматичні умови, пов'язане з цим зменшення виробництва сільськогосподарської продукції та, відповідно, зростання цін виробників). Дія цих чинників була підсилена зростанням доходів населення внаслідок підвищення соціальних гарантій, яке, з одного боку, мало вплив на інфляцію попиту, з іншого - підсилювало інфляцію пропозиції, оскільки підвищення мінімальної заробітної плати зумовило зростання собівартості виробництва і, як наслідок, і споживчих цін.

Приріст цін виробників промислової продукції у 2006-2007 р. спостерігався за всіма основними видами діяльності: добувної промисловості (127,3%); переробної промисловості (126,2%); виробництва коксу, продуктів нафто перероблення (150,4 %); хімічної та нафтохімічної промисловості (117,3 %); виробництва іншої неметалевої продукції (129,7 %); металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (122,2 %); машинобудування (111,9 %); виробництва та розподілення .

Основними чинниками, які впливали на динаміку цін у сфері промислового виробництва у 2007 р., були підвищення цін реалізації сільськогосподарської продукції, цін на газ для промислових споживачів, тарифів на електроенергію та тепло енергію, коливання курсів валют та світових цін, стрімке підвищення попиту на будівельні матеріали у зв'язку із зростанням обсягів будівництва. На сьогоднішній день усіма гілками влади здійснюється оцінка причин інфляції та оцінка антиінфляційних заходів, які можуть бути прийняті в державі для стримування в подальшому швидкого темпу її зростання. Серед таких заходів можна назвати передусім стимулювання національного виробника. Урядом розроблений план антиінфляційних заходів, який умовно складається з двох частин. Перша відповідає вимогам Президента щодо впровадження ринкових антиінфляційних механізмів. Друга базується на адміністративних заходах і передбачає жорсткішу монетарну політику.

Хоча жорстка монетарна політика може спричинити обмеження доступу до кредитів, що стане передумовою зниження темпів економічного зростання Після тривалих консультацій уряду та НБУ, конструктивного діалогу з науковцями та фахівцями незалежних аналітичних центрів, було схвалено план антиінфляційних заходів, який отримав позитивну оцінку міжнародних експертів. Він поєднує короткострокові та довгострокові заходи, що стримують надлишкове зростання попиту, і дії, що стимулюють розширення виробництва. .

У короткостроковому періоді дало змогу призупинити нарощування темпів інфляційних процесів на споживчому ринку інтервенційне постачання продовольчих продуктів, зокрема, борошна, м'яса та цукру із запасів державного матеріального та продовольчого резервів. Для зниження інфляційного тиску на споживчому ринку та гальмування інфляційних процесів у середньо - та довгостроковій перспективі урядом передбачено здійснити заходи спрямовані на зменшення споживання енергоносіїв та їх ефективне використання, розвиток фондового та фінансового ринків.

На початку 2008 року Держцінінспекція здійснила ряд кроків щодо правової бази з питань ціноутворення та активізувалаудосконалення нормативно роботу з недопущення застосування монопольними утвореннями економічно необґрунтованих цін і тарифів. На думку Президента України ключовими кроками в подоланні інфляції є іммобілізація ресурсів з ринку, дотримання більш жорсткого бюджетного дефіциту, більш заощадлива політика видатків, в т.ч. при фінансуванні різного роду програм споживання.

У 2004р. в Україні спостерігався значний дефіцит Зведеного бюджету (3,2%ВВП), у 1,8%ВВП, який супроводжувався інфляцією (112 та 110% у відповідні2005р. роки). 2004р. ревальвація гривні до долара США складала 4,82% до попереднього 17,3%, що дало поштовх до значного зниженняроку, а ревальвація гривні до євро 2007рр. негативне сальдочистого експорту 2005р. у порівнянні з 2004р. У 2006 рахунку поточних операцій значно збільшилось і становило 5,9 млрд. дол. США на кінець 2007р. Дефіцит поточних операцій платіжного балансу компенсується закордонними кредитами, які підтримують купівельну спроможність.

Продовж кредитування України резидентами решти світу.2007рр. спостерігається нетто2003 2007рр. спостерігалось позитивне сальдоЗа даними платіжного балансу у 2006 фінансового рахунку, а сума чистого кредитування резидентів України рештою світу у 2006р. складала 13,2 млрд. грн. Валовий зовнішній борг України досяг на 1 січня 2008р. 60,2% ВВП. На 01.01.2008р. зовнішня заборгованість корпоративного сектора економіки у 4,3 рази перевищувала зовнішню заборгованість сектору державного управління і становила 65,9 млрд. дол. США, у т.ч. кредити надані корпоративному сектору економіки дорівнювали 47,8 млрд. дол. США. Світовий досвід показує, що коли міжнародні угоди щодо зовнішніх кредитів кредиторів, так і дляукладаються на взаємовигідних умовах як для країн дебіторів, та коли ці кредити раціонально використовуються, то це сприяєкраїн кредиторів та прискоренню розвитку їхподоланню економічних труднощів країн виробництва. В період інфляції, якщо грошей в економіці більше, ніж товарів і послуг для стабілізації цін необхідно або затиснути канали притоку грошей, або підняти продуктивність праці і товарну пропозицію шляхом забезпечення в країні сприятливого інвестиційного клімату, формування і розвитку фондового ринку, сприяння спрямування інвестицій у пріоритетні виробництва, запровадження інвестиційних механізмів розвитку інноваційного підприємництва, реалізації заходів регулювання залучення іноземних інвестицій, формування податкової політики, яка стимулює нагромадження та інвестиції і інновації.