Робоча сила як товар

Зміст

1. Робоча сила як товар. Вартість робочої сили. Споживча вартість сили

2. Тестові завдання з поясненням

3. Задача

Література

1. Робоча сила як товар. Вартість робочої сили. Споживча вартість сили

Робоча сила виникла ще тоді, коли людина почала виробляти матеріальні блага для задоволення своїх потреб. Праця - це процес споживання людиною її робочої сили, котра починається з часу виготовлення знарядь праці, свідомої доцільної діяльності людини. Але на тому етапі робоча сила ще не була товаром. Її перетворення на товар відбулося лише з утворенням ринкових умов, ще в надрах феодалізму, в період його розпаду. Цей процес був прискорений так званим первісним нагромадженням капіталу. Поява на ринку товару робоча сила означала настання нової історичної епохи в розвитку суспільства - епохи капіталізму.

Капіталістам стала потрібною робоча сила, щоб вести своє господарство.

Робоча сила може з'явитися на ринку в ролі товару лише тоді, коли вона виноситься на ринок або продається її власником (тобто тією особою, робочою силою якої вона є). Таким чином власник продає робочу силу як товар. Власник робочої сили і власник грошей (капіталіст) зустрічаються на ринку і вступають між собою у відносини як рівні товаровласники, які відрізняються лише тим, що один - покупець, інший - продавець.

Особливістю є те, що власник робочої сили продає її постійно, але лише на певний час, тому що якби він продавав її цілком раз і назавжди, то він продав би з цим самого себе, тобто перетворився б з товаровласника на товар (тобто перетворився б на товар).

Як особистість він постійно повинен зберігати ставлення до своєї робочої сили, як до своєї власності, свого власного товару (саме тому він надає право покупцю користуватися своєю робочою силою лише тимчасово). Суттєвою умовою існування ринку робочої сили і покупців на неї є те, що власник робочої сили позбавлений можливості продавати товари, в яких уречевлена його праця.

Для того, щоб хтось мав можливість продавати відмінні від його робочої сили товари, він повинен володіти засобами виробництва. Окрім цього робітнику потрібні засоби існування, буз яких він не може обійтись (не може існувати), а отже і не буде його робочої сили.

Таким чином робоча сила перетворюється на товар, коли робочий, з одного боку ,- вільна особистість і розпоряджається своєю робочою силою, як товаром, а з іншого боку, - він не має для продажу ніякого іншого товару, позбавлений засобів виробництва і засобів існування.

Так як робоча сила - це специфічний товар, то вона має свої властивості, які відрізняють товар робоча сила від інших товарів і таким чином пояснюють її специфічність.

Власником і носієм товару робоча сила є робочий зі всіма його правами людини і громадянина суспільства. Так власник грошей не може використовувати робочого так, як йому забажається. Він повинен дотримуватись вимог державного законодавства і міжнародних конвенцій, які регулюють ринок праці, а також суспільних норм права і моралі. Підприємець не має права порушувати законодавства про тривалість робочого часу, про оплату праці в різних умовах, тощо.

Як і будь-який інший товар, робоча сила має дві сторони: споживну вартість і вартість. Але робоча сила -- товар специфічний.

Капіталіст купує робочу силу, точніше тимчасове розпорядження нею, але її виробниче споживання означає включення у процес праці не лише фізичних і духовних властивостей людини, а всієї людської особи з притаманними їй метою, волею, свідомістю, культурними навичками тощо. Це надає вартісним властивостям людської робочої сили особливого характеру і позначається на кожній із сторін товару робоча сила.

Вартість робочої сили, як і будь-якого іншого товару, визначається робочим часом, необхідним для виробництва і відтворення цього специфічного товару. Це означає, що робоча сила, являючи собою здатність до праці, невіддільна від самої людини, збереження її нормальної життєдіяльності, що можливо лише шляхом задоволення її потреб, для чого живий організм потребує певної суми життєвих засобів.

Таким чином робочий час, необхідний для відтворення робочої сили, є часом необхідним для створення засобів існування, необхідних для підтримання життя її власника. Тож сума життєвих засобів повинна бути достатньою для підтримання працівника у стані нормальної життєдіяльності.

Споживча вартість робочої сили виявляється в процесі споживання робочої сили (тобто праці, а не здатності до праці), який є процесом виробництва товарів, вартості і додаткової вартості. З погляду споживної вартості специфіка цього товару виявляється в тому, що у процесі його споживання він не зникає, а створює нову вартість, більшу від вартості самого товару робоча сила. Отже, в основу визначення споживної вартості товару покладено абстрактну працю (певну її кількість). Конкретна праця не є для капіталіста специфічною вартістю, оскільки вона не впливає на процес самозростання вартості. Тому специфічність вартості товару робоча сила полягає у здатності до такої кількості абстрактної праці, яка перевищує необхідні витрати праці на відтворення самої робочої сили.

Робоча сила завжди продається в кредит, тобто оплачується після використання її капіталістом. Робочий авансує капіталістові споживчу вартість своєї робочої сили, вартість якої оплачується через певний строк з моменту її купівлі, тобто після того, як капіталіст протягом якогось часу вже використав робочу силу.

Особливістю товару робоча сила полягає також у тому, що її не можна так би мовити "покласти до складу на зберігання", як це можна зробити з іншими товарами. Якщо робітник не продав свою здатність до праці, то йому як власнику робочої сили нема жодної користі з цього. Більш того, він не буде мати прибутку, отже і всіх необхідних для свого існування життєвих засобів.

Є ще одна особливість робочої сили, як товару. Це - корисність цього товару після його купівлі, коли він вже починає використовуватись. Робоча сила не знижується при використанні, а навпаки всі блага людства і бере участь у збагаченні всіх верств населення.

Характер товару робоча сила зумовлює взаємозв'язок економічних, соціальних, політичних, природно-демографічних, морально-етичних, психологічних факторів і процесів, що впливають на динаміку ринку робочої сили.

Серед особливостей функціонування товару робоча сила як біосоціальної сутності слід виділити:

? гнучкість, мінливість, адаптивність (через свідомість і аналіз) до природного навколишнього середовища, здатність на дію та протидію;

? робоча сила - активна сила, суб'єкт і об'єкт відтворювального процесу, елемент продуктивних сил і носій економічних відносин, реалізатор економічних інтересів і потреб;

? здатність самореалізовуватись, самопродаватись;

? здатність створення додаткових вартостей, а не просто перенос частини своєї вартості;

? носій робочої сили є одночасно і споживачем благ;

? товар робоча сила не можна навантажити і свавільно перемістити з одного географічного пункту, регіону в інший;

? з часом в процесі споживання товару робоча сила до певної межі відбувається нарощування його якостей як споживчої вартості;

? суспільство не може повністю контролювати процес відтворення робочої сили. Виробником своїх якостей є насамперед сам носій робочої сили, а також держава, колектив та інші соціуми навколишнього середовища;

? процес ціноутворення, показники еластичності попиту і пропозиції товару робоча сила мають суттєві відмінності;

? продаж робочої сили не можна відкласти, очікуючи на сприятливішу економічну кон'юнктуру, бо саме це для більшості населення є єдиним джерелом забезпечення свого існування;

? такі явища, як запас, резерв, що є об'єктивно необхідними для забезпечення безперервності процесу виробництва, щодо робочої сили завжди означають втрати. Збережені та невикористані трудові ресурси є загубленими для суспільства, оскільки їх уже неможливо повернути у виробництво.

Механізм функціонування ринку праці відображає взаємодію попиту і пропозиції на робочу силу, які врівноважуються її ціною.

Процес формування попиту на робочу силу безпосередньо визначається речовим факторам виробництва та опосередковано відображає вплив інших чинників:

? чисельності покупців робочої сили та їхніх грошових доходів, що реально можуть бути інвестовані в трудові ресурси;

? можливості певної взаємозамінності живої праці та знарядь праці залежно від рівня цін на них;

? продуктивності праці й ринкової вартості (ціни) створюваного нею товару.

Величина попиту як платоспроможної потреби в робочій силі безпосередньо визначається рівнем ціни чи заробітної плати. Залежність між попитом і заробітною платою мають зворотний характер.

Величина пропозиції також визначається рівнем ціни робочої сили як товару, але, на відміну від величини попиту, ця залежність має прямий характер.

На формування пропозиції робочої сили впливають й інші фактори:

? чисельність населення, його вікова і статева структура, міграційна активність;

? професійно-кваліфікаційні характеристики сукупної робочої сили;

? вартість засобів існування, необхідних для забезпечення працездатності людини та задоволення потреб непрацюючих членів сім'ї;

? рівень і якість життя;

? мотивація до праці;

? звички, традиції, культура, релігія;

? державне регулювання ринку праці і вплив профспілок, робітничих організацій.

Люди по-різному реагують на вищу заробітну плату, змінюючи пропорції між годинами праці та годинами дозвілля.

Вартість товару робоча сила та фактори, які на неї впливають.

Одним із важливих елементів ринкової системи господарювання є наймана праця. Робоча сила найманих працівників на ринку праці виступає як товар, який має вартість.

Вартість робочої сили являє собою сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, задоволенням певних потреб, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини.

До необхідних для відтворення робочої сили життєвих засобів входять засоби, що задовольняють як природні потреби ( їжа, одяг, житло), так і ті, що задовольняють духовні запити робітника ( газети, радіо, телебачення), а також засоби, що необхідні для підтримування працездатності людини, її професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей.

Потреби людей не є вродженими, а є продуктом суспільного розвитку. Обсяг життєвих потреб і їх структура, а також способи їх задоволення залежать від економічного і культурного рівня розвитку певної країни, а також певною мірою від того, за яких умов і у зв'язку з якими життєвими засобами сформувався її робочий клас. (Так, обсяг потреб робітників розвинених країн значно перевищує обсяг потреб робітників у країнах, відсталих в економічному відношенні). Таким чином визначення вартості робочої сили включає в себе історичний і моральний елемент.

До вартості життєвих засобів, потрібних для відтворення робочої сили включається вартість засобів існування дітей робітників. Оскільки безперервне виробництво потребує постійного заміщення робочих сил, які зникають з ринку внаслідок зношування організму й смерті робітників, а ринок праці може поповнюватись насамперед за рахунок дітей робітників. Таким чином необхідність утримання сім'ї робітника визначає збільшення вартості робочої сили.

Витрати на набуття робітниками досвіду, навичок, знань з тієї чи іншої галузі праці (тобто на освіту, навчання) також входять у вартість робочої сили.

На вартість робочої сили також впливають результати праці власника робочої сили.

Вартість робочої сили формується на ринку шляхом порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочої сили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні ля відтворення робочої сили.

З розвитком капіталізму вартість робочої сили зазнає змін в результаті того, що діють фактори, які зумовлюють як зниження так і підвищення її вартості.

До факторів, що знижують вартість робочої сили належать насамперед:

? Зростання продуктивності суспільної праці (внаслідок чого вартість засобів існування робітника знижується).

? Залучення у виробництво членів сім'ї робітника - жінок і дітей (оскільки в цьому разі утримання сім'ї забезпечується вже не лише за рахунок вартості робочої сили її голови, а й усіх членів сім'ї, що раніше не працювали).

? Міграція робочої сили.

До факторів, які підвищують вартість робочої сили належать:

? Зростання кваліфікації робітника і розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства.

? Підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил.

? Збільшення втрат на житло, транспортних витрат, на інші життєві засоби.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про те, що вартість робочої сили має тенденцію до зростання. Це пояснюється тим, що темпи зростання вартості робочої сили через включення в неї маси вартостей нових товарів та послуг значно більші, ніж темпи зниження їх внаслідок зменшення вартості предметів споживання під впливом підвищення продуктивності праці.

До складу вартості робочої сили входить:

? безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати);

? натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями;

? витрати роботодавців на соціальне страхування. Встановлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги). Добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору);

? витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;

? витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);

? податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).

Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.

Процес формування ціни робочої сили нерозривно пов'язаний із взаємовідносинами між основними суб'єктами ринку робочої сили: її продавцями і покупцями. Серед західних економістів досить поширеною є точка зору (яку тепер поділяє більшість вітчизняних економістів - прибічників прискореного ринкового реформування економіки), що акт купівлі-продажу робочої сили нічого особливого в собі не має й нічим не відрізняється від купівлі-продажу будь-якого іншого товару. А продавці і покупці робочої сили знаходяться в однаково рівних умовах. Насправді ж ситуація виглядає дещо інакше. Особливістю цього акту є те, що він породжує певні соціальні наслідки як для того, хто продає свою здатність до праці (робочу силу), так і для того, хто її купує.

Зокрема, людина продає свою робочу силу (продавець робочої сили) не заради спортивного інтересу, а через те що не має інших джерел до існування. За цих умов бажання продати робочу силу якомога дорожче породжується не просто комерційним прагненням, а соціальними факторами. Це пояснюється тим, що продаж робочої сили виступає єдиним джерелом, яке забезпечує:

? існування й відтворення здатності робітника до праці;

? утримання сім'ї;

? можливість вчитись, підвищувати кваліфікацію, а значить довше перебувати в розряді діючих працівників;

? певний рівень духовних благ.

Для роботодавця (покупця робочої сили) інтерес в цьому акті (купівлі-продажу робочої сили) зовсім протилежний. Для нього робоча сила - джерело додаткової вартості, а отже, і майбутніх прибутків. Чим дешевше він купує (наймає) робочу силу, тим на більший прибуток може розраховувати. Отже, якщо ми говоримо про певну спільність інтересів між найманим працівником, який продав свою робочу силу, і роботодавцем, який її купив, то очевидно, що припускаємося помилки, оскільки для одного (продавця) в цьому акті йдеться про виживання, а для іншого (покупця) - про можливість отримати більший або менший прибуток. Таким чином можна зробити висновок: чим вища заробітна плата (плата за робочу силу), тим меншим є прибуток підприємця, і, навпаки.

Купівля-продаж робочої сили об'єктивно на поверхні виступає у формі купівлі-продажу праці, тому вартість (а отже, й ціна) робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. Перетворена форма, оскільки заробітна плата враховує купівлю-продаж робочої сили і стирає межі між необхідною і додатковою працею, приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах, набуває форми ціни робочої сили. Отже, заробітна плата - це грошовий вираз вартості і ціни товару "робоча сила" та результативності функціонування робочої сили.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили необхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.

Ціна робочої сили залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи відповідні коливання в ціні.

1. Природно-кліматичний фактор. Вартість товару "робоча сила", що лежить в основі ціни робочої сили(зарплати), включає в себе вартість необхідних засобів існування робітника та його сім'ї, в першу чергу таких, як їжа, одяг, житло. Цілком зрозуміла така ситуація, що в різних кліматичних поясах люди потребують різну кількість матеріальних благ для свого існування. Тому й ціна робочої сили, за всіх інших рівних умов, не буде однаковою в країнах, розташованих в теплому й холодному кліматі.

2. Цивілізаційний фактор (ступінь розвитку). Залежно від цього фактору в різних країнах маємо різні потреби в духовних і соціальних благах (вартість яких теж входить до вартості товару робоча сила). Тому й ціна робочої сили (заробітна плата) вища в таких країнах, що знаходяться на вищих щаблях науково-технічного та соціально-духовного прогресу, порівняно з країнами відсталими.

3. Економічний фактор. Під ним розуміється ступінь збалансованості трудових ресурсів і робочих місць, від чого залежить рівень зайнятості населення. Це - вирішальний фактор який впливає на попит і пропозицію робочої сили. Якщо наявність трудових ресурсів перевищує наявні робочі місця, пропозиція робочих ресурсів обганяє попит на них, що неминуче веде до падіння ціни робочої сили, і навпаки.

4. Соціальний фактор. Під ним розуміється рівень організованості найманих робітників у їх боротьбі проти спроб роботодавців знижувати заробітну плату. В першу чергу, це об'єднання робітників у профспілки, союзи, партії, що захищають інтереси трудящих, робітничі спілки тощо. Чим вищий рівень організації трудових верств населення, тим вища заробітна плата. Зокрема, низький рівень заробітної плати в Україні в сучасних умовах, затримки в її виплаті значною мірою зумовлені відсутністю відповідної організації, яка могла б протистояти організованому наступу новітньої буржуазії на життєвий рівень трудящих.

5. Інституціональний фактор. Мається на увазі рівень захищеності найманих працівників від роботодавців з боку держави: встановлення мінімального рівня заробітної плати, законодавчі обмеження щодо тривалості робочого дня, встановлення соціальних гарантій тощо.

Реалізація відтворювальної функції передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності.

Функція стимулювання зводиться до того, що можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місті.

Реалізуюча функція заробітної плати реалізує загальновживаний принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань.

Соціальну функцію спрямовано на забезпечення однакової оплати за однакову роботу; вона має поєднувати державне, договірне регулювання, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.

Отже, ми розглянули найбільш важливі моменти, які характеризують робочу силу як товар, а також вартості робочої сили і її споживчу вартість.

2. Тестові завдання з поясненнями

1 Попит і пропозиція можуть бути використані для пояснення координуючої ролі ціни

г) на будь-якому ринку.

Закони попиту (із зростанням ціни на товар зменшується кількість товару, яку хоче придбати населення, а із зменшенням ціни на товар - населення купує більше) та пропозиції (із зростанням ціни збільшується кількість товару, яку готові виробити виробники, а із зменшенням ціни на товар, кількість товару, що виробляється виробником, зменшується) впливають на координування ціни на будь-якому ринку.

2. На відміну від конкурентної фірми монополіст :

а) може призначити будь-яку ціну на свій продукт.

Фірми на ринку монополістичної конкуренції вступають в суперництво не тільки (ба навіть не стільки) за допомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції й послуг. Монопольність в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умов диференціації продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром; вона може підвищувати й знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хоч ця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів.

3. Вільні вхід у ринок і вихід з нього характерні для:

г) правильно відповіді 2 і 3. Тому що вільні вхід у ринок і вихід з нього характерні для досконалої конкуренції та монополістичної конкуренції.

4. Чи є необхідність доповнювати ринковий механізм саморегулювання державним регулюванням

А) так.

Це пов'язано з досить широкими функціями ринку : відтворення матеріальних передумов для дії об'єктивних економічних законів загального характеру; забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету економічних інтересів господарюючих суб'єктів; блокування господарської і регіональної автаркії, інтернаціоналізація суспільного виробництва, розвиток інтеграційних процесів у міждержавних відносинах; утворення економічних передумов для демократизації господарського життя; утвердження ефективного господарювання; вимір людської праці, визнання першочергового значення професійності та компетентності; стимулювання структурних змін в економіці, диверсифікація виробництва; встановлення об'єктивно необхідної рівноваги, пропорційності в економіці; розвиток конкурентних засад. Державне регулювання є необхідним для впровадження основних політичних напрямків.

5. Яке трактування капіталу можна віднести до монетаристської концепції капіталу?

Б) гроші, що приносять відсоток (І. Фрідмен)

Найбільш обгрунтованою та переконливою була теорія чиказької («нової монетаристської») школи М. Фрідмена. Позитивний внесок монетаризму в економічну теорію, і передовсім в теорію грошей, полягав у ретельному дослідженні механізму зворотного впливу грошового світу на товарний світ, монетарних інструментів і монетарної (грошової, валютної) політики на розвиток економіки. Монетарні концепції стали основою грошово-кредитної політики, яка нині є найважливішим важелем державного регулювання.

6. "Вірно-невірно"

1) Попит - це кількість товару, яку бажають і можуть придбати покупці.

2) Роздержавлення - це перехід власності до приватної особи.

3) Товари , послуги, робоча сила, технології - суб'єкти ринку.

4) Меркантилісти стверджували, що держава повинна проводити політику протекціонізму.

5) Засоби виробництва і люди, які використовують їх, являють собою виробничі відносини.

На нашу думку, всі ці ствердження є вірними.

7. Визначення, пояснення економічних категорій

1. Натуральне виробництво.

Натуральна (традиційна) форма організації виробництва.

Історично первинною формою виробництва було натуральне господарство. Натуральне господарство - це форма господарювання, в якій матеріальні блага та послуги створюються для власного споживання в окремих господарських одиницях. Основні риси: нерозвинуті економічні відносини, головна мета - це задоволення власних потреб, низький рівень суспільного поділу праці, замкнутий локальний характер господарювання, консерватизм, повільний розвиток продуктивних сил, безпосередній зв'язок виробництва і споживання, визначальна роль природних ресурсів, перевага ручної праці, позаекономічні методи примусу людей до праці. Суспільний поділ праці в натуральному виробництві перебуває у зародковому стані, відсутня територіальна і виробнича мобільність робочої сили; характерні примітивна техніка і технологія виробництва, малопродуктивна універсальна ручна праця; властиві прямі натуральні економічні зв'язки: виробництво - розподіл - споживання.

На зміну натуральному господарству прийшли товарне виробництво і заснована на ньому товарна форма господарювання.

2. Власність.

Власність - сукупність відносин окремих індивидів, груп людей та їх асоціацій до речей, як до своїх, і відносин між людьми з приводу приналежності речей.

Власність, як економічне явище являє собою сукупність неіснуючих поза зв'язком між собою таких елементів: 1) об'єкти власності; 2) суб'єкти власності; 3) відносини власності.

Об'єкти (матеріально-речовий зміст) - присвоювані, такі що знаходяться в розпорядженні людей речі: фактори виробництва життєвих благ.

Суб'єкти або носії відносин власності - це люди, їх різні об'єднання та асоціації, які присвоюють, володіють та розпоряджаються об'єктами власності.

Відносини власності - сукупність відносин між людьми з приводу приналежності речей та інших об'єктів власності.

По об'єктам власності розрізняють: 1) власність на фактори виробництва, в тому числі на засоби виробництва, робочу силу; 2) власність на предмети споживання; 3) інтелектуальну власність.

По суб'єктам розрізняються такі її соціальні форми: 1) індивідуальна; 2) колективна; 3) державна.

Приватна - особиста власність, що формується за рахунок трудових доходів, а також від коштів, які вкладені у кредитні заклади, акції, тощо; власність трудових господарств (членів сім'ї та інш. які спільно ведуть трудове господ); власність селянського та особистого підсобного господарства. Суб'єкти - громадяни Укр., іноземні громадяни та особи без громадянства.

Колективна - власність орендного підприємства (виробнича продукція, одержані доходи);власність колективного підприємства (в тому випадку коли майно державного п-тва перехід у власність труд колективу шляхом викупу орендного майна або придбання майна іншим законним шляхом); власність кооперативу (майно і кошти, які створені тільки членами цього кооперативу); власність акціонерного товариства (майно, придбане за рахунок проданих акцій). Суб'єктом є відповідні трудові колективи, що є юридичними особами.

Державна власність - загальнодерж; комунальна( адмін- терит утвор); власність державних підприємств.

3. Фактори виробництва.

Люди або трудові ресурси

Засоби виробництва

Трудові ресурси або люди в суспільному виробництві розглядаються як особистий фактор виробництва. Таке положення базується на тому, що кожен робітник є носієм робочої сили, завдяки якій створюється кінцевий результат виробництва, а також вдосконалюється сам процес виробництва. Робоча сила - здатність людини до праці або сукупність її розумових та фізичних здібностей, які вона використовує в процесі створення матеріальних і духовних благ. Основним структурним моментом в робочій силі є сама праця людини. Праця - свідома доцільна діяльність людей в процесі якої вони видозмінюють природу і пристосовують до своїх потреб. Предмети праці - речовина природи на яку людина діє піддаючи її обробці. Предмети праці разом з засобами праці складають засоби виробництва.

Суспільне виробництво завжди є процесом, де люди вступають у відносини не лише з природою, але й між собою. Ця сукупність зв'язків і відносин між людьми в процесі виробництва , розподілу, обміну і споживання життєвих благ носить назву виробничих або економічних відносин.

4. Предмет політичної економії.

Термін "політична економія" щодо економічної теорії був застосований ще у 1615 році. Цей термін можна трактувати як науку про ведення господарства в державі, суспільстві.

Вивчення політично - економічного аспекту економічної теорії означає дослідження розвитку економічних явищ і процесів через пізнання економічних виробничих відносин. Головним завданням економічної теорії є характеристика засад економічних систем через аналіз організаційно-економічних та соціально-економічних виробничих відносин.

А політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між людьми в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Економічні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами виробництва; 2) з приводу організації виробничого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання .

Вперше поняття економіка було введено Аристотелем - закони управління народним господарством.

Політекономія - наука, яка вивчає виробничі відносини людей у їх взаємодії з прод. силами та надбудовою, а також закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням життєвих благ на різних етапах розвитку людського суспільства.

5. Конкуренція.

Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товару. Економічною основою конкуренції є різність між вартістю товару та витратами на його виготовлення. На ринку мають дотримуватись такі умови: має бути однорідний товар; продавець та покупець не повинні мати будь які персональні преференції; ринок повинен бути повністю прозорим. Конкуренція буває:

Довершена або чиста

Монополістична

Олігополія

Чиста монополія

Повна к.-частка кожного постачальника та споживача не значна, ніхто не домінує на ринку, продукція однорідна, вхід на ринок та вихід з нього вільний, постачальники і споживачі не взаємодіють між собою, існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів ,попиту.

Монополія - весь галузевий випуск постачає 1 фірма ,частка кожного споживача - незначна, продукція однорідна , немає близьких замінників, входження на ринок нових фірм блоковано, споживачі не взаємодіють між собою, існує повна поінформованість щодо ринкових цін та обсягів, попиту. Монополістична к.-на ринку діє багато продавців і покупців, частка кожного в обсягах продажу не є значною, продукція неоднорідна (диференційована),вхід на ринок і вихід з нього є вільним, виробники не взаємодіють між собою, існує повна поінформованість щодо ринкових цін та обсягів.

Олігополія - на ринку діє декілька продавців ,продукція стандартизована та диференційована, існують певні бар'єри для виходу на ринок, виробники враховують поведінку конкурентів, існує повна поінформованість щодо ринкових цін та обсягів.

Відносини пов'язані з захистом від не добросовісної конкуренції, регулюються законами України. "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" ЗУ "Про Антимонопольний комітет України",З.У. "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначає правові засади захисту господарюючих суб'єктів (підприємців)і споживачів від недобросовісної конкуренції. Спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в ринкових відносинах. Недобросовісна конкуренція - це будь-які дії , що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

3. Задача

Ціна споживчого кошика поточного року становила 480 грошових одиниць, а минулого року - 450.

Індекс цін минулого року 104%.

Визначити індекс цін поточного року і темпи інфляції.

Споживчий кошик зріс на: 480-450=30 (грошових одиниць). У відсотках до минулого року: (30/450)*100%=6,673%, Приблизно 7%отже, індекс цін поточного року =107%

Темп інфляції для наданого року можна обчислити таким чином: відняти індекс цін минулого року із індексу цін цього року, поділити цю різницю на індекс минулого року, а після цього помножити на 100, Індекс цін: Індекс цін цього року - минулого року

Література

1. Основи економічної теорії. - К.: Наукова думка, 1998. - 346с.

2. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія. - К.: Наука, 2003. - 728с.

3. Мочерний С.В. Основи економічних знань. - К.: Кондор, 2006. - 476с.

4. Шваб С.І. Словник економічних термінів. - К.: Всесвіт, 2000. - 689с.

5. Відтворення робочої сили суспільства. - К.: Знання, 1998. - 325с.