Розрахунок техніко–економічних показників коробчатої балки

1. вихідні дані

1) Найменування виробу - Коробчата балка

2) Обсяг робіт, шт.. 250

3) Коефіцієнт виконання норм- 1,1

4) Тип виробництва (одиничне, серійне, масове)

5) Режим роботи (кількість змін, тривалість однієї зміни) - 1 зміна , 8 год.

6) Термін виконання робіт - 1 рік

Таблиця 1.1. Планово-операційна карта

Найменування операцій	Розряд робіт	Погодинна тарифна ставка, грн.	Найменування та тип обладнання	Ціна за одиницю обладнання, грн.	Трудомісткість на 1 виріб чол.годин.
1	2	3	4	5	6
1.Складання 1.1Складання ребер жорсткості з поясами,стінками. 1.2Складання стінок з поясами.	3	4.76	Збірно-розбірне пристосування для складання Самохідний портал	5900 15000	4.8 7.7
2.Зварювання 2.1Напівавтоматичне зварювання в суміші газів. 2.2Автоматичне зварювання під шаром флюса	5	5.85	ПДГ-401 ВДГ-401 Кантователь АДФ-800 ВДУ-1000	11871 48144	8.88 10.03
3.Контроль якості зварних швів			УД-2.12



Таблиця 1.2. Відомості про використовувані матеріали.

Найменування матеріалів	Одиниця вимірювання	Тип, марка, ГОСТ	Норма витрат на 1 виріб	Ціна за одиницю вимірювання, рн..
1	2	3	4	5
Сталь	Т	10ХСНД	7.07575	6000
Газ	Л	СО2 О2	42 9	0.54 0.59
Дріт	Кг	Св-08Г2СО Св-08ГО	15.801 57.248	7.8 6.7
Флюс	Кг	АН-348А	57.248	1.9
Електроенергія	кВт	_	331.87	0.39



2. Організація виробничої дільниці

Метою організаційного розділу є визначення необхідної кількості обладнання та його завантаження. Також необхідно визначити чисельність робітників усіх категорій, їх середній розряд, коефіцієнт змінності. Потрібно скласти штат дільниці та графік виходу по змінах. У цьому ж розділі має бути описана організація робочих місць і всієї дільниці.

2.1 Визначення необхідної кількості обладнання і його завантаження

Для визначення необхідної кількості обладнання потрібно визначити дійсний (ефективний) фонд часу роботи обладнання, який визначається за формулою:

Фд = [(Дк - Дв - Дпр) Тзм - Дпсв 1 ] n Кпр,

Фд=((365-104-10)8-5*1)10.93=1863 год.

де Дк - кількість календарних днів в поточному році;

Дв - кількість вихідних днів в році (субота, неділя);

Дпр - кількість святкових днів за рік;

Тзм - тривалість робочої зміни, год;

Дпсв - кількість передсвяткових днів в році, які мають скорочення зміни на 1 годину;

n - кількість змін в добі;

Кпр - коефіцієнт, враховуючий витрати робочого часу на плановий ремонт обладнання: для 1 зміни - 0,93, для 2 змін - 0,95, для 3 змін - 0,97.

Необхідна кількість обладнання визначається по кожній операції технологічного процесу окремо по формулі:



,

о_Р1.СК о_ПР1.СК= 1 _шт

О_р2.ск=о_пр2.ск= 1_шт

О_р1.зв= =1.028 О_пр1зв = 2_шт

О_р2.зв=1.16 О_пр2.зв = 2_шт

де Ор - розрахункова кількість одиниць обладнання;

tшк - трудомісткість на одиницю робіт, н/год;

Q - обсяг робіт в натуральних одиницях вимірювання;

Фд - дійсний фонд часу роботи обладнання, годин;

Квн - коефіцієнт виконання норми виробітку.

Розрахункова кількість обладнання Ор - округляється до цілого в більшу сторону - отримаємо прийняту кількість обладнання Опр.

По даним Ор і Опр визначаємо коефіцієнт завантаження та відсоток завантаження обладнання по кожному типу обладнання:

;

К_зав1.ск= ; В_зав1.ск=55%

К_зав2.ск = =0.89; В_зав2.ск=89%

К_зав1.зв= =0.514; В_зав1.зв=51.4%

К_зав2.зв= ; В_зав2.зв =58%

Величина Кзав повинна бути не нижче 80-85%, Кзав=0,8, Кзав=0,8\0,85.

Після проведених розрахунків визначається середній коефіцієнт завантаження для всього обладнання за формулою:

К_{зав.сер}=

На основі виконаних розрахунків будується графік завантаження обладнання. По горизонталі відкладається кількість обладнання прийнятих в масштабі. По вертикалі відкладається коефіцієнт завантаження Кзав.

Рис. 1.1. Графік завантаження обладнання

2.2 Визначення чисельності основних виробничих робітників

Важливим моментом в обчисленні чисельності робітників підприємства є правильне встановлення ефективного (корисного) фонду часу одного середньоспискового працівника. Цей фонд визначається шляхом складання балансу робочого часу середньоспискового працівника.

При п'ятиденній робочій неділі ефективний фонд робочого часу розраховується по формулі:

Феф = (Дк-Дв-Дпр-Двідп-Дд.н)Тзм-Дпсв1,

Феф = (365-104-10-21-10)8-51 = 1755 год.

де Д_к - кількість календарних днів;

Д_в - кількість вихідних днів;

Д_с - кількість святкових днів;

Двідп - кількість днів відпустки згідно із законодавством;

Дд.н. - кількість днів, дозволених невиходів (хвороба, виконання державних та суспільних обов'язків, учбова відпустка) 10-12 днів;

Дпсв - кількість передсвяткових днів в році, які мають скорочення зміни на 1 годину.

Планова чисельність основних робітників може визначатися за трудомісткістю виробничої програми. Число основних робочих визначається для кожної операції окремо, по формулі:

,

Р_р1.ск= 0.62; Р_пр1.ск= 1_чол;

Р_р1.ск2= Р_пр2.ск= 1_чол;

Р_р1.зв= ; Р_пр1.зв = 2 _чол;

Р_р2.зв = =1.29; Р_пр2.зв =2 _чол;

де Рр - розрахункова кількість робочих (збиральників, зварювальників),чол.;

tшк - трудомісткість на одиницю робіт, н/год;

Q - обсяг робіт в натуральних одиницях вимірювання;

Квн - коефіцієнт виконання норми виробітку.

Феф - ефективний (корисний) річний фонд робочого часу, год;

Кількість основних робочих округляється до цілого числа з врахуванням кількості обладнання.



2.3 Визначення чисельності допоміжних робітників, керівників, спеціалістів, службовців. Складання штату дільниці.

Визначення кількості допоміжних робітників при розрахунку можна здійснювати у відсотковому відношенні до кількості основних виробничих робочих 10 - 20%

Р_доп=Р_осн0,15,Р_пр

Р_доп=60.15= 0.9 Р_пр.доп =1 _чол

Визначення кількості керівників, спеціалістів та службовців при розрахунку можна здійснювати у відсотковому відношенні до кількості основних та допоміжних робочих.

Кількість керівників становить 8% від основних та допоміжних робочих:

Ркер=(Росн+Рдоп)0,08, Р_пр

Р_кер=(6+1)0.08= 0.08 Р_пр.кер=1 _чол

Р_спец=(Р_осн+Р_доп)0.02_;

Р_спец=(6+1)0.02=0.114 Р_{пр.спец}=12_чол

Р_служб= (Р_осн+Р_доп)0.03;

Р_служб=(6+1)0.03=0.21 Р_{пр.служб}=1_чол

Складання штату дільниці здійснюється на основі розрахованої чисельності робітників за кожною із вказаних груп згідно з діючими нормативами чисельності.



Таблиця 2.1. Штат дільниці

Категорії робітників	Кількість, чоловік	Розряд	Середній розряд	Вихід в зміну
				1	2
1. Основні робочі 1.1. Збирання	2	3		2
1.2. Зварювання	4	5	5	4
Всього	6			6
2.Допоміжні робочі	1			1
Всього	1			1
3. Керівники	1			1
4. Спеціалісти	1			1
5. Службовці	1			1
Разом	10			10

2.4Розрахунок середнього розряду робітників і коефіцієнту змінності

Для визначення середньої кваліфікація робітників встановлюється середній розряд. Він визначається як середньозважуванна величина по формулі:

R_сер=

де Р - чисельність (кількість) робочих відповідного розряду, чол.;

r - розряд робочих.

Для характеристики нерівномірність розподілу робочих по змінам на дільниці, визначається коефіцієнт змінності за формулою:



де Р_заг - загальна кількість робочих, чол.

Р₁ - кількість робочих в найбільш завантаженій зміні (в першій), чол.

2.5 Організація робочих місць

В основу організації збирально-зварювальних робіт на ділянці покладені такі принципи. Робочі місця зварювальників механізовані. За кожним робочим місцем закріплена визначена операція технологічного процесу, в результаті чого воно обладнане необхідним зварювальним устаткуванням, збирально-зварювальними пристосуваннями та інструментами. Кожне робоче місце повинне безперервно забезпечуватись деталями. Зварювальним матеріалом тощо.

Первинною ланкою трудового колективу є бригада. Бригада створюється наказом або розпорядженням керівника підприємства. Зачислення в бригаду відбувається зі згоди робітників та з урахуванням думки колективу.

Виробнича бригада самостійно здійснює виробничий процес, несе колективну відповідальність за результати своєї роботи, підпорядковується майстру. Головним завданням бригади є виконання у встановлений термін планового завдання, забезпечення високої якості роботи.

Саме бригадна форма організації та стимулювання праці відповідає сучасним вимогам виробництва, оскільки вона є основним напрямком стимулювання ефективності роботи підприємства та наукової організації праці.

Принципи наукової організації праці на підприємстві:

- принципи обов'язкової відповідності між технічним оснащенням виробництва і рівнем організації праці;

- принцип системності і комплексності рішення практичних питань організації праці;

- принцип пропорційності і погодженості в роботі окремо працюючих груп з метою створення єдиного трудового колективу;

- принцип безперервності і ритмічності процесу праці на всіх стадіях і етапах виробництва;

- принцип обов'язкового використання передового виробничого досвіду в практиці організації праці.

Основні напрямки наукової організації праці:

- розвиток прогресивних форм поділу і кооперації праці, організація, обслуговування й атестація робочих місць, раціоналізація прийомів і методів праці;

- удосконалення форм відтворення кадрів ріст їх кваліфікації, використання морального і матеріального стимулювання високопродуктивної праці, раціоналізація режимів праці і відпочинку, зміцнення трудової дисципліни.

Основні задачі наукової організації праці:

- забезпечення раціонального використання робочого часу, оптимального розподілу функцій між працівниками, найбільш правильного їх розміщення, організації чіткої взаємодії між ними. Рішенням цих задач обґрунтоване планування чисельності персоналу, максимальна конкретизація їх обов'язків, об'єднання професій тощо;

- скорочення часу технологічних операцій на основі раціоналізації способів виконання трудових дій, встановлення їх оптимальної послідовності;

- вдосконалення нормування праці шліхом своєчасного перегляду застарілих норм, розширення єдиних і типових норм;

- раціоналізація умов праці для забезпечення високого рівня працездатності людини, збереження її здоров'я;

- поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

- зміцнення трудової дисципліни і підвищення творчої активності;

- удосконалення матеріального та матеріального стимулювання для створення зацікавленості працівників у досягненні високих трудових показників.

Роботою виробничої дільниці керує майстер, котрий підпорядковується начальнику відділення. Основними завданнями майстра є забезпечення виконання планових завдань при найменших витратах матеріальних і трудових ресурсів, економного розходування фонду заробітної плати, виготовлення продукції високої якості, підвищення продуктивності праці на основі виявлення та використання резервів виробництва на кожному робочому місці, в бригаді.

Майстер несе відповідальність за діяльність очолюваної ним дільниці, успішне виконання поставлених завдань щодо підвищення ефективності і якості роботи, виконання вимог трудового законодавства.

Обов'язками майстра є виконання планових завдань, зниження трудомісткості продукції на основі повної загрузки обладнання та використання його технічних можливостей, підвищення коефіцієнта змінності, впровадження наукової організації праці, забезпечення раціонального розходу сировини, матеріалів, палива тощо. Також, своєчасне доведення виробничих завдань бригадам, планових показників, фонду заробітної плати і розмірів заохочення.

Майстер має проводити інструктаж робочих та заходи щодо виконання правил техніки безпеки і виробничої санітарії, технічної експлуатації обладнання, а також контролю за їх дотриманням.



3. Економіка виробництва

Завданням економічної частини є визначення повної собівартості та оптової ціни виробу. Для вирішення поставленого завдання необхідно скласти калькуляцію собівартості, розрахувати податок на додану вартість (ПДВ) та запланований прибуток. Розділи економічної частини містять розрахунки окремих статей калькуляції собівартості виготовлення виробу.

3.1 Визначення витрат на основні та допоміжні матеріали, технологічну електроенергію

До основних матеріалів відноситься металопрокат, напівфабрикати, електроди, зварювальний дріт, тобто ті, які входять в масу виробу. Витрати основних матеріалів визначаються на основі креслень, специфікацій, розрахунків. Ціни визначаються по прайс-листам.

Розрахунок вартості основних матеріалів виконується для кожного найменування окремо.Вартість металопрокату визначається по формулі:

Вм=НвЦ, грн.,

Вм= 6 7075.7 =42454.2 грн.

де Вм - вартість основних матеріалів на один вибір, грн..

Нв - норма витрат матеріалів на 1 вибір, кг

Ц - ціна за 1 кг. матеріалу, грн..

Вартість зварювального дроту:

Ве = Ц Нв, грн.,

Ве₁= 7.815,80147=123.4 грн.

Ве₂= 6.7 57.2485=383.6 грн.

Ве= Ве₁+Ве₂;

Ве= 123.4+383.6= 506.95 грн.

де Ц - ціна за одиницю вимірювання; грн..

Нв - норма витрат електродних матеріалів на 1 вибір, кг

Вартість газу:

Вг = Цг Нв грн.,

Вг₁ = 0.54 41.349=22.3 грн.

Вг₂= 0.59 9=5.31 грн.

Вг =Вг₁+Вг₂;

Вг =22.3+5.31 =28.31 грн.

де Вг - витрати на газ, грн..;

Цг- ціна газу за 1 літр,грн;

Нв - норма витрати газу на один вибір, літр.

Вартість флюсу:

Вф = Нв Цф, грн.,

Вф = 57.34851 1.9 = 108.96 грн.

де Нв - норма витрати флюсу на 1 виріб, кг;

Цф - ціна флюсу за 1кг,грн.

Транспортно-заготівельні витрати складають 5% від вартості матеріалів:

Втз=0,05(Вм+Ве+Вг+Вф), грн.

Втз = 0.05 (42454.2+506.95+28.31+108.96) =2154.92 грн.

На основі отриманих розрахунків необхідно визначити суму загальних витрат на основні матеріали, яка включає в себе окрім витрат на матеріали транспортно-заготівельні витрати:

Всум = Вм+Ве+Вг+Вф + Втз

Всум = 42454.2+506.95+28.31+108.96+2154.92 = 45253.34 грн.

Визначення витрат на технологічну електроенергію здійснюється на основі тарифу за 1кВт.год - 0,39 грн. за формулою:

Вен = Це А, грн.,

Вен₁ = 0.39 277.27=108.135 грн.

Вен₂ = 0.39 54.6 = 21.29 грн.

Вен = Вен₁+Вен₂;

Вен = 108.135+21.29 = 129.429 грн.

де Це - тариф за 1квт.год.;

А - витрати електроенергії на 1 виріб, кВт.год.

3.2 Визначення фонду заробітної плати

Загальний фонд оплати праці на підприємстві складається із фондів тарифної заробітної плати погодинників та відрядників і цілого ряду доплат. Просумувавши фонди тарифної заробітної плати одержують фонд основної заробітної плати. Премії, винагороди, заохочувальні виплати, оплата чергових відпусток складає фонд додаткової заробітної плати. Відрахування на соціальні заходи складають 37,5% від фондів основної і додаткової заробітної плати і включають відрахування на обов'язкове соціальне страхування, пенсійне страхування, фонд безробіття та інше. Також згідно з системою посадових окладів розраховується річний фонд оплати керівників, спеціалістів і службовців. До калькуляції собівартості окремими статтями входить заробітна плата основних робітників.

3.2.1 Розрахунок фонду заробітної плати основних робочих

Заробітна плата основних робітників (безпосередньо зайнятих виготовленням продукції) обчислюється відповідно до трудомісткості технологічних операцій, тарифних ставок за відрядно-преміальною системою (по кожній операції окремо):

З_від= Пс t_шт (1+П/100), грн.,

З_від.ск=4.76 12.5 1.4=83.3 грн.

З_від.=5.85 18.91 1.4=154.87 грн.

З_від= 83.3+154.87=238.17 грн.

де Пс - відрядна тарифна ставка, грн.;

tшт - трудомісткість на виріб; чол-год;

П - процент премії. Приймаємо 40% премії.

Просумувавши заробітну плату по кожній операції отримаємо відрядний заробіток основних робітників Звід.

Фонд додаткової зарплати включає оплату чергових відпусток, додаткових відпусток, часу на виконання державних обов'язків, оплату учбових відпусток і т.д. і складає 10 - 14 % від основної зарплати;

Здод = Звід 0,12, грн.,

З_дод=238.170.12= 28.58 грн.

Загальний фонд зарплати:

Ззаг = Звід + Здод, грн.,

З_заг=238.17+28.58 = 266.75 грн.

Відрахування у соціальні фонди (соціальне страхування, пенсійне страхування, фонд безробіття, тощо) складають 37% від загального фонду зарплати основних робітників. Ця сума в склад фонду заробітної плати не включається, але входить в загальну суму витрат на виробництво.

Всоц = 3заг 0,375, грн.

Всоц = 266.75 0.375=100.03 грн.

Визначається середньомісячна зарплата одного основного робітника за формулою:

, грн.,

З_серміс=

де 1,1 - коефіцієнт, враховуючий виплати із фонду споживання;

Росн - середньо-списочна кількість основних робітників, чол.

3.2.2 Розрахунок фонду заробітної плати допоміжних робітників

Річний фонд заробітної плати допоміжних робітників розраховується по погодинно-преміальній системі оплати праці. Допоміжні робітники зайняті на роботах з нормальними умовами праці. Річний фонд основної зарплати допоміжних робітників визначається по формулі:

Зпог = Пс * Рдоп * Феф(1 +П/100), грн.,

Зпог = 3.75 1 17551.4 = 9213.75 грн.

де Пс - погодинна тарифна ставка, грн;

Рдоп - кількість допоміжних робітників, чол;

Феф - ефективний (дійсний)фонд часу 1 робітника за рік, годин;

П - процент премії. Приймаємо 40% премії.

Річний фонд додаткової зарплати складає 10-14%від основного:

Здод = Зпог 0,14, грн.

Здод = 9213 0.14=1289.925грн.

Відрахування у соціальні фонди - 37% від суми Зпог і Здод

Всоц = (Зпог + Здод) 0,375, грн.

Всоц =(9213.75+1289.925) 0.375 = 3938.88 грн.

3.2.3 Розрахунок заробітної плати керівників, спеціалістів, службовців

Річний фонд заробітної плати цих категорій персоналу визначають виходячи з посадових окладів і кількості робітників по кожній посаді.

Фонд оплати праці плати керівників, спеціалістів, службовців становить суму їх річної заробітної плати та відрахувань у соціальні фонди.

Ф_кс = З_кс+ Всоц

Фкс = 16800+6300= 23100 грн.

Фспец = 14400+5400= 19800 грн.

Фсл = 12000+4500=16500 грн.

Сума річної заробітної плати:

З_кс = К Д 12, грн.

Зкс = 1 1400 12=16800 грн.

Зспец = 1 1200 12= 14400 грн.

Зсл = 1 1000 12= 12000 грн.

де К - кількість робітників даної категорії, чол;

Д - розмір місячного посадового окладу, грн.

12 - кількість календарних місяців у році.

Відрахування у соціальні фонди - 37% від суми Зпог і Здод

Всоц = Зкс0,375, грн.

Всоц.ск = 16800 0.375 = 6300 грн.

Всоц.спец = 14400 0.375 = 5400 грн.

Всоц.сл = 12000 0.375 = 4500 грн.

Фонд оплати праці підприємства (ФОП) складається з суми зарплат робітників всіх категорій і обчислюється за формулою:

ФОП=Ф_відр+Ф_погод+Ф_кс+ Ф_спец+ Ф_служ

ФОП = 91695+14442.55+23100+19800+16500 = 165537.55 грн.

Фонд оплати праці основних робітників (відрядників) Ф_відр:

Ф_відр =(Звід + Здод + Всоц) Q, грн.,

Ф_від =(238.17+28.58+100.03) 250 = 91695 грн.

Фонд оплати праці допоміжних робітників (погодинників) Ф_погод:

Ф_погод =Зпог + Здод + Всоц, грн.,

Ф_погод = 9213.75+1289.925+3938.88 = 14442.55 грн.

3.3 Визначення вартості основних виробничих фондів

До основних виробничих фондів (функціонують у сфері матеріального виробництва) належать будівлі, споруди машини та обладнання, транспортні засоби тощо. Виробничі фонди переносять свою вартість на вартість готової продукції поступово, шліхом амортизаційних відрахувань.

Розрахунок вартості основних виробничих фондів здійснюється на основі прийнятої кількості обладнання по кожному виду окремо та повної первісної вартості обладнання, яка крім ціни обладнання включає транспортні витрати:

В_п = Ц₀ О_пр,1,1 грн.,

В_{п.ск.зрпз}= 5900 1 1.1=6490 грн.

В_{п.ск.порт} = 15000 1 1.1= 16500 грн.

В_зв.н\а=11871 2 1.1 = 26116.2 грн.

В_зв.Аф.=48144 2 1.1 = 105916.8 грн.

В_п = 6490+16500+26116.2+105916.8= 155023 грн

де Цо -- ціна обладнання, грн;

Опр - прийнята кількість одиниць обладнання;

1,1 - коефіцієнт, враховуючий транспортні витрати.

Амортизація обладнання

грн.,

А = 155023 0.15= 23253.45 грн.

де Вп - первісна вартість обладнання, грн.,

Н - норма амортизації 15%

3.4Визначення повної собівартості та оптової ціни металоконструкції

Собівартість продукції є вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут. Собівартість одиниці продукції визначають за статтями калькуляції. Розрізняють цехову собівартість, виробничу і повну.

Цехова собівартість 1 виробу визначається по формулі:

Сцех = Всум + Ве + Звід + Здод + Всоц + Вуео + ЗЦВ, грн.,

Сцех = 45253.3+129.429+238.17+28.58+100.03+291.66++331.075=46372.21 грн.

де Всум - витрати на матеріали, грн..;

Be - витрати на електроенергію, грн..;

Звід - основна відрадна зарплата, грн..;

Здод - додаткова зарплата, грн..;

Всоц. - відрахування на соціальні заходи, грн.;

Вуео - витрати на утримання і експлуатацію обладнання на 1 виріб;

ЗЦВ - загальноцехові витрати на 1 виріб.

Витрати на утримання і експлуатацію обладнання включають в себе:

- витрати на силову електроенергію, витрати на стисле повітря, утримання обладнання, його ремонт - складають 30% від фонду оплати праці (ФОП);

- суму амортизації обладнання.

Витрати на утримання і експлуатацію обладнання на 1 виріб визначаються за формулою:

, грн.,

Вуео = = 291.66 грн.

де Q - запланований обсяг робіт, шт..

Загальноцехові витрати містять витрати по зарплаті керівників, службовців, допоміжних робітників, витрати на освітлювальну електроенергію, на раціоналізацію, охорону праці - складають 50% від фонду оплати праці.

, грн.,

ЗЦВ= 331.075 грн.

Виробнича собівартість 1 виробу включає окрім цехової собівартості загальнозаводські витрати:

Свир = Сцех + 3В, грн.

Свир = 46372.21+(238.17 0.5) = 46491.29грн.

де 3В - загальнозаводські витрати - 50 % від основної зарплати основних робітників.

Повна собівартість 1 виробу включає виробничу собівартість, а також витрати на збут продукції (транспортування продукції за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці і комісійні продавцям, торговим агентам тощо).

Спов = Свир + Впв, грн.,

Спов =46491.29+ (46491.29 0.01) = 46956.2 грн.

де Впв - позавиробничі витрати по збуту готової продукції - 1% від виробничої собівартості.

Ціна на будь-який виріб складається з собівартості, прибутку, податку на додану вартість, також до складу ціни може входити акцизний збір, націнки постачальницько-збутових організацій.

Оптова ціна 1 виробу розраховується по формулі:

Ц = Спов + П + ПДВ, грн.,

Ц =46956.2 +(46956.2 0.3) + (46956.2 0.2) = 70434 грн.



де П - плановий прибуток - складає 30% від повної собівартості;

ПДВ складає 20% від повної собівартості.

Ціна виробу округляється до цілого числа.

Таблиця 3.1. Калькуляція повної собівартості

Статті витрат	Сума, грн..	Питома вага, %
1 . Основні матеріали	45253.34	96.37
2. Технологічна електроенергія	129.429	0.27
3 . Основна зарплата основних виробничих робочих	238.17	0.5
4. Додаткова зарплата основних виробничих робочих	28.58	0.05
5. Відрахування в фонди соцстраху	100.03	0.21
6. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання	291.66	0.62
7. Загальноцехові витрати	331.075	0.7
Разом цехова собівартість	51572.47 Сцех = 45253.3+129.429+238.17+1289.925+100.03+3938.88+291.66+331.075=51572.47 грн Сцех = 45253.3+129.429+238.17+1289.925+100.03+3938.88+291.66+331.075=51572.47 грн Сцех = 45253.3+129.429+238.17+1289.925+100.03+3938.88+291.66+331.075=51572.47	Х
8. Загальнозаводські витрати	119.08	0.25
Разом виробнича собівартість	46491.29	Х
9. Позавиробничі витрати	464.91	0.99
Разом повна собівартість	46956.2	100

3.5Розрахунок техніко-економічних показників

Програма складає - __250_________ шт..

Трудомісткість - це час затрачений на виготовлення одиниці продукції. Сумарна трудомісткість виготовлення Коробчатої _балки_ складає 31.41 ч. год.

Фонд оплати праці включає основну, додаткову зарплату і відрахування до соціальних фондів усіх категорій робітників і складає 165537.55 грн. При цьому середньомісячна заробітна плата одного робітника складає 1018.84 грн..

Персонал підприємства підрозділяється на чотири категорії - робочі (основні і допоміжні), керівники, фахівці службовці. Для виконання умовної річної програми заплановано 10 робітників.

Продуктивність праці - це показник, який характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу і характеризується виробітком. Виробіток за рік на одного працюючого складає:

Ц*Q/чисельність персоналу = 70,434тис.грн./чол..

Для виготовлення металоконструкції необхідне використання зварювального обладнання та складально-зварювальних пристосувань, які є основними фондами. Основні фонди під час експлуатації зношуються і їх вартість амортизується. Ефективність використання основних фондів оцінюється показниками фондомісткості і фондовіддачі.

Фондомісткість показує яка частина вартості основних фондів доводиться на одну гривну випущеної продукції.

Фондовіддача показує, яка частка випущеної продукції доводиться на одиницю основних фондів.

Ц*Q/Вп = 70434 /155033 = 113.58грн./грн..

Фондовіддача повинна прагнути збільшуватися, а фондомісткість зменшуватися.

Собівартість продукції є сумою всіх витрат, пов'язаних з її виготовленням і складає 46491.29грн..

Собівартість одиниці продукції визначають по статтях калькуляції. Основні шляхи зниження собівартості продукції:

?Зниження витрат живої праці за рахунок зростання продуктивності праці;

?Зниження адміністративних витрат;

?Поліпшення використання засобів і предметів праці (наприклад, підвищення коефіцієнта завантаження устаткування).

Основним шляхом зниження собівартості продукція є зниження тих витрат, які мають найбільшу питому вагу в структурі собівартості.

Оптова ціна виробу включає окрім собівартості податок на додану вартість і запланований прибуток і складає 70434грн..

Рівень рентабельності продукції в даному проекті визначається запланованим рівнем прибутковості і складає 30%.

Таблиця 3.2. Відомість техніко-економічних показників

Найменування показників	Одиниці виміру	Величина показника
2	3	4
1. Виробництво (тип)		Серійне
2. Річний обсяг робіт	шт	250
3. Трудомісткість виробу	н/год	31.41
4. Фонд оплати праці	грн..	165537.55
5. Середньомісячна зарплата 1 робітника	грн	1018.84
6. Чисельність виробничого промислового персоналу	чол	10
6.1. Основні виробничі робочі	чол	6
6.2. Допоміжні робочі	чол.	1
6.3. Керівники	чол	1
6.4.Службовці	чол	1
7. Продуктивність праці на 1 робітника	тис. грн/чол	1760.85
8. Фондовіддача	грн/грн	113.58
8. Повна собівартість 1 виробу	грн	46956.3
9. Оптова ціна 1 виробу	грн.	70434