Виробнича потужність підприємства

Зміст

Вступ

1. Виробнича потужність підприємства

1.1 Поняття виробничої потужності підприємства і фактори, від яких вона залежить

1.2 Аналіз використання виробничої потужності

1.3 Розрахунок виробничої потужності та показники її використання

1.4 Визначення робочого фонду часу виробничого устаткування

1.5 Виробнича потужність підприємства

2. Виробнича потужність ТОВ "АПК "Солоха"

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ТОВ "АПК "Солоха"

2.2 Аналіз ефективності використання ресурсного потенціалу ТОВ "АПК "Солоха"

2.3 Розрахунок виробничої потужності ТОВ "АПК "Солоха"

3. Напрямки кращого використання виробничої потужності підприємства та удосконалення методики її розрахунку

3.1 Виявлення екстенсивних та інтенсивних резервів для покращення використання виробничої потужності

3.2 Удосконалення методики розрахунку виробничої потужності, підвищення загальноосвітнього та технічного рівня працівників

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Із метою кращого використання виробничих потужностей підприємствам доцільно вживати такі заходи:

- забезпечити введення в дію всіх наявних одиниць обладнання та устаткування;

- скоротити й усунути його простої;

- удосконалити організацію виробничого процесу;

- своєчасно вводити нове обладнання та замінювати старе;

- впроваджувати технологічні нововведення і перейти на прогресивні технології в цілому;

- розробити заходи щодо впровадження державної інвестиційної програми відносно підприємств усіх форм власності з підключенням можливостей інших держав. [9, с.465]

В курсовій роботі будуть розглянуті основні показники виробничої потужності підприємства, а також буде розрахована виробнича потужність ТОВ "Агропромислова компанія "Солоха ".

1. Виробнича потужність підприємства

1.1 Поняття виробничої потужності підприємства і фактори, від яких вона залежить

Визначення виробничих потужностей являється однією з найважливіших частин техніко-економічного обґрунтування плану виробництва. На основі розрахунків виробничих потужностей виявляються резерви росту виробництва, встановлюються обсяги випуску промислової продукції. Покращення використання виробничих потужностей діючих промислових підприємств і на цій основі збільшення виробництва промислової продукції дає відносне зменшення витрат на виробництво та капітальних вкладень і являється важливим фактором інтенсифікації матеріального виробництва.

Таким чином, обсяг випуску продукції безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах при повному використанні провідного технологічного обладнання.

Виробнича потужність визначається виходячи із конкретних видів продукції і вимірюється в натуральних або умовно-натуральних показниках випуску продукції. Наприклад, потужність металургійного комбінату вимірюється в тоннах чавуну, сталі, прокату; цементного заводу - в тоннах цементу; верстатобудівного заводу - в штуках виготовлених верстатів.

Виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить і від таких факторів:

- якості й складу сировини;

- трудової дисципліни та кваліфікації працівників;

- інструментів і пристосувань, які використовують на виробництві;

- асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

- кількості та якості ремонтів устаткування;

- рівня організації праці й управління. [10, c.299]

1.2 Аналіз використання виробничої потужності

При аналізі використання виробничих потужностей треба розрізняти проектну(планову) і фактично діючу потужність. Із-за різних позитивних факторів фактична потужність може бути вищою за проектну, однак фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший як 0,5-0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більш того. Резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Насамперед це стосується підприємств енергопостачання, зв'язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей - особливо важлива справа. При цьому вивчають не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і терміни згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:

- неякісне неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

- конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж;

- некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);

- недостача кваліфікованої робочої сили;

- недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;

- відсутність належного обсягу попиту на ринку.

Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у єдиному технологічному ланцюзі. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною найбільш "вузького" місця на виробництві. Виявлення та усунення таких місць - важливе завдання аналізу.

Резерви, пов'язані з недовантаженням виробничих потужностей, лише частково можна використати завдяки зусиллям колективу самого підприємства, щодо інших потрібні злагоджені дії та співробітництво багатьох підприємств і навіть галузей господарства країни. Розшивка "вузьких" місць на підприємстві, як правило, потребує значних капітальних вкладень і часу.

1.3 Розрахунок виробничої потужності та показники її використання

Виробничі потужності розраховуються виходячи із технічних норм або проектних показників продуктивності обладнання та устаткування і використання площ, трудомісткості продукції, норм виходу продукції із сировини з урахуванням застосування передової технології і досконалої організації праці.

Виробнича потужність підприємства установлюється за потужністю провідних цехів, чиї технологічні операції мають вирішальне значення для забезпечення випуску продукції. У цей самий час можливості окремих виробництв можуть не відповідати потужностям провідних підрозділів підприємства. Для оцінки такої відповідності розраховують коефіцієнт ув'язки потужностей, зменшуючи відношення потужностей допоміжного і ведучого цехів на питомі витрати продукції першого з них в інтересах другого. Якщо коефіцієнт менше за одиницю, то необхідно вжити заходів щодо забезпечення відповідності в роботі пов'язаних між собою цехів.

При розрахунку виробничих потужностей враховується все обладнання, закріплене за основними виробничими цехами (включаючи обладнання, бездіяльне внаслідок несправності, ремонту, модернізації). Крім того, враховується обладнання, що знаходиться в монтажі та на складі, призначене для вводу в експлуатацію в основному виробництві.

Виключення складає резервне обладнання та обладнання дослідно-експериментальних і спеціальних ділянок для професійно-технічного навчання, яке знаходиться в цехах основного виробництва.

При розрахунку потужності не враховують і обладнання допоміжних цехів і технічних служб.

Виробничу потужність підприємства, а також його підрозділів визначають за формулою:

(1.1)

де ПВ - виробнича потужність;

- максимальний час роботи провідного обладнання;

n - кількість одиниць такого обладнання;

- нормативна трудомісткість обробки виробу. [9, c.463]

Для науково обгрунтованого планування народного господарства важливо не тільки визначить виробничу потужність підприємства на дату, але й прослідити за її змінами протягом деякого періоду. Для цього використовують такі показники як:

виробнича потужність на початок року (вхідна);

зміни виробничої потужності потягом року;

збільшення потужності у звітному році;

зменшення потужності на кінець року в номенклатурі і асортименті продукції звітного року (вихідна);

середньорічна потужність;

випуск продукції або кількість переробленої сировини за рік;

коефіцієнт використання середньорічної потужності;

режим роботи підприємства, прийнятий при розрахунку потужності.

Збільшення виробничої потужності залежить від:

1. вводу в дію нових і розширення діючих підприємств;

2. реконструкція діючих підприємств;

3. технічного переоснащення діючих підприємств;

4. зміни номенклатури продукції;

5. організаційно-технічних заходів:

- збільшення годин роботи обладнання;

- зменшення трудомісткості;

- використання технологічного обладнання на умовах лізингу з поверненням в терміни, зазначені в договорі.

Основним фактором зменшення потужності являється:

1. вибуття її в зв'язку з ліквідацією основних фондів із-за ветхості та зносу;

2. передачею та продажею;

3. зменшення годин роботи обладнання;

4. збільшення трудомісткості;

5. закінчення терміну лізингу обладнання.

Таким чином, виробнича потужність підприємства протягом року не залишається постійною. В зв'язку з цим використовують показник середньорічної потужності підприємства, яка розраховується шляхом додавання до вхідної потужності середньорічної потужності, що вводиться та за мінусом середньорічної, яка вибуває.



(1.2)

де - середньорічна виробнича потужність;

- потужність на початок року;

, - потужності, що вводяться і вибувають;

, - повні місяці функціонування потужностей, що вводяться і вибувають. Показник середньорічної виробничої потужності використовують для визначення коефіцієнта використання виробничої потужності

(1.3)

де - коефіцієнт використання виробничої потужності;

- обсяг промислової продукції;

ПВ - планова або фактична потужність.

Крім того, у ході аналізу розраховують і інші показники використання виробничих можливостей підприємства:

а) коефіцієнт екстенсивного використання обладнання

(1.4)

де - фактичний час роботи обладнання;

- нормативний (плановий) час його роботи з урахуванням режиму роботи на підприємстві і часу проведення попереджувального ремонту.

Він показує питому вагу часу роботи обладнання в усьому можливому для використання часі;

б) коефіцієнт змінності роботи обладнання

(1.5)

де - загальна кількість обладнання, що працює за всі зміни періоду;

- кількість установленого обладнання.

Він фіксує кількість змін роботи обладнання, або ступінь його використання;

в) коефіцієнт завантаження обладнання

(1.6)

де - кількість змін роботи залежно від режиму роботи підприємства або його підрозділу.

Цей показник характеризує рівень використання обладнання за кількістю в розрахунку на одну зміну;

г)коефіцієнт інтенсивного використання обладнання () вказує на ступінь використання його потужності і розраховується за формулою

(1.7)

де - фактичний обсяг виробництва продукції на конкретному обладнанні за одиницю часу (фактична продуктивність обладнання);

- технічно обґрунтований виробіток продукції на цьому обладнанні (паспортна або нормативна продуктивність).

Він дає уявлення про ефективність роботи обладнання, не беручи до уваги час його невикористання.

Для комплексної оцінки експлуатації обладнання розраховують інтегральний коефіцієнт використання обладнання, знаходячи його множенням інтенсивного й екстенсивного коефіцієнтів:

(1.8)

Значення цього коефіцієнта враховує одночасний вплив обох чинників на використання обладнання. [9, c.463-464]

1.4 Визначення робочого фонду часу виробничого устаткування

Одним з найважливіших показників, необхідних для розрахунку виробничої потужності підприємства, являється фонд робочого часу виробничого устаткування. Він визначається виходячи із максимально можливого фонду робочого виробничого устаткування. Величина цього фонду часу встановлюється в залежності від прийнятого режиму роботи підприємства.

При проведенні аналізу екстенсивного використання обладнання застосовують баланс часу його роботи, який включає такі показники:

1) календарний фонд часу () ((кількість календарних днів за аналізований період) (24 години) (кількість одиниць встановленого обладнання));

2) режимний фонд часу () ((кількість робочих днів за аналізований період) (кількість годин роботи щодня з урахуванням коефіцієнта змінності) (кількість одиниць встановленого обладнання));

3) плановий фонд часу () (відрізняється від режимного на час планового ремонту та модернізації обладнання);

4) фактичний фонд відпрацьованого часу (). (див. додаток 1.1)

Порівнюючи плановий фонд часу і фактичний, визначають позапланові простої обладнання. Щоб визначити їх вплив на випуск продукції, необхідно кількість верстато-годин з позапланових простоїв помножити на середній плановий виробіток продукції за одну верстато-годину.

З метою характеристики використання часу роботи обладнання розраховують такі коефіцієнти:

1) коефіцієнт використання календарного фонду часу:

(1.9)

2) коефіцієнт використання режимного часу:

(1.10)

3) коефіцієнт використання планового часу:

(1.11)

Поряд з названими показниками розраховують питому вагу простоїв у календарному фонді часу:

? (1.12)

Інтенсивне використання обладнання аналізується на основі співставлення фактичних показників випуску продукції за одну верстато-годину з плановими і з показниками попередніх періодів. Тобто, досліджується зміна випуску продукції за одиницю часу в середньому на одну машину. Обсяг продукції при цьому виражається не тільки у вартісних, а й у натуральних або умовних вимірниках.

Показником інтенсивності роботи обладнання є коефіцієнт його інтенсивного навантаження. Що розраховується за формулою:

(1.13)

де , - фактичний та плановий середнього динний виробіток одиниці обладнання. [11, c.249]

1.5 Виробнича потужність підприємства

Виробнича потужність підприємства визначається через виробничу потужність провідних цехів (дільниць, окремих агрегатів). Оцінюючи перспективи розширення обсягу виробництва, наявну виробничу потужність підприємства збільшують на приріст потужності за рахунок капіталовкладень та інших організаційно-технічних заходів, включаючи реконструкцію підприємства, а також за рахунок зміни асортименту продукції у бік збільшення випуску менш трудомістких виробів.

Розраховану величину виробничої потужності підприємства зіставляють з виробничою програмою за бізнес-планом і з фактичним обсягом виробництва продукції.

У новій системі бухгалтерського обліку з'явилось поняття "нормальна потужність" - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Обчислена в такий спосіб виробнича потужність використовується для розподілу частини загально виробничих витрат у складі собівартості конкретних об'єктів (товарів, робіт, послуг ), а саме тих витрат, які вважаються постійними і не залежать від обсягу продукції. Нерозподілені постійні загально виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення, що підвищує ефективність аналізу планових і звітних калькуляцій випущеної продукції.[4, c. 212]

Потужність провідних цехів приймається в цілому за виробничу потужність підприємства. Провідними являються такі виробничі цехи, в яких зосереджена найбільша частина основних засобів і на виготовлення продукції витрачається найбільша кількість праці. Виробнича потужність провідного цеху визначається за потужністю провідної групи обладнання, на якій, зазвичай, в таких цехах виконуються найтрудомісткіші технологічні операції і це обладнання має максимальну питому вагу в його загальній кількості або у вартості основних фондів провідного цеху.

При виборі провідного цеху для визначення виробничої потужності до уваги приймається специфіка промислового підприємства. В одних галузях промисловості до провідних можуть бути віднесені одночасно декілька цехів, які мають приблизно однакову питому вагу в основних фондах підприємства і які виконують рівні по важливості та трудомісткості технологічні процеси, в інших галузях, виробництвах - один цех.

Від того, наскільки правильно вибрані провідні виробничі цехи, залежить об'єктивність показника виробничої потужності, реальність планів виробництва промислової продукції і ефективність використання капітальних інвестицій. Перелік провідних виробничих цехів, груп обладнання, по якому слід розраховувати виробничі потужності, розробляється відповідними проектними і науково-дослідними організаціями та затверджується в галузевих інструкціях. Рішення питання про провідні цехи і групи обладнання, за якими слід визначати виробничу потужність підприємства в окремих галузях промисловості, дозволяє домогтися єдиної методики розрахунку виробничих потужностей в загальнодержавному масштабі, без чого неможлива розробка науково обґрунтованих планів розвитку галузі чи підприємства.

Таблиця 1.1 - Розрахунок виробничої потужності цеху виходячи із трудомісткості продукції

Вид верстатів	Кількість верстатів, шт.	Корисний фонд часу верстата, год.	Коефіцієнт норми виробітку	Загальний корисний фонд часу, тис. верстато-год.	Норма часу на 1 виріб, год.	Виробнича потужність за випуском виробу, в тис. шт.
Металорізальні	25	3700	1,0	92,5	6	15,4
Токарні	15	3700	1,0	55,5	3	18,5
Револьверні	5	3700	1,0	18,5	2	9,3

В даному прикладі провідна група обладнання - металорізальні верстати. На цьому обладнанні виконуються найбільш трудомісткі операції, і вони займають найбільшу питому вагу в кількості обладнання.

Виробнича потужність металорізальних верстатів складає 15,4тис. виробів і вона приймається за виробничу потужність цеху. Таким чином, виробнича потужність цеху визначається не за групою револьверних верстатів, які мають мінімальну виробничу потужність, і не за групою токарних верстатів з найбільшою виробничою потужністю, а за провідною групою обладнання. При цьому обов'язковою умовою розрахунку виробничої потужності цеху являється розробка плану заходів по ліквідації "вузьких місць" цеху. Необхідно розробити та впровадити організаційно-технічні заходи, направлені на підвищення рівня виробничої потужності револьверних верстатів до рівня або вище виробничої потужності цеху.

2. Виробнича потужність ТОВ "АПК "Солоха"

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ТОВ "АПК "Солоха"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Солоха " (далі ТОВ "АПК "Солоха" ) знаходиться в Запорізькій області, місто Кам'янка-Дніпровська по вулиці Промислова, 1 та займається виготовленням і реалізацією плодовоовочевих консервів, соків, соусів, переробкою плодів та овочів. Підприємство розташоване на базі Кам'янсько-Дніпровського консервного заводу, який до перебудови був одним із провідних та найбільших в Радянському Союзі.

У своїй власності компанія має 5600га сільськогосподарських угідь, з яких 2000га - зрошувальні землі. Також у розпорядженні підприємства знаходяться 12 артезіанських свердловин, вода з яких відповідає дійсним в Україні стандартам. В овочевій сівозміні компанії 1500га, планом передбачено довести її до 2000га.

Компанія сама вирощує на своїх полях агрокультури, що дає можливість уникнути втрат сировини під час перевезення і, в кінцевому підсумку, виготовляти продукцію більш високої якості.

На сьогоднішній день підприємство випускає вісімнадцять видів продукції. Це зелений горошок, томатна паста, гарбузовий та томатний соки, консервовані огірки та помідори, кабачкова ікра та інша.

Сьогодні на підприємстві працює три основні цехи: овочевий, томатний та фруктовий. До процесу виробництва залучаються професіонали, чітко витримуються усі технологічні процеси. Плюс унікальні кліматичні умови Кам'янсько-Дніпровського району, можливість постійного зрошення полів із Каховського водосховища - все це ставить ТОВ "АПК "Солоха" в один ряд з найвідомішими торговими марками України. Це підтверджують багато чисельні нагороди та дипломи, які підприємство отримало лише за декілька років своєї діяльності, а також поступово зростаючий попит на свою продукцію. Окрім основних цехів мається свій цех по виробництву тари із гофрованого картону та цех по виробництву банки із жерсті. Підприємство має свій річний порт, а також під'їздні дороги до залізничного транспорту.

Засновниками товариства виступають юридичні особи:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Конвеєр", код ЄДРПОУ 19274438, адреса: 71311, Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам'янка, вул.. Леніна, 305.

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрцветлит", код ЄДРПОУ 31539977, адреса: 69039, м.Запоріжжя , вул.. Українська, 96.

Форма власності колективна, дочірні та спільні підприємства до складу ТОВ "АПК "Солоха" не входять. [2, c. 3]

ТОВ "АПК "Солоха" в своєму складі має три промислових та три допоміжних цехів, підрозділи заводоуправління та складські приміщення, а саме:

- основні: овочевий, фруктовий та томатний цехи;

- допоміжні: інструментальний, автотранспортний та енергомеханічний цехи;

- ремонтно-будівельна дільниця, склад сировинних матеріалів, склад готової продукції.

Головною задачею підприємства є удосконалення технологічних процесів з використанням нового та сучасного обладнання для досягнення високої якості продукції, підвищення конкурентоспроможності підприємства, збільшення попиту на продукцію, що випускається.

Організаційно-правова структура ТОВ "АПК "Солоха" - це товариство з обмеженою відповідальністю. Головний орган управління - збори учасників товариства , виконавчим органом товариства є директор, який обирається загальним голосуванням на зборах учасників. В організаційній структурі передбачено шість відділів:

- відділ маркетингу, основною функцією відділу маркетингу є просування товару на ринку;

- бухгалтерія, основною функцією бухгалтерії є відображення фактичної діяльності в бухгалтерському обліку, своєчасна подача інформації в державні органи контролю (податкову адміністрацію, відділ статистики та інші), правильний розрахунок податків та зборів, своєчасна їх оплата в державний та міський бюджети;

- економічний відділ, проводить збір та аналіз інформації про собівартість виробництва та результати господарської діяльності підприємства, а також розробкою заходів по зниженню собівартості та підвищенню рентабельності виробництва;

- транспортний відділ , основною метою транспортного відділу є планування, контроль та управління транспортним перевезенням готової продукції, а також сировини та матеріалів, необхідних для виробництва;

- технологічний відділ, задачами технологічного відділу є контроль та управління технологічним процесом, удосконалення існуючих та пошук нових технологій, які дозволяють підняти рівень ефективності виробництва;

- відділ комплектації, відповідає за поставку сировини та матеріалів, які необхідні для виробництва. (див. додаток 2.1)

2.2 Аналіз ефективності використання ресурсного потенціалу ТОВ "АПК "Солоха"

Для здійснення процесу виробництва на підприємстві використовують основні виробничі фонди (ОВФ), оборотні кошти та персонал.

Основні виробничі фонди - це засоби праці у вартісному вираженні, що використовуються в процесі виробництва не менше року, зберігають свою натуральну форму і поступово переносять вартість на виготовлену з їх допомогою продукцію

Засоби праці стають елементом основних виробничих фондів тільки з моменту їхнього введення в експлуатацію.

Крім основних виробничих фондів підприємство має невиробничі основні фонди, що включають у себе вартість будинків, устаткування. Разом основні виробничі і невиробничі фонди формують основні фонди підприємства.

Розглянемо структуру основних виробничих фондів ТОВ "АПК "Солоха" за 2006-2007 роки, представлену в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Структура основних виробничих фондів ТОВ"АПК "Солоха"

Найменування	2006 р. тис. грн..	2007 р. тис. грн..	Структура	Відхилення
			2006 р. %	2007 р. %	(+ , - ) тис. грн.	%
Будинок (корпус цеху, складські приміщення )	18561,7	23371,4	45,8	48,3	4809,7	2,5
Передатні пристрої	1689,5	1614,7	4,2	3,3	-74,8	-0,9
Обчислювальна техніка	517,0	565,2	1,3	1,2	48,2	-0,1
Силові машини	9172,5	9683,4	22,7	20,0	510,9	-2,7
Транспортні засоби	1017,6	989,3	2,5	2,0	-28,3	-0,5
Інші основні фонди	9523,8	12113,4	23,5	25,2	2589,6	1,7
Всього	40482,1	48337,4	100,0	100,0	7855,3

Фондовіддача показує, скільки приходиться товарної продукції на 1 грн. основних виробничих фондів і визначається як відношення річного обсягу виробництва товарної продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

У 2006 р. значення = 11273,1 / 40482,1=0,28

У 2007 р. значення =14985,6 / 48337,4=0,31

У 2007 році в порівнянні з 2006 роком показник фондовіддачі збільшився на 0,03.

Фондоємкість показує, скільки основних виробничих фондів припадає на 1 грн. виробленої продукції і визначається як відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до річного обсягу виробництва товарної продукції.

У 2006 р. значення = 40482,1 / 11273,1 = 3,59

У 2007 р. значення = 48337,4 / 14985,6 = 3,22

У 2007 році в порівнянні з 2006 роком показник фондоємкості зменшився на 0,37.

Рентабельність показує ефективність використання виробничих фондів підприємства і визначається як відношення річного прибутку підприємства до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

У 2006 р. значення Р = 3213,7 / 40482,1 = 7,9

У 2007 р. значення Р = 3942,9 / 48337,4 = 8,2

У 2007 році в порівнянні з 2006 роком показник рентабельності збільшився на 0,3%.

Показник відносної економії ресурсів визначається як різниця середньорічної вартості основних виробничих фондів, відповідно в базовому і звітному періодах.

- індекс росту обсягу товарної продукції в звітному періоді в порівнянні з базовим.

= 14985,6 / 11273,1 = 1,33

ОФ = 40482,1 х 1,33 - 48337,4 = 5503,8 тис. грн.

Отримані показники можна сформувати в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2 - Узагальнюючі показники використання основних виробничих фондів ТОВ "АПК "Солоха " за 2006-2007 роки

Показник	Значення за 2006 р.	Значення за 2007 р.	Відхилення
Вартість ОВФ, тис. грн.	40482,1	48337,4	7855,3
Фондовіддача	0,28	0,31	0,03
Фондоємкість	3,59	3,22	-0,37
Рентабельність	7,9	8,2	0,3

З аналізу показників ефективності використання основних виробничих фондів випливає, що чим вище значення показників фондовіддачі, рентабельності і нижче фондоємкості, тим краще використовуються ОВФ.

Для процесу відновлення ОВФ застосовують коефіцієнти відновлення і вибуття.

Коефіцієнт відновлення розраховується як відношення вартості введених за рік основних виробничих фондів до сумарної їхньої вартості на кінець року.

У 2006 р. значення = 1937,4 / 40482,1 = 0,05

У 2007 р. значення = 7855,3 / 48337,4 = 0,16

У 2007 році в порівнянні з 2006 роком коефіцієнт відновлення збільшився на 0,11.

Коефіцієнт вибуття розраховується як відношення вартості вибулих протягом року основних виробничих фондів до сумарної їхньої вартості на початок року.

У 2006 р. значення = 537,4 / 38544,7 = 0,014

У 2007 р. значення = 242,8 / 40482,1 = 0,006

У 2007 році в порівнянні з 2006 роком коефіцієнт вибуття зменшився на 0,008.

Отримані коефіцієнти можна сформувати в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 - Коефіцієнти оцінки процесу відновлення основних виробничих фондів ТОВ "АПК " Солоха " за 2006-2007 роки

Показник	2006 р.	2007 р.	Відхилення
Вартість ОВФ, тис. грн..	40482,1	48337,4	7855,3
Коефіцієнт відновлення	0,05	0,16	0,11
Коефіцієнт вибуття	0,014	0,006	-0,008

У зв'язку з тим, що коефіцієнт відновлення у 2006 році більше коефіцієнта вибуття на 0,036, і коефіцієнт відновлення в 2007 році більше коефіцієнта вибуття на 0,154, то це свідчить про тенденції нагромадження ОВФ і достатніх темпах заміни застарілих основних виробничих фондів.

Для здійснення безперебійного процесу виробництва кожне підприємство повинно бути забезпечене необхідною кількістю оборотних виробничих фондів. До складу оборотних фондів включаються наступні елементи:

- виробничі запаси - це найбільш істотна частина оборотних фондів, що у ТОВ "АПК "Солоха" складає приблизно 76% від загальної вартості оборотних коштів. До них відносяться запаси сировини і матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, інструменти, малоцінні та швидкозношуючі предмети;

- незавершене виробництво - вартість продукції, виробництво якої не закінчене і підлягає подальшій обробці. До незавершеного виробництва відносяться деталі і вузли, що знаходяться в процесі обробки. Частка незавершеного виробництва в складі оборотних коштів ТОВ "АПК "Солоха " становить 13%;

- витрати майбутніх періодів, до яких відносяться витрати, що проходять у поточному періоді, а відшкодовуються за рахунок собівартості продукції в періоди, що слідують далі. Це витрати на проектування, виготовлення й освоєння нової продукції. На їхню частку в складі оборотних фондів ТОВ "АПК "Солоха" приходиться на 11%.

На підприємствах також утворюються фонди, що обслуговують процес оберту товарів, і такі фонди називають фондами обігу.

Фонди обігу містять у собі дві відносно самостійні групи: готова продукція і грошові кошти. Оборотні фонди і фонди обігу поєднуються в єдину категорію, що носить назву "оборотні кошти".

Особливістю оборотних коштів є те, що вони беруть участь тільки в одному виробничому циклі. При цьому вони змінюють свою речовинну форму, перетворюючись із сировини, незавершеного виробництва й інших елементів у готову продукцію.

Для оцінки ефективності використання оборотних коштів використовують спеціальні показники, найважливішими з яких є показники, характеризуючи їхню оборотність. Прискорення оборотності підвищує віддачу оборотних коштів, знижує час їхнього відволікання в процесі виробництва. Для характеристики оборотності застосовують наступні показники:

1. Для визначення тенденції оборотності оборотних коштів розраховується коефіцієнт оборотності ( ), що визначається як відношення чистої виручки до суми оборотних коштів.

У 2006 р. значення = 2,11

У 2007 р. значення = ( 19327,0 - 3221,2 )( 472,1 + 5917,0 ) =

= 16105,8 / 6389,1 = 2,52

Таким чином, спостерігається збільшення коефіцієнта оборотності, що говорить про збільшення швидкості обороту оборотних коштів.

2. Тривалість обороту оборотних коштів.

У 2006 р. значення = 365 / 2,11 = 173(дні)

У 2007 р. значення = 365 / 2,52 = 145(днів)

Таким чином, спостерігається зменшення тривалості обороту оборотних коштів у 2007 році в порівнянні з 2006 роком, що говорить про збільшення швидкості обороту оборотних коштів.

Отримані показники можна сформувати в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 - Показники ефективності використання оборотних коштів ТОВ " АПК " Солоха "за 2006-2007 роки

Показник	2006 р.	2007 р.	Відхилення
Оборотні кошти, тис. грн..	5649,3	6389,1	739,8
Коефіцієнт оборотності	2,11	2,52	0,41
Тривалість обороту оборотних коштів	173	145	-28

З аналізу показників підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства випливає, що ефективність використання оборотних коштів підприємства у 2007 році покращилась в порівнянні з 2006 роком.

2.3 Розрахунок виробничої потужності

Вартість основних виробничих фондів ТОВ "АПК "Солоха" на початок 2007 року становила 40482,1 тис. грн. 1 червня цього ж року були введені в дію основні фонди на суму 8098,1 тис. грн. 1 листопада виведено застарілих основних фондів на суму 242,8 тис. грн.

Середньорічна виробнича потужність розраховується шляхом додавання до вхідної потужності середньорічної потужності, що вводиться та за мінусом середньорічної, яка вибуває.

(2.1)

де - середньорічна виробнича потужність;

- потужність на початок року;

, - потужності, що вводяться і вибувають;

, - повні місяці функціонування потужностей, що вводяться і вибувають.

=40482,1+-

Виходячи з показників обсягу промислової продукції та середньорічної виробничої потужності, розрахуємо коефіцієнт використання виробничої потужності.

(2.2)

ТОВ" АПК "Солоха" - підприємство з перервним процесом виробництва, розрахуємо календарний ( ), режимний ( ) та плановий () фонди робочого часу.

= кількість календарних днів за рік х 24 години

= 365 х 24 = 8760

= кількість робочих днів за рік х кількість годин роботи щодня з урахуванням коефіцієнта змінності

= 251 х 7,9 х 1 = 1982,9

відрізняється від режимного на час планового ремонту (п)

= ( 1 - п / 100 )

= 1982,9( 1 - 6/100 ) = 1863,9

Виробнича потужність агрегату ( ) залежить від планового фонду часу протягом року і його продуктивності за одиницю часу.

В овочевому цеху ТОВ "АПК "Солоха" розміщені дві лінії по виробництву консервів овочевих натуральних. Технологічні лінії виробництва представляють собою комплекс машин, апаратів, засобів транспорту і приладів, які забезпечують найвигіднішу організацію переробки сировини в готову продукцію ( А9-КЛЖ, А9-КЛА, А9-КЛГ, А9-КЛД та інші). На кожній лінії установлено 6 комплектів обладнання. За зміну тут виробляється 70 туб консервів. Тоді виробнича потужність агрегату складає:

=

Виробнича потужність овочевого цеху розраховується шляхом множення виробничої потужності агрегату на їх кількість. Таким чином виробнича потужність двох ліній овочевого цеху складає:

(2.3)

Так, як виробнича потужність підприємства установлюється за потужністю провідного цеху, а овочевий цех є провідним у ТОВ "АПК "Солоха", то можна сказати, що виробнича потужність даного підприємства складає 43491,0 туб за зміну.

Таблиця 2.5 - Виробнича програма виробництва консервної продукції ТОВ "АПК "Солоха" на 2007 рік

Найменування	Кількість, туб	Середня трудомісткість	Коефіцієнт перерахунку
Томатна паста	2400	100	1,0
Ікра кабачкова	4100	120	1,2
Огірки консервовані "Пікуль"	630	110	1,1
Томати мариновані, червоні	1900	110	1,1
Томати мариновані, зелені	800	110	1,1
Томати мариновані" чері "	1300	110	1,1
Баклажани мариновані	1000	110	1,1
Перець солодкий	2000	120	1,2
Сік томатний	350	100	1,0
Сік яблучний	370	100	1,0
Зелений горошок	350	110	1,1
Соус "Краснодарський "	350	110	1,1
Ікра овочева	250	120	1,2

Виробнича програма =(2400*1,0)+(4100*1,2)+(630*1,1)+(1900*1,1)+

+(800*1,1)+(1300*1,1)+(1000*1,1)+(2000*1,2)+(350*1,0)+(370*1,0)+(350*1,1)+(350*1,1)+(250*1,2) = 17703 туб

Плановий коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства розраховується шляхом ділення виробничої програми на виробничу потужність. Виходячи з попередніх розрахунків, цей коефіцієнт складає 17703 / 43494 = 40,7%.

Таким чином, цей показник свідчить про те, що ТОВ "АПК "Солоха" використовує свої виробничі потужності не в повній мірі, в зв'язку з чим необхідно вживати заходів до покращення їх використання.

3. Напрямки кращого використання виробничої потужності підприємства та удосконалення методики її розрахунку

3.1 Виявлення екстенсивних та інтенсивних резервів для покращення використання виробничої потужності

Основними напрямками покращення використання виробничих потужностей являється виявлення екстенсивних та інтенсивних резервів, а також підвищення загальноосвітнього і технічного рівня працівників.

Екстенсивні резерви находять своє відображення у слідуючому:

- збільшенні кількості одиниць установленого та фактично працюючого обладнання;

- удосконаленні організації ремонту обладнання;

- підвищенні змінності роботи цехів та дільниць;

- скороченні виробничих циклів збірно-монтажних робіт;

- покращенні складування та раціональному використанні виробничих площ;

- зміні технології і передачі частки робіт на менш завантажені групи обладнання в цеху;

- розвитку раціонального кооперування заводів, цехів та дільниць. [15, c. 64]

Екстенсивні резерви покращення використання обладнання повинні використовуватись в першу чергу, оскільки залучення їх у виробництво не потребує великих капітальних вкладень. Адже ці резерви являються конкретним змістом такого фактору підвищення економічної ефективності виробництва, як вдосконалення організації виробництва, праці та управління. Необхідно скоротити, в першу чергу, кількість бездіяльного обладнання, впровадити добре продуману систему планово-попереджувального ремонту обладнання, підвищити коефіцієнт змінності роботи, особливо високопродуктивного обладнання, підвищити рівень механізації збірно-монтажних робіт, удосконалити організацію робіт допоміжних цехів і служб заводу, збільшити питому вагу виробничої площі в загальній площі підприємства, підвищити коефіцієнт використання виробничої потужності за рахунок розширення кооперованих зв'язків. Всі ці заходи можуть привести до росту фондовіддачі, ефективності виробництва, їх легко реалізувати у виробничій і економічній діяльності підприємства.

На кожному підприємстві є бездіяльне обладнання: воно або ще не встановлене, або установлене, але бездіяльне. Причинами наявності неустановленого обладнання являються:

- невиконання планів капітального будівництва та графіків будівельно-монтажних робіт;

- придбання обладнання без урахування реальної потреби в ньому;

- зміна номенклатури продукції, що випускається.

Причини простою установленого обладнання виявляються на основі даних обліку його роботи, який зазвичай проводиться цеховими механіками. Але цим обліком охоплюються тільки тривалі простої обладнання, які практично перевищують половину робочої зміни. Більшість простоїв, тривалістю менше години, не враховуються, а вони складають більшу частину всіх втрат часу роботи обладнання. Тому, щоб з'ясувати причини і дійсну величину простоїв обладнання, проводять фотографію роботи обладнання. Аналіз таких фотографій показує, що найбільша питома вага простоїв припадає на недостатки в організації виробництва. Втрати часу роботи обладнання з цієї причини повинні бути зведені до мінімуму або повністю ліквідовані.

Значну частку простоїв складає перебування обладнання на ремонті. Це пов'язане з тим, що більше половини парку обладнання експлуатується більше 10 років. Основними резервами, пов'язаними зі зниженням простоїв обладнання з причини ремонту, являються покращення організації ремонту і збільшення міжремонтного періоду роботи обладнання шляхом удосконалення його експлуатації. [15, c. 64]

Другим напрямком покращення використання виробничих потужностей являються інтенсивні резерви. Якщо екстенсивні резерви мають свої натуральні кордони, то інтенсивні резерви практично невичерпні. Інтенсивні резерви знаходять своє конкретне вираження в слідуючому:

- удосконалення конструкції виробів, що випускаються;

- поглиблення спеціалізації заводів, цехів та дільниць з метою збільшення серійності виробництва і впровадження прогресивної технології;

- розширення нормалізації та стандартизації виробів;

- поновлення і модернізація обладнання;

- впровадження наукової організації праці на робочих місцях. [15, c. 65]

3.2 Удосконалення методики розрахунку виробничої потужності, підвищення загальноосвітнього та технічного рівня працівників

В науковій літературі мають місце критичні зауваження щодо загальноприйнятої методики розрахунку виробничої потужності підприємства та вибору вихідних даних. Для обговорення пропонуються слідуючі методичні поняття: за якою номенклатурою розраховувати виробничу потужність - по плановій чи оптимальній; в яких вимірниках оцінювати виробничу потужність - натуральних, вартісних чи трудових; який фонд часу брати до уваги - календарний, режимний чи плановий.

В ході дискусії з перелічених питань сходяться в слідуючому:

1. Вести розрахунок виробничої потужності за плановою номенклатурою в умовах ринкової економіки на більшості підприємств неможливо, так як не можна сформувати їх виробничу потужність на рік. Крім того, при розрахунку потужності за плановою номенклатурою виходить, що основою для визначення виробничої потужності являється виробнича програма, а повинно бути навпаки. Адже виробнича потужність - основа формування плану виробництва. Якщо розрахунок вести за оптимальною номенклатурою, то результати будуть значно відрізнятися від реальних умов, бо розрахунки відірвані від попиту покупців на конкретні вироби.

2. Деякі автори вважають, що при розрахунку потужності до уваги необхідно брати номенклатуру потужності не в натуральних чи вартісних показниках, а використовувати нормативну трудомісткість (нормо-верстато-години). Однак в цьому разі виробнича потужність переходить із поняття, пов'язаного з ринковою економікою, в абстрактну категорію, яка вимірюється в трудових показниках. При цьому неможливо визначити, скільки і якої продукції можна виробити з допомогою даних засобів праці.

3. Дійсно, якщо розрахунки виробничої потужності вести за плановим фондом, то коефіцієнт її використання може бути більше одиниці, що формально суперечить методиці розрахунку потужності, за рахунок роботи в деякі вихідні дні та скорочення часу на ремонт. Пропонується в розрахунку потужності використовувати календарний фонд часу. Запереченням проти такої пропозиції являється те, що результати розрахунків виробничої потужності будуть відображати чисто теоретичну величину потужності, а не реальну можливість випуску продукції.

Практика роботи підприємств також показує, що культурно-технічний рівень працівників в значній мірі визначає рівень продуктивності праці, якість продукції, ефективне використання обладнання. Високий рівень загальноосвітньої підготовки працівника дає змогу йому більш раціонально використовувати і робочий час.

Кваліфікація працівника, його натренованість в праці дають змогу більш повно використовувати обладнання. У працівників зі стажем 1-3 роки корисне використання обладнання складає в середньому 93%, а зі стажем більше 13 років - 98%. Як показують дослідження, використання обладнання підвищується в середньому на 0,25% при збільшенні стажу роботи на тому ж підприємстві і на тому ж робочому місці на 1 рік. Більш досвідчений і більш кваліфікований працівник краще знає обладнання, на якому працює, не допускає його швидкого фізичного зносу, запобігає від аварій, краще використовує потужність агрегату, швидше опановує передові методи роботи.

Підвищення ефективності використання виробничої потужності - проблема комплексна. Вона охоплює не тільки питання капітальних інвестицій і використання обладнання, але й тісно пов'язана з питанням організації, планування, технічної підготовки та управління виробництвом, а також підвищення зацікавленості підприємства в кращому використанні обладнання.

Висновки

Виробнича потужність підприємства характеризується максимально можливим випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах при повному використанні провідного технологічного обладнання за одиницю часу.

Вона визначається виходячи із конкретних видів продукції і вимірюється в натуральних або умовно-натуральних показниках випуску продукції.

Виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить і від таких факторів:

- якості й складу сировини;

- трудової дисципліни та кваліфікації працівників;

- інструментів і пристосувань, які використовують на виробництві;

- асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

- кількості та якості ремонтів устаткування;

- рівня організації праці й управління.

Узагальнюючими показниками використання виробничої потужності являються : коефіцієнт використання потужності; коефіцієнт використання обладнання; коефіцієнт завантаження обладнання, коефіцієнт змінності роботи обладнання.

При аналізі використання виробничих потужностей треба розрізняти проектну(планову) і фактично діючу потужність. Із-за різних позитивних факторів фактична потужність може бути вищою за проектну, однак фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

Виробничі потужності розраховуються виходячи із технічних норм або проектних показників продуктивності обладнання та устаткування і використання площ, трудомісткості продукції, норм виходу продукції із сировини з урахуванням застосування передової технології і досконалої організації праці.

Виробнича потужність підприємства установлюється за потужністю провідних цехів, чиї технологічні операції мають вирішальне значення для забезпечення випуску продукції. У цей самий час можливості окремих виробництв можуть не відповідати потужностям провідних підрозділів підприємства. Для оцінки такої відповідності розраховують коефіцієнт ув'язки потужностей, зменшуючи відношення потужностей допоміжного і ведучого цехів на питомі витрати продукції першого з них в інтересах другого. Якщо коефіцієнт менше за одиницю, то необхідно вжити заходів щодо забезпечення відповідності в роботі пов'язаних між собою цехів.

Методом статистичного спостереження та порівняльного аналізу була розрахована виробнича потужність ТОВ "АПК "Солоха" за потужністю провідного цеху - овочевого, яка складає 43491,0 туб за зміну. Також розрахований плановий коефіцієнт використання виробничої потужності, він становить 40,7%. Це свідчить про те, що ТОВ "АПК" Солоха " використовує свої ресурси не в повній мірі і його керівництву необхідно вжити заходів для покращення використання виробничої потужності. На підприємстві є потреба в модернізації обладнання, заміні застарілого устаткування новим. Реалізація цих заходів дозволить компанії розширити свій бізнес і збільшити свою частку на ринку виробництва консервної продукції.

Економічними задачами ТОВ" АПК" Солоха " являються об'єднання найкращого технічного і людського фактора в єдиному виробничому процесі, забезпечення найбільш раціонального використання трудових і матеріальних ресурсів, цим самим впливати на прискорення темпів росту продуктивності праці і зросту ефективності виробництва.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 24.

2. Статут товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Солоха".

3. Бланк И.А. Управление торговым предприятием. Ученик. - М.: Тандем, 1998. - 250-252 с.

4. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. Навч. посібник - Львів: "Сполом", 2000. - 212 с.

5. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 152с.

6. Горошко М.Ф., Коваль В.Т., Кулішов В.В. Економіка підприємств. Методичні вказівки щодо вивчення курсу. - Кривий Ріг: КЕІ, 2000. - 70-71 с.

7. Горфинкель В.Я. и др. Экономика предприятия. Ученик для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 742-744 с.

8. Грещак М.Г. та ін. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навчальний посібник / М.Г.Грещак, О.М.Гребешкова, О.С.Коцюба; за ред.. М.Г.Грещака. - К.: КНЕУ, 2001. - 228-231 с.

9. Економіка підприємства : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / за редакцією А.А.Фастівець - К.: НМЦ " Укоопспілка", 2000. - 462 с.

10. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів І - ІV рівнів акредитації. Друге видання, виправлене і доповнене. - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001. - 298 с.

11. Економіка підприємства: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. / Г.О.Швидоненко, С.Ф. Покропивний, С.М.Клименко та ін. - К.: КНЕУ, 2000. - 248-251 с.

12. Економіка підприємства: Підручник / За заг. Ред.. С.Ф.Покропивного. - Вид. 2-ге, переробл. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528-529 с.

13. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. О.И.Волкова. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 146 с.

14. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник . - К.: Ніка-Центр, 2002. - 216 с.

15. Мельник В.М. Основи економічного аналізу . - К.: Кондор, 2003. - 63 - 66 с.

16. Мних Є.В., Ференц І.Д. Економічний аналіз: Навч. посібник. - Львів: "Армія України", 2000, - 240-241 с.

17. Шепеленко Г.И. Экономика, организация и планирование производства на предприятии. - М.: "Март ", 2004. - 322 - 347 с.

18. Економіка та держава // Міжнародний науково-практичний журнал. 2008. - № 8, - 58 с.

19. Сергієнко О. Макроекономічні проблеми виробництва ВВП України // Персонал. - № 10/2006. - 6 с.