Можливі шляхи залучення коштів в економіку України

Грошові вкладення, капітал, в якому вони зароджуються і першочергово представлені, по аналогії з усіма іншими видами економічних ресурсів обмежені. Тому задоволення потреб в інвестиційних ресурсах, товарах представляють одну з постійних проблем любої економіки, всіх промислових суб'єктів. Проблема загострена ще й в зв'язку з тим, що інвестиції - це ресурси для майбутнього, а люди практично завжди схиляються віддавати перевагу потребам сьогодення і витрачати для насичення цих потреб ресурси, схильні покращити життя в майбутньому, тобто капіталовкладення.

Звідси з усією очевидністю випливає те, що при розробці перспективних планів і програм, при аналізі і поясненні передбачених соціально економічних проектів перш за все виникає питання про джерела інвестицій, можливостях їх залучення використання для досягнення планових, програмних, проектних цілей і задач.

Відповідь на поставлене питання буде істотно відрізнятись в залежності від того, кому саме потрібні інвестиції, хто їх шукає, привертає, відшкодовує.

Державі інвестиції потрібні для вкладення їх в соціально-культурну сферу, науку, оборону, державні об'єкти інфраструктури, охорону навколишнього середовища, на розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, житлове, громадське будівництво, забезпечення внутрішньої безпеки, підтримку нерентабельних і малорентабельних галузей, співдії розвитку науки і техніки, здійснення міжнародних проектів.

Щоб привернути необхідні інвестиції, держава використовує

внутрішні і зовнішні джерела. Основним внутрішнім джерелом є доходи, кошти державного і регіональних, місцевих бюджетів, отримання внаслідок збирання податків з підприємств, економічних суб'єктів, учасників промислових процесів, населення, економічних суб'єктів та державний сектор економіки.

Вагомим джерелом формування державних інвестиційних ресурсів є продаж облігацій державних позик з їх подальшим викупленням (погашенням) і виплатою відсотків по облігаціям. Держава здатна вдаватися й до інших способів позик, отримувати внутрішні кредити від центрального банку, використовувати доходи від продажу різного виду цінних паперів, в тому числі лотерейних білетів.

Звісно, що далеко не всі отримані таким чином державні доходи використовуються в якості державних інвестицій. Для доходів держави, які йдуть на створення інвестиційних товарів, залежить масштаб самих доходів, так і належність існуючих потреб. В періоди спаду виробництва, в періоди економічних криз, коли державні доходи зменшуються, а проблеми існуючих потреб стають ще гострішими, уряди схильні для запобігання соціальних потрясінь зменшувати державні інвестиції для вигоди існуючого попиту, що сприяє виходу з кризи.

Держава схильна привертати інвестиції з внутрішніх джерел у вигляді кредитів та іноземної допомоги. Знову ж таки не всі грошові надходження стають державними інвестиціями, частина з них іде на погашення існуючих державних потреб.

Потреби домашніх господарств в інвестиціях обмежуються вкладеннями в предмети довгострокового використання, будинки, квартири, присадибні участки. Сучасні сім'ї тяжіють і до фінансових кладень в цінні папери, купуючи акції та облігації. Джерелами інвестицій домогосподарств, які лише частково можуть бути віднесені до виробничих, служать збереження, створені як різниця між доходами і видатками. Певну участь, співдію в залученні інвестиційних ресурсів, товарів домашніми господарствами можуть здійснювати держава і підприємства.

Центральним агентом залучення і використання виробничих інвестицій служать, безумовно, підприємства різних форм власності, компанії, фірми, підприємці. Ця сукупність господарюючих суб'єктів більш за все зацікавлена в залученні виробничого капіталу з метою підтримки, оновлення, розширення арсеналу основних засобів. Підприємства без інвестицій приречені на припинення своєї діяльності, на вимирання. Тому, внаслідок цього найбільш різноманітні внутрішні і зовнішні джерела капіталу використовують саме підприємства, які є основними виробничими ланцюгами економіки.

Основним внутрішнім джерелом інвестування підприємств є прибуток, який отримується від всіх видів господарської діяльності та залишається після сплати податків, рентних платежів, і виплати дивідендів. Прибуток може бути повністю використаний підприємствами і підприємцями у вигляді вкладення капіталу у власне виробництво. Для високорентабельних підприємств це саме потужне джерело залучення інвестицій у формі самофінансування, яке при цьому не призводить до виникнення боргових зобов'язань. Тому слід враховувати те, що з чистого прибутку створюється також резервний фонд, фонд видатків на соціальні потреби, а інколи і фонд матеріального заохочення. Так що, використовуючи чистий прибуток повністю в якості джерел інвестицій, то не можливі навіть виплати дивідендів до моменту освоєння прибуткового виробництва.

Найбільш стійким внутрішнім джерелом інвестування підприємства є амортизаційні відрахування, які в обов'язковому порядку в співвідношенні з встановленими нормами амортизації нараховуються на всі види використовуваних у виробництві основних засобів і включаються в собівартість. Ці засоби повинні витрачатися підприємствами на відшкодування зносу капіталу, основних засобів і тому вони мають інвестиційну природу.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію рівномірно по рокам у вигляді встановленого відсотку в умовах прискореної амортизації. Прискорена амортизація дозволяє збільшити засоби, які відраховуються підприємством на амортизацію обладнання. При всіх плюсах амортизації як інвестиційного джерела слід пам'ятати, що амортизаційні відрахування збільшують затрати на виробництво і продажу продукції, а разом з цим - і її ціну, що не благополучно відобразиться на попиті і обсягах продажу.

До внутрішніх інвестиційних джерел підприємств, компаній правомірно відносять пайові, засновницькі та інші інвестиційні внески, грошові та майнові вкладення, вклади засновників і працівників підприємства у вигляді, наприклад, акцій компаній, товарів використовуваних в якості інвестиційних ресурсів.

Такі вкладення можуть носити зворотній характер і потребувати виплати відсотків, проте від цього їх інвестиційна сутність не змінюється.

Одним з основних зовнішніх джерел отримання інвестицій в грошовій формі являється середньостроковий або довгостроковий банківський кредит. Банківський інвестиційний кредит зазвичай надається підприємствам, підприємцям під певне забезпечення, гарантії повернення. В умовах нестабільної економіки, в кризових ситуаціях комерційні банки і комерційні фінансові компанії з неохотою йдуть на надання довгострокових кредитів, боячись їх неповернення. Крім того, банківські кредити видаються під довільно високий процент, в зв'язку з чим особи, які є заставниками несуть значні затрати, обумовлені довготривалістю періоду інвестування. Тому великі підприємства намагаються отримувати кредити в державних банках під більш низький відсоток.

Характерно, що інвестиційним кредитом можуть користуватися і самі банки, кредитуючи один одного, в цьому випадку кредит іменується міжбанківським.

Існує специфічна форма державного інвестиційного кредиту, відома під назвою інвестиційний податковий кредит. Подібний кредит являє собою відстрочку податкових платежів, які надаються підприємствам органами державної влади, в тому числі податковими органами.

Можливі надання кредитів одне одному й самими підприємствами й підприємцями, але отримати такий інвестиційний кредит на довготривалий термін доволі складно.

Підприємства і підприємці можуть привертати капітал не тільки у грошовому вигляді, а і в матеріальній, товарній формі. В даному випадку товарний кредит представляється через передачу підприємству інвестиційних товарів, перш за все будівлі та обладнання, з послідуючою оплатою їх використання і можливим викупленням.

Інакше кажучи, мова йде про оренду нерухомості і обладнання, яка називається лізингом. Отримання подібного товарного кредиту порівнюється з необхідністю виплачувати орендну плату власникам засобів, які надаються в оренду - лізинговим компаніям, комерційним банкам, державним органам, які розпоряджаються державним майном, та іншим орендодавцям. Розповсюдженим способом залучення інвестицій зі сторони служить публічна, відкрита продаж акцій, акціонерними компаніями, товариствами.

Такий продаж може здійснюватись як безпосередньо акціонерами компаніями, так і через інвестиційні фонди. Акції можуть придбати інвестиційні банки. Продаж акцій дає можливість значно розширити капітал компанії, якщо акції користуються попитом на ринку цінних паперів. В той же час в результаті продажу акцій відбувається збільшення кількості осіб, які володіють майновими правами, правом управління, отримання дивідендів.

Наряду з акціями для поповнення своїх інвестиційних можливостей підприємства, компанії можуть продавати випущені ними облігації. По таких облігаціях підприємства зобов'язані виплачувати відсотки. Крім того, значна складність практичного використання цього джерела залучення інвестицій складається з складності розміщення подібних облігацій в періоди економічних труднощів. Випуск облігацій доступний тільки великим компаніям, які мають вільний прибуток.

Існують і інші, менш значні джерела залучення, поступання інвестицій в грошовій формі і інвестиційних товарів, які використовуються підприємствами, підприємцями. Так, при наявності стійкої заборгованості підприємства по отриманню ними різних кредитів вони можуть розглядатися як джерела інвестицій. Дочірні, залежні товариства часто отримують інвестиційні ресурси від головної, материнської компанії. Подібна ситуація типова для франчайзингу, представляючи згоду між великими корпораціями, які продають товари чи надають ними послуги великим фірмам.

В рамках сумісного підприємництва його учасники можуть інвестувати одне для одного.

Фірми, які займаються інноваціями, відчувають потребу у ваучерному капіталі для освоєння виробництва нових товарів, використання нових технологій. Ваучерні інвестиції відносяться до числа ризикованих, проте в благополучному випадку вони приносять великі прибутки, забезпечують високий економічний ріст в масштабі галузі і навіть країни. Тому підприємства намагаються отримувати ваучерний капітал з самих різноманітних джерел, до яких відносяться державні і приватні ваучерні фонди, інвестиційні банки, підприємницькі структури, громадські ваучерні фонди, приватні особи.

Існують достатньо різноманітні джерела інвестування, які відіграють важливу роль в інвестуванні підприємств і підприємців. До них належать прибуття громадських засобів у вигляді добровільних благодійних внесків від меценатів, страхових внесків.

Слід відрізняти спонсорів від меценатів. Меценати надають інвестиційні засоби безкорисно, а спонсори отримують певну вигоду, рекламуючи себе і свої товари або навіть отримуючи прибуток від своїх вкладень.

Повертаючись до інвестиційного фінансування в цілому, розглядаючи загальне внутрішнє джерело залучення інвестицій до всіх господарюючих суб'єктів, зазначимо, що таким є фонд нагромадження, який придатний витрачатись на інвестиції від четверті до треті національного доходу, тоді коли зазвичай витрачається його п'ята чи шоста частина. Збільшення частки нагромадження веде до зниження частки використання, тому соціальна реакція на подібні дії уряду, компаній частіше за все не найкраща.

Тому основний шлях до збільшення інвестиційних можливостей економіки країни - ріст національного доходу, чому сприяють і самі інвестиції.

Комерційні банки та їх вкладники

Першочерговим пунктом діяльності комерційного банку являється формування грошової суми, яку можна використовувати для видачі кредитів. Для цього банк повинен привернути тимчасово вільні кошти, які знаходяться у розпорядженні економічних суб'єктів. Постачальниками коштів можуть бути домашні господарства, підприємства, в тому числі й інші банки. Міри, які приймаються банком по залученню тимчасово вільних коштів, зазвичай називаються депозитною ставкою.

На мою думку, для того щоб зацікавити людей робити вкладення в банки, потрібно об'єднати строкові і безстрокові вкладення. Тоді будуть можливі вкладення на невизначений строк і під високий відсоток. Це істотно приверне увагу вкладників.

Власники тимчасово вільних коштів зазвичай роздумують над тим, як знайти їм вигідне застосування. Одним з результатів подібних розсудів стає вкладення цих грошей у комерційні банки. Передача грошей у тимчасове користування приносить вкладникам дохід у вигляді відсотка. Проте, приріст грошей вкладника не завжди може бути бажаним результатом. Слід звернути увагу на те, як зміниться за цей період покупна спроможність грошей. Адже гроші цінні не самі по собі, їх сила залежить від можливості обмінюватися на інші товари і послуги. Тому також слід приймати до уваги рівень інфляції.

Вкладник має бути впевнений у тому, що інфляція “не з'їсть” його вкладення. Тоді інвестиції з боку громадян у комерційні банки будуть мати високі обсяги.

Легко побачити, що та сума грошей, яку ми отримуємо за місяць є явно недостатньою для того, щоб придбати ряд товарів чи послуг. На місячний дохід більшість людей не може купити холодильник, пральну машину, відсвяткувати весілля, поїхати на відпочинок і т. п., не кажучи вже про те, щоб придбати автомобіль, квартиру, дачу. Тому придбання цих товарів і послуг стає можливим в результаті нагромадження грошей, регулярного зберігання частини отриманого доходу від використання. Крім того, люди прагнуть мати якийсь резерв на випадок непередбачених витрат. Одним із способів здійснення нагромадження може бути відкриття і поповнення рахунка в банку.

Отже, як ми бачимо, завжди знайдуться люди, які захочуть покласти гроші на власний рахунок у банку, але тоді коли для них будуть створені належні умови і повністю відсутні переживання за свої кошти.

Внутрішні інвестиції на Україні

Чинні закони повинні визначати загальні, правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності для забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна їх суб'єктів незалежно від форм власності та ефективного функціонування народного господарства в умовах ринкової економіки.

Основи законодавства поширюються на велике коло інвестицій, охоплюючи всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Велике практичне значення мають права інвесторів, умови державного регулювання інвестиційної діяльності, гарантії прав і захист інвестицій. Відтепер інвестор самостійно визначає обсяги, напрямки й ефективність здійснюваних інвестицій і на свій розсуд залучає на договірній основі громадян і юридичних осіб, які необхідні йому для реалізації інвестицій.

При цьому створюються пільгові умови інвесторам, які здійснюють інвестиційну діяльність у найважливіших для задоволення суспільних потреб напрямках, і насамперед у соціальну сферу, технічне вдосконалення виробництва, упровадження відкриттів і винаходів.

Дуже велике значення, особливо в умовах різноманітності форм власності, мають гарантії прав і захист інвестицій. В основі законодавства про інвестиційну діяльність держава повинна гарантувати стабільність прав суб'єктів цієї діяльності. У разі прийняття державними органами актів, що порушують права інвесторів і учасників інвестиційної діяльності, завдані їм внаслідок цього збитки (у тому числі неодержані доходи) відшкодовуються цими органами за рішенням суду чи господарського суду.

Державні органи та їх посадові особи не мають права втручатись у діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності. Інвестиції не можуть бути націоналізовані, реквізовані; до них також не можуть бути застосовані заходи, рівні за наслідками.

Проте, необхідно зазначити, що проголошені гарантії прав і захист інвестицій майже в кожному пункті супроводжується застереженнями про те, що вони можуть бути порушені державою в межах її компетентності або прийняттям обмежувальних законодавчих актів. Надійність, упевненість і стійкість гарантій - дуже важлива умова ефективного інвестування, основа стабільності розвитку не тільки економіки, а й суспільства в цілому.

Для того, щоб прогресивні напрямки інвестиційної стратегії і важливі складові її ефективності було реалізовано, потрібно всіма можливими способами нарощувати й підтримувати інтелектуальний потенціал інвестиційної діяльності, стимулювати підвищення його творчої віддачі, реконструювати старий господарський механізм і створити новий, який зробив би це упровадження науково-технічного прогресу життєво необхідним і тому вигідним.

Важливу роль у скороченні інвестиційного циклу та підвищенні його ефективності відіграє інфраструктурна ланка. Необхідно зміцнити ремонтно-експлуатаційну базу підприємств, систему виробничо-технічної комплектації, складське господарство та інші виробничі служби. Високі вимоги висуваються до кадрового потенціалу, тому слід розширити підготовку працівників через професійно-технічні училища, налагодити їх планову перепідготовку за новими спеціальностями, пов'язаними з новою технікою та технологією. Значну увагу треба приділити розвитку соціально-побутової інфраструктури - будівництву житла, дитячих дошкільних закладів, клубів, санаторіїв-профілакторіїв. Усе це створить необхідні умови для стабілізації трудових колективів і неухильного підвищення ефективності їх праці. Втілення всіх складових протизатратної концепції розвитку промислових комплексів забезпечить поступовий перехід до ефективного інвестування економіки України.

Вихідними компонентами інвестиційного планування є пошук формування варіантів капіталовкладень, визначення відносних і абсолютних розмірів їх прибутковості, встановлення можливостей фінансування за рахунок різних джерел, оцінювання надійності реалізації та можливості успіху того чи іншого варіанта інвестування. Для вирішення таких складних і нехарактерних для управлінського персоналу проблем доцільно залучати науково-консультаційні фірми або тимчасово наймати групи вчених - спеціалістів у конкретній галузі наукових і практичних знань. Правильність прийнятих науково-технічних рішень, пов'язаних з практичними можливостями, буде виявлятися під час тривалого періоду благотворного впливу інвестицій на виробництво та збут продукції, збільшення прибутку підприємства.

З метою активізації внутрішнього інвестиційного ринку України необхідно:

довести кількість малих і середніх підприємств до 2500 тис. Для цього потрібно спростити порядок реєстрації нових підприємств на підставі єдиного документа - заяви; встановити єдиний тариф за реєстрацію - один неоподаткований мінімум заробітної плати; встановити строк реєстрації - один день;

скоротити в кілька (4-5) разів кількість видів діяльності, які потребують ліцензування;

провести податкову реформу, знизити вдвічі рівень оподаткування, включаючи зменшення нарахування на заробітну плату до 25 % (пенсійного фонду та соцстраху);

4) відрахування в Пенсійний фонд із заробітної плати встановити на рівні 25 % з одночасним відкриттям пенсійних рахунків кожному працюючому;

5) скасувати всі відрахування в усі позабюджетні фонди, крім Пенсійного фонду та Фонду зайнятості;

заборонити позасудовий арешт рахунків підприємств;

зняти обмеження на готівкові платежі;

упорядкувати й радикально спостити погодження проектів будівництва;

увести реєстр власності;

розробити та впровадити відкритий, зрозумілий для всіх механізм витрачення бюджетних коштів;

внести в чинне законодавство зміни щодо захисту прав інвесторів;

для розвитку ринку цінних паперів розробити законодавчі та організаційні заходи щодо сприяння становленню ринків капіталів;

розробити систему гарантування та страхування інвестиційних ризиків на базі досвіду MIGA - Багатостороннього агентства гарантування інвестицій.

Іноземні інвестиції в економіку України

В умовах структурної перебудови економіки України дуже гострою проблемою є потреба у великих іноземних інвестиціях. У більшості країн (США, Німеччині, Франції, Великобританії) каталізатором інвестиційної активності став саме іноземний капітал, який відіграв активну роль у розвитку та структурній перебудові економіки.

Украйні слід використати досвід цих країн (особливо індустріально розвинених країн Азії) для залучення на взаємовигідних умовах прямих іноземних інвестицій з метою вирішення завдань структурної трансформації, розвитку імпортозамінюючих виробництв і послідовного нарощування експортного потенціалу.

За розрахунками, загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України має перевищувати 40 млрд. дол. США, у тому числі для металургії - 7, машинобудування - 5,1, транспорту - 3,7, хімії та нафтохімії - 3,3 млрд. дол. США. На сьогодні інвестовано в 30 разів меншу суму. Україна має потенційні можливості для ефективного освоєння інвестицій на суму 2-2,5 млрд. дол. США. Така сума дасть можливість реконструювати пріоритетні галузі промисловості за 5 років. Але щорічні обсяги іноземних інвестицій у 3-7 разів менші. При цьому слід урахувати, що залучення іноземних інвестицій також потребує певних витрат. За розрахунками, за залучення іноземних 1 млрд. дол. США потрібно сплачувати в середньому 30 тис. дол. США. Згідно з оцінкою спеціалістів Європейського Центру досліджень, підприємницький ризик інвестицій в Україну становить 80 %. Саме він зумовлює незначний потік прямих інвестицій.

Україна може вийти з кризового стану насамперед за рахунок власних сил і коштів. Проте інтенсивний перехід до конкурентоспроможної моделі національної економіки спричинює потребу співробітництва зі світовою системою господарювання, в якій іноземні інвестиції є важливим економічним важелем.

Тому створення відкритої, орієнтованої на експорт моделі економіки значною мірою залежить від рівня активності іноземних інвесторів на території України, інтенсивності міжнародного руху капіталів та поділу праці.

Для того щоб створити ефективну систему залучення іноземних інвесторів в Україну, необхідно вивчити особливості функціонування найраціональніших систем у ряді країн. Досвід свідчить, що зовнішньоекономічні умови істотно впливають на хід реформування структури економіки.

Модернізація та інтенсивний розвиток пріоритетних галузей виробництва зумовлюється необхідністю активізації міжгалузевого переливу капіталу, відносне збільшення промислового капіталу, відносне збільшення промислового капіталу у грошовій формі.

На приплив іноземного капіталу можуть істотно вплинути результати перебудови системи загальноекономічного регулювання; відсутність обмежень на розмір експрорту-імпорту; уведення нової податково-амортизаційної політики; зменшення прямого втручання держави у проблеми приватного бізнесу та створення сприятливих умов для функціонування останнього тільки методами економічного регулювання системи господарювання.

Визначну роль у залученні іноземних інвестицій у країну відіграє підвищення ставок з позик. Причиною припливу капіталу може бути також девальвація валюти. Так, у наслідок девальвації американського долара, західнонімецької марки, швейцарського франка та японської єни іноземним компаніям стало вигіднішим перенести виробництво у США.

Залученню іноземних інвестицій можуть сприяти такі фактори: ефективна структурна перебудова і поліпшення внутрішньоекономічної ситуації країни; бажання іноземних фірм зайняти нові ринки збуту для своїх товарів; зменшення транспортних витрат; висока норма прибутку за рахунок порівняно низьких витрат на робочу силу.

Нині Україна, безумовно, є державою яка залучає іноземний капітал на свою територію і виходячи з тенденцій, що склалися, можна дійти висновку, що вона залишиться такою ще досить тривалий час.

Виходом із цього становища, на мій погляд, є обґрунтування раціональної інвестиційної політики, в якій чільне місце посядуть система державного регулювання й реформування структури власності на основі приватизації та концепція технічного переустаткування промислового виробництва із залученням коштів іноземних інвесторів. Така концепція забезпечить підвищення інвестиційної активності, але за наявності ряду наступних економічних передумов:

залучення іноземних інвестицій з урахуванням цілей та завдань

структурної трансформації промислового комплексу, цільових програм міжгалузевого розвитку, конверсії;

- збільшення обсягів інвестиційних ресурсів, які формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі;

ефективного використання інвестицій;

обґрунтування добору пріоритетних секторів матеріального виробництва, які визначають конкурентні позиції країни на світових ринках;

створення динамічного експортного потенціалу, який може швидко адаптуватися до кон'юнктури зовнішнього ринкового середовища;

розвитку внутрішньої та зовнішньої продукції виробничо-технічного призначення.

Реальна наявність зазначених економічних передумов підвищення інвестиційної активності має стати достатньою основою для обґрунтованого визначення цілей залучення іноземних інвестицій у різні сфери економічної економіки (насамперед в індустрію). Я переконаний, що основними цілями повинні бути такі:

структурна перебудова промислового комплексу;

сприяння досягненню сучасного технічного рівня розвитку на основі нових технологій;

розвиток ресурсозберігаючих, наукомістких та екологічно чистих технологій;

збільшення обсягів експортного потенціалу Украйни;

подолання залежності економіки країни від імпорту;

створення виробництв із використанням місцевих природних ресурсів.

Даний комплексний механізм залучення іноземних інвестицій спрямований на створення сприятливого інвестиційного клімату та підвищення інвестиційної активності. Стрижнем такого механізму є економіко-організаційний блок, який базується на обґрунтованій концептуальній основі та стратегії залучення іноземних інвестицій, системі пільг в оподаткуванні, визначенні пріоритетних напрямків використання іноземних інвестицій, розширенні можливостей участі іноземних інвесторів у процесі приватизації та створенні спільних підприємств.

Практична частина

Таблиця № 1. Витрати і ціни

№ п/п	Вид матеріалу	Одиниця вимірювання	Ціна за одиницю, грн-коп.	Норми витрат на одиницю продукції
1	2	3	4	5
1	Основні матеріали
1.1	Сталь листова	Кг	1,71	15,0
1.2	Латунь листова	Кг	11,799	3,0
1.3	Прокат стальний	Кг	1,767	10,0
1.4	Прокат латунний	Кг	18,126	5,0
1.5	Полістирол	Кг	21,66	8,0
1.6	Склотекстоліт	Кг	23,37	2,0
1.7	Припай	Кг	40,128	0,5
1.8	Гетинакс	Кг	70,11	2,5
1.9	Дріт	М	0,57	7,5
2	Допоміжні матеріали
2.1	Розчинники	Кг	2,85	3,0
2.2	Кислоти	Кг	6,27	1,6
2.3	Луги	Кг	1,71	2,5
2.4	Лакофарбові матеріали	Кг	8,55	0,5
3	Комплектуючі вироби
3.1	Конденсатори	Шт.	0,57	40
3.2	Резистори	Шт.	1,14	9
3.3	Діоди	Шт.	0,912	15
3.4	Транзистори	Шт.	1,368	5
3.5	Мікросхеми	Шт.	6,27	10

Таблиця № 2. Норми часу і погодинні тарифні ставки робітників.

№ п/п	Види робіт (технологічних процесів)	Середній розряд робіт	Погодинна тарифна ставка, грн.	Норми часу на виконання робіт (н-год)
1	2	3	4	5
1	Розкрійні (Нроз)	2	1,767	5
2	Штампувальні (Ншт)	4	1,881	3
3	Ливарні (Нлив)	3	1,847	6
4	Зварювальні (Нзв)	3	1,847	4
5	Термічні (Нтер)	4	1,915	7
6	Слюсарні (Нсл)	3	1,824	8
7	Монтажні (Нмон)	4	1,881	5
8	Складські (Нск)	4	1,881	3
9	Регулювальні (Нрег)	5	1,938	6
10	Випробувальні (Нвип)	5	1,938	2

Таблиця №3. Річні показники підрозділу, в якому планується виготовлення продукції

№ п/п	Показники	Позначення	Одиниці виміру	Значення
1	2	3	4	5
1	Тарифний фонд оплати праці основних робітників	Фт. річн.	Грн.	41268
2	Доплати за досягнення кінцевих результатів	Ф дп	Грн.	34314
3	Фонд додаткової заробітної плати основних робітників	Ф дз	Грн.	17100
4	Трудомісткість річної програми цеху	Н річн.	тис. годин	55

Таблиця № 4. Інформація для розроблення кошторису витрат на утримання і експлуатацію обладнання

№ п/п	Показники	Позначення	Одиниці виміру	Значення
1	2	3	4	5
1	Річний фонд часу роботи обладнання цеху	Фзр.	Тис. станко-годин	1200
2	Основна і додаткова зарплата робітників за виконання робіт: Ш ремонтних Ш по утриманню і експлуатації обладнання Ш по відновленню інструменту і пристосувань	ФОП р ФОП у ФОП в	Грн.	3135 5244 2736
3	Послуги підрозділів допоміжного виробництва	Опос	Грн.	5358
4	Витрати електроенергії	Вел	Тис. кВт.-год.	40
5	Витрати допоміжних матеріалів, що припадають в середньому на 1 станко-годину роботи обладнання	Вдн	Грн.	0,627
6	Вартість інструменту і матеріалів для відновлення інструментів і пристосувань за стат. “Допоміжні матеріали”	Він	Грн.	6384
7	Середньорічна вартість: Ш машин і обладнання Ш транспортних засобів	Ф ср м Ф ср т	Тис. Грн. Тис. Грн.	136,8 28,5
8	Середні норми амортизації: Ш машин і устаткування Ш транспортних засобів	Нам Нат	%	15 25
9	Витрати на матеріали для поточного ремонту	Вмр	Грн.	4275

Таблиця № 5. Інформація для розробки кошторису загальновиробничих витрат

№ п/п	Показники	Позначення	Одиниці вимір	Значення
1	2	3	4	5
1	Первісна балансова вартість Ш будівлі цеху Ш споруд	Ф пб Ф пс	Тис. грн. Тис. грн.	51,3 91,2
2	Первісна вартість Ш нововведених будівель Ш вибуваючи споруд	Ф бн Ф бв	Тис. грн. Тис. грн.	9,804 2,85
3	Місячний фонд заробітної плати персоналу цеху за штатним розкладом	З мш	Грн.	974,7
4	Додаткова зарплата працівників цеху до основної	З д	%	20,0
5	Середньорічні норми амортизаційних відрахувань для: Ш будівель Ш споруд	Н аб Н ас	% %	4,5 5,5
6	Місяць вводу в експлуатацію будівель	М вб	пор. %	5
7	Місяць виводу з експлуатації споруд	М виб. б	пор. %	7
8	Витрати пари на опалення будівлі	В по	Г кал	95
9	Витрати електроенергії на освітлення приміщення	В ел	Тис. кВт.-год.	50
10	Витрати води для побутових потреб на рік	В в	Тис. м3	30
11	Витрати на канц. Товари	В кт	Грн.	342
12	Витрати на відрядження	В відр.	Грн.	4560
13	Річні витрати на поточний ремонт будівель і споруд	В пот. рем.	Грн.	5700
14	Оплата послуг інших госпрозрахунк. підрозділів	В посл.	Грн.	9120
15	Витрати на матеріали за заходами по охороні праці	В мо	Грн.	3990
16	Вартість 1 Гкал пари для опалення приміщень цеху	Ц п	Грн.	39,9
17	Вартість 1 м3 води	Ц в	Коп	51,3
18	Вартість 1 м3 каналізаційних стоків	Ц к	Коп	34,2

Таблиця № 6. Заплановані нормативи підприємства

№ п/п	Показники	Позначення	Одиниці вимір	Значення
1	2	3	4	5
1	Норматив загальногосподарських витрат від цехової собівартості	Н зг	%	10,0
2	Норматив позавиробничих витрат від виробничої собівартості	Н пв	%	1,5
3	Норматив рентабельності продукції	Н рп	%	15,0

Таблиця № 7. Техніко-експлуатаційні параметри продукції

№ п/п	Показники	Позначення	Одиниці вимір	Значення
1	2	3	4	5
1	Споживча потужність нового виробу	М	Вт	800
2	Технічна продуктивність виробу Ш нового Ш аналогічного	П чт нов. П чт ан.	Вимірів за год. Вимірів за год.	15 10
3	Термін експлуатації виробів Ш нових Ш аналогічних	Т е нов. Т е ан.	Років Років	10 8

Таблиця № 8. Кошторис виробництва на рік

№ п/п	Елементи витрат	Позначення	Значення, тис. грн.
1	2	3	4
1	Матеріалі витрати	Мв	607,05
2	Заробітна плата	Фоп	258,78
3	Відрахування на соціальні потреби	Осп	96,9
4	Амортизація основних фондів	Ам	90,06
5	Інші витрати	Він	55,86
6	Разом витрати на виробництво	Ввир	1108,65
7	Витрати, що не увійшли до виробничої собівартості	Вз	51,414
8	Собівартість валової продукції	Свп	1057,236
9	Зміни незавершеного виробництва: Ш зменшення Ш приріст	Онв	12,768
10	Виробнича собівартість продукції	Ств	1070,118
11	Позавиробничі витрати	Впоз	39,33
12	Повна собівартість товарної продукції	Сповн	1109,448

Таблиця № 9. Фінансові результати підприємства

№ п/п	Елементи витрат	Одиниці	Позначення	Значення
1	2	3	4	5
1	Виручка (валовий доход) від реалізації продукції без врахування ПДВ і акцизного збору	Тис. грн.	Vрп	1174,2
2	Витрати на виробництво реалізованої продукції	Тис. грн.	Срп	1031,7
3	Результати реалізації матеріальних цінностей і майна Ш прибуток Ш збитки	Тис. грн. Тис. грн.	Пмц Змц	7,98
4	Прибуток від позареалізаційних операцій	Тис. грн.	Ппр	17,1
5	Витрати на здійснення позареалізаційних операцій	Тис. грн.	Впр	0,57
6	Ставка податку на прибуток, у %	%	Sп	30,0

1. Розрахунок повної собівартості виготовлення приладу

1.1 Розрахунок прямих витрат

Величина прямих витрат визначається, як сума добутків різних витратних норм (на матеріали, енергію, напівфабрикати, робочий час) і цін на одиницю цих витрат.

1.1.1 Розрахунок статті “Сировина і матеріали”

Матеріальні витрати визначаються за формулою:

Вмат = У Ні вит * Ці;

Вмат - затрати на матеріал; Ні вит - норма витрат цього матеріалу;

Ці - ціна цього матеріалу.

Величина матеріальних витрат на один прилад визначається за допомогою таблиці № 10.

Таблиця № 10. Розрахунок матеріальних витрат

№ п/п	Найменування матеріалів	Од. виміру	Норма витрат	Ціна за одиницю, коп.	Затрати
1	2	3	4	5	6
			Ні вит	Ці	Вмат = Ні вит * Ці
1	Основні матеріали
1.1	Сталь листова	Кг	15,0	1,71	25,65
1.2	Латунь листова	Кг	3,0	11,799	35,397
1.3	Прокат стальний	Кг	10,0	1,767	17,37
1.4	Прокат латунний	Кг	5,0	18,126	90,63
1.5	Полістирол	Кг	8,0	21,66	173,28
1.6	Склотекстоліт	Кг	2,0	23,37	46,74
1.7	Припай	Кг	0,5	40,128	20,064
1.8	Гетинакс	Кг	2,5	70,11	175,275
1.9	Дріт	Кг	7,5	0,57	4,275
	Всього основних матеріалів:				588,681
2	Допоміжні матеріали
2.1	Розчинники	Кг	3,0	2,85	8,55
2.2	Кислоти	Кг	1,6	6,27	10,032
2.3	Луги	Кг	2,5	1,71	4,275
2.4	Лакофарбові матеріали	Кг	0,5	8,55	4,275
	Всього допоміжних матеріалів:				27,132
3	Комплектуючі вироби
3.1	Конденсатори	Шт.	40	0,57	22,8
3.2	Резистори	Шт.	9	1,14	10,26
3.3	Діоди	Шт.	15	0,912	13,68
3.4	Транзистори	Шт.	5	1,368	6,84
3.5	Мікросхеми	Шт.	10	6,27	62,7
	Всього купівельних виробів:				116,28
	Сума:				732,093

Вмат = Восн + Вдоп + Вкв

Транспортно-заготівельні витрати розраховуються за формулою:

Тзв = Вмат * (Ктзв - 1), де:

Тзв - транспортно-заготівельні витрати; Ктзв - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат ( = 1,1).

Вартість повернених відходів розраховується за формулою:

Вх = Восн * Кввх / 100;

Вх - вартість повернених відходів; Кввх - коефіцієнт використання відходів (5%).

Тзв = 732,093 * (1,1 - 1) = 73,209.

Вх = 588,681 * 5 / 100 = 29,434.

1.1.2 Визначення витрат на технологічну енергію

Вел = М * (Нtрег + Нtвипр) * Цел, де:

Вел - затрати на технологічну енергію; М - споживана потужність виробу, кВт (дані наведені у таблиці № 7); Нtрег та Нtвипр - норми часу, що затрачуються відповідно на регулювання та випробування виробу, год. (табл.. № 2); Цел - ціна 1 кВт електроенергії - 0,13 грн. + ПДВ 20% (13 *1,2).

Вел = 800 * (6 + 2) * 0,13 * 1,2 = 998,4.

1.1.3 Визначення затрат статті “Основна заробітна плата виробничих робітників”

Витрати на оплату праці виробничих робітників можуть визначатись за нормами часу із застосуванням погодинних тарифних ставок. Оплата праці за тарифом може бути розрахована за формулою:

Отар = У Ні * Чітс;

Ні - норма часу на виконання окремих технологічних операцій (табл. № 2), Чітс - погодинна тарифна ставка робітників і-ї професії (табл. № 2).

Отар = 91,497 (грн.).

Таблиця № 11. Розрахунок витрат на оплату праці

Технологічні операції	Середній розряд робіт	Погодинна тарифна ставка, грн-коп	Норма часу на виконання робіт, год-хвил.	Оплата праці по тарифу, грн-коп (гр.3 * гр.4)
1	2	3	4	5
Розкройні (Нроз)	2	1,767	5	8,835
Штампувальні (Ншт)	4	1,881	3	5,643
Ливарні (Нлив)	3	1,847	6	11,082
Зварювальні (Нзв)	3	1,847	4	7,388
Термічні (Нтер)	4	1,915	7	13,405
Слюсарні (Нсл)	3	1,824	8	14,592
Монтажні (Нмон)	4	1,881	5	9,405
Складські (Нск)	4	1,881	3	5,643
Регулювальні (Нрег)	5	1,938	6	11,628
Випробувальні (Нвип)	5	1,938	2	3,876
Разом:			49	91,497

Загальна величина основної заробітної плати на виготовлення одного виробу буде визначатись:

Зо = Отар * (1 + Ндп.), де:

Отар - тарифний фонд оплати праці виробничих працівників, грн; Ндп - норматив доплат за досягнення кінцевих результатів, який в свою чергу розраховується за формулою:

Ндп = Фдп : Фт.річн,

де: Фдп - доплати за досягнення кінцевих результатів в цілому по цеху за рік (табл. № 3), грн.; Фт.річн - річний тарифний фонд оплати праці виробничих робітників (табл. № 3), грн.

Ндп = 34314 : 41268 = 0,831 грн.

Зо = 91,497 * (1 + 0,831) = 167,531 грн.

1.1.4 Визначення витрат за статтею “Додаткова заробітна плата”

Зд = Зо * Нд / 100, де:

Зо - основна з/п, грн; Нд - норматив додаткової з/п у %, який розраховується за формулою:

Нд = [Фдз / (Фт.річн + Фдп)] * 100,

де: Фдз - річний фонд додаткової з/п виробничого підрозділу, грн. (табл. № 3).

Нд = (17100 / (41268 + 34314)) * 100 = 22,624 (%)

Зд = 167,531 * 22,624 / 100 = 37,902 грн.

1.1.5 Визначення витрат за статтею “Відрахування на соціальні потреби”

Здійснюються відрахування:

v до пенсійного фонду - 32 %;

v на соціальне страхування громадян - 2,9 %;

v до державного фонду зайнятості населення - 2,1 %;

v до інших визначених законодавством фондів - 1 %.

На одиницю продукції величина відрахувань складає:

Ввідр = (Зо + Зд) * (Нвідр) / 100,

де: Нвідр - норматив сумарних відрахувань на соціальні потреби.

Ввідр = (167,531 + 37,902) * (32 + 2,9 + 2,1 + 1) / 100 = 78,065 грн.

1.1.6 Загальна сума прямих витрат на виготовлення одного виробу

Загальна сума прямих витрат на виготовлення одного виробу визначається за формулою:

Впр. = Вмат. + Вел. + Зо + Зд + Ввідр., грн.

Впр. = 732,093 + 998,4 + 167,531 + 37,902 + 78,065 = 2013,991 (грн.).

1.2 Визначення непрямих витрат

1.2.1 Визначення статті “Витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання”

Таблиця № 12. Кошторис витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання

			В т. ч. За елементами, грн.
№ п/п	Статті витрат	Всього витрат на рік, грн.	Матеріальні витрати	Заробітна плата	Відрахування на соц. потреби	Амортизація ОФ	Інші витрати
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Амортизація обладнання і транспортних засобів	27645	--	--	--	27645	--
2	Експлуатація обладнання (крім витрат на поточний ремонт)	765876,72	752400	5244	1992,72	--	6240
3	Поточний ремонт обладнання і транспортних засобів	8601,3	4275	3135	1191,3	--	--
4	Зношення матеріальних і швидкозношуваних інструментів та пристосувань	10159,68	6384	2736	1039,68	--	--
5	Послуги інших підрозділів	5358	--	--	--	--	5358
	Всього витрат за кошторисом	817640,7	763059	11115	4223,7	27645	11598

1. Амортизація обладнання і транспортних засобів. Амортизація основних фондів = Ф ср м * Нам + Ф ср т * Нат = 136,8 * 0,15 + 28,5 * 0,25 = 27645 (грн).

У річ = 27645 (грн).

2. Експлуатація обладнання.

Матеріальні витрати = Вдн * Фзр = 0,627 * 1200000 = 752400 (грн.)

ЗП = ФОП у = 5244 (грн.)

Відрахування на соц. потреби = ФОП у * 0,38 = 5244 * 0,38 = 1992,72 (грн.)

Інші витрати = Вел * 0,13 * 1,2 = 40 * 0,13 * 1,2 = 6240 (грн.)

У річн = 752400 + 5244 + 1992,72 + 6240 = 765876,72 (грн).

3. Поточний ремонт обладнання і транспортних засобів.

Матеріальні витрати = Вмр = 4275 (грн.)

ЗП = ФОП р = 3135 (грн.)

Відрахування на соціальні потреби = ФОП р * 0,38 = 3135 * 0,38 = 1191,3 (грн.)

У річн = 4275 + 3135 + 1191,3 = 8601,3 (грн.).

4. Зношення матеріальних і швидкозношуваних інструментів і приладів.

Матеріальні витрати = Він = 6384 (грн.)

ЗП = ФОП в = 2736 (грн.)

Відрахування на соціальні потреби = ФОП р * 0,38 = 2736 * 0,38 = 1039,68 (грн.)

У річн = 6384 + 2736 + 1039,68 = 10159,68 (грн.).

5. Послуги інших підрозділів.

Інші витрати = Опос = 5358 (грн.)

У річн = 5358 (грн.).

6. Всього витрат за кошторисом.

РСВО = 27645 + 765876,72 + 8601,3 + 10159,68 + 5358 = 817640,7 (грн.).

Норматив затрат, який показує скільки витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання припадає на одиницю робочого часу розраховується за такою формулою:

Нвоб = РСВО : Нрічн,

де: РСВО - річна сума витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання в цілому по цеху (підсумкова величина табл. № 12, грн.); Нрічн - час на виконання одної програми цеху (п. 4 табл. № 3), тис. годин.

Нвоб = 817640,7 : 55000 = 14,866 (грн.)

В собівартості одиниці продукції це значення буде:

В об = Нвоб * Нвир,

де: Нвир - сумарна величина норми часу на виготовлення одного виробу (табл. № 11 гр. 4).

В об = 14,866 * 49 = 728,444 (грн.).

1.2.2 Розрахунок витрат за статтею “Загальновиробничі витрати”

Таблиця № 13. Кошторис загальновиробничих (цехових) витрат

№ п/п	Статті витрат		В т. ч. за елементами, грн.
		Всього витрат на рік, грн.	Матеріальні витрати	Заробітна плата	Відрахування на соц. потреби	Амортизація ОФ	Інші витрати
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Утримання персоналу цеху	19369,238	--	14035,68	5333,558	--	--
2	Амортизація будівель, споруд	7540,245	--	--	--	7540,245	--
3	Утримання будівель, споруд	37240,5	37240,5	--	--	--	--
4	Поточний ремонт будівель, споруд	5700	5700	--	--	--	--
5	Охорона праці	3745		3745	--	--	--
6	Інші витрати	14022	342	--	--	--	13680
	Всього витрат за кошторисом	87616,983	43282,5	17780,68	5333,558	7540,245	13680

1. Утримання персоналу цеху.

ЗП = З мш + З д = 974,7 + 0,2 * 974,7 = 1169,64 (грн.);

Вирахуємо за рік: 1169,64 * 12 = 14035,68 (грн.).

Відрахування на соц. потреби = ЗП * 0,38 = 14035,68 * 0,38 = 5333,558 (грн.)

У = 14035,68 + 5333,558 = 19369,238 (грн.)

2. Амортизація будівель, споруд.

Амортизація ОФ:

а) середньорічна вартість ОФ нововведених будівель

Ф пб + Ф бн = 51300 + 9804 * (8 / 12) = 57836 (грн.)

вибуваючи споруд: 91200 - 2850 * (6 / 12) = 89775 (грн.)

б) норми амортизаційних відрахувань нововведених будівель

57836 * 0,045 = 2602,62 (грн.)

вибуваючи споруд: 89775 * 0,055 = 4937,625 (грн.)

У = 2602,62 + 4937,625 = 7540,245 (грн.).

3. Утримання будівель, споруд.

Матеріальні витрати = В по * Ц п + В ел * 0,13 * 1,2 + В в * (Ц в + Ц к) = 95 * 39,9 + 50000 * 0,13 * 1,2 + 30000 * (0,513 + 0,342) = 37240,5 (грн.).

4. Поточний ремонт будівель, споруд.

В пот. рем. = 5700 (грн.)

5. Охорона праці.

Матеріальні витрати = В мо = 3990 (грн.)

6. Інші витрати.

Матеріальні витрати = В кт = 342 (грн.)

Інші витрати = В посл + В відр = 9120 + 4560 = 13680 (грн.)

У = 14022 (грн.).

Норматив витрат на 1 грн. з/п визначається за формулою:

Н вц = В ц річн : (Ф т річн + Ф дп) * 100%,

де: Ф т річн і Ф дп - відповідно, річний тарифний фонд оплати праці робітників основного виробництва і доплати за досягнення кінцевих результатів (табл. № 3), грн. В собівартості продукції цехові витрати складуть:

Вц = Зо * Нвц / 100,

де: Зо - основна з/п основних робітників, грн.

Н вц = 87616,983 : (41268 + 34314) * 100% = 115,923

Вц = 167,531 * 115,923 / 100 = 194,207.

Цехова собівартість продукції Сц розраховується:

Сц = Впр + Воб + Вц,

де: Впр - загальна сума прямих витрат на виготовлення одиниці продукції, грн.; Воб - витрати на утримання та експлуатацію обладнання, грн.; Вц - цехові витрати, грн.

Сц = 2013,991 + 728,444 + 194,207 = 2936,642 (грн.).

1.2.3 Загальногосподарські витрати

Взг = Нзг * (Сц - Вмат) / 100,

де: Нзг - норматив загальногосподарських витрат (табл. № 6), %; Сц - собівартість цехова, грн.; Вмат - матеріальні витрати в собівартості одиниці продукції, грн.

Взг = 10 * (2936,642 - 732,093) / 100 = 220,455 (грн.)

Виробнича собівартість продукції визначається:

С вир. = Сц + Взг.

С вир = 2936,642 + 220,455 = 3157,097 (грн.)

1.2.4 Розрахунок статті “Позавиробничих витрат”

Позавиробничі витрати розподіляються пропорційно до виробничої собівартості:

В пв = С вир * Н пв,

де: Н пв - норматив позавиробничих витрат, %.

В пв = 3157,097 * 1,5 = 4735,645 (грн.)

Повна собівартість продукції становить:

Сповн. = С вир + В пв.

Сповн = 3157,097 + 4735,645 = 7892,742 (грн.).

1.3 Розрахунок інших статей калькуляції

1.3.1 Прибуток

Розрахунок прибутку:

Приб = Сповн * Нрп / 100,

де: Нпр - норматив рентабельності продукції.

Приб = 7892,742 * 15 / 100 = 1183,911 (грн.).

1.3.2 ПДВ

Розрахунок ПДВ розраховується за формулою:

ПДВ = (Приб + Сповн) * 0,2.

ПДВ = (1183,911 + 7892,742) * 0,2 = 1815,331 (грн.).

1.4 Складання планової калькуляції

Планова калькуляція виготовлення продукції за результатами розрахунків буде подана у вигляді таблиці № 14.

Таблиця № 14. Планова калькуляція виготовлення продукції

№ п/п	Статті витрат	Позначення	Сума, грн.	Структура, у %
				До повної с/в	До ціни
1	2	3	4	5	6
1	Сировина і матеріали
1.1	Основні матеріали	В осн	588,681	7,459	5,408
1.2	Допоміжні матеріали	В доп	27,132	0,344	0,249
1.3	Покупні вироби	В пок	116,28	1,473	1,068
1.4	Загальні матеріальні витрати	Вз мат	732,093	9,276	6,721
2	Енергія технологічна	В ел	998,4	12,650	9,166
3	Основна з/п робітників основного виробництва	З о	167,531	2,123	1,538
4	Додаткова з/п	З д	37,902	480,213	0,348
5	Відрахування на соціальні потреби	В відр	78,065	0,989	0,717
	Разом прямі витрати	В пр	2013,991	25,517	18,491
6	Утримання та експлуатація машин і обладнання	В об	728,444	9,229	6,688
	Технологічна собівартість	Стех	2742,435	34,746	25,178
7	Цехові витрати	В ц	194,207	2,461	1,783
	Цехова собівартість	С ц	2936,642	37,207	26,961
8	Загальногосподарські витрати	В зг	220,455	2,793	2,007
	Виробнича собівартість	С вир	3157,097	40,000	28,986
	Позавиробничі витрати	В п в	4735,645	60,000	43,478
	Повна собівартість	С повн	7892,742	100	72,464
	Прибуток	Приб	1183,911	Х	10,870
	ПДВ	ПДВ	1815,331	Х	16,667
	Ціна	Ціна	10891,984	Х	100

Ціна = Прибуток + ПДВ + Повна с/в

2. Встановлення рівня ціни виготовленої продукції

2.1 Нижній рівень ціни

Нижній рівень ціни - це собівартість продукції, яка забезпечує підприємству тільки відшкодування витрат, пов'язаних з виробництвом продукції та її збутом.

Ц н = Сповн.

Ц н = 7892,742 (грн.).

2.2 Рівень ціни за схемою: “Собівартість плюс прибуток”

“Собівартість плюс прибуток”:

Ц с = Сповн * (1 + Нрп / 100), де:

Нрп - норматив рентабельності продукції, значення якого приймається із табл. № 6, %.

Ц с = 7892,742 * (1 + 15 / 100) = 9076,653 (грн.).

2.3 Ціноутворення “по рівню конкуренції” або “по рівню поточних цін”

Цк = Ца * Ке * (Кп * Кд - 1), де:

Ца - ціна аналогічної продукції конкурентів (на 10% більша, ніж повна собівартість даного приладу); Ке - коефіцієнт врахування техніко-економічних параметрів в ціні; Кп - коефіцієнт врахування зміни продуктивності власного виробу від виробів конкурентів.

Ца = 7892,742 * 1,1 = 8682,016 (грн.)

Кп = Пгод.т.(вл) / Пгод.т.(конк),

де: Пгод.т.(вл) і Пгод.т.(конк) - годинна технічна продуктивність відповідно власного виробу і продукції конкурентів, на годину (табл. № 7); Кд - коефіцієнт врахування строку служби виробу.

Кп = 15 / 10 = 1,5 (технічна продуктивність нового виробу в 1,5 р. більша, ніж в аналогічного виробу конкурентів.).

Кд = Тс (власн) / Тс (конк), де:

Тс (власн) і Тс (конк) - термін дії власного виробу і виробу конкурента, відповідно, років (табл. № 7).

Кд = 10 / 8 = 1,25 (строк експлуатації нового виробу в 1,25 р. більший, ніж у виробу конкурента.).

Цк = 8682,016 * Ке * (1,5 * 1,25 - 1).

3. Визначення фінансових результатів діяльності підприємства

3.1 Доход підприємства

Доход складається з: доходу від реалізації продукції; доходу від реалізації матеріальних цінностей і майна; доходу від позареалізаційних операцій.

3.1.1 Доход від реалізації продукції

Дрп = V р.п. - (Срп - Фоп), де:

V р.п. - виручка від реалізації продукції без врахувань ПДВ і акцизного збору (табл. № 9), грн; Срп - витрати на виробництво реалізованої продукції (табл. № 9), грн.; Фоп - заробітна плата за кошторисом виробництва (табл. № 8), грн.

Дрп = 1174,2 - (1031,7 - 258,78) = 401,28 (грн.).

3.2 Прибуток

3.2.1 Прибуток від реалізації продукції

Прибуток від реалізації продукції - це різниця між обсягом реалізованої продукції (без врахування ПДВ і акцизного збору) і її повною собівартістю:

Пр = V р.п. - Срп, де:

V р.п. і Срп - відповідно, виручка від реалізації продукції і витрати на її виробництво (табл. № 9), грн.

Пр = 1174,2 - 1031,7 = 142,5 (тис. грн.).

3.2.2 Прибуток від реалізації матеріальних цінностей і майна

3.2.3 Прибуток (збитки) від позареалізаційних операцій

Загальний (балансовий) прибуток:

Пбал = Пр + Пмц - Змц + Ппр - Зпр, де:

Пмц (Змц) - відповідно, прибуток (збитки) від реалізації матеріальних цінностей і майна (табл. № 9), грн.; Ппр (Зпр) - відповідно, прибуток (збитки) від позареалізаційних операцій (табл. № 9), грн.

Пбал = 142,5 + 7,98 + 17,1 - 0,57 = 167,01 (тис. грн.).

Із валового прибутку сплачується податок. Залишається чистий прибуток:

П чист = Пбал - Пбал * Sп / 100,

де: Sп - ставка податку на прибуток (табл. № 9), %

П чист = 167,01 - 167,01 * 30 / 100 = 116,907 (тис. грн.).

3.3 Рентабельність продукції

Рп = Пр / С р.п. * 100, де:

Пр - прибуток від реалізації продукції, грн; С р.п. - витрати на виробництво реалізованої продукції, грн.

Рп = 142,5 / 1031,7 * 100 = 13,812 %.