Інвестиційна діяльність підприємства

Ш Придбання прав на використання природних ресурсів і на користування

Ш Землею,

Ш Створення підприємств, що повністю належати іноземним інвесторам або придбання діючих підприємств повністю,

Ш Придбання інших майнових прав,

Ш Придбання нерухомого і рухомого майна або окремих видів цінних паперів,

Ш Інші форми за договорами з вітчизняними підприємцями (у тому числі і без створення юридичної особи).

12. Показники оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій:

Економічну ефективність виробничих інвестицій можна визначити за допомогою показників їх абсолютної та порівняльної економічної ефективності.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється співставленням величини економічного ефекту з величиною самих витрат.

Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників:

1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних витрат (Е_р):

де ДП - приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу в реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн.;

П- загальна торба прибутку для новостворюваних об'єктів, грн.;

К - загальна торба капіталовкладень (кошторисна вартість проектові),грн.

Абсолютну ефективність капітальних витрат можна обчислити також через ефективність використання виробничих фондів:

2.Рядків окупності капіталовкладень (Тр), який є оберненим показником до Е_р:

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Е_р винний порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Е_н який встановлюється Міністерством економіки України на певний період. У наших розрахунках прийматимемо Е=0.15. Якщо Ер>Ен, те вкладення капіталу вважають доцільним.

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних: вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат (Зприв):

де З, - собівартість річного випуску продукції по і-тому варіанту капіталовкладень, грн.;

Кі,- капіталовкладення по і-му варіанту, грн. Зприв можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

Тієї проект вважається найкращим з економічної крапки зору, при якому торба приведених витрат є мінімальною.

Розрахунковий рядків окупності додаткових капітальних витрат (Тік.р) по певному варіанту обчислюється:

де ДО1, ДО2 торба капіталовкладень по першому і іншому варіантах, грн;

З1, З2 - собівартість річного випуску продукції по першому і іншому варіанту, грн.

Якщо варіантів більше двох, те кращий з них вибирають шляхом попарного співставлення зазначених величин.

Ер, відповідно, обчислюється:

При Тік р < Тік н або Ер>Еи кращим вважається. більш капіталомісткий варіант; якщо Тік р < Тік н або Ер<Еи, те кращим є менш капіталомісткий варіант.

Якщо перед підприємством стоїть проблема вибору між будівництвом нового об'єкту і реконсрукцією діючого, те й можна вирішити також за допомогою розрахункового коефіцієнта економічної ефективності капіталовкладень (Ер):

де Сд, Ср, Сн,- відповідно собівартість річного обсягу продукції до конструкції, після реконструкції діючого підприємства і на новому підприємстві, грн.;

Кн, Кр - капітальні вкладення відповідно в нове будівництво і реконструкцію, грн.

Якщо Ер<=Ен, те ефективна реконструкція, якщо ж Ер>Е-и, те ефективним є нове будівництво.

Економічний ефект від прискореного введення в дію основних виробничих фондів і виробничих потужностей (Еприск) розраховується:

де Кф- вартість основних фондів, достроково введених у дію, грн.;

Тнорм- нормативний (або плановий) рядків будівництва, років;

Тфтт- фактичний рядків будівництва, років.

Порівнювані варіанти виробничих інвестицій часто відрізняються один від одного розподілом загальної суми капіталовкладень по роках інвестування. Тому оцінку ефективності капіталовкладень здійснюють з врахуванням факторові години.

13. Методи оцінки акцій:

Загальновживану систему основних показників ефективності випуску і використання акцій як основного виду цінних паперів, що відображає певні особливості їхньої аналітичної оцінки, показане

Методика розрахунку окремих показників ефективності випуску і реалізації акцій.

Капіталізована вартість акцій (К_ва) визначає ринкова вартість акцій акціонерного товариства, тобто

де А -- ринкова вартість однієї акції;

Q, --кількість емітованих акцій.

2. Балансова вартість однієї акції (А_б) служити бухгалтерським підтвердженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства. Вона розраховується за допомогою формули:

де ДО -- вартість акціонерного капіталу фірми;

Р --"розмір страхового (резервного) фондові.

3. Співвідношення ринкової і балансової вартості акцій (З ), тобто

4. Прибуток на акцію (Па) відображає величину доходів, спрямованих на споживання і нагромадження, у розрахунку на одну акцію. Для цього використовується формула

де П_ч--сума чистого прибутку;

К_пк -- абсолютна торба відсотків за користування позиковими коштами.

5. Дивідендна віддача акцій (Д^) характеризує розмір доходові, спрямовуваного на поточне споживання акціонерів, тобто виплату дивідендів у розрахунку на одну акцію за ринковою ціною (вартістю)

де а -- розмір нарахованих дивідендів у національній валюті.

6. Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій (К_зпа)

оцінює забезпеченість таких акцій чистими активами емітента й у такий спосіб уможливлює розрахунки рівня захищеності капіталу інвестора. Його величину обчислюють за формулою

Де Ч_ак-- вартість чистих активів емітента (акціонерного товариства);

Q_пр -- кількість емітованих привілейованих акцій.

7. Коефіцієнт ліквідності акцій (К_ла) характеризує реальну можливість продаж акцій. Він розраховується як відношення загального обсягу пропонування акцій (Епроп) реального обсягу проданих акцій (Vпрод ), тобто

8. Коефіцієнт «пропонування -- попитові» (К_пп) -- це співвідношення цін пропонування акцій та попитові на них; він розраховується за формулою:

де Ц_пр, Ц_поп -- відповідно ціна пропонування акцій і попитові на них.

9. Коефіцієнт обігу акцій (К_об) визначає обсяг обігу акцій конкретного емітента. Він є різновидом показника ліквідності акцій. Його можна обчислити за формулою

Крім наведених вище дев'яти показників, економічну ефективність використання випущених емітентом акцій можуть опосередковано характеризувати відносні обсяги зростання продаж продукції та одержуваного чистого прибутку в розрахунку на одиницю операційних витрат на випуск і розміщення всіх видів акцій. До того ж придбані акції для їхніх власників стають спонукальним мотивом до ефективнішої праці, оскільки розмір дивідендів за акціями безпосередньо залежить від загальної суми одержаного чистого прибутку.

14. Методи оцінки облігацій:

Основні показники, що характеризують ефективність випуску і придбання облігацій підприємств та інших суб'єктів господарювання:

* прямий дохід на облігацію (До) визначає залежність відносної величини доходові на облігацію від норм відсотка та її ринкової вартості. Цей показник обчислюється за такою формулою1

Де Н_впд -- норма відсотка прямого доходові на одну облігацію;

Він, О_р -- відповідно номінальна і ринкова вартість (ціна) облігації;

* конверсійна премія (П_к характеризує величину вигоди (збитку) інвестора від конвертацій облігацій і розраховується за формулою

де Ара_/ко--ринкова вартість акції на момент випуску конвертованих облігацій;

Ц_к -- ціна конверсії (ціна, за якою облігація може бути конвертована в акцію);

* коефіцієнт конверсії (К_кон) відображає кількість акцій, які можуть бути одержані в обмін на конвертовану облігацію. Для його розрахунку використовується формула

де О_нк-- номінальна вартість конвертованої облігації.

15. Методи залучення іноземного капіталу:

Законодавче регулювання іноземних інвестицій у національну економіку здійснюється кількома законами України та спеціальним декретом, що їх схвалено Верховною Радою і Кабінетом Міністрів України. Нижче подано найістотніші положення вітчизняного законодавства про іноземні інвестиції:

У Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» (1991 р.) передбачає, що:

інвестиції, прибуток, законні права та інтереси іноземних інвесторів захищаються законами України;

держава не може реквізувати іноземні інвестиції за винятком випадків стихійного лиха;

іноземним інвесторам гарантується можливість переказу за кордон їхніх прибутків та інших торб, отриманих на законних підставах.

Законом України «Про іноземні інвестиції» (1992 р.) передбачено, що:

* іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації;

* іноземні інвестори мають гарантії на 10 років на випадок змін законодавства України про іноземні інвестиції;

* встановлюється низка податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями.

У Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» (1993 р.) іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і без затримки переказ за кордон їхніх доходів (прибутків) та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах. У разі встановлення законодавчими актами України нових видів податків раніше створені підприємства з інвестиціями закордонних партнерів звільняються від них на 5 років. Відносна величина іноземних інвестицій має бути не меншою за 20% статутного фондові (капіталу) підприємства.

Закон України «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» (1994 р.) визначає: пріоритетні сфери для іноземного інвестування; вимоги до інвесторів, які претендують на одержання додаткових пільг; пільги, що надаються інвестиційним проектам у пріоритетних сферах.

До галузей пріоритетних для іноземного інвестування в Україні, належати: агропромисловий, лісопромисловий, паливно-енергетичний і металургійний комплекси; галузі машинобудування, хімічної й нафтохімічної, медичної та легкої промисловості; зв'язок; транспортна й соціальна інфраструктури.

Вимоги до іноземних інвесторів:

а) іноземні інвестиції мають сприяти створенню нових робочих місць;

б) смороду мають бути спрямовані на впровадження сучасних або перспективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

в) смороду мають орієнтуватися на якнайраціональніше використання сировинної бази України і сприяти зниженню енергоспоживання на одиницю продукції;

г) продукція, виготовлена із залученням іноземних інвестицій, має бути конкурентоспроможною на міжнародних ринках.

Іноземним інвестиційним проектам у пріоритетних сферах надаються певні пільги. Основними з них є:

1. застосування норм прискореної амортизації;

2. збільшення періоду звільнення від податку на прибуток і додану вартість;

3. повернення 50% експортного мита і 100% мита на деталі, вузли та агрегати, імпортовані за кооперацією;

4. надання кредитові на пільгових умовах;

5. страхування інвестиційних ризиків.

Загальні положення і конкретний приклад ефективності залучення іноземних інвестицій:

цілеспрямовано та уміло використані іноземні інвестиції здебільшого є високоефективними як для самого іноземного інвестора, так і для підприємства країни-одержувача інвестицій;

за умови політичної стабільності та сприятливого еко-номіко-інвестиційного клімату іноземний інвестор завжди має достатній прибуток від вкладення свого капіталу в ту чи іншу діяльність;

ефективність іноземних інвестицій характеризують передовсім розмір дивідендів і рядків окупності вкладених фінансових коштів.

Достатньо яскравим прикладом одержання вигоди від конкретної форми інвестування може бути діяльність швейцарської фірми «Крафт Якобс Сушар», яка колися придбала 88% акцій тростянецької шоколадної фабрики «Україна». Ця фірма гарантувала внесення більше 22 млн. діл. США довгострокових кредитів.

За рік. що минувши після проведення тендера, новим співвласником було освоєно 45 нових видів продукції, а обсяг виробництва на фабриці «Україна» збільшився в 1,6 рази.

16. Показники ефективності інвестиційного проектові:

Найбільш значущою складовою будь-якого інвестиційного проектові є його фінансовий план, який розробляється за кількома розділами на три-п'ять років.

Основні показники ефективності інвестиційного проектові;

* чистий приведень дохід (ЧПД), що відображає абсолютну величину економічного ефекту від реалізації інвестицій, тобто

де ДП-- теперішня (дисконтована майбутня) вартість копійчаного потокові;

ІК -- торба інвестиційних коштів у реалізацію проектові;

*індекс дохідності (ІД), що характеризує співвідношення дисконтованого копійчаного потокові (ДП) та інвестиційних коштів (ІК),тобто

*рядків окупності (З), тобто рядків повернення авансованих інвестиційних коштів, що базується на величині копійчаного потокові з приведенням його абсолютної величини до теперішньої вартості (із застосуванням дисконтного множника). Для його розрахунку можна використовувати формулу

де ДП -- середньорічна величина копійчаного потокові за певний період.

17. Структура бізнес - планові інвестиційного проектові:

У цих методиках звичайно приведені зведення по маркетингу, виробництву, менеджментові, ризикові-менеджментові. Загальний макет бізнес-плану.

1. Титульний лист.

2. Зміст.

3. Огляд (резюме).

4. Опис підприємства і галузі.

5. Опис продукції.

6. Аналіз ринку.

7. Маркетинговий план.

8. Виробничий план.

9. Керування й організація.

10. Фінансовий план.

11. Графік виконання робіт.

12. Аналіз ринків.

13. Додаток.

На титульному листі повинне бути зазначено, хто, кому, що і з якою метою представляє.

Зміст (Зміст) відповідає структурі конкретного бізнес-плану.

Оглядовий розділ (резюме). Ціль (призначення) резюме -- дати стиснутий, короткий (1-2 сторінки) огляд ділової пропозиції, здатний привернути увагу інвестора і стимулювати його до подальшого розгляду плану.

Це найбільш важливий розділ, тому що потенційні інвестори починають розгляд бізнес-плану саме з цього розділу. У резюме повинні бути коротко описані:

* мети бізнесу;

* стратегія реалізації мети;

* ринок збуту і прогноз;

* конкурентні переваги;

* прогнозовані фінансові результати;

* компетенція і професіоналізм управлінської команди;

* потреба в інвестиціях;

* можливі ризики і їхні компенсації.

Опис підприємства і галузі. Задача цього розділу -- охарактеризувати підприємство, приділивши особливу увагу його потенціалові і відмінностям від існуючих підприємств. Варто звернути особливу увагу на його сильні і слабкі сторони, але без акцентування недоліків. Тут звичайно приводяться:

* основні зведення про підприємство;

* місія і мети підприємства;

* історія підприємства;

* місце розташування;

* поточний стан (репутація, технологія, проблеми, досягнення);

* перспективи розвитку підприємства;

* характеристика галузі.

Вибір місії підприємства -- перший крок на шляху до процвітання або банкрутства. Місія підприємства має величезне значення для комунікацій, як усередині підприємства (оскільки дозволяє краще зрозуміти мети бізнесу її співробітниками), так і поза (оскільки сприяє доведенню інформації до акціонерів, постачальників і споживачів). Формулювання місії повинне:

* бути виражена просто, у зручній для сприйняття формі;

* відбивати задачі задоволення інтересів і запитів споживачів;

* пояснювати, чому споживачі будуть купувати товари даного підприємства.

Після вибору місії підприємства, необхідно перейти до формулювання цілей. Мети повинні володіти поруч характеристик:

* конкретність (сформулювати результат);

* видимість (термін виконання);

* реальність, реализуемость (досяжність);

* кількісна визначеність;

* логічність (одна не суперечить інший);

* ефективність (результативність і прибутковість);

* побудова по ієрархічному принципі.

У розділі «Характеристика галузі» викладаються специфіка галузі, до якої належить підприємство. Сучасний стан і перспективи розвитку галузі, технологічна мінливість, наукоемкость, капиталоемкость, ресурсоемкость.

У бізнес-плані коротко описуються ємність галузевого ринку збуту, тенденції його росту, рівень монополізму, оцінюється імовірність появи і зникнення споживачів і конкурентів, приводяться виявлені галузеві тенденції.

Опис продукції (послуг). У цьому розділі приводиться докладна характеристика продукції, що випускається підприємством, або послуг з погляду споживача і з погляду виробника, дається її порівняння з продукцією конкурентів.

Опис продукції повинен містити: |

* найменування, порівняння з іншими товарами, стадії життєвого циклу товару, стадія розробки продукту, можливості і ^ особливості підприємства, що дозволяють йому забезпечити успішний випуск і поширення продукту;

* призначення, область застосування;

* показники якості (наявність сертифіката якості);

* інші характеристики і параметри продукції (вартість, технологічність, відповідність загальноприйнятим стандартам, вимоги до контролю якості);

* параметри зовнішнього оформлення, упакування і товарну марку;

* дані про патентно-ліцензійну захищеність.

Аналіз ринку. У цьому розділі варто показати, що наша продукція або послуги мають ринок збуту. При цьому інвестор повинний зрозуміти на чому ґрунтується наша впевненість в успіху на ринку. Ми повинні показати, що добре вивчили як споживачів, так і конкурентів.

Аналіз ринку містить:

* характеристику споживачів продукції (тип споживача, його територіальне місцезнаходження, думка споживачів про продукцію, характеристика наявних основних споживачів, характеристика потенційних клієнтів, найбільш перспективні клієнти);

* характеристику ринку (його розміри, рівень і тенденції розвитку ринку, специфічні особливості ринку, ринкова частка нашого підприємства);

* характеристику конкурентів (перелік підприємств -- основних конкурентів, їхнє фінансове становище, рівень технології, частка ринку, що належить конкурентам, їх сильні і слабкі сторони, реакція конкурентів на нашу продукцію, яких дій конкурентів варто побоюватися і які основні елементи стратегії протистояння);

* визначення місця пропозиції підприємства на ринку щодо конкурентів, формулювання стратегії конкуренції.

У даному розділі маркетингова інформація підбирається на основі діючої інформаційної системи маркетингу. Для оцінки сил і слабостей фірми формулюються ключові фактори успіху (КФУ), тобто фактори, що мають вирішальне значення для досягнення успіху на даному ринку. Кожному факторові приписується вага, що відповідає ступені його важливості серед всіх обраних факторів. Потім для нашого Підприємства і його основних конкурентів обчислюється сумарна зважена оцінка по оцінках експертів.

Бажано завести на кожного конкурента окрему інформаційну картку.

Матриця конкуренції по Портері містить інформацію з чотирьом елементам:

* мети на майбутнє;

* поточні стратегії;

* представлення конкурентів;

* можливості конкурентів.

Використання цієї матриці особливо важливо при прийнятті рішень, що торкають найбільш чуттєві місця суперників.

З аналізу матриці можуть випливати різні конкурентні стратегії (лідерство в області витрат, стратегія диференціювання, концентрація на сегменті); ризики, зв'язані зі стратегією; переваги даного підприємства при використанні обраної стратегії.

План маркетингу. У цьому розділі ми повинні показати, що наша стратегія просування товару (послуг) на ринок забезпечує успіх, і при виникненні незапланованих обставин у нас є стратегія (і резерв) для досягнення цілей.

План маркетингу містить у собі:

* стратегію ціноутворення. Розрахунок і обґрунтування ціни, цінову політику (Price);

* систему реалізації (Place, People);

* просування (Promotion);

* рекламу, витрати на рекламу;

* стимулювання збуту;

* персональні продажі;

* паблик рилейшенз (зв'язку з громадськістю);

* прогноз продажів;

* сервісне обслуговування.

У цьому розділі розробка місії і цілей підприємства, перетинаючи з аналізом ринку, деталізується до цілей плану маркетингу і допрацьовується по кожнім товарі, з обліком його життєвого циклу.

Описуючи стратегію маркетингу можна розглянути такі ринкові характеристики, як:

* обсяг продажів;

* витрати на споживача;

* прибуток;

* тип замовників;

* конкуренція;

* конкурентні стратегії;

* стиль керування;

* мети маркетингу;

* товар;

* ціноутворення;

* реклама;

* стимулювання збуту.

З урахуванням цих характеристик аналізуються позиції продукту на ринку і політика маркетингу, застосовувана до нього на різних стадіях життєвого циклу (упровадження, ріст, зрілість, падіння).

Виробнича діяльність. Головна задача цього розділу -- показати потенційним інвесторам (або партнерам), що ми в стані реально забезпечити виробництво потрібної кількості товарів у потрібний термін і з необхідною якістю.

Виробнича діяльність підприємства описується в наступних підрозділах:

* схема виробничих потоків (опис виробничого Процесу з указівкою небезпечних, з технологічних і організаційних точок зору, моментів і шляхів їхнього усунення);

* план виробництва продукції (складається на основі плану продажів і на основі дослідження ринку постачальників сировини, матеріалів, що комплектують, устаткування, енергоносіїв);

* виробничі потужності і їхній розвиток;

Розрахунок виробничих витрат (на основі раніше визначеного обсягу виробництва розраховується необхідний обсяг сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів і т.д. Даний вид витрат відноситься до типу прямих витрат (або перемінних) і тому повинено розраховуватися для одиниці кожного продукту або послуги з виробничої номенклатури підприємства). У цьому ж розділі розраховуються страховий і динамічний запаси, що забезпечують стабільну роботу підприємства. Розрахунки проводяться по періодах часу з урахуванням індексу інфляції.

Операційні і торгово-адміністративні витрати записуються окремими рядками і відносяться до типу постійних витрат підприємства:

* підготовка виробництва;

* стратегія в постачанні;

* контроль якості продукції;

* державне регулювання.

Керування й організація. Задача цього розділу -- показати, що на підприємстві маються фахівці, що можуть організувати виконання проекту, і ми знаємо, які фахівці знадобляться в майбутньому, як організувати їхню підготовку і роботу.

У даному розділі ми описуємо:

* філософію (принципи) рішення кадрових і організаційних питань;

* організаційну структуру і план її розвитку;

* умови оплати праці і стимулювання;

* умови праці;

* вимоги до кваліфікації і наявності персоналу:

* виробничий персонал;

* інженерно-технічний персонал;

* адміністративний персонал;

* навчання персоналу;

* передбачувані зміни в структурі персоналу в міру розвитку підприємства.

Фінансовий план. Ціль даного розділу -- представити достовірну систему даних, що відбивають фінансові результати діяльності підприємства.

Звичайно фінансовий план містить:

* інвестиційний план (спочатку в нього включаються тільки абсолютно необхідні витрати. Потім, ґрунтуючись на плані грошових потоків, оцінюється додаткова потреба у фінансах);

* звіт про прибутки і збитки ;

* балансову відомість;

* план грошових потоків;

* основні фінансові показники;

* показники платоспроможності;

* показники ліквідності;

* показники ефективності проекту;

* пропозиції за рівнем фінансування (кількість необхідних коштів, час, протягом якого вони будуть необхідні, напрямку їхнього використання);

* використання кредиту й очікуваний ефект.

Графік виконання робіт (календарний план). У цьому розділі відбивають і погоджуються за часом заходу, передбачені наявними планами (планом маркетингу, виробничим планом, фінансовим планом і ін.).

Аналіз ризиків. Для великих проектів необхідний ретельний прорахунок ризиків з використанням спеціального, математичного апарата теорії імовірностей. Для невеликих проектів досить провести аналіз ризику за допомогою чисто експертних методів.

Головне тут -- уміння авторів проекту заздалегідь виявити всі типи ризиків, з якими вони можуть зштовхнутися, джерела цих ризиків і момент їхнього виникнення, а потім розробити заходу для скорочення цих ризиків і мінімізації втрат, що вони можуть викликати.

Додатка. У додатки включаються документи, що можуть служити підтвердженням або більш докладним поясненням зведень, представлених у бізнес-плані.

До них можуть відноситися:

* біографії (резюме) керівників підприємства або проекту, що підтверджують їхню компетенцію і досвід роботи;

* результати маркетингових досліджень;

* висновку аудиторів;

* фотографії або відеоролики зразків продукції;

* докладні технічні характеристики продукції;

* план підприємства;

* гарантійні листи або контракти з постачальниками і споживачами продукції;

* договори оренди, наймання, ліцензійні угоди;

* висновку служб державного нагляду з питань екології і безпеки;

* статті з журналів і газет про діяльності підприємства;

* відкликання авторитетних організацій.

18. Сутність, позначка й завдання інвестиційного менеджментові:

Інвестиційний менеджмент являє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, зв'язаних зі здійсненням різних аспектів інвестиційної діяльності підприємства.

головної целыо_інвестиційного менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді.

У процесі реалізації своєї головної мети керування інвестиційною діяльністю підприємства спрямовано на рішення наступних основних задач:

1. Забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства.

2. Забезпечення максимальної прибутковості (прибутковості) окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому при рівні інвестиційного ризику, що передбачається.

3. Забезпечення мінімізації інвестиційного ризику окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому при рівні, що передбачається, їхньої прибутковості (прибутковості).

4. Забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності.

5. Забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів і оптимальної їхньої структури відповідно до прогнозованих обсягів інвестиційної діяльності.

6. Забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності.

7. Пошук шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства.

1. Забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства. Ця задача реалізується шляхом визначення потреби в обсягах інвестування для рішення стратегічних цілей розвитку операційної діяльності підприємства на окремих його етапах; забезпечення високих темпів розширеного відтворення внеоборотных операційних активів; формування ефективної і збалансованої інвестиційної програми підприємства на майбутній період.

2. Забезпечення максимальної прибутковості (прибутковості) окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому при рівні інвестиційного ризику, що передбачається. Максимізація прибутковості інвестицій досягається за рахунок вибору підприємством найбільш ефективних (по показнику чистого інвестиційного прибутку) інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування. Вирішуючи цю задачу, необхідно мати у виді, що максимізація рівня прибутковості (чистого інвестиційного прибутку) досягається, як правило, при істотному зростанні рівня інвестиційних ризиків, тому що між цими двома показниками існує прямий зв'язок. Тому максимізація рівня прибутковості (прибутковості) інвестицій повинна забезпечуватися в межах припустимого інвестиційного ризику, конкретний рівень якого установлюється власниками або менеджерами підприємства з урахуванням менталітету їхнього інвестиційного поводження (відносини до ступеня ризику при здійсненні інвестиційної діяльності).

3. Забезпечення мінімізації інвестиційного ризику окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому при рівні, що передбачається, їхньої прибутковості (прибутковості). Якщо рівень прибутковості (прибутковості) інвестицій заданий або спланований заздалегідь, важливою задачею є зниження рівня інвестиційного ризику окремих видів інвестицій і інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) у цілому, що забезпечують досягнення цієї прибутковості (прибутковості). Така мінімізація рівня інвестиційного ризику може бути забезпечена шляхом диверсифікованості інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування; запобігання окремих видів інвестиційних ризиків і їхньої передачі партнерам по інвестиційній діяльності; ефективних форм їхнього внутрішнього і зовнішнього страхування.

4. Забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності. Мінливий інвестиційний клімат країни, зміни кон'юнктури інвестиційного ринку в цілому або окремих його сегментах, зміна стратегічних цілей розвитку або фінансового потенціалу підприємства можуть привести до зниження очікуваного Рівня прибутковості (прибутковості) окремих інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування. У зв'язку з цим важливу роль здобуває своєчасне реінвестування капіталу в найбільш дохідні (прибуткові) об'єкти інвестування, що забезпечують необхідний рівень ефективності інвестиційної діяльності в цілому. Найважливішою умовою забезпечення можливостей такого реінвестування капіталу виступає оптимізація рівня ліквідності сформованої підприємством інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) у розрізі складових її інвестиційних проектів (фінансових інструментів інвестування). У даному випадку мова йде про оптимізацію, тому що максимізація рівня ліквідності інвестиційної програми (портфеля), як правило, супроводжується зниженням ефективності інвестиційної діяльності, а його мінімізація приводить до зниження можливостей інвестиційного маневру і втраті платоспроможності при порушенні фінансової рівноваги підприємства в процесі інвестування.

5. Забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів і оптимальної їхньої структури відповідно до прогнозованих обсягів інвестиційної діяльності. Ця задача вирішується шляхом збалансування обсягу приваблюваних інвестиційних ресурсів у всіх їхніх формах (грошової, товарної, нематеріальної) із прогнозованими обсягами інвестиційної діяльності підприємства в сфері реального і фінансового інвестування. Важливу роль у реалізації цієї задачі грає обґрунтування схем фінансування окремих реальних проектів і оптимізація структури джерел залучення капіталу для здійснення інвестиційної діяльності підприємства в цілому, а також розробка системи заходів щодо залучення різних форм инвестируемого капіталу з джерел, що передбачаються.

6. Забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку. Воно є однією з найважливіших умов здійснення підприємством ефективної інвестиційної діяльності. Це зв'язано зі значним відволіканням у процесі інвестування фінансових

засобів у великих розмірах і, як правило, на тривалий період. Крім того, грошові потоки по інвестиційній діяльності відрізняються істотною нерівномірністю. Тому, здійснюючи інвестиційну діяльність у всіх її аспектах, підприємство повинне заздалегідь прогнозувати, яке вплив вона зробить на рівень фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, а також оптимизировать у цих цілях структуру инвестируемого капіталу й інвестиційні грошові потоки.

7.Пошук шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства. Намічені до реалізації інвестовані проекти, що входять до складу інвестиційної програми підприємства, повинні виконуватися якнайшвидше виходячи з наступних мотивів: насамперед, високі темпи реалізації кожного інвестиційного проекту сприяють прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому; крім того, ніж швидше реалізований той або інший інвестиційний проект, тим швидше починає формуватися додатковий чистий грошовий потік підприємства у виді чистого інвестиційного прибутку й амортизаційних відрахувань; прискорення реалізації інвестиційної програми підприємства скорочує терміни використання кредитних ресурсів (зокрема по тим інвестиційним проектам, що фінансуються з залученням позикового капіталу); нарешті, швидка реалізація інвестиційних проектів, що входять до складу інвестиційної програми підприємства, сприяє зниженню рівня інвестиційних ризиків, генерируемых зміною кон'юнктури інвестиційного ринку, погіршенням інвестиційного клімату в країні, інфляцією й іншими факторами.

Усі розглянуті задачі інвестиційного менеджменту найтіснішим образом взаємозалежні, хоча окремі з них носять разнонаправленный характер (наприклад, забезпечення максимізації прибутковості інвестицій при мінімізації інвестиційного ризику; забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності і забезпечення максимальної прибутковості інвестицій і т.п.). Тому в процесі Керування інвестиційною діяльністю підприємства окремі задачі повинні бути оптимизированы між собою для ефективної реалізації його головної мети. Раней жирування окремих задач керування інвестиційною діяльністю здійснюється шляхом визначення значимості (завдання ваг) кожної з них виходячи з їхньої пріоритетності з позицій розвитку підприємства і менталітету інвестиційного поводження його власників або менеджерів.

Як і кожна керуюча система інвестиційний менеджмент припускає наявність визначеного об'єкта керування. Таким об'єктом керування виступають інвестиції підприємства і його інвестиційна діяльність. Особливості формування інвестиційних ресурсів, напрямки і форми інвестиційної діяльності і зв'язані з нею грошові потоки істотно розрізняються на окремих підприємствах. Тому з позицій особливостей здійснення інвестиційної діяльності виникає необхідність класифікації підприємств як ' об'єктів інвестиційного менеджменту по окремим « класифікаційним ознакам».

1. По формах власності з позицій інвестиційного менеджменту прийнято виділяти підприємства державної і недержавної форм власності.

Підприємства державної форми власності (усіх рівнів державного керування) в основній масі сформували свій капітал ще до початку ринкових реформ; їхньою особливістю є висока частка власного капіталу в загальній його сумі, авансована переважно в основні засоби. Застарілий парк основних засобів і низький коефіцієнт їхнього завантаження в умовах спаду виробництва обумовлюють досить низьку ефективність використання інвестованого капіталу і термінової реновації капітальних активів на цих підприємствах у порівнянні з підприємствами альтернативних форм власності. Важливою відмінною рисою державних підприємств із позицій інвестиційного менеджменту є також те, що в процесі формування інвестиційних ресурсів визначена їхня частина може розраховувати на державну підтримку (фінансування за рахунок бюджету, надання пільгових кредитів, одержання державних гарантій при залученні іноземних позик і т.п.).

19. Формування інвестиційної стратегії:

Інвестиційна стратегія являє собою систему довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства, обумовлених загальними задачами його розвитку й інвестиційною ідеологією, а також вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.

Процес розробки інвестиційної стратегії зв'язаний з попереднім виділенням об'єктів стратегічного керування підприємства. З позицій інвестиційного менеджменту виділяють звичайно три основні групи об'єктів стратегічного керування: інвестиційна діяльність підприємства в цілому; інвестиційна діяльність стратегічної зони господарювання;

інвестиційна діяльність стратегічного інвестиційного центра.

Підприємство як об'єкт стратегічного інвестиційного керування являє собою відкриту комплексну систему, що інтегрує всі напрямки і форми інвестиційної діяльності різних структурних господарських його підрозділів.

Стратегічна зона господарювання являє собою самостійний господарський сегмент у рамках підприємства (організації), що здійснює свою діяльність у ряді суміжних галузей, об'єднаних спільністю попиту, використовуваного сировини або виробничої технології. Інвестиційна стратегія стратегічної зони господарювання виступає звичайно як самостійний (відносно автономний) блок у загальній системі стратегічного інвестиційного керування підприємством.

Стратегічний інвестиційний центр являє собою самостійну структурну одиницю підприємства (організації), що спеціалізується на виконанні окремих функцій або напрямків інвестиційної діяльності, що забезпечує ефективну господарську діяльність окремих стратегічних зон господарювання і підприємства в цілому. Інвестиційна стратегія таких центрів обмежена функціональними напрямками їхньої діяльності і підлегла задачам загального стратегічного інвестиційного Керування підприємством.

Розробка інвестиційної стратегії відіграє велику роль у забезпеченні ефективного розвитку підприємства. Ця роль полягає в наступному:

1. Розроблена інвестиційна стратегія забезпечує механізм реалізації довгострокових загальних і інвестиційних цілей майбутнього економічного і соціального розвитку підприємства в цілому й окремих його структурних одиниць.

2. Вона дозволяє реально оцінити інвестиційні можливості підприємства, забезпечити максимальне використання його внутрішнього інвестиційного потенціалу і можливість активного маневрування інвестиційними ресурсами. '

3. Вона забезпечує можливість швидкої реалізації нових перспективних інвестиційних можливостей, що виникають у процесі динамічних змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища.

4. Розробка інвестиційної стратегії враховує заздалегідь можливі варіації розвитку неконтрольованих підприємством факторів зовнішнього інвестиційного середовища і дозволяє звести до мінімуму їхні негативні наслідки для діяльності підприємства.

5. Вона відбиває порівняльні переваги підприємства в інвестиційній діяльності в зіставленні з його конкурентами.

6. Наявність інвестиційної стратегії забезпечує чіткий взаємозв'язок стратегічного, поточного й оперативного керування інвестиційною діяльністю підприємства.

7. Вона забезпечує реалізацію відповідного менталітету інвестиційного поводження в найбільш важливих стратегічних інвестиційних рішеннях підприємства.

8. У системі інвестиційної стратегії формується значення основних критериальных оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування.

9. Розроблена інвестиційна стратегія є однієї з базисних передумов стратегічних змін загальної організаційної структури керування й організаційної культури підприємства.