Державне економічне регулювання діяльності підприємств

Курсова робота

з дисципліни Економіка підприємства

Державне економічне регулювання діяльності підприємств

Зміст

Вступ

1. Сутність та основні засади державного економічного регулювання підприємництва

1.1 Сутність і необхідність державного економічного регулювання діяльності підприємств

1.2 Методи і принципи державного економічного регулювання підприємництва

1.3 Економічні функції держави

2. Економічне регулювання ТОВ “Вайсе-Стиль” з боку держави

2.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ “Вайсе-Стиль”

2.2 Особливості взаємовідносин “держава-підприємство” на прикладі ТОВ “Вайсе-Стиль”

3. Аналіз діючої системи державного економічного регулювання на ТОВ “Вайсе-Стиль”

3.1 Проблеми оподаткування підприємства як найголовнішого інструменту державного регулювання

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

Високорозвинена ринкова економіка -- це оптимальне поєднання засад, притаманних товарному виробництву (конкуренція, попит і пропозиція, вільне ціноутворення), та цілеспрямованої політики державного регулювання економічних процесів. Державне регулювання доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему макроекономічного регулювання народного господарства.

Довголітня практика державного втручання в економіку дала змогу виробити відповідні методи і важелі, в результаті чого економічна система стала високоефективною. Політика державного регулювання дає можливість нейтралізувати численні руйнівні процеси і небажані відхилення, які періодично переривають і деформують рух економічного циклу.

Незважаючи на те що централізоване і ринкове регулювання за своєю суттю є антиподами, вони постійно взаємодіють між собою. Це сприяє забезпеченню економічної та політичної стабільності всієї суспільної системи. Головна мета державного втручання в економічний розвиток -- забезпечення безперервності процесу відтворення національного господарства як єдиного цілого, досягнення економічної ефективності на макрорівні, її реалізація здійснюється через свідоме визначення суспільних потреб, можливостей і шляхів їх задоволення. Досягнення цієї мети має пріоритетне значення у державному регулюванні. Цим зумовлюється актуальність вибраної теми і її важливе практичне значення.

Робота ґрунтується на наукових працях таких вчених, як О.Ковтун, І. Михасюк, Л. Швайка, М. Білик, О. Бутук, Н. Гончарова, Ю. Гришан, А.Ластовецький, О. Майстренко, С. Медведчук, О. Савицький, Є. Ставроський та інших, які плідно досліджували проблеми державного регулювання в Україні, теоретичні та методологічні засади його здійснення. Разом з тим, питанню саме економічного державного регулювання як пріоритетного напряму державної політики в Україні приділяється ще недостатньо уваги в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених.

Метою написання роботи є теоретичне обґрунтування державного економічного регулювання в Україні та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності державного економічного регулювання діяльності підприємств.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та вирішення комплексу завдань:

1) дослідження сутності, методів, принципів державного економічного регулювання, економічних функцій державного сектору;

2) оцінка сучасного державного регулювання в Україні;

3) аналіз податкової політики як основного інструменту державного економічного регулювання;

5) розробка практичних рекомендації щодо основних напрямків вдосконалення державного економічного регулювання на конкретному підприємстві і в Україні.

Предметом дослідження є державне економічне регулювання діяльності підприємств.

Об'єктом дослідження в роботі виступає ТОВ “Вайсе - стиль” - підприємство, на основі якого здійснюється аналіз взаємозв'язку між суб'єктом господарювання - юридичною особою - і державою.

Робота складається з вступу, основної частини, яка включає три розділи, висновків, списку літератури і додатків. У першому розділі окреслюються теоретичні аспекти державного економічного регулювання, думки науковців про ті чи інші питання державного регулювання. У другому розділі дається загальна характеристика ТОВ “Вайсе - стиль” та дається аналіз особливостей взаємовідносин держави і підприємства, зокрема податковій стороні. У третьому розділі визначаються основні проблеми оподаткування як найголовнішого інструменту державного економічного регулювання.

1. сутність та основні засади державного економічного регулювання підприємництва

1.1 Сутність і необхідність державного економічного регулювання діяльності підприємств

Державне економічне регулювання підприємництва -- це система економічних заходів держави, поєднаних із правовими, організаційними та регулятивно-контролюючими і спрямованими на створення сприятливого підприємницького середовища й управління державним сектором для забезпечення ефективності та конкурентноздатності національної економіки.

Історія становлення державного економічного регулювання - невід'ємна складова історії державного регулювання. Епоха традиційного господарювання, яка характеризувалась економічною замкнутістю, слабкістю державної влади, не залишила визначних прикладів державного регулювання господарського життя. Загальнодержавне втручання в економіку яскраво заявило про себе лише за часів абсолютизму, переходу до підприємницьких відносин. Цей період увійшов в історію як епоха широкого втручання в економіку держави, що активно впливала на становлення підприємницьких відносин, ламала цехову організацію праці, сприяла підвищенню її продуктивності, знищувала традиції особистої залежності. Одним з перших і найвидатніших державних юридичних актів з цього питання став ремісничий регламент Людовіка ІХ 1229 р. у Франції [28, c. 75].

Швидке усуспільнення, концентрація і централізація виробництва в кінці ХІХ - початку ХХ століття зумовили докорінну зміну економічної ролі держави, господарські функції різко зросли. З того часу держава - активний учасник суспільного процесу відтворення благ.

До початку 30-х ХХ ст. років серед західних економістів панувала думка про те, що економічні спади (кризи) пояснюються випадковими причинами, що механізм ринкового саморегулювання в принципі забезпечує відповідність між сукупним попитом і сукупною пропозицією, отже, і автоматичний вихід економіки з кризи та наступне її піднесення на базі оновлення основного капіталу й ліквідації нерентабельних підприємств. Звідси робиться висновок про небажаність і навіть шкоду державного втручання в економічне життя.

Однак глибока криза і затяжна депресія 30-х років докорінно суперечили зазначеній теорії. Стало очевидним, що механізм ринкового саморегулювання не справляється з своїми функціями не забезпечує автоматичний вихід з кризи, що й потребувало переходу до активного державного регулювання економіки. Таке регулювання на практиці стало здійснюватися в США з 1933 р. командою З.В.Рузвельта, яка розробила і реалізувала так званий “новий курс”. Теорія державного регулювання ринкової економіки була, як відомо, створена Дж.М.Кейнсом і його послідовниками. Кейнс зробив висновок про те, що вихід з глибокої кризи, зростання обсягів виробництва та рівня зайнятості неможливі без активної участі держави, яка має не тільки стимулювати зниження дисконтної норми комерційних банків (процента), але й здійснювати масштабні державні закупівлі з метою збільшення сукупного платоспроможного попиту.

Неокейнсіанці 50-х - 60-х років (А.Хансен, С.Чейз, П.Самуельсон та інші) обґрунтували висновок про те, що державне регулювання ринкової економіки має передбачити довгострокові, перспективні цілі: прискорення науково-технічного прогресу і структурної перебудови народного господарства, підвищення темпів економічного зростання, створення найсприятливіших умов для ринкової конкуренції, завоювання нових позицій на світових ринках, усунення надмірної диференціації доходів, підтримання соціального миру і, в кінцевому підсумку, забезпечення на цій основі високого рівня та якості життя переважної частини населення. Саме такі цілі домінують у системі сучасного державного регулювання ринкової економіки у розвинутих країнах Заходу і Сходу [28, c. 76].

У сучасних умовах суть економічного регулювання перебуває у процесі далеко не безболісної трансформації від тотального управління до виправлення «недоліків» ринку, яке в ідеалі повинно не порушувати природні ринкові механізми саморегуляції. На практиці це має вираз у конкретних організаційно-правових заходах.

Наприклад, заборона провадити певні види господарської діяльності приватному бізнесу (ст. 4 Закону України “Про підприємництво”); обмеження недобросовісної конкуренції (Закон України “Про захист економічної конкуренції”); організаційно-правові засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій (Закон України “Про природні монополії”); основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів (Закон України “Про ціни і ціноутворення”); прогнозування та планування соціально-економічного розвитку країни (Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”); приватизація державної власності (Закон України “Про державну програму приватизації”); регулювання інвестиційної діяльності (Закони України “Про інвестиційну діяльність” та “Про захист іноземних інвестицій в Україні”); загальні організаційно-правові засади лізингу (Закон України “Про лізинг”); регулювання зовнішньоекономічної діяльності (Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”) тощо [23, с. 125].

Метою державного економічного регулювання економіки є досягнення найбільш ефективного економічного розвитку країни.

Суб'єктами державного економічного регулювання діяльності підприємства в Україні є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація України, Антимонопольний комітет України.

Об'єктом державного економічного регулювання є реальні потреби та інтереси кожного підприємства. Через вищезазначені суб'єкти регулювання держави здійснює вплив на розвиток підприємництва.

Державне регулювання діяльності підприємств покликане усунути суперечність, по-перше, між високою макроекономічною та соціально-політичною значущістю підприємництва, по-друге, між слабкою життєздатністю суб'єктів підприємництва сучасної ринкової економіки. Завдання розвитку державного сектору та державного підприємництва зображені в додатку 1 (див. рис. 1.1)

Фактори, що обумовлюють необхідність державного економічного регулювання діяльності підприємництва: 1) нездатність підприємницьких структур протистояти дисфункціям ринку; 2) монополізація виробництва; 3) постійне порушення рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією; 4) ускладнення відтворювальних процесів.

Нездатність значної кількості підприємницьких структур протистояти дисфункціям ринку породжує такі негативні явища: масове банкрутство підприємницьких структур; втрату державою платників податків (скорочення джерел поповнення державних доходів); посилення соціальної напруги, соціальної нестабільності; збільшення навантаження на державний бюджет (соціалізовані виплати) [6, c. 92].

Таким чином, найбільш далекоглядні державні діячі та економісти західних країн приходять до принципового висновку про те, що ринковий механізм має бути доповненим механізмом прямого державного регулювання економіки. В результаті реалізації даної концепції склався своєрідний тандем: ринковий механізм і механізм державного регулювання при провідній ролі ринку, який і регулює сучасну ринкову економіку.

1.2 Методи і принципи державного економічного регулювання підприємництва

Державне економічне регулювання діяльності здійснюється за допомогою арсеналу методів, тобто “способів впливу держави через законодавчі та виконавчі органи влади на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики” [11, с. 184].

Вибір вірної стратегічної національної економічної політики є стрижнем у формуванні методів державного регулювання, які залежать від таких чинників: характеру впливу, змісту та цільової спрямованості, тривалості дії, масштабу втручання.

Так, від характеру впливу державне регулювання може використовувати прямі та непрямі методи. До прямих відносяться такі, що реалізуються на основі прийнятих Верховною Радою України законодавчих актів і на яких ґрунтуються дії виконавчої влади. Непрямі - котрі ґрунтуються на використанні різних економічних фінансових важелів (податків, кредитів, відсотків, пільг тощо).

За тривалістю дії методи розподіляються на одноразові, постійні (умовно-постійні), дискретні (які змінюються із зміною політики держави).

В залежності від змісту всі методи державного регулювання поділяють на нормативно-правові, економічні, адміністративні [29, c. 14].

Економічні методи державного регулювання такі:

1. Грошово-кредитна політика: державні кредити; державні цінні папери; курси валют; індексування доходів.

2. Фінансово-бюджетна політика: державний бюджет; дотації; пільги; податки; субсидії; соціальні нормативи; субвенції.

3. Індикативне планування.

4. Цінова політика [13, c. 51].

У країнах з розвиненою ринковою економікою основним економічним методом регулювання ринку є грошове-кредитне регулювання. Саме грошово-кредитна система є тим економічним середовищем, у якому відбуваються всі найважливіші господарські процеси в ринковій економіці.

Основними засобами грошово-кредитного регулювання є: розміри банківських резервів, облікові ставки, операції на відкритому ринку, регулювання ліквідності комерційних банків.

Якщо грошова підсистема - це встановлена державою форма організації грошового обігу, то кредитна відображає сукупність кредитних відносин та інститутів, котрі організовують функціонування цих відносин.

Кредит характеризує економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою заздалегідь встановленого відсотка за користування нею. У всіх країнах існують три форми кредиту - державний, банківський і комерційний [7, c. 298].

Суть фінансово-бюджетних засобів регулювання полягає у встановленні державного оподаткування і державних витрат з таким розрахунком, щоб вони приходили економіку в стан рівноваги.

Використання засобів фінансово-бюджетного регулювання зводиться до: маніпулювання ставками податків, запровадження багатоканального формування бюджету (різні податки, збори, платежі, відрахування), координації державних витрат, амортизаційної політики [13, c. 51].

Важливими видами бюджетного фінансування є надання дотацій, субсидій і субвенцій. Дотації здійснюються для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів та покриття касових збитків окремих державних підприємств. Субсидії - допомога, яка виплачується з державного бюджету з метою підтримки населення, а також певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей народного господарства, розвиток яких має велике значення для розвитку економіки. Субвенції - один із видів державної фінансової допомоги центральним або місцевим органам влади, що надається на конкретні цілі.

До головних інструментів здійснення регулюючої функції держави щодо розвитку ринкових відносин в економіці належить податкова система. Принципами оподаткування є стабільність; обов'язковість; соціальна справедливість за визначення й стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів; передбачення відповідних пільг для окремих платників податків.

Згідно із законом “Про систему оподаткування” в Україні запроваджено низку податків, зборів та обов'язкових платежів. При цьому відповідні податки й платежі зараховуються частково або повністю до бюджетів різних рівнів (див. додаток 2).

З-поміж податкових надходжень та обов'язкових платежів у бюджет основними є податок на додану вартість (у середньому 50% цих надходжень), податок на прибуток (приблизно третина) та акцизний збір (решта).

Залежно від об'єкта оподаткування, податки поділяються на прямі і непрямі (опосередковані). Об'єктом прямого оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юридичної чи фізичної особи. До прямих податків належать податок на прибуток підприємств, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів тощо. Об'єктом непрямого оподаткування є не дохід, а витрата. Величина податку включається ціну товару і сплачується при купівлі товару. Непрямими податками є податок на додану вартість, акциз, мито.

Податок на додану вартість (ПДВ) -- це та частина новоствореної вартості, що сплачується у державний бюджет на кожному етапі виробництва товарів (виконання робіт, надання послуг). Переваги і недоліки ПДВ зображені у додатку 3. За об'єкт оподаткування береться валовий прибуток підприємства, зменшений на суму рентних платежів, доходи від продажу цінних паперів та пайової участі в діяльності інших суб'єктів господарювання або валовий дохід, тобто сума доходів від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і майна, нематеріальних активів і доходів від позареалізаційних операцій. Акцизний збір -- це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до їхньої ціни. Мито справляється з вартості або обсягу товарів, що підлягають митному контролю на території України. [7, c. 300].

Податок на прибуток підприємств - одна із найрозвиненіших форм оподаткування. Вилучаючи частину доходів юридичних осіб держава гарантує їм ефективніше використання капіталу, що залишається в їх розпорядженні. Плата за землю - це плата, яку введено з метою раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, проведення землеустрою та моніторингу земель, а також розвитку інфраструктури населених пунктів. Податок з власників транспортних засобів - є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування. [24, c. 77].

Серед засобів економічного регулювання важливе місце посідає цінова політика. Прямий державний контроль за цінами здійснюється в окремих випадках для захисту споживачів від монополістів, недобросовісної конкуренції, стимулювання випуску соціально значущих товарів (робіт, послуг). Це стосується цін на енергоносії, паливо, комунальні послуги, транспорт. У ролі засобів непрямого впливу держави на ціноутворення виступають: встановлення граничних рівнів рентабельності на окремі види продукції, валютна стабілізація, стимулювання особистих нагромаджень.

Специфічними засобами державного впливу на економіку виступає економічне прогнозування, програмування, планування. Головний зміст макроекономічного планування (програмування) полягає в розробці й науковому обґрунтуванні цілей, орієнтирів, пріоритетів та пропорцій соціально-економічного розвитку країни на певний перспективний період. На відміну від директивного індикативний план охоплює систему необов'язкових для суб'єктів ринкових відносин рекомендацій, а також засобів впливу на суспільне виробництво через фінансово-кредитний і податковий механізми [7, c. 296].

Основними принципами державного регулювання економіки прийнято вважати такі:

1) принцип розумної достатності (державі підпорядковуються тільки ті функції, які не можуть виконуватись іншими ланками господарської системи внаслідок їх обмеженої компетенції та недостатніх ресурсів);

2) принцип поступовості (командно-адміністративні методи регулювання замінюються правовими та економічними в міру створення об'єктивних умов - демонополізації, приватизації, стабілізації тощо);

3) принцип адекватності (система державних регуляторів економіки повинна відображати реальний стан соціально-економічного розвитку) [13, c. 38].

Отже, держава використовує безліч методів для безпосереднього або опосередкованого впливу на суб'єктів підприємницької діяльності, в яких проявляються різноманітні аспекти, що включають грошово-кредитне, фінансово-бюджетне регулювання, індикативне планування і цінову політику. Основним інструментом державного економічного регулювання діяльності підприємств є податкова система. Як правило, виділяють три найважливіші принципи державного економічного регулювання: принцип розумної достатності, поступовості та адекватності.

1.3 Економічні функції держави щодо розвитку підприємництва

Зміст і форми практичної реалізації названих методів і принципів державного регулювання економіки знаходять відображення у певній сукупності виконуваних державою економічних функції.

Держава може бути:

1) гальмом розвитку підприємництва, коли воно створює вкрай несприятливі умови для розвитку підприємництва або навіть забороняє його;

2) стороннім спостерігачем, коли держава прямо не протидіє розвиткові підприємництва, але водночас і не сприяє його розвитку;

3) прискорювачем підприємницького процесу, коли держава веде постійний і активний пошук заходів для залучення до підприємницького процесу нових економічних агентів.

Н. Саніахметова основними функціями держави як прискорювача підприємницького процесу виділяє освітні функції, тобто функції з професійної підготовки та виховання підприємницьких кадрів; функцію підтримки у фінансовому відношенні підприємців, які щойно вступили або вступають у сферу ділової активності; функцію створення для підприємців необхідної підприємницької інфраструктури [11, c. 76].

С. Покропивний виділяє такі економічні функції держави: 1. Забезпечення сприятливої правової бази. 2. Розробка та сприяння здійсненню стратегії економічного розвитку підприємництва. 3. Регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності. 4. Перерозподіл доходів і ресурсів, стабілізація економіки та соціальний захист населення. 5. Моніторинг і регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього природного середовища.

Розробка та сприяння здійсненню стратегії економічного розвитку підприємництва є однією з найголовніших функцій. Стратегічні напрямки розвитку економіки мають бути визначені в процесі макроекономічного планування, котре треба визнати центральною ланкою державного регулювання. Таке планування має передбачати: 1) досягнення цілей і розв'язання завдань, які не можуть бути досягнуті та розв'язані нижчими структурними ланками; 2) перехід від галузевого до територіального комплексного управління економікою з відданням переваги органічній взаємодії економічного й соціального прогресу; 3) сприяння формуванню нового господарського механізму, основною метою якого мають стати узгодження та реалізація інтересів усіх суб'єктів власності з орієнтацією на досягнення цілей більшості; 4) формування плану як певної сукупності цільових комплексних програм, межі та етапи реалізації котрих визначаються їхнім спрямуванням та змістом.

Дуже вагомою функцією держави у сфері управління економікою має стати регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності. Це зрозуміло, оскільки економічний розвиток кожної країни є наслідком її науково-технічного прогресу й відбувається насамперед через науково-технічні та організаційні інновації. Саме вони, як локомотиви, тягнуть за собою модернізацію та перебудову всієї економіки.

Важливою економічною функцією будь-якої держави є перерозподіл консолідованих (централізованих) доходів і ресурсів з метою сприяння збалансованому й стабільному розвитку підприємництва та нормальному життєзабезпеченню всіх верств суспільства і сфер його діяльності. Практична реалізація цієї функції передбачає: установлення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсій; трансфертні платежі (допомога багатодітним сім'ям, безробітним тощо); надання неподільних суспільних благ і послуг (шляхи сполучення, зв'язок, комунальні послуги тощо); регулювання цін; надання податкових пільг і застосування особливих податків (відрахувань), регулювання гранично допустимих розмірів інфляції та безробіття; забезпечення функціонування на належному рівні освіти, науки, культури, охорони здоров'я, збройних сил, владних структур тощо через (переважно) безпосереднє бюджетне фінансування і матеріально-технічне постачання.

Варто назвати окремо ще одну дуже важливу соціально-економічну функцію держави -- моніторинг і регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього природного середовища. Визначальними елементами обґрунтованої та далекоглядної екологічної політики держави мають бути: 1) гарантування екологічної безпеки, охорона та ефективне використання довкілля на засаді багатоманітності форм власності й прав користування відповідними видами природних ресурсів; 2) створення необхідних соціально-економічних умов для сприятливого спілкування людини з навколишнім природним середовищем; 3) опрацювання довгострокових і поточних екологічних програм, що передбачають не лише постійний моніторинг стану довкілля та здоров'я людини, а й низку заходів для ощадливого використання і відтворення природних ресурсів [7, c. 294].

Не можна не погодитись з О.Ковтун, що у сучасних умовах в Україні основними економічними функціями державного сектору є вирішення проблем перехідної економіки, реалізація цілей економічної політики держави стосовно ринкового реформування країни, що включає стабілізацію економічного розвитку, вихід з кризи; досягнення збалансованого економічного зростання; забезпечення структурних зрушень у країні, технічного оновлення та модернізації виробництва; сприяння підвищенню ефективності виробництва, конкурентноздатності економіки; забезпечення соціалізації економіки, послаблення соціальної напруги у суспільстві [9, c. 102].

Отже, держава у процесі регулювання діяльності підприємств виконує ряд функцій. Кожен науковець виділяє різні групи функцій держави щодо регулювання економічного сектору. Основними економічними функціями держави є: забезпечення сприятливої правової бази, розробка та сприяння здійсненню стратегії економічного розвитку підприємництва, регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності, перерозподіл доходів і ресурсів, стабілізація економіки та соціальний захист населення, моніторинг і регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього природного середовища.

2. Економічне регулювання ТОВ “Вайсе-Стиль” з боку держави

2.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ “Вайсе-Стиль”

ТОВ “Вайсе - стиль” має семидесятивосьмирічний досвід роботи в швейній галузі. Засноване підприємство наприкінці 1928 році на базі малих артілей і майстерень, нині це одне з підприємств, яке працює у швейній галузі відносно стабільно. За цей період підприємство пройшло шляхи неодноразових реорганізацій. Сьогодні швейне підприємство «Вайсе - стиль» широко відоме українському та зарубіжному покупцю, як виробник жіночого, чоловічого та дитячого одягу європейської якості, як надійний партнер відомих фірм Німеччини, Франції, Америки та Скандинавії. Підприємство має закінчений цикл виробництва: від створення ескізів моделей до готових швейних виробів та їх реалізації.

Товариство зареєстровано Виконавчим Комітетом Черкаської міської ради народних депутатів 29 жовтня 1993 року, реєстраційний номер №8836, ідентифікаційний код №14347701.

В своїй діяльності підприємство керується Господарським кодексом України, зокрема законом України “Про підприємства в Україні”, “Про власність”, Статутом, зареєстрованим у Черкаському міськвиконкомі, та іншим діючим законодавством України.

ТОВ “Вайсе - стиль” є юридичною особою з моменту державної реєстрації і діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності (включаючи валюту), має самостійний баланс, поточний рахунок та інші рахунки в банках, має печатку зі своїм найменуванням, фірмові бланки, штампи та інші реквізити.

Товариство для досягнення статутних цілей своєї діяльності та в порядку, встановленому законодавством України, використовує всі права та несе обов'язки, які не заборонені законодавством України та передбачені Статутом. ТОВ «Вайсе - стиль» несе відповідальність по своїх зобов'язаннях в межах належного йому майна, на яке згідно з законодавством України може бути звернено стягнення.

Юридична адреса підприємства: Україна, м. Черкаси, вул. Чехова, 72.

ТОВ “Вайсе - стиль” створилося з метою задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в його продукції та отримання від господарської діяльності прибутку.

Основним видом діяльності акціонерного товариства є виробництво та реалізація чоловічого та жіночого одягу: куртки, плащі, пальто, літрівки, костюми для жінок і чоловіків.

Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, планує та здійснює свою діяльність, виходячи з попиту на продукцію, що воно виробляє та необхідність забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємництва, підвищення доходів.

Швейні потоки обладнані машинами фірм “PFAFF” та “DURKOPP”, пароманикенами та прасками фірм “ROTONDI”. Здійснюється механізована подача в підвісному вигляді напівфабрикатів і готових швейних виробів. Автоматизований розкрій матеріалів “ІNVESTRONICA” значно покращив точність деталей крою, вдвічі зросла продуктивність праці.

За замовленням виготовляється одяг спеціального призначення:

- форменний одяг для митників, прикордонників та працівників міліції, національного банку;

- робочий одяг.

Постійно увага приділяється створенню нових колекцій одягу побутового призначення.

Щорічно на розвиток підприємства направляються кошти за рахунок власних інвестицій.

Швейна фабрика “Вайсе - стиль” працює переважно на замовлення. На сучасному етапі, 90 відсотків виробів замовляють іноземні фірми (Франція, Німеччина, Канада, США), 10 відсотків продукції відправляється на внутрішній ринок.

2.2 Особливості взаємовідносин “держава-підприємство” на прикладі ТОВ “Вайсе-Стиль”

Фактично державне економічне регулювання підприємства здійснюється опосередковано через подання звітностей підприємства до Державної податкової служби України (див. додаток 4, 5, 6, 7, 8, 9).

Основними сплаченими до бюджету прямими податками ТОВ “Вайсе - стиль” є: податок на прибуток підприємств, плата за землю та податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а непрямим - податок на додану вартість.

Також діяльність підприємства регулюється через закони, що впорядковують усі правовідносини між приватними та державними інтересами (Закони України “Про підприємства”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про ціни і ціноутворення”, “Про інвестиційну діяльність”, “Про захист іноземних інвестицій в Україні”, “Про лізинг”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про податок на прибуток”, “Про податок на додану вартість”, “Про податок з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” та іншими).

Таблиця 2.1 Основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ “Вайсе - стиль”

Показник	2004 рік	2005 рік	2006 рік
Валовий доход (без урахування ПДВ), тис. грн.	3603,0	3425,0	3204,0
Валові витрати (без урахування ПДВ), тис. грн.	3093,0	4342,0	3105,0

Валовий доход у 2004-2006 роках відображено на рис. 2.1 за допомогою діаграми:



Рис. 2.1. Валовий доход за 2004-2006 рр.

Рис. 2.2. Валові витрати за 2004-2006 рр.

Обчислимо валовий прибуток (збитки) від діяльності ТОВ “Вайсе - стиль” за 2004-2006 рр.:

2004 р.: Пр = 3603 - 3093 = 510 тис. грн.

2005 р.: Пр = 3425 - 4342 = -917 тис. грн.

2006 р.: Пр = 3204 - 3105 = 99 тис. грн.

Так, у 2004 р. і 2006 р. прибуток ТОВ “Вайсе - стиль” склав відповідно 510 тис. грн. і 99 тис. грн., у 2005 р. збитки становили відповідно 917 тис. грн.

Підприємство реалізує вироблену продукцію споживачеві, отримуючи за це грошову виручку. Як бачимо, у 2004 і 2006 рр. ТОВ “Вайсе - стиль” отримало незначні виробничі доходи, а у 2005 році навіть зазнало збитків. Та чистина виручки, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності називається прибутком. Це головне джерело фінансових ресурсів підприємства. Такий прибуток і підлягає оподаткуванню. Оскільки у 2005 році підприємство не отримало прибуток і мало лише збитки, воно було звільнено від стягнення податку на прибуток і не платило ПДВ.

Згідно фінансової звітності ТОВ “Вайсе - стиль” сплатило у 2004 році податку на прибуток 4 тис. грн., а у 2006 - 2 тис. грн. З 2004 по 2005 роки держава мала заборгованість перед підприємством з повернення сплачених податків і внесків. У 2006 заборгованість була ліквідована. Платежі, які ТОВ “Вайсе - стиль” сплатило по прямим податкам та ПДВ в 2004 - 2006 роках наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Платежі, які ТОВ “Вайсе - стиль” сплатило по прямим податкам та ПДВ в 2004 - 2006 роках (тис. грн.)

Показник	2004 р.	2005 р.	2006 р.
Податок на прибуток	4,00	-	2,00
Плата за землю	21,66	22,42	23,16
Податок з власників транспортних засобів	1,13	2,95	6,68
ПДВ	12,00	-	11,00
Всього сплачено податків	38,79	25,37	42,84

Скільки всього сплачено податків підприємством відображено на рис. 2.3.



Рис. 2.3. Всього сплачено податків ТОВ “Вайсе - стиль” за 2004-2006 роки

На кінець 2006 року підприємство не мало заборгованостей перед бюджетом по сплаті податків і немає перешкод з боки держави стосовно продовження виробничої діяльності.

3. Аналіз діючої системи державного економічного регулювання на ТОВ “Вайсе-Стиль”

3.1 Проблеми оподаткування підприємства як найголовнішого інструменту державного регулювання

Існуюча система формування державних доходів віддзеркалює недосконалість та суперечності перехідної економіки, та сформована в умовах високих соціальних зобов'язань держави і тому має переважно фіскальний характер. Ринкове реформування економіки супроводжувалось неодноразовими намаганнями удосконалити податкову систему. Як правило, такі спроби обмежувались запровадженням окремих законодавчих актів та були не достатньо адекватними стану економіки, що характеризується структурними диспропорціями, суттєвими обсягами тіньових оборотів, платіжною кризою.

Незважаючи на численні зміни, що досить часто вносяться до податкового законодавства і спрямовані на вдосконалення податкової системи України, вона не позбавлена серйозних недоліків:

1. Податкова система характеризується, передусім, фіскальною спрямованістю.

2. Нормативно-правова база оподаткування в Україні є складною неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми - недостатньо узгодженими, а інколи й суперечливими.

3. Застосування в Україні спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва поряд з позитивними наслідками (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) породило низку проблем: викривлення мотивації підприємницької діяльності, створення умов для побудови схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування; використання суб'єктів малого підприємництва, що застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов'язань підприємств, які працюють у загальному режимі оподаткування.

4. Система митно-тарифного регулювання не дозволяє оперативно реагувати на зміни кон'юнктури світових ринків, а також торговельних режимів в інших країнах та структури економіки в Україні.

5. Недосконалою є система формування коштів соціального призначення.

6. Податкова система України є дорогою в адмініструванні. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно із доходами бюджету, що забезпечуються за рахунок їх справляння.

7. Діяльність Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України, Державної митної служби України щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.

Крім зазначених недоліків існують недоліки системного характеру, породжені чинниками, що знаходяться за межами податкової системи. Серед них:

1) податкова заборгованість платників перед бюджетами та державними цільовими фондами;

2) бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ:

Основними причинами, що ускладнюють виконання державою зобов'язань перед платниками ПДВ є:

· пред'явлення необґрунтованих вимог на відшкодування ПДВ та заниження сум податкових зобов'язань;

· виконання прогнозних показників надходжень ПДВ до державного бюджету за рахунок неповернення платникам переплачених сум податку;

· недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування;

3) значні ухилення від оподаткування: ця проблема є однією з найгостріших в Україні та таких, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн;

4) нерівномірний розподіл податкового навантаження.

Недоліки системи оподаткування в Україні наведені також у додатку 10.

Недосконалість чинного законодавства можна прослідкувати на ТОВ “Вайсе-стиль”. Але для цього слід з'ясувати, що ж таке товариство з обмеженою відповідальністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це товариство, що має статутний фонд, розділений на частини, розмір яких визначається установчими документами. Якщо учасники товариства із додатковою відповідальністю відповідають за його борги не тільки внесками, а й належним їм майном, то учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть відповідальність у межах своїх внесків. Досить велика кількість підприємств на Україні - товариства з обмеженою відповідальністю. І це не випадково. Справа в тому, що власники підприємств такої форми власності мають можливості ухилятися від сплати податків шляхом надання невірних відомостей про доходи і видатки до Державної податкової адміністрації, адже відповідають в разі банкрутства лише а межах своїх внесків. За роки роботи такого товариства власникам вигідно отримані прибутки направляти не на поліпшення виробничої діяльності, а на безпосереднє задоволення своїх потреб.

Виходячи зі звітностей ТОВ “Вайсе - стиль” за 2004-2006 роки, можна сказати, що держава у 2004 році мала заборгованість перед підприємством - 46 тис. грн., а у 2005 році заборгованість була ліквідована. У 2005 році існували поточні зобов'язання підприємства за розрахунками з бюджетом - 41 тис. грн., але вже у 2006 році ці зобов'язання були виконані. У 2005 році підприємство не сплачувало податок на прибуток, а ПДВ було повернено підприємству.

В Україні існує широке поле протизаконної діяльності, фундаментом якого служить Закон України «Про податок на додану вартість». Після прийняття цього закону ПДВ, який раніше був одним із основних наповнювачів Держбюджету, перестав виконувати цю роль. Тому що зловживання і махінації з відшкодуванням ПДВ звели частку ПДВ, що залишається в Держбюджеті до 7-8 відсотків, чого не може бути на практиці. Різноманітність і нахабність злочинних схем навіть змусили Податкову службу створити спеціальну комісію по боротьбі з махінаціями щодо відшкодування ПДВ.

Звичайно, можна удосконалювати Закон України “Про податок на додану вартість”, приймати такі доповнення, які дадуть змогу зменшити кількість підприємств, які незаконно вимагають відшкодування ПДВ. Але у зв'язку з менталітетом громадян країн колишнього Радянського Союзу, що схильні до опортунізму в більшій мірі, ніж інші нації, правильнішим буде відмінити цей закон ввести прогресивні схеми підтримки збиткових виробництв.

Якщо ж закон не буде відмінено, то стосовно виплати відшкодування експортерам, як ТОВ “Вайсе - стиль”, слід зробити такі доповнення. Отримувати відшкодування ПДВ повинні лише ті експортери, які раніше сплатили ПДВ грошима і можуть це документально підтвердити, -- відшкодовувати потрібно тільки суми реально сплаченого, а не нарахованого податку. Щоб отримати право на повернення ПДВ із бюджету, підприємство разом із розрахунком експортного відшкодування має надати податковому органу митну декларацію на підтвердження того, що товар дійсно був експортований, та копії платіжних доручень, завірених банком, про розрахунки за придбаний товар (у разі реекспорту надається ввізна митна декларація). Якщо експортер не перерахував до бюджету грошей до подачі податкової декларації або, наприклад, розрахувався із постачальником за бартером, він не має права на відшкодування з бюджету дебетового сальдо ПДВ.

Пропозиції по вдосконаленню механізму справляння податків:

1. Зміни в законодавчих та нормативних документах. Зменшення їх кількості та уточнення позитивно вплине на порядок обчислення окремих податків та умови їх сплати. Зокрема слід відмінити відшкодування ПДВ, оскільки воно сприяє переходу значної частини підприємств у тіньовий сектор економіки, призводить до ухилення суб'єктів господарювання від сплати податку на додану вартість.

2. Установлення певних термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

3. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування, в разі встановленої необхідності.

4. Механізм застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання має бути дієвим. Штрафні санкції повинні застосовуватись за таких порушень: неподання або своєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків; приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому контролююча функція з боку податкових органів є необхідною та доцільною.

В умовах реформування податкової системи радикальних змін вимагає і бюджетний процес. Структуру місцевих податків слід переглянути і доповнити за рахунок підприємств, організацій і галузей виробництва, товарна продукція яких в основному використовується в межах регіону, тобто частка споживання їх в регіоні становить не менше 60%. Ці галузі мають працювати переважно на базі використання місцевих сировинних ресурсів.

Дотримання цих вимог забезпечать умови, при яких податки виступатимуть знаряддям та інструментом стабілізації, економічного процвітання в державі.

Висновки

Необхідність державного економічного регулювання діяльності підприємств обумовлюють такі фактори, як нездатність підприємницьких структур протистояти дисфункціям ринку, монополізація виробництва, постійне порушення рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією, а також ускладнення відтворювальних процесів.

Державне економічне регулювання підприємництва -- це система економічних заходів держави, поєднаних із правовими, організаційними та регулятивно-контролюючими і спрямованими на створення сприятливого підприємницького середовища й управління державним сектором для забезпечення ефективності та конкурентоздатності національної економіки.

До головних інструментів здійснення регулюючої функції держави щодо розвитку ринкових відносин в економіці належить податкова система. Залежно від об'єкта оподаткування, податки поділяються на прямі і непрямі (опосередковані). Об'єктом прямого оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юридичної чи фізичної особи. До прямих податків належать податок на прибуток підприємств, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів тощо. Об'єктом непрямого оподаткування є не дохід, а витрата. Непрямими податками є податок на додану вартість, акциз, мито.

Основними економічними функціями держави є: забезпечення сприятливої правової бази, розробка та сприяння здійсненню стратегії економічного розвитку підприємництва, регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності, перерозподіл доходів і ресурсів, стабілізація економіки та соціальний захист населення, моніторинг і регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього природного середовища.

ТОВ “Вайсе - стиль” створилося з метою задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в його продукції та отримання від господарської діяльності прибутку. Основним видом діяльності акціонерного товариства є виробництво та реалізація чоловічого та жіночого одягу: куртки, плащі, пальто.

Фактично державне економічне регулювання ТОВ “Вайсе - стиль” здійснюється опосередковано через подання звітностей підприємства до Державної податкової служби України. Саме податкова служба перевіряє звітності з ціллю забезпечити повноту та своєчасність сплати податків та зборів до бюджету.

Податкова система України не позбавлена серйозних недоліків, серед яких є такі: неузгодженість нормативно-правових актів, викривлення мотивації підприємницької діяльності, значні витрати на адміністрування, недосконалість системи формування коштів соціального призначення та інші. Однією із найсуттєвіших вад є відшкодування дебетового сальдо ПДВ підприємствам (Закон України “Про податок на додану вартість”).

Щоб виключити можливість зловживання ТОВ “Вайсе - стиль”, яке виступає експортером своєї продукції, статей цього закону, треба відшкодовувати суми тільки реально сплаченого ПДВ, підтвердженого відповідними документами. Але правильнішим буде не просто вдосконалювати цей закон (до якого і так щорічно вноситься понад 10 змін і доповнень), а взагалі виключити окремі пункти статті про відшкодування податку на додану вартість і ввести прогресивніші схеми підтримки збиткових виробництв.

Закони про податки з остаточними виправленнями і доповненнями слід включити до Податкового кодексу України, розгляд проекту якого підходить до завершення. Ухвалення Податкового кодексу сприятиме усуненню численних вад чинного податкового законодавства, а також необхідності постійно вносити у великій кількості зміни до нормативних актів із питань прямого оподаткування, зміни до яких і доповнення вносяться досить часто.

Виконання цих умов при створенні більш досконалого податкового законодавства, при яких податки виступатимуть знаряддям та інструментом стабілізації, дадуть можливість досягнути головної мети державного економічного регулювання - економічного процвітання в державі.

Список літератури

1. Законодавчі та нормативні акти

1. Господарський кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. (набирає чинності з 01.01.2004 р.). - Голос України. - 2003. - 14 березня.

2. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про плату за землю” від 29 червня 2004 року № 1911 - IV.

3. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про податок з власників транспортних засобів” від 11 вересня 2003 року № 1158 - IV.

4. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року. - Урядовий кур`єр. - 8 травня 1997 року.

2. Підручники

5. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 214 с.

6. Економіка підприємства: методичні вказівки до виконання курсових робіт / „Економіка підприємства„ Розробник: І.Ю.Серафимов; доц.., к.е.н. Черкаський банківський інститут. - Черкаси: кафедра економіки та економічної теорії, 2005. - 33 с.

7. Економіка підприємства: Підручник. (За ред. Покропивного С.Ф.) - К.: КНЕУ, 2000. - 528 c.

8. Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Сучасна економіка: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2005. - 298 с.

9. Ковтун О.І. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. - Львів: “Новий Світ - 2000”, 2006. - 432 с.

10. Михасюк І.Д. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Вища школа, 2000. - 318 с.

11. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: А.С.К., 2005. - 912 с.

12. Частов С.М., Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. та ін. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - 2-ге вид., доопрац. і допов. - К.: КНЕУ, 2004. - 440 с.

13. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 435 с.

3. Наукова література

14. Арзуманов Р., Климахіна О. Оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності. Фінанси України. - 2003. - №5. - С. 89-93.

15. Білик М.Д. Нові підходи до оцінки ефективності діяльності підприємств державного сектора економіки України. Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 8. - С. 3-7.

16. Бутук О. Деформація регулювання як загальна передумова системної кризи в пострадянській Україні. Банківська справа. - 2005. - № 4. С. 20-26.

17. Ващенко Р. Налоги в механизме государственного регулирования предпринимательства. Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 12. - С. 39-43.

18. Гончарова Н.Г. Теоретичні питання визначення змісту та структурних складових державного сектору економіки. Економіка. Фінанси. Право. - 2005. - № 8. - С. 9-17.

19. Гришан Ю. Державне регулювання діяльності підприємств у післяприватизаційний період. Економіка України. - 2000. - № 11. - С. 14-22.

20. Демиденко Л. Податкове планування як засіб збільшення фінансових ресурсів підприємства. Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №2. - С. 76-87.

21. Жаліло Я., Черніков Д. Дієвість економічної політики держави в контексті ринкового реформування. Економіка України. - 2000. - № 12. - С. 13-23.

22. Заклекта О., Фролова М. Еволюція державного регулювання малого підприємництва. Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2003. - № 1. - С. 35-39.

23. Ластовецький А. Зміст і спрямування державного регулювання підприємництва за умов перехідної економіки в Україні. Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 5. - С. 125-129.

24. Ластовецький А. Оподаткування - найголовніший посередній метод державного регулювання підприємництва. Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 7. - С. 76-81.

25. Майстренко О. Деякі питання вирішення колізій у податковому законодавстві України. Право України. - 2005. - № 9. - С. 95-99.