Зміст

Вступ

1. Основні поняття ринку

1.1. Сутність ринку

1.2. Закони функціонування ринку

2. Функції, структура та інфраструктура ринку

2.1. Функції ринку

2.2. Ринок як полісистемне утворення

2.3. Структура ринку

2.4. Ринкова інфраструктура

3. Сучасний стан ринку в Україні

3.1. Умови формування ринкової системи

3.2. Проблеми становлення ринкової системи в Україні

Висновок

Література

Вступ

Проголошення України незалежною державою відкрило реальні можливості переходу її до ринку.Подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного режиму,корінна перебудова економічних процесів шляхом здійснення радикальних реформ,спрямованих на ринкову трансформацію всіх сфер господарського життя суспільства - основні засади економічної та соціальної політики української держави.

Побудова розвинутого ринкового господарства - процес досить складний і тривалий.У розвинутих країнах Заходу він відбувся як природний,взаємопов'язаний з економічним і соціальним прогресом суспільства.

Ринок -- досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.

Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм-- це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок -- це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.

Цивілізований характер ринку в промислових розвинутих країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини.

Звичайно,Україна,як нова самостійна держава,що виникла на розколотому терені колишнього народногосподарського комплексу СРСР зі складною інфраструктурою,створеною за багато десятиріч,не може повторити за короткий час той шлях,який пройшов ринок Заходу.Вона може тільки розумно скористатися певним досвідом цих країн,а шлях переходу до ринкової системи має бути свій, з урахуванням усіх національних, політичних, економічних,географічних та інших особливостей історичного розвитку України.

Однак складність завдання полягає в тому,що немає у свті аналогів переходу до ринку великої держави з такою,як в Україні,спотвореною тоталітарною системою структурою господарства,високим рівнем монополізму в промисловості,залежністю тисяч промислових підприємств від постачальників окремих видів продукції,що залишилися за межами державних кордонів.В таких скрутних умовах,що склалися в Україні, в умовах глибокої економічної,фінансово-кредитної,паливно-сировинної,екологічної та іншишх криз перехід до реального ринку надзвичайно утруднений.

1.Основні поняття ринку

1.1 Сутність ринку

Ринкові відносини не є раз і назавжди даними, незмінними. Потрібно розрізняти простий обмін, купівлю-продаж і торгівлю. В першому випадку обмін товарів відбувається в один і той же час і в одному місці. В другому випадку відбувається поділ купівлі і продажі і в часі, і в просторі, сьогодні можна продати в одному місці, а через якийсь час купити необхідну річ у іншому місці. І, нарешті, в третьому випадку відособлення виробників і споживачів досягає вищого рівня, коли купівля і продаж здійснюються за посередництвом третіх осіб, коли існує торгівля як відособлена, самостійна галузь товарного господарства. Якщо до цього товаровиробник і споживач вступали у відносини безпосередньо, то тепер разом з виробниками і споживачами виступають працівники торгівлі як суб'єкти ринкових відносин. Це значно прискорює процес реалізації товарів, сприяє розширеному відтворюванню економіки. В той же час поява посередника між виробниками і споживачами ускладнює відносини в суспільстві. Для того щоб відшкодовувати витрати, пов'язані із обігом товарів, працівники сфери обігу використовують ту частку вартості, яку вони створюють, виконуючи ті операції, які є продовженням процесу виробництва у сфері обіг (транспортування, збереження, розфасовка і т. п.). При цьому вони привласнюють частка вартості, яку виробники передають їм за реалізацію їхніх товарів. Зменшуючи витрати обіг, вони дістають можливість для поліпшення матеріально-технічної бази торгівлі, посилення стимулів її працівникам і т. п.

Таким чином, відособлення товарного обіг і ринку як самостійної підсистеми товарного виробництва, яке відбулося внаслідок поглиблення суспільного розподілу праці, має величезне значення для прискорення обороту товарів, економії матеріальних і трудових ресурсів. Із стародавніх часів ринок визначався як місце торгівлі товарами (ринкова площа). Він і зараз існує в нашій країні у вигляді колгоспних ринків, де реалізуються, головним чином, продукти харчування. Є і речові ринки, де продаються товари народного споживання, але їхня питома вага в загальному об'ємі товарообігу порівняно невеликий. З поглибленням суспільного розподілу праці, розвитком товарного виробництва поняття «рынок» наповнюється новим змістом. В структурі суспільного виробництва утворюється сфера обігу. Вона, по суті, і є ринком, сферою обігу і реалізації товарів. [2.с.57]

Сучасний ринок -- це один з головних елементів складної системи господарювання, в якій тісно взаємодіють ринковий механізм і численні, перш за все державні, регулюючі інститути. Він включає також стан суспільної свідомості (культура, право-свідомість, ідеологія).

1.2 Закони функціонування ринку

ПОПИТ НА РИНКУ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

Попит на який-небудь продукт представляє собою попит відносно якоїсь галузі економіки. Практика показує наявність значної різноманітності продукції, призначеної для задоволення запитів споживачів. Всі види продукції володіють різній ступенем взаємозамінності.

Комбінована продукція галузі може розглядатися як товар або благо. Проте загальним критерієм приналежності якого-небудь продукту до тієї або іншої галузі можуть служити певні ознаки (форма, якість, ступінь рекламування і т.д.). Висока замінюваність передбачає, що товари задовольняють одну й ту саму потребу, але зміна ціни на взаємозамінні товари може спричинити за собою зміну попиту від одного продукту до іншого. Отже, механізм ринку дозволяє задовольняти тільки ті потреби, попит на які росте.

Індивідуальний і сукупний ринковий попит на товар

Розглянемо ситуацію, що складається на ринку якого-небудь товару А. Передбачимо, що при ціні 30 $ за одну умовну одиницю покупець готовий купити лише 1 одиницю блага А, при ціні 15 $ -- 3 одиниць і т.д. Залежність кількості проданих благ від рівня цін може бути представлена графіком (Мал.1).

Аналізуючи отриманий графік, легко помітити, що між ринковою ціною і кількістю реалізованого товару існує певний зворотний зв'язок. Висока ціна товару обмежує попит на нього, зменшення ж ціни, як правило, обумовлює зростання попиту на нього. Зображена крива попиту характеризує стан цін і об'єму продукції А на певний момент часу. Дана крива ілюструє закон зміни попиту. Вона має негативний нахил, що свідчить про бажання споживачів купити більшу кількість благ при меншій ціні. В загальному вигляд:

Q_D=F(Р)

де Q_D -- величина попиту (demand), Р -- ціна (price). Проте попит -- величина змінна. При цьому потрібно розрізняти зміну величини попиту, або об'єму опитів, і зміну характеру попиту. Величина попиту міняється тоді, коли змінна тільки ціна даного товару. Характер же попиту міняється тоді, коли змінюються фактори, що мали раніше постійні величини. Графічно зміни об'єму попиту виражаються в „русі” по кривій попиту вниз або вгору (Мал.1). Зміна ж попиту виражається в „русі” кривій попиту, в її зсуві управо або вліво (Мал.2). Представлена функція носить назву функції попиту -- функції, визначальної попит залежно від впливаючих на нього різних факторів.

Вище ми визначили вплив цінового фактора. Проте на попит роблять вплив і інші фактори:

=> величина і динаміка зміни доходу споживача;

=> зміна смаків і переваг;

=> розмір ринку і ін.

Мал. 1 Крива попиту

Попит є функцією всіх цих факторів:

Q_D=F(f1,f2...,f_n)

Мал. 2 Рух кривої попиту

Ці фактори сприяють зсуву кривої індивідуального попиту управо або вліво. Так, зміна грошових прибутків споживачів передбачає зсув кривої в положення D' (у разі їхнього збільшення) і в положення D`` (у разі їхнього зниження).

ПРОПОЗИЦІЯ НА РИНКУ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

Як і для попиту, розглянемо ситуацію, що складається на ринку збоку пропозиції. Наприклад, при ціні 20 $ виробник згоден продати лише 1 одиницю товару, при ціні 30 $ -- 4 одиниць, а при ціні 50 $ -- 7 одиниць товару А. Це може бути графічно представлена кривою пропозиції, спрямованою вгору зліва направо: це типова крива пропозиції (див. мал.3). Сукупна пропозиція на ринку представляється аналогічною кривіше за пропозицію, спрямований таким же чином, показуючою відношення між піною товару і кількістю цього товару, яка галузь плову продати на ринку в цілому. В загальному вигляді:

Qs=F(Р)

де Qs -- величина пропозиції (supply), Р -- ціна.

В економічній теорії ухвалено відкладати незалежну змінну (Р) по вертикальній, а залежну змінну (Qs) -- по горизонтальній осі. Крива має позитивний нахил, що свідчить про бажання виробника продати більшу кількість благ за більш високою ціною. Проте, окрім ціни, на пропозицію роблять вплив і інші чинники:

=> ціни фактор виробництва;

=> технологія;

=> кількість виробників-продавців ;

=> цінові і дефіцитні очікування агентів ринкової економіки;

=> розмір податків і т.д.

Пропозиція є функцією всіх цих факторів -- Qs=F(f1,f2...,f_n).

Залежність пропозиції від впливаючих на нього фактор називається функцією пропозиції.

Мал.3 Крива пропозиції

Форма кривої пропозиції товару обумовлена багато в чому технологією його виробництва, доступністю ресурсів, Використовуваних при виготовленні даного товару.

Крива пропозиції будується при дотриманні ряду умов.

=> витрати виробництва відомі, якщо вони зменшуються, виробники згодні запропонувати ту ж кількість товару, що і раніше, але за зниженими цінами, або більше -- за поточними цінами;

=> ціни на товари-замінники встановлені;

=> передбачається, що зміна ціни -- єдино можливий шлях.

Якщо перераховані умови міняються, то крива пропозиції переміщається: зростання пропонованої кількості товару за різними цінами викликає її переміщення управо і вниз, його скорочення -- викликає переміщення цієї кривої вліво і вгору.

Якщо умови постійні, то зміна ціни означає рух уздовж кривої пропозиції.

На ринку конкретне співвідношення попиту і пропозиції залежить від розмірів запасів товарів, динаміки цін на них і грошових прибутків населення, організації торгівлі, реклами і ін. фактор. Воно може придбавати три можливі варіанти. Один з них характеризується перевищенням пропозиції товару над попитом покупців. Такий випадок може бути результатом не тільки зайвого виробництва товару, але і непомірного збільшення цін на товари невисокої якості, дефіциту грошей у населення і інших обставин.

Другий варіант відрізняється від першого перевищенням попиту над пропозицією товару. В цьому випадку має місце незадоволений попит, товарний дефіцит. Ринок реагує на дефіцит прямим або прихованим зростанням цін. Виходом з цієї ситуації можуть бути збільшення виробництва товарів, що користуються попитом, підвищення цін і зменшення зростання грошових прибутків населення.

Третій варіант співвідношення попиту і пропозиції характеризується відповідністю між величиною і структурою попиту на товари, з одного боку, і величини і структури їхньої пропозиції з іншою, рівновагою попиту і пропозиції.

РИНКОВА РІВНОВАГА

В умовах ринкової економіки конкурентні сили сприяють синхронізації цін попиту і цін пропозиції, що приводить до вирівнювання об'ємів попиту і пропозиції. Ця ціна представляє собою величину, яка є обов'язковою для всіх продавців і покупців.

Рівноважна ціна (Pg) -- ціна, що врівноважує функцію попиту і функцію пропозиції, в результаті дії конкурентних сил.

Проте, рівновага може бути порушене через дію певних чинників. В цих випадках реальна ціна буде відрізнятися від рівноважної ціни.

Розрізняють стійку рівновагу і нестійку рівновагу.

Мал. 5. Графік ринкової рівноваги

Рівновага називається стійкою, якщо відхилення від нього супроводиться поверненням до первинного стану. Інакше має місце, нестійка рівновага.

2. Функції, структура та інфраструктура ринку

2.1 ФУНКЦІЇ РИНКУ

Сутність ринку знаходить своє вираження в його економічних і соціальних функціях. Світовий і національний досвід показує, що ринок робить величезний вплив на всі сторони життя суспільства. Можна виділити наступні основні економічні функції ринку.

1. Інформаційна функція. Її суть полягає в тому, що через систему цілого ряду показників (ціни, відсотки, кількість, якість і асортимент товарів і послуг і т. п.) ринок, як гігантський комп'ютер, збирає, переробляє і видає узагальнену інформацію в рамках тієї економічної території, яку він охоплює, інформує суспільство про стан економіки.

2. Посередницька функція. Ринок поєднує в єдину систему економічно відособлених, товаровиробників і споживачів. В результаті продавці і покупці знаходять один одного, у кожного з них з'являється можливість вибрати і відповідного покупця, і потрібного продавця.

3. Регулююча функція. Ринок дає відповіді на питання: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?

4. Ціноутворююча функція. Відомо, що у кожного товаровиробника складаються свої індивідуальні витрати і, отже, індивідуальні вартості і ціни. Тим часом ринок визнає лише суспільно необхідні витрати і відповідно суспільні, ринкові ціни, які одночасно відображають і потреби покупця, і рівень пропозиції товарної маси.

5. Функція економічності споживання, скорочення витрат обігу у сфері споживання (витрат покупців на придбання товарів) і відповідності попиту населення із заробітною платнею.

6. Стимулююча функція. Орієнтир ринкових цін на суспільний рівень витрат, на урахування попиту споживачів спонукає кожного товаровиробника економити свої індивідуальні витрати і представляти ринку ті товари, які потрібні покупцю.

8. Творчо-руйнівна функція. Ринок забезпечує динамічну зміну всіх господарських пропорцій між галузями і регіонами. Він як би руйнує стару структуру господарства і на кожному новому етапі розвитку формує нову структуру.

9. Диференціююча функція. Ринок розшаровує, диференціює товаровиробників. збагатив одних і розоряє інших. Загальновідомо, що середній цикл життя малого бізнесу не перевищує шести років, що, як правило, із початківців трьох кожних підприємців двоє розоряються в порівняно короткий період (1,5 - 2 року).

* підвищує ефективність виробництва, спонукає економити працю і ресурси;

* формує структуру господарства, що відповідає потребам і запитам споживача;

* багатовіковий досвід використання ринку свідчить про його природу, яка відповідає потребам суспільства;

* ринок збагатив певну частку населення,

Проте ринок не потрібно ідеалізувати, оскільки йому властиві недоліки. Можна указати вияви, що наслідують, негативного, впливи ринкового механізму на економічне і соціальне життя суспільства:

* як само регульована система ринок не є ідеальною системою, однією з форм порушення рівноваги і одночасно формою нестабільності економіки є інфляція, зростання цін;

* ринкова система не забезпечує повного використання ресурсів. Їй притаманна неповна зайнятість речовинних і трудових ресурсів. Безробіття - неминучий супутник ринку;

* ринок сам породжує чинники, які порушують свободу підприємця;

* ринок не враховує так званих негативних зовнішніх ефектів (наприклад, забруднення навколишнього середовища).

* ринок байдужий до виробництва так званих суспільних благ і послуг (національна оборона, охорона громадського порядку, виховання дітей і т. п.);

* ринок не здатний вирішити цілий ряд соціальних проблем: утримання пенсіонерів, хворих, інвалідів, сиріт і т. п.;

Все вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що ринковий механізм потребує регулювання. Такий механізм має змішана економіка.

2.2 Ринок як полісистемне утворення

Ринок як складне, полісистемне утворення має надзвичайно багату структуру. Його складовими є ринки: товарів, капіталу, фінансово-кредитний, валютний, трудових ресурсів, інформації, так званий тіньовий, а також ринкова інфраструктура. Кожний з перелічених елементів здатний функціонувати в так званому автономному режимі і тому має свою структурну побудову. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов'язані між собою в становленні та розвитку. Порушення цього взаємозв'язку стає серйозною перешкодою існування повноцінного ринкового середовища.

Ринкове середовище розмежовується за політико-адміністративними ознаками: ринки окремих областей, територій, регіонів, країн, коаліцій, континентів, світовий ринок. Крім того, в рамках конкретного ринкового середовища можуть функціонувати агенти різних форм власності та господарювання. Відповідно до цього ринок характеризується за критерієм конкурентоспроможності функціонуючих суб'єктів господарювання як монопольний чи оліголольний.

У монопольному ринку має місце диктат виробника, постачальника, продавця. Однак перевиробництво будь-якого виду продукції може продовжувати, а іноді й загострювати конкуренцію за її збут, тобто монополію недостатньо трактувати як антипод ринково-конкурентного середовища. Крім монополії ворогом останнього є також тотальний дефіцит.

Основу національної економіки становлять не тільки матеріальні галузі виробництва, а й система ринків. Маючи розгалужену й багаторівневу структуру, ринок за своїми функціями може бути товарним, де здійснюється кругооборот засобів виробництва і предметів споживання; фінансовим, де обертаються кредити й цінні папери; ринок капіталу, де обертаються кошти, призначені для інновацій; валютний ринок, де здійснюються фінансово-валютні операції; ринок праці - виступає як форма руху робочої сили. Лише такий комплексний за cвоїм змістом національний ринок зможе забезпечити економічну основу цілісності нашої держави. Водночас формування національного ринку України передбачає поглиблену спеціалізацію, утворення найсприятливіших умов для максимальної реалізації особливостей кожного регіону.

2.3 Структура ринку

Структуру ринку розглядають з різних точок зору, що пов'язано із складністю цієї системи господарських відносин, які стосуються усього комплексу економічних, політичних, соціальних, правових, моральних та інших аспектів життєдіяльності людини і суспільства. Розрізняють такі структурні ознаки класифікації ринків:

з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин;

з точки зору територіального підходу;

з точки зору конкретних видів характеристик товарів і послуг.

Насичення ринку споживання залежить від перебудови агропромислового комплексу, докорінної зміни відносин між сільським господарством та промисловістю, іншими галузями. Третина і більше вирощеної продукції ланів та ферм втрачається через низький розвиток переробної промисловості, нестачу холодильників, інших засобів зберігання продукції. Великі втрати продукції при транспортуванні. Отже, слід більш швидкими темпами розвивати галузі переробної продукції, інфраструктуру, що сприятиме зберіганню продукції, поліпшенню її якості і як наслідок - насиченості нею ринку.

Перепоною на шляху створення повноцінного ринку споживання на нинішньому етапі розвитку є монополія державної торгівлі, яку слід подолати. Це відбувається за рахунок відтворення приватних, кооперативних та інших підприємств торгівлі, які формують реальне ринкове середовище, де діє конкуренція.

Важлива роль у створенні споживчого ринку має належати державі. Це проведення гнучкої та ефективної інвестиційної політики щодо структурної перебудови народного господарства, кредитної, податкової політики в галузях, що виробляють товари народного споживання, зовнішньоекономічної політики з залученням іноземних інвесторів у галузі, що поставляють продукцію на ринок товарів споживання. Держава повинна стимулювати ділову активність у соціально значущих галузях.

Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб'єктів, їхня самостійність залежать від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення на неї цін, укладання договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва. Для досягнення цієї мети у нашій країні мають відбутися докорінні перетворення і якомога швидший перехід до вільної торгівлі засобами виробництва, де б її суб'єктами були різні власники. Це і є шлях побудови відповідного ринку, оскільки буде подоланий адміністративний монополізм, який безроздільно панував у нас у вигляді матеріально-технічного забезпечення і являв собою командний розподіл ресурсів централізовано встановленими фондами, що грунтувався на закріпленні виробників і споживачів один до одного.

Реальний ринок неможливий без розвиненої торгівлі засобами виробництва. Саме торгівлі, а не розподілу. Лише вона сприятиме певній заінтересованості підприємств у ефективному використанні матеріально - технічних ресурсів, примусить вивчати та прогнозувати попит, динамічно перебудувати виробництво з урахуванням замовлень споживачів, приймати оперативні самостійні рішення при зміні кон'юнктури. Ринок засобів виробництва, як і будь-який товарний ринок, передбачає економічну і юридичну відповідальність за виконання контрактів та поставок. Порушення їх призводить до втрати прибутку, а то і банкрутства. Демонополізація цього сектора економіки, відтворення в ньому розвиненого конкурентного середовища відбуваються через розвиток різноманітних форм власності у всіх галузях економіки, у тому числі й тих, що виробляють і реалізують засоби виробництва.

Ринок науково-технічних розробок та інформації. Цей сектор ринкового народного господарства обслуговує всі сфери людської діяльності. Без впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво не можна примножити національного багатства України, підвищити добробут її громадян, забезпечити їхнє духовне та інтелектуальне зростання. Цим визначається місце ринку науково-технічних розробок та інформації у суспільно-економічному житті. Проте значний науково-технічний потенціал у нашій країні використовується вкрай незадовільно. На винаходи, перспективні розробки, наукову інформацію майже немає попиту. Кількість підприємств, де використовувався хоча б один винахід, швидко зменшується, внаслідок чого невикористаними залишаються понад 80 відсотків винаходів, створених і зареєстрованих протягом 1985-1991 рр. зменшення обсягів застосування досягнень науки і техніки призводить до консервації технічної відсталості народного господарства України з застарілими технологіями, вкрай спрацьованими основними виробничими фондами, порушеною екологією, важкими та небезпечними для людей умовами праці.

Фінансовий ринок. Фінансовий ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля - продаж фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої ринкової економіки і включає: ринок капіталів(інвестиційний ринок),ринок кредитів, ринок цінних паперів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує оборот платіжних коштів, кредитів та цінних паперів. У розвиненому конкурентному середовищі він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємстві організацій, істотного розширення можливостей вишукування необхідних фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку.

Валютний ринок. Це такий специфічний ринок, де предметом купівлі - продажу є різні національні валюти. Їхнє функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. Зробити це можна, прирівнюючи, наприклад, український карбованець до американського долара, японської ієни, англійського фунта стерлінгів тощо. Якщо українські підприємці ввозять американські товари, слід розрахуватись доларами, за англійські - фунтами стерлінгів, за японські - ієнами. На валютному ринку відбувається взаємодія попиту на різні національні валюти та пропозиція їх, що і встановлює або доларова, або фунтова, або ієнна ціна українського карбованця. Інакше кажучи, за певну суму карбованців можна отримати 1 долар, а отже, і вартісне вираження товару.

Ринок праці(робочої сили).Створення повноцінного ринку праці є однією з найважливіших ланок у розвиненій ринковій системі й означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Такий вибір визначається суспільними потребами та індивідуальними можливостями, і тому заробітна плата працівників залежатиме від вартості робочої сили, попиту та пропозиції на неї.

Для того щоб об'єктом купівлі - продажу стала робоча сила, слід подолати прикріплення людини до житла, місцевості, надати їй можливості вільного переїзду в межах країни і поза нею. Досягти цього можна за умов створення ринку житла, вільного придбання будинку, квартири або оренди їх на певний час.

Тіньовий ринок. Ринок, який заборонений законом, називають тіньовим. Він є продовженням тіньової економіки, що являє собою несанкціоновану господарську діяльність. Така економіка існує у всіх країнах незалежно від соціально - економічного устрою.

Нелегальний ринок має таку саму структуру ,що й легальний(законний),тобто його елементами є і предмети споживання, і засоби виробництва, і кредит, і робоча сила.

Міжнародна практика до тіньвої економіки відносить два компоненти: заниження або приховування від обліку доходів від реалізованої у країні діяльності; доходи від незаконної в країні діяльності.

Перший компонент пов'язаний з легальними видами діяльності, доходи від якої приховуються з різних причин; це, зокрема, приховування від податкових органів нерегулярних заробітків та доходів.

Другий компонент називають нелегальною, підпільною або чорною економікою: наркобізнес, проституція, рекет та інші види злочинної діяльності. Ця діяльність переважно не створює повної продукції, лише перерозподіляє уже створені доходи.

Як бачимо, перелічені ринки, зберігаючи загальні риси, відрізняються об'єктом купівлі - продажу, специфікою ціноутворення, формування попиту та пропозиції, способом споживання і відтворення. Кожний ринок має своє місце реалізації (товарна, фондова, валютна біржа, біржа праці).Однак при цьому всі вони є елементами єдиного цілого, що й утворює інститут ринку.

2.4 Ринкова інфраструктура

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Вона містить такі елементи: аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, маркетинг, біржі, брокерські, страхові, аудиторські фірми, холдингові компанії та ін.(Табл 1)

Аукціони -- форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення. На аукціонах реалізують певні види товарів, які, як правило, користуються підвищеним попитом. Наприклад, головними центрами аукціонної торгівлі хутром є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Стокгольм, Санкт-Петербург, Москва. Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість пропонованих товарів.

Отже, аукціон -- це продаж реальних товарів на основі конкурсу покупців. Міжнародні аукціони -- переважно комерційні організації, які мають приміщення, необхідне обладнання та кваліфіковані кадри. Аукціони організують також спеціалізовані брокерські фірми, які перепродують товари своїх клієнтів за комісійну винагороду.

Торгово-промислові палати -- це комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв'язків з партнерами зарубіжних країн. Вони є юридичними особами, які діють на принципах повного комерційного розрахунку та самофінансування. Торгово-промислові палати надають цільові інформаційні послуги.

Торгові доми -- це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства.

Ярмарки -- надзвичайно важливий елемент ринкової інфраструктури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, національні та місцеві. Ярмарки -- це торги, ринки товарів, які періодично організовують в установленому місці. Свого часу вони відігравали важливу роль в економічному житті країн Західної Європи. З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно-обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозу великих партій наявного товару ярмарки перетворилися на ярмарки-виставки зразків товарів, які можна замовляти.

Маркетинг -- це динамічна система ринкової орієнтації. Як породження ринкової економіки він є відповідною філософією виробництва, в основу якої

Таблиця 1.Основні елементи інфраструктури ринку

3.2 Проблеми становлення ринкової системи в Україні

Канадський варіант приваблює своїми методами розв'язання соціальних питань, де велика частина витрат на медичне обслуговування, освіту здійснюється державою. В зв'язку з цим там більші податки. В США навпаки, податки менші, але ці витрати несуть самі громадяни.

У рамках ринкового господарства сучасного світу в різних країнах залежно від національних особливостей розвитку різне співвідношення приватної, колективної та державної власності. Наприклад, в Італії 58 відсотків підприємств є державними, в Ізраїлі 64 відсотки валового національного продукту (ВНП) виробляється в суспільному секторі, в Канаді у ньому зайнято близько 40 відсотків працюючих, у Швейцарії 65 відсотків власності є суспільною. До останнього часу адміністрація Тайваню контролювала всі великі промислові й транспортні корпорації, а також головні банки і торговельні компанії, забезпечуючи за рахунок державного бюджету і фінансованих ним підприємств більшу частину капітальних вкладень. Частка держави в капіталовкладеннях у ВНП США традиційно невелика і в 80-х роках становила близько 35 відсотків.

За якими ж критеріями має оцінюватись ефективність різних моделей ринкових економік? Для більшості країн, що переходять від індустріального до постіндустріального суспільства, або тих, що в нього вступають, такий критерій має зводитися до реалізації потенції особистості, забезпечення найсприятливіших економічних, соціальних, екологічних та психологічних умов для існування людини. Все це сприятиме соціальній злагоді в суспільстві, буде фактором подальшого розвитку економіки, науки, культури.