Організаційно-правова характеристика підприємства

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Факультет економіко-інформаційних технологій та управління

Кафедра економіки підприємства

Курсова робота

з дисципліни „Економіка підприємства”

Виконала:

студентка групи 206 ЕО

Керівник курсового проекту

Волошина Оксана Анатоліївна

Полтава 2008

ЗМІСТ

Розділ І. Організаційно-правова характеристика підприємства

1.1 Підприємство, мета створення і принципи діяльності, порядок створення та реєстрації підприємства

1.2 Розроблення документації, необхідної для реєстрації підприємства в місцевих органах влади

Розділ 2. Виробничі ресурси будівельного підприємства, характеристика та ефективність їх використання

2.1 Склад, структура та показники руху і використання персоналу підприємства

2.2 Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства

2.3 Визначення показників руху та продуктивності праці персоналу

Розділ 3. Склад, структура і показники використання основних виробничих фондів підприємства

3.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів; розрахунок технологічної структури

3.2 Визначення показників руху основних виробничих фондів

3.3 Визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів; розрахунки показників, які характеризують ефективність їх використання

3.4 Визначення амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації

Розділ 4. Склад, структура і показники використаня оборотних коштів підприємства

4.1 Характеристика, склад і структура оборотних коштів підприємства

4.2 Визначення середньорічного залишку оборотних коштів

4.3 Розрахунок показників, які характеризують ефективність використання оборотних коштів. Розрахунок розміру вивільнення (додаткового залучення) оборотних коштів у звітному році порівняно до базового року

5. Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Розділ І. Організаційно-правова характеристика підприємства

1.1 Підприємство, мета створення і принципи діяльності, порядок створення та реєстрації підприємства

Відповідно до ст. 62 Господарського Кодексу України:

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Щоб вважатися підприємством окономічна структура повинна мати кілька суттєвих ознак. Основні з них такі:

організаційна єдність; підприємство - це певним чином організований колектив зі своєю внутрішньою структурою і порядком управління;

відокремленість майна; підприємство повинне мати власне майно (зокрема, основний і оборотний капітал). Яке може використовуватися у певних цілях;

майнова відповідальність; підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно з чинним законодавством;

системна єдність засобів виробництва; підприємство поєднує е6кономічні ресурси для виробництва економічних благ та з метою отримання прибутку;

оперативно-господарська й економічна самостійність; підприємство самостійно укладає угоди та здійснює операції, саме отримує прибуток і зазнає втрат, за рахунок доходів забезпечує свою фінансову спроможність і умови для подальшого розвитку виробнцтва;

Роль підприємства в суспільному виробництві полягає в тому, що воно забезпечує , з одного боку, поєднання факторів виробництва, а з іншого - зв'язок між ресурсними і товарними ринками.

Суб'єкти, що формують організаційну систему підприємства, утворюють дві субсистеми. Одну становлять власники підприємства, іншу - колектив найманих працівників. При цьому самі власники можуть виконувати ті чи інші функції виробничої діяльності підприємства, а працівники підприємства можуть ставати його власниками (засновниками, акціонерами).

Підприємство самостійно здійснює:

У багатьох джерелах існування мети отримати прибуток вважається обов'язковою рисою, щоб віднести суб'єкт господарювання до категорії підприємства. Це дійсно є одним із ключових моментів для комерційних

підприємств. Вони функціонують в умовах повної економічної самостійності, коли витрати на функціонування підприємства цілком покриваються за рахунок доходів від виробничої діяльності.

Однак існує інший тип підприємств - некомерційні, чи неприбуткові, підприємства. Головна їх мета - виконання соціальних, екологічних або економічних функцій. Як правило, такі підприємства фінансуються з державного або місцевого бюджетів. Джерелами фінансування можуть бути також благодійні фонди, асоціативні кошти виробничих підприємств. Некомерційні підприємства можуть входити й окремою структурною (при цьому відносно самостійною) одиницею до складу виробничих підприємств. Ці підприємства можуть займатися різноманітною діяльністю: адміністративною, науковою, освітньою, моніторинговою, контролюючою, інформаційною, просвітницькою тощо. Конкретними формами даних підприємств можуть бути споживчі кооперативи, громадські та релігійні організації, фонди, галузеві або муніципальні лабораторії, установи, асоціації та спілки.

Відношення до власності є основним фактором у реалізації ключової тріади власності: володіти - розпоряджатися - використовувати. На абсолютно самостійних підприємствах реалізується вся зазначена тріада, тобто підприємства мають повне право власності на засоби виробництва й інше майно.

Унітарне підприємство, маючи право юридичної особи і будучи комерційною чи некомерційною організацією. Не отримує, однак, повного права власності на закріплене за ним майно. Воно є неподільним і не може бути розподілене за внесками, у тому числі між працівниками підприємства. Отже, у даному випадку реалізуються такі елементи тріади власності, як право використовувати.

Одним із найважливіших моментів для різних форм власності і господарювання є реалізація відповідальності підприємств за їх зобов'язаннями.

Охарактеризуємо докладніше деякі види підприємств.

Кооперативи є однією із форм колективної власності. Діяльність кооперативів грунтується на власній пряці їх членів. Крім того. Члени

кооперативу можуть вносити в його статутний фонд грошові і матеріальні паї, у зв'язку з чим розподіл доходів між членами кооперативу може здійснюватися не пайових внесків. Порядок розподілу доходів обумовлюється в статуті кооперативу.

Кооперативи мають право залучати в ході своєї комерційної діяльності найману робочу силу, яка не отримує при цьому права члена кооперативу.

Найбільшого поширення у світовій практиці набули господарські товариства, що створюються на основі об'єднання капіталу різних власників. Порядок утворення і діяльності цих спілок в Україні регламентується Законом "Про господарські товариства".

Господарські товариства в Україні поділяються на:

акціонерні товариства;

товариства з обмеженою відповідальністю;

товариства з додатковою відповідальністю;

повні товариства;

командитні товариства.

Акціонерним товариством називається організація, статутний фонд якої поділений на паї у вигляді акцій однакової номінальної вартості і яка відповідає за своїми зобов'язаннями тільки майном даного товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах наявних у них акцій. Акціонерні товариства можуть бути двох видів: відкриті і закриті.

Товариства з обмеженою відповідальністю - це організація, майнова відповідальність учасників якої не перевищує суми внесеного паю.

Товариство з додатковою відповідальністю відрізняється тим, що учасники такої організації відповідають за її зобов'язаннями не тільки внесками в статутний фонд, а у разі необхідності й їх власним майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до пайового внеску. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

У повному товаристві всі члени несуть повну відповідальність своїм власним майном за результати господарської діяльності даної організації. Прибуток, отриманий товариством за підсумками фінансового року, розподіляється між учасниками відповідно до внесківа у статутний фонд.

У командитному товаристві об'єднуються члени з повною відповідальністю (дійсні члени-керівники) і члени з відповідальністю, обмеженою особистими внесками в майно товариства (командисти). В установчій угоді обумовлюється розподіл прибутку між членами спілки пропорційно їх відповідальності.

Спільне підприємство створюється на об'єднанні майна як вітчизняних, так і зарубіжних учасників.

Індивідуальне приватне підприємство засновується на особистій власності громадян. Його власником є одна особа, що отримує весь дохід і зазнає всіх втрат від результатів господарської діяльності. Ці підприємства мають спрощену систему оподаткування, але виникають проблеми з одержанням кредиту.

За розміром усі підприємства, як правило, поділяються на 3 групи: малі, середні, великі. Щоб віднести підприємство до однієї із зазначених груп, застосовуються такі критерії:

кількість працюючих;

вартісний обсяг продукції, що виготовляється;

частка продукції, яка випускається даним підприємством, у загальному обсязі продукції країни чи галузі;

вартісна оцінка основних виробничих фондів.

Характеристика різних за формою добровільних об'єднань підприємств:

Асоціація-створюється з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність учасників.

Корпорація -- договірні об'єднання на засаді інтеграції науково-технічних, виробничих та комерційних функцій. Делегують окремі повноваження для централізованого регулювання діяльності учасників.

Концерн-- характеризується єдністю власності і контролю. Найчастіше інтегруються підприємства різних галузей та напрямків діяльності. У концернах підприємства втрачають свою самостійність, причому лідерство переходить до фінансових структур. Поширюється мережа міжнародних концернів.

Картелі -- об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності.

Синдикат -- різновид картелі, що передбачає створення спільного комерційного органу для забезпечення операцій постачання та збуту.

Трест -- монополістичне об'єднання підприємств у єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність.

Холдинг - форма об'єднання капіталів. Холдинг безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій учасників холдингу або інших об'єднань. Учасники холдингу мають юридичну й господарську самостійність, але контроль за основними питаннями залишається за холдинговою компанією.

Консорціум - тимчасові статутні об'єднання виробничого або банківського капіталу для досягнення спільної мети. Учасниками можуть бути суб'єкти будь-якої форми власності, міжнародні і навіть цілі держави.

Загальновизнаними атрибутами будь-якого підприємства вважаються надрукований на папері статут підприємства, вивіска, офіси і корпуси цехів, виробниче обладнання. Це підприємство, що існує в матеріальній реальності.

Проте підприємство може існувати не тільки в матеріальній, але й у віртуальній реальності.

Віртуальне підприємство - це існуючий у віртуальному просторі суб'єкт господарської діяльності, який можна ідентифікувати. До його складу входять фізичні і/або юридичні особи. Він має внутрішню структуру, розподіл обов'язків і регламентацію характеру взаємодії між учасниками.

Ключова особливість віртуального підприємства - це те, що основою об'єднання фізичних і юридичних осіб є сучасні інформаційні чи комунікаційні технології. Як правило, віртуальне підприємства створюються на тимчасовій основі.

Умовно можна виділити дві основні форми віртуальних підприємств:

а) внутрішньоорганізаційна - коли окремі виконавці, діючи за допомогою телезв'язку і користуючись єдиними банками даних, об'єднуються в систему (мережу) для виконання будь-яких функцій;

б) міжорганізаційна - коли окремі юридичні і фізичні особи на віртуальному рівні об'єднують свої ресурси для вирішення будь-якої проблеми.

Цілями створення міжорганізаційних віртуальних підприємств можуть бути: оптимізація розподілу ризиків; концентрація ресурсів; поєднання зусиль для розв'язання складних або термінових завдань; раціоналізація різних видів перевезень; спільна боротьба за ринки збуту.

Оскільки діяльність віртуальних підприємств не регламентується або майже не регламентується спеціальними юридичними угодами, а здійснюється на основі довіри, їх функціонування обумовлює кілька суттєвих вимог до учасників підприємств. Найважливішими з них є:

висока ділова культура і моральні якості;

професіоналізм;

оперативність виконання дій;

сувора дисципліна і самодисципліна;

толерантність до партнерів.

Створення віртуальних підприємств звичайно починається з отримання замовлень, ретельного підбору учасників об'єднання, їх ресурсів, аналізу попереднього досвіду і знань, розподілу функцій, техніко-економічного обгрунтування. При цьому на підприємствах існує централізоване управління, що координує зусилля окремих виконавців і розподіляє отримувані доходи.

Принципи у будь-якій сфері діяльності - це ті обов'язкові правила поведінки, якими зобов'язані керуватися і котрих повинні дотримуватись усі учасники даного процесу.

Відповідно до чинного законодавства в Україні підприємницька діяльність

здійснюється на основі таких принципів:

вільний вибір видів діяльності

залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, установлення цін відповідно до

законодавства;

вільне наймання працівників;

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

Реалізація принципів потребує відповідного механізму.

Механізм реалізації підприємницької діяльності формується під впливом конкретних умов господарювання і призначений для організації, здійснення та збереження цієї діяльності, досягнення цілі підприємця. Цей механізм визначається формою власності, чинним законодавством, рівнем економічного розвитку національної економіки, фінансово-кредитної і банківської систем тощо.

Сутність механізму реалізації підприємницької діяльності полягає у тому, що він є конкретним господарським інструментом, завдяки якому організовується і досягає цілі діяльність суб'єктів підприємництва.

Наукові розроблення сучасних економістів структурують механізм реалізації підприємницької діяльності за певними ознаками, згідно з якими розрізняють:

економічний механізм;

соціальний механізм;

організаційний механізм.

Економічний механіхм грунтується на використанні вартісних інструментів, які є необхідною передумовою функціонування підприємства в ринкових умовах.

Соціальний механізм формується і діє згідно з інтересами підприємця та інших учасників підприємницького процесу.

Організаційний механізм формує ланки організації підприємницької діяльності протягом повного життєвого циклу підприємницької структури: реєстрація, функціонування, державна підтримка, регулювання, міжнародна підтримка, донорські організації, ринкова інфраструктура, ліцензування, лізинг, запобігання банкрутству, санація, банкрутство і порядок ліквідації підприємницької структури.

Життєвий цикл підприємства починається з моменту державної реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності. Органами державної реєстрації в Україні є виконавчі комітети міських і районних рад народних депутатів, районні держадміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання.

Юридична особа - суб'єкт цивільного права, який відповідає певним вимогам законодавства. Ознаки юридичної особи:

Незалежність існування від інших осіб, які входять до її складу і які можуть змінюватись;

Наявність майна, відокремленого від інших осіб;

Право придбання, користування і розпорядження власністю, а також право здійснювати від свого імені дозволені законом дії;

Право від свого імені бути позивачем у суді та арбітражі;

самостійна майнова відповідальність;

наявність розрахункового та інших рахунків у банках, самостійного балансу, печатки зі своєю назвою, товарного знаку.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються такі документи:

рішення власника(власників) майна або уповноваженого ним(ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів;

статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємства реєстраційна картка встановленого зразка, яка водночас є заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Підприємство діє на підставі статуту. Останній затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участі трудового колективу. Статут підприємства є його головним документом і містить такі пункти:

власник підприємства;

найменування підприємства;

місцезнаходження;

половні напрямки діяльності;

органи управління та контролю, порядок їх формування;

порядок утворення і використання майна підприємства;

розподіл прибутку(доходу);

умови реорганізації та ліквідації підприємства.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом, який надається органам державної реєстрації органам державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації надсилають примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу й органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії, представництва без створення юридичної особи. Відкриття цих підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії або представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації у свою реєстраційну картку.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

За держану реєстрацію стягується плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі зміни назви, організаційно-правової форми, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані подати документи для перереєстрації у місячний термін з моменту настання зазначених змін.

Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у порядку, установленому для його реєстрації.

У разі перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності на зазначений об'єкт.

Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника(власників) або уповноважених ним органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду у разі:

Визнання установчих документів недійсними або такими, що суперечать законодавству;

Здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України;

Несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження;

Визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом;

Неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з законодавством.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи. Перелік цих документів визначається Кабінетом Міністрів України шляхом виключення його з Реєстру суб'єкта підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Згідно до ст. 51 Господарського Кодексу України підприємницька діяльність припиняється:

з власної ініціативи;

у разі закінчення строку дії ліцензії;

у разі припинення існування підприємця;

на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

1.2 Розроблення документації, необхідної для реєстрації підприємства в місцевих органах влади

Відповідно до виданого завдання наводжу характеристику приватного підприємства і подаю реальні установчі документи приватного підприємства "Астра".

Як зазначено у ст. 113 п.1 Господарського Кодексу України:

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Приватне підприємство ґрунтується на праві власності однієї особи або сім'ї, котрі отримують весь дохід і несуть увесь ризик від бізнесу. Власник приватного підприємства несе відповідальність щодо зобов'язань підприємства в межах, визначених його статутом (див. додаток 1).

Як правило, власники є одночасно і керівниками. Це одна з найбільш поширених простих і динамічних форм бізнесу.

До переваг малого бізнесу належать:

невелика капіталомісткість і доступність;

оперативність на ринку (з точки зору поведінки);

простота в організації ;

самостійність і свобода дій підприємця;

поєднання в одній особі і власника, і працівника;

забезпеченість конфіденційності та захищеності власної інформації;

висока адаптованість до змінюваних умов господарювання та вимог ринку;

відсутність бюрократизму в управлінні;

швидка ліквідність фірми;

поєднання професій;

підтримання та розвиток підприємницького духу в суспільстві тощо.

До недоліків малого бізнесу належать:

труднощі в залученні великих капіталів;

необмежена відповідальність за боргові зобов'язання;

недостатня ефективність менеджменту;

невизначеність перспективи.

Одноосібні фірми існують завдяки ініціативі однієї людини - власника. Доля такої фірми тісно пов'язана з долею її власника. Часто смерть власника фірми, зміна місця проживання або зміна складу сім'ї є причиною її ліквідації.

Невизначеність життєвого циклу такої фірми впливає на ставлення до неї з боку підприємств, що мають з нею ділові стосунки. Вони, наприклад, не прагнуть укладати з такою фірмою довгострокових інвестиційних угод.

2. Виробничі ресурси будівельного підприємства, характеристика та ефективність їх використання

2.1 Склад, структура та показники руху і використання персоналу підприємства

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їхня майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства та організації країни.

Персонал підприємства - це сукупність фізичних осіб, які мають відносини з підприємством як з юридичною особою, які регулюються договором найму.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту).

З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників підрозділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності, тобто промислово - виробничий персонал і невиробничий. До першої групи відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково - дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони - тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До другої групи входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва і житлово-комунальне господарство, дитячі садки, амбулаторії, навчальні заклади тощо.

Згідно з характером функції, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори, начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно - технічні, економічні та інші роботи : інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема - діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі - друкарки тощо.

Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а Током зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

За характером участі в виробничо-господарській діяльності персонал підприємства поділяють на дві групи:

В будівництві:

Перша група. Працівники зайняті на будівельно-монтажних роботах та в підсобному виробництві.

Друга група. Працівники зайняті в обслуговуючому та інших господарствах.

В промисловості:

До першої групи відносять промислово-виробничий потенціал-це всі працівники зайняті в виробництві чи його обслуговуванні (робітники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництвах, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони).

До другої групи відносять непромисловий потенціал-це працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не пов'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва (житлово-комунальне господарство, дитячі садки, амбулаторії, навчальні заклади тощо).

Відповідно до характеру і складу виконуваних робіт персонал підприємства класифікують за професіями, спеціальностями і класифікаціями:

Професія - це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність - це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Кваліфікація - це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи іншій посаді. Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації(працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації( працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвітом), спеціалістів середньої кваліфікації( працівники з середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів - практиків( працівники, що займають відповідні посади, але не мають спеціальної освіти).

В аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на основних - тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції та допоміжних - тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва.

Наявність персоналу підприємства характеризується його чисельністю. Чисельність працівників не залишаються постійною, а безперервно змінюється внаслідок того, що підприємство здійснює протягом того чи іншого періоду найм та звільнення робочої сили. Точним та охоплюючи всі особливості змінення кількості працівників протягом звітного періоду є метод визначення середньоспискової чисельності, виходячи з даних про кількість осіб, які є у списках підприємства за кожен день звітного періоду. Підсумовуючи ці дані за усі календарні дні місяця, отримуємо суму спискових чисел, яку і ділимо на число календарних днів місяця (включаючи як робочі, так і вихідні та святкові дні).Середньооблікова чисельність працівників за рік визначається як сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді. Середньоспискова чисельність робітників за звітний рік визначається, використовуючи формулу:

Спискова чисельність визначається шляхом підрахування працівників спискового складу, прийнятих на роботу на термін не менше одного дня.

Явочна чисельність характеризує число працівників підприємства, що явилися на роботу в робочі дні. Зіставлення вищезгаданих показників чисельності дає можливість виявити резерви у використанні робочої сили. Забезпечення підприємства кадрами визначається діленням фактичної чисельності працівників на розрахункову величину чисельності працівників

2.2 Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства

Таблиця 2.1 Вихідні дані для визначення середньоспискової чисельностіперсоналу підприємства

Середньоспискрва чисельність працівників (в т.ч. робочих) базовий рік, чол	Чисельність робітників на 1 січня звітного року, чоловік	Надійшло робітників протягом року, чоловік:	Вибуло робітників протягом року, чоловік,	Чисельність керівників спеціалістів і службовців, чоловік
		Чисельник - дата надходження. Знаменник - чисельність робітників, які поступили	Усього	у тому числі з причин:
				За власним бажанням	В зв'язку з виходом на пенсію	В зв'язку з призивом на дійсну військову службу	В зв'язку з вступом до ВНЗ	За поруш.труд. дисципліни
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
125(115)	113	17,02	5,04	20,06	3,09	15,11	14	15,03	10,05	13,07	15,08	10,10	11
		2	3	1	2	3		5	2	2	3	2

Визначаємо середньоспискову чисельність робітників за звітний рік.

Для визначення середньоспискової чисельності робітників використовують формулу:

, де

- чисельність робітників на протязі Інго періоду, чол.

- період часу, днів.

чол.

Так як виділяють категорії персоналу то визначимо структуру персоналу у базовий і звітний роки по наступним розрахункам:

Таблиця 2.3 Структура підприємства в даному році

Назва показника	Наявність на початок року (п.р.)	Надійшло, чоловік	Вибуло, чоловік	Наявність на кінець року (к.р.)	Відхилення
					Абсолютне Тр	Відносне Тр; %
Всього персонал підприємста	124	11	14	121	-3	97,5
В тому числі робітників	113	11	14	110	-3	97,3
АУП	11	-	-	11	-	100

Абсолютне відхилення всього персоналу = 121-124=-3

Абсолютне відхилення робітників=110-113=-3

Відносне відхилення всього персоналу=121/124*100=97,5%

Відносне відхилення робітників=110/113*100=97,3%

На кінець року наявність персоналу зменшилась на три чоловіка у порівняні з минулим роком.

Знаходимо дольову частку робітників в загальній структурі персоналу(в звітному році):

Визначення дольової частки керівників та спеціалістів в загальній структурі персоналу в базовому році:

Зобразимо отримані дані графічно

Графік1

Графік 2

2.3 Визначення показників руху та продуктивності праці персоналу

Рух робочої сили представляє собою процес прибуття, вибуття і переміщення спискової чисельності робітників. Рух такого роду характеризується плинністю кадрів.

- коефіцієнт обороту з прийому кадрів визначається відношенням кількості робітників, прийнятих на роботу за даний період до середньоспискової чисельності за той же період

, де

_ чисельність прийнятих на роботу, чол.

_ середньоспискова чисельність працюючих, чол.

=9,01%

- коефіцієнт обертання при звільненні кадрів визначається відношенням кількості робітників, звільнених по всім причинам за даний період до середньоспискової чисельності за той же період

, де

_ загальна чисельність звільнених, чол.

=11,4%

- - коефіцієнт із загального обігу кадрів дорівнює відношенню сумі коефіцієнтів обороту з прийому і вибуття кадрів до середньоспискової чисельності за той же період коефіцієнт загального обороту



=20,4%

- коефіцієнт плинності кадрів визначається відношенням чисельності робітників, звільнених через порушення трудової дисципліни і за власним бажанням за звітний період до середньоспискової чисельності за той же період

, де

_ чисельність звільнених за власним бажанням, чол.

_ чисельність звільнених за порушення трудової дисципліни, чол.

Із отриманих даних видно, що у звітному періоді на підприємстві було прийнято 7,9% середньоспискової чисельності робітників, тоді як звільнено за цей же період на 10.9% більше.

Звільнення за власним бажанням і через порушення трудової дисципліни є для підприємства небажаними, оскільки призводять до затрат на додаткове наймання робітників і їх підготовку.

Загальний обіг руху персоналу визначається як сума коефіцієнтів обігу з прийому і вибуття персоналу. Він складає 18,8 % від середньоспискової чисельності.

Використання персоналу підприємства характеризується таким показником як виробіток. Згідно вартісному методу виробіток визначається як відношення об'єму продукції до затрат часу, які виражені у середньосписковій чисельності робітників.

Виробіток робітників у базовому році дорівнює відношенню виконаного об'єму робіт до середньоспискової чисельності робітників.

, де

- обсяг будівельно - монтажних робіт;

- середньоспискова чисельність персоналу

Виробіток працівників у базовому році дорівнює відношенню виконаного об'єму робіт до середньоспискової чисельності працівників у базовому році.

(грн./чол.)

(грн./чол.)

Аналогічно розраховуємо виробіток робітників і працівників у звітному році, відповідно використовуючи дані звітного року.

(грн./чол.)

(грн./чол.)

Висновок

Аналізуючи динаміку продуктивності праці видно, що у звітному періоді продуктивність праці робітників і працівників в цілому зросла в порівнянні з базовим періодом, що безперечно є сприятливим для діяльності підприємства.

Головним показником звітності підприємства по праці є середньоспискова чисельність працівників. Згідно з вихідними даними курсового проекту вона складала 125 чоловік у базовому році, в тому числі 115чоловік - робітники, у звітному році середньоспискова чисельність працівників і робітників зменшилася і стала складати 122 і 111 чоловік відповідно. Аналізуючи дану структуру персоналу, можна сказати, що через зменшення долі робітників у структурі у звітному році збільшилася доля керівників, спеціалістів і службовців , що являється негативним фактором, тому що це призведе до затрат на наймання додаткових робітників і їх навчання. Однак, якщо ці зміни дозволять підвищити продуктивність праці і ефективність виробництва, то це можна вважати позитивним фактором. Продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили і підвищення даного показника є одним із найважливіших завдань суспільного виробництва.

Підвищенню продуктивності праці сприяє механізація і автоматизація виробництва, модернізація обладнання, застосування ефективних видів сировини, удосконалення технології виробництва.

3. Склад, структура і показники використання основних виробничих фондів підприємства

3.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів; розрахунок технологічної структури

Виробничі фонди підприємства в залежності від тривалості функціонування у виробничому процесі, від зміни натурально-речовинної форми і від способу перенесення вартості на готову продукцію поділяються на:

основні

оборотні

У свою чергу основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі основні фонди.

Виробничі основні фонди - це та частина виробничих фондів, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речовинну форму і передають свою вартість на вартість продукції, що виготовляється, частинами у виді амортизаційних відрахувань.

Невиробничі основні фонди - це житлові будинки, об'єкти охорони здоров'я, культурно-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємства, зберігають свою натурально-речовинну форму, але не беруть участі у процесі виробництва, тому не переносять свою вартість на вартість продукції, що виготовляється; їхня вартість зникає в процесі споживання.

Склад виробничих основних фондів у залежності від їхніх функцій у процесі виробництва однотиповості технічних характеристик для цілей статистики, економічного аналізу і бух обліку поділяються на 9 груп:

земельні ділянки

капітальні витрати на покращення земель

будинки, споруди, передавальні пристрої

Будинки - це будівлі, у яких відбуваються процеси основних, підсобних і допоміжних виробництв, а також розміщується управлінський персонал (будівля цеху, майстерня, гараж, склад, адміністративно-господарська будівля). Споруди - це інженерно-будівельні об'єкти, нафтові і газові свердловини, тунелі, очисні споруди, мости, дороги. Передавальні пристрої - це сукупність об'єктів для передачі електричної, теплової і інших видів енергії, а також переміщенні рідких і газоподібних речовин (водопроводи, тепломережі, лінії електропередач, радіо і телефонний зв'язок, нафтопроводи та ін.).

4. Машини й устаткування. В цій групі в залежності від особливості підприємства виділяють декілька підгруп:

силові машини і устаткування (різного роду машини-генератори і машини-двигуни). Машини-генератори забезпечують виробництво теплової і електричної енергії. Машини-двигуни забезпечують виробництво енергії руху (шляхом перетворення енергії води, тепла в механічну енергію). До складу цієї групи виробничих фондів входять парові, газові, гідротурбіни, електродвигуни, парові котли, локомобілі, пересувні електростанції, електропоїзди, силові трансформатори і інше енергетичне обладнання.

робочі машини і обладнання - машини і механізми, які безпосередньо приймають участь у виробництві. Для промислових підприємств до них відносяться: верстати, преси та ін. Для будівельних підприємств - екскаватори, бульдозери, бетономішалки, катки, підйомні крани, лебідки та ін.

обчислювальна техніка та інформаційні системи.

вимірювальні і регулюючі пристрої.

Найважливіша складова - робочі машини і обладнання; вони безпосередньо впливають на предмети праці, змінюючи їх.

5. Транспортні засоби - пересувні засоби залізничного транспорту, вагони, вантажний і легковий автотранспорт, автонавантажувачі, авто і електрокари.

6. Інструменти, приналежності, виробничий і господарський інвентар - механізовані і немеханізовані засоби ручної праці, термін служби яких більше 1 року (робочі столи, офісне обладнання, меблі, інструмент).

7. Робочий і продуктивний скот.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші види основних фондів

Виробнича структура основних фондів - це співвідношення різних груп основних фондів у їх загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частини основних фондів.

До активної частини належать основні фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі ( машини, устаткування, інструменти, прилади, пристрої вимірювання тощо).

До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва.

Прогресивною є така структура основних фондів, де частка активної частини зростає.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.

Вікова структура основних фондів - це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості. Найчастіше виділяють такі вікові групи основних фондів:

нові основні фонди, терміном експлуатації до 5 років;

5 - 10 років;

10 - 15 років;

15 - 20 років;

старі основні фонди, терміном експлуатації понад 20 років.

У високотехнологічних галузях, де темпи оновлення основних фондів досить високі, можуть бути прийняті інші, «вужчі» вікові інтервали.

Облік основних фондів здійснюється у натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники (площа, об'єм, потужність тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, для удосконалення складу основних фондів і т. д.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання вартості продукції.

Оцінку основних фондів здійснюють залежно від:

моменту проведення оцінки;

стану основних засобів.

Залежно від моменту проведення оцінки вартість основних фондів визначається як:

1. Первісна вартість - це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс.

2. Відновна вартість - це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва.

У Національних стандартах бухгалтерського обліку в Україні виділений ще один вид оцінки основних фондів - справедлива вартість. Це - первісна вартість основних фондів, одержаних в обміні. Справедливою вартістю у більшості випадків вважається ринкова вартість основних фондів, яка визначається професійними оцінювачами-експертами. В разі неможливості такої оцінки основні фонди переоцінюються за відновною вартістю або за відновною вартістю з урахуванням зношення.

Також важливою є класифікація, яка застосовується для цілей податкового обліку. Всі основні фонди поділяються на чотири групи:

1) Будинки, споруди та передавальні пристрої;

2)Автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації, різне конторське обладнання та приладдя;

3)Інші основні фонди, невключені до груп 1), 2),

4)комп'ютери, оргтехніка .

Таблиця 3.1 Вихідні дані для визначення середньорічної вартості основних фондів та показників їх руху

Варіант	Найменування показників	Основні фонди, у тому числі
		Будівлі	Споруди	Передавальні пристрої	Машини й устаткування	Транспортні засоби	Інструмент виробничий, господарський інвентар	Інші основні фонди	земля	капітальні витрати на поліпшення землі	робоча і продуктивна худоба	Багаторічні насадження
27	Наявність основних фондів на початок року, грн..	41000	40840	28600	109050	37100	4020	3800	24500	4500	-	3000
	Надходження основних фондів протягом року (+); вибуття (-); грн..	+4000	+2070	-1900	+2500	-1130	+1080	-1300	+2580	-630	-	+420
	Місяць надходження, вибуття	03	02	08	06	07	04	11	05	07	-	02

Поступило основних фондів=4000+2070+2500+1080+2580+420=12650 (грн.)

Вибуло основних фондів=1900+1130+1300+630=4960 (грн.)

Таблиця 3.2 Розрахунок технологічної структури основних фондів на початок і на кінець звітного року

Групи ОФ	На початок звітного року	На кінець звітного року
	Сума ОФ	%	Сума ОФ	%
Земельні ділянки	24500	8,26	27080	8,9
Капітальні витрати на покращення земель	4500	1,52	3870	1,3
Будинки, споруди, передавальні пристрої	110440	37,26	114610	37,7
Машини й устаткування	109050	36,8	111550	36,3
Транспортні засоби	37100	12,52	35970	11,83
Інструменти, приналежності, виробничий і господарський інвентар	4020	1,35	5100	1,7
Робочий і продуктивний скот	-	-	-	-
Багаторічні насадження	3000	1,01	3420	1,12
Інші види основних фондів	3800	1,28	2500	0,82
	296410	100,00	304100	100,00

Таблиця 3.3 Класифікація основних фондів відповідно до податкового методу

Основні фонди	Наявність ОФ,грн.	Структура ОФ,%
	Поч.року	Кін.року	Поч.року	Кін.року
1 група	114940	118480	42,3	42,8
2 група	41120	41070	15,1	14,8
3 група	115850	117470	42,6	42,4
4 група	-	-	-	-
Всього	271910	277020	100	100
Земля	24500	27080
Загальна сума і %	296410	304100

Таблиця 3.4 Класифікація основних фондів в залежності від виробничої структури

Основні фонди	Наявність, грн.	Структура, %
	поч. Року	Кінець року	Поч. Року	Кінець року
Активні: машини й устаткування інвентар, інші основні фонди.	116870	119150	39,4	39,2
Пасивні: будівлі, споруди, передавальні пристрої, багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба, земля, транспортні засоби	179540	184950	60,6	60,8
Разом:	296410	304100	100	100

3.2 Визначення показників руху основних виробничих фондів

За даними підприємства про наявність, надходження та вибуття основних виробничих фондів розраховуються показники руху основних фондів:

1) коефіцієнт надходження

* 100 % , де

-вартість основних фондів, які надійшли протягом року, грн;

- вартість основних фондів на кінець року, грн.

*100 % =4,15%

2) коефіцієнт вибуття

*100 % , де

- вартість вибувших протягом року основних фондів, грн.;

- вартість основних фондів на початок року, грн.

*100 % =1,6%

3) Коефіцієнт введення в експлуатацію основних фондів:

*100%; 255%

Рух основних фондів найбільш повно враховує такий показник як середньорічна вартість основних фондів. Її можна розрахувати різними методами: по формулі середньої арифметичної, по балансовій формулі, по формулі середньої хронологічної, по формулі середньої арифметичної зваженої. У даному випадку для розрахунку застосовуємо балансову формулу.

, де

- вартість основних виробничих фондів на початок року;

- вартість основних виробничих фондів, які надійшли;

- вартість основних виробничих фондів, які вибули;

- кількість місяців у році, на протязі яких основні виробничі фонди, що надійшли на підприємство, функціонують у виробництві, не враховуючи місяця надходження;

- кількість місяців у році, які залишились до кінця року з моменту вибуття основних виробничих фондів, не враховуючи місяця вибуття.



грн.

3.3. Визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів; розрахунки показників, які характеризують ефективність їх використання.

Для характеристики використання основних виробничих фондів існує багато як вартісних, так і натуральних показників.

Серед основних можна виділити фондовіддачу, фондомісткість і фондорентабельність, які будуть розраховані нижче.

Фондовіддача характеризує вартість виробленої продукції, що приходиться на 1 грн. основних фондів. Даний показник розраховується як відношення вартості продукції до середньорічної вартості фондів ()

(грн./грн.)

Показник фондомісткості показує, скільки основних фондів необхідно для виробництва 1 грн. продукції. Даний показник є зворотним показнику фондовіддачі.

(грн./грн.)

Показник фондорентабельності показує, скільки прибутку отримано з кожної гривні основних фондів.

Показник фондоозброєність праці відображає вартість основних виробничих фондів, які приходяться на одного робітника

Ф - середньорічна вартість основних фондів

Чробочих - середньоспискова чисельність робочих

Таблиця 3.5 Вихідні дані для розрахунку показників, які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів

варіант	Об'єм виробленої продукції, грн.	Середньорічна вартість ОФ, грн.	Середньоспискова чисельність робітників, чол.
	Базовий рік	Звітний рік	Базовий рік	Звітний рік	Базовий рік	Звітний рік
27	966500	977650	305080	303485	115	111

Фвід. баз = (грн./грн.)

Фвід.зв =(грн./грн.)

Ф.міст.баз =5(грн./грн.)

Ф.міст.зв.= (грн./грн.)

Ф озб.базроб = (грн./чол.)

Ф озб.звроб.= (грн./чол.)

Фозб.базпер=(грн./чол.)

Фозб.звпер=(грн./чол.)

Отже, у вартісному вираженні використання фондів характеризується узагальнюючими показниками фондомісткості, фондовіддачі, фондорентабельності. Покращення використання основних фондів виражається в збільшенні обсягу виробленої продукції, тому узагальнюючі показники використання основних фондів побудовані на порівнянні об'єму виробленої продукції чи прибутку з усією сукупністю основних фондів, які використовувалися.

3.4 Визначення амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації

В процесі використання основні виробничі фонди зношуються. Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступовим відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація основних виробничих фондів - це поступове відшкодування витрат власника підприємства на придбання або введення в дію основних фондів у межах норм амортизаційних відрахувань шляхом віднесення їх на витрати підприємства.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку експлуатації об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнанням та консервації.

Величина амортизаційних відрахувань розраховується за допомогою норм амортизації, які можуть бути річними, квартальними, місячними. Для здійснення процесу амортизації, встановлення норм амортизації і розрахунку амортизаційних сум основні фонди поділяють на три групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої;

група 2 - транспортні засоби, меблі, офісне обладнання, побутові електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи;

група 3 - інші основні фонди. Що не ввійшли до груп 1 і 2.

Механізм амортизації передбачає застосування передбачених законодавством України норм амортизаційних відрахувань.

Норма амортизації - це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів.

В економіці різних країн застосовуються різні методи нарахування амортизації. Серед них найважливіші наступні:

1. При прямолінійному методі підприємства нараховують амортизацію рівними частинами на протязі всього строку служби об'єкту основних фондів. До 1.07.97 р. цей метод був єдиним, який застосовувався на території України. З 1.07.2000 р. цей метод є одним із можливих, які рекомендуються в Положенні (стандартах) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”. Цей метод доцільно використовувати для нарахування амортизації для будівель, споруд, передавальних пристроїв.