Національний дохід, його динаміка, структура і джерела зростання

10

Національний дохід, його динаміка, структура і джерела зростання

Національний продукт і його форми

На рівні макроекономіки виникає настійна потреба обчислення національного продукту, тобто всього річного потоку товарів і послуг в межах національного господарства. В умовах економіки це обчислення здійснюється у вартісному вираженні.

Національний продукт є матеріального основою життя людей. Саме він задовольняє різноманітні потреби населення. Якщо національна економіка неспроможна створити весь набір матеріальних благ для потреб населення через об'єктивні причини (наприклад, в Україні через природні, кліматичні умови не вирощуються боби какао, тропічні фрукти, не вистачає власної нафти, газу) треба виробляти такі види національного продукту, які б користувались попитом в інших країнах, тобто можна було б використати їх як експортні ресурси. Це давало б можливість їх обміняти на товари, які не виробляються в країні.

Отже, національний продукт є дуже важливим показником не тільки для країни, де він виробляється, а й для світового співробітництва.

Уже багато років Організація Об'єднаних Націй докладає багато зусиль для того, щоб усі країни збирали відомості про національний продукт. Така система дає змогу визначити рівень розвитку економіки країни, її результативність, показати ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів, здійснити порівняння між країнами, розробити необхідні рекомендації щодо поступального розвитку національної економіки, її участі в міжнародному поділі праці.

Сучасна економічна теорія вивчає багато форм національного продукту. Серед них першорядне значення мають сукупний суспільний продукт, національних дохід, валовий національний продукт, кінцевий продукт. Кожна з цих форм виконує певні функції.

Сукупний суспільний продукт

Сукупний суспільний продукт (ССП) -- це сукупність створених матеріальних благ за відповідний період, наприклад, за рік. Його визначають як суму валової продукції галузей матеріального виробництва: промисловості, сільського господарства, лісового господарства, будівництва, вантажного транспорту, зв'язку (у тій частині, що обслуговує матеріальне виробництво), торгівлі та громадського харчування, матеріально-технічного забезпечення, заготівлі сільськогосподарських продуктів, а також інших галузей матеріального виробництва, і доходів виробничих підприємств всіх форм власності.

За матеріально-речовим складом ССП поділяється на засоби виробництва і предмети споживання; за вартістю -- на вартість спожитих засобів виробництва (перенесена вартість) і заново створену вартість (необхідний і додатковий продукт).

Певна частина ССП створюється в особистому підсобному господарстві колгоспників, робітників, службовців.

У валовому суспільному продукті багато разів відображаються витрати минулої та живої праці, що мали місце на більш ранніх стадіях суспільного виробництва. Наприклад, завод автокранів включає у вартість своєї продукції вартість автомашини, яка вироблялась на іншому заводі, а цей завод, у свою чергу включає у вартість автомашини вартість двигуна, який вироблений на заводі. Іншими словами, в ССП має місце повторний рахунок вартості. І це неминуче, тому що ССП містить весь внутрішньогалузевий і міжгалузевий оборот продукції. Економічно повторний рахунок усунути неможливо, він є необхідністю і відображає реальні процеси і відносини між учасниками виробництва різних галузей в умовах сучасного розвиненого суспільного поділу праці.

Отже, сукупний суспільний продукт є лише загальним, валовим результатом різних процесів суспільного виробництва, що здійснюються численними підприємствами і господарствами різних галузей матеріального виробництва.

Національний дохід

Частина сукупного суспільного продукту, яка залишається за відрахуванням спожитих засобів виробництва, являє собою національний дохід. Це дуже важливий показник результативності суспільного виробництва, національної економіки. Виробництво національного доходу на душу населення характеризує ступінь економічного розвитку країни. Національний дохід найбільш оптимально визначає рівень добробуту населення. Він використовується не тільки для споживання, але і для нагромадження. Від розмірів національного доходу залежать масштаби і темпи зростання виробництва, а отже, можливості розвитку суспільства в перспективі.

Національний дохід обчислюють кількома методами. Перший із них -- виробничий. Він заснований на підсумуванні чистої продукції всіх галузей сфери матеріального виробництва. При цьому чиста продукція кожної галузі визначається як різниця між валовою продукцією і матеріальними виробничими затратами.

Другий метод обчислення -- це розподільчий. Він грунтується на підсумуванні первісних доходів населення, зайнятого у сфері матеріального виробництва, і доходів виробничих підприємств всіх форм власності.

Метод кінцевого використання передбачає підсумування всіх елементів, що утворюють фонд нагромадження, і всіх видів невиробничого споживання. З допомогою цього методу визначають величину використаного національного доходу.

Національний дохід в умовах ринкової економіки обчислюється у ринкових цінах. Але він може бути обчислений і в порівняльних цінах. У цьому випадку можна проаналізувати динаміку фізичного обсягу національного доходу. Крім цього, перерахунок національного доходу за ряд років у порівняльних цінах здійснюють для виключення впливу динаміки цін на величину національного доходу. Насправді, якщо порівнювати за ряд років національний дохід в існуючих цінах, то така динаміка нічого не дає. Може бути так, що зростання національного доходу відображає не зростання його фізичного обсягу, а лише підвищення цін.

Для обчислення національного доходу в порівняльних цінах беруть ціни певного базисного року. Далі перераховують у ці ціни валову продукцію і матеріальні затрати кожної галузі матеріального виробництва; оцінюють в порівняльних цінах чисту продукцію галузі як різницю валової продукції та матеріальних витрат у порівняльних цінах.

Важливе значення має визначення виробленого і використаного національного доходу. Вироблений національний дохід -- це сума продукції галузей матеріального виробництва. Його обчислюють у цінах кінцевого споживання , за винятком величини дотації.

Використаний національний дохід являє собою вартість матеріальних благ, що спрямовується на нематеріальне споживання і на нагромадження. Визначають його як суму фонду споживання і фонду нагромадження. Використаний національний дохід відрізняється від величини виробленого національного доходу на величину сальдо експорту та імпорту і заміщення народногосподарських витрат, до яких належать втрати від стихійного лиха, незавершеного і списаного будівництва.

Факторами, що впливають на зростання національного доходу, є зростання чисельності працівників, зайнятих у сфері матеріального виробництва, і підвищення продуктивності праці. Вирішальним фактором формування національного доходу в Україні є підвищення продуктивності праці.

Валовий національний продукт

У статистиці України ця форма національного продукту була визнана не так давно -з 1987 року. Валовий національний продукт обчислюють підсумуванням доходів підприємств, організацій і населення в матеріальному і нематеріальному виробництві. Величина національного продукту включає також величину амортизаційних відрахувань, що утворюється в результаті перенесення вартості засобів праці на готовий продукт.

Істотна відмінність цієї форми від інших показників полягає в тому, що до складу валового національного продукту включають послуги нематеріального виробництва. Це дуже важливо для планового регулювання і оцінки життєвого рівня населення.

Використання валового національного продукту характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, капітальні вкладення, приріст матеріальних оборотних засобів і сальдо зовнішньої торгівлі. За допомогою валового національного продукту можна здійснювати порівняння міжнародних економічних показників.

Існує два методи виміру валового національного продукту. Перший -- це вимір валового національного продукту обчисленням потоків товарів. Щорічно люди витрачають кошти на покупку продуктів харчування, одягу, взуття. Предметів господарського вжитку, на одержання різноманітних послуг. Для того, щоб підрахувати величину валового національного продукту, треба підсумувати всі кошти, витрачені населенням у сфері кінцевого споживання.

Другий метод -- вимір валового національного продукту обчисленням потоку доходів. До таких доходів населення слід віднести заробітну плату, доходи від участі в кооперативах, доходи від індивідуальної трудової діяльності, процент, ренту, прибуток. Сума їх і складає валовий національний продукт.

Якщо порівняти валовий національний продукт, розрахований за потоком доходів, і валовий національний продукт, одержаний обчисленням потоку доходів, то ці дві суми будуть однакові.

У країнах ринкової економіки цей спосіб використовують при складанні балансу. Причому домагаються, щоб суми активів і пасивів збігалися. Як зауважив американський економіст П.Самуельсон, така подвійна бухгалтерія являє собою одне з великих відкриттів, що колись здійснило людство.

Кінцевий продукт

Кінцевий продукт--це частина сукупного суспільного продукту, що остаточно виходить за межі поточного виробництва і використовується для споживання, нагромадження, експорту, а також для заміщення витрачених засобів виробництва, нагромадження у попередні роки.

Кінцевий продукт обчислюють так: з сукупного суспільного продукту треба вирахувати проміжний продукт. Це сировина, матеріали, паливо, електроенергія, вироблені в цьому році і витрачені у цьому ж році для виробництва іншої продукції.

Отже кінцевий продукт включає продукцію:

використовувану для особистого і суспільного споживання;

призначену для заміщення вибулих основних виробничих і невиробничих фондів;

використовувану на приріст виробничих і невиробничих фондів;

спрямовану на приріст виробничих і спожитих запасів;

використовувану на утворення експортно-імпортного сальдо.

Це сальдо є вартісним показником, який характеризує різницю між фактичною кількістю (обсягом) продукції, що надходить у країну, і зворотнім її потоком.

У кінцевому продукті представлена продукція, необхідна для заміщення витрат минулої праці, для виробничого і невиробничого споживання. Саме тому кінцевий продукт слід розглядати не тільки як підсумковий матеріальний результат, а і як вихідну основу регулювання суспільного виробництва. Точніше кажучи, результати суспільної праці за рік відображає показник не валової продукції, а кінцевої продукції . Він визначає сумарний економічний ефект народного господарства, ефективність капітальних вкладень в окремих галузях і ефективну віддачу виробничих фондів.

Національне багатство

Зі зростанням національного доходу збільшується національне багатство. Воно включає всі матеріальні блага, створені працею у сфері виробництва, якими розпоряджається суспільство у кожний певний момент.

Розглянемо основні ознаки національного багатства.

По-перше, до національного багатства слід відносити лише нагромаджені матеріальні блага, створені продуктивною працею людини. Тому загальною мірою багатства є кількість праці, що необхідна для його відтворення у кожний певний момент.

По-друге, національне багатство є матеріальною передумовою процесу відтворення продукту.

По-третє, національне багатство, як правило, існує у певній матеріальній формі, але ця ознака не є абсолютною. Справа в тому, що є випадки, коли результати виробництва слід включати до матеріального багатства, хоча вони і не мають специфічної матеріальної форми. Наприклад, роботи з підготовки добування вугілля або руди відкритим способом аналогічні за своїм характером створенню виробничих будівель і споруд. І хоча у цьому випадку в речовому вигляді будівель і споруд немає, вартість робіт, які створили умови для експлуатації корисних копалин, повинна включатися до національного багатства поряд з основними фондами шахт і рудників з підземним видобутком. Теж саме слід сказати про витрати суспільної праці на поліпшення земельних угідь, лісів тощо.

Отже, витрати праці на те, щоб зробити природні ресурси доступними людині, хоча вони і не набувають специфічної матеріальної форми, слід враховувати при обчисленні національного багатства -- це дуже важлива, але не абсолютна ознака.

Національне багатство складається з фонду виробничого і невиробничого призначення.

Фонд виробничого призначення охоплює:

основні виробничі фонди (виробничі будівлі та споруди, машини, устаткування);

запаси матеріальних оборотних фондів -- матеріальні запаси у виробничій сфері (запаси сировини, палива і матеріалів, незавершене будівництво і виробництво) та готову продукцію виробництва засобів виробництва на складах підприємств, комерційних установ, в дорозі;

суспільні резерви засобів виробництва (у тому числі засоби праці, предмети праці та матеріали);

нагромаджені матеріальні та трудові витрати на поліпшення земель, лісів та інших природних ресурсів.

Фонд невиробничого призначення містить:

фонд особистого споживання населення;

фонд суспільного невиробничого споживання, який є необхідним для суспільства, але безпосередньо не визначає матеріального добробуту населення.

Фонд особистого споживання населення складається з таких елементів:

основні невиробничі фонди установ охорони здоров'я, освіти, побутових послуг, культурного обслуговування, спорту і житловий фонд;

готова продукція виробництва предметів споживання (на складах підприємства, в торгівлі та громадському харчуванні, в особистих підсобних господарствах, в дорозі);

особисте майно (предмети тривалого користування) населення;

суспільні резерви предметів споживання.

Національне багатство не можна розглядати без нагромадженого досвіду, знань і кваліфікації працівників. Видатні економісти зазначали, що ступінь майстерності наявного населення є в кожний певний момент передумовою сукупного виробництва, а отже головним нагромадженням багатства.

Сукупність нагромаджених працею матеріальних благ являє собою економічне багатство країни. Крім цього, існує особливий вид багатства--природні ресурси, які є однією з умов матеріального життя суспільства. Основна його відмінність від економічного багатства полягає в тому, що воно не коштує людині ніякої праці.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. П.Семюелсон, В.Нордгауз. Макроекономика. Київ: Основи, 1995р.