Формула середньої арифметичної, але вона не дозволяє отримати досить точні результати:

4. Формула середньої арифметичної зваженої:

Ф_і - вартість основних фондів, які перебувають на балансі підприємства і є незмінними на протязі періоду часу М_кі - час перебування ОФ в незмінній вартості.

Проведу розрахунок середньорічної вартості основних засобів за допомогою балансової формули, використавши вихідні дані додатку 3:

Ефективність використання основних фондів характеризує система показників, яка включає в себе систему узагальнюючих і часткових показників. Узагальнюючі показники будуються на основі співставлення обґємів виробленої продукції або прибутку і сукупності використовуваних основних фондів за визначений період часу.

Вихідні дані для розрахунку:

№	Обсяг БМР, виконаних власними силами, грн	Середньосписочна чисельність працюючих в баз.році (в т.ч. робітників)	Середньорічна вартість основних виробничих фондів, базовий рік, грн	Собівартість БМР у звітному році, грн	Структура собівартості будівельно-монтажних робіт, питома вага у відсотках
	Базовий рік	Звітний рік				матеріали	основна заробітна плата	експлуатація машин та механізмів	накладні витрати
	2	3	4	5	6	7	8	9	10
	835240	840500	110(92)	238150	630135	56,75	10,43	16,00	16,82

Фондовіддачу розраховуємо за формулою:

Характеризує обґєм продукції, який приходиться на 1 грн. основних фондів. Збільшення показника фондовіддачі рівносильно розширенню виробництва без додаткових витрат на придбання основних фондів.

Фондоємкість:

Характеризує потребу в основних фондах підприємства на одиницю вартості виготовленої продукції.

Фондорентабельність:

Показує скільки прибутку отримано в середньому з кожної гривні основних фондів підприємства.

Часткові показники:

Коефіцієнт змінності -- розраховується на підприємствах по групах однотипних станків, обладнання, машин. Коефіцієнт змінності визначається відношенням загальної кількості машиночасів чи машинозмін фактично відпрацьованих у всіх змінах машинами чи обладнанням даного типу до планового фонду робочого часу за аналізований період.

Фондоозброєність праці

Ф - середньорічна вартість основних фондів

Ч_{робочих} - середньоспискова чисельність робочих

Відображає вартість основних виробничих фондів, які приходяться на одного робітника.

Результати розрахунків показників представлені у таблиці.

Таблиця 4Показники ефективності використання основних виробничих фондів

№ п.п.	Найменування показника	Величина показника
		В базовому році	В звітному році
1	Фондовіддача, грн/грн	3,507	3,66
2	Фондоємкість, грн/грн	0,285	0,27
3	Фондоозброєнність, грн/чол	2588,58	2642,50

Отримавши результати зробимо наступні висновки: порівнюючи показники використанн ОФ в базовому та звітному роках можна зробити висновок, що основні фонди в звітному році використовувалися значно краще, так, як показник фондовіддачі в звітному році значно вищий, ніж в базовому; відповідно показник фондоємкості в звітному році менший чим в базовому. Зріс і показник фондоозброєності робочих в звітному році порівняно з базовим.

1.2.4. Визначення амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації.

Засоби на просте відтворення основних фондів накопичуються за рахунок амортизаційних відрахувань.

Амортизація основних фондів -- це поступове відшкодування витрат власників підприємства на придбання чи введення в експлуатацію основних фондів в межах норм амортизаційних відрахувань шляхом поступового віднесення амортизаційних відрахувань на витрати підприємства.

У відповідності з П(С)БУ 7 Амортизація -- це систематичне розподілення амортизованої вартості на протязі корисного строку використання.

Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом корисного строку використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні корисного строку використання враховують:

1. Очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

2. Фізичний та моральний знос, що передбачається;

3. правові або подібні обмеження, щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Величина амортизаційних відрахувань визначається за допомогою норми амортизаційних відрахувань. На практиці бувають: річні, квартальні, місячні норми. Норма амортизаційних відрахувань може бути виражена у відсотках або долях одиниці.

В економічній практиці інших країн використовують чотири основних методи нарахування амортизації.

Застосуємо деякі з цих методів для розрахунку амортизаційних відрахувань на прикладі (згідно варіанту вихідних даних). Розглянемо ці методи.

1. Метод рівномірного прямолінійного нарахування амортизації -- амортизація нараховується і списується рівними щорічними (щоквартальними, щомісячними) на протязі всього строку служби об'єкта.

При застосуванні даного методу припускається, що об'єкт зношується рівномірно на протязі всього строку служби. На практиці, як відомо, рівномірно зношуються лише будинки, споруди, передавальні пристрої.

Результати проведених розрахунків наведені у таблиці 5., також побудовано графік (рис.3).

Таблиця 5Рівномірний метод нарахування амортизації

На протязі всіх 7 років річна сума амортизаційних відрахувань однакова, накопичений знос збільшується рівномірно, залишкова вартість рівномірно зменшується, доки не досягне ліквідаційної вартості.

2. Прискореної амортизації -- його ідея полягає в тому, що в перші роки експлуатації об'єкта основних засобів нараховується амортизація в підвищеному розмірі, а потім цей розмір зменшується по мірі збільшення строку використання об'єкта. Цей метод має багато різновидів. З 1.01.2000 року в економіці України для цілей бухгалтерського обліку дозволяється використовувати метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод.

Для цілей податкового обліку на Україні з 1.07.97 по теперішній час використовується груповий метод нарахування амортизації (в % від балансової вартості) і цей метод також можна вважати різновидом методу прискореної амортизації.

Різновиди:

А) Метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у

відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первинну вартість.

Результати проведених розрахунків у таблиці 6.

Таблиця 6

Метод зменшення залишкової вартості

Норма амортизації завжди відноситься до залишкової вартості попереднього року. Сума амортизації найбільша у перший рік та зменшується з року в рік. Сума амортизації в останній рік обмежена сумою, необхідною для зменшення залишкової вартості до ліквідаційної.

Б) Метод прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

Таблиця 7

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

В) Кумулятивний метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця очікуваного строку експлуатації об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Норма амортизації:

Таблиця 8.

Кумулятивний метод

Метод прискореної амортизації впливає на економіку підприємства двоякий вплив: збільшуються засоби підприємства на поновлення основних фондів в перші роки експлуатації об'єкта, збільшуються затрати підприємств і знижується прибуток в перші роки експлуатації. Цей метод рекомендують для транспортних засобів, електронно-обчислювальної техніки, яка піддається швидкому моральному зносу, а також для офісної мебелі.

3. Метод зростаючої амортизації -- перші декілька років приймається знижена норма амортизації, а потім вона збільшується за прогресивною шкалою. Цей метод може використовуватись при впровадженні дорогого обладнання зі значним періодом його впровадження і виходу на проектну потужність. Цей метод не використовується і ніколи не використовувався на Україні.

Особливості нарахування амортизації в податковому обліку.

1. Для нарахування амортизації всі основні фонди діляться на три групи (розділ 2. П.2.2.1.)

2. Для об'єктів першої групи амортизація розраховується окремо по кожному об'єкту. Для другої і третьої групи використовується груповий метод.

3. Використовуються квартальні використання норми нарахування амортизації. Перша група - 1,25 %; друга група - 6,25 %; третя група - 3,75 %. Вони встановлені у відсотках (%) до балансової вартості.

4. Базою для нарахування амортизації в податковому обліку є балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду для об'єктів 2 і 3-ої групи і балансової вартості об'єкта основних фондів 1-ої групи. Сума амортизаційних відрахувань розраховується за

5. кожен квартал шляхом використання відповідних норм амортизації до балансової вартості.

а - звітний період

(а-1) - попередній звітному період

Б_а - балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду (кварталу)

Б_а-1 - балансова вартість групи основних фондів чи об'єкта на початок кварталу, який передує звітному

В_а-1 - вартість виведених із експлуатації основних фондів на протязі періоду, який передує звітному

П_а-1 - сума витрат на придбання і всі види ремонтів основних фондів на протязі кварталу, який передує звітному

АВ_а-1 - сума амортизаційних відрахувань нарахованих за квартал, який передує звітному.

6. Фактичні витрати на проведення всіх видів ремонтів на протязі року в розмірі 5 % від балансової вартості на початок року включається до валових витрат. ДОХОД-(ВВ+АВ)=ПРИБУТОК. Витрати на ремонт, які перевищують ці 5% відносяться на збільшення балансової вартості і на них нараховується амортизація.

Нарахування амортизації по об'єктам першої групи проводиться до тих пір поки вартість окремого об'єкта не досягне 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Підприємства України незалежно від форм власності і організаційно-правової форми, а також виду діяльності мають право проводити індексацію балансової вартості основних фондів на початок звітного року. Для індексації балансової вартості основних фондів розраховується індекс - коефіцієнт індексації:

К_инд. = (І_а-1-10):100

І_а-1 - індекс інфляції року, який передує звітному.

2.2.5. Визначення впливу зміни показника фондовіддачі основних фондів у звітному періоду в порівнянні з базовим на ТЕП діяльності будівельного підприємства.

Додатковий обсяг БМР О_р (або зменшення обсягу БМР) за рахунок зростання (зниження) фондовіддачі визначається за формулою:

О_р = О_р1-О_ф1Ф_в0, тис.грн.

де О_р1 - обсяг, виконаний власними силами у звітному році

О_ф1 - середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному році

Ф_в0 - фондовіддача у базовому році

О_р = О_р1-О_ф1Ф_в0=840500-229898,333,507=34246,56 (грн.)

Економію капітальних вкладень в основні виробничі фонди К (або додаткове залучення) визначають за формулою:

де Ф_Є0 - фондоємкість у базовому році

Річний економічний ефект Е_к (втрати) від економії (додаткового залучення) капітальних вкладень визначають за формулою:

Е_к = Е_нК, грн.

Де Е_н - норматив загальної економічної ефективності капітальних вкладень (у курсовому проекті приймаємо Е_н=0,17)

Е_к = Е_нК=0,179760,27=1659,25 (грн.)

Зростання продуктивності праці робітників В_д (або зниження показника) визначають за формулою:

В_д = Ф_о1(Ф_в1-Ф_в0), грн./чол.

Де Ф_о1 - фондоозброєнність праці робітників у звітному році

Ф_в1,Ф_в0 - фондовіддача основних виробничих фондів у звітному і базовому роках відповідно

В_д = Ф_о1(Ф_в1-Ф_в0) = 2642,50(3,66-3,507)=404,30 грн./чол.

Умовне вивільнення робітників Ч_р (або додаткове залучення) за рахунок зростання (зменшення) продуктивності праці визначають за формулою:

Економію Е (збільшення вартості) від зниження собівартості БМР (або зростання показника) визначають за формулою:

Де У_п - умовно-постійна частка витрат у складі собівартості БМР

О_р - додатковий обсяг БМР (або зменшення БМР) за рахунок зростання (зниження) показника фондовіддачі;

О_р1 - обсфг БМР у звітному році

С₁ - собівартість БМР у звітному році.

При усереднених розрахунках умовно-постійну частку витрат допускається приймати у % від загального розміру витрат за відповідними статтями собівартості БМР у таких розмірах: за статтею “Матеріали” - 1%, за статтею “Експлуатація машин і механізмів” - 15%, за статтею “Основна заробітна плата” - 7%, за статтею “Накладні витрати” - 50%. Маємо: умовно

постійна частка витрат у складі собівартості БМР становить: 0,010,5675+0,150,1043+0,070,16+0,500,1682=0,005675+0,015645+0,0112+0,0841=0,11662

Загальна економія (втрати) від поліпшення (погіршення) використання основних виробничих фондів визначається за формулою:

Е_заг = Е+Е_к = 1659,25+2994,23 = 4653,48 (грн.)

Результати аналізу впливу показника фондовіддачі основних виробничих фондів на основні ТЕП діяльності будівельного підприємства оформляються у вигляді таблиці (див. Таблиця 9).

Таблиця 9Вплив зміни показника фондовіддачі на основні ТЕП діяльності будівельного підприємства

№	Найменування показників	Умовні позначення	Одиниця виміру	Базовий рік	Звітний рік
1	2	3	4	5	6
1	Обсяг БМР	Ор	грн.	835240	840500
2	Середньорічна вартість основних виробничих фондів	Оф	грн.	238150	229898,33
3	Фондовіддача основних виробничих фондів	Ф0	грн./грн.	3,507	3,66
4	Продуктивність праці робітників	Вд	грн./чол	8941,49	7593,09
5	Фондоозброєнність праці робітників	Фо	грн./чол	2588,58	2642,50
6	Фондомісткість БМР	ФЄ	грн./грн.	0,285	0,27
7	Додатковий обсяг БМР за рахунок зростання фондовіддачі	Ор	грн.		34246,56
8	Зростання продуктивності праці	Вд	грн./чол		404,30
9	Умовне вивільнення робітників	Чр	Чол.		4
10	Економія капітальних вкладень в основні виробничі фонди	К	грн.		9760,27
11	Економія від зниження собівартості БМР	Е	грн.		2994,23
12	Економічний ефект від скорочення капітальних вкладень	Ек	грн.		1659,25
13	Загальна економія за рахунок поліпшення використання основних виробничих фондів	Езаг	грн.		4653,48

Висновок: за результатами проведених розрахунків можна зробити наступні висновки. Як підтверджують розраховані показники, які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів, в звітному періоді намітилися позитивні тенденції у використанні основних фондів. Зокрема як позитивний факт слід відмітити зростання об'єму робіт виконаних власними силами у звітному році без додаткового залучення основних фондів, що підтверджують розраховані показники фондовіддачі та фондоємкості. Зріс також показник фондоозброєнності працівників підприємства. Всі ці позитивні зрушення дали змогу запроектувати ряд заходів по економії. Так річний економічний ефект від економії капітальних вкладень склав 1659,25 грн., умовне вивільнення працівників 4 чоловіки; економія від зниження собівартості БМР 2994,23 грн.; а загальна економія 4653,48, що дасть підприємству більш ефективно працювати в наступному періоді.

2.3. Склад, структура, та показники використання оборотних коштів підприємства.

2.3.1. Склад, характеристика і структура оборотних коштів підприємства.

Оборотні фонди -- це частина виробничих фондів, які цілком використовуються в кожному новому виробничому циклі, не зберігають натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість робіт, послуг, продукції цілком і одразу.

Оборотні фонди функціонують в сфері виробництва і складаються із чатсин:

1. Виробничі запаси.

2. Засоби у виробництві.

Виробничі запаси -- це сировина, основні матеріали, топливо, ГЗМ, електроенергія, допоміжні матеріали, тара і тарні матеріали, покупні напівфабрикати, запасні частини для ремонту основних фондів, малоцінні і швидкозношувані предмети (строк служби менше 365 днів).

Засоби у виробництві -- незакінчені у виробництві напівфабрикати власного виготовлення і витрат майбутніх періодів (витрати, які підлягають розподілу).

Незакінчені у виробництві напівфабрикати -- вартість, яка вступила в процес виробництва: сировина, матеріали, паливо, електроенергія і т.д., які знаходяться в процесі збирання чи розбирання і не є готовою продукцією.

Витрати майбутніх періодів -- витрати, які здійснюються підприємством в процесі виробництва, але відносяться на вартість продукції, робіт послуг не одразу, а частинами, на протязі визначенго періоду часу. Вони враховуються на спеціальному бухгалтерському рахунку і списуються частинами на відповідні статті витрат: витрати на придбання ліцензії, підписка на газети, витрати на вскришні роботи, на освоєння нових видів продукції.

Для забезпечення неперервності виробничого процесу, окрім оборотних фондів підприємство повинно мати грошові засоби для обслуговування сфери обігу і збуту продукції.

Сукупність оборотних фондів і фондів обігу необхідних для фінансування поточної господарської діяльності підприємства називають оборотними засобами підприємства.

Оборотні засоби -- це грошові засоби авансовані в оборотні фонди і фонди обігу, які відображаються в 2 і 3 розділі активу балансу.

Фонди обігу -- це частина оборотних засобів, які обслуговують сферу обігу і реалізаціїї продукції.

Сюди входять:

1. Готова продукція на складі підприємства.

2. Продукція, яка відвантажена покупцю, але ще не оплачена (дебіторська заборгованість).

3. Грошові засоби підприємства на поточному або на валютному рахунку в національній чи закордонній валюті, а також в касі підприємства.

4. Засоби розрахунку -- підзвітні суми грошових засобів виданих працівникам підприємства на потреби: придбання сільськогосподарської продукції, дебіторська заборгованість (заборгованість працівників підприємства своєму підприємству за оплату дитячого відомчого дитсадка).

5. Короткострокові фінансові вкладення, облігації, депозитні вклади, що може слугувати додатковими джерелами для підприємства. В бухгалтерському обліку короткострокові фінансові вклади називають - поточними фінансовими інвестиціями.

Склад оборотних засобів -- це сукупність елементів і груп, які утворюють оборотні засоби.

Співвідношення між окремими елементами чи групами оборотних засобів в загальному об'ємі оборотних засобів називають структурою оборотних засобів. Структура оборотних засобів залежить від галузевої приналежності підприємства, тривалості розрахунків з споживачами і постачальниками.

Оборотні засоби підприємств здійснюють кругообіг, тобто вони послідовно проходять грошову - виробничу - товарну форми і знову повертаються вгрошову форму. Час на протязі якого оборотні засоби здійснюють оборот називають довжиною одного обороту оборотних засобів.

Для наочного зображення склад оборотних засобів поданий на рис.4

Наявність оборотних засобів, які є в розпорядженні підприємства, можуть бути розраховані за станом на визначену дату (моментні показники) та як середні за визначений період часу. Моментні показники - називають залишок обігових засобів на визначену дату. Середній залишок обігових засобів (за місяць, квартал, рік) - інтервальні показники.

Інтервальні показники за місяць, квартал, рік можна розраховувати за

наступними формулами:

Проведемо розрахунок середньорічного залишку оборотних коштів на основі вихідних даних додатку 6 [ ].

Розрахуємо структуру залишків обігових засобів. Розрахунок

Висновок: порівнюючи частки оборотних фондів і фондів обігу за ввесь рік (як показано у таблиці 10), можна відмітити, що на даному підприємстві дещо переважають фонди обігу на оборотними фондами, тобто менша частка тих ресурсів, які беруть участь в процесі безпосереднього виробництва. Можливо даний факт пояснються таким фактом, як галузева приналежність приналежність підприємства. В структурі оборотних фондів переважають виробничі запаси в значній мірі, що вважається нормальним фактом. В структурі ж фондів обігу переважає частка готової продукції на складі порівняно з іншими елементами фондів обігу.

2.3.2. Розрахунок показників, які характеризують ефективність використання обігових засобів на підприємстві.

У якості показників, що характеризують використання обігових засобів у базовому і звітному році визначаємо коефіцієнт обігу, коефіцієнт закріплення обігових засобів і тривалість одного обороту. Для розрахунків використовуємо дані додатків 3 і 5.

Коефіцієнт оборотності, який визначається відношенням об'єму релізованої продукції, робіт, послуг до середнього остатку обігових засобів за

аналізуємий період:

де Vпр - об'єм продукції

ОЗ - середній залишок Обігових Засобів

В базовому році:

В звітному році:

Цей покзник характеризує кількість кругообертів, які здійснюють оборотні засоби підприємства за певний період, обо цей показник можна трактувати як показник об'єму реалізованої продукції, що припадає на 1 грн. оборотніх засобів. Виходячи з цього можна сказати, що чим вищий цей показник, тим краще використовуються оборотні засоби і тим менший їх об'єм необхідній для підтримки діяльності підприємства.

Коефіцієнт завантаження оборотніх засобів, показник зворотній до попереднього, він характеризує вартість оборотніх засобів, що приходяться на 1 грн продукції:

В базовому році: В звітному році:

Тривалість одного обороту обігових засобів - визначається

відношенням тривалості періоду, що аналізується, до коефіцієнту:

Причому тривалість періоду Тп в розрахунках приймаємо: за рік - 360 днів, за квартал - 90 днів, за місяць - 30 днів.

В базовому році:

В звітному році:

Висновок: виходячи з результатів обчислення показників ефентивного використання обігових засобів підприємства можна сказати, що ефективність використання обігових засобів в звітному році, в порівнянні з базовим, значно збільшилась. Відповідно збільшилися коефіцієнти завантаження та тривалості обороту оборотніх засобів.

2.3.3. Визначення величини вивільнених (додатково залучених) обігових засобів

Збільшення або зменшення швидкості обороту обігових засобів впливає на їх загальну величину. При аналізі використання обігових засобів визначають величину оборотніх засобів, що вивільнюються з обороту при прискоренні швидкості обороту.

Прискорення швидкості обороту обігових засобів призводить до їх вивільнення із оберту, тобто зменшує потребу підприємства в обігових засобах для забезпечення одного і того ж об'єму виробництва. Зменшення швидкості обороту призводить до додаткового залучення обігових засобів, тобто для забезпечення одного і того ж об'єму виробництва потрібно більше обігових засобів.

Величину умовно вивільнених обігових засобів визначають за формулою:

де ОЗср - фактичний середній залишок обігових коштів за аналізований період;

Тоб - тривалість обороту обігових зісобів в базовому році;

Vпр - фактичний об'єм реалізованої продукції, виконаних робіт, послуг в аналізованому періоді;

Т - тривалість періоду, що аналізується.

Або за формулою:

Висновок: в результаті покращення ефективності використання обігових засобів, підприємству в звітному році вдалося вивільнити -69228,98 грн обігових засобів в порівнянні з об'ємом необхідних обігових засобів для діяльності підприємства при ефективності ії використання базового року. Вивільнений обсяг коштів підприємства може скласти прибуток підприємства та принести йому додатковий дохід (відсотки по депозитним вкладам або відсотки при інвестуванні цих коштів в цінні папери чи якусь справу).

3. Витрати підприємства. Собівартість продукції, робіт, послуг.

Витрати -- це виражені в грошовій формі витрати підприємства, пов'язані із здійсненням всіх видів діяльності.

У відповідності з П(С)БУ 16: витратами підприємства визнаються ті, які зменшують активи підприємства (витрати матеріалів, палива, ГММ) чи збільшення зобов'язань підприємства (нарахована заробітна плата, орендна плата і т.д.).

Витрати підприємства можна класифікувати за різноманітними ознаками. Для цілей планування, аналізу, бухгалтерського облікуі ціноутворення практичне значення має наступна класифікація витрат:

По способу розрахунку на одиницю продукції.

Всі витрати підприємства можна розділити на прямі і непрямі (накладні). Прямі безпосередньо пов'язані з виробництвом кожної одиниці продукції. Це витрати на сировину, матеріали, паливо, заробітна плата робітників. Прямі витрати можуть бути прямо безпосередньо розраховані на кожну одиницю продукції. Склад прямих витрат наведено в типовому положенні № 473, а також в П(С)БУ 9.

Непрямі витрати -- витрати, які безпосередньо чи прямо не можуть бути розраховані і віднесені на окремий конкретний вид продукції, оскільки вони пов'язані з виробництвом всього об'єму продукції (адміністративно-керівні витрати, освітлення, опалення і т.д.). Непрямі витрати відносять на вартість конкретного виду продукції шляхом їхнього розподілу пропорційно якій-небудь ознаці.

Проведена класифікація заданих елементів витрат по приведеній класифікації (згідно вихідних даних) наводиться у додатку 1 таблиця 11.

По зв'язку з об'ємом виробництва:

Постійні;

Умовно-постійні;

Змінні витрати.

Постійні витрати в загальному вигляді є функцією часу, а не об'єму виробництва. Загальна сума постійних витрат підприємства не залежить від асортименту продукції, і до визначених меж від об'єму виробництва.

Постійні витрати -- це амортизація, утримання адміністративно-керівного персоналу, витрати на освітлення, опалення, рекламу. Постійні витрати в основному входять у склад загальновиробничих витрат і адміністративних витрат.

Так наприклад у відповідності з П(С)БУ 16 до адміністративних витрат входять:

Витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

Винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

Плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

Амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

Податки, збори, платежі передбачені законодавством (крім податків, зборів та платежів, які включаються до собівартості продукції, робіт, послуг). І інші.

Змінні витрати -- це витрати загальна сума яких залежить від об'єму виробництва -- це матеріали, сировина, паливо, заробітна плата робітників (при відрядній системі оплати праці).

Змінні витрати можуть бути пропорціально-лінійними і непропорціонально-лінійними. Пропорціонально-лінійні змінюються прямопропорційно об'єму виробництва.

Непропорціонально-лінійні поділяються на прогресивні і дегресивні. Прогресивні зростають в більшій мірі ніж об'єм виробництва. Дегресивні зростають в меншій степені ніж об'єм виробництва.

Деякі витрати є частково постійні частково змінні. В практиці планових, економічних і фінансових розрахунків динаміку змінних витрат згладжують, умовно вважаючи, що всі витрати пропорційно-лінійні.

Із збільшенням об'єму виробництва питома вага постійних витрат в загальних витратах зростає.

Розподіл загальних витрат на постійні і змінні має важливе практичне значення для вибору ефективних проектних рішень, для складення бізнес-планів, для визначення перспектив розвитку підприємства.

Одним з методів оцінки впливу витрат на результати діяльності підприємства є метод - “Обсяги - Витрати - Прибуток”, в теорії та практиці фінансового менеджменту цей метод набув назву метод CVP. Сутність цього методу полягає в тому, що витрати на виробництво поділяються на постійні (не залежать від обсягу виробництва продукції) та змінні (пропорційні динаміці обсягів виробництва). Методика оцінки впливу витрат на результати діяльності підприємства передбачає побудову графіка беззбитковості, який наочно демонструє процес впливу витрат на виробничу діяльність. Точка беззбитковості - точка перетину кривої реалізації та кривої сумарних витрат показує де підприємство не отримує прибутків але уже і не несе збитків. Вище від цієї точки підприємство отримує прибуток, тобто з нарощенням обсягів виробництва продукції підприємство отримує більший запас фінансової стійкості - стає більш захищеним від впливу кризових ситуацій. Нижче від точки беззбитковості підприємство несе збитки від своєї поточної діяльності, що вимагає рішучих дій по перегляду напрямків діяльності та визначення резервів по підвищенню прибутковості на основі проведеного аналізу.

Вище сказане можна виразити співвідношенням:

Далі на рисунку зображений графік точки беззбитковості, який побудований на умовних даних.

Рис.5

Динаміка витрат в розрахунку на одиницю продукції змінюється, а саме змінні витрати на одиницю продукції стають постійними і не залежать від об'єму виробництва. І навпаки постійні витрати в розрахунку на одиницю продукції із збільшенням об'єму виробництва будуть зменшуватися.

Проведена класифікація заданих елементів витрат по приведеній класифікації (згідно вихідних даних) наводиться у додатку 1 таблиця 12.

За місцем виникнення витрати групують:

По окремим робочим місцям;

Бригадам;

По дільницям;

По цехах;

По структурних підрозділах.

По виду продукції витрати групують:

В розрахунку на один виріб;

В розрахунку на одиницю продукції;

Групи однорідної продукції.

А також підраховують витрати на виробництво валової, товарної і реалізованої продукції.

За календарними періодами витрати поділяють на одноразові і поточні. Поточні -- це витрати, які здійснюються не рідше одного разу на місяць (сировина, матеріали, заробітна плата). Одноразові -- витрати, які здійснюються з періодом більше одного місяця (страхування водіїв, майна, передплата журналів, газет).

Проведена класифікація заданих елементів витрат по приведеній класифікації (згідно вихідних даних) наводиться у додатку 1 таблиця 13.

За видами (сферою) діяльності: для цілей бухгалтерського обліку витрати поділяють на:

Витрати операційної діяльності (звичайної, основної діяльності);

Витрати фінансово-інвестиційної діяльності;

Витрати на іншу діяльність;

Витрати, пов'язані з надзвичайними обставинами.

По економічній однорідності витрат.

Для цілей бухгалтерського обліку, економічного аналізу, ціноутворення витрати групують:

По елементам витрат. По економічним елементам витрат групують витрати операційної діляльності. Економічні елементи:

Матеріальні витрати

Витрати на оплату праці

Відрахування на соціальні потреби

Амортизація

Інші операційні витрати

Перелік названих п'яти елементів і склад витрат, які в них включаються однакові і єдині для підприємств всіх галузей економіки. Елементи операційних витрат наводяться в формі статистичної звітності 5-С і в додатку до балансу: форма №2 розділ ІІ. Склад кожного із п'яти елементів витрат приведений в типовому положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг.

Наприклад у склад елемента матеріали включають:

1) сировину та матеріали, що придбаваються у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

2) покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковування продукції або інших виробничих та господарських потреб (проведення випробувань, контроль, утримання, ремонт і експлуатацію устаткування, будівель, споруд, інших основних фондів тощо), а також запасні частини для ремонту устаткування; знос інструментів, пристроїв, інвентаря, приладдя, лабораторного обладнання та інших засобів і предметів праці, які не належать до основних виробничих фондів; знос спецодягу, спецвзуття; інші засоби індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджуючі засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування;

3) покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві;

4) роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду його діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини та матеріалів, проведення випробувань з метою визначення якості сировини і матеріалів, що споживаються, транспортні послуги сторонніх організацій на перевезення вантажу по території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажу з базового (центрального) складу до цехів (відділень) і доставку готової продукції на склади зберігання);

5) витрати, пов'язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку та геологорозшуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, відшкодування у межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь для розширення видобутку мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів;

А також інші.

Проведена класифікація заданих елементів витрат по приведеній класифікації (згідно вихідних даних) наводиться у додатку 1 таблиця 14.

Статтям калькуляції. Калькуляційні статті витрат різнорідні за своїм економічним змістом і звичайно включають в себе декілька елементів витрат. Номенклатура і склад калькуляційних статтів залежить від галузевої приналежності підприємства і тому встановлюються кожним підприємством самостійно (окрім галузі будівництва). При калькулюванні витрат в будінвицтві виділяють:

матеріали

основна заробітна плата

експлуатація машин і механізмів

накладні витрати

Це групування використовується в ціноутворенні.

Проведена класифікація заданих елементів витрат по приведеній класифікації (згідно вихідних даних) наводиться у додатку 1 таблиця 15.

Витрати підприємства формують собівартість продукції, робіт, послуг. Витрати всіх видів ресурсів підприємств погашаються за рахунок виручки від реалізації підприємства. При цьому частина витрат включається до складу собівартості продукції, а інша покривається за рахунок прибутку.

Собівартість продукції, робіт, послуг -- це індивідуальні поточні витрати підприємства склад яких регламентується законодавством.

Для цілей бухгалтерського обліку і аналізу використовують такі види собівартості:

собівартість реалізованої продукції;

виробнича собівартість продукції, реалізованої на протязі звітного періоду.

Для цілей ціноутворення розраховують собівартість виробництва або виготовлення одиниці продукції. Склад собівартості реалізованої продукції і виробничої собівартості реалізованої продукції поданий на схемі.

Номенклатура і склад калькуляційних статтів собівартості одиниці продукції встановлюються самостійно. Для промислових підприємств можливе встановлення наступного переліку статтів:

Сировина і матеріали

Покупні вироби і напівфабрикати

Паливо, енергія на технологічні потреби

Поворотні відходи

Витрати на оплату праці

Відрахування на соціальні потреби

Витрати по освоєнню виробництва

Витрати по утриманню і експлуатації обладнання

Загальновиробничі витрати

Адміністративні витрати

Витрати на збут

Інші витрати.

Сума по цим статтям складає повну собівартість продукції, робіт, послуг.

СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ=ВАЛОВИЙ ПРИБУТОК-ВИРУЧКА ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ.

Висновки та пропозиції

В цілому дана курсова робота спрямована на закріплення теоретичних знань та практичних навичок студентів на вирішенні конкретних економічних завдань. А саме розробка даної роботи передбачає перш за все створення документів необхідних для реєстрації підприємства (розробка пакету утсановчих документів відповідно до завдання), а аткож розрахунок основних показників діяльності підприємства. Після одержання кінцевих результатів роботи можна зробити наступні висновки:

Персонал підприємства: взагалом діяльність персоналу підприємства в звітному році в порівнянні з базовим покращилася, зокрема зріс показник виробітку як на одного робітника так і на одного працюючого; структура персоналу стала більш прийнятною зменшилася кількість адміністративного персоналу порівняно з числом робітників. За бажане хотілося б сказати наступне: потрібна подальша ефективна кадрова політика на підприємстві - визначати кількість необхідного персоналу, бо як показав третій розділ курсового проекту на підприємстві досить значна питома вага витрат на оплату праці.

Основні виробничі фонди підприємства: під час розробки даного розділу курсового проекту була розрахована технологічна структура основних фондів підприємства; розраховані показники, які хараетризують ефективність їх використання (фондовіддача, фондоємкість, фондоозброєнність) як результат можна відмітити позитивні тенденції, які спостерігаються при порівняні аналогічних показників за аналізовані роки. Пропозиція в даному розділі буде наступною: розраховані показники руху та стану основних фондів не відповідають загальній картині зростання ефективності використання виробничих ресурсів підприємства. При розрахунку показників ліквідації та надходження було умовно взято, об'єкти, які надійшли нові та які було ліквідовано, тобто їхню вартість, і було визначено, що на підприємстві проводиться неефективна політика по оновлення основних виробничих фондів, тобто вартість ліквідованих значно переважає вартість введених нових в експлуатацію.

Обігові засоби: під час проведення аналізу даних засобів підприємства були розраховані всі необхідні показники. Як позитивне слід відмітити зменшення тривалості одного обороту обігових засобів в звітному році порівняно з базовим і наслідком цього є вивільнення обігових засобів, тобто для забезпечення такого ж об'єму виробництва як в базовому році знадобилося менший їхній обсяг. Можливо як негативний момент потрібно відзначити достатньо високу питому вагу запасів готової продукції на складі в структурі обігових засобів.

Проте як показав розрахунок основних техніко-економічних показників діяльності підприємства на даному підприємтсві спостерігається тенденція до нарощення темпів та обсягів виробництва, тобто до загального зростання.

Література

Закон України “Про підприємства в Україні” // Галицькі контракти.-1996.-№42

Закон України “Про господарські товариства ” //Галицькі контракти.-1996.-№42

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства ” //Галицькі контракти.-1996.-№42

“Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності”, затвердено КМУ від 29.04.94р., №276

Національні стандарти бухгалтерського обліку №№ 7,9,16

Экономика предприятия / под ред. проф. В.Я.Горфинкеля, проф. Е.М.Куприянова - М.:ЮНИТИ, 1996.

Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. К.: МП “ИНТЕМ” ЛТД, 1995 г.;

“Економіка підприємства”, під редакцією С.Ф.Покропивного, - “Київ-Прес”, Київ 1995.

“Экономика и статистика фирм”, под редакцией Ильенковой, - М.,1996.

“Экономика предприятия”, под редакцией Горфинкеля В.Я., Куприянова Е.М. - М.,1996

“Основы роночной экономики”, Бобров В.Я., Киев, 1995

“Финансы в управлении предприятием”, под редакцией Кованлёвой, - М.,1995

Анализ хозяйственной деятельности предприятия, под редакцией Савицкой Г. В. , Минск, 1999 г.

В. П. Грузинов, Экономика предприятия, М.: ЮНИТИ, 1998 г.