Підприємство як юридична особа

4) виробничий метод за яким місячна сума амортизації визначається як

добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

Річна амортизація на одиницю продукції

Метод зростаючої амортизації.

Сутність методу зростаючої амортизації в тому, що перші декілька років застосовується зменшена норма амортизації, а в наступні роки вона збільшується по прогресивній шкалі. Цей метод доцільно застосовувати при впровадженні дорогого обладнання із значним періодом освоєння і виходу на проектну потужність. В Україні даний метод не дозволений до використання ні у податковому, ні у бухгалтерському обліку.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Податковий метод.

Згідно податкового законодавства амортизаційні відрахування розраховуються як добуток норми амортизації та балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):

АВ_міс=НА*БА [грн]

Норми амортизації:

Група 1 - 2%, до якої належать будівлі, споруди, передавальні пристрої і т.д.;

Група 2 - 10% - автомобілі, офісні меблі, оптичні прибори, інстременти;

Група 3 - 6% - до цієї групи належать об'кти , що не ввішли до груп 1, 2 і 4.

Група 4 - 15% - обчислювальна техніка, телефони, мікрофони, рації.

Обладнання для обробки інформації відносять до найшвидше старіючих, тому очевидно те, що воно відноситься до четвертої групи, в якій норма амортизації найбільша=15%.

За вихідними даними стаціонарна електронно-обчислювальна машина належить саме до четвертої групи,тому норму амортизації приймаємо 15%

Графіки амортизації дивись додаток А.

На приведених графіках показане наочне представлення нарахованих сум амортизаційних відрахувань по рокам експлуатації.

На протязі всього строку експлуатації (8 років) щорічна сума амортизаційних відрахувань за прямолінійним методом одна й та ж. Рівномірно збільшується знос і рівномірно зменшується залишкова вартість, доки не досягне ліквідаційної. Прямолінійний метод не враховує різниці у виробничих потужностях по рокам і тенденції до скорочення у останні роки їх служби і це є недоліком даного методу.

При використанні методу зменшення залишкової вартості у перший рік нараховується найбільша сума амортизаційних відрахувань, яка поступово зменшується. Знос збільшується щорічно, а залишкова вартість щорічно зменшується, доки не досягне ліквідаційної вартості.

При використанні методу прискореного зменшення залишкової вартості на протязі всіх 8 років норма амортизаційних відрахувань застосовується до залишкової вартості попереднього року і річна сума амортизації поступово зменшується. У останньому році сума амортизаційних відрахувань обмежена сумою, необхідною для зменшення залишкової вартості до ліквідаційної.

При використанні кумулятивного методу нарахування амортизації у перший рік нараховується найбільша сума амортизації, яка поступово зменшується, залишкова вартість щорічно зменшується, доки не досягне ліквідаційної вартості.

При виборі оптимального методу нарахування амортизаційних відрахувань потрібно враховувати галузеву приналежність підприємства, мету його діяльності, структуру його виробництва і ще цілий ряд факторів мікро- і макросередовища підприємства.

Висновок:

Величезне значення основних фондів зумовлює необхідність їх детального вивчення, тобто об'єму і складу, технічного стану і динаміки використання основних фондів і озброєності ними, вивчення факторів і виявлення резервів підвищення їх ефективного використання.

В сучасних умовах підприємства можуть вибирати метод нарахування амортизації. Це можуть бути методи: рівномірного (прямолінійного) нарахування

амортизації, метод зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод, виробничий метод, метод прискореної амортизації для об'єктів основних фондів. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Актуальним є питання визначення зносу машин і устаткування, так-як від рівня їх продуктивності залежить виробнича потужність підприємства, необхідно аналізувати доцільність заміни технічно застарілих об'єктів новими з урахуванням фізичного і морального зносу.

Аналізуючи динаміку використання основних виробничих фондів, було виявлено, що ефективність використання основних виробничих фондів збільшилась, тому що збільшився показник фондовіддачі. Доля основних фондів на одного робітника зросла, що пояснюється зменшенням чисельності персоналу. Продуктивність праці робітників і працівників також зросла, а такі зміни є позитивними для діяльності підприємства.

4. Оборотні кошти підприємства, характеристика та ефективність їх використання.

4.1 Склад та структура оборотних коштів

Сукупність оборотних фондів і фондів обігу називається обіговими засобами підприємства.

Для забезпечення неперервності виробничого процесу кожне підприємство повинне мати оборотні фонди, а також засоби, які обслуговують сферу обігу і збуту продукції, тобто фонди обігу.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, які повністю витрачаються в кожному виробничому циклі, не зберігають натурально-речовинної форми і переносить вартість на продукцію, що виробляється, повністю і відразу.

Оборотні фонди функціонують у сфері виробництва і складаються з 2-х груп:

- виробничі запаси;

- засоби у виробництві.

Виробничі запаси - це сировина, основні матеріали, електроенергія, паливно-мастильні матеріали, тара і тарні матеріали, запасні частини для ремонту основних фондів, малоцінні і швидко зношувані предмети і інвентар.

Засоби у виробництві включають незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення і витрати майбутніх періодів.

Незавершене виробництво і напівфабрикати - запаси, які вступили в процес виробництва, зборки, будівництва, але ще не є закінченою продукцією.

Витрати майбутніх періодів - це затрати, які підприємство здійснює одноразово, але які відносяться на собівартість продукції частинами на протязі певного періоду часу (затрати на придбання ліцензії для здійснення окремих видів діяльності, затрати на підписку газет, на освоєння нових видів продукції тощо).

До фондів обігу відносять: готову продукцію на складах; продукція, відвантажена або здана покупцю, але ще не оплачена; грошові засоби підприємства (на поточних рахунках в касі в національній чи іноземній валюті); витрати на відрядження; інша дебіторська заборгованість; короткострокові фінансові вкладення (поточні фінансові інвестиції) - депозитні вклади, облігації.

Склад оборотних фондів - це сукупність елементів чи груп, які утворюють обігові засоби. Структура обігових засобів залежить від галузевої приналежності підприємства, тривалості виробничого циклу, а також умов реалізації і збуту продукції.

Обігові засоби підприємства здійснюють кругообіг. Вони послідовно проходять грошову форму, виробничу форму, товарну форму, і знову повертаються в грошову форму.

Внаслідок неперервності кругообігу обігових засобів підприємства, вони постійно знаходяться на всіх стадіях кругообігу, тобто знаходяться і у виробничих запасах, і у виробничому процесі, і в готовій продукції, і у грошових засобах.

Час, за який обігові засоби підприємства здійснюють повний оборот, називається тривалістю одного обороту обігових засобів (Д).

За джерелами формування і режимом використання обігові засоби підприємства поділяють на власні, позичені і залучені.

Власні обігові засоби відіграють основну роль і забезпечують майнову і оперативну самостійність підприємства.

Правильне співвідношення між власними, позиченими і залученими джерелами формування обігових засобів відіграє важливу роль в укріпленні фінансового стану підприємства.

Розрахуємо структуру обігових засобів на початок і кінець року.

Доля і-го показника обігових засобів (у %) рівна відношенню обігових засобів по і-му елементу до суми обігових засобів, помноженому на 100 %, тобто:

Результати відображені у вигляді таблиці.

Структура обігових засобів за зв. Рік

4.2 Розрахунок середнього залишку обігових коштів за звітний рік

Наявність оборотніх засобів в розпорядженні підприємства характеризують за допомогою моментних та інтервальних показників:

· моментні - характеризують наявність оборотніх засобів наконкретну дату

· інтервальні - розраховуються як середні за певний період.

І моментні і інтервальні показники можуть розраховуватись як по всім оборотнім коштам підприємства вцілому так і по окремим їх групам.

Інтервальні показники називаються середній залишок обротніх засобів за період, що аналізується. Вони розраховуються методами статистики з використанням моментних показників.

1.Середній залишок оборотних засобів за місяць

, - вартість оборотних засобів на початок (кінець) місяця.

Середній залишок оборотних засобів за рік:

, - вартість оборотних засобів на початок (кінець) року.

Використовуючи наведену вище формулу - отримаємо:

=грн

4.3 Визначення показників єфективності використання оборотних засобів в базовому та звітному роках та величини вивільнених із обороту ОЗ

Ефективність використання обігових засобів характеризують 3 основних показника:

- коефіцієнт оборотності;

- коефіцієнт завантаження;

- тривалість одного обороту обігових засобів.

Коефіцієнт оборотності визначається діленням вартості реалізованої продукції, робіт, послуг на середній залишок обігових засобів за аналогічний період:

(грн./грн.)

Коефіцієнт завантаженості обігових засобів - величина, зворотна коефіцієнту оборотності і характеризує суму обігових засобів, витрачених на 1 грн. реалізованої продукції:

(грн./грн.)

Тривалість одного обороту обігових засобів визначається діленням тривалості звітного періоду (Т = 360 днів, Т = 90 днів, Т = 30 днів) на коефіцієнт оборотності:

(днів)

Тривалість обороту обігових засобів залежить від виду діяльності підприємства. Прискорення чи уповільнення швидкості обороту впливає на зміну потреби в оборотних засобах.

Визначаємо показники, які характеризують використання обігових засобів:

(грн./грн.)

(грн./грн.)

(грн./грн.)

(днів)

(днів)

При аналізі використання обігових засобів визначають величину обігових засобів, умовно вивільнену із обороту внаслідок прискорення оборотності обігових засобів, або величину обігових засобів, додатково залучених в оборот внаслідок уповільнення оборотності обігових засобів.

Формула для розрахунку вивільнених чи залучених в оборот обігових засобів має наступний вигляд:

(грн.)

Отриманий выд'ємний результат свідчить про відносне вивільнення оборотних засобів із обороту , тобто про підвищення ефективності їх використання.

Аналізуючи динаміку показників використання обігових засобів в базовому і звітному роках, можна відмітити, що відбулися позитивні зміни у використанні обігових засобів. Так, в звітному році порівняно збазовим збільшився , а його збільшення веде до збільшення випуску продукції при одній і тій самій сумі оборотних коштів. Тривалість обороту у звітному році знизилася на 106 днів.

Зміни, що відбулися, дозволили у звітному році отримати додаткове вивільнення обігових засобів на суму 313382,22 грн..

Висновок:

Отже, аналізуючи отримані результати можна відмітити позитивні зміни у структурі обігових засобів у звітному році в порівнянні з базовим роком. Для подальшого підвищення ефективності використання обігових засобів необхідно збільшувати об'єм продукції із тих же матеріальних ресурсів, прагнути до зниження матеріаломісткості за рахунок впровадження нової техніки і технології, економії матеріальних ресурсів для зниження собівартості з метою покращення фінансового стану підприємства. При цьому велике значення мають раціональні схеми поставок виробничих ресурсів, комплексна механізація складських робіт. Також для більш ефективної діяльності необхідно постійно досліджувати ринок, щоб правильно підібрати структуру продукції по номенклатурі і асортименту, а також прагнути до збільшення обсягів реалізації продукції.

5.Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

Використовуючи усі розрахункові показники , а також раніше розраховані показники в розділах 2, 3, 4 заповнюємо таблицю.

Система показників ефективності діяльності підприємства за звітний період.

Пр = Вир - (ПДВ + А.збір + Інші відр.) - Соб = 1025170-(170860+987+1315) - 712380 = 139628 (грн.)

Рент. Реал.пр = Пр/Соб *100% = 139628/712380*100= 19,6 %

Рент .вир = Пр/( ОФ+ОЗ )*100%=139628/(399522,5+296391,3)*100=20%

Рів. витрат^{на 1 грн} = Соб/Vпр = 712380/1007300 = 0,707 (грн./грн.)

Рентабельність ОФ = Пр / = 139628/399522,5= 0,349(грн./грн.)

Висновок: За даними таблиці видно, що підприємство покращило свою діяльність, про це свідчать:

1. показники використання персоналу, а саме зросла продуктивність праці робітників у звітному році порівняно з базовим на 14,12%, а продуктивність праці працівників на 12,15%.

2. показники використання основних фондів, а саме фондовіддача зросла на 5,4%, а фондомісткість знизилась в порівнянні з базовим роком на 4,8%.

3. показники використання оборотних засобів, а саме коєфіцієнт оборотності зріс на 106% в порівнянні з базовим роком, а коєфіцієнт завантаження зменшився на 52,5%, тривалість одного обороту знизилась на 112 днів, вивільнення оборотних коштів відбулося на суму 313382,22 грн.

Висновок:

Метою виконання даної курсової роботи було закріплення і поглиблення теоретичних знань, отриманих при вивченні курсу “Економіка підприємства”, а також оволодіння методами виконання широкого кола типових планово-економічних розрахунків і обґрунтувань. У ході виконання курсової роботи був вивчений склад, структура і показники використання основних виробничих фондів підприємства, проаналізовані характеристики ефективного використання обігових засобів, були сформовані техніко-економічні показники діяльності підприємства.

Виробнича діяльність будь-якого підприємства основується на найбільш раціональному використанні персоналу, виробничих і обігових засобів. У сучасних умовах організації виробничих ресурсів підприємства все більше місце займає підвищення механізації і автоматизації виробництва, застосування модернізованого обладнання, ефективних видів сировини і матеріалів, а також використання найновіших технологій. Також велике значення має правильна організація виробництва і кваліфіковане і грамотне управління підприємством.

Для підвищення продуктивності необхідно збільшувати час роботи основних фондів на протязі періоду їх дії, збільшувати змінність роботи машин і механізмів, зменшувати внутрішньозмінні втрати і не допускати простоїв обладнання, підвищувати кваліфікацію робітників підприємства.

Для того, щоб все це здійснити, знання економіки підприємства потрібні в першу чергу. Із упевненістю можна сказати, що виконання даної курсової роботи дозволить нам стати більш кваліфікованими спеціалістами в майбутньому.

Література

Закон України “Про господарські товариства ” //Галицькі контракти.-1996.-№42

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства ” //Галицькі контракти.-1996.-№42

“Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності”, затвердено КМУ від 29.04.94р., №276

Господарський кодекс України від. 01.01.2004 р.

Національні стандарти бухгалтерського обліку №№ 7,9,16

Экономика предприятия / под ред. проф. В.Я.Горфинкеля, проф. Е.М.Куприянова - М.:ЮНИТИ, 1996.

Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. К.: МП “ИНТЕМ” ЛТД, 1995 г.;

“Економіка підприємства”, під редакцією С.Ф.Покропивного, - “Київ-Прес”, Київ 1995.

“Экономика и статистика фирм”, под редакцией Ильенковой, - М.,1996.

“Экономика предприятия”, под редакцией Горфинкеля В.Я., Куприянова Е.М. - М.,1996

“Основы роночной экономики”, Бобров В.Я., Киев, 1995

“Финансы в управлении предприятием”, под редакцией Кованлёвой, - М.,1995