Аналіз середньої заробітної плати на підприємстві статистичними методами

Розділ 1. Суть заробітної плати

Заробітна-плата -- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, а трудовим договором.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його та господарської діяльності підприємства.

Витрати на оплату праці складаються з Фонду основної заробітної плати Фонду додаткової заробітної плати Інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата -- це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці обслуговування підприємства. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, спеціалістів і службовців.

Додаткова заробітна плата -- це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість і за особливі умови праці.

Вона включає

1 Надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність, за класність водіям автомобілів, робітникам локомотивних бригад, трактористам-машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям працівників тих галузей народного господарства, в яких введено такі надбавки та доплати за звання майстра і класи кваліфікації, бригадирам із числа робітників, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадами, персональні надбавки, керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення в пращ або за виконання особливо важливих завдань на строк їх виконання, за знання іноземної мови, за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт, доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством, за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах, за роботу в багатозмінному та неперервному режимі виробництва (включаючи доплати за роботу у вихідні дні, що є робочими днями за графіком), у нічний час, працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час пересування їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад, інші надбавки і доплати, передбачені законодавством

2. Премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію видів матеріальних ресурсів, у тому числі за виконання і перевиконання виробничих завдань, виконання акордних завдань у встановлений строк, підвищення продуктивності праці.

Поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності бригади, дільниці, цеху, економію сировини, матеріалів, інструментів та інших матеріальних цінностей, зменшення простоїв устаткування та за інші якісні показники в роботі підприємств, а також премії, нараховані робітникам із преміального фонду майстра тощо.

3. Винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), передбачені чинним законодавством.

4. Оплата праці працівників, які не перебувають у штаті підприємств, за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу провадяться безпосередньо цим підприємством Розмір коштів, спрямованих на оплату пращ цих працівників, визначається, виходячи з кошторису на виконання робіт (послуг) за договором, і платіжних документів. Оплата працівникам, які не перебувають у штаті підприємства, за виконання разових робіт (ремонт інвентаря, побілка і фарбування, робіт з експертизи тощо) Зазначені суми у статистичній звітності з пращ відображаються в фонді оплати праці працівників позаспискової о складу і не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати штатних працівників спискового складу підприємства

Оплата за працю у вихідні та святкові (неробочі) дні, в понадурочний час за розцінками, встановленими законодавчими актами.

5. Заробітна плата до кінцевого розрахунку по закінченню року (або іншого періоду), обумовлена системами оплати праці на сільськогосподарських підприємствах. Суми відшкодування втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності до фактичного заробітку у випадках, коли працівник і далі працює на підприємстві. Виплати різниці в окладах працівника, працевлаштованих з інших підприємств зі збереженням протягом деякого часу (відповідно до законодавства) розміру посадового окладу за попереднім місцем роботи, а також при тимчасовому заміщенні. Процентні або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу). Оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку і роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому.

Реальна заробітна плата -- це сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати працівник за номінальну заробітну плату Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги

Особливе місце в системі оплати праці посідає мінімальна заробітки плата

Мінімальна заробітна плата -- це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не входять надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності.

Розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, гри

Соціальні і демографічні групи населення	Розмір прожиткового мінімуму
	На 2000 рік (Закон №2025-111 від 05 10 2000)	На 2001 рік (Закон №2330-11 від 22 03 2001)	На 2002, 2003 роки(Закон №2780-111 від 15 112001)	На 2004 рік (Закон №1704-ІУ від 1105 2004)	На 2005 рік (Закон №2089-від 19 10 2004)
Діти віком до 6 років	240,71	276,48	307	324,49	376
Діти віком від 6 до 18 років	297,29	345,66	384	404,79	468
Працездатні особи	287,63	331,05	365	386,73	453
Особи, які втратили працездатність	216,56	248,77	268	284,69	332
Загальний показник	270 10	311,30	342	362,23	423

Відповідність мінімальної заробітної плати споживчому мінімуму можлива лише за стабільної економічної ситуації і високого рівня виробництва В умовах кризового стану економіки мінімальний розмір оплати праці та інші соціальні виплати визначаються виходячи з реальних економічних умов.

У міру стабілізації економіки мінімальний розмір заробітної плат и повинен підвищуватися і наближуватися до рівня прожиткового мінімуму.

Середньомісячна заробітна плата за видами економічної діяльності

Види економічної діяльності	2002	2003	2004	2004
				відсотків до середнього рівня економіки	ВІДСОТНІ* до 20111 |і
1	2	3	4	5	(і
Усього, грн	230	311	376	100,0	120,1
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	114	154	183	48,7	П 11,11
Рибне господарство	147	204	242	64,4	1111,1)
Промисловість	302	406	485	129,0	1111,1»

Основні принципи організації оплати праці здійснюють за допомогою таких її складових елементів, як система угод і договорів на різних рівнях економіки, а також через нормування праці, тарифну систему форми й системи оплати праці на окремих підприємствах і його структурних підрозділах.

Мета нормування праці на підприємствах полягає в тому, щоб на о< нові впровадження нової техніки, удосконалення організації виробник поліпшення її умов зменшити витрати на випуск продукції підвищити продуктивність пращ, яка є важливою умовою розширенні виробництва і зростання реальних доходів працівників.

Нормування як кількісна міра праці впливає і на її якісні відмінної ті Недоліки в нормуванні, які виражаються в різній напруженості норм рівні їх виконання, визначають і порушення співвідношення в оплаті праці залежно від складності роботи Норми пращ сприяють однаковім оплаті за однакову працю лише в тому разі, коли вони відображають 11 однакову напруженість

Організація оплати праці значною мірою залежить від якості нормативних матеріалів, оскільки застосування завищених норм часу і заниження норм виробітку в оцінці величини затрат праці працівників при і водить до порушення принципу оплати залежно від кількості затраченім праці.

Оплата за працею припускає порівняння пращ різної якості Диференціал заробітної плати працівників на підприємстві залежно під складності й умов праці здійснюється за допомогою тарифної системи яка являє собою сукупність нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати робітників і службовців.

Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та станки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.

Тарифно-кваліфікаційні довідники, об'єднані в єдиний тарифні кваліфікаційний довідник робіт і професій (ЄТКД) -- нормативні елементи, в яких усі види робіт, що виконуються на тому чи іншому виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої склади Тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для тарифі робіт і установлення кваліфікаційних розрядів робітникам.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і слугує нормативним документом, в якому даються загально галузеві характеристики кожної посади За його допомогою можна визначити коло виконуваних обов'язків кожним керівником, службовцем, правильно установити поділ праці між керівниками та спеціалістами, забезпечити єдність у визначенні їхніх посадових обов'язків і вимог, які до них ставляться.

Тарифна сітка є основою регулювання професійно-кваліфікаційного поділу та руху робочої сили і застосовується для визначення співвідношення в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної складності

Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів

Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто у робітника вищої кваліфікації -- вищий розряд тарифної сітки Тарифні коефіцієнти свідчать, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікаційних робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду

Співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів є діапазоном тарифної сітки.

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка

Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.

На промисловому підприємстві планування заробітної плати

включає визначення розміру фонду та середньої заробітної плати виробничого й невиробничого персоналу в цілому і за окремими категоріями

працівників, а також фонд заробітної плати не облікового складу.

Вихідними даними для визначення розміру планового фонду заробітної плати персоналу є виробнича програма, трудомісткість продукції, чисельність працівників за категоріями, професіями і кваліфікацією, тарифна система, штатний розпис працівників, спеціалістів, службовців, законодавча база України про оплату праці.

На діючому підприємстві необхідно здійснити перед планові роботи, тобто проаналізувати виконання плану із заробітної плати у звітному періоді Вивчивши використання фонду заробітної плати, необхідно встановити причини його відхилення від планової величини, зіставити темпи зростання заробітної плати одного працюючого з темпами підвищені»! його продуктивності пращ, виявити резерви економії фонду зароби мої плати та розробити заходи щодо поліпшення його використання в розрізі окремих категорій працівників. Після цього етапу розраховується плановий фонд оплати пращ персоналу підприємства, який визначається на основі нормативів прирості у за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки діяльності, або за нормативом на одиницю продукції у натуральному виразі. Вважається доцільним приріст фонду оплати праці ув'язувати не тільки з показниками, які характеризують обсяги виробництва, а й з основними якісними показниками, зростанням продуктивності праці.Фонд оплати праці на основі нормативів його приросту обчислюється за формулою

Гюо% + н0 х опр + нт х ппйр + нв х впр Л

де ФОГГаз -- фонд оплати пращ у базовому періоді,

Н0, Нпп, Нв -- нормативи приросту фонду оплати праці відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та витрат на одну гривню продукції,

Опр, ППпр, Впр -- відповідно приріст обсягів виробництва, продуктивності пращ, зниження витрат на одну гривню продукції.

Для ув'язки обсягу виробництва й оплати праці використовують нормативний метод

ФОПпл = Опл х Я,

де О1" -- плановий обсяг виробництва продукції у вартісному виразі.

При розрахунку планового фонду заробітної плати за підрозділами і категоріями персоналу підприємства застосовують по елементний метод Розрахунок фонду заробітної плати для різних категорій працівників здійснюється з урахуванням характеру їх роботи та форм оплати праці Важливу частку загального фонду становить фонд заробітної плати робітників При плануванні фонду заробітної плати робітників, залежно від характеру доплат і виплат, розрізняють годинний, денний, місячний, квартальний та річний фонди заробітної плати. Укрупнено плановий фонд оплати праці розраховують таким чином

ФОП™ =ФОПбаз ЙхЗЛ, Або ФОП = ЗЛ х 4ти1,

де ХЕ, -- зміна чисельності працівників під дією основних техніко-економічних чинників, чол. , К"л -- темп зростання обсягу виробництва (обсяг виробництва в плановому періоді по відношенню до базового), %, ЗП -- середня заробітна плата одного працівника у плановому періоді, грн, тгпл Ч -- планова чисельність працівників, чол.

Годинний фонд охоплює всі види оплат за фактично відпрацьований час і складається із заробітної плати за відрядними розцінками, з премій відрядникам і почасовикам, доплат за умови та інтенсивність праці, за роботу в нічний час, не звільненим від основної роботи бригадирам за керівництво бригадою, за навчання учнів і надбавки за професійну майстерність.

Місячний (квартальний, річний) складається з денного фонду заробітної плати, оплати чергових відпусток, оплати за час виконання державних обов'язків, доплати за вислугу років допомоги, заробітної плати працівників,

відряджених на інші підприємства або на навчання. При визначенні планового фонду заробітної плати робітників розраховують

фонд прямої заробітної плати,

доплати у годинний, денний і місячний фонди

заробітної плати

До фонду прямої заробітної плати робітників включають суми коштів, нараховані за відрядними розцінками робітникам-відрядникам І за тарифними ставками робітникам - почасовикам Фонд прямої заробітної плати основних робітників - відрядників можна визначити, виходячи із виробничої програми і витрат на заробітну плату на одиницю продукції На підприємствах часто застосовуєте >і метод визначення прямого фонду заробітної плати основних робітники! відрядників за трудомісткістю запланованої продукції

При цьому трудомісткість необхідно визначити з урахуванням відсотка її зниження у результаті здійснення організаційно-технічних заходів

Помноживши кількість нормо-годин за окремими видами робіт і розрядами на відповідну тарифну ставку і підсумувавши результат, одержуємо основний фонд заробітної плати робітників-відрядників.

Такий же механізм розрахунку прямого фонду заробітної плати і дим допоміжних робітників-відрядників, але при цьому враховується обом допоміжних робіт.

Прямий фонд заробітної плати робітників - почасовиків [ФЗП] розраховується за формулою

ФЗП™П =ІгТСгхЧ хТ 1=1

де п -- кількість груп робітників - почасовиків різних розрядів,

ГТСг -- годинна тарифна ставка робітників-почасовиків розряду,

Ч™ -- планова чисельність робітників-почасовиків ряду, Т™""1 -- корисний фонд робочого часу одного середньо облікової.

Розділ 2. Метод статистики

Основні задачі статистики на сучасному етапі.

Завданнями статистики відповідно до Закону України "Про державну статистику" є (мається на увазі державна статистика):

реалізація державної політики в галузі статистики;

збирання, розробка, узагальнення та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються в економічному і соціальному житті України та її регіонів;

розробка і впровадження статистичної методології, яка базується на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях;

забезпечення достовірності, об'єктивності, оперативності, стабільності та цілісності статистичної інформації;

забезпечення доступності, гласності і відкритості зведених статистичних даних в межах чинного законодавства.

2.1 Статистичне групування

Одним із найважливіших методів статистики є групування.

Під групуванням в статистиці розуміють розподіл одиниць статистичної сукупності на групи, однорідні в будь - якому суттєвому відношенні.

Воно є якраз той метод і та стадія, пропустивши яку ми не можемо застосовувати інші методи. Тому в статистиці групування використовується для вирішення різних завдань, таких як, наприклад:

визначення і вивчення структури і структурних зрушень сукупності;

виявлення соціально-економічних типів явищ і процесів;

виявлення і характеризування зв'язків і залежностей між явищами та їх ознаками (таке дослідження має назву аналітичної функції групування).

Відповідно до цих трьох функцій розрізняють різні види групування: структурні, типологічні і аналітичні.

Групування, в результаті якого виділяють однорідні групи або типи явищ, як вираз конкретного суспільного процесу називаються типологічними. Прикладом типологічних групувань може бути поділ підприємств за характеристикою видів власності, групування країн за економічним розвитком.

Структурними групуваннями називаються групування, які характеризують розподіл одиниць однотипної сукупності за будь-якою ознакою. Типологічні і структурні групування дуже близькі один до одного: типологічні групування виділяють самі типи, а структурні - вказують питому вагу окремих типів у загальній масі.

Аналітичні групування - це групування, які визначають взаємозв'язок між різними ознаками одиниць статистичної сукупності. За допомогою такого групування можна виявити певні взаємозв'язки між факторними і результативними ознаками. Наприклад, залежність між рівнем кваліфікації працівника та його заробітною працею. Аналітичні групування є дуже складними і для того, щоб зрозуміти, як вони будуються, необхідно чітко виділити факторні і результативні ознаки в досліджуваному явищі.

Можливі змішання цих типів групування.

Групування можуть бути прості і комбіновані.

Прості групування - це такі групування, які здійснені на підставі однієї ознаки.

Комбіновані групування - це групування, які здійснені за двома і більше ознаками.

Комбінаційні групування дають можливість комплексного характеризування досліджуваного явища чи процесу.

Для того, щоб зробити групування за кількісною ознакою, необхідно визначитися з кількістю груп та з інтервалом групування.

Кількість груп визначається математичними методами. Вона має біти ні занадто малою, ні занадто великою, вони мають не заважати проаналізувати кінцевий результат.

Величина інтервалу

,

де xmax - максимальне значення, xmin - мінімальне значення, n - кількість груп сукупності.

Інтервали можуть бути відкриті і закриті, рівні і нерівні.

Рівні інтервали - інтервали з однаковою різницею між верхньою і нижньою границями кожного проміжку.

Нерівні інтервали - інтервали з різними різницями між верхньою і нижньою границями в різних проміжках.

Відкритий інтервал - інтервал з відсутньою однією із границь (наприклад, більше 100, менше 1).

Закриті інтервали - інтервали, в яких присутні всі границі.

2.2 Зведення і групування

Особливим видом групування є класифікація.

Класифікацією називається систематизований розподіл явищ і процесів (об'єктів) на визначені групи, класи, розряди на підставі їх подібності і розбіжності.

Класифікації відрізняються від групувань тим, що групувальною основою класифікації є якісна ознака, вони більш стійкі, сталі і стандартні.

Первинне групування по фактору середньої заробітної плати:

Визначаємо інтервал за ознакою х - основна заробітна плата на підприємстві за формулою Стерджесса:



X max, X min максимальне

та мінімальне значення ряду розподілу, n - число членів ряду.

Враховуємо інтервал груп:

1.- 1196 - 1632

2.- 1632 - 2068

3.- 2068 - 2504

4.- 2504 - 2940

5.- 2940 - 3376

6.- 3376 - (3812)3518

Проведемо первинне групування статистичних показників за ознакою х в табличній формі.

Висновок: найбільш ефективно працюють підприємства, що входять у 2 групу, оскільки виробіток на 1 робітника тут найвищий.

Будуємо графіки

1) Гістограма

2) Полігон розподілу

3) Огіва

4) Кумулята

На основі даних первинного групування проведемо вторинне групування, збільшивши інтервал в 1,3 рази

I - 1554,8 - 2121,6

II - 2121,6 - 2688,4

III - 2688,4 - 3255,2

IV - 3255,2 - 3822

V - 3822 - 4388,8

VI - 4388,8 - 4573,4

Знайдемо розмах варіації

R = X max = X min = 4573,4 - 1554,8 = 3018,6

Знайдемо долю кожної групи в варіаційному ряді

I гр. 3018,6 * 0,35 = 1056,51

II гр. 3018,6 * 0,25 = 754,65

III гр. 3018,6 * 0,4 = 1207,44

Розраховуємо інтервали груп

I гр. 1554,8 + 1056,51 = 2611,31

II гр. 2611,31 + 754,65 = 3365,96

III гр. 3365,96 + 1207,44 = 4573,4

Визначаємо суми основної і допоміжної ознак по групам вторинного групування на базі даних суми по групах первинного групування

1554,8 і = 566,8 1554,8
I 2121,6	2611,31
II 2688,4
III 3255,2	3365,96
IV 3822	4573,4
V 4388,8
VI 4573,4

Середньоспискова чисельність робітників

Випуск продукції за рік

Підведемо підсумки у таблиці

№	Інтервал групи		Q, млн., грн.
1	1554,8 - 2611,31	97980,43	81350,98
2	2611,31 - 3365,96	16857,64	133867,57
3	3365,96 - 4573,4	17851,88	37377,78
Всього		44507,95	252596,33

2.2 Метод середніх величин

Узагальнюючі статистичні показники є базою для аналізу та прогнозування соціально-економічного розвитку держави, окремих регіонів i галузей.

Вони можуть бути абсолютними, відносними та середніми величинами.

Кожен вид показника має певне значення i посідає визначене місце у процесі пізнання реальної дійсності.

Абсолютні статистичні величини безпосередньо пов'язані з фізичною й соціально-економічною суттю явищ, які вивчають.

Необхідність розрахунку i використання відносних величин зумовлена тим, що абсолютні розміри суспільних явищ не дозволяють у багатьох випадках схарактеризувати всі сторони досліджуваного об'єкта.

Слід звернути увагу на види відносних величин, що класифікують за аналітичними функціями: порівняння, структури, координації, планового завдання, виконання плану, динаміки, інтенсивності.

Середня величина характеризує типовий рівень варіюючої ознаки i відображає те характерне, що об'єднує статистичну сукупність.

Важливе значення має питання вибору виду середньої величини (арифметичної, гармонічної, геометричної, квадратичної), яке розв'язується шляхом аналізу досліджуваної сукупності і явища.

Розраховуючи конкретну середню, доцільно опиратися на її логічну формулу (математичне вираження середньої), котра є відношенням обсягу ознаки до обсягу сукупності.

I. Для розрахунку абсолютних та відносних характеристик варіації за не згрупованими даними скористаємось таблицею

№ п/п	Основна ознака
1	2234	170,25	28985,06
2	2536	131,75	17358,06
3	2106	298,25	88953,06
4	2772	367,75	135240,06
5	3150	745,75	556143,06
6	2051	353,25	124785,56
7	3518	1113,75	1240439,06
8	2274	130,25	16965,06
9	2490	85,75	7353,06
10	1826	578,25	334373,06
11	2458	53,75	2889,06
12	1719	685,25	469567,56
13	1693	711,25	505876,56
14	2035	369,25	136345,56
15	1196	1208,25	1459868,06
16	2401	3,25	10,56
17	3246	841,75	708543,06
18	2923	518,75	269101,56
19	2572	167,75	28140,06
20	2885	480,75	231120,56
Всього	48085	9015	6362057,7

1. Визначаємо середнє значення ознаки за формулою середньої арифметичної простої



2. Визначаємо абсолютні характеристики варіації

- середнє лінійне відхилення

середнє квадратичне відхилення

Дисперсія

3. Визначаємо відносні характеристики варіації

- лінійний коефіцієнт варіації

- квадратичний коефіцієнт варіації



- коефіцієнт осциляції

;R = X max - X min

II. Для розрахунку абсолютних та відносних характеристик варіації за згрупованими даними скористаємося таблицею

№ групи	Інтерв. групи	Число під. пр.,	Середина інтерв.	*				*
1	1196-1632	1	1414	1414	973,65	973,65	947994,32	947994,32
2	1632-2068	5	1850	9250	537,65	2688,25	289067,52	1445337,6
3	2068-2504	6	2286	13716	101,65	609,9	10332,72	61996,32
4	2504-2940	5	2722	13610	334,35	1671,75	111789,92	558949,6
5	2940-3376	2	3158	6316	770,35	1540,7	593439,12	1186878,24
6	3376-3518	1	3447	3447	1059,35	1059,35	1122222,42	1122222,42
Всього		20		47753		8543,6		5323378,5

1. Визначаємо середні значення ознаки за формулою середньої арифметичної зваженої

2. Визначаємо абсолютні характеристики варіації

- середнє лінійне відхилення

середнє квадратичне відхилення

- дисперсія

3. Визначаємо відносні характеристики варіації

- лінійний коефіцієнт варіації

- квадратичний коефіцієнт варіації

- коефіцієнт осциляції

2.3 Метод статистичного вивчення зв'язку явищ

Визначальною метою статистичного дослідження взаємозв'язків є виявлення наявності і напряму зв'язку, кількісне їх оцінювання.

Різноманітність зв'язків зумовлює їх класифікацію:

а) за характером дії - функціональні та стохастичні;

б) за направленістю - прямі й обернені;

в) за аналітичним вираженням - прямолінійні і криволінійні;

г) за кількістю ознак-факторів - одно - та багатофакторні.

Важливе значення має знання умов і послідовності застосування того чи іншого методу вимірювання кореляційних зв'язків як різновиду стохастичних.

Методи аналітичного групування та кореляційно-регресивний аналіз належать до параметричних, оскільки при розрахунках використовують параметри розподілу - середні величини, дисперсії .

Слід розуміти їх відмінність. У кореляційно-регресивному аналізі оцінювання лінії регресії здійснюється не в окремих точках, як в аналітичному групуванні, а в кожній точці інтервалу зміни факторної ознаки х. Тобто лінія регресії безперервна і зображується у вигляді рівняння регресії

.

Етапи побудови цих моделей кореляційного зв'язку - аналітичного групування та регресивної - однакові:

а) теоретичне обґрунтування моделі;

б) оцінювання лінії регресії;

в) вимірювання щільності зв'язку між ознаками;

г) перевірка істотності зв'язку.

Метод порівняння паралельних рядів - непараметричний метод, тому що ґрунтується на кількісних значеннях ознак, не потребує обчислення параметрів їх розподілу.

Отже, значення цієї теми полягає в тому, що практичні навички визначення взаємозв'язків між соціально-економічними явищами дозволяють здійснювати науково обґрунтовані прогнози.

Розв'язок

1. Теоретично визначаємо, що величина основних виробничих фондів та їх ефективне використання впливає на загальний результат, тобто на обсяг валової продукції. Між ними існує кореляційний зв'язок.

2. Щоб визначити зв'язок необхідно побудувати кореляційне поле. По осі х відкладаємо середню заробітну плату фондів, по осі у чиста продукція.

3. Емпірична лінія регресій показує, що зв'язок між факторною і результативною ознакою є прямолінійним.

Отже, залежність можна представити рівнянням прямої:

y = a + bx

Далі знайдемо параметри a і b

a - показує початок прямої, її координату

b - кут нахилу прямої до осі х

Побудуємо систему рівнянь для знаходження a і b

4. Знайдемо необхідні дані в розрахунковій таблиці

5. Рівняння прямої буде мати такий вигляд

Підставивши в рівняння значення факторної ознаки у теор. і наносимо на кореляційне поле

Побудувавши теоретичну лінію на графіку необхідно перевірити чи правильно знайдений коеф. a.

6. Визначаємо тісноту зв'язку за допомогою коеф. Кореляції для лінійної залежності

Тіснота зв'язку висока - зв'язок суттєвий 85%.

2.4 Аналіз динамічних рядів

Одне з основних завдань статистики - вивчення поступового розвитку i змiн суспiльних явищ, процесів.

Розв'язується воно на основi побудови та аналiзу динамічних рядiв.

Тому знання даної теми мають велике значення для характеристики інтенсивності змін суспiльних явищ; виявлення основних закономірностей їх динаміки на окремих етапах чи за весь період дослідження; прогнозу розвитку на майбутнє.

Слід знати, що при побудові динамічних рядів дотримуються вимоги, яка полягає в їх порівняності за методологією обчислення показника, територією, тривалістю періоду, одиницями вимірювання та ін.

Вивчають класифікацію видів рядів динаміки, щоб розумітися на характерних особливостях кожного з них. Динамічні ряди поділяють залежно від:

а) статистичної природи показника-рівня - абсолютних, відносних, середніх величин;

б) ознаки часу - моментні та інтервальні;

в) інтервалу між рівнями - з рівними, з нерівними інтервалами; г) наявності основної тенденції процесу, що вивчається, - стаціонарні і нестаціонарні.

Для аналізу властивостей динаміки важливо вміти:

а) використовувати взаємопов'язані характеристики - абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення 1 % приросту. Їх розрахунок ґрунтується на зіставленні рівнів ряду базисним чи ланцюговим способами.

б) визначати різного роду середні показники - середні рівні ряду і середні показники змін рівнів ряду.

в) застосовувати методи виявлення тенденцій розвитку явища - укрупнення інтервалiв, ковзних середніх, аналітичного вирівнювання методи інтер- та екстраполяції.

Отже, при самостійному вивченні даної теми необхідно особливу увагу звернути на методику аналізу динамічних рядів із метою оцінювання та прогнозування процесів розвитку суспiльних явищ.

2.5 Індексний метод

Індекси використовують в усіх галузях економічної науки і практики. Знання даної теми допоможуть майбутнім фахівцям здійснювати порівняльну характеристику зміни явищ у просторі та часі; оцінювати роль окремих факторів, що формують складне явище.

Широкий спектр завдань, що розв'язуються за допомогою індексів, зумовлює формування цілої системи цих показників.

Розрізняють види індексів:

а) за ступенем охоплення явища - індивідуальні і загальні;

б) за характером порівняння - територіальні та динамічні;

в) за формою побудови - агрегатні і середні;

г) за характером обсягу дослідження - об'ємних та якісних показників;

д) за складом явища - фіксованого і змінного складу;

е) за видом ваги - порівнювача - з постійними та змінними вагами.

При вивченні теми слід приділити увагу методології побудови індексів. Модель індексу залежить від мети дослідження, статистичної природи показника, ступеня агрегованості інформації.

Треба запам'ятати:

назва індексу відбиває соціально-економічний зміст показника, а числове значення - інтенсивність змін або ступінь відхилення явища чи процесу;

у формулах показники базисного періоду мають порядковий знак „0”, а звітного - „1”;

в індивідуальному індексі порівнюються величини одного елемента сукупності (ціни одиниці продукції, собівартості одного виробу тощо);

у загальному індексі зіставляються сукупності, що складаються з декількох несумірних елементів, які не можна безпосередньо підсумовувати (ціни багатьох товарів, кількість різних видів продукції тощо);

загальний індекс складається з двох частин: індексованої величини, котра у формулі записується на першому місці після знаку , і вагів (співвимірників) - записується на другому місці;

при побудові загальних індексів кількісний показник (кількість продажу товару) в ролі вагів фіксується завжди на рівні звітного періоду, а якісний (ціна) - на рівні базового.

Індексний метод широко використовують для кількісного оцінювання впливу окремих факторів на динаміку складного явища.

Слід знати, що загальні індекси можуть обчислюватись у формі середньозважених з індивідуальних індексів - середньоарифметичного і середньогармонічного, якщо дані про абсолютні значення індексованої величини та ваги індексів відсутні. Отже, основне призначення статистичних індексів - характеристика зміни рівня будь-якого суспільного явища в часі, просторі чи порівняно з планом, нормою. Цей метод широко використовується під час статистичного аналізу роботи підприємств, галузей усього народного господарства. Індексний метод дає можливість визначити ступінь впливу окремих факторів на загальний результат.

Індекси - це відносні величини, які характеризують явище у розвитку, динаміці, часі і просторі. Індекси поділяються на індивідуальні та загальні.

Для розрахунку індивідуальних індексів необхідно величину одного елемента складного явища за один період віднести на його величину в другому періоді, прийнятому за базу для порівняння. У статистиці позначають кількість буквою q; ціну буквою Р; собівартість буквою Z; затрати часу на виробництво продукції буквою Т [або t].

Індивідуальні індекси визначаються такими формулами:

індекс фізичного обсягу iq=q1/q0;

індекс цін iр=р1/р0 ;

індекс собівартості iz=z1/z0;

індекс трудомісткості it=t1/t0..

Загальні індекси показують співвідношення сукупності явищ, котрі складаються з різнорідних, безпосередньо не порівнюваних елементів. Загальний індекс розраховується за формулою

. (1)

Це агрегатна формула індексів. Чисельник та знаменник тут приводять до порівняльного вигляду за допомогою таких сумірників, як ціна, собівартість, трудомісткість одиниці продукції.

У формулі 1 обсяг продукції в натуральних показниках, а ціна - в грошовій формі змінюється як у базисному, так і у звітному періоді, тому таку формулу називають агрегатний індекс перемінного складу.

Якщо зафіксувати ціну на продукцію на базисному рівні, одержимо індекс, який показує зміну тільки обсягу виробництва в базисних цінах

. ( 2 )

Такий індекс називають індекс фізичного обсягу виробленої продукції в порівняльних цінах.

Якщо зафіксувати обсяг виробництва продукції на рівні звітного періоду, а ціни змінювати в кожному періоді, то отримаємо індекс, котрий показує вплив цін на загальний індекс

. ( 3 )

Ці індекси зв'язані між собою

. ( 4 )

Щоб визначити вплив окремих факторів на результативний показник в абсолютних величинах, коли фактори співзалежні між собою, застосовуються формули

.

Абсолютний вираз, який характеризує зміну обсягу виробництва в грошовому вигляді у звітному періоді порівняно з базисним, має вигляд

q1p1-q0p0=pq.

Щоб визначити вплив тільки обсягу виробництва, застосовують формулу підстановок

q= (q1-q0) .

Вплив ціни на абсолютний обсяг виробництва знаходимо за формулою

p=q0(p1-p0), звідси pq=q+p.

Співзалежні величини досить часто зустрічаються в статистичних розрахунках. Тому при аналізі це враховується, і вплив кожного фактора визначають за допомогою індексних систем.

ЛІТЕРАТУРА

Герасименко С.С., Головач А.В., Єріна А.М. Статистика. - К.: КНЕУ, 1998.

Журнали „Статистика України” і „Вопросы статистики”.

Кулинич О. І. Теорія статистики: Підручник. - К.: Вища школа, 1992.

Про внесення змін до Закону України „ Про державну статистику”: Закон України від 13 липня 2000 р. № 1922-111 // Статистика України. - 2000. - № 4. - С. 99 - 108.

Про заходи щодо розвитку державної статистики: Указ Президента України від 22.11.97 р. № 1299/97 // Інформаційний бюлетень Держкомстату України. - 1997. - № 11-12.

Про концепцію побудови національної статистики України та державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики: Указ Президента України та Постанова Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993. - № 326.

Про створення Державного комітету статистики України: Указ Президента України від 29.07.97 р. № 734/97 // Інформаційний бюлетень Держкомстату України. - 1997. - № 11-12.

Статистика: Збірник задач / За ред. А.В. Головача. - К.: Вища школа, 1994.

Статистика: Підручник / За ред. А.В. Головача. - К.: Вища школа, 1993.

Статистика: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. / За ред. д. е. н. С. С. Герасименка. - К.: КНЕУ, 2000.

Статистичний щорічник України за 2000-2003 рр. - К.: Техніка, 2001.

Теорія статистики: Навчальний посібник / П.Г. Вашків, П.І. Пастер, В.П. Сторожук, В.І. Ткач. - К.: Либідь, 2001