Планування випуску та реалізації продукції

Академія педагогічних наук України

Університет менеджменту освіти

Контрольна робота

з курсу: "Планування діяльності підприємства"

Виконав студент

Кравченко Олександр Олександрович

Чернігів 2009 р.

ЗМІСТ

• Вступ
• 1 Планування випуску та реалізації продукції
• 1.1 Планування збуту продукції
• 1.2 Планування виробництва продукції в натуральному вигляді
• 1.3 Планування виробництва у вартісному вигляді
• 2 Планування собівартості
• 2.1 Мета та завдання розробки плану собівартості продукції
• 2.2 Класифікація та групування витрат за економічними елементами
• 2.3 Зведений кошторис витрат на виробництво та планова калькуляція
• 3 Розкрити суть термінів
• 3.1 Продуктивність праці
• 3.2 Стратегічний план
• Висновок
• Список літератури
• Вступ
• Для кожного комерційного підприємства головною метою є отримання максимального прибутку за умови найефективнішого використання ресурсів. В умовах ринкової економіки та жорстокої конкуренції, ретельне планування випуску продукції має важливе значення, оскільки дає можливість відповісти на головні питання: скільки та за якою ціною можна виробити та продати продукції. Для цього й існує виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства.
• Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плановий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам.
• В процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог:
• 1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;
• 2) повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;
• 3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.
• Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, які відповідає вимогам щодо якості.
• Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.
• Всі етапи планування взаємопов'язані між собою та виконуються в певній послідовності.
• Мета контрольної роботи - з'ясувати методи планування собівартості, випуску та реалізації продукції.
• 1. Планування випуску та реалізації продукції
• 1.1 Планування збуту продукції
• Збут підприємством свого товару - це процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб і запитів споживачів та отримання прибутку (виручки).
• Основне завдання плану збуту - розробка та обґрунтування реальної збутової програми, яка охоплює найбільш суттєві аспекти ринку: ціноутворення, заходи щодо сприяння збуту, просування товарів на ринку, систему розподілу та постачання продукції та ін. Постійне дослідження ринку необхідно проводити за допомогою маркетингу.
• Робота з організації збуту починається із вивчення ринку та проведення маркетингових досліджень:
• · досліджуються потреби ринку;
• · інформуються потенційні клієнти про їхні потреби, а також товари та послуги, що задовольнять ці потреби;
• · визначаються ціни на продукцію та прогнозуються власні ціни.
• За допомогою маркетингу керівництво підприємства одержує необхідну інформацію про те, які вироби і чому хочуть купувати споживачі, про ціни, які споживачі готові заплатити, про те, у яких регіонах попит на дані вироби найбільш високий, де збут продукції підприємства може принести найбільший прибуток, у які види виробництва, в яку галузь найвигідніше вкладати капітал, де заснувати нове підприємство.
• В комплекс заходів маркетингу входить:
• · вивчення споживача;
• · дослідження мотивів його поведінки на ринку;
• · аналіз власного ринку підприємства;
• · дослідження продукту (робіт, послуг);
• · аналіз форм і каналів збуту (реалізації) продукції;
• · аналіз обсягу товарообігу підприємства;
• · вивчення конкурентів, форм і рівня конкуренції;
• · дослідження рекламної діяльності;
• · визначення найбільш ефективних способів просування товарів на ринку;
• · вивчення "ніші" ринку - області виробничої чи комерційної діяльності, у якій підприємство має найкращі можливості (порівняно з потенційними конкурентами) з реалізації своїх порівняльних переваг для збільшення товарообігу.
• План збуту продукції - це обсяг продукції і послуг, який визначається попитом у процесі дослідження ринку й буде реалізований у плановому році.
• При рівномірних поставках обсяг продажу на плановий період можна визначити як добуток середньодобового випуску продукції на період часу за наступною формулою:
• О_зб = О_с * Т_пер, (1)
• де О_зб - запланований обсяг збуту продукції, грн..
• О_с - середньодобовий випуск, грн..
• Т_пер - запланований період збуту (днів, місяців тощо)
• При нерівномірному чи нестабільному виробництві, наприклад, при сезонних коливаннях виробництва, план збуту, як правило, складається на кожний місяць.
• При плануванні ціни на продукцію в процесі обґрунтування обсягу продажу можуть застосовуватись наступні альтернативні методи ціноутворення:
• · на основі витрат;
• · з орієнтацією на рівень конкуренції;
• · параметричні (ті, що залежать від характеристики товару та його якості).
• План збуту продукції визначається виходячи з обсягу товарної продукції з урахуванням зміни нереалізованих залишків на початок і кінець розрахункового періоду.
• Залишок готової продукції на складі на початок планового періоду визначається за даними на кінець звітного року (перепланованого), на кінець планового - за нормативом власних обігових коштів на плановий період.
• Після розрахунку всіх показників, з яких складається обсяг збуту, визначається план реалізації (збуту) продукції підприємства за такою формулою:
• РП = ТП + НРП^п - НРП^к (2)
• де РП - плановий обсяг реалізації, грн..
• ТП - плановий обсяг товарної продукції, грн..
• НРП^п - залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду, грн..
• НРП^к - залишки нереалізованої продукції на кінець планового періоду, грн..
• План обсягу збуту продукції визначається у діючих цінах на час складання плану.
• Фактичний обсяг реалізованої продукції визначається:
• · за фактично діючими цінами протягом звітного періоду, це необхідно для розрахунку валового прибутку від реалізації продукції;
• · за плановими цінами - для оцінки виконання плану збуту продукції.
• Умовно етапи розробки плану збуту можна відобразити алгоритмом розробки плану (рис. 1.1).

• Рис 1.1 Алгоритм планування збуту продукції
• На першому етапі на основі планових показників виробництва визначаються обсяги потреб у ресурсах та їх основні постачальники. При недостатності тих чи інших ресурсів необхідно узгодити план виробництва і збуту продукції з урахуванням фінансово-економічних і матеріально-технічних пріоритетів.
• Другий етап розробки плану збуту передбачає розробку програми руху потоків виробів по всьому розподільчому ланцюгу: від виробничих підрозділів підприємства до торгових центрів кінцевого продажу, чи навіть до окремих споживачів продукції. Ця стадія пов'язана з плануванням потреби у складських приміщеннях і транспортних засобах. При дефіциті останніх, за необхідністю переглядаються вже намічені програми товарообігу.
• На заключному етапі розробки плану збуту складається програма масових переміщень товарів, оптимізується схема розміщення складських приміщень і транспортних потоків, складаються календарні плани-графіки підготовки товарів для відвантаження і поставок.
• Взагалі на основі маркетингових досліджень з'ясовується скільки продукції можливо реалізувати. Ці дані, в свою чергу, співвідносяться з виробничими можливостями підприємства.
• 1.2 Планування виробництва продукції в натуральному вигляді
• Виробнича програма складається із 2-х розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) вигляді та плану виробництва у вартісному вигляді.
• Послідовність раціональної розробки виробничої програми зображена на рис 1.2.
• Рис. 1.2 Схема планування виробничої програми
• Підставою для визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель замовлень і господарські договори. Обсяг випуску по окремих виробах обґрунтовується виробничою потужністю.
• Планування виробничої програми в натуральному вигляді передбачає: визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається, розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва по календарних періодах року (у головному плані) і обґрунтування планованих обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.
• Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою і асортиментом.
• Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент - це різновид виробів у межах даної номенклатури. Натуральні показники представлені у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри).
• На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні і місячні виробничі програми цехів.
• Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), у яких встановлюється завдання цехам за номенклатурою, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Для випускаючих (складальних) цехів програма складається за найменуванням та кількістю готових виробів відповідно до плану виробництва підприємства.
• В одиночному і серійному виробництві для заготівельних та обробних цехів номенклатурне завдання встановлюється, зазвичай, в комплектах деталей на сторону, виробах, вузлах. В умовах масового виробництва цим цехам планується випуск заготовок і деталей за окремими найменуваннями.
• На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних, обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їхній продукції та послугах. Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань із виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.
• У поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях.
• Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищення його ефективності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більш детально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції по кварталах і місяцях.
• Розподіл річних завдань по кварталах (місяцях) необхідно здійснювати з врахуванням наступних факторів:
• · встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;
• · збільшення випуску продукції за рахунок приросту і покращення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів, передбачених планом інновацій;
• · терміна введення в дію нових потужностей та обладнання;
• · забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;
• · підвищення серійності (масовості) виробництва;
• · кількості робочих днів у кожному кварталі;
• · можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;
• · зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню розвитку науки і техніки, і таких, що не користуються попитом, та їх заміна на нові;
• · сезонності і змінності роботи (надходження сировини);
• · сезонності збуту продукції.
• У масовому і багатосерійному виробництві, коли споживання продукції не несе сезонного характеру (наприклад, виробництво хлібобулочних виробів, будівельних матеріалів), розподіл виробничої програми по планових періодах проводиться пропорційно кількості робочих днів. В інших випадках розподіл завдань проводиться з врахуванням термінів постачання продукції споживачам.
• Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною. Оптимальна виробнича програма - це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.
• 1.3 Планування виробництва у вартісному вигляді
• Виходячи з натуральних обсягів постачань і виробництва, розраховується загальний обсяг продукції у вартісному вигляді: обсяг товарної продукції, валової продукції, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції.
• Основними вихідними даними при визначенні обсягу продукції в вартісному виразі є випуск продукції в натуральному вигляді та ціни.
• Запаси готової продукції на початок планового періоду визначаються за їх фактичної величиною на кінець звітного періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається виходячи із терміну зберігання продукції на складі і тривалості планового періоду.
• Тобто:
• Г_к(з) = ОП_і * Т _збері/Д,(3)
• де Т_ЗБЕРі - середній термін зберігання i-го виду продукції на складі, днів;
• Д - тривалість планового періоду, днів.
• ОП_і - Плановий обсяг і-го виду продукції
• Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.
• Товарна продукція - це загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт та послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реалізації. До обсягу товарної продукції належить готова продукція, послуги, капітальний ремонт свого підприємства, ремонтні роботи, напівфабрикати та запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств власного підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тара, що не входять до гуртової ціни виробу.
• Обсяг товарної продукції (ТП) визначають за формулою:
• (4)
• Де N_i - випуск продукції i-го виду в натуральних одиницях;
• Ц_i - гуртова ціна підприємства одиниці виробу і-го виду, грн.;
• n - кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві;
• Р - вартість робіт та послуг на сторону, грн.
• Товарна продукція планується у діючих і порівняльних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у порівняльних цінах товарна продукція визначається для розрахунків динаміки та обсягу виробництва, інших показників.
• До валової продукції (ВП) належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності.
• Цю величину визначають за формулою:
• ВП = ТП - (НЗВп - НЗВк) - (Іп - Ік),(5)
• де НЗВ_п,НЗВ_к - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;
• І_п І_к - вартість інструменту для власних потреб на початок і кінець планового періоду, грн.
• Реалізована продукція (РП) - це продукція, яка відвантажується споживачеві, і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції визначається за формулою:
• РП = ТП + (Г_п-Г_к) + (ВВ_п-ВВ_к),(6)
• де Г_п, Г_к - залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового року, грн.;
• ВВ_П, ВВ_К - залишки відвантаженої продукції, за яку час оплати не настав, і продукція на відвантаження, що зберігається у покупців відповідно на початок та кінець планового періоду, грн.
• Обсяг чистої продукції підприємства (ЧП) обчислюється за формулою:
• ЧП = ТП - (М + А),(7)
• Де М - матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;
• А - сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.
• Чиста продукція - це вартість створена на підприємстві. Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати працівників підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.
• Показник умовно-чистої продукції (УЧП):
• УЧП=ЧП+А.(8)
• Де А - сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.;
• ЧП - чиста продукція.
• Приклад:
• План продажу продукції (обсяг поставок) в натуральному вигляді та запаси готової продукції на початок періоду представлені в таблиці 1.1. Тривалість планового періоду 360 днів, термін зберігання запасів для виробу А - 10 днів, для виробу Б - 15 днів.
• Таблиця 1.1. План продажу продукції та виробнича програма (у натуральному вигляді)

Найменування продукції	План продажу (реалізації продукції), од.	Запаси готової продукції	Виробнича програма, од.
		на початок періоду	на кінець періоду
Виріб А	1000	10	28	1018
Виріб Б	1500	60	62	1502

• Розрахунок плану продажу (реалізації) продукції та виробничої програми (у вартісному вигляді) наведений в таблиці 1.2.
• Виробнича програма - це саме та кількість продукції, яку потрібно виробити в плановому році, щоб забезпечити план продажу (план реалізації).
• Таблиця 1.2. План продажу (реалізації) продукції та виробнича програма (у вартісному виразі)

Найменування продукції	План продажу продукції, од.	Ціна без ПДВ, грн.	ПДВ, грн.	Виручка з ПДВ, тис. грн.	Запаси готової продукції , од.	Виробнича програма
					на початок періоду	на кінець періоду	Од.	тис. грн.
1	2	3	4	5 ст2х(стЗ+ст4)	6	7	8 ст2-ст6+ст7	9 Ст3 х ст8
Виріб А	1000	50	10	60,0	10	28	1018	50,9
Виріб Б	1500	20	4	36,0	60	62	1502	30,0
Всього	--	--	--	96,0	--	--	--	80,9

• 2. Планування собівартості
• 2.1 Мета та завдання розробки плану собівартості продукції
• Витрати підприємства є одним із результативних показників господарської діяльності.
• Метою розробки плану витрат підприємства є визначення планових економічно обґрунтованих витрат щодо:
• · валового, товарного і реалізованого обсягу господарської діяльності з виробленої продукції (наданих послуг, виконаних робіт, придбаних товарів);
• · здійснення загальногосподарського управління підприємством;
• · виконання господарських операцій по збуту продукції;
• · сплати податкових платежів;
• · здійснення капітальних інвестицій;
• · виконання господарських операцій у сфері фінансової діяльності.
• У процесі планування здійснюється:
• · розрахунок вартості ресурсів, необхідних для кожного виду діяльності, за переліком об'єктів і підприємства в цілому;
• · обчислення виробничої собівартості кожного виду продукції, робіт, послуг за структурними підрозділами і підприємства в цілому;
• · визначення загального розміру обсягу витрат на плановий обсяг господарської діяльності підприємства.
• Вихідними даними для планування витрат є:
• · планові обсяги виробництва, придбання та реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у натуральному та вартісному виразах;
• · обсяги капітальних інвестицій щодо забезпечення обсягів господарської діяльності;
• · норми витрат матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності та розрахунок потреби в ресурсах у натуральному виразі;
• · ціни на матеріально-технічні ресурси та послуги сторонніх організацій, необхідних для господарської діяльності;
• · облікові ціни підприємства на ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності;
• · норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу працівників, умови оплати їх праці, що визначаються на підприємстві;
• · економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, ставки відрахувань на соціальні заходи та податкові платежі тощо;
• · плани організаційно-технічних заходів щодо економії матеріальних цінностей, поліпшення використання трудових ресурсів і необоротних активів.
• Результати планових розрахунків виражаються показниками абсолютної величини, відносного рівня та динаміки витрат, що обчислюються для одиниці або до загального обсягу випуску певного виду продукції та продукції, що реалізується.
• Під абсолютною величиною витрат на виробництво продукції розуміють її суму на плановий або звітний період.
• Відносний рівень витрат являє собою відношення витрат до обсягу продукції. Показником відносного рівня витрат різнорідної продукції є витрати на одну гривню товарної продукції. Розраховується він діленням загальної суми витрат на обсяг продукції у вартісному виразі.
• 2.2 Класифікація та групування витрат за економічними елементами
• Витрати підприємства є комплексним показником, в якому при плануванні повинна бути відображена велика кількість факторів, що впливають на його рівень. Усі фактори поділяються на зовнішні та внутрішні.
• До основних зовнішніх факторів належить:
• · зміна цін на ресурси, які підприємство одержує від постачальників;
• · зміна розмірів мінімальної заробітної плати та обов'язкових платежів.
• Основними внутрішніми факторами є:
• · зміна продуктивності праці;
• · зміна трудомісткості та матеріаломісткості продукції.
• Планові витрати підприємства визначаються, виходячи з планових обсягів господарської діяльності та нормативної потреби у виробничих запасах, трудових ресурсах і необоротних матеріальних та нематеріальних активах.
• Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне та допоміжне (підсобне).
• До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.
• Допоміжне (підсобне) виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, паросилове господарство, компресорні, тарні, транспортні та інші підрозділи.
• Усі витрати на виробництво входять до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями), груп однорідних виробів, типових представників виробів, напівфабрикатів.
• Таблиця 2.1. Класифікація витрат для потреб планування

Ознаки	Види витрат
1. Місце виникнення на підприємстві	Зведені по: - підприємству - структурних підрозділах - цехах - дільницях - центрах витрат - центрах відповідальності
2. Об'єкти господарської діяльності	За об'єктами господарської діяльності (продукція, роботи, послуги, господарські процеси, деталі, замовлення)
3. Характер виробництва	Основне виробництво Допоміжне виробництво Обслуговуюче виробництво
4. Зв'язок з обсягами господарської діяльності	Постійні Змінні Умовно постійні Умовно змінні
5. Спосіб перенесення витрат на об'єкт	Прямі Непрямі
6. Час виникнення	Витрати минулого періоду Витрати звітного періоду Витрати майбутніх періодів
7. По відношенню до джерел покриття	Вхідні витрати (залишок готової продукції на початок звітного періоду) Поточні витрати (виробнича собівартість готової продукції звітного періоду) Вихідні витрати (собівартість реалізованої продукції)
8. За калькуляційними ознаками	За елементами витрат За статтями калькуляції
9. Місце здійснення контролю	За місцями формування За центрами відповідальності
10. Можливість регулювання	Регульовані Нерегульовані
11. Мета формування	Визначення собівартості Визначення прибутку Оцінка альтернативного варіанту
12. Вид діяльності	Звичайні Основні Операційні Інвестиційні Фінансові Надзвичайні Виробничі Адміністративні Збутові Постачання Невиробничі
13. За єдністю складу (однорідністю) витрат	Одноелементні Комплексні
14. За календарними періодами	Поточні Довгострокові Одноразові
15. За доцільністю витрачання	Продуктивні Непродуктивні

• За єдністю складу витрати поділяються на одноелементні та комплексні. Одноелементні - складаються з одного елементу витрат, комплексні - з кількох економічних елементів.
• За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.
• Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому виразі за їх видами (це групування дозволяє відповісти на запитання, скільки витрачено на даний об'єкт).
• Статті калькуляції "показують", як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції - одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші - за комплексними статтями (мають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.
• За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.
• Прямі - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.
• Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.
• За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на змінні та постійні.
• До змінних належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.
• Змінні включають витрати на сировину та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, відрахування на соціальні заходи, а також інші витрати.
• Постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється.
• До постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.
• За відношенням до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.
• Витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація основних засобів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції. Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).
• Витрати періоду - це витрати, що не входять до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати.
• Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:
• · матеріальні витрати;
• · витрати на оплату праці;
• · відрахування на соціальні заходи;
• · амортизація;
• · інші операційні витрати.
• Це групування є єдиним для всієї промисловості.
• До складу елемента "Матеріальні витрати" входять витрати на:
• · сировину й матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства;
• · купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, які використані в операційній діяльності підприємства;
• · придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо та енергія всіх видів, які спожиті в операційній діяльності підприємства.
• До складу елемента "Витрати на оплату праці" входять:
• · заробітна плата за окладами й тарифами;
• · надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством;
• · премії та заохочення;
• · матеріальна допомога;
• · компенсаційні виплати;
• · оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;
• · інші витрати на оплату праці.
• До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" входять:
• · відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;
• · відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням;
• · відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
• · відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиняють втрату працездатності;
• · відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;
• · відрахування на інші соціальні заходи.
• До складу елемента "Амортизація" входять відрахування на амортизацію основних фондів.
• При плануванні витрат на сировину і матеріали необхідно враховувати, що при відпуску матеріальних цінностей у виробництво, їх оцінка здійснюється за одним із таких методів:
• · ідентифікованої собівартості відповідної одиниці матеріальних цінностей;
• · середньозваженої собівартості;
• · собівартості перших за часом надходження матеріальних цінностей (ФІФО);
• · собівартості останніх за часом надходження матеріальних цінностей (ЛІФО);
• · нормативних затрат.
• Метод оцінки матеріальних цінностей при їх відпуску у виробництво підприємство вибирає самостійно.
• 2.3 Зведений кошторис витрат на виробництво та планова калькуляція
• Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції:
• · сировина та матеріали;
• · купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
• · паливо й енергія на технологічні цілі;
• · зворотні відходи (вираховуються);
• · основна заробітна плата;
• · додаткова заробітна плата;
• · відрахування на соціальні заходи;
• · витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
• · загальновиробничі витрати;
• · втрати від браку;
• · інші виробничі витрати;
• · попутна продукція (вираховується).
• Витрати на виробництво продукції у вартісному виразі формують її виробничу собівартість. Цей показник є одним із найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, у якому відображають зростання продуктивності праці, економія ресурсів, технічний прогрес.
• Планування витрат виконується в такій послідовності:
• 1. складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції і послуг допоміжних цехів;
• 2. складається баланс розподілу продукції і послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами і за внутрішньозаводськими підрозділами-споживачами;
• 3. складаються кошториси витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих та інших виробничих витрат за цехами основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству;
• 4. калькулюється виробнича собівартість одиниці продукції за видами, розраховується виробнича собівартість усієї товарної продукції і продукції, що реалізується;
• 5. складається зведений кошторис витрат на виробництво з розрахунками до нього.
• До зведеного кошторису витрат на виробництво входять витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві продукції.
• Зведений кошторис витрат на виробництво (з розбивкою за кварталами) складається на основі таких розрахунків:
• · витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;
• · основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг), з відрахуванням на соціальні заходи;
• · кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва;
• · кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування;
• · кошторису загальновиробничих витрат;
• · кошторису інших виробничих витрат.
• У разі потреби складаються й інші розрахунки та кошториси.
• Плановий зведений кошторис витрат по підприємству можна визначити за плановим рівнем витрат за елементами в розрахунку на плановий обсяг господарської діяльності (табл. 2.2.)
• Таблиця 2.2. Плановий зведений кошторис витрат для здійснення основної операційної діяльності

Види витрат	Плановий рівень витрат, коп. на 1 грн. чистого доходу	Зведений кошторис витрат на плановий обсяг основної операційної діяльності (чистого доходу), тис. грн.
Матеріальні виграти	52,7	3425,5
Витрати на оплату праці	20.1	1306,5
Витрати на соціальні заходи	6,9	448,5
Амортизація	8,2	533,0
Разом	87,9	5713,5
Виробничі витрати	58,9	3828,5
Адміністративні витрати	22,2	1443,0
Витрати на збут	6,8	442,0
Разом	87,9	5713,5

• Планова (нормативна) калькуляція - це розрахунок планової (нормативної) собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат. Планова калькуляція складається на рік із розподілом по кварталах. Для окремих галузей промисловості із сезонним характером виробництва встановлюється інша періодичність складання калькуляції.
• Планова (нормативна) калькуляція складається на всі види продукції, які виготовляються у плановий рік. Планова калькуляція собівартості вперше виготовлених у плановому році виробів і виробів, що виготовляються на нових потужностях, складається, виходячи з проектних показників, за даними конструкторсько-технологічної документації на базі діючих на початок звітного періоду норм, і є основою для обліку виробничих витрат, здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і виконанням завдань щодо зниження собівартості.
• Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.
• Під час складання планової (нормативної) калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції за плановий період.
• При цьому більша частина витрат входить до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат.
• Суми змінних та постійних загальновиробничих витрат включаються до планової собівартості і розподіляються між окремими видами продукції пропорційно до вибраної бази розподілу за розрахованими коефіцієнтами.
• Витрати на обслуговування виробництва, а також інші види витрат, на які норми не розроблені, можна включати до нормативної калькуляції згідно з кошторисами цих витрат.
• 3. Розкрити суть термінів
• 3.1 Продуктивність праці
• Продуктивність праці як економічна категорія характеризує ефективність трудових витрат і показує здатність праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.
• Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання одиниці роботи чи послуги).
• Продуктивність праці розраховується прямим або оберненим методами, залежно від чого маємо два показники: виробіток і трудомісткість.
• Виробіток - це кількість виробленої продукції (обсягу робіт чи послуг), що припадає на одного середньооблікового працівника за певний період. Він визначається методом прямого розрахунку:
• В = О/Т, або В = О/Ч(9)
• де В - виробіток;
• О - обсяг виробленої продукції;
• Т - затрати робочого часу;
• Ч - середньооблікова чисельність працюючих.
• Тр = Т/О(10)
• де Тр - трудомісткість на одиницю продукції (робіт чи послуг)
• Трудомісткість - це показник, що характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):
• Методи вимірювання продуктивності праці залежать від специфіки виробництва та способу визначення обсягів виробничої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.
• Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах тощо).
• Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах.
• Найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна, реалізована та чиста продукція).
• Перевага даного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції із витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв'язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування і обліку.
• 3.2 Стратегічний план
• План - це кількісне відображення цілей та розробка шляхів їх досягнення. Іншими словами, це результат планування, мотивована модель дій, створена на основі кон'юнктурного прогнозу економічного середовища і поставленої мети.
• План підприємства - це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт по виробництву і реалізації продукції або наданню послуг. План дозволяє підприємству оцінити - наскільки реальне досягнення поставлених цілей, що допомагає, а що заважає їх досягати.
• Планування - це процес перетворення цілей підприємства в прогнози та плани, процес визначення пріоритетів, засобів та методів їх досягнення.
• Стратегічне планування безпосередньо пов'язане з діяльністю підприємства у так званому довгостроковому періоді, оскільки зміна потенціалу передбачає планування розміру підприємства, структури виробництва, виробничої потужності, структури капіталу, а також організаційної структури, юридичної форми і системи управління підприємством у цілому.
• Основна мета стратегічного планування полягає у створенні потенціалу для виживання підприємства в умовах динамічної зміни зовнішнього середовища, що породжує невизначеність перспективи. В результаті такого планування підприємство ставить перспективні цілі і виробляє шляхи їх досягнення.
• Стратегічне планування складається з ряду взаємозалежних етапів.
• Спочатку проводиться дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації, потім визначаються основні орієнтири підприємства, на наступному етапі, у рамках стратегічного аналізу, порівнюються результати першого і другого етапів, визначаються можливі варіанти стратегій, потім вибирається один із варіантів і формується власна стратегія; на останньому етапі готується остаточний стратегічний план, виходячи з раніше проведених розробок, пропозицій нижчестоящих рівнів.
• Основне питання стратегічного планування: "Чого хоче досягти підприємство в майбутньому?"
• Висновок
• В умовах ринкової економіки та жорстокої конкуренції, ретельне планування випуску продукції має важливе значення, оскільки дає можливість відповісти на головні питання: скільки та за якою ціною можна виробити та продати продукції.
• Для цього складаються:
• · план збуту (реалізації) продукції;
• · виробнича програма (план виробництва);
• · план витрат та собівартості.
• Збут підприємством свого товару - це процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб і запитів споживачів та отримання прибутку (виручки). Робота з організації збуту починається із вивчення ринку та проведення маркетингових досліджень. План збуту продукції - це обсяг продукції і послуг, який визначається попитом у процесі дослідження ринку й буде реалізований у плановому році.
• Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плановий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Виробнича програма складається із 2-х розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) вигляді та плану виробництва у вартісному вигляді.
• Витрати на виробництво продукції у вартісному виразі формують її виробничу собівартість. Витрати підприємства є комплексним показником, в якому при плануванні повинна бути відображена велика кількість факторів, що впливають на його рівень.
• Результатом ретельного планування буде ефективне використання задіяних ресурсів, захват найбільш великої частки ринку збуту та максимізація прибутку підприємства.
• Список літератури
• 1) Агафонова Л. І. Підготовка бізнес-плану. Практикум. 3-є вид. -К.: Знання, 2001.- 158 с.
• 2) Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. - М.: Финансы и статистика, 1997.-248 с.
• 3) Бойчик І.М., Харів М.І. Економіка підприємств. -Львів: Сполом, 1998.-212 с.
• 4) Звягивцев Ю.Е. Оперативное планирование и организация ритмичной работы на промьішленных предприятиях. - К.: Техника, 1990. - 159 с.
• 5) Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.
• 6) Планування діяльності підприємства: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. / М.А. Бєлов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та ін.; За заг. ред. В.Є. Москалюка. -К.:КНЕУ, 2002.-252с.
• 7) Тарасюк Г. М., Шваб Л. І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посібник. - К.: "Каравела", 2003. - 432 с.
• 8) Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1998. -156 с.
• 9) Управління виробничою інфраструктурою: Навч. посібник / За ред. Бєлова М.А. -К.:КНЕУ, 1997-207 с.
• 10) Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - 647 с.