Валовий внутрішній продукт і тіньова економіка

Стає поширеною практика подання заниженої інформації про характер та обсяги підприємницької діяльності. Створюється суперечлива ситуація, за якої найбільш вагому частку такого загрозливого для суспільства явища, як тіньова економіка, складає суспільно корисна виробнича чи торговельна діяльність, прихована від офіційної статистики та оподаткування.

2. Формування масштабного тіньового сектора в Україні протягом перших років незалежності значною мірою обумовлене послабленням управління економічними процесами з боку держави, суттєвими недоліками економічної політики, і! тому числі незадовільним станом господарського законодавства.

Господарське законодавство «першого покоління», створене за відносно короткий час, було вкрай недосконалим. Перманентні зміни діючих законів та інших нормативно-правових актів стали дезорганізуючою практикою. Хронічними недоліками господарського законодавства до цього часу залишаються надмірна множинність нормативних актів, неузгодженість багатьох актів між собою, нестабільність їхньої дії, наявність значних прогалин в регулюванні господарських відносин.

За існуючими оцінками, які спираються на порівняння рівнів тінізації в різних країнах світу, цей показник тісно пов'язаний з кількістю процедур, необхідних для державної реєстрації підприємницької діяльності, тривалістю їхнього проходження та витратами па поточний контроль підприємницької діяльності владними органами. Регуляторний тягар є однією з суттєвих причин відносно високого рівня тінізації економічних процесів у нашій країні. Непоодинокими є випадки, коли передбачені законодавством повноваження використовуються для прискіпливого контролю за діяльністю окремих суб'єктів підприємницької діяльності.

3. Нинішня податкова система фактично зосереджена на виконанні одного завдання -- максимального залучення надходжень до бюджету, без урахування можливих негативних наслідків надлишкового фіскального тиску на суб'єктів господарювання та громадян, що спонукає їх до приховування результатів своєї економічної діяльності.

Співвідношення усіх видів надходжень до бюджету, разом .і обов'язковими внесками (без Пенсійного фонду та фондів страхування від нещасних випадків та на випадок безробіття), до ВВП складає в Україні близько 28%, що суттєво нижче аналогічної величини в основних розвинених країнах світу. Це дозволяє стверджувати, що за світовими мірками податковий тягар в Україні є досить помірним. Обтяжливість податкової системи України визначається насамперед не величиною податкових ставок, а нерівномірністю податкового навантаження, заплутаністю й нестабільністю податкового законодавства, вузькістю господарських оборотів, деформаціями грошової сфери та фінансів підприємств.

4. Особливо небезпечним явищем є тінізація бюджетної сфери. Передумови для зловживань з бюджетними коштами створюють недоліки у плануванні доходних і видаткових статей бюджету. За висновком Рахункової палати, у 2002 році Державний бюджет недоотримав 2,2 млрд. гривень, або 5,9% доходів. Водночас, проти обсягів, затверджених законом, не проведено видатки на суму 5,9 млрд. гривень, або 14,8 %. Завдяки активним діям Державної податкової адміністрації України, сприятливим макроекономічним умовам у 2003 році вдалося досягти повного виконання дохідної частини Державного бюджету. Це, у свою чергу, створило передумови для переходу на автоматичне казначейське виконання видаткової частини. Водночас, контроль за використанням бюджетних коштів залишається недостатньо ефективним.

5. Розгортанню тіньової діяльності сприяє вкрай неефективне управління державною власністю та майном. Екстенсивна приватизація відсунула на другий план вирішення питання захисту та ефективного управління державною та комунальною власністю. Тіньовий сектор найчастіше експлуатує промислові потужності державних підприємств, зумовлюючи їхнє некомпенсоване прискорене зношення і позбавляючи державу належних доходів. Недостатньо захищені прана власників та інвесторів. Внаслідок цього держава і приватні власники не отримують належних доходів від інвестованого капіталу.

6. Однією із найбільш вразливих з точки зору її тінізації є сфера приватизації Недосконалість її механізмів веде до штучного заниження вартості основних засобів підприємств, які приватизуються, протиправного відчуження майна підприємств, які перебувають у процесі приватизації. З метою привласнення державного майна та перерозподілу власності використовуються навмисне доведення підприємств до банкрутства з метою зниження реальної вартості майна, змова між посадовими особами органів приватизації про заниження вартості майна приватизованого підприємства, інші форми шахрайства.

Поширилася неформальна приватизація з появою «псевдо-власників» -- осіб, які не мають юридичних прав власності, проте фактично володіють колишніми колгоспами, підприємствами та організаціями, використовують їхні майно та доходи задля власного збагачення. Механізмами такого збагачення стали бартеризація обміну, система неплатежів та невиплат заробітної плати, тінізація господарських зв'язків. Значний прошарок псевдо-власників перетворився у найконсервативнішу силу суспільства, яка блокує подальшу приватизацію, поглиблення реформ.

Таким чином, тінізація економіки України с результатом соціально-економічних суперечностей, успадкованих від радянських часів та посилених протягом перехідного періоду. Нині тінізація є загрозою реалізації стратегічних цілей, які стоять перед країною. Одночасно тіньова економіка є й одним з наразі незадіяних ресурсів: джерелом доходів, попиту та пропозиції, інвестиційного потенціалу.

3.3 Діяльність органів державної влади щодо детінізації економіки

Питання детінізації економіки постійно знаходяться у полі зору Президента України, Верховної Ради України та Уряду. За останній час у цьому напрямі зроблено чимало.

Завдяки вжитим заходам протягом останніх років вдалося досягти певних позитивних результатів:

1. Лібералізація правового поля для підприємництва. За 1999--2002 роки удвічі скорочено кількість та тривалість перевірок підприємств, спрошено та впорядковано процедуру реєстрації та ліцензування суб'єктів підприємницької діяльності, впроваджено спрощену систему звітності та оподаткування суб'єктів малого бізнесу.

2. Радикальне зниження рівня бартерних операцій. У загальному обсязі відвантаженої продукції рівень бартерних операцій знизився з 42,4% станом на кінець 1997 року до 2,3% станом па початок 2003 року.

3. Скорочення частки позабанківського грошового обігу. Частка грошей поза банками у грошовій масі скоротилася з 48,9 % у 1997 році до 35,7 % етапом на 1 жовтня 2003 року. Подальшому розвиткові безготівкових розрахунків сприяє впровадження Національної системи масових електронних платежів, введення в дію законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, “Про обіг векселів в Україні” тощо.

4. Підвищення якості використання бюджетних коштів, зокрема шляхом обмеження негрошових форм розрахунків з бюджетом та заборони бюджетних взаємозаліків, запровадження казначейського обслуговування бюджетних організацій.

5. Підвищення надійності грошової стабілізації. Стабільність національної валюти, підвищення реальних грошових доходів населення сприяли зміцненню довіри до банківської системи і більш активному залученню заощаджень.

6. Легалізація доходів та нерегламентованої зайнятості населення. Здійснюються послідовні кроки щодо скорочення податкового навантаження на доходи фізичних осіб, підвищення розміру мінімальної заробітної плати; організовано навчання за професіями, які користуються попитом на ринку праці; забезпечується фінансова підтримка роботодавців шляхом надання субсидій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування зареєстрованих безробітних тощо.

7. Заходи щодо підвищення ефективності управління державним майном та забезпечення прозорості під час його приватизації, Позитивним зрушенням у цій сфері сприяла реалізація прийнятої у жовтні 2001 року Кабінетом Міністрів України Концепції управління об'єктами державної власності, а також підписаний у листопаді 2001 року Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній». Тіньовому перерозподілу державної власності через процедуру банкрутства нарешті покладено край із введенням заборони на аукціонний продаж за борги підприємств з часткою державної власності.

8. Протидія відмиванню злочинних доходів. Кримінальна складова тіньової економіки є загрозою національній безпеці, і саме тому 19 липня 2001 року Президент України підписав Указ “Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом”. На виконання цього Указу 28 серпня 2001 року Кабінет Міністрів та Національний банк України прийняли спільну постанову, згідно з якою на виконання Конвенції Ради Європи про підмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, органам виконавчої влади, банківським та іншим фінансовим установам доручено керуватися у своїй діяльності Сорока рекомендаціями Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).

З 1 вересня 2001 почав діяти новий Кримінальний кодекс, який передбачає карну відповідальність за діяльність, пов'язану з “відмиванням” доходів, одержаних злочинним шляхом. Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить і прийнятий у травні 2002 року Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”. На посилення правової основи протидії “відмиванню” “брудних” грошей працює і Закон України “Про банки і банківську діяльність”, зокрема, стаття 64 стосовно ідентифікації банками осіб, які здійснюють значні та/або сумнівні операції.

Більш ефективній організації роботи щодо вдосконалення правової основи протидії “відмиванню” “брудних” грошей сприятиме діяльність Державного департаменту фінансового моніторингу, завершення створення національної (державної) системи запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, забезпечення належного виконання вимог законодавчих актів у цій сфері.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Результати досліджень, що були проведені останнім часом в Україні, підтверджують тенденцію щодо зменшення обсягів тіньової економіки починаючи з 1997 року.

Проте, незважаючи на активні заходи, які вживаються у сфері протидії тінізації економіки та “відмиванню” кримінальних коштів, значно знизити рівень тінізації економіки, злочинності і корупції та зменшити їхній вплив на соціально--економічну ситуацію в державі поки що не вдається. Тіньова економіка продовжує набувати організованості, використовує дедалі більш зухвалі та вишукані форми протиправної діяльності. Досі не створено чіткого механізму міжвідомчої координації, ефективного і комплексного використання усіх наявних сил і засобів правоохоронних, контролюючих, фінансових та інших державних органів у вирішенні поставлених завдань.

Це означає, що вибрані заходи впливу не враховували значної частини факторів, від дії яких залежить вихід з “тіні” частини економіки країни. Відтак, потрібні постійний пошук нових заходів впливу і розуміння того, що зазначену проблему не можна розв'язати одноразовими заходами, кампаніями тощо.

Слід визнати, що каральні дії, якщо вони не підкріплені комплексними заходами щодо створення сприятливого економічного середовища і поширення правової культури, сьогодні неефективні. Воин не припиняють тіньові операції, а надають їхнім проявам більш витончених, завуальованих форм. Надзвичайно негативні наслідки має «вибірковість» застосування силового тиску, внаслідок чого провокується практика підкупу посадових осіб правоохоронних органів.

Подальше обмеження впливу чинників тінізації економіки не може базуватись лише на силових методах, які приносять тимчасовий ефект. Це має бути цілісна система дій, спрямована передусім на подолання та викорінення причин і передумов цих явищ та процесів. Необхідна нова стратегія детінізації економіки. Вона має полягати у створенні сприятливих умов для легальної економічної діяльності па основі максимального врахування інтересів суб'єктів господарювання. При цьому треба розуміти, що кримінальну складову тіньової економіки лише заохочувальними засобами подолати неможливо. Виконавча влада має також розробляти і впроваджувати засоби правового і організаційного характеру, які б значно звузили кримінальну діяльність в економічній сфері.

Прояви тіньової економічної діяльності на різних етапах організації і здійснення фінансово-господарської діяльності мають свої специфічні особливості, що обумовлює зважений диференційований підхід до вирішення проблем детінізації, робить актуальною необхідність удосконалення комплексного використання господарсько-правових, адміністративно-правових і кримінально-правових засобів, спрямованих на запобігання тінізації економіки.

Виведення “на світло” оборотів тіньових капіталів сприятиме суттєвому збільшенню національного інвестиційного потенціалу, матиме значний позитивний ефект для бюджетної сфери, слугуватиме зміцненню довгострокової стабільності та орієнтованості національної економіки на розвиток і зростання. Для цього процес детінізації економіки має здійснюватися на засадах конверсії, тобто неруйнівного залучення тіньових капіталів та грошових коштів до легальної сфери економіки на основі створення відповідної зацікавленості суб'єктів, що діють у тіньовій сфері. Створення сприятливих умов для детінізації економіки та конверсії тіньових коштів пов'язане насамперед зі створенням сприятливого інвестиційного клімату в офіційній економіці (тобто забезпеченням капіталам ефективного та безпечного вкладення) та заходами щодо розширення платоспроможного попиту на внутрішніх ринках України (для успішної реалізації створеного продукту).

Украй важливим чинником детінізації економіки є продовження широкомасштабної податкової реформи, спрямованої на зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізацію витрат виконання й адміністрування податкового законодавства. Загальна кількість податків та обов'язкових платежів, їхній розмір мають бути обмеженими, особливо для малого бізнесу. Зниження величини ставок податку на прибуток підприємств, зміна системи оподаткування доходів громадян та суттєве зменшення ставки цього податку, які відбудуться у 2004 році, мають справити значний позитивний вплив на процеси детінізації економіки.

Програма дій щодо детінізації має включати заходи щодо не лише оздоровлення економіки, а й зміцнення дієздатності держави. Адже світовою практикою доведено, що обсяги тіньової економіки країни є своєрідним індикатором дієздатності держави -- чим слабша держава, тим більші масштаби тінізації.

Обмеження впливу чинників тінізації економіки не може базуватись лише на силових методах, які приносять тимчасовий ефект. Це має бути цілісна система дій, спрямована передусім на подолання та викорінення причин і передумов цих явиш та процесів. Ефективна стратегія детінізації економіки має бути узгоджена з іншими складовими стратегії економічних перетворень -- реформуванням оплати прані та системи соціального захисту, програмою подолання бідності, промисловою політикою та здійсненням реальних структурних перетворень, заходами щодо поліпшення інвестиційного клімату.

Реалізація стратегії детінізації української економіки, яка передбачає вжиття комплексу взаємопов'язаних заходів щодо створення сприятливих умов для легальної господарської діяльності та посилення відповідальності за економічні злочини, дозволить поліпшити соціальний клімат у суспільстві, значно підвищити рівень доходів та соціального захисту громадян, залучити додаткові бюджетні надходження та суттєві інвестиційні ресурси для забезпечення стійкого та динамічного економічного зростання.

Список використаної літератури

1. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика: Пер. с англ. В. Лукашевича и др. / Под общ. ред. Б. Лисовика и др.. - СПб., 1994.

2. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. - К., 1996.

3. Мандибура В.В. Тіньова економіка України та напрями законодавчої стратегії її обмеження. - К., 1998.

4. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.. - К., 1998.

5. Мэнкью Г. Макроэкономика / Пер. с англ. - М., 1994.

6. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: / Відп. ред. Г.Н. Климко. - 4-те вид., перероб. і доп. - К., 2002.

7. Основи економічної теорії. / Під ред. В.О. Рибалкіна, М.О. Хмельницького та ін. - К., 2002.

8. Послания Президента України до Верховної Ради „Європейський вибір” - Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки. К., 2002.

9. 2. Семюелсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка: / Пер. з англ. - К., 1995.

10. Система национальных счетов -- инструмент макроэкономического анализа: Учеб. пособие / Под ред. Ю.Н. Иванова. -- М.: Финстатинформ, 1996.

11. Статистичний щорічник України за 2000 рік. - К., 2001.

12. Тінізація економіки та шляхи її подолання. - К., 2003.

13. Хорошковський В., В. Юрчишин. Деякі порівняльні аспекти економічного зростання // Економіка України. 2000 р., № 12.

14. Юрчишин В. Макроструктура ВВП - суперечливість виявів зростання // Статистика України. 2003 р., № 1.