Статистика промислової продукції та методи її аналізу

Горизонтальна інтеграція у харчовій промисловості також може мати форму об'єднання ряду підприємств певної підгалузі під егідою однієї юридичної особи, яка має у своєму розпорядженні достатні фінансові ресурси для підтримання їх життєдіяльності та забезпечення конкурентоспроможності. В процесі дослідження було виявлено, що даний процес успішно відбувається у кондитерській промисловості України, де роль інтеграторів відіграють концерни «Укрпромінвест» (контролює діяльність Київської, Вінницької, Маріупольської та Кременчуцької фабрик) та «А.В.К.» (контролює діяльність Донецької, Луганської та Мукачівської фабрик).

Диверсифікацію виробництва в сучасних умовах об'єктивно зумовлено зниженням норми прибутку на більшості товарних ринків, які є підсистемами загальногалузевого ринку продовольчих товарів. Наслідком посилення у майбутньому конкуренції в галузі при незмінному обсягу платоспроможного попиту стане подальше зниження прибутковості господарської діяльності даних підприємств. Тому диверсифікація виробництва є методом підтримання їх стійкого фінансового становища. З цієї точки зору виправдані всі три різновиди диверсифікаційного зростання: концентричний, горизонтальний та конгломератний.

Як приклад концентричної диверсифікації можна розглядати організацію виробництва діабетичних безалкогольних напоїв концерном «Орлан», оскільки даний маркетинговий захід зорієнтований на нову групу споживачів. Як горизонтальна диверсифікація може бути охарактеризоване придбання ЗАТ «Харківська бісквітна фабрика» контрольного пакета акцій ЗАТ «Харківська кондитерська фабрика», оскільки продукція обох підприємств зорієнтована на один і той самий цільовий ринок. Прикладом конгломератної диверсифікації може слугувати агропромисловий концерн «Рось»⁴, оскільки до його складу входять підприємства, які забезпечують його інвестиційну, фінансову, страхову та зовнішньоекономічну діяльність.

Таким чином, ми вважаємо, що основними напрямами зміни організаційної структури підприємств харчової промисловості у середньостроковій перспективі є збільшення кількості виробничих одиниць в їх складі; кількості товарних ринків, операторами яких вони є; кількості технологічних стадій переробки вихідної сировини, які ними здійснюються.

Реалізація стратегій інтеграції та диверсифікації підприємствами харчової промисловості на сучасному етапі, на нашу думку, пов'язана із залученням інвестицій (як іноземних, так і вітчизняних). При цьому найбільш імовірними є два варіанти:

-- здійснення інвестицій у розвиток конкретного підприємства харчової промисловості як у «технологічне ядро» майбутньої багатогалузевої структури;

-- входження конкретного підприємства галузі (наприклад, шляхом придбання зовнішнім інвестором контрольного пакета акцій створеного на його основі господарського товариства) до складу існуючої економічної організації (моно- або багатогалузевої) як структурного підрозділу (центру прибутку).

Ефективність функціонування харчової промисловості значною мірою залежить від структури ресурсів, які вона споживає. Доцільно окремо розглянути структуру матеріальних (сировинних та енергетичних), фінансових і трудових ресурсів. На нашу думку, основними стратегічними напрямами зміни структури сировинних ресурсів, що споживаються харчовою промисловістю України, мають стати: поліпшення якісних показників сільськогосподарської сировини, яка використовується у виробництві продуктів харчування; використання нетрадиційних видів сировини, харчових добавок, барвників та ін.; максимальне зменшення залежності від імпортних сировинних ресурсів (насамперед, таро-пакувальних матеріалів); забезпечення комплексної переробки сировини та мінімізації її втрат.

Значна питома вага витрат на придбання паливно-енергетичних ресурсів у структурі валових витрат підприємств галузі зумовлює підвищену увагу до проблем енергозберігання в ній. Зокрема, в межах програми TACIS у 1996--1998 pp. був проведений енергетичний аудит типових підприємств масложирової, кондитерської та спиртової промисловості. Його результати є підтвердженням необхідності зменшення енергомісткості продукції харчової промисловості шляхом впровадження енергозберігаючих технологій як стратегічного напряму зміни структури ресурсів, що споживаються галуззю.

Структура фінансових ресурсів справляє значний вплив на прибутковість господарської діяльності даних підприємств внаслідок відомого ефекту фінансової підойми. Слід зауважити, що структура капіталу вітчизняних харчових підприємств на сучасному етапі є незадовільною, оскільки характеризується значною питомою вагою короткострокових зобов'язань (станом на 1 грудня 1998 p., кредиторська заборгованість лише по підприємствах Укрхарчопрому, що перебувають у державній власності, становила 453,5 млн. грн.). Водночас оптимальна (за критерієм мінімальної середньозваженої ціни капіталу) структура фінансових ресурсів передбачає переважання їх довгострокових джерел (власного капіталу та довгострокових кредитів). Отже, об'єктивною вимогою часу є зниження ціни «довгих» грошей до рівня, який сприятиме посиленню інвестиційної активності підприємств галузі.

За умов хронічного недовантаження виробничих потужностей підприємств харчової промисловості України їх інвестиційна стратегія має бути спрямована на підвищення організаційно-технічного рівня. Сукупна потреба лише масложирової промисловості в інвестиціях на реконструкцію існуючих підприємств, за експертними оцінками, становить 1,2 млрд. дол. Для порівняння: у 1998 р. на будівництвах в харчовій промисловості за рахунок усіх джерел фінансування було освоєно лише 75,2 млн. грн. (у тому числі 72,9 млн. грн. за рахунок власних коштів підприємств).

Тому в структурі інвестицій підприємств харчової промисловості пріоритетне значення повинні мати некапіталомісткі заходи інноваційного характеру, розробку яких доцільно здійснювати у співробітництві з науково-дослідними установами. До них, зокрема, належать такі проекти, як впровадження системи асептичної підготовки склотари в цеху розливу Київського пивзаводу «На Подолі» (дозволяє збільшити термін зберігання пива з 10 діб до 1,5 міс.); монтаж установки очищення води від органічних домішок на ВКК AT «Алко» та установки інтенсивного очищення стічних вод на Городоцькому молочноконсервному комбінаті; створення моніторингової системи контролю за якістю води і впровадження відповідного модуля очищення та кондиціонування на ВО «Росинка»; розробка автоматизованої системи контролю для олієзливної станції на Одеському олієжиркомбінаті; впровадження удосконаленої технології очищення дифузного соку з використанням природних сорбентів на Городоцькому цукровому заводі тощо.

Структура трудових ресурсів харчової промисловості України у середньостроковій перспективі змінюватиметься в напрямі зростання питомої ваги висококваліфікованих працівників та зменшення потреби у некваліфікованій робочій силі. Серед фахівців економічних спеціальностей на ринку праці найбільшим попитом користуватимуться маркетологи та фінансові аналітики, оскільки саме вони покликані вирішувати збутові та фінансові проблеми, які є для підприємств найбільш болючими на сьогодні. Значний вплив на формування структури трудових ресурсів за віком працівників галузі та стажем їх роботи також справлятиме демографічна ситуація в країні, детермінантою якої є, на жаль, скорочення частки працездатного населення в процесі його старіння.

Асортиментна структура продукції, що виробляється підприємствами харчової промисловості, повинна, з одного боку, відповідати потребам ринку, а з іншого -- здійснювати вплив на ці потреби. Стратегічним напрямом зміни структури вітчизняного ринку продуктів харчування має стати його глибока сегментація.

Рушійною силою зміни структури асортименту підприємств галузі є їх інноваційна діяльність, насамперед, у сфері впровадження високоефективних ресурсозберігаючих технологій виробництва продуктів підвищеної харчової цінності з використанням натуральних ароматизаторів та інших добавок. Так, на Коростишівському заводі продтоварів освоєно випуск кексу «Надія», концентратів кексів «Хвиля» та «Золотий», майонезу «Аромат», збагачених біологічно активними речовинами; Інститутом харчової хімії та технології розроблено та затверджено нормативно-технологічну документацію на харчові продукти серії «Чарівний колос», що виробляються на основі солодових екстрактів та фітосировини і рекомендовані до вживання при різних видах ендокринної патології.

До основних цілей соціально-економічного розвитку країни належить зростання частки ВВП, створюваної харчовою промисловістю (як галуззю з порівняно швидким оборотом капіталу, зорієнтованою на задоволення кінцевого попиту). Структура цієї частки у процесі ринкових перетворень у середньостроковій перспективі змінюватиметься (з урахуванням вихідних припущень щодо здійснення урядом послідовної антиінфляційної політики, одержання «дешевих» кредитів від міжнародних фінансових організацій, легалізації економіки внаслідок зменшення податкового тягаря) у таких напрямах: стабілізація частки фонду оплати праці (за рахунок зростання продуктивності праці та ефективнішого оподаткування); скорочення частки чистих податків на 3--4%; зростання питомої ваги валового прибутку і нагромадження капіталу за його рахунок; поступове зростання рівня нагромадження основного капіталу (зокрема, у вигляді нематеріальних активів); скорочення частки проміжного споживання на 4--5%.

ВИСНОВОК

Ефективний розвиток економіки, в тому числі промисловості, вимагає ефективного менеджменту ринкового типу, для чого потрібне поєднання виробничого і фінансового, інвестиційного та інноваційного менеджменту.

Для залучення зарубіжних джерел інвестування необхідно поліпшити інвестиційний клімат і рішучіше реалізувати переваги ринкових відносин в економіці.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що не в усі існуючі промислові підприємства доцільно вкладати інвестиції. При структурній перебудові промисловості, реструктуризації підприємств, диверсифікації виробництва неможливо уникнути виведення з дії частини наявних виробничих потужностей, закриття (ліквідації) підрозділів і навіть цілих підприємств, безперспективних за критеріями економічної ефективності, конкурентоспроможності та екологічної безпеки. І чим швидше це буде зроблено, тим краще.

Необхідно поліпшити статистичний облік продукції. Наприклад, у вугільній промисловості досі зберігається радянська система обліку видобутку вугілля разом з породою, що істотно завищує його реальний обсяг ("щоб цифра була справна"). Крім того, в усіх галузях обліку має підлягати обсяг не виробленої, а реалізованої продукції, тобто виробленої, відвантаженої та оплаченої споживачами (замовниками).

Розглянуті нами основні напрями розвитку харчової промисловості України передбачають наступне: по-перше, являють собою фонову інформацію для розробки ефективної економічної стратегії підприємств галузі; по-друге, щодо організаційної, ресурсної та асортиментної структури підприємств галузі, то вони можуть розглядатися як комплекс якісних стратегічних цілей, досягнення яких дозволить у майбутньому подолати галузеві структурні деформації, що залишилися у спадщину від командно-адміністративної системи управління економікою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Борщевський П. Харчова промисловість України: сучасні тенденції та перспективи розвитку. // Економіка України - № 7, 2000.

2. Бурлака Г. Нафтопереробна промисловість України: стан і перспективи. // Економіка України - № 7, 2000.

3. Герасимчук М. Тенденції розвитку промисловості України на сучасному етапі. // Економіка України - № 5, 2000.

4. Дерев'янко О. Основні напрямки системного трансформування харчової промисловості України. // Економіка України - № 7, 2000.

5. Крючков І. Прогноз економічного та соціального розвитку України на 1998-2001 роки. // Економіст - № 5, 1998.

6. Кулинич О.І. Економічна статистика. - Хмельницький, 2000.

7. Лиськов В. Харчова промисловість: стан і проблеми. // Харчова і переробна промисловість - № 5, 1998.

8. Моніторинг соціально-економічного розвитку України за 1991-2000 роки. - УАДУ. - К., 2001.

9. Статистичний щорічник України за 2000 рік. - К., 2001.

10. Пилявець В.М. Методичні підходи до збору статистичної інформації в умовах ринку. / Економіка АПК, 2001, № 10.

11. Шовкалюк B.C. Регуляторна роль держави у реформуванні та створення умов піднесення агропромислового виробництва. / Економіка АПК, 2001, № 9.