Статистика доходів і витрат населення

Відрізняють також валові та чисті заощадження. Валові заощадження розраховуються як різниця між ВНД_Н та кінцевим споживанням. Останнє свідчить про отримані загальноекономічні результати і включає споживчі витрати домогосподарств та державні закупівлі товарів і послуг.

Стимулювання процесів нагромадження та ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до визначених пріоритетів економічного зростання, макроекономічне регулювання спираються на чисті заощадження, тобто валові заощадження за мінусом вартості спожитого капіталу (амортизації). Як зазначається в Посланні Президента України до Верховної Ради, "для нормалізації процесу відтворення норма чистих заощаджень повинна зрости не менш як до 20% ВВП".

Заощадження відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку країни. Сукупний ефект заощаджень визначає темпи економічного зростання, обсяги випуску продукції та послуг, рівень науково-технічного прогресу і врешті-решт економічну могутність країни та добробут її населення. Для досягнення головної мети суспільства -- максимізації рівня задоволення своїх потреб -- є необхідним зростання ефективності національної економіки, макроекономічної стабільності. Передумова цього постійне тяжіння ринку до рівноваги між доходами і видатками. В реальному економічному кругообороті рівновага забезпечується тоді, коли економіка витрачає стільки, скільки необхідно для закупівлі виробленого ВВП. Рівноважний ВВП визначається, зокрема, методом «вилучення-ін'єкції». У спрощеному варіанті, в закритій економіці, модель економічної рівноваги за цим методом має вигляд «заощадження = інвестиції». З урахуванням держави вилучення доповнюються чистими податками, а ін'єкції -- державними закупівлями. В результаті цього зазначена модель зводиться до рівноваги між національними заощадженнями та інвестиціями.

Зовнішня торгівля також впливає на модель економічної рівноваги, яка після цього відбиває рівняння: у лівій частині співвідношення між національними заощадженнями та інвестиціями, а в правій -- чистий експорт. Це означає, що за умов дефіциту національних заощаджень певна частка інвестицій фінансується за рахунок іноземного капіталу, а в умовах надлишку -- певна частка національних заощаджень використовується для фінансування іноземних країн. Зауважимо, що існує також зв'язок між державним бюджетом і платіжним балансом: зростання бюджетного дефіциту зменшує національні заощадження і збільшує дефіцит рахунка поточних операцій, що вимагає збільшення чистого імпорту капіталу.

Висновок

Потрібно зазначити, що в умовах нормально функціонуючої ринкової економіки нерівність у доходах значною мірою зумовлена причинами об'єктивного характеру. Тому в процесі перерозподілу доходів дуже важливе дотримання міри. Надмірне втручання в процеси перерозподілу доходів може спотворити структуру економіки, обмежити досконалу конкуренцію і, відповідно, завдати суттєвих збитків економічній ефективній системі.

Таким чином, соціальна політика чи державна політика доходів має, з одного боку, сприяти пом'якшенню соціальної напруженості й забезпеченню соціальної стабільності, а з іншого -- не підривати стимулів підприємця до інвестування і найманого працівника до високоефективної праці.

Ринкова трансформація перехідних економічних систем супроводжується динамічними соціальне загостреними процесами в сфері розподільчих відносин. Сюди належать перерозподіл багатства й різка соціальна диференціація в суспільстві; обвальне падіння рівня доходів значної більшості населення, виникнення масової бідності, перетворення заробітної плати в різновид "соціальної допомоги" і т. ін.

Серед основних тенденцій формування доходів населення на нинішньому етапі реформування економіки України слід виділити: розширення структури дохідних складових; різке зниження загального рівня доходів населення, посилення суттєвої диференціації їх як в окремих секторах економіки, регіонах, соціальних групах, так і всередині підприємств між працівниками й керівниками; поглиблення розриву між номінальними й реальними доходами; домінування перерозподільчих процесів у формуванні доходів; посилення перерозподільчих процесів у сім'ях; незначне й нестійке збільшення факторно-функціональних доходів; збільшення частки доходів від реалізації продукції особистого підсобного господарства; постійна конвертація частини доходів населення в стабільну валюту з метою її збереження від інфляції і використання як особистого джерела соціального захисту; натуралізація і бартеризація доходів; збільшення частки тіньових, нелегальних доходів; зростання бідності й перетворення її в стійко відтворюване явище.

Список використаної літератури

1. Ведяпин В.І. Загальна економічна теорія. - М., 1995.

2. Гусаров В.М. Теория статистики. - М., 1998.

3. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. - К., 1996.

4. Кулинич О.І. Економічна статистика. - Хмельницький, 2000.

5. Кучма Л.Д. Європейський вибір. - К.: Київ, 2002.

6. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс. - В 2-х т.: Пер. с англ. - М., 1992.

7. Мочерний С.В. Економічна теорія. - К.: Академія, 1999.

8. Савченко А.Г. Макроекономіка. Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1996.

9. Статистичний щорічник України за 1998 рік. - К., 1999.

10. Статистичний щорічник України за 2000 рік. - К., 2001.

Теория статистики. / Под ред. И.Г. Малого, 4-е изд. - М., 1979.

11. Экономическая статистика. / Под ред. Ю.Н. Иванова, 2-е изд. - М., 2002.

12. Україна: аспекти праці // №7, 2003.