Планування діяльності промислового підприємства

22

ЗМІСТ

1. Завдання планування. Показники промислового виробництва

2. Структура плану підприємства

3. Процес планування на промисловому підприємстві

3.1. Вимоги до технології планування в умовах ринкових відносин

3.2.Технологія розробки плану

3.3. Визначення потреби в промисловій продукції

4. Методи оптимізації плану виробництва

1. Завдання планування. Показники промислового виробництва

Планування діяльності промислового підприємства має забезпечити:

- комплексне вирішення економічних і соціальних проблем, концентрацію сил і ресурсів на досягнення стратегічних цілей підприємства;

- прискорене впровадження у виробництво науково-технічних досягнень, спрямованих на збільшення обсягів виробництва продукції, забезпечення її конкурентоспроможності, підвищення продуктивності праці;

- раціональне використання виробничих фондів, трудових і фінансових ресурсів, посилення режиму економії та скорочення виробничих витрат;

- накопичення матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для розвитку підприємства.

Промислове виробництво характеризують натуральні вартісні показники.

Планування виробництва продукції в натуральному вираженні передбачає:

- визначення номенклатури й асортименту продукції, що випускається;

- розрахунок обсягу постачань і виготовлення окремих видів продукції у відповідних натуральних вимірах;

- розподіл обсягу виробництва за календарними періодами року та обґрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю;

Обсяг продукції у вартісному вираженні визначається за показниками реалізованої, товарної і валової продукції.

Вартісні показники використовуються для визначення загального обсягу виробництва та реалізації продукції, темпів його зміни та структури промислового виробництва при багато номенклатурному виробництві.

До основних показників промислового виробництва належать:

1) виробничі:

· темп росту виробництва (реалізації) продукції

(1)

де Q_пл- планований обсяг виробництва (реалізації) продукції;

Q_п -обсяг виробництва (реалізації) продукції у попередньому періоді;

· темп росту продуктивності праці

(2)

де ПП_пл - продуктивність праці у плановому році;

ПП_л - продуктивність праці у попередньому році;

2) використання ресурсів:

· ефективність використання матеріальних ресурсів, І_м, визначається по підприємству в цілому

(3)

де МВ_плі - планований обсяг матеріальних витрат на продукцію і-го виду;

МВ_пі - матеріальні витрати на продукцію і-го виду у попередньому періоді;

n - кількість видів продукції підприємства;

· темп росту заробітної плати

(4)

3) використання основних фондів:

· темп росту фондовіддачі

(5)

де ФВ_пл., ФВ_п - середня вартість основних фондів відповідно у плановому та попередньому періодах;

· темп зміни фондоємності

(6)

· темп росту фондоозброєності

(7)

де Ч_пл, Ч_п - середньооблікова чисельність ПВП відповідно у плановому та попередньому періодах;

4) економічні:

· питома собівартість на одну гривню продукції

 (8)

де С_пл- собівартість товарної продукції за кошторисом витрат;

· питомий прибуток на одну гривню продукції

(9)

· темп росту прибутку

(10)

де П_рпл, П_рп- відповідно планований прибуток та прибуток у попередньому періоді;

· рентабельність продукції

(11)

· рентабельність підприємства

, (12)

де ОЗ - середньорічна вартість нормованих оборотних засобів.

У річному плані виробництва кожного підприємства міститься взаємозалежна система наступних планових показників:

основна мета виробничої діяльності фірми і її окремих підрозділів на плановий період;

обсяги і терміни виробництва продукції, робіт і послуг із вказівкою конкретних кількісних і якісних показників за всією номенклатурою товарів;

розрахунок виробничої потужності підприємства, цехів і ділянок, який підтверджує її збалансованість із річними обсягами виробництва, рівновагу попиту і пропозиції;

визначення потреби ресурсів на виконання річної виробничої програми підприємства і його підрозділів, розрахунок балансів напівфабрикатів і комплектуючих;

розподіл планових робіт між основними цехами-виконавцями ринкових замовлень, а також термінів виготовлення і постачання продукції на ринок;

вибір засобів і методів досягнення запланованих показників, розрахунок обсягів незавершеного виробництва, коефіцієнтів завантаження технологічного устаткування і виробничих площ;

обґрунтування методів і форм організації виробництва, запланованих товарів, робіт, послуг і контролю виконання планів виробництва і реалізації продукції.

Отже, планування виробництва продукції передбачає систему взаємодії комплексу економічних ресурсів і внутрішньофірмових чинників, які спрямовуються на досягнення виробленої стратегії і поставлених завдань на основі повного використання технічних, організаційних й інших наявних на підприємстві резервів.

2. Структура плану підприємства

Основний плановий документ на підприємстві - план розвитку підприємства, який складається з наступних розділів - окремих планів.

План виробництва продукції визначає обсяги й терміни виробництва товарної та валової продукції і надання послуг у грошових та натуральних показниках.

План зі збуту продукції - обсяги і терміни постачання продукції за держзамовленням та кожному споживачу за укладеними угодами, прогноз додаткового збуту.

План з праці та заробітної плати - чисельність працівників різних категорій, продуктивність праці, підготовка кадрів і підвищення кваліфікації, фонд основної та додаткової заробітної плати, норма заробітної плати або її частка в собівартості продукції.

План з капітального будівництва і капітальних вкладень - введення в дію основних фондів, виробничих потужностей та об'єктів, технічне переозброєння та реконструкція діючих підприємств, цехів.

План інноваційної діяльності (впровадження нових науково-технічних рішень) - основні завдання з виконання науково-технічних програм з розробки і впровадження нової продукції та нових технологій, модернізації продукції, техніко-економічне обґрунтування інноваційної діяльності, пошук інвестицій для її здійснення.

План матеріально-технічного забезпечення - обсяги та терміни придбання усіх необхідних для виконання плану виробництва продукції матеріально-технічних ресурсів; визначення їх постачальників, укладання з ними договорів; завдання зі зниження норм витрат важливіших, особливо дефіцитних видів ресурсів.

Фінансовий план - фінансові ресурси підприємства, загальні суми доходів і прибутку, платежі до бюджету та асигнування з бюджету, розподіл прибутку або джерела покриття збитків, розрахунковий обсяг кредитування ціноутворення.

План витрат на виробництво та реалізацію продукції містить розрахунки грошових та матеріальних витрат на ці напрямки діяльності.

План заходів щодо охорони природи та раціонального використання природних ресурсів - перелік заходів, що будуть здійснені в запланованому періоді , обсяг необхідних ресурсів, показники ефективності.

Узагальнюючим є план підвищення економічної ефективності діяльності підприємства за рахунок залучення організаційних, технічних, економічних резервів виробництва і перш за все оптимального використання ресурсів.

Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції.

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плановий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Цей розділ плану тісно пов'язаний із планом праці і заробітної плати, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.

Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємством, при найкращому використанні ресурсів та отриманні максимального прибутку.

3. Процес планування на промисловому підприємстві

3.1. Вимоги до технології планування в умовах ринкових відносин

Технологія планування в умовах ринку повинна відповідати таким вимогам:

По-перше, для нинішнього перехідного періоду ключовою проблемою планування є адаптація. Методи і механізми розробки планів повинні, з одного боку, враховувати багаторічний досвід планової роботи, а з іншого боку - бути націлені на дедалі більшу відповідність вимогам ринку.

По-друге, варто виходити з принципу адекватності планування відповідно до умов ринкового середовища, що змінюються. Це означає, що методи планування повинні постійно переглядатися, а при необхідності застосовуватися принципово нові методи й процедури планування.

По-третє, необхідно враховувати, що дієвість планування залежить від відповідності плану реальним умовам. Отже, планування із масштабі підприємства має бути безперервним процесом пристосування до умов, що змінюються, а сама процедура планування - дуже гнучкою і забезпечувати швидку реакцію на зміну ринкової кон'юнктури.

По-четверте, процедури планування мають забезпечувати безпосередній зв'язок показників плану з впровадженням нової техніки, технології, поліпшенням організації виробництва і праці.

І по-п'яте, сама технологія складання плану повинна забезпечувати використання ринкових інструментів, щоб з їх допомогою вчасно аналізувати й вносити корективи в розроблені плани.

3.2. Технологія розробки плану

Технологія розробки плану виробництва і реалізації продукції промислового підприємства залежить від його форми власності.

Якщо форма власності державна або контрольний пакет акцій належить державі, то планові показники встановлюються директивно, підприємство лише з дозволу вищої інстанції, якій воно підпорядковане, може прийняти додаткові обсяги виробництва продукції за державним індикативним планом або за прямими договорами з замовниками.

Недержавні підприємства розробляють і затверджують плани самостійно.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати наступні матеріали:

1) перспективний план виробництва продукції і послуг;

2) прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів тощо;

3) державний контракт та державне замовлення на продукцію підприємства - якщо таке існує;

4) результати вивчення поточного попиту на продукцію;

5) договори на виробництво та постачання продукції, які укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;

заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва;

заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;

дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді. Послідовність раціональної розробки виробничої програми зображена на рис 1.



Рис. 1. Схема планування виробничої програми

План виробництва й реалізації продукції складається з трьох основних підрозділів: виробництво й реалізація продукції в натуральному та вартісному виразі, зміни залишків нереалізованої продукції, баланс виробничих потужностей і їх використання.

Формування обсягу і структури продукції здійснюється за етапами.

На першому етапі здійснюється комплексне дослідження кон'юнктури внутрішнього і зовнішніх ринків, стану в Україні і країнах-імпортерах продукції та прогнозується попит на продукцію, на дії конкурентів і постачальників. Обсяг і структура промислового виробництва формуються, виходячи з попиту.

На другому етапі визначаються можливості виробництва продукції на основі розрахунків наявних виробничих потужностей та робочої сили.

Третій етап пов'язаний з проведенням багатоваріантних розрахунків потреби в сировинних, паливно-енергетичних ресурсах і додатковій робочій силі для виробництва продукції на виробничих потужностях, що будуть залучені в прогнозованому періоді.

На заключному етапі формується плановий обсяг і структура промислової продукції, що забезпечує прийнятні економічні показники господарювання з урахуванням попиту, можливостей виробництва і забезпечення виробничими ресурсами реалізації заходів з підвищення ефективності виробництва. Обґрунтовується і встановлюється замовлення на постачання важливих видів продукції для державних потреб.

Планові цифри промислових міністерств і відомств мають віддзеркалювати суспільні потреби в продукції, довгострокові експортні угоди та мінімальні рівні ефективності виробництва. Вони включають показники виробництва продукції (робіт, послуг) у вартісному виразі, прибуток (доход), валютний виторг, рівень ефективності, у тому числі продуктивність праці, фонд споживання, показники розвитку виробництва й соціальної сфери.

У процесі розробки планів міністерства й відомства використовують економічні стимули, орієнтують підприємства на виконання завдань державної ваги за умови дотримання інтересів трудових колективів. Таким чином досягається узгодженість планів підприємств, внутрішньогалузевих та міжгалузевих поставок по кооперації, збалансованість планів. Великого значення набуває при цьому досягнення забезпеченості планів виробництва продукції необхідними матеріалами, сировиною, комплектуючими виробами, трудовими ресурсами та ін.

Якщо необхідних обсягів досягти не вдається або їх отримання супроводжується незадовільними економічними результатами, прораховується покриття дефіциту за рахунок імпорту продукції.

3.3. Визначення потреби в промисловій продукції

Планування обсягів і структури виробництва базується на визначенні потреби економіки в промисловій продукції і розробці варіантів її задоволення з урахуванням взаємозамінності виробів. Потреба в продукції виробничого призначення обґрунтовується прогресивними нормами її витрат і передбаченими обсягами виробництва та капітального будівництва.

Потреба в експортній продукції розраховується па основі діючих довгострокових угод з урахуванням подальшого розвитку економічних стосунків із зарубіжними державами. При цьому необхідно передбачити розширення виробництва експортоспроможної продукції.

Промислову продукцію можливо умовно розділити на умови праці (сировина, матеріали, паливо, енергія), засоби праці (обладнання, машини, механізми) і предмети народного споживання

У ринкових умовах важливою проблемою є забезпечення відповідності обсягу продукції реальним потребам. Для успішного вирішення необхідно прогнозувати попит і обсяги виробництва продукції як на окремому підприємстві, так і на рівні галузі та країни в цілому

З найбільш поширених методів прогнозування попиту слід виділити методи експертних оцінок, екстраполяції і модулювання - багатофакторні моделі у = f(х₁ х₂, х₃,..., хn).

Для прогнозування попиту і обсягу виробництва конкретних видів продукції добрі результати дає метод «Дельфі». Шляхом анкетного опиту групи вчених і спеціалістів з даної проблеми формується інформація з випуску кожного виду продукції за роками, яка узагальнюється як інтервальний варіаційний ряд і середні значення інтервалу.

З методів екстраполяції доцільно використовувати метод підбору функцій і методи, що дозволяють прогнозувати показники, для яких характерна не стійка тенденція зміни за часом (експоненційне зглажування з регулюємим трендом та ін.). Останні дозволяють підвищити чутливість прогнозу до даних останніх періодів.

При прогнозуванні попиту на предмети праці необхідно враховувати багатосторонні зв'язки галузей і підприємств, а також напрями використання продукції. Ця задача вирішується за допомогою нормативного методу і шляхом розробки міжгалузевого (міжпродуктового) балансу в натуральних показниках з використанням укрупнених норм.

Потреби в конкретних видах предметів праці можуть бути визначенні за формулою:

(13)

де Х_і - потреби в і-му виді продукції;

aij - норма розходу і-ї продукції, на одиницю і-го вибору;

xj - прогнозуємий обсяг виробництва j-го виду продукції;

yi - кількість і-ї продукції, що необхідна для невиробничого споживання (у невиробничій сфері і особисте споживання).

Найбільш прогресивними методами визначення потреби в предметах праці є методи оптимізації. На основі моделей оптимального планування з використанням методів оптимізації з'являється можливість визначення оптимальної структури виробництва продукції.

Частина промислової продукції використовується як предмети споживання. При прогнозуванні потреби на них широко використовується нормативний метод.

За непродовольчими товарами і товарами довгострокового використання найбільш прийнятними для прогнозування потреби є факторні моделі у = f (x1, х₂, х₃, ..., хn). Серед важливих факторів слід виділити зміну грошових доходів населення і споживчих цін, а також насиченість цими товарами населення і строки їх служби.

Повторити порядок розрахунку та оптимізації виробничої потужності. Використати, наприклад, „Виробничий менеджмент”: Навч. посібник за заг. ред д.е.н С.Ф. Поважного (с.93-98) або „Виробничий менеджмент”: Навч. посібник за заг. ред. Проф.. П.К. Кучеби.

4. Методи оптимізації плану виробництва

В умовах ринкової економіки головною стратегічною метою підприємства є збільшення ринкової вартості бізнесу, поліпшення економічного і фінансового стану, а поточною - одержання максимально можливого прибутку. Цьому підпорядковане планування його діяльності, яка здійснюється при обмежених фінансових, матеріальних, енергетичних, трудових ресурсах. До того ж необхідно враховувати співвідношення між попитом на продукцію та її пропозицією. На результати діяльності підприємства впливають зовнішні фактори - законодавство, податкова та кредитно-грошова політика держави, міжнародні відношення, тощо.

Отже, планування є багатофакторною багатокритеріальною оптимізаційною задачею.

Ще в 1939 р. лауреат Нобелівської премії академік Л. Канторович запропонував вирішення проблеми вибору оптимального плану з метою максимізації прибутку:

(14)

Х_і -кількість і-ї продукції;

С_і -прибуток від реалізації і-ї продукції.

У цю модель уводяться також обмеження щодо ресурсів, фонду часу роботи устаткування, робітника, по обсягах виробництва конкретних виробів. Із погляду математичної постановки завдання вона не викликає сумнівів.

Однак, при цьому необхідно враховувати вплив на обсяг прибутку постійних і змінних витрат. При цьому напрошується вирішення проблеми вибору оптимального асортименту за допомогою маржинального прибутку:

(15)

де М_і - маржинальний прибуток по і-у виробу,

В_пост - постійні витрати в цілому по підприємству.

Щоб виключити проблему невід'ємності цільової функції, варто додати обмеження

(16)

Розглянемо два типа задач у загальному вигляді.

1) Отримання максимального прибутку за рахунок збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції. Модель цієї задачі має вигляд

(17)

де Qі(х_к) - обсяг виробництва продукції і-го виду;

Ц_і - ціна одиниці продукції і-го виду;

х_к - обсяг ресурсів к-го виду, які необхідні для виробництва продукції і-го виду;

Ц_рл - ціна одиниці ресурсу к-го виду;

n - кількість видів продукції;

m - кількість необхідних для виробництва видів ресурсів.

2) Мінімізація витрат на виробництво запланованих (необхідних) обсягів кожного виду продукції.

У цьому випадку заплановано отримання доходу Д_пл,

(18)

і оптимізаційна задача зводиться до

(19)

при

де Q_іпл - запланований обсяг виробництва продукції і-го виду.

Якщо виникає можливість перевищити запланований обсяг виробництва певного виду продукції, то відповідне обмеження перетворюється на:

(20)

Великий клас задач оптимального планування вирішується з використанням лінійного програмування.

В цих задачах необхідно знайти екстремум (максимум або мінімум) лінейної цільової функції f(x):

max (min) f(x)=C1X1+C2X2+…+CnXn (21)

при обмеженнях:

A11X1+A12X2+…+A1nXn {=<,=,>=} b1,

A21X1+A22X2+…+A2nXn {=<,=,>=} b2, (22)

Am1X1+Am2X2+…+AmnXn {=<,=,>=} bm,

Xj>=0; J=1,n

Де аij, bi, cj (i=1,m ; j=1,n) - задані постійні величини;

знак {=<,=>=} означає, що в конкретній задачі можливо обмеження типу рівності або нерівності в той чи інший бік.

При розроблені плану виробництва цільовою функцією може бути максимум обсягу виробництва продукції або прибутку від Ії реалізації, мінімум собівартості або витрат якогось дефіцитного ресурсу тощо. Задачами лінійного програмування є задачі про розкрій, суміші, дієту.

Універсальним методом вирішення задач лінійного програмування є розроблений Дж. Данцигом симплекс-метод.

Приклад 1. Для виробництва продукції типу П1і П2 підприємство використовує два види сировини: С1 і С2.

Дані про умови наведені в табл.. 1.

Таблиця 1.

Сировина	Витрати сировини на одиницю продукції, кг/од	Кількість сировини, кг
	П1	П2
С1	1	3	300
С2	1	1	150
Прибуток, тис. грн./од. прод.	2	3	-

Скласти план виробництва за критерієм максимуму прибутку.

Позначимо обсяг виробництва продукції П1 через Х1, продукції П2 - через Х2. Тоді математична модель задачі має вигляд:

f(x)=max Пр=2Х1+3Х2

Х1+3Х2<=300

Х1+Х2<=150

при обмеженнях

Х1>=0 ;Х2<=0.

Оптимальний план - обсяги виробництва кожного виду продукції по 75 од. Обсяг прибутку при цьому становить 375 тис. грн.

Приклад 2. Підприємство виробляє три види продукції, при чому добове планове завдання становить не менше 90т. першого виду, 70т. - другого та 60 т. - третього. Добові ресурси: 780 одиниць устаткування, 850 одиниць сировини та 790 одиниць електроенергії, витрати яких на 1 т. продукції наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Ресурси	Продукція
	1 вид	2 вид	3 вид
Устаткування	2	3	4
Сировина	1	4	5
Електроенергія	3	4	2

Ціна однієї тони продукції 1 -го виду дорівнює 80 грошовим одиницям, 2-го - 70 грош.од., 3-го - 60 грош. од. Визначити план випуску, який забезпечує максимум обсягу виробництва у грошовому виразі.

Модель задачі:

f(x)=Q=80X1+70X2=60X3 max

2X1+3X2+4X3<=780

X1+4X2+5X3<=850

3X1+4X2+2X3<=790

X1>=90

X2>=70

X3>=60

Оптимальний план - максимум загальної вартості продукції f(x)=19075 тис. грош. один. При виробництві продукції першого виду в обсязі 112,5 т., другого виду - 70т, третього виду - 86,25 т.

У практиці виникає необхідність вирішення задач при наявності кількох незалежних критеріїв оптимальності. Це задачі багатокритеріальної оптимізації.

Багато задач потребують використання нелінійного, динамічного або цілочисельного програмування.

Література

1. Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование: Учебник. - М.: ИНФРА - М, 2009. - 392 с.

2. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник. - К.: „Скарби”, 2008. - 336с.

3. Тарасюк Г.М., Шваб Л.Г. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: Каравела, 2008. - 432с.

4. Виробничий менеджмент: Навч. посібник/ За заг. ред. д.е.н. проф. С.Ф. Поважного. - Д.: ДонДУУ, 2009.-493с.

5. Сілаєв В.І. Планування у виробничій сфері: Конспект лекцій. - Д.: ДонДАУ, 2009. - 125с.

6. Исследование операций в экономике: Учеб. Пособие для вузов/ Н.Ш. Кремер, Б.А. Путко, И.М. Гришин, М.И. Фридман. Под ред. проф. Н.Ш.Кремера. - м.:ЮНИТИ, 2008. - 407с.

7. Экономико-математические методы и прикладные модели: Учеб. пособие для вузов / Под ред. В.В. Федосеева. - М. ЮНИТИ, 2007. - 391с.