Рівень валового внутрішнього продукту в Україні

Валовий внутрішній продукт як показник ефективності економіки, методи його розрахунку. Номінальний і реальний ВВП. Взаємозв’язок рівня ВВП і добробуту населення. Порівняльний аналіз структурних зрушень у ВВП за доходами та шляхи підвищення його рівня.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 07.05.2010
Размер файла 100,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

31

Рівень ВВП в Україні

Вступ

Ефективність використання економічного потенціалу в країні залежить від господарського механізму. Недосконалість останнього може призвести до нераціонального, малоефективного, а то й витратного використання складових економічного потенціалу. Роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, її економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу. Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).

Валовий внутрішній продукт держави - це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених уданій країні впродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності підприємств, організацій, закладів і окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності та громадянства, які зайняті підприємництвом на території даної країни. Валовий національний продукт відрізняється від ВВП тим, що враховує доходи фірм і громадян даної країни, отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в даній країні.

Для країн, які ще слабо залучені в систему світових економічних відносин, показники ВВП і ВНП відрізняються несуттєво. До таких країн наразі належить і Україна. У більшості економічно розвинених держав (насамперед США і Японія), потужні корпорації яких мають свої філії і дочірні підприємства в багатьох країнах і регіонах світу, валовий національний продукт значно більший від валового внутрішнього продукту. Натомість у багатьох країнах, що розвиваються і широко "відчиняють двері" для іноземного капіталу, ВВП більший від ВНП. Показники ВВП і ВНП можуть бути розраховані в національній валюті і у так званих "міжнародних доларах". Валові продукти в цій грошовій одиниці розраховуються шляхом зіставлення цін на товари і послуги, що виробляються в даній країні, з цінами на аналогічну продукцію в США.

Ще переконливіші показники рівня доходів - ВВП на душу населення, які є основними критеріями класифікації національних економік.

Предметом вивчення ВВП є економічні одиниці - резиденти, що роблять товари і послуги для кінцевого користування за визначений період.

Показник ВВП має дуже важливе значення для економіки в цілому. Він використовується для характеристики результатів виробництва, рівня економічного розвитку, темпів економічного росту, аналізу продуктивності праці в економіці і так далі.

Тобто у той час, коли в нашій країні відбуваються такі неоднозначні події: неприйнятий у строки Державний бюджет, на кожному кроці кричать про спад виробництва, інфляцію, підвищення пенсій, стипендій та цін, йдеться розмова про майбутнє країни, добробут громадян, політики говорять про то хто більше зробив для національної економіки, треба дуже уважно подивитися на динаміку ВВП, співставити його з доходами населення та проаналізувати, щоб чітко зрозуміти все що відбувається в Україні.

Таким чином обрана тема є дуже актуальною.

Мета даної роботи є вивчення ВВП, як найважливішого показника системи національних рахунків та взагалі як найсуттєвішого показника ефективності економіки. При цьому зважуються наступні задачі: вивчення ключових понять ВВП, вивчення методів його розрахунку, проведення аналізу динаміки ВВП в Україні, прогноз економічного розвитку України на найближчі час, порівняння залежності добробуту населення від рівня валового внутрішнього продукту.

І. Валовий внутрішній продукт (ВВП) і методи його розрахунку

Економічна теорія і статистика для вимірювання об'єму національного виробництва використовують ряд показників, серед яких найважливіше місце займає показник валового внутрішнього продукту (ВВП). При розрахунку ВВП використовуються три основні методи.

Метод доданої вартості

ВВП - це грошова оцінка всіх вироблених кінцевих товарів і послуг в економіці за рік. При цьому враховується річний об'єм кінцевих товарів і послуг, створених на території даної країни, або, іншими словами, в географічних межах якої-небудь країни або регіону.

Для правильного розрахунку ВВП необхідно врахувати всі продукти і послуги. вироблені в даному році, але без повторного, або подвійного рахунку. От чому у визначенні ВВП мова йде про кінцеві товари і послуги. Ці блага споживаються в рамках домашніх господарств або фірм, і не беруть участь в подальшому виробництві, на відміну від проміжних товарів. Наприклад, продовольчі товари, пральні машини, перукарські послуги, що придбаваються домашніми господарствами - типовий приклад споживання кінцевих товарів і послуг. На відміну від них, мука, куплена хлібозаводом для випічки хліба, є проміжною продукцією. Якщо у ВВП включити проміжні продукти, тобто товари, використовувані для виробництва інших товарів, то ми з неминучістю одержимо завищену оцінку ВВП. Так, ціна муки буде врахована кілька разів: спочатку як результат діяльності мукомельного заводу (власне ціна муки). потім - в ціні випеченого хліба, далі - в ціні розфасованого хліба в супермаркеті і т.д. [1]

Виключити подвійний рахунок дозволяє показник доданої вартості, який представляє різницю між продажами фірмами їх готової продукції і покупкою матеріалів, інструментів, палива, енергії і послуг у інших фірм. Іншими словами, додана вартість - це ринкова ціна продукції фірми, за вирахуванням вартості спожитої сировини і матеріалів, куплених у постачальників. Підсумовуючи додані вартості, вироблені всіма фірмами в країні, можна визначити ВВП, який і представляє ринкову оцінку всіх випущених товарів і послуг.

Метод розрахунку ВВП по витратах

Цей метод безпосередньо витікає з першого розглянутого способу підрахунку ВВП. Оскільки ВВП визначається як грошова оцінка кінцевих продуктів і послуг, вироблених за рік, остільки необхідно підсумовувати всі витрати економічних суб'єктів на придбання кінцевих продуктів. Дійсно, не можна складати яблука з апельсинами, але можна скласти витрати безлічі людей на покупку цих і інших товарів. При розрахунку ВВП на основі витрат, або потоку благ (цей метод називають також виробничим методом) підсумовуються наступні величини:

· Споживацькі витрати населення (С).

· Валові приватні інвестиції в національну економіку (Ig).

· Державні закупівлі товарів і послуг (G).

· Чистий експорт (NХ), який представляє різницю між експортом і імпортом даної країни,

Таким чином, перераховані тут витрати складають об'єм ВВП, що позначається в макроекономічній теорії символом У, і показують ринкову оцінку річного виробництва:

Y=С+ Ig+G+NХ

Строго кажучи, формула є тотожністю, тобто твердженням, яке виконується завжди, тому що воно задане визначенням (виконується за визначенням) Тотожності не пов'язані з економічною поведінкою суб'єктів економіки. Рівняння ж виконуються лише за певних умов. Але в цілях спрощення в подальшому скрізь буде використаний знак рівності.

Витрати домашніх господарств на особисте споживання (С), як наголошувалося раніше, включають витрати на придбання товарів тривалого користування, продовольчих товарів, одягу,и предметів домашнього ужитку, а також різних послуг.

Валові приватні інвестиції (Ig), або капіталовкладення є сумою чистих інвестицій (In) (приріст запасу капітальних благ тривалого користування, тобто будівель і споруд, машин і устаткування, товарно-матеріальних запасів) і амортизації (d) протягом року. Чисті інвестиції мають на увазі процес реального капіталоутворення, а не придбання фінансових активів типу акцій, облігацій і т.п. які також називаються інвестиціями, але вже в рамках фінансового сектора економіки. Йдеться тільки про те інвестування, яке збільшує виробничі потужності.

Державні закупівлі товарів і послуг (G) - це витрати державних установ і органів влади всіх рівнів на придбання товарів і оплату послуг праці зайнятих в державному секторі. У ці державні витрати не включаються трансфертні платежі. Трансфертні платежі - це безвідплатні виплати держави, оскільки вони не є платнею за надану послугу (наприклад, державні посібники з бідності, по безробіттю, підтримки неповних сімей і т. п ). Оскільки вони виплачуються не в обмін на послуги якого-небудь чинника виробництва, остільки їх не розглядають як доходи чинників. [2]

Чистий експорт (NX) - це різниця між експортом і імпортом країни, оскільки більшість країн є відкритою економікою, в якій уряд не перешкоджає вільному переміщенню товарів, капіталу, робочої сили через національні межі.

Метод розрахунку ВВП за доходами (розподільний метод)

ВВП можна представити як суму доходів (заробітна платня, відсоток, прибуток і рента) чинників, тобто визначити як суму винагород власників чинників виробництва. При цьому, оскільки йдеться саме про валовий внутрішній продукт, в нього включаються доходи всіх суб'єктів, що здійснюють свою діяльність в географічних рамках даної країни, як резидентів, так і нерезидентів. Резиденти - це громадяни, що проживають на території даної країни, за винятком іноземців, які знаходяться в країні менш 1 роки.

У показник ВВП, що розраховується по даному методу, також включаються непрямі і прямі податки на підприємства, амортизація, доходи від власності і нерозподілена частина прибутку, Пригадаємо, що, згідно діаграмі кругообігу доходів і витрат, те, що для одних суб'єктів економіки є доходами, для інших - витратами.

Показник заробітної платні включає валову суму заробітної платні, а також додаткові виплати найнятим робітникам. Ренту складають доходи власників нерухомості. Прибуток розпадається на валовий прибуток корпорацій або фірм (дивіденди) і чисті доходи товариств (партнерств) і підприємств в особистій власності, а також доходи фермерів і осіб вільних професій.

Поєднання двох підходів до розрахунку ВВП по витратах і доходах показане у таблиці:

Таблиця 1.1 Методи розрахунку ВВП

ВВП, розрахований за витратами

ВВП, розрахований за доходами

Споживацькі витрати населення (С)

Валові приватні інвестиції (Ig)

Державні закупівлі товарів і послуг (G)

Чистий експорт (NX)

Заробітна платня (w)

Відсоток (r)

Рента (R)

Прибуток (Р)

Амортизація (d)

Непрямі податки (Tindirect)

Обидва методи вважаються рівноцінними і повинні давати у результаті однакову величину ВВП.

Крім ВВП, а макроекономічному аналізі використовується показник валового національного продукту (ВНП), який показує річний об'єм кінцевих товарів і послуг, створених громадянами країни, як в рамках національної території, так і за рубежем. Розрахунок ВНП заснований на критерії приналежності чинника виробництва резиденту або нерезиденту даної країни. Якщо до показника ВВП додати різницю між надходженнями від послуг чинників виробництва (доходами чинників) резидентів з-за кордону і доходами чинників, одержаними нерезидентами в даній країні, то одержимо показник ВНП. Так, наприклад, для Франції, після розрахунку показника ВВП, потрібно додати надходження доходів чинників громадян Франції, що здійснюють свою діяльність у Великобританії, США, Германії і т, д., і відняти доходи чинників британських, американських, німецьких і інших суб'єктів ринкового господарства, що ведуть свою діяльність у Франції. Різниця між показниками ВНП і ВВП для багатьох країн незначна і коливається в межах ± 1% від ВВП. [5]

Потрібно відзначити, що не всі операції, здійснені економічними суб'єктами за період (за рік), що розраховується, включаються в показник ВВП. По-перше, це операції з фінансовими інструментами; покупка і продаж цінних паперів - акцій, облігацій і т.п. Хоча в грошовому виразі обороти фінансових операцій величезні, вони не мають прямого відношення до змін поточного реального виробництва. По-друге, це продаж і покупка уживаних речей і взагалі всіх благ, вживаних. Їх цінність свого часу вже була включена до складу ВВП минулих років. По-третє, це приватні трансферти, наприклад, подарунки дітям, друзям, улюбленим артистам: в даному випадку йдеться лише про перерозподіл грошових коштів між приватними економічними суб'єктами. По-четверте, державні трансферти, про яких йшлося раніше.

Макроекономічна теорія використовує ще один важливий показник - потенційний ВВП, який означає довгострокові виробничі можливості економіки при максимальному використовуванні наявних ресурсів в умовах стабільних цін. Іншими словами, потенційний ВВП визначається як рівень ВВП, відповідний повній зайнятості всіх ресурсів. Особливе значення цей показник має при дослідженні проблем економічних циклів, інфляції, економічного зростання, коли аналізуються причини відхилень фактичного ВВП від його потенційного рівня. Разом з тим, слід зазначити труднощі підрахунку потенційного ВВП. [3, стор. 63-68] Так, унаслідок використовування різних початкових величин, таких як природний рівень безробіття (рівень безробіття, що не підвищує загальний рівень цін, або інфляцію або ступінь повноти завантаження виробничих потужностей. оцінки потенційного ВВП країни за певний період можуть сильно розрізнятися між собою.

Номінальний і реальний ВВП
Як обчислити ВВП? Якщо розрахунки виробляти в поточних цінах, то може виявитися спотвореним фізичний об'єм виробництва. Припустимо, ВВП в поточних цінах збільшився за рік з 1 трлн. дол. до 2 трлн. дол. Що це означає? Збільшення кількості вироблених товарів і послуг в 2 рази або зростання загального рівня цін в стільки ж разів, без жодного реального зростання економіки? Або і те, і інше певною мірою одночасне? Відповідь на це питання дає відмінність в значеннях номінального і реального ВВП. Номінальний ВВП - це ВВП, підрахований в поточних цінах. У макроекономічній теорії його позначають символом РQ, де Р означає індекс цін, а Q - фізичний об'єм виробництва. Але як визначити фізичний об'єм виробництва? Для цього необхідно виконати наступну процедуру: встановити так званий базисний рік і розрахувати в його цінах вироблений в поточному році ВВП. Наприклад, всі товари і послуги, вироблені в 1999 р., розраховуються в цінах 1992 р. У промислово розвинених країнах кожні 10-15 років визначається новий базисний рік. Неправильно було б зіставляти фізичні об'єми ВВП 1999 р. і попередніх йому років, користуючись впродовж багатьох десятиліть цінами на товари і послуги, наприклад, 1913 р., вибраного як базисний. Адже в ті далекі часи просто не існувало тих благ і послуг, які звичні для нас зараз - телевізорів, комп'ютерів, послуг Інтернет, безлічі медикаментів і т. п., а, отже, і не існувало цін цих товарів. Отже, реальний ВВП - це фактичний об'єм випуску продукції, розрахований в цінах базисного року. Показник ВВП в базисних цінах може за рік змінюватися менше або більше, ніж ВВП в поточних цінах. І відбувається це через зміну загального рівня цін в країні. Таким чином, для обчислення реального ВВП необхідно використовувати індекс цін.
реальний ВВП (Q) =
отже,
дефлятор ВВП (Р) =
Дефлятор ВВП вимірює інтенсивність інфляції або зворотного процесу - дефляції, коли спостерігається зниження загального рівня цін в країні. Якщо величина індексу цін виявилася більше 1, то ми виробили дефлірування ВВП, тобто елімініровалі чинник інфляції. Якщо ж індекс цін виявився менше 1, то ми виробили інфлірування, тобто очистили номінальний ВВП від впливу дефляції. Оскільки дефлятор ВВП заснований на обчисленнях, що враховують всі вироблені в країні товари і послуги, він є всеосяжним індексом цін, застосовним для вимірювання абсолютного рівня цін. Тут слід підкреслити, що макроекономічна теорія використовує різні індекси цін для числення реального ВВП. Крім дефлятора ВВП, використовуються індекс споживацьких цін (ІПЦ) і індекс цін виробників (ІЦП), що вимірює рівень оптових цін. При цьому як ваги цін можуть використовуватися як фіксовані набори благ (так звана «споживацька корзина»), так і що змінюються. У зв'язку з цим слід виділити індекси цін Ласпейреса, Пааше і Фішера. Індекс Ласпейреса є індексом, де як ваги цін представлений незмінний набір благ (незмінна по своєму складу «споживацька корзина»)
IL=
де qi0 - кількість товарів і послуг, вироблених в базисному році, а pi0 - ціни товарів і послуг в базисному році, pi1 - ціни товарів в поточному році. Підсумовування виробляється по всіх товарах і послугах, що входять в набір.
Індекс Пааше - індекс цін, де як ваги цін беруться колічества товарів і послуг, вироблені в поточному році:
IP=
де qi1 - кількість товарів і послуг в поточному році.
Дефлятор ВВП, розглянутий нами раніше, і є індексом Пааше.
Вказані індекси широко використовуються для вимірювання рівня життя. При цьому індекс Ласпейреса розраховується, як ми відзначили, для незмінного набору товарів, і, отже, в ньому не враховується заміщення дорогих продуктів дешевими. Навпаки, в індексі Пааше відображається можливість взаємного заміщення товарів. Широке застосування останнім часом знаходить також індекс Фішера, який є среднегеометрічеськоє значенням з індексів Ласпейреса і Пааше.
IF=vIL IP
Слід зазначити відмінності між дефлятором ВВП і ІПЦ, що розраховується як індекс Ласпейреса. По-перше, дефлятор ВВП враховує ціни всіх товарів і послуг, вироблених в країні, тоді як ІПЦ відображає тільки ціни товарів, що купують домогосподарства («споживацької корзини»). По-друге, дефлятор ВВП не враховує ціни імпортних товарів, що знаходить віддзеркалення в ІПЦ. По-третє, дефлятор ВВП допускає зміни в наборі товарів і послуг відповідно до зміни складу ВВП. ІПЦ розраховується, як ми підкреслювали, для незмінного набору товарів, що входять в «споживацьку корзину». Система національних рахунків (СНР), введена з 1993 р. в дію Міжнародною статистичною службою ООН, використовує індекс Ласпейреса і індекс Пааше. При цьому при вивченні динаміки цін перевага віддається індексу Ласпейреса, а для переоцінки показників в постійних цінах - індексу Пааше. Що стосується індексу Фішера, то саме йому СНР 1993 роки відводить пріоритет, оскільки, будучи середньою геометричною величиною з індексів Ласпейреса і Пааше, цей показник не залежить від вибору бази порівняння і, отже, вільний від недоліків, властивих іншим індексам цін. [4]
Економічна теорія використовує відомі нам категорії запасу і потоку для характеристики багатьох показників не тільки на мікро-, але і на макрорівні. Як приклади зв'язаних між собою запасів і потоків можна привести наступні: запас - кількість готівки у розпорядженні населення на певний період часу, потік - номінальний ВВП за певний період часу; запас - кількість безробітних на певний період часу, потік - кількість, тих що втрачають роботу за якийсь відрізок часу. Категорії запасів і потоків допомагають глибше аналізувати часовий аспект взаємодії найважливіших макроекономічних показників.

ІІ. Взаємозв'язок рівня ВВП та добробуту населення

Протягом чотирьох років українська економіка демонструє стабільно високі темпи зростання. У 2000-2003 pp. зростання ВВП становило 132,9, у т. ч. за 2003 р. - 109,3%. Ще динамічніше розвивається промисловість, обсяги виробництва якої зросли відповідно на 60,3 та 15,8%. За розрахунками, інвестиції в основний капітал за чотири роки збільшилися на 92,2%, експорт товарів - на 99,3, імпорт товарів - на 94,3%. Відповідно до визначених цілей випереджальними темпами (порівняно зі збільшенням ВВП) зростали реальні наявні доходи населення. У 2000-2003 pp. вони підвищилися на 42,7%. За цей же час реальна заробітна плата збільшилася на 61,0 та 15,2%.

Така динаміка зростання має вагомі економічні передумови. Вона стала результатом насамперед глибоких ринкових перетворень, а також ефективної політики, спрямованої на забезпечення надійної макроекономічної стабілізації української економіки. Йдеться про стабілізацію національної грошової одиниці, відчутне підвищення рівня монетизації економіки, забезпечення мінімальної дефіцитності державного бюджету, суттєве зростання позитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу, вагоме скорочення державного боргу, у т. ч. зовнішнього, істотне нарощування міжнародних валютних резервів Національного банку України.

Після глибокої економічної кризи, яка тривала десять років (1990-1999), у IV кв. 1999 р. статистикою зафіксовано реальне зростання (2,6%) ВВП. У 2000-2003 р. відповідне зростання склало 32,9%. Починаючи з 2001 p., темпи економічного зростання в Україні перевищували темпи її найближчих партнерів по зовнішній торгівлі - Росії та Польщі.

Валовий внутрішній продукт та внесок кожного виду економічної діяльності у формування валової доданої вартості (ВДВ) за останні роки характеризують дані наступної таблиці.

Таблиця 2.1 Структура валової доданої вартості (у відсотках) [11]

2000

2001

2002

2003

Сільське господарство, мисливство та лісове господарство

14,4

14,4

13,0

10,9

Добувна промисловість

4,4

4,2

4,4

4,4

Обробна промисловість

18,3

17,4

17,9

19,7

Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води

6,4

5,5

5,1

4,7

Будівництво

3,3

3,6

3,4

3,8

Оптова й роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту

8,6

11,0

10,9

11,3

Транспорт і зв'язок

11,6

12,0

12,2

12,1

Освіта

4,2

4,4

4,8

4,8

Охорона здоров'я та

соціальна

допомога

2,5

2,9

3,3

3,2

Інші види економічної діяльності

12,1

14,4

15,5

15,8

Умовно обчислена оплата послуг фінансових посередників

-1,0

-1,4

-1,4

-1,6

Всього в основних цінах

84,8

88,4

89,1

89,1

Чисті

податки

на продукти

15,2

11,6

10,9

10,9

Валовий внутрішній

продукт

100,0

100,0

100,0

100,0

У виробництві ВДВ домінує промисловість. Позитивним явищем варто вважати перерозподіл доданої вартості на користь обробної промисловості, частка якої зросла з 18,3% за 2000 р. до 19,7% за 2003 р. Спостерігається зростання у структурі видів діяльності ВДВ оптової і роздрібної торгівлі (з 8,6 за 2000 р. до 11,3% за 2003 p.). Скоротилася частка у складі ВВП сільського господарства, мисливства та лісового господарства.

Протягом 2000-2003 pp. відбулися певні зрушення у складі ВВП за категоріями доходу. Частка оплати праці найманих працівників збільшилася з 42,3% у 2000 р. до 45,3% у 2003 р.

Вагоме місце у структурі ВВП посідають кінцеві споживчі витрати населення. Протягом 2000-2003 pp. зростання їхнього обсягу випередило динаміку ВВП, що забезпечило збереження тенденції зростання виробництва споживчих товарів. Минулорічне зростання доходів та витрат населення стало кроком до підвищення рівня його життя, але не відчутним для кожної людини, оскільки відсутнє суттєве зменшення диференціації доходів.

Таблица 2.2 Валовий внутрішній продукт за категоріями доходу (у відсотках)

2000

2001

2002

2003

ВВП

100,0

100,0

100,0

100,0

у т.ч.: оплата праці найманих працівників

42,3

42,3

45,7

45,3

податки, за винятком субсидій на виробництво та імпорт

16,8

13,4

12,2

12,1

валовий прибуток,

змішаний

дохід

40,9

44,3

42,1

42,6

Таблиця 2.3 Структура ВВП за категоріями кінцевого використання (у відсотках до підсумку) [11]

2000

2001

2002

2003

ВВП

100

100

100

100

Кінцеві споживчі витрати (всього)

75,2

76,6

75,4

77,2

у т. ч.: домашніх господарств

54,3

55,0

55,1

55,2

некомерційних організацій сектору

2,3

2,0

1,9

1,6

державного управління

18,6

19,6

18,4

20,4

Валове нагромадження капіталу (всього)

19,8

21,8

20,2

20,1

у т. ч.: валове нагромадження основного капіталу

19,7

19,7

19,2

19,1

зміна запасів матеріальних оборотних коштів

0,0

2,1

1,0

-0,9

Чистий експорт (всього)

5,0

1,6

4,4

2,7

у т. ч.: експорт товарів та послуг

62,4

55,4

55,1

58,6

імпорт товарів та послуг

-57,4

-53,8

-50,7

-55,9

За період 2000-2003 pp. спостерігалася стійка тенденція до зростання номінальних та реальних наявних доходів населення. Реальні наявні доходи населення зростали вищими темпами, ніж ВВП. За цей період практично стабілізувалися параметри, що характеризують диференціацію населення за рівнем життя (індекси Джині за розподілом сукупних витрат по диференціальних групах населення у 2000-2002 pp. складали 0,29). Рівень бідності за ці роки коливався близько 27%, а рівень крайньої бідності - 14%.

Таблиця 2.4 Динаміка доходів населення (у відсотках до попереднього року) [12]

2000

2001

2002

2003

Доходи населення

131,2

122,7

117,1

113,7

у т.ч.: заробітна плата

132,5

120,7

117,2

118,6

прибуток та змішаний доход

143,2

119,5

113,6

110,4

доходи від власності

137,2

128,7

123,9

97,0

соціальна допомога

та інші одержані поточні трансферти

123,4

126,6

118,4

111,2

з них: соціальні допомоги

125,6

127,0

131,8

105,4

інші поточні трансферти

160,9

у 2р.б.

130,2

105,7

соціальні трансферти в натурі

118,9

118,1

104,7

119,1

Спостерігалися позитивні тенденції щодо зростання номінальної та реальної заробітної плати працівників, підвищення ефективності використання робочого часу, зменшення обсягів вимушеної неповної зайнятості, суттєвого скорочення суми боргу з виплати заробітної плати.

Таблиця 2.5 Нарахована заробітна плата (у середньому за місяць)

Роки

На одного штатного працівника

За одну відпрацьовану годину

грн.

% до попереднього року

грн.

% до попереднього року

2000

230,13

129,6

1,63

129,4

2001

311,08

135,2

2,13

130,7

2002

376,38

121,0

2,55

119,7

2003

462,27

122,8

3,11

122,0

Середньомісячна номінальна заробітна плата у 2003 р. становила 462,27 грн., що на 22,8% більше, ніж у 2002 р. та на 26,6% від прожиткового мінімуму на працездатну особу, встановленого на 2003 р. (365 грн.).

Протягом 2000-2003 pp. розмір мінімальної заробітної плати збільшився у 2,8 рази (з 74 грн. на початку 2000 р. до 205 грн. з 1 грудня 2003 p.). Це особливо вплинуло на розмір оплати праці в організаціях, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Завдяки підвищенню у 2003 р. посадових окладів і тарифних ставок працівникам окремих видів діяльності бюджетної сфери розмір середньомісячної заробітної плати в установах охорони здоров'я та соціальної допомоги збільшився на 24,8%, у закладах освіти - на 27,3%. Незважаючи на це, середньомісячна заробітна плата працівників соціальної сфери (освіти, охорони здоров'я та соціальної допомоги, діяльності у сфері відпочинку, культури та спорту) не перевищувала прожиткового мінімуму та була в межах 60-74% від середнього показника по економіці.

Розмір реальної заробітної плати (з урахуванням зростання цін) з 1999 по 2003 р. зріс на 61,0%, у т. ч. у 2003 р. на 15,2%.

У 2000-2003 pp. спостерігалася стала тенденція до скорочення суми заборгованості з виплати заробітної плати. На 1 січня 2004 р. сума невиплаченої заробітної плати становила 1949,0 млн. грн.

Якщо на початок 2000 р. сума боргу дорівнювала майже трьом середньомісячним фондам оплати праці в цілому по економіці, на початок 2001 р. - майже двом, то на початок 2002 р. - вже 0,7, а на початок 2003 р. - 0,6, а на 1 січня 2004 р. - 0,4 середньомісячного фонду оплати праці.

Таким чином простежується прямопропорційна залежність добробуту населення від рівня ВВП в країні. Ще більш наглядніше це можна побачити з наступних діаграм:

Діаграма 2.1 Темпи зростання реальних доходів населення в % у порівнянні з минулим роком. [10]

Темпи зростання реальних доходів населення за умови їх співставлення з темпами зростання споживчих цін засвідчують про зріст добробуту громадян.

Діаграма 2.2 Темпи росту споживчих цін у % в порівнянні з минулим роком. [10]

Темпи росту споживчих цін показують наскільки ефективно уряд стримує інфляцію.

Діаграма 2.3 Темпи росту ВВП у % в порівнянні з минулим роком. [11]

Темпи росту ВВП засвідчують про потенціал економіки, глобальній спрямованості економічних сподівань (розширення, звуження основних ринків).

Отже, співставивши ці три діаграми ми остаточно переконуємось у прямопропорційній залежності росту добробуту населення від рівня ВВП в країні.

ІІІ. Порівняльний аналіз структурних зрушень у ВВП за доходами та шляхи підвищення рівня ВВП

Для постсоціалістичних економік характерною рисою трансформаційної кризи стали суттєві скривлення в первинних та наявних доходах інституційних секторів економіки, що стало макроструктурним чинником економічного занепаду. Серед причин деформацій - наслідування інституційної нерозвиненості, відставання зі створенням системи захисту інтересів учасників ринку і держави, яка так і залишилася монополістом у вирішенні питання розподілу та перерозподілу доходів.

Однією з ключових проблем розвитку економіки України у 2001 та в 2002рр. є гармонізація секторних пропорцій у формуванні первинних та наявних доходів та створення збалансованої моделі економічного розвитку з достатнім рівнем та високою ефективністю капіталоутворення на новій технологічній основі. Інституційна слабкість України доповнюється негативним впливом тіньової економіки, де формується значна частка доходів середнього класу населення, і відбувається відстоювання економічних інтересів шляхом вузького лобіювання рішень виконавчої та законодавчої влади. В таких умовах саме державне регулювання стає основою врівноваження інтересів інституційних секторів економіки. Той факт, що прийняття Податкового Кодексу з усуненням недоліків нині діючої податкової системи тривалий час затримується, свідчить про слабкість держави у вирішенні цієї вкрай важливої проблеми. [5,6]

Головними чинниками деформаційних змін у структурі ВВП за доходами стали помилки в системі макроекономічного державного регулювання протягом всіх кризових років, особливо у 1993 та в 1994рр., коли в умовах гіперінфляції відбулися: скорочення реального наявного доходу підприємств і населення (відповідно на 75 та 55%) і повне знецінення накопичених ними за попередні роки заощаджень, які в будь-якій країні є основою функціонування фінансових ринків.

Системною хворобою економіки і довгостроковим чинником блокування економічного розвитку та проведення грошової приватизації вітчизняними інвесторами став дефіцит обігових коштів підприємств. Макроструктурні деформації в розподіленні доходів між секторами економіки знаходяться лише на шляху до оптимізації і нині залишаються стримуючим чинником створення макроструктурного підґрунтя стабільного економічного розвитку України. [1]

За період з 1996 по 1999рр. включно Уряду не вдалося оздоровити макроструктурну ситуацію, яку було погіршено внаслідок проведення недалекоглядної політики надмірного державного зовнішнього запозичення, що стало причиною продовження політики жорсткого оподатковування. У 2000р. та в І півріччі 2001р. цей процес вдалося дещо вгамувати - бездефіцитний бюджет, відмова від проведення заліків щодо погашення заборгованості перед бюджетом та реструктуризація зовнішніх боргів розрядили фінансову атмосферу.

Дослідження структури ВВП за доходами в розвинутих країнах світу свідчить про їх відносну стабільність протягом багатьох років. Так, у структурі ВВП за доходами в країнах OECD частка оплати праці в останнє десятиріччя в середньому обчисленні коливається між 50 та 52,6%, частка чистих податків у різних країнах 7-13%, чистого прибутку - близько 22 відсотків.

Серед розвинутих країн найнижчий рівень чистих податків та найвищий рівень оплати праці спостерігаються у США та в Японії. Тобто в цих країнах на самому першому етапі розподілення доходів у "вигідніших" позиціях знаходиться сектор домашніх господарств, що на етапі перерозподілу доходів дозволяє державі отримати досить великі прямі податки з населення.

Для порівняння - в Україні в період гіперінфляції 1993-1994 рр. рівень оплати праці знизився до позначки нижче 39% від ВВП; в 2000р. він становив 44,9 відсотка. Водночас рівень чистих податків протягом усіх кризових років був надзвичайно високим. У 1996р. він досяг майже 22% ВВП, у 2000р. знизився лише до 17,5% (табл. 1). Реакцією населення на скорочення оплати праці стало зростання доходів від власного підсобного господарства, що частково проявилося в збільшенні рівня змішаних доходів домогосподарств: з 6% у 1993р. до 14, 2% у 2000р. (оцінка). Це наглядно демонструє таблиця:

Таблиця 3.1 Зміни в структурі ВВП за доходами в Україні % до ВВП [10]

1991

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

ВВП за доходами

100

100

100

100

100

100

100

100

100

Оплата праці

58,8

38,5

39,7

43,5

47,8

48,6

48,0

44,3

44,9

Чисті податки

-3,4

7,6

17,3

19,1

21,9

19,4

19,3

17,6

17,5

Валовий прибуток, змішаний дохід

44,6

54,0

43,0

37,4

30,3

32,0

32,7

38,9

38,5

у тому числі

домашніх господарств

8,8

6,0

7,5

6,3

11,5

12,2

12,2

13,5

14,2

Слід зазначити, що в розвинених країнах світу структурні розбіжності в первинних доходах практично нівелюються в структурах наявних доходів, де прямі та непрямі податки взаємокомпенсуються. Тобто в країнах із високим рівнем непрямих податків доходи держави мають високий рівень на етапі формування первинних доходів (чисті податки), а в країнах, де робиться акцент на прямих податках (США, Японія), в первинних доходах вагомішу частку складають домашні господарства та підприємства [4] . Проте вже в структурі валових наявних доходів розподіл національного "пирога" стає схожим для усіх розвинутих країн. Наприклад, у Німеччині валові наявні доходи підприємств (10-11% ) є достатніми не лише для покриття споживання основного капіталу, але й формування позитивних чистих заощаджень, наявні доходи населення (69-70%) досить вагомо перевищують його споживацькі потреби і дозволяють значну частку наявного доходу заощаджувати; наявні доходи фінансових корпорацій - 1%, державного сектора - 19% - забезпечують фінансування індивідуальних та колективних послуг, однак заощадження в секторі як, правило від'ємні.

В Україні низький рівень первинних доходів підприємств та оплати праці призвів до деструктивних наслідків у формуванні секторної структури наявних доходів (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Валові наявні доходи інституційних секторів економіки в Україні, % до ВВП [12]

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

ВВП - всього

100

100

100

100

100

100

100

100

100

Валовий наявний дохід

104,6

100,2

97,8

99,99

99,6

99,9

100,4

100,6

98,5

у тому числі по секторах:

Не фінансовий

17,8

26,0

13,3

9,5

4,8

2,2

5,9

4,5

6,4

фінансовий

1,6

3,3

9,0

6,6

1,0

0,9

0,8

1,3

1,5

ЗДУ

12,8

15,9

24,3

34,5

37,4

38,0

33,8

33,6

31,7

домашніх господарств

70,1

50,9

47,2

45,4

51,3

54,3

56,4

58,2

55,7

НКО

2,4

4,1

4,1

4,1

5,1

4,5

3,5

3,1

3,3

З даних (див. табл. 3.2) видно, що протягом 1991-1999% відбувся значний перерозподіл наявних доходів на користь сектора загального державного управління - з 12,8% в 1991р. до 38% у 1996р. із поступовим зниженням до 31,7% в 1999році. Рівень наявних доходів населення зменшився з цілком достатнього рівня 70,1% в 1991 до низького - 45,4% в 1994 і 55,7% у 1999році. Найбільш деструктивного характеру набуло зниження рівня наявних доходів, а відтак і заощаджень, в секторі нефінансових корпорацій, який в 1996р. склав лише 2,2% від ВВП, тобто на багато років сектор позбавився можливості самовідтворення виробництва (чисті заощадження стали від'ємними), і чиста заборгованість перед іншими секторами економіки перетворилася на так звані "власні" інвестиційні ресурси.

Наслідком цього стали порушення процесів відтворення ВВП в країні в цілому, кризові явища у платіжній системі. В Україні зросла до високого рівня розбіжність між нарахованими та фактично перерахованими податками до бюджету та позабюджетних фондів, оскільки суб'єкти економіки, де розподіл податкового тиску є вкрай нерівномірним та важким, не були здатні їх повноцінно сплачувати.

Так, незалежно від систематичного списання боргів перед бюджетом динаміка кредиторської заборгованості була наростаючою впритул до 2000року. Лише в 2001р. ситуація змінилася на краще, проте навіть падіння кривої кредиторської заборгованості перед бюджетом не призвело до адекватного скорочення державного боргу перед платниками податку.

Враховуючи залежність секторного розподілу доходів від рівня життя та необхідність оздоровлення системи платежів у найближчі роки секторна структура валових наявних доходів повинна гармонізуватися на наступних рівнях: домашні господарства - 71%, не фінансові корпорації - 11%, фінансові корпорації - 1%, НКО - 2%, ЗДУ - 15 відсотків.

Отже, назріла необхідність вже на етапі формування первинних доходів досягти зростання рівня валового прибутку нефінансових корпорацій до 24%, рівня первинних доходів домашніх господарств, включаючи змішані доходи, до 65% із одночасним скороченням частки нарахованих чистих податків сектора загального державного управління до 11 відсотків. Після нещодавнього скорочення рівня податків на виробництво (за рахунок ліквідації чорнобильських, інноваційних та дорожніх внесків) такі перетворення залежать у першу чергу від ПДВ, ставку по якому доцільно знизити та диференціювати за видами товарів, особливо споживчих. [7]

Структурні перетворення в первинних доходах інституційних секторів економіки, у свою чергу, призвели б до збільшення рівня наявного доходу відповідних секторів економіки у валовому наявному доході з подальшим ростом та відновленням рівня національних заощаджень та їхньої капіталізації.

Сукупні первинні доходи домашніх господарств, що включають оплату праці та змішаний дохід, зросли із темпами, що перевищували реальні темпи росту ВВП.

Фактично отримані грошові доходи по статті "Заробітна плата" балансу грошових доходів та витрат населення зросли як у результаті росту середньої заробітної плати, так і погашення боргів минулих періодів, що забезпечило збільшення фактично отриманих грошових доходів населення (за 7 місяців 2001р. на 22,2% у порівнянні з 5,8% в аналогічному періоді 2000р.) та продовження активізації споживчого попиту та виробництва товарів народного споживання.

Так, на кінець травня 2001р. у порівнянні із груднем 2000р. заборгованість за заробітною платою зменшилася на 9%, хоча і залишалася ще досить значною - 4489,3 млн. гривень. Заборгованість працівникам бюджетних установ теж знизилася, склавши на кінець травня 2001р. 143,2 млн. грн. (на початок року - 262,1млн.грн.).

Індексація заробітної плати дозволила збільшити рівень заробітної плати з 25,2% до 28,4% до ВВП, що в свою чергу вплинуло на рівень оплати праці у ВВП. Середньомісячна номінальна заробітна плата у 2003 р. становила 462,27 грн., що на 22,8% більше, ніж у 2002 р. та на 26,6% від прожиткового мінімуму на працездатну особу, встановленого на 2003 р. (365 грн.).

Протягом 2000-2003 pp. розмір мінімальної заробітної плати збільшився у 2,8 рази (з 74 грн. на початку 2000 р. до 205 грн. з 1 грудня 2003 p.). Це особливо вплинуло на розмір оплати праці в організаціях, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Завдяки підвищенню у 2003 р. посадових окладів і тарифних ставок працівникам окремих видів діяльності бюджетної сфери розмір середньомісячної заробітної плати в установах охорони здоров'я та соціальної допомоги збільшився на 24,8%, у закладах освіти - на 27,3%. Незважаючи на це, середньомісячна заробітна плата працівників соціальної сфери (освіти, охорони здоров'я та соціальної допомоги, діяльності у сфері відпочинку, культури та спорту) не перевищувала прожиткового мінімуму та була в межах 60-74% від середнього показника по економіці. [8]

Разом із виплатами боргів по заробітній платі, зростання фактично отриманої заробітної плати стало чинником подальшої активізації споживчого попиту широких верств населення, із продовженням позитивної тенденції зростання виробництва вітчизняних товаровиробників. Тобто державне регулювання первинних доходів відбувалося досить активно в бік збільшення доходів домогосподарств.

Зважаючи на перебування України в стадії виходу з кризи, важливою умовою економічного зростання є наступна послідовність росту первинного та наявного доходу за секторами економіки. Найбільше зростання доходів має бути забезпечено в секторі нефінансових корпорацій, оскільки підприємства повинні мати фінансові ресурси для забезпечення економічного обороту не тільки поточного року, а й для нагромадження інвестицій на оновлення виробництва в наступні роки, кредитування яких поки що обмежено (переважають короткострокові кредити).

Наступним в ієрархії зростання реального первинного та наявного доходу залишається сектор домашніх господарств. Збільшення реального наявного доходу населення забезпечить збереження тенденції зростання попиту на споживчі товари і росту їх пропозиції на внутрішньому ринку (інвестування у виробництво споживчих товарів було найпотужнішим в останні роки).

Найменшими темпами мають зростати доходи фінансових корпорацій та сектора ЗДУ (з підвищенням ефективності їх використання), що гармонізує загальну секторну структуру наявного доходу.

Відносний перерозподіл доходів країни на користь нефінансових корпорацій та домашніх господарств відбудеться за умови зниження рівня нарахованих первинних та наявного доходів сектора ЗДУ та відносного зменшення прямого оподаткування. [9, с. 69 - 101]

Темпи зростання валового прибутку та наявного доходу нефінансових корпорацій у 2001р. може становити відповідно 8,5 та 11,7%, а в 2002р. - 9,5 та 12 відсотків. Це буде одним із найважливіших результатів макроекономічних змін 2001р. та 2002р., оскільки сприятиме укріпленню процесу виходу економіки на траєкторію стабільного економічного зростання в наступні роки.

У разі зменшення рівня оподаткування доходів громадян протягом 2002р. можна очікувати деякого перерозподілу у наявних доходах на користь домашніх господарств. Все це має забезпечити стабільне зростання споживчого попиту та приріст заощаджень населення, що в свою чергу впливатиме на збільшення ресурсної бази комерційних банків і зниження кредитних ставок.

Серед основних напрямків макроструктурної політики Уряду в 2001-2002%, на нашу думку, мають бути:

зменшення (щодо ПДВ - диференціювання ставок) та урівноваження по платниках податків рівня оподаткування з пріоритетною метою забезпечення зростання фінансових заощаджень підприємств із відповідним ростом їх обігових коштів та обсягів інвестицій за рахунок власних джерел;

підтримка подальшого випередження зростання наявних доходів населення та відповідного розширення внутрішнього ринку та заощаджень населення шляхом змін в оподаткуванні, систематичній індексації пенсій та заробітної плати працівників бюджетних установ;

проведення моніторингу впливу змін цінової конкурентоспроможності економіки України та розігріву споживчого попиту та зовнішньоторговельний баланс, стан фінансових ринків та прибутковість експортоорієнтованих підприємств;

використання інфляційного фону та розвитку конкуренції (за умови профіциту бюджету) для міжгалузевого перерозподілу прибутків та ринкового вирівнювання рентабельності окремих підприємств та галузей економіки, а також для розширення обсягів кредитування реального сектора економіки;

ліквідація заборгованості перед бюджетними організаціями та підвищення ефективності загальної системи управління бюджетними ресурсами. [7,8,9]

Висновок

Темпи економічного зростання - це темпи зростання реального ВВП. Завжди, коли йдеться про зростання і немає жодних супровідних термінів, то маються на увазі темпи приросту реального ВВП. У середньому економіка більшості країн, України в тому числі, щороку впродовж тривалих періодів зростає на кілька відсотків. Наприклад, реальний ВВП України за 2001-2004 роки зріс на 7,5%.

Що спричиняє зростання ВВП протягом певного періоду? Перша причина, чому ВВП змінюється, полягає у зміні наявних ресурсів економіки країни. Ресурси для зручності поділяються на капітал та робочу силу. Робоча сила (вона складається з тих, хто працює, і тих, хто шукає роботу) з часом зростає, що й є одним із джерел зростання виробництва. Основний капітал, включаючи будівлі й машини, через певний період теж збільшуються, і це ще одне джерело зростання виробництва. Отже, зростання факторів виробництва (робочої сили і капіталу, що їх використовують у виробництві товарів і послуг) частково зумовлює приріст ВВП. Другою причиною змін реального ВВП є зростання ефективності. З часом ті самі фактори виробництва можуть виробляти більше продукції. Такий приріст ефективності виробництва є наслідком зміни майстерності у поєднанні з набутим у процесі роботи досвідом.

Дослідження причин економічного зростання різних країн у різні історичні періоди ставлять за мету пояснити, які фактори спричинили дуже швидке зростання економіки.

Для України такими факторами насамперед були: підтримка малого та середнього бізнесу, іноземні інвестиції, розвиток банківського бізнесу та багато інших - як наслідок збільшення обсягів виробництва та рівня реального ВВП, що у свою чергу відбивається на доходах громадян, рівні життя та добробуті населення.

Отже, майбутніми напрямами економічного реформування для покращення економічної ситуації в Україні повинні бути такі:

· удосконалення економіки країни шляхом впровадження нового модернізованого підходу до трудових ресурсів

· поліпшення підприємницького та інвестиційного клімату реформування у галузі сільського господарства, транспорту та енергетики;

· інноваційний розвиток;

· активізація регіональної політики підприємництва.

· продовження приватизації;

· стимулювання економічної активності та внутрішнього споживання в Україні;

· збільшення соціального сектору у Державному бюджеті України;

Таким чином, можна з певністю сказати, що для забезпечення високих темпів економічного зростання в Україні необхідне та можливо, у першу чергу, за рахунок виваженої політики Уряду та нагальних внутрішніх ресурсів.

Використана література

1. Агапова Т.А.,Серегина С.Ф. Макроэкономика.- М., 1997 г.

2. Булатов А.С. Экономика. -М., изд. «Юристъ», 1999,-896с.

3. Гальперин В.М., Лукашевич В.В и др. Макроэкономика. С-Петербург, ун-т экономики и финансов, 1994,-398с.

4. Геблер Н. М. Макроэкономика. - К. Тернопольский институт народного хозяйства 1993 год, - 399 с.

5. Кэмпбелл Р. Макконнелл, Стенли Л. БРЮ, Экономикс. Том 1. Баку, изд. «Азербайджан»,1992,-399с.

6. Семюельсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка: Пер. З англ.. - К., 1995

7. Розпутенко І.В. Економічне зростання в Україні: проблеми і здобутки. - К., 2001

8. Фишер С., Дорбуш Р., Шмалензи Р., Экономика. -М., изд. «Дело ЛТД», 1993,-864с.

9. Юрчишин Василий Владимирович. Макроэкономическая стабилизация в Украине: факты, тенденции, проблемы / Монография.- К.: УАДУ при Президенте Украины,1999.-256 с.

10. www.kmu.gov.ua

11. www.ukrstat.gov.ua

12. www.rada.gov.ua


Подобные документы

  • Ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні. Сутність валового внутрішнього продукту (ВВП). Аналіз валового внутрішнього продукту, його структури та динаміки в Україні в роки незалежності. Можливості моделювання динаміки ВВП в Україні.

    курсовая работа [521,5 K], добавлен 09.12.2010

  • Поняття та показники рівня життя. Показники, які застосовуються для виміру рівня життя населення. Рівень і якість життя населення України та проблеми їх оцінки. Підходи до оцінки рівня життя в Україні. Шляхи підвищення рівня життя в Україні.

    курсовая работа [192,4 K], добавлен 30.03.2007

  • Поняття та показники рівня життя. Економічна суть поняття „рівень життя населення”. Показники, які застосовуються для виміру рівня життя населення. Рівень і якість життя населення України та проблеми їх оцінки. Шляхи підвищення рівня життя в Україні.

    курсовая работа [193,0 K], добавлен 10.03.2007

  • Основні макроекономічні показники, їх переваги, недоліки та методика обчислення. Взаємозв’язок між динамікою зміни реального ВВП на душу населення та показником добробуту. Шляхи вдосконалення та перспективи розрахунку нових макроекономічних показників.

    курсовая работа [671,3 K], добавлен 06.02.2014

  • Реальний валовий внутрішній продукт Японії і показники, які на нього впливають. Гістограма зміни рівня реального і номінального ВВП Японії з 2004-2009 рр. Величина ВВП на душу населення Японії. Рівень безробіття в Японії. Державний борг Японії до ВВП.

    контрольная работа [712,4 K], добавлен 28.12.2010

  • Основні характеристики валового випуска як сукупної ринкової вартості товарів і послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. Аналіз валового внутрішнього продукту, його структури і динаміки в Україні. Поняття реального і номінального ВВП.

    контрольная работа [548,2 K], добавлен 08.04.2012

  • Система основних показників макроекономіки. Номінальний та реальний валовий внутрішній продукт. Статистика інфляційного індексу споживчих цін на товари та послуги в Україні. Статистика інфляційного індексу цін виробників промислової продукції в Україні.

    курсовая работа [538,9 K], добавлен 11.07.2010

  • Макроекономічні показники, які використовуються при розрахунку чистого економічного добробуту, в системі національних рахунків. Аналіз фінансових показників суспільного добробуту в Україні, визначення шляхів його підвищення до рівня розвинених країн.

    курсовая работа [69,5 K], добавлен 12.11.2014

  • Статистика та об'єктивні основи формування доходів населення. Аналіз рівня доходів населення України за 2005-2007 роки та його оцінка індексним методом. Взаємозв'язок рівня споживання товарів тривалого використання та доходів населення України.

    курсовая работа [2,4 M], добавлен 16.07.2010

  • Поняття і методика розрахунків основних макроекономічних показників. Особливості визначення валового внутрішнього продукту, показників рівня зайнятості та рівня цін. Динаміка макроекономічних показників в Україні за роки незалежності, прогнози на 2010 р.

    курсовая работа [169,7 K], добавлен 24.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.