31

Рівень ВВП в Україні

Вступ

Ефективність використання економічного потенціалу в країні залежить від господарського механізму. Недосконалість останнього може призвести до нераціонального, малоефективного, а то й витратного використання складових економічного потенціалу. Роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, її економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу. Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).

Валовий внутрішній продукт держави - це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених уданій країні впродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності підприємств, організацій, закладів і окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності та громадянства, які зайняті підприємництвом на території даної країни. Валовий національний продукт відрізняється від ВВП тим, що враховує доходи фірм і громадян даної країни, отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в даній країні.

Для країн, які ще слабо залучені в систему світових економічних відносин, показники ВВП і ВНП відрізняються несуттєво. До таких країн наразі належить і Україна. У більшості економічно розвинених держав (насамперед США і Японія), потужні корпорації яких мають свої філії і дочірні підприємства в багатьох країнах і регіонах світу, валовий національний продукт значно більший від валового внутрішнього продукту. Натомість у багатьох країнах, що розвиваються і широко "відчиняють двері" для іноземного капіталу, ВВП більший від ВНП. Показники ВВП і ВНП можуть бути розраховані в національній валюті і у так званих "міжнародних доларах". Валові продукти в цій грошовій одиниці розраховуються шляхом зіставлення цін на товари і послуги, що виробляються в даній країні, з цінами на аналогічну продукцію в США.

Ще переконливіші показники рівня доходів - ВВП на душу населення, які є основними критеріями класифікації національних економік.

Предметом вивчення ВВП є економічні одиниці - резиденти, що роблять товари і послуги для кінцевого користування за визначений період.

Показник ВВП має дуже важливе значення для економіки в цілому. Він використовується для характеристики результатів виробництва, рівня економічного розвитку, темпів економічного росту, аналізу продуктивності праці в економіці і так далі.

Тобто у той час, коли в нашій країні відбуваються такі неоднозначні події: неприйнятий у строки Державний бюджет, на кожному кроці кричать про спад виробництва, інфляцію, підвищення пенсій, стипендій та цін, йдеться розмова про майбутнє країни, добробут громадян, політики говорять про то хто більше зробив для національної економіки, треба дуже уважно подивитися на динаміку ВВП, співставити його з доходами населення та проаналізувати, щоб чітко зрозуміти все що відбувається в Україні.

Таким чином обрана тема є дуже актуальною.

Мета даної роботи є вивчення ВВП, як найважливішого показника системи національних рахунків та взагалі як найсуттєвішого показника ефективності економіки. При цьому зважуються наступні задачі: вивчення ключових понять ВВП, вивчення методів його розрахунку, проведення аналізу динаміки ВВП в Україні, прогноз економічного розвитку України на найближчі час, порівняння залежності добробуту населення від рівня валового внутрішнього продукту.

І. Валовий внутрішній продукт (ВВП) і методи його розрахунку

Економічна теорія і статистика для вимірювання об'єму національного виробництва використовують ряд показників, серед яких найважливіше місце займає показник валового внутрішнього продукту (ВВП). При розрахунку ВВП використовуються три основні методи.

Метод доданої вартості

ВВП - це грошова оцінка всіх вироблених кінцевих товарів і послуг в економіці за рік. При цьому враховується річний об'єм кінцевих товарів і послуг, створених на території даної країни, або, іншими словами, в географічних межах якої-небудь країни або регіону.

Для правильного розрахунку ВВП необхідно врахувати всі продукти і послуги. вироблені в даному році, але без повторного, або подвійного рахунку. От чому у визначенні ВВП мова йде про кінцеві товари і послуги. Ці блага споживаються в рамках домашніх господарств або фірм, і не беруть участь в подальшому виробництві, на відміну від проміжних товарів. Наприклад, продовольчі товари, пральні машини, перукарські послуги, що придбаваються домашніми господарствами - типовий приклад споживання кінцевих товарів і послуг. На відміну від них, мука, куплена хлібозаводом для випічки хліба, є проміжною продукцією. Якщо у ВВП включити проміжні продукти, тобто товари, використовувані для виробництва інших товарів, то ми з неминучістю одержимо завищену оцінку ВВП. Так, ціна муки буде врахована кілька разів: спочатку як результат діяльності мукомельного заводу (власне ціна муки). потім - в ціні випеченого хліба, далі - в ціні розфасованого хліба в супермаркеті і т.д. [1]

Виключити подвійний рахунок дозволяє показник доданої вартості, який представляє різницю між продажами фірмами їх готової продукції і покупкою матеріалів, інструментів, палива, енергії і послуг у інших фірм. Іншими словами, додана вартість - це ринкова ціна продукції фірми, за вирахуванням вартості спожитої сировини і матеріалів, куплених у постачальників. Підсумовуючи додані вартості, вироблені всіма фірмами в країні, можна визначити ВВП, який і представляє ринкову оцінку всіх випущених товарів і послуг.

Метод розрахунку ВВП по витратах

Цей метод безпосередньо витікає з першого розглянутого способу підрахунку ВВП. Оскільки ВВП визначається як грошова оцінка кінцевих продуктів і послуг, вироблених за рік, остільки необхідно підсумовувати всі витрати економічних суб'єктів на придбання кінцевих продуктів. Дійсно, не можна складати яблука з апельсинами, але можна скласти витрати безлічі людей на покупку цих і інших товарів. При розрахунку ВВП на основі витрат, або потоку благ (цей метод називають також виробничим методом) підсумовуються наступні величини:

· Споживацькі витрати населення (С).

· Валові приватні інвестиції в національну економіку (Ig).

· Державні закупівлі товарів і послуг (G).

· Чистий експорт (NХ), який представляє різницю між експортом і імпортом даної країни,

Таким чином, перераховані тут витрати складають об'єм ВВП, що позначається в макроекономічній теорії символом У, і показують ринкову оцінку річного виробництва:

Y=С+ Ig+G+NХ

Строго кажучи, формула є тотожністю, тобто твердженням, яке виконується завжди, тому що воно задане визначенням (виконується за визначенням) Тотожності не пов'язані з економічною поведінкою суб'єктів економіки. Рівняння ж виконуються лише за певних умов. Але в цілях спрощення в подальшому скрізь буде використаний знак рівності.

Витрати домашніх господарств на особисте споживання (С), як наголошувалося раніше, включають витрати на придбання товарів тривалого користування, продовольчих товарів, одягу,и предметів домашнього ужитку, а також різних послуг.

Валові приватні інвестиції (Ig), або капіталовкладення є сумою чистих інвестицій (In) (приріст запасу капітальних благ тривалого користування, тобто будівель і споруд, машин і устаткування, товарно-матеріальних запасів) і амортизації (d) протягом року. Чисті інвестиції мають на увазі процес реального капіталоутворення, а не придбання фінансових активів типу акцій, облігацій і т.п. які також називаються інвестиціями, але вже в рамках фінансового сектора економіки. Йдеться тільки про те інвестування, яке збільшує виробничі потужності.

Державні закупівлі товарів і послуг (G) - це витрати державних установ і органів влади всіх рівнів на придбання товарів і оплату послуг праці зайнятих в державному секторі. У ці державні витрати не включаються трансфертні платежі. Трансфертні платежі - це безвідплатні виплати держави, оскільки вони не є платнею за надану послугу (наприклад, державні посібники з бідності, по безробіттю, підтримки неповних сімей і т. п ). Оскільки вони виплачуються не в обмін на послуги якого-небудь чинника виробництва, остільки їх не розглядають як доходи чинників. [2]

Чистий експорт (NX) - це різниця між експортом і імпортом країни, оскільки більшість країн є відкритою економікою, в якій уряд не перешкоджає вільному переміщенню товарів, капіталу, робочої сили через національні межі.

Метод розрахунку ВВП за доходами (розподільний метод)

ВВП можна представити як суму доходів (заробітна платня, відсоток, прибуток і рента) чинників, тобто визначити як суму винагород власників чинників виробництва. При цьому, оскільки йдеться саме про валовий внутрішній продукт, в нього включаються доходи всіх суб'єктів, що здійснюють свою діяльність в географічних рамках даної країни, як резидентів, так і нерезидентів. Резиденти - це громадяни, що проживають на території даної країни, за винятком іноземців, які знаходяться в країні менш 1 роки.

У показник ВВП, що розраховується по даному методу, також включаються непрямі і прямі податки на підприємства, амортизація, доходи від власності і нерозподілена частина прибутку, Пригадаємо, що, згідно діаграмі кругообігу доходів і витрат, те, що для одних суб'єктів економіки є доходами, для інших - витратами.

Показник заробітної платні включає валову суму заробітної платні, а також додаткові виплати найнятим робітникам. Ренту складають доходи власників нерухомості. Прибуток розпадається на валовий прибуток корпорацій або фірм (дивіденди) і чисті доходи товариств (партнерств) і підприємств в особистій власності, а також доходи фермерів і осіб вільних професій.

Поєднання двох підходів до розрахунку ВВП по витратах і доходах показане у таблиці:

Таблиця 1.1 Методи розрахунку ВВП

Обидва методи вважаються рівноцінними і повинні давати у результаті однакову величину ВВП.

Крім ВВП, а макроекономічному аналізі використовується показник валового національного продукту (ВНП), який показує річний об'єм кінцевих товарів і послуг, створених громадянами країни, як в рамках національної території, так і за рубежем. Розрахунок ВНП заснований на критерії приналежності чинника виробництва резиденту або нерезиденту даної країни. Якщо до показника ВВП додати різницю між надходженнями від послуг чинників виробництва (доходами чинників) резидентів з-за кордону і доходами чинників, одержаними нерезидентами в даній країні, то одержимо показник ВНП. Так, наприклад, для Франції, після розрахунку показника ВВП, потрібно додати надходження доходів чинників громадян Франції, що здійснюють свою діяльність у Великобританії, США, Германії і т, д., і відняти доходи чинників британських, американських, німецьких і інших суб'єктів ринкового господарства, що ведуть свою діяльність у Франції. Різниця між показниками ВНП і ВВП для багатьох країн незначна і коливається в межах ± 1% від ВВП. [5]

Потрібно відзначити, що не всі операції, здійснені економічними суб'єктами за період (за рік), що розраховується, включаються в показник ВВП. По-перше, це операції з фінансовими інструментами; покупка і продаж цінних паперів - акцій, облігацій і т.п. Хоча в грошовому виразі обороти фінансових операцій величезні, вони не мають прямого відношення до змін поточного реального виробництва. По-друге, це продаж і покупка уживаних речей і взагалі всіх благ, вживаних. Їх цінність свого часу вже була включена до складу ВВП минулих років. По-третє, це приватні трансферти, наприклад, подарунки дітям, друзям, улюбленим артистам: в даному випадку йдеться лише про перерозподіл грошових коштів між приватними економічними суб'єктами. По-четверте, державні трансферти, про яких йшлося раніше.

Макроекономічна теорія використовує ще один важливий показник - потенційний ВВП, який означає довгострокові виробничі можливості економіки при максимальному використовуванні наявних ресурсів в умовах стабільних цін. Іншими словами, потенційний ВВП визначається як рівень ВВП, відповідний повній зайнятості всіх ресурсів. Особливе значення цей показник має при дослідженні проблем економічних циклів, інфляції, економічного зростання, коли аналізуються причини відхилень фактичного ВВП від його потенційного рівня. Разом з тим, слід зазначити труднощі підрахунку потенційного ВВП. [3, стор. 63-68] Так, унаслідок використовування різних початкових величин, таких як природний рівень безробіття (рівень безробіття, що не підвищує загальний рівень цін, або інфляцію або ступінь повноти завантаження виробничих потужностей. оцінки потенційного ВВП країни за певний період можуть сильно розрізнятися між собою.

Номінальний і реальний ВВП

Як обчислити ВВП? Якщо розрахунки виробляти в поточних цінах, то може виявитися спотвореним фізичний об'єм виробництва. Припустимо, ВВП в поточних цінах збільшився за рік з 1 трлн. дол. до 2 трлн. дол. Що це означає? Збільшення кількості вироблених товарів і послуг в 2 рази або зростання загального рівня цін в стільки ж разів, без жодного реального зростання економіки? Або і те, і інше певною мірою одночасне? Відповідь на це питання дає відмінність в значеннях номінального і реального ВВП. Номінальний ВВП - це ВВП, підрахований в поточних цінах. У макроекономічній теорії його позначають символом РQ, де Р означає індекс цін, а Q - фізичний об'єм виробництва. Але як визначити фізичний об'єм виробництва? Для цього необхідно виконати наступну процедуру: встановити так званий базисний рік і розрахувати в його цінах вироблений в поточному році ВВП. Наприклад, всі товари і послуги, вироблені в 1999 р., розраховуються в цінах 1992 р. У промислово розвинених країнах кожні 10-15 років визначається новий базисний рік. Неправильно було б зіставляти фізичні об'єми ВВП 1999 р. і попередніх йому років, користуючись впродовж багатьох десятиліть цінами на товари і послуги, наприклад, 1913 р., вибраного як базисний. Адже в ті далекі часи просто не існувало тих благ і послуг, які звичні для нас зараз - телевізорів, комп'ютерів, послуг Інтернет, безлічі медикаментів і т. п., а, отже, і не існувало цін цих товарів. Отже, реальний ВВП - це фактичний об'єм випуску продукції, розрахований в цінах базисного року. Показник ВВП в базисних цінах може за рік змінюватися менше або більше, ніж ВВП в поточних цінах. І відбувається це через зміну загального рівня цін в країні. Таким чином, для обчислення реального ВВП необхідно використовувати індекс цін.

реальний ВВП (Q) =

отже,

дефлятор ВВП (Р) =

Дефлятор ВВП вимірює інтенсивність інфляції або зворотного процесу - дефляції, коли спостерігається зниження загального рівня цін в країні. Якщо величина індексу цін виявилася більше 1, то ми виробили дефлірування ВВП, тобто елімініровалі чинник інфляції. Якщо ж індекс цін виявився менше 1, то ми виробили інфлірування, тобто очистили номінальний ВВП від впливу дефляції. Оскільки дефлятор ВВП заснований на обчисленнях, що враховують всі вироблені в країні товари і послуги, він є всеосяжним індексом цін, застосовним для вимірювання абсолютного рівня цін. Тут слід підкреслити, що макроекономічна теорія використовує різні індекси цін для числення реального ВВП. Крім дефлятора ВВП, використовуються індекс споживацьких цін (ІПЦ) і індекс цін виробників (ІЦП), що вимірює рівень оптових цін. При цьому як ваги цін можуть використовуватися як фіксовані набори благ (так звана «споживацька корзина»), так і що змінюються. У зв'язку з цим слід виділити індекси цін Ласпейреса, Пааше і Фішера. Індекс Ласпейреса є індексом, де як ваги цін представлений незмінний набір благ (незмінна по своєму складу «споживацька корзина»)

I_L=

де qi0 - кількість товарів і послуг, вироблених в базисному році, а pi0 - ціни товарів і послуг в базисному році, pi1 - ціни товарів в поточному році. Підсумовування виробляється по всіх товарах і послугах, що входять в набір.

Індекс Пааше - індекс цін, де як ваги цін беруться колічества товарів і послуг, вироблені в поточному році:

I_P=

де qi1 - кількість товарів і послуг в поточному році.

Дефлятор ВВП, розглянутий нами раніше, і є індексом Пааше.

Вказані індекси широко використовуються для вимірювання рівня життя. При цьому індекс Ласпейреса розраховується, як ми відзначили, для незмінного набору товарів, і, отже, в ньому не враховується заміщення дорогих продуктів дешевими. Навпаки, в індексі Пааше відображається можливість взаємного заміщення товарів. Широке застосування останнім часом знаходить також індекс Фішера, який є среднегеометрічеськоє значенням з індексів Ласпейреса і Пааше.

I_F=vI_L I_P

Слід зазначити відмінності між дефлятором ВВП і ІПЦ, що розраховується як індекс Ласпейреса. По-перше, дефлятор ВВП враховує ціни всіх товарів і послуг, вироблених в країні, тоді як ІПЦ відображає тільки ціни товарів, що купують домогосподарства («споживацької корзини»). По-друге, дефлятор ВВП не враховує ціни імпортних товарів, що знаходить віддзеркалення в ІПЦ. По-третє, дефлятор ВВП допускає зміни в наборі товарів і послуг відповідно до зміни складу ВВП. ІПЦ розраховується, як ми підкреслювали, для незмінного набору товарів, що входять в «споживацьку корзину». Система національних рахунків (СНР), введена з 1993 р. в дію Міжнародною статистичною службою ООН, використовує індекс Ласпейреса і індекс Пааше. При цьому при вивченні динаміки цін перевага віддається індексу Ласпейреса, а для переоцінки показників в постійних цінах - індексу Пааше. Що стосується індексу Фішера, то саме йому СНР 1993 роки відводить пріоритет, оскільки, будучи середньою геометричною величиною з індексів Ласпейреса і Пааше, цей показник не залежить від вибору бази порівняння і, отже, вільний від недоліків, властивих іншим індексам цін. [4]

Економічна теорія використовує відомі нам категорії запасу і потоку для характеристики багатьох показників не тільки на мікро-, але і на макрорівні. Як приклади зв'язаних між собою запасів і потоків можна привести наступні: запас - кількість готівки у розпорядженні населення на певний період часу, потік - номінальний ВВП за певний період часу; запас - кількість безробітних на певний період часу, потік - кількість, тих що втрачають роботу за якийсь відрізок часу. Категорії запасів і потоків допомагають глибше аналізувати часовий аспект взаємодії найважливіших макроекономічних показників.

ІІ. Взаємозв'язок рівня ВВП та добробуту населення

Протягом чотирьох років українська економіка демонструє стабільно високі темпи зростання. У 2000-2003 pp. зростання ВВП становило 132,9, у т. ч. за 2003 р. - 109,3%. Ще динамічніше розвивається промисловість, обсяги виробництва якої зросли відповідно на 60,3 та 15,8%. За розрахунками, інвестиції в основний капітал за чотири роки збільшилися на 92,2%, експорт товарів - на 99,3, імпорт товарів - на 94,3%. Відповідно до визначених цілей випереджальними темпами (порівняно зі збільшенням ВВП) зростали реальні наявні доходи населення. У 2000-2003 pp. вони підвищилися на 42,7%. За цей же час реальна заробітна плата збільшилася на 61,0 та 15,2%.

Така динаміка зростання має вагомі економічні передумови. Вона стала результатом насамперед глибоких ринкових перетворень, а також ефективної політики, спрямованої на забезпечення надійної макроекономічної стабілізації української економіки. Йдеться про стабілізацію національної грошової одиниці, відчутне підвищення рівня монетизації економіки, забезпечення мінімальної дефіцитності державного бюджету, суттєве зростання позитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу, вагоме скорочення державного боргу, у т. ч. зовнішнього, істотне нарощування міжнародних валютних резервів Національного банку України.

Після глибокої економічної кризи, яка тривала десять років (1990-1999), у IV кв. 1999 р. статистикою зафіксовано реальне зростання (2,6%) ВВП. У 2000-2003 р. відповідне зростання склало 32,9%. Починаючи з 2001 p., темпи економічного зростання в Україні перевищували темпи її найближчих партнерів по зовнішній торгівлі - Росії та Польщі.

Валовий внутрішній продукт та внесок кожного виду економічної діяльності у формування валової доданої вартості (ВДВ) за останні роки характеризують дані наступної таблиці.

Таблиця 2.1 Структура валової доданої вартості (у відсотках) [11]