Підприємництво як сучасна форма господарювання
Сутність, значення, форми та активізація підприємницької діяльності. Договірні взаємовідносини та партнерські зв’язки в підприємницькій діяльності. Розвиток та становлення малого бізнесу в Україні. Підприємництво в умовах дерегулювання економіки.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.05.2010 |
| Размер файла | 6,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
· ініціювати прийняття відповідних нормативних документів, необхідних для функціонування підприємництва в нинішніх умовах.
3.2 Розвиток малого підприємництва в Україні
Внесок малого підприємництва у формування конкурентного середовища, де ринкові відносини набувають динамічності, бо вони пов'язані з економічною відповідальністю та ризиком підприємців, важко переоцінити. З одного боку, малий бізнес через значну чисельність своїх складових та їх рухливість меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації і використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції масштабних корпорацій. Саме ця риса малого підприємництва відіграла суттєву роль в ослабленні, а іноді й подоланні розвинутими країнами притаманної великому капіталу тенденції до монополізації та стримування науково-технічного прогресу (НТП).
Мале підприємство оперативно реагує на зміни кон'юнктури. Ця гнучкість має особливе значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, розширення номенклатури промислових товарів та послуг. Сприяючи прискореній реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, мале підприємництво виступає провідником НТП (наприклад, більшість дрібних фірм, що з'явилися наприкінці 80-х років у Великобританії, оснащені за останнім словом техніки).
Мале підприємництво багато важить у вирішенні проблеми зайнятості, бо воно спроможне створювати нові робочі місця та поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів і структурних зрушень економіки. Важлива функція малого підприємництва полягає у пом'якшенні соціальної напруженості й демократизації ринкових відносин: адже саме воно слугує формуванню активного середнього класу суспільства, ослабленню майнової диференціації, розширенню соціальної бази реформ. Сприяючи соціально-політичній стабілізації суспільства, малий бізнес відкриває простір для вільного вибору громадянами шляхів і методів роботи для загального добра та забезпечення власного добробуту. Мале підприємництво є невід'ємною складовою будь-якої ринкової господарської системи, без неї така економіка не може існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основа розвитку країн з ринковою системою господарювання -- це мале підприємництво як найбільш масова, динамічна, гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує значна маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.
Аналіз стану малого підприємництва в Україні, здійснений за даними офіційної статистики, свідчить, що сьогодні у цій сфері функціонують 151,4 тис. малих підприємств з чисельністю працюючих на них 1,032 млн. чол., близько 4,7 тис. спільних підприємств з прямими іноземними інвестиціями, в яких працює близько 95 тис. чол., 35,5 тис. фермерських господарств з 67 тис. працюючих, а також 930 тис. індивідуальних підприємців без створення юридичної особи. У цілому в малому підприємництві зайнято понад 2,1 млн. чол., а частка виробничих малих підприємств у ВВП держави становить близько 7%.
Ринкові трансформаційні процеси в економіці України сприяли відповідним змінам у формах власності малих підприємств. За період з 1992 Р. частка малих підприємств з державною формою власності скоротилася з 14 до 2%. У структурі недержавної форми власності частка колективної зросла з 50 до 70%, а приватної -- залишилася на рівні 32%.
Нині сфера малого підприємництва України є невід'ємною складовою частиною економіки держави і являє собою зріз усіх її галузей у визначених законодавством межах за чисельністю зайнятих та обсягами виробництва. За галузевими ознаками малі підприємства переважно зосереджені в торгівлі і громадському харчуванні -- 51% (промисловість -- 15%, будівництво -- 10%, побутове обслуговування -- 5%, інші сфери -- 19%). У 1998 р. підприємствами малого бізнесу всіх форм власності вироблено продукції (робіт, послуг) на 12,5 млрд. грн., або майже 8% загальнодержавного обсягу.
Узятий Президентом України й урядом курс на продовження ринкових реформ означає всебічну підтримку розвитку підприємництва, у тому числі малого бізнесу, як рушійної сили структурної перебудови економіки. Перспективність цього курсу підтверджується досвідом країн з перехідними економіками. Так, наприклад, Польща завдяки узгодженим заходам усіх владних структур щодо сприяння розвитку малого підприємництва досягла значних успіхів у національній економіці; там сьогодні діє близько 1,5 млн. підприємств, майже 99% яких -- це малі підприємства з чисельністю працюючих меншою за 50 чол. Ними є в основному приватні фірми з високою продуктивністю праці, їхній внесок у ВВП держави дорівнює близько 40%.
В Україні внаслідок реалізації Програми розвитку малого підприємництва на 1997--1998 pp., розробленої Мінекономіки, а також відповідних програм, прийнятих на обласному, міському, районному рівнях, кількість діючих малих підприємств зросла на 55 тис. од., тобто у 1,5 рази; засновано понад 760 нових спільних, з прямими іноземними інвестиціями підприємств, понад 130 фермерських господарств, поліпшились умови для діяльності підприємців -- фізичних осіб. Було прийнято низку рішень Президента України й уряду щодо вдосконалення нормативно-правової бази, усунення адміністративних, економічних та організаційних перешкод розвитку підприємництва, державного дерегулювання у сфері малого підприємництва.
Поряд із створенням сприятливих умов для підприємництва на державному рівні посилюється роль у цій сфері регіональних органів виконавчої влади. Певні зрушення на місцях відбулися внаслідок реалізації комплексних регіональних програм розвитку малого підприємництва на 1997--1998 pp., що дало можливість грунтовніше розробити відповідні програми на 1999--2000 pp. і вже здійснити чимало заходів. Так, при Вінницькому технопарку діє бізнес-інкубатор, де йде підготовка за програмою менеджменту малого та середнього бізнесу секретарів-референтів, менеджерів з реклами та ін. Опрацьовано пілотну програму створення інфраструктури малого бізнесу у Вінницькій області і проект створення технопарку на базі Луцького державного технічного університету. Опрацьовується пілотний проект із створення бізнес-інкубатора на базі Чернігівського технологічного інституту, організовано муніципальний бізнес-інкубатор «Київ-Дарницький» і благодійний фонд для фінансування Рівненського бізнес-інкубатора. Відкрито 2 філіали науково-консультативного Центру інвестицій та міжнародного співробітництва у Донецькій області, інформаційно-консультативний центр у Житомирській області. Закарпатський фонд підтримки підприємництва, одним із засновників якого є облдержадміністрація, реалізує спільно з Ужгородським міськвиконкомом проект щодо створення бізнес-інкубаторів у межах програми «TACIS» на суму 1,8 млн. ЕКЮ, вивчається також проект створення венчурного фонду мікрокредитування за рахунок коштів місцевого бюджету. За участю Міжнародної фінансової корпорації (МФК) відкрито бізнес-центри у Сімферополі, Чернігові, Чернівцях, з ініціативи місцевих органів влади -- у Сумській, Одеській, Київській областях, інформаційно-маркетинговий центр -- при Київському обласному державно-комунальному фонді. Виділено приміщення для центрів підтримки підприємництва у містах Балті, Ізмаїлі, Одесі. У рамках програми Європейського Союзу «TACIS» у Тернопільській області на базі бізнес-центру «Орієнтир» створено агентство з розвитку підприємництва для надання інформаційно-консультаційних та навчальних послуг. Проект Рівненського бізнес-центру, розроблений за підтримки облдержадміністрації, став переможцем у конкурсі «Малий бізнес в малих містах України». З червня 1999 р. Рівненський інформаційно-аналітичний центр підтримки підприємництва розпочав реалізацію пілотного проекту програми «Бізнес-асоціації», проводяться тренінг-курси з таких дисциплін, як робота на ринку цінних паперів, бухгалтерський облік, користування комп'ютером, ділова іноземна мова, патентування товарних знаків та ін.
Удосконалюється система фінансової підтримки суб'єктів підприємництва через створення відповідної інфраструктури, використання власних фінансових можливостей та залучення коштів міжнародних фінансових організацій.
Для підтримки підприємницьких структур у 1999 р. рядом облдержадміністрацій вишукано кошти з місцевих бюджетів: у Закарпатській -- 365 тис. грн.. Запорізькій -- 100, Волинській -- 350, Одеській -- 1000, Вінницькій -- 10, Кіровоградській -- 100, Харківській -- 1000, Київській -- 1370, в Одесі -- 1050, Енергодарі -- 90, Миколаєві -- 500, Києві -- 4700 тис. грн. (у І півріччі фінансову допомогу надано п'яти малим підприємствам на суму 510 тис. грн. для придбання нового обладнання, впровадження сучасних технологій та поповнення оборотних коштів). У Хмельницькій області для підтримки малого підприємництва двох районів планується виділити 200 тис.грн.
Український фонд підтримки підприємництва продовжує роботу з реорганізації регіональних відділень і створення спільно з органами державної влади та самоврядування відповідних регіональних фондів, які повинні надавати кредити, гарантувати сплату процентів за надані кредити, фінансувати окремі цільові програми. Такі регіональні фонди вже діють у багатьох областях та у містах Києві, Севастополі, Шостці. Розпочато роботу з фондом «Євразія» у рамках Програми малого бізнесу в малих містах України (Львівська, Рівненська, Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Івано-Франківська, Тернопільська, Вінницька, Сумська області). На зазначені заходи передбачається направити кошти Українського фонду у сумі 200 тис. дол. і фонду «Євразія» у сумі 1 млн. дол. П'ять центрів малого бізнесу Рівненської області за рахунок гранту фонду «Євразія» у рамках зазначеної програми протягом 2 років отримають фінансову підтримку на суму 190 тис. дол.; у Сумській області за допомогою бізнес-центру розроблено проекти розвитку малого підприємництва у п'яти містах.
Реалізується створена з ініціативи Українського фонду підтримки підприємництва Програма надання підтримки малому та середньому бізнесу і зниження соціального напруження в результаті реструктуризації вугільної промисловості в Луганській області, розрахована на 1998--2000 pp. У цій програмі поєднуються матеріальний та фінансовий потенціали Луганської обласної Ради народних депутатів та облдержадміністрації, Фонду представництва «TACIS» в Україні, Української державної компанії з реструктуризації вугільної промисловості, фірми «СЕРАС» (Франція), центру зайнятості, міжрегіонального фонду «Бізнес-центр», Регіонального фонду підтримки підприємництва у Луганській області. Програма із загальним кошторисом близько 13,5 млн. грн. передбачає створити приблизно 4 тис. підприємств малого бізнесу, де буде зайнято 16 тис. чол. У рамках профами створено центр соціальної адаптації, який надав допомогу у працевлаштуванні більш як 700 безробітним; проведено навчання 112 безробітних, 865 суб'єктів підприємництва одержали консультації.
У селах Маломиколаївка та Іванівка Антрацитівського району за допомогою фірми «СЕРАС» проведено навчання 40 безробітних шахтарів. Пілотним фондом «TACIS» на 150 тис. дол. профінансовано бізнес-плани підприємців. Досвід цього пілотного проекту стане основою для розробки міжрегіональної програми з підпрограмами у Донецькій, Дніпропетровській, Львівській, Кіровоградській областях.
Український фонд підтримки підприємництва затвердив також Програму підтримки малого і середнього підприємництва та зниження соціальної напруженості внаслідок професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас. Для реалізації програми буде залучено кошти на суму понад 10 млн. грн., у тому числі за рахунок Міжнародного фонду соціальної адаптації -- 5,145 і Українського фонду підтримки підприємництва -- 5,1 млн. грн.
Регіональний фонд підтримки підприємництва Луганської області у 1999 p. профінансував проекти створення машинно-технологічної станції в Біловодському районі на суму 480 тис. грн., реконструкції Ізваринської птахофабрики -- на суму 500 тис. грн. Відкрито кредитну лінію на 200 тис. грн. фірмі «Авіа -- Агро-Трейд», виділено 75 тис. грн. на придбання сільгоспавіації та проведення хімічних робіт у сільському господарстві. Разом з місцевими органами влади та проектом «TACIS» створено чотири учбових центри з підготовки підприємців малого бізнесу у містах Луганську, Стаханові, Брянці, Антрациті.
У Черкаській області відкрито кредитну лінію строком на 3 роки, яку профінансує Український фонд підтримки підприємництва на суму 650 тис. грн. Формуються регіональні фонди підтримки підприємництва у Харківській та Запорізькій областях.
Надано фінансову допомогу за рахунок небюджетних джерел суб'єктам підприємництва і регіональними фондами підтримки підприємництва: у Львівській області -- 18 тис. грн., Києві -- 510, Хмельницькій області -- 15,8 тис. грн. Протягом І півріччя 1999 р. Кам'янець-Подільським районним благодійним фондом підтримки малих підприємств надано короткострокових позичок суб'єктам підприємництва на суму 30 тис. грн., Львівським регіональним центром післяприватизаційної підтримки підприємств надано пільгових кредитів підприємницьким структурам на суму 93 тис. грн.
Створено фонд у рамках проекту «Підтримка створення Центру розвитку туризму в Криму».
У Волинській області підприємствам малого бізнесу у І півріччі 1999 р. комерційними банками надано кредити на суму 14,2 млн. грн., що становить 18,4% загальної суми наданих ними кредитів.
Кредитні спілки надали кредитів на загальну суму понад 1 млн. грн. Луганська кредитна спілка у І півріччі 1999 р. надала підприємцям -- членам спілки кредити на суму 18,6 тис. грн. Комерційними банками Тернопільської області визначено пріоритетні напрями кредитування народного господарства регіону; до кінця року на підтримку підприємств малого бізнесу планувалося направити близько 3 млн. грн., за І півріччя надано кредити суб'єктам малого підприємництва, які займаються виробництвом товарів народного споживання, на суму 1,89 млн. грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 628 засновано Німецько-Український фонд, який кредитуватиме приватні малі і середні підприємства через українські комерційні банки, залучаючи кошти українських та іноземних суб'єктів. Наприклад, у 1999 р. Полтавська філія банку «Аваль» за рахунок цього Фонду надала підприємцям області кредити на суму 40 тис. DM.
Для цільового фінансування підприємницьких проектів у Вінницькій області протягом липня 1999 -- червня 2000 р. фонд «Євразія» поетапно надасть грант за рахунок Агентства міжнародного розвитку США. В область на розвиток малого підприємництва надійде 60 тис. дол.
На Волині триває практичне втілення довгострокового проекту «Розвиток приватного сектора» за фінансової підтримки Світового банку. З І півріччя 1999 р. у розвиток малих підприємств інвесторами Швейцарії, Німеччини, Швеції, Польщі було внесено 4,39 млн. дол.
У Тернопільській області для фінансування пріоритетних підприємницьких проектів надійшло іноземних інвестицій на суму 134,4 тис. дол. Для реалізації програми «Регуляторна реформа на місцевому рівні» фонд «Євразія» виділив Агентству міського розвитку допомогу в сумі 25 тис. дол. Створено інформаційний центр «Сегмент», який дає змогу оперативно обмінюватись інформацією, мати доступ до законодавчих баз України та інших держав, банків інформації фондових ринків, бірж тощо.
Для фінансування програм розвитку малого і середнього підприємництва по лінії Європейського банку реконструкції та розвитку Німецький кредитний банк надав кредит полтавській агрофірмі «Насіння» до 2002 р. у сумі 2130 тис. дол.
Після тривалого вивчення різних міст України Тернопіль було обрано для започаткування нового проекту «Голос громадськості»; його розробили Світовий банк, Інститут Світового банку і Міжнародний центр перспективних досліджень. Цей трирічний проект здійснюється за підтримки Канадського агентства міжнародного розвитку і спрямований на вивчення та поліпшення якості послуг, що надаються городянам органами міської влади. Для реалізації цього проекту Світовий банк і назване Канадське агентство виділили допомогу в сумі 1150 тис. дол.
У 1999 р. сума іноземних інвестицій у підприємства Чернігівської області становила 161,6 тис. дол. «Укрексімбанк» розглядає інвестиційні проекти двох суб'єктів малого бізнесу з метою надати їм кредити для започаткування виробничої діяльності у пріоритетних для області напрямах.
Закарпатське агентство розвитку підприємництва за рахунок фонду «Нове рукостискання», заснованого урядом Угорщини, надав 50 тис. дол. фермерським господарствам, що постраждали від повені.
Формується система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності, а також удосконалюється система інноваційної підтримки підприємництва. Регіональними відділеннями Держіннофонду України та інноваційним фондом при головному управлінні з питань економіки і власності Вінницької облдержадміністрації у І півріччі 1999 р. профінансовано 16 інноваційних проектів на суму 8,9 млн. грн.
Поряд з тим, незважаючи на прийняті протягом останніх 2 років рішення і здійснені заходи, не відбулося кардинальних позитивних змін, які б суттєво вплинули на активізацію малого підприємництва в Україні. Так, кількість діючих малих підприємств за 1998 р. зросла лише на 11%, а кількість фермерських господарств навіть скоротилася на 0,5 тис. Статистична звітність зафіксувала і зменшення кількості працюючих на малих підприємствах (1395,5 тис. чол. -- у 1997 р., 1032,4 тис. чол. -- у 1998 р.). При зростанні абсолютної кількості малих підприємств середня чисельність працівників на одному підприємстві зменшилася з 10 до 7. Ця тенденція безпосередньо впливає на процес створення нових робочих місць.
Загальновідомо, що величезна кількість людей, не маючи іншого способу заробити, займається дрібною торгівлею поза межами ринків (на вулицях, транспортних шляхах тощо). Ця частина населення не враховується офіційною статистикою, як правило, не сплачує податки, частково сприяє незаконному ввезенню і реалізації контрабандних товарів. Держава повинна визначитися у цьому питанні, створивши сприятливе середовище для даного виду підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства України.
Комплексний ситуаційний аналіз та прогнозні оцінки розвитку малого підприємництва в умовах здійснення ринкових реформ свідчать про необхідність розробити і здійснювати більш цілеспрямовану державну політику, яка б відповідала існуючим реаліям і стратегічним напрямам піднесення економіки.
Потрібні нові підходи до організації і регулювання малого підприємництва, продиктовані стратегією реформ, завданнями всебічного розвитку внутрішнього ринку та зміцнення конкурентоспроможності української економіки.
Основні цілі, принципи, пріоритети, напрями і форми державної політики розвитку малого підприємництва в Україні визначено Міністерством економіки у проекті Концепції цієї політики, поданому на затвердження Уряду.
3.3 Підприємницька діяльність в умовах дерегулювання економіки
До основних причин, які сприяли поглибленню кризової ситуації в країні, слід віднести відсутність чітко сформульованої мети перебудови, стратегії та механізмів її реалізації, програми структурної перебудови економіки. Відсутність загальної стратегії трансформування адміністративно-командної економіки в ринкову, а також спрощене розуміння перехідного етапу від однієї системи господарювання до іншої призвели до прийняття на урядовому рівні багатьох рішень, які суперечили одне одному і гальмували процеси ефективного розвитку економіки. Крім того, часті зміни органів виконавчої влади вплинули і на зміни в економічній політиці держави, а недосконалість бюджетної, податкової, соціальної політики, ринку праці, структурних реформ зумовлювала посилення тіньової економіки. Мова може йти лише про застосування ефективної системи державного регулювання розвитку економіки і продуктивних сил держави та про послідовне й безперервне вдосконалення цієї системи на основі набутого практичного досвіду.
Адже саме відсутність всебічно виваженої, науково обґрунтованої стратегії і тактики державного управління трансформаційними соціально-економічними процесами, їх цілеспрямованого регулювання з метою ефективного вирішення не лише поточних завдань життєзабезпечення суспільства та функціонування господарських об'єктів, а й досягнення якісно нових показників соціально-економічного та людського розвитку е, на нашу думку, фундаментальною причиною надзатяжної системної кризи в нашій країні. Тому виглядає досить суперечливим резюме концепції, де стверджується, що серед основних заходів, "спрямованих на підвищення рівня управління економічними процесами в умовах перехідної економіки", є дерегулювання процесів управління економікою шляхом впровадження регулятивної реформи.
Щодо сприяння розвиткові малого, а можливо, й середнього приватного бізнесу, то тут справді необхідно вжити радикальних заходів. Ці види підприємницької діяльності набрали високих темпів розвитку у країнах, які е світовими економічними лідерами (США, ФРН, Великобританії, Франції, Японії, Південній Кореї та ін.). До "буму" підприємницької діяльності, який розпочався у США, а згодом поширився на Західну Європу та Далекий Схід, спричинилася саме ефективна й цілеспрямована система дерегулювання розвитку та структурної перебудови економіки, а також здійснення державою ряду заходів для підтримки підприємців малого і середнього бізнесу (фінансове стимулювання, лібералізація політики у відношенні до іноземного бізнесу і т.п.). Малий та середній бізнес яскраво засвідчив свою гнучкість і спроможність забезпечити високу економічну ефективність, модернізацію виробництва, випуск конкурентоспроможної продукції. У розвинутих країнах доходи від малого та середнього бізнесу становлять 40-60% ВВП.
В Україні підприємницька діяльність перебуває у початковій фазі. Практика висвітлює істотні недоліки в її становленні і механізмах регулювання. Поки що цей сектор економіки не виконує тих функцій, які на нього покладає суспільство.
По-перше, малий та середній бізнес в Україні не створив належного конкурентного середовища і не став серйозною противагою монопольним явищам, притаманним командно-адміністративній економіці. Основні причини цього становища -- недосконалість правової бази, нерозвинутість ринкової інфраструктури, а також пасивність широких верств населення.
По-друге, мале і середнє підприємництво е характерним не для всіх сфер економіки або ж іще не набрало достатнього поширення у багатьох з них. Насамперед це стосується наукомісткої сфери, гірничодобувних галузей тощо. Більшою мірою воно поширене у нетрудомістких, але високодоходних сферах, тобто там, де можна швидко отримати великі прибутки.
Невпинне загострення кризових явищ в економіці України вимагає кардинально вдосконалити існуючі правові, адміністративні, економічні, організаційні засади розвитку малого і середнього бізнесу. Законодавчі та нормативні акти за останні 3--4 роки "обросли" такою кількістю інструктивних і регламентуючих матеріалів, а адміністративні штати так "розбухли", що підприємець не має ніяких умов для розвитку своєї діяльності, для підвищення її ефективності.
Зважаючи на нагальну потребу прискорити темпи розвитку малого і середнього бізнесу, слід докорінно перебудувати всю систему державного управління економічними процесами в країні. Запропоновані Л. Мініним та Г. Білоусом підходи до розробки концепції дерегулювання вітчизняної економіки хоч і ґрунтуються на виважених теоретичних засадах, проте не дають однозначних та повних відповідей щодо мети, принципів, змісту, завдань, напрямів дерегулювання економіки, а з деякими завданнями та напрямами не можна беззастережно погодитися. Так, спрощення порядку створення (реєстрації) суб'єктів підприємництва і забезпечення пріоритетного розвитку малого приватного бізнесу - це захід просто життєво необхідний. Адже й нині, після декількох років розмов з цього приводу, щоб стати суб'єктом підприємницької діяльності, доводиться пройти довгу "естафету" крізь низку бюрократичних інстанцій. Тому слід створити відповідну форму державних послуг -- у вигляді бізнес-інкубаторів, функціональні обов'язки яких мають охоплювати: консультації з правових, фінансово-економічних, маркетингових та інших аспектів підприємницької діяльності; допомогу в укладанні засновницьких документів; підготовку документів до реєстрації; реєстрацію; виготовлення печаток, штампів тощо; відкриття банківського рахунку і т. ін. При цьому водночас вирішувалися б інші важливі завдання -- державний облік підприємницьких структур, додаткові надходження до державного та місцевих бюджетів, прискорене створення таких структур, економія коштів.
Основними напрямами дерегулювання підприємницької діяльності вважаються: 1) спрощення порядку створення (реєстрації) та ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності; 2) скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню і патентуванню, вимагають сертифікації та інших дозволів; 3) обмеження контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва рамками економічної, екологічної, соціальної безпеки громадян; 4) забезпечення пріоритетного розвитку малих підприємств та мікропідприємств.
Стосовно ж ліквідації суб'єктів підприємництва цей пункт взагалі не має сенсу. Адже Закон України "Про підприємництво" (від 7 лютого 1991 р.) передбачає, що суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених цим законом. У відношенні до юридичних осіб та громадян, для яких підприємництво не є основним заняттям, названий закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Як відомо, законодавство забороняє займатися підприємницькою діяльністю військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств і комерційних структур. Крім того, особи, яким у судовому порядку заборонено займатися бізнесом, також не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом займатися відповідним видом діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду. Те саме стосується осіб з непогашеною судимістю за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини. Вони не можуть бути зареєстровані як підприємці не мають права бути співзасновниками підприємницької організації, обіймати у підприємницьких товариствах та їхніх об'єднаннях керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.
Скорочення переліку видів підприємницької діяльності, які підлягають ліцензуванню й патентуванню та вимагають сертифікації або інших дозволів на її здійснення, не дасть позитивного, як помилково вважають автори проекту, результату, бо цей перелік містить види діяльності, які належать до прерогативи держави. А от розвиток державного підприємництва у згаданих видах діяльності був би доцільнішим.
Контроль за діяльністю суб'єктів підприємництва в межах економічної, екологічної та соціальної безпеки громадян е, на нашу думку, достатнім, а інколи і надмірним, що спричиняє зловживання з боку посадових осіб, а тому це питання не таке вже й важливе.
Додамо, що автори статті спрямовують свою увагу переважно на формальну частину дерегулювання -- спрощення порядку створення (реєстрації), забезпечення пріоритетного розвитку підприємництва. Тим часом основна проблема полягає в удосконаленні фінансово-економічних механізмів дерегулювання підприємницької діяльності в Україні.
З огляду на сказане, концепція має передбачати такі напрями дерегулювання підприємницької діяльності в контексті дерегулювання економіки загалом, які зрештою дадуть високий соціально-економічний ефект. Саме під таким кутом зору слід розглядати результативність процесів дерегулювання як зменшення регулюючих елементів держави в економіці країни і надання можливостей для регулювання і коригування відповідно до ринкової кон'юнктури та ринкової конкуренції.
Тепер стосовно підприємців -- юридичних осіб. Поряд з єдиним податком вони повинні сплачувати: 1) ПДВ, якщо обрали ставку єдиного податку 6%; 2) акцизний збір; 3) прибутковий податок з працівників; 4) 1--2% пенсійного збору і 0,5% на безробіття; 5) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 6) державне мито; 7) митний збір; 8) податок з власників транспортних засобів; 9) збір за забруднення навколишнього середовища і збір за геологорозвідувальні роботи; 10)податок на рекламу; 11) ринковий збір; 12) збір за право використання місцевої символіки; 13) збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотереї.
Продовжимо перелік напрямів дерегулювання підприємництва. По-четверте, це -- стимулювання малого та середнього бізнесу шляхом надання пільг з використання прибутку (зокрема, на розвиток стимулів у соціальній сфері), спрощення фінансово-економічних операцій тощо. Доцільною може стати організація офшорних зон.
По-п'яте, механізм кредитування малого підприємництва в Україні ще нерозвинутий, бо передбачає певні гарантії або заставу майна, що поки є досить проблематичним для підприємця. Тому необхідно стимулювати створення державних і приватних фінансово-кредитних спілок, які б надавали кредити малим підприємствам під рентабельні проекти або бізнес-плани. Слід також стимулювати комерційні банки у тих випадках, коли вони кредитують малий бізнес.
З метою усунути правові, економічні та інші перешкоди у реалізації права на підприємницьку діяльність і досягти оптимального регулювання державою цієї діяльності Президент України видав Указ "Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва" (№ 89/2000 від 22 січня 2000 p.). Цим документом передбачено, зокрема, найближчим часом розробити і внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти про засади державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності, визначивши завдання та повноваження Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва як центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом; про скорочення надмірного втручання органів, що здійснюють контрольні функції, у діяльність підприємців; про державну систему акредитації; про державну систему сертифікації; про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності і створення єдиної системи органів державної реєстрації.
Усе це, на нашу думку, дасть поштовх інтенсивному розвиткові малого бізнесу, зростанню ділової активності, створенню сприятливого інвестиційного клімату у цій сфері. А відтак - значно зростуть соціально-економічна ефективність підприємницької діяльності в Україні та її внесок у наповнення бюджетів усіх рівнів.
ВИСНОВКИ
На завершення можна сказати, що дерегулювання економіки України треба здійснювати водночас у кількох напрямах (див. схему). По-перше, слід істотно спростити порядок створення та реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. По-друге, розвиток малого підприємництва має стати одним з пріоритетів економічної політики держави, оскільки така форма господарювання відзначається мобільністю, здатна до значного поширення і сприятиме наповненню бюджетів усіх рівнів. По-третє, система стимулів в оподаткуванні малого та середнього бізнесу забезпечить наповнення бюджету держави за рахунок меншої ставки податку, але з більшої кількості суб'єктів підприємництва. В останні роки дещо для зменшення податкового тиску вже зроблено, зокрема, встановлено єдиний податок у розмірі 10% (або 6% без урахування акцизного збору) при сплаті ПДВ суми виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) при річному обсягу виручки до 1 млн. грн. Поряд з єдиним податком приватний підприємець (як фізична особа) зобов'язаний сплачувати також:
1) акцизний збір;
2) податок на рекламу;
3) ринковий збір;
4) збір за право використання місцевої символіки;
5) збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотереї;
6) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (приватні підприємці не мають права торгувати лікеро-горілчаними виробами, але можуть продавати, наприклад, пиво, котре, не будучи, як відомо, лікеро-горілчаним напоєм, все-таки підпадає під оподаткування алкозбором);
7) державне мито;
8) митний збір;
9) податок з власників транспортних засобів;
10) збір за забруднення навколишнього середовища;
11) збір за геологорозвідувальні роботи.
Отже, попри певні позитивні зрушення, які відбулися в результаті здійснення рішень щодо створення сприятливих умов для сфери малого підприємництва, основні перешкоди для її розвитку залишилися тими самими, що були в минулі роки. Назвемо їх: суперечливість і неповнота чинних нормативно-правових актів; надмірна зарегульованість ряду економічних процесів та організаційних процедур; невпорядкованість відносин власності і корпоративних прав; відсутність системи фінансування і кредитування; невизначеність податкового законодавства; обтяжлива система оподаткування; нерозвинутість ринкової інфраструктури; відсутність внутрішніх мотивацій для інвестицій і впровадження нових технологій; ускладнена система обліку і звітності; брак професійних знань і досвіду в осіб, зайнятих малим бізнесом, маркетингом, менеджментом і т. п.
На розвиток малого підприємництва негативно впливають несприятлива динаміка макроекономічних показників, падіння виробництва, зростання цін і тарифів на енергоносії, сировину, матеріали, транспортні перевезення і послуги зв'язку, а також неплатоспроможність підприємств. Так, за даними анкетування, проведеного МФК у ряді міст України, серед головних перешкод названо: високі податкові ставки (97% опитаних керівників малих підприємств), велику кількість різних податків (86%), часті зміни податкової звітності (77%), нестабільне законодавство (78%), неплатежі клієнтів (58%), труднощі з одержанням кредитів (52%). Узагальнення інформації, наданої підприємцями, свідчить, що сьогодні в «тіні» перебуває навіть більший сегмент економічної діяльності, ніж у попередні роки. Частка «неофіційної економіки», за висновками МФК, сягає 70% офіційного ВВП України. Згідно з інформацією, одержаною від опитаних, у середньому половина всього обороту не враховується, а відтак, не оподатковується. Результати опитування підприємців, а також статистичні дані про зареєстровані та діючі малі підприємства показують, що незадовільне входження в бізнес зумовлене не станом реєстрації та ліцензування підприємницької діяльності, а наведеними вище причинами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. - Львів, 1999.
2. Економіка підприємства: Підручник / Під заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-е, перероб. та доп. - К., 2001.
3. Зубовський В. Економіка підприємства. - К., 1999.
4. Ейлер В. Экономика предприятия: Курс лекций. - М., 1999.
5. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономика: Принципы, проблемы и политика: В 2 т. - М., 1992.
6. Примак Т. Економіка підприємства. - К., 1999.
7. Раицкий К. Экономика предприятия: Учебник. - М., 1999.
8. Безтелесна Л. Підприємництво у контексті людського розвитку. // Економіка України. - № 12, 2003.
9. Білоус Г. розвиток малого підприємництва в Україні. // Економіка України. - № 2, 2000.
10. Веслов Л. Розвиток підприємництва в умовах трансформації форм власності та шляхи зростання його ефективності. - Львів, 2002.
11. Дьякон Ю. Ще раз про малий бізнес. // Економіка України. - № 7, 2000.
12. Мінін Л., Білоус Г. Про дерегулювання економіки. // Економіка України. - № 3, 1999.
13. Смовженко Т.С. Організаційно-економічна політика сприяння розвиткові підприємництва та механізми її реалізації. - Львів, 2002.
14. Трегобчук В., Вишенський О. Підприємницька діяльність в умовах дерегулювання економіки. // Економіка України. - № 7, 2000.
Подобные документы
Підприємництво як сучасна форма господарювання, його сутність, значення та організаційно-правові форми здійснення. Типологія, середовище та активізація підприємства. Головні проблеми та перспективи конкурентоздатності даної діяльності в Україні.
курсовая работа [31,5 K], добавлен 10.06.2011Підприємництво як сучасна форма господарювання. Формування структур бізнесу. Принципи та умови організації підприємницького бізнесу. Розвиток малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Порівняння розвитку підприємництва у країнах ЄC та в Україні.
курсовая работа [157,8 K], добавлен 04.12.2008Підприємництво як основна форма господарювання. Свобода підприємницької діяльності. Принципи підприємницької діяльності. Організаційні форми підприємництва. Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності. Структура Incoterms 2000.
контрольная работа [30,3 K], добавлен 20.01.2009Поняття та природа підприємницької діяльності. Спектр поглядів на підприємництво в контексті історичного розвитку. Потреба у виникненні бізнесу, підприємництво як його елемент. Основні форми бізнесу. Забезпечення та планування підприємницької діяльності.
курс лекций [197,5 K], добавлен 25.04.2015Правові основи функціонування підприємств, їх класифікація та структура. Об’єднання підприємств, ринкове середовище господарювання. Договірні взаємовідносини і партнерські зв’язки у підприємницької діяльності, її здійснення на міжнародному рівні.
реферат [26,9 K], добавлен 06.11.2011Економічна суть підприємницького договору. Партнерські зв’язки як одна з основних складових діяльності підприємства. Техніко-економічна характеристика ДП "Вино Град" Корпорації "Закарпатсадвинпром". Аналіз договірних взаємовідносин на підприємстві.
курсовая работа [171,7 K], добавлен 23.12.2012Законодавство про підприємництво, як самостійна галузь законодавства. Поняття, правова основа, основні види та форми підприємництва в Україні. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Тимчасові заборони на проведення діяльності.
реферат [20,8 K], добавлен 26.11.2008Сутність, функції і види підприємництва; суб'єкти підприємницької діяльності. Труднощі і суперечності становлення вітчизняного малого бізнесу та перспективи його розвитку. Причини, що впливають на ефективність господарської діяльності в Україні.
курсовая работа [412,3 K], добавлен 31.01.2014Основні положення теорії та практики підприємництва як провідної форми господарювання в сучасних умовах ринкової економіки в Україні. Практичні завдання з актуальних питань підприємницької діяльності, приклади та можливі варіанти їх розв’язання.
учебное пособие [4,2 M], добавлен 12.07.2010Мале підприємництво, сутність та еволюція розвитку. Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Механізм оподаткування, проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва в Україні. Зарубіжний досвід функціонування малого підприємництва.
курсовая работа [107,5 K], добавлен 20.03.2011
