Сутність та основи управління оборотним капіталом підприємства

Зміст

Вступ

1. Сутність та основи управління оборотним капіталом підприємства

1.1. Економічна сутність оборотного капіталу підприємства

1.2. Зміст та завдання управління оборотним капіталом підприємства

2. Управління оборотним капіталом підприємства

2.1. Загальна характеристика фінансово-економічної діяльності підприємства

2.2. Управління складом та структурою оборотного капіталу підприємства

2.3. Управління джерелами формування оборотного капіталу підприємства

3. Резерви та шляхи активізації управління оборотним капіталом підприємства

3.1. Резерви підвищення ефективності використання оборотним капіталом підприємства

3.2. Шляхи активізації управління оборотним капіталом підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Останнім часом в умовах становлення ринкових відносин в незалежній Україні загальний фінансовий стан та інвестиційна діяльність як приватизованих, так і державних підприємств значно погіршилися. Лише за минуле десятиріччя обсяг матеріальних запасів на вітчизняних промислових підприємствах зменшився більше, ніж 1/3, грошових коштів та відвантаженої продукції - на 6 і 11% відповідно, величина дебіторської заборгованості зросла більше, ніж в 1,5 рази.

Зростання обсягів дебіторської заборгованості нібито свідчить про поліпшення збуту продукції, прискорення обертання оборотних активів, але це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні зменшення обсягів виробництва продукції. Скорочення залишків коштів свідчить не стільки про високий рівень управління грошовими потоками, скільки прогострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою.

Наведені дані говорять про те, що українські підприємства опинилися в скрутній фінансовій ситуації через загальноекономічну кризу, дефіцит фінансових ресурсів, низьку купівельну спроможність суб'єктів господарювання та інші фактори.

Вагомим резервом в напрямку покращення діяльності підприємств є підвищення ефективності використання їх оборотного капіталу, який займає значну питому вагу в структурі активів підприємств. Важлива роль у реалізації поставлених завдань належить економічному аналізу як одній із функцій управління.

Про актуальність теми курсової роботи свідчить і те, що підприємництво в Україні потребує сучасного теоретичного, методологічного та методичного забезпечення управління оборотним капіталом , наукових рекомендацій щодо процесів формування та використання оборотних активів.

Суттєвий внесок у вивчення проблем управління оборотними активами підприємств зробили В. Ковальов, Є. Стоянова, О. Єфімова, І. Бланк, Джеймс Ван Хорн та інші науковці.

Незважаючи на значну кількість публікацій, що освітлюють окремі аспекти проблем управління оборотним капіталом, дослідження цього процесу, його сутності, особливостей, факторів, що впливають на здійснення управління поточними активами підприємства вимагають подальшої розробки.

Актуальність і важливість питань управління оборотним капіталом і велике значення цього процесу для фінансово-господарської діяльності підприємств в сучасних ринкових умовах господарювання обумовили вибір теми, мету і послідовність наукового дослідження.

Мета курсової роботи полягає в здійсненні економіко-теоретичного аналізу сутності управління оборотним капіталом підприємства, виявленні внутрішніх резерві підвищення ефективності цього процесу та розробці пропозицій щодо оптимізації формування оборотних активів підприємства та поліпшення їх використання.

Теоретичною і методологічною базою дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжних вчених - економістів, діалектичний метод пізнання, а також конкретно-економічні методи - економічного і статистичного аналізу, групування, аналітичного порівняння та інші.

Інформаційною базою для здійснення аналізу оборотного капіталу підприємства стала звітність підприємства “Удай” за 2005-2007 роки його діяльності (балансові звіти підприємства на 01.01.05, 01.01.06, 01.01.07 - форма № 1, звіти про фінансові результати підприємства за 2005-2007 роки - форма №2), а також довідкові дані фінансової служби товариства, в тому числі, бухгалтерії, планово-економічного та фінансового відділу.

Поряд з аналізом визнаються шляхи покращення використання оборотного капіталу, проілюстровані проблеми, з якими стикаються підприємства в умовах кризи.

При написанні роботи були враховані вимоги чинного законодавства, законів України, постанов та інших документів Кабінету Міністрів. Це дало змогу поєднати теоретичний матеріал роботи з можливостями практичного дослідження.

1. Сутність та основи управління оборотним капіталом підприємства

1.1. Економічна сутність оборотного капіталу підприємства

Великий внесок у вирішення окремих проблем, пов'язаних з розробкою методологічних, організаційних, інформаційних аспектів розвитку економічного аналізу в цілому, і аналізу оборотного капіталу зокрема, зробили такі вчені як І.О. Бланк, В.В. Ковальов, Є.С. Стоянова, В.В. Богачаров, О. В. Єфімова, А. М. Павліковський, В.В. Сопко, А.М. Кінг, Джеймс В. Хорн.

У переважній частині робіт оборотний капітал розглядається або як виключно економічна категорія, і тоді на перший план висувається матеріально-речовинна сторона оборотного капіталу; або як суто фінансова категорія, і тоді переважна увага приділяється джерелам формування оборотного капіталу. Між тим, двоїстість природи капіталу полягає у його як матеріально-речовинній, так і у вартісній (грошовій) характеристиках, у тому, що капітал є і джерелом, і результатом діяльності підприємства незалежно від специфіки виробничої діяльності, тобто у тому, що оборотні активи завжди відображають характер розміщення інвестованого у процес господарської діяльності капіталу.

У зарубіжній економічній літературі певні автори характеризують оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такій спосіб дається визначення і власного оборотного капіталу.

Тому, на мою думку, досліджуючи сутність оборотного капіталу необхідно врахувати три аспекти: політекономічний, управлінський та фінансовий.

Політекономічний аспект вивчення потребує використання єдиної методології визначення сутності та вартісного змісту оборотного капіталу, а також дослідження функцій, які він виконує на стадіях кругообороту та у фазах відтворення.

Управлінський аспект питань реалізується шляхом створення інформаційної системи для внутрішнього управління підприємством і фокусує увагу на майбутніх результатах, тобто передбачає проведення перспективного аналізу оборотного капіталу з метою створення моделі управління фінансовим станом підприємства.

Фінансовий аспект реалізується завдяки впровадженню в аналітичний процес створених моделей управління основними елементами оборотних активів, концентрує увагу на реєстрації і класифікації фінансових операцій та підготовці фінансових звітів, і передбачає проведення ретроспективного аналізу оборотного капіталу з метою врахування результатів, одержаних у ході аналізу, у майбутній роботі.

Отже, правильне розуміння економічної сутності оборотного капіталу потребує насамперед усвідомлення його фінансово-грошової природи.

Узагалі поняття “капітал” виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найширше, найзагальніше поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії грошовий капітал розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не тільки як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромаджування необхідних запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції : у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов”язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації, яка триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на товарній стадії кругообігу, водночас є і початковою стадією наступного створення нової вартості.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г - Т… В… Т' - Г',

де Г - гроші, що авансуються;

Т - предмети праці (товар);

В - виробництво;

Т' - готова продукція (товар);

Г' - гроші, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г'= Г+?Г, тобто коли відбудеться приріст грошей проти авансової суми.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Активи підприємства, мають для діяльності підприємства аналогічну значущість як і категорія капіталу.

Вони являють собою контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати дохід, постійний оборот яких в процесі використання пов'язаний з фактором часу, ризику і ліквідності.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежить від того, в якій сфері він функціонує: виробничій, торгово-посередницькій, сфері послуг (у тім числі фінансових).

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувальні предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Окрім виробничих фондів на підприємстві для забезпечення його безперервної роботи необхідні кошти, які обслуговують процес реалізації і збуту продукції, їх називають фондами обігу.

До них відносять:

1. Готова продукція на складі підприємства.

2. Готова продукція, що відвантажена і знаходиться в дорозі (виконані, але не оплачені роботи).

3. Грошові кошти на поточному та інших рахунках в банку.

4. Грошові кошти у касі підприємства.

5. Грошові кошти у незавершених розрахунках ( сума виданих авансів, інша дебіторська заборгованість).

6. Короткострокові фінансові вкладення (депозитні вклади, акції, облігації, сертифікати банків).

7. Інша дебіторська заборгованість (заборгованість робітників за проживання у гуртожитку, дитячі садки).

Отже, оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

1.2 Зміст та завдання управління оборотним капіталом підприємства

Найбільш цілісне визначення сутності управління оборотним капіталом можна дати, ознайомившись з роботами відомого науковця І. О. Бланка, за яким управління оборотним капіталом являє собою систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов”язаних із встановленням оптимальних параметрів його обсягу і структури, задоволенням потреб підприємства в окремих його видах та залученням з різних джерел і в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства, забезпеченням умов оптимізації процесу його обертання.

Необхідно зазначити, що у вітчизняній теорії та практиці управління оборотним капіталом підприємства досить повно та цілісно визначено зміст, цілі й задачі, а також функції фінансового менеджменту в сфері оборотного капіталу підприємства. Проте, на мою думку, система управління оборотними активами підприємства потребує подальших досліджень, спрямованих на удосконалення та конкретизацію її функцій з позиції адаптації до сучасного етапу розвитку фінансів та економіки України в цілому.

Механізм управління оборотним капіталом являє собою систему елементів, що регулюють процес розробки та реалізації управлінських рішень в цій сфері .

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Цільовою настановою політики керування оборотним капіталом є визначення обсягу і структури поточних активів, джерел їхнього покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої й ефективної фінансової діяльності підприємства. Взаємозв'язок даних факторів результативних показників досить очевидний. Хронічне невиконання зобов'язань перед кредиторами може привести до розриву економічних зв'язків із усіма наслідками, що звідси випливають.

Політика керування оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком утрати ліквідності й ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих завдань:

1. Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов'язання і можливо, оголосить про банкрутство. Підприємство, що не має достатнього рівня оборотного капіталу, має високий рівень ризику неплатоспроможності.

2. Забезпечення прийнятого обсягу, структури і рентабельності активів. Відомо, що рівні відповідних поточних активів по-різному впливають на прибуток. Наприклад, високий рівень виробничо-матеріальних запасів вимагає відповідно значних поточних витрат, у той час як різноманітний асортимент готової продукції надалі може сприяти підвищенню обсягів реалізації і збільшенню доходів. Кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, повинно бути розглянуте як позиції рентабельності даного виду активів,. Так і з позиції оптимальної структури оборотних коштів.

2. Зміст та завдання управління оборотним капіталом підприємства

2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика підприємства

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо- господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємств і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення .

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства, а також про успішність діяльності підприємства можна дізнатися зі звіту про фінансові результати.

Сільськогосподарське підприємство СТОВ «Удай» розташоване в зоні лісостепу України. Відстань до обласного центру м. Полтава 230 км., від районного центру м. Лубни 30 км., від залізничої станції Вили 15 км., а Солониця 15 км.

В склад господарства входять с. Бієвці, с. Єнківці, СТОВ «Світанок».

Клімат: за даними лубенської метеорологічної станції середньорічна температура повітря на території господарства становить +6 С в окремі роки в зимовий період температура повітря підвищувалася до + 5 в результаті чого сніг на полях розтає, посіви озимих культур оголюються і при посиленні морозів пошкоджується. Тривалість вегетаційного періоду 200-206 днів. Середньорічна кількість опадів становить близько 518 мм в т.ч. за вегетаційний період 310 мм.

СТОВ «Удай» невелике за розмірами господарство. Основний напрямок тваринницький, молочно м'сного напряму, з вирощуванням зерна і механічних культур.

Грунти: здебільшого потужні мало гумусні зустрічаються в значній кількості опідзолені, світло сірі, сірі і менш сірі чорноземи. В долині річки Сули маються родючі землі, тут же зустрічаються солонцюваті грунти.

Підгрунтові води на пологих та на підвищених місцях на глибині від 6 до 15 м.

Основним джерелом створення запасів вологи в грунті є поверхневі води. В цілому сучасний процес грунтоутворення відбувається переважно під впливом виробничої діяльності людини.

Проведемо розрахунок фінансових показників (коефіцієнтів) по нашому підприємству СТОВ «Удай»

Табл. 2.1 Аналіз майнового стану підприємства

Показники	Формула розрахунку	2005	2006	2007	Нормативне значення	Відхилен-ня (+;-)
1.1. Коефіцієнт зносу основних засобів		0,049	0,094	0,116	Зменшення	0,022
1.2. Коефіцієнт оновлення основних засобів		0,4	0,5	0,3	Збільшення	- 0,2
1.3. Коефіцієнт вибуття основних засобів		0,001	0,002	0,001	Менший ніж коефіцієнт оновлення основних засобів	- 0,001

Табл.2 Аналіз ліквідності підприємства

Показники	Формула розрахунку	2005	2006	2007	Нормативне значення	Відхилення (+;-)
2.1. Коефіцієнт покриття		0,8	0,9	1,2	> 1	0,3
2.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності		0,26	0,27	0,6	0,6 - 0,8	0,33
2.3. Коефіцієнт швидкої ліквідності		0,0036	0,0004	0,0018	>0 збільшення	0,0014
2.4. Чистий оборотний капітал		996,2	498,7	2439,1	>0 збільшення	1940,4

Табл. 3 Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

Показники	Формула розрахунку	2005	2006	2007	Нормативне значення	Відхилення (+;-)
3.1. Коефіцієнт платоспроможності		0,43	0,39	0,29	>0,5	- 0,10
3.2. Коефіцієнт фінансування		1,36	1,57	1,98	<1 зменшення	0,41
3.3. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами		0,20	0,08	0,18	>0,1	0,10
3.4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу		0,23	0,09	0,27	>0 збільшення	0,18

Табл. 4 Аналіз ділової активності підприємства

Показники	Формула розрахунку	2005	2006	2007	Нормативне значення	Відхилення (+;-)
4.1. Коефіцієнт оборотності активів		0,21	0,16	0,35	збільшення	0,19
4.2. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		1,52	1,22	1,12	збільшення	- 0,10
4.3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		3,16	2,74	5,81	збільшення	3,07
4.4. Строк погашення дебіторської заборгованості (днів)		116	133	63	зменшення	- 70
4.5.Строк погашення кредиторської заборгованості (днів)		240	299	326	зменшення	27
4.6. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів		1,15	0,95	2,03	збільшення	1,08
4.7. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)		0,38	0,38	0,81	збільшення	0,43
4.8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу		0,56	0,51	1,07	збільшення	0,56

5. Табл. Аналіз рентабельності підприємства

Показники	Формула розрахунку	2005	2006	2007	Нормативне значення	Відхилення(+;-)
5.1. Коефіцієнт рентабельності активів		0,06	0,09	0,09	>0 збільшення	0
5.2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу		0,22	0,18	0,18	>0 збільшення	0
5.3. Коефіцієнт рентабельності діяльності		0,27	0,29	0,25	>0 збільшення	- 0,04
5.4. Коефіцієнт рентабельності продукції		0,26	0,25	0,27	>0 збільшення	0,02

2.2 Управління складом та структурою оборотного капіталу підприємства

Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничий сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні тільки для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах ураховується змінне обладнання, а в добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків. Вона є різною для різних підприємств та галузей народного господарства та залежить від тривалості виробничого циклу, умов реалізації та збиту продукції. Як правило на промислових підприємствах 70-75% складають обігові фонди, а 25-30% фонди обігу.

Обігові кошти підприємства класифікують за такими основними ознаками:

а) за джерелами формування

власні обігові кошти, що сформовані підприємством із власних джерел фінансування;

залучені обігові кошти - сформовані підприємством зі залучених джерел фінансування;

б) за участю в процесі виробництва і реалізації продукції

оборотні фонди, до яких належить частина обігових коштів, що обслуговують процес виробництва продукції, тобто обігові кошти, вкладені у виробничі запаси (сировину, матеріали, напівфабрикати, МШП) та у виробництво (незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів);

фонди обігу, які включають ту частину обігових коштів, що обслуговує процес реалізації продукції, тобто обігові кошти, вкладені в готову продукцію, грошові кошти ті їх еквіваленти, дебіторську заборгованість;

в) за способом обгрунтування потреби

нормовані обігові кошти, до яких належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складах;

ненормовані обігові кошти - грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість тощо.

Питома вага вартості окремих складових обігових коштів підприємства у загальній їх вартості характеризує їхню структуру.Структура обігових коштів має свої особливості на підприємствах різних галузей економіки держави. Для забезпечення ефективності функціонування кожного підприємства важливо визначити і встановити оптимальний склад і структуру його обігових коштів.

Формування обігових коштів підприємства має грунтуватися на таких основних принципах: самостійне розпорядження своїми обіговими коштами; визначення оптимальної потреби обігових коштів через їх нормування; використання раціональних джерел фінансування обігових коштів; контроль і аналіз ефективності використання обігових коштів для прискорення їх обертання.

Якщо склад, структура і наявність оборотних коштів відповідатимуть запланованому обсягу виробництва й реалізації, то підприємство отримуватиме прибуток з мінімальними витратами.

2.3 Управління джерелами формування оборотним капіталом підприємства

Реформування, реструктуризація економіки на ринкових засадах супроводжується зменшенням впливу держави та командно-адміністративних важелів у структурі власності та джерелах фінансування підприємницької діяльності.

З'ясування джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою фінансової роботи на підприємстві.

Недостатність таких джерел призводить до недостатнього фінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Натомість надлишок оборотних коштів на підприємстві спричинює створення наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволікання оборотних коштів з господарського обороту, зниження відповідальності за цільове й раціональне використання як власних , так і позичених (залучених) коштів.

Підприємства формують оборотні кошти за рахунок власних і залучених фінансових ресурсів.

Власний оборотний капітал багато важить в організації кругообігу грошових коштів, забезпечує майнову й оперативну самостійність, фінансову стійкість підприємства.

Підприємства, що вводяться в дію, залежно від їхніх організаційно-правових форм створюють власні оборотні кошти за рахунок пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходжень від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються в статутний фонд новоствореного підприємства.

На діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є чистий прибуток підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також сталі зобов'язання.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позичкових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі зобов'язання. Це кошти цільового призначення, які в результаті певної системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обороті підприємств, однак йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі зобов'язання -- це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі зобов'язання, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновку, що сталі зобов'язання взагалі зникли. Річ у тім, що нова методика визначення власних оборотних коштів підприємства не розмежовує сталих і короткотермінових зобов'язань. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.

З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного керування ними підприємства мають змогу планувати сталі зобов'язання, тобто це джерело, по суті, є планованою кредиторською заборгованістю. Залежно від виду сталих зобов'язань можуть застосовуватись різні методики їхнього розрахунку.

Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість і то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 19-го числа кожного місяця, а за другу половину -- 4-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває триденна сума заробітної плати.

Величина мінімальної заборгованості робітникам та службовцям із заробітної плати визначається за формулою:

де З_м -- мінімальна заборгованість із заробітної плати, грн;

Ф -- плановий фонд оплати праці за квартал, грн;

Д -- кількість днів з початку місяця до дня виплати заробітної плати.

Приклад

Якщо плановий фонд оплати праці за квартал установлено в сумі 5700 тис.грн, а заробітна плата виплачується робітникам 4-го числа кожного місяця, то Д = 3.

тис. грн.

Нарахування на заробітну плату визначаються за чинними нормативами (страховими тарифами внесків) у відсотках до заробітної плати. Ці тарифи внесків є такими: у фонд соціального страхування -- 4 %, у Пенсійний фонд -- 32 %, у фонд зайнятості населення -- 1,5 %, разом 37,5 %. Отже, сума нарахувань у нашому прикладі становитиме 71,0 тис. грн

Загальна сума кредиторської заборгованості, яка постійно перебуває у розпорядженні суб'єкта господарювання, на кінець планового кварталу -- 261 тис. грн (190 + 71). У фінансовий план включається не загальна величина цієї заборгованості, а її змінена (приріст або зменшення) за плановий період.

Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів створюється переважно через нарахування на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продукції щомісяця, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів є джерелом формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році.

Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатись і спрощеним методом, виходячи із суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі зобов'язання і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих зобов'язань визначається відповідно до програми виробництва, умов здавання продукції і порядку розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів слід планувати не всю суму сталих зобов'язань, а тільки приріст її в плановому році, оскільки базову суму вже враховано в попередні роки.

Застосування різних джерел фінансування обігових коштів впливає на швидкість їх обертання, на витрати підприємства та його фінансові результати.

Розмір оборотних коштів підприємства не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щороку уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Крім того, на підприємствах може траплятись несвоєчасне надходження коштів за відвантажену продукцію, нагромадження на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасне і неповне виконання договірних зобов'язань постачальниками, ідо викликає потребу в додаткових коштах.

Задовольнити цю потребу власними засобами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти тільки за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, бо це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності.

Як водиться, підприємство залучає фінансові ресурси у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських кредитів полягає у фінансуванні витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, з виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно пов'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Беручи до уваги складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки для гарантування повернення коштів, що надаються в позичку, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашений кредиту.

Планування потреби в позичкових оборотних коштах включає обчислення необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Сума кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.

Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обороту.

Вексель -- це найпростіша й найпоширеніша форма кредитних грошей. Його виписує боржник і передає кредиторові. Сам факт видачі векселя означає перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і за неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає потреба відкладання платежів. Якщо постачальник погоджується на це, то від споживача замість грошей за поставлену продукцію він одержує вексель чи інше боргове зобов'язання.

Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обіг оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обороті підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

Інакше кажучи, кредиторська заборгованість -- це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають: за розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог; за векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється внаслідок порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обороті неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.

У разі кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі, на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають в грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають в грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої є кредиторська заборгованість.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

власні та прирівняні до них;

залучені;

інші.

Від джерел формування оборотних коштів значною мірою залежить швидкість їхнього обороту й ефективність їх використання. Раціональне формування джерел оборотних коштів (власних і залучених) справляє чималий позитивний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.

3 Резерви та шляхи активізації управління оборотним капіталом підприємства

3.1 Резерви підвищення ефективності використання оборотним капіталом підприємства

Більш результативного використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних товарно-матеріальних цінностей;

скорочення терміну оборотності дебіторської заборгованості;

збільшення терміну оборотності кредиторської заборгованості.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів - це різниця між потребою в оборотних коштах підприємства, розрахованою на підставі планової чи фактичної оборотності звітного року і сумою оборотних коштів, з якою виконано виробничу програму наступного за звітного року. Інакше кажучи, відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з такою самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

3.2 Шляхи активізації управління оборотним капіталом підприємства

Основними напрямками роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів є:

визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх обсягів до оптимально значення;

визначення обсягу залучених коштів і облік ефективності їх використання за допомогою будь-яких методів;

визначення нормативу оборотних коштів і приведення власних оборотних коштів до цього значення;

вживання заходів, що до повернення у розпорядження підприємства суми дебіторської заборгованості;

припинення виконання робіт для неплатоспроможних замовників;

визначення обсягу виробництва продукції з урахуванням рівня беззбитковості виробництва;

скорочення управлінських, усунення непродуктивних витрат, інтенсифікація методів виробництва;

поступове збільшення обсягу статутного фонду підприємства для фінансування власних оборотних коштів.

Висновки

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від стану та ефективності використання його оборотного капіталу. Оборотний капітал (обігові кошти) - це кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необходні для забезпечення на підприємстві безперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку. Обігові кошти підприємства поділяють на власні і залучені, нормовані і ненормовані. Оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Обігові кошти необхідні для здійснення всіх видів діяльності підприємства. Важливим завданням фінансових служб є обгрунтування розміру (нормативу) та визначення оптимального співвідношення між складовими обігових коштів підприємства. Особливу увагу слід приділяти оптимізації структури обігових коштів, дослідженню резервів прискорення їх обертання. Оцінку ефективності використання обігових коштів здійснюють за системою показників, яка дозволяє визначити основні напрями поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його конкурентоздатності на ринку.

Оборотні засоби представляють собою сукупність оборотних фондів та фондів обігу.

Оборотні фонди підприємства - частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається у технологічному циклі виготовлення продукції, змінюючи при цьому свою натуральну речову форму та повністю переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Оборотні фонди підприємства складають наступні елементи:

1. ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ - це предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес та знаходяться на складі підприємства у вигляді запасів (сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі запчастини).

2. НЕЗАВЕРШЕНЕ ВИРОБНИЦТВО - це продукція, що вступила у виробничий процес, але не пройшла всіх стадій обробки (матеріали, деталі, вироби, які знаходяться в процесі виробництва, напівфабрикати власного виробництва), а також встановлених випробувань на даному підприємстві, не укомплектована та не прийнята замовником.

3. ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ - це витрати на підготовку і освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому ( плата за ліцензії, передплата газет, журналів, інші витрати, які здійснюються одноразово, а за допомогою методів бухгалтерського обліку розподіляються як поточні).

Список використаної літератури

Книги, журнали, інше (у хронологічній послідовності)