ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС, ЙОГО ЗАГАЛЬНІ ТА ПРІОРІТЕТНІ НАПРЯМИ

1.1 Сутнісно-змістова характеристика НТП

1.2 Загальні та пріоритетні напрями НТП

РОЗДІЛ ІІ. СУТНІСТЬ НТР ТА ЇЇ ОСНОВНІ ЕТАПИ

2.1 Науково технічна революція

2.2 Основні риси НТР

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ЕТАПУ НТР ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОГРЕС

3.1 Мікропроцесорна революція

3.2 Інформаційне суспільство

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

ВСТУП

Поступальний розвиток суспільного виробництва, його постійне вдосконалення є фундаментальними закономірностями економічного життя людства. Він заснований на прогресі науки і техніки.

Наука -- це особливий вид людської діяльності, спрямованої на виробництво нових знань про природу, суспільство та мислення. Під поняттям техніка розуміють сукупність засобів праці, що використовуються у виробничих цілях та для задоволення особистих потреб людини.

Нові знання матеріалізуються в нових засобах праці, задоволення одних потреб породжує інші. З'являються нові ідеї та розробки, створюються досконаліші техніка, технологія і предмети споживання. Вони зумовлюють і формують необхідні умови для подальших кількісних та якісних зрушень у сфері наукових досліджень, технічних розробок виробництва та споживання. Така приблизно схема дії науково-технічного прогресу, що є безперервним процесом розвитку науки, техніки, технології, виробництва і споживання.

Науково-технічний прогрес здійснюється у двох формах: еволюційній та революційній.

Еволюційна форма НТП має місце, коли техніка і технологія, що застосовуються у виробництві, удосконалюються на основі вже відомих наукових знань. Прикладом цієї форми НТП є розвиток енергетичної техніки, заснованої на принципі використання кінетичної енергії пари -- від простої парової машини до парогенераторів величезної потужності.

Революційна форма НТП означає перехід до техніки і технології, що побудовані на принципово нових наукових ідеях. Прикладом цієї форми є перехід від ручних знарядь праці до машинних, заміна енергії пари на електричну, застосування лазерної та інших сучасних технологій тощо.

Винахід та запровадження у виробництво принципово нових науково-технічних розробок призводять до суттєвих змін у трудовому процесі, передбачають розширення продуктивних можливостей людства. Тому в цьому випадку йдеться про науково-технічну революцію.

Науково-технічна революція є якісним стрибком у розвитку продуктивних сил г суспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях. Такі перевороти в науці, техніці та виробництві відбуваються регулярно. Останній з них розпочався в середині 50-х років XX ст., коли було створено перший комп'ютер, коли людина почала використовувати енергію атомного ядра та займатися генною інженерією. Новий зліт НТР розпочався з розвитком наприкінці XX ст. мережі Internet. Головними особливостями сучасної науково-технічної революції є універсальність, комплексність. На основі фундаментальних відкриттів у різних галузях людських знань змінюються всі елементи виробничого процесу: предмети праці, засоби праці й сама праця людини.

Зміни у предметах праці знаходять своє вираження у використанні нових синтетичних матеріалів з спеціально сконструйованими властивостями (пластмаси, напівпровідники, композиційні матеріали, штучні алмази тощо).

Перетворення у засобах праці та знаннях пов'язані насамперед з появою автоматичної техніки, комп'ютерних технологій.

Автомати -- це машини, які поряд з традиційними трьома елементами (двигун, передавальний механізм і робоча машина) мають ще й четвертий -- пристрій, що контролює і регулює процес виробництва.

Техніка з програмним управлінням дає змогу подолати межі виробництва, зумовлені психофізіологічними можливостями людини. Крім того, застосування комп'ютерної техніки відкриває широкий доступ до всього потоку науково-технічної інформації, накопиченої людством. Тим самим праця попередніх поколінь, яку містить ця інформація, може бути оперативно залучена до будь-якого виробничого процесу. Завдяки цьому наука стає безпосередньо продуктивною силою суспільства, постійним фактором її примноження.

Зміст праці -- це поняття, що характеризує взаємодію особистих і речових факторів процесу праці, обсяг і структуру трудових функцій людини, її професійні знання, необхідні виробничі навички.

Зміст праці є складною категорією, що охоплює значне коло явищ взаємодії людини і природи. Можна виділити як елементи змісту праці такі категорії, як "продуктивна сила", "інтенсивність", "якість", "складність" і "важкість" праці.

Продуктивна сила праці характеризує технічні, організаційні, культурні та інші можливості виробничої діяльності людини. Це об'єктивні відносно робітника обставини праці, які зумовлюють його дієздатність та результативність зусиль, наприклад технічні параметри обладнання, рівень загальної та професійної культури, методи організації праці, що застосовуються, родючість землі тощо. Продуктивність праці виражається в дієздатності робочої сили.

Повнота реалізації можливостей, закладених у продуктивну силу праці, значною мірою залежить від її інтенсивності.

Інтенсивність праці характеризує обсяг трудових витрат на одиницю робочого часу, напругу праці. Кожна людина за визначений проміжок робочого часу (день, годину) здатна витратити певну кількість своєї робочої сили (фізіологічних, фізичних, розумових зусиль тощо). Залежно від її обсягу (рівня інтенсивності праці) повністю або частково реалізується наявна продуктивна сила праці.

Особливості витраченої робочої сили, відмінності її з точки зору внутрішніх властивостей характеризує категорія якість праці. Остання відбиває рівень професійної майстерності робітника, його освіченість, сумлінність, творчість, комунікабельність тощо.

Характеристику функцій, що виконують робітники у виробничому процесі, дає така категорія, як складність праці.

У будь-якому трудовому процесі на організм людини впливає фактор виробничого середовища. Останній характеризує така категорія, як важкість праці.

Усі ці категорії відображують різні сторони трудової діяльності людини. За зміною їх стоять зрушення в змісті праці, що відбуваються під впливом науково-технічної революції.

Автоматизація та комп'ютеризація суттєво розширюють виробничі можливості працівників, значно збільшуючи плідність їх зусиль. Отже, НТР є могутнім фактором розвитку продуктивної сили праці.

РОЗДІЛ І. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС, ЙОГО ЗАГАЛЬНІ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ

1.1 Сутнісно-змістова характеристика НТП

Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються передовсім науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовому значенні-- це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

НТП можна тлумачити також як процес нагромадження та практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему «наука - техніка - виробництво», що охоплює кілька стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) протягом певного часу; техніко-економічне, екологічне й соціальне старіння виробів, їхня постійна заміна новими, ефективнішими зразками.

НТП властиві еволюційні (зв'язані з накопиченням кількісних змін) та революційні (зумовлені стрибкоподібними якісними змінами) форми вдосконалення технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції. До еволюційних форм НТП відносять поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технології їхнього виготовлення, модернізацію або створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах того самого покоління техніки, а до революційних - зміну поколінь техніки й кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних ідей, загально-технічні (науково-технічні) революції, у процесі яких здійснюється масовий перехід до нових поколінь техніки в провідних галузях виробництва.

1.2 Загальні та пріоритетні напрями НТП

Науково-технічний прогрес, що завжди здійснюється у взаємозв'язаних еволюційних і революційних його формах, є домінантою (визначальним чинником) розвитку продуктивних сил, невпинного підвищення ефективності виробництва. Він безпосередньо впливає передовсім на формування й підтримування високого рівня техніко-технологічної бази виробництва, забезпечуючи неухильне зростання продуктивності суспільної праці. Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а для кожного з них - пріоритети принаймні на найближчу перспективу (рис. 1).

За умов сучасних революційних перетворень у технічному базисі виробництва ступінь його технічної досконалості та рівень економічного потенціалу в цілому визначаються прогресивністю використовуваних технологій - способів одержання й перетворювання матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції. Технологія стає завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва. Якщо раніше її вважали забезпечуючою підсистемою виробництва, то зараз вона набула самостійного значення, перетворившись на авангардний напрям НТП.

Сучасним технологіям властиві певні тенденції розвитку й застосування. Головними з них є: по-перше, перехід до малостадійних процесів через поєднання в одному технологічному агрегаті кількох операцій, що раніше виконувались окремо; по-друге, забезпечення в нових технологічних системах мало або безвідходності виробництва; по-третє, підвищення рівня комплексності механізації процесів на засаді застосування систем машин і технологічних ліній; по-четверте, використання в нових технологічних процесах засобів мікроелектроніки, що дає змогу одночасно з підвищенням ступеня автоматизації процесів досягати більш динамічної гнучкості виробництва.

Рис. 1 Загальні та пріоритетні напрями НТП.

Технологічні методи все більше й усе частіше визначають конкретну форму і функції засобів та предметів праці, а отже, ініціюють появу інших напрямків НТП, витискують з виробництва технічно та економічно застарілі знаряддя праці, породжують нові машини та устаткування, засоби автоматизації. Зараз принципово нові види техніки розробляються й виготовляються під нові технології, а не навпаки, як це було раніше, коли панував примат засобів праці.

НТП у галузі знарядь праці довів, що технічний рівень та якість сучасних машин (устаткування) безпосередньо залежать від прогресивності характеристик застосовуваних для їхнього виробництва конструкційних та інших допоміжних матеріалів. Звідси випливає величезна роль створення й широкого використання нових матеріалів, що характеризує один з важливих напрямків НТП.

У галузі предметів праці варто виділити такі тенденції НТП:

1) істотне поліпшення якісних характеристик матеріалів мінерального походження, стабілізація і навіть зменшення питомих обсягів їхнього споживання; 2) інтенсивний перехід до застосування у все більшій кількості легких, міцних й корозійностійких кольорових металів (сплавів), що став можливим унаслідок появи принципово нових технологій, які значно зменшили вартість їхнього виробництва; 3) істотне розширення номенклатури і форсоване нарощування обсягів продукування штучних матеріалів із наперед заданими та унікальними властивостями.

Перша тенденція виявляється в значному збільшенні випуску низьколегованої сталі, листового і термообробленого прокату, поширенні порошкової металургії, беззливкового прокату кольорових металів, що забезпечують підвищення надійності й зниження металомісткості різних технічних конструкцій; друга тенденція - у всезростаючому використанні як конструкційних матеріалів алюмінію, титану, магнію та їхніх сплавів, що уможливлює кількаразове (2--10 разів) зменшення маси машин (устаткування), транспортних засобів тощо; третя тенденція, найперспективніша за своєю прогресивністю та економічною ефективністю, - у випереджаючому розвитку виробництва полімерних, композиційних (полімерних із наповнювачем) і керамічних матеріалів, що порівняно з традиційними мають більш високу термічну, абразивну та ерозійну стійкість, меншу питому щільність, є інертними до агресивних середовищ, а нерідко мають цілком унікальні властивості, завдяки чому стають незамінимими конструкційними матеріалами для багатьох найновіших типів сучасної техніки.

До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнучкості й продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рівня їхньої механізації та автоматизації -- інтегрованого та завершального напрямку НТП. Механізація й автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці; машинною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно переходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми.

За умов інтенсифікації виробництва, гострої необхідності багаторазового зростання продуктивності праці та радикального поліпшення її соціологізації, докорінного підвищення якості продукованих виробів автоматизація виробничих процесів стає стратегічним напрямком НТП для підприємств більшості галузей народного господарства. Пріоритетне завдання полягає в забезпеченні комплексної автоматизації, оскільки впровадження окремих автоматичних машин та агрегатів часто не дає бажаного економічного ефекту, через значний залишок ручної праці. Новий і досить перспективний напрямок комплексної автоматизації зв'язано зі створенням і впровадженням гнучких автоматизованих виробництв. Форсований розвиток таких виробництв, передовсім у машинобудуванні та деяких інших галузях, зумовлено об'єктивною необхідністю постійно забезпечувати високоефективне використання дорогого автоматичного устаткування і достатню мобільність виробництва з частим оновленням номенклатури продукції.

РОЗДІЛ ІІ. СУТНІСТЬ НТР ТА ЇЇ ОСНОВНІ ЕТАПИ

2.1 Науково технічна революція

З виникненням людського суспільства поступово відбувався розвиток технологічного способу виробництва, вдосконалювалася техніка, накопичувалися знання про навколишнє середовище, про природу людини, її діяльність тощо. Але розвиток науки і техніки у докапіталістичних формаціях здійснювався відокремлено. І лише у XVI--XVIII ст. почався процес поступового зближення наукового й технічного прогресу.

Науково-технічний прогрес (НТП) має еволюційну та революційну форми розвитку. Як загальноісторична закономірність, він виник лише у період промислової революції кінця XVIII -- початку XIX ст. Еволюційна форма науково-технічного прогресу характеризується поступовими змінами у розвитку науки і техніки, вдосконаленням традиційних видів техніки, виробництва. Революційна форма НТП означає появу принципово нових видів техніки, предметів праці, фундаментальних наукових відкриттів, їх практичного застосування та ін., тобто докорінної революційної зміни технологічного способу виробництва.

В історії НТП виділяють дві промислові революції (одна наприкінці XV11I -- на початку XIX ст.; друга -- в останній третині XIX ст.-- на початку XX ст., її ще називають електротехнічною революцією) і науково-технічну революцію, яка почалася в середині 50-х років XX ст. і триває у наш час.

У ході першої промислової революції спеціалізація знарядь праці, інструментів в умовах мануфактурного , розвитку капіталізму в промисловості поступово готує основу для появи спеціалізованих машин, переходу до другого етапу у розвитку техніки -- крупного машинного виробництва, до виникнення істотно нового технологічного способу виробництва.

Машини. Спочатку машина складалася з тих самих знарядь праці та інструментів, які використовувалися у мануфактурному виробництві. Але якщо раніше вони були в руках людини.

то тепер стають органами машини. Це розв'язує суперечність між людиною і знаряддям праці, оскільки машина може одночасно використати набагато більше знарядь значно більших розмірів, потужності. Внаслідок цього виникає потреба у нових джерелах енергії -- з'являється парова машина.

Тепер вже машина складається з: робочої машини, яка приводить у дію знаряддя праці; двигуна, який забезпечує машину енергією; передавального механізму (або приводу), який служить для передачі енергії від двигуна до робочої машини. У промисловій революції XVIII -- початку XIX ст. головним було винайдення робочої машини, що згодом зумовило докорінні зміни в інших частинах машини.

Перші машини з'явилися внаслідок поступового нагромадження емпіричних знань, але з цього моменту техніка стає результатом цілеспрямованого вивчення законів природи, результатом матеріалізації наукових відкриттів, наука починає перетворюватися на специфічну продуктивну силу. У свою чергу, технічний прогрес стає надзвичайно сильним стимулом розвитку науки.

Основною формою підприємства на цій стадії розвитку капіталізму в промисловості є фабрика, а технологічний спосіб виробництва вперше ґрунтується не на ручній праці, а на праці машин. Дальший розвиток системи машин, перехід до комплексної механізації виробництва вимагав кваліфікованих робітників, верстатників, наладчиків, спеціалістів з виготовлення нової техніки тощо. Підвищується загальноосвітній рівень робітників. Наприкінці XIX -- на початку XX ст. типовою була початкова освіта, а наприкінці 40-х -- на початку 50-х років XX ст. -- середня освіта. Внаслідок цього, а також завдяки зменшенню надмірного дроблення процесу виробництва, переходу до нових форм організації виробництва і праці та іншим факторам дещо зростає інтерес до змісту праці, відбувається часткове подолання однобічного розвитку безпосередніх виробників, помітний певний прогрес у розвитку особистості.

Після першої промислової революції все тіснішим стає взаємозв'язок наукового і технічного прогресу. Наприкінці XIX ст. з'являється перша наукова лабораторія в американській корпорації «Дженерал електрик». З часом такі лабораторії на гігантських підприємствах стають типовими. Все це поступово створює матеріальні (об'єктивні) і духовні (суб'єктивні) передумови для такої революційної форми науково-технічного прогресу, якою є НТР, що розгорнулася в середині 50-х років.

Термін «науково-технічна революція» вперше ввів у науковий обіг англійський учений Дж. Бернал у книзі «Світ без війни», яка в російському перекладі вийшла в Москві 1960 р. З того часу з'явилося близько 150 визначень суті НТР у працях науковців (філософів, соціологів, економістів). Найбільш вдалим з них є визначення її як революції в технологічному способі виробництва.

Щоб повніше розкрити глибинну суть НТР, необхідно попередньо з'ясувати основні суперечності технологічного способу виробництва. Такою суперечністю є, по-перше, суперечність між людиною і природою, ставлення людини до природи. Їх взаємодія, як уже зазначалося, становить зміст системи продуктивних сил.

По-друге, такою суперечністю технологічного способу виробництва є суперечність між продуктивними силами та техніко-економічними відносинами, тобто відносинами спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, йоги концентрацією тощо. Виходячи з цього, глибинну суть НТР можна визначити як революційні зміни у взаємодії людини і природи, а також в системі продуктивних сил та техніко-економічних відносин.

Оскільки система продуктивних сил включає засоби і предмети праці, науку, людину, використовувані людьми сили природи, форми і методи організації виробництва, а в сучасних умовах все більшою мірою інформацію, то НТР зумовлює істотні зміни у кожному з цих елементів.

2.2 Основні риси НТР

Глибинна суть НТР виявляється в її основних рисах. В останніх вона розгортається у цілісну систему, охоплюючи основні структурні елементи технологічного способу виробництва.

Першою такою рисою є перетворення науки у безпосередньо продуктивну силу. Наука -- загальний духовний продукт суспільного розвитку, загальний інтелект, суспільне знання. Процес такого перетворення, як уже зазначалося, почався ще в період першої промислової революції, а завершився лише в середині 50-х pp. XX ст. Його особливістю є випереджаючий розвиток науки у системі «наука -- техніка -- виробництво». У свою чергу, закономірністю розвитку науки є те, що її прогрес у певний проміжок часу залежить від знань, успадкованих від попередніх поколінь, а в наш час -- і від засвоєння, активної переробки наукових знань, набутих в інших країнах, від інтернаціоналізації науки.

Функцію безпосередньо продуктивної сили наука виконує насамперед традиційним шляхом, тобто через механізм реалізації наукових винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил. А ще -- шляхом перетворення науки на самостійний фактор виробництва, на відносно самостійну рушійну силу економічного прогресу. Перетворення науки у безпосередньо продуктивну силу супроводжується появою в ній функції управління виробництвом, розширенням меж продуктивності праці сукупного працівника. Для цього процесу характерний також поглиблений суспільний поділ праці, розширення масштабів товарного виробництва. Це зумовлено тим, що такі продукти науки, як патенти, ліцензії та ін. стають товаром.

Другою важливою рисою НТР е кардинальні зміни у техніці -- штучно створених засобах праці, які посідають проміжне місце у взаємодії людини і природи. В історії розвитку техніки виділяють три основні етапи: інструменталізація (знаряддя ручної праці), механізація (машинна праця) й автоматизація (автоматизована праця). Автоматизація е матеріальною основою виникнення й розвитку нового, сучасного технологічного способу виробництва.

Центральною ланкою революційного перетворення у цей період є істотна зміна робочих машин і поява четвертого покоління машин -- автоматично керуючого пристрою, який долає обмеженість психофізичних можливостей людини як суб'єкта, що управляє, і суттєво змінює роль людини у процесі виробництва. Отримуючи імпульс від розвитку науки, зокрема від відкриття нових властивостей матерії, розробки нової техніки, конструкційних матеріалів, джерел енергії і т. д., техніка стає проміжною ланкою на шляху до здійснення НТР і у свою чергу дає науці стимули розвитку.

Впровадження принципово нової техніки у процес виробництва означає безпосередній вплив на предмети праці найновішої технології: на структуру речей на молекулярному, атомному та субатомному рівнях, що веде до якісних змін у змісті праці людини, сприяє розвитку її сутнісних сил у процесі виробництва.

Праця людини все більше замінюється працею машин. Людина звільняється не лише від ручної праці, а й від виконавчих функцій, частково від функцій розумової праці нетворчого змісту. Відбувається перетворення процесу виробництва на науково-виробничий процес, який все більше ґрунтується на використанні потенціалу сил природи. У результаті функціонування автоматизованої системи машин людина виходить з безпосереднього процесу виробництва і стає поряд з виробництвом, а автомати, крім чисто виконавчих функцій, все більше виконують функції контролю й управління. Так уперше за всю історію людської цивілізації людина починає виконувати функції творчі, організаторські та ін., які відповідають її природі, це створює небачений простір для розвитку особистості, сутнісних сил людини.

Третьою характерною рисою НТР є докорінні перетворення головної продуктивної сили -- людини-працівника. Вони полягають у радикальній зміні змісту праці, гармонійному поєднанні розумових, фізичних, психічних зусиль людини, духовному збагаченні особистості. Докорінне перетворення людини-працівника передбачає перевагу розумових зусиль, духовних здібностей людини до організації й управління виробництвом, високий рівень освіти і кваліфікації. Це дає змогу людині швидко здійснювати перехід від одних до інших видів праці, забезпечує її професійну мобільність. Таке перетворення також означає, що серед потреб людини вирішальну роль відіграватимуть потреби у вільній і творчій праці, універсальному характері її дій, власному вдосконаленні, виявленні талантів. Сюди також належить потреба у всебічному розвитку здібностей людини до сприйняття знань, максимально можливому продовженні активного життя. З цього моменту почнеться розвиток людини як самомети, або абсолютне виявлення її творчих обдаровань, всіх людських сутнісних сил. Особистість, яка володітиме «безмежністю своїх потреб і здатністю до їх розширення» (К. Маркс) стане могутнім фактором економічного й суспільного прогресу, який, постійно збагачуючись, прискорюючись, за своїм ефектом перевершить сукупну дію всіх інших елементів системи продуктивних сил.

Четвертою характерною рисою НТР є докорінне перетворення предметів праці, поява принципово нових видів матеріалів з наперед заданими властивостями. Вони створюються на основі синтезу використовуваних раніше матеріалів і речей, які мають необхідні фізико-хімічні властивості. Так були створені композитні матеріали (поєднання матеріалів і кераміки і т. д.), сплави різних металів, полімери, надчисті матеріали, хімічне волокно тощо.

П'ятою важливою рисою НТР, яка виникає на основі попередніх, є впровадження принципово нових технологій, що з'явилися на базі фундаментальних відкриттів. До них належать лазерні, плазмові, мембранні, електронно-променеві та інші технології. Цим технологіям властиві маловідходність, зростання продуктивності праці у десятки разів, висока якість продукції, екологічна чистота та ін.

Рис. 1 Особливості сучасного етапу НТР

Ще однією характерною рисою НТР є революція у використовуваних людьми силах природи. Вперше це мало місце під час промислової революції кінця XVIII -- початку XIX ст., коли у безпосередньому виробництві використовувалися такі сили природи, як вітер, пара, електроенергія. В умовах НТР важливу роль відіграють ядерна та термоядерна енергія. Розробляються методи використання енергії термоядерного синтезу, енергії сонця, океанських припливів, підземного тепла та ін.

Наступна риса НТР -- революція у формах і методах організації виробництва. Вперше революційні зміни у цій сфері відбулися з впровадженням системи Тейлора -- автора наукової організації праці (НОП). Ця система спиралася на такі два основні принципи: 1) відокремлення управління від виконання; 2) максимальна спеціалізація і спрощення трудових операцій. Названі принципи впроваджувалися на основі методів кількісного аналізу. Спеціальні служби розробляли ретельно регламентовані правила й методи виконання кожної операції, кожного руху, встановлювали нормативні затрати часу на кожну операцію і всю роботу, здійснювали строгий контроль за дотриманням цих методів. Робітники при цьому не допускалися до вирішення питань організації праці й управління.

До впровадження системи Тейлора один робітник переносив в середньому 12,5 т чавунних болванок за робочий день, а після впровадження її -- 47,5 т. При кладці цегли за годину--відповідно 120 і 350 цеглин.

Система Тейлора застаріла ще до другої світової війни. На зміну їй прийшли більш досконалі -- система аналітичної оцінки робіт, збагачення змісту праці, людських стосунків та ін. Про деякі з них буде сказано в наступних темах.

Важливою рисою НТР є також революція у засобах зв'язку, виникнення принципово нових засобів передачі інформації -- космічних, волоконно-оптичних тощо (Рис. 1).

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ЕТАПУ НТР ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОГРЕС

3.1 Мікропроцесорна революція

У середині 70-х років НТР вступила у новий етап свого розвитку, пов'язаний передусім з електронною автоматизацією матеріального виробництва й обігу, науково-технічної творчості. Вона почалася з винайдення і швидкого розвитку мікропроцесорів на великих інтегральних схемах і була названа мікропроцесорною революцією. Так, кристал площею 1 кв. см може за допомогою магнітних хвиль нагромаджувати до 5 млн. біт інформації. Така мініатюризація основних блоків ЕОМ, у тому числі пристроїв пам'яті (або блоків пам'яті), зробила можливим підключення їх у будь-які машини і механізми як керуючої частини. Відкрився простір для створення досконаліших комп'ютерів, електронних блоків керування в побутовій техніці та ін.

Якісне поліпшення інформаційної місткості, надійності, швидкості роботи ЕОМ, її гнучкості й автономності (без втручання людини) послужили матеріальною основою для створення ЕОМ п'ятого покоління. Ці ЕОМ здатні «розуміти» мову людини, знімки, графіки та інші символи, тобто це інтелектуальні комп'ютери. До них належать. могутні суперкомп'ютери та найновіші персональні комп'ютери. В сучасних суперкомп'ютерах міститься 16 і 61 тис. паралельно діючих мікропроцесорів, що дає змогу здійснювати близько 7 млрд. операцій за секунду. У США ведуться розробки суперкомп'ютера, що містить близько мільйона мікропроцесорів, який здійснюватиме 10¹² операцій за секунду. Майже 70 % таких машин створюється у США, 28 % -- в Японії, 1 % - у Німеччині.

Вже нині за обсягом виконуваних логічних операцій на один кубічний грам речовини комп'ютери здатні конкурувати з мозком людини. У 1994 р. чемпіон світу з шахів Г. Каспаров програв партію комп'ютеру. Із створенням комп'ютерів фемптового діапазону, біомолекулярних чіпів на початку III тисячоліття з'являться комп'ютери, які переважатимуть людину у сотні разів за обсягом пам'яті, і в мільйони разів за швидкістю виконуваних операцій.

Створення таких ЕОМ дасть змогу зосередити інформацію у блоках пам'яті цих машин і видавати її кожному, хто матиме сучасний переносний комп'ютер, телефонний апарат або телевізор, за кілька хвилин.

У США сьогодні щоденно створюється понад 41 Ю млн. сторінок документів. Цю інформацію та інформацію, яка міститься у бібліотеці конгресу США, Британському музеї, Державній науковій бібліотеці у Москві та ін. можна записати на над'ємких носіях, що вміщаються у звичайному портфелі, а всю опубліковану інформацію, накопичену людством,--у невеликій кімнаті. За наявності сучасних носіїв пам'яті у 2,5 -4 гігабайти пошук необхідної інформації у системах, еквівалентних мільйонам томів, здійснюється протягом однієї-двох хвилин. Країни, які значно відстали у створенні суперкомп'ютерів, перетворяться на інформаційну колонію найрозвиненіших держав світу.

Для нормального функціонування таких ЕОМ необхідна велика кількість різноманітних програм, за допомогою яких зовнішня інформація переводиться на цифрову мову. Цим видом інтелектуальної та професійної діяльності у США зайнято близько 500 тис. спеціалістів, що свідчить про появу і швидке поширення нового виду професій, сприяє збільшенню питомої ваги осіб розумової праці.

Користування ЕОМ п'ятого покоління буде, як вважають спеціалісти, не складнішим, ніж користування телефоном. Сучасний комп'ютер, доповнений відповідною технікою зв'язку, дає змогу окремому працівникові вирішити широке коло завдань. Мікропроцесорна революція підвищує комп'ютерну грамотність робітників, зменшує фізичне навантаження і підвищує роль розумової праці, а тим самим значно прискорює науково-технічний прогрес.

Інтелектуальні роботи. Мікропроцесорна революція, у свою чергу, послужила матеріальною основою для створення промислових роботів третього покоління, або «інтелектуальних» роботів. Ці роботи за допомогою сенсорної системи сприймають інформацію про навколишні події, потім обробляють її за допомогою найновіших ЕОМ і передають у . свій виконавчий механізм. Це створює реальну передумову для комплексної автоматизації виробництва, формування «безлюдних виробництв», або «заводів-автоматів». Це найвищий ступінь автоматизації, який передбачає виготовлення машин самими машинами. З'являється можливість неперервної роботи, величезного зростання продуктивності суспільної праці, швидкого освоєння нової продукції, системного контролю за якістю продукції, що виробляється. Все ширшого розвитку набувають ресурсо- і працезаощаджуючі напрямки науково-технічного прогресу.

Біотехнологічна революція. Новий етап НТР, що розгорнувся, характеризується також інтесивним розвитком бютехнології, зокрема генної та клітинної інженерії. За прогнозами, до 2000 р. на світовому ринку обсяг збуту сільськогосподарської продукції, одержаної за допомогою генної інженерії, сягне від 50 до 100 млрд. дол. на рік, а в 1975 р. він становив 10 млрд. дол.

Розвиток біотехнології створює умови для розгортання «біологічної», «біотехнологічної» революції. Йдеться насамперед про те, що за допомогою генної інженерії створюватимуться нові організми з наперед заданими властивостями, змінюватимуться спадкові якості сільськогосподарських рослин і тварин. Зокрема, докорінний переворот у сільському господарстві очікується від вироблення у сільськогосподарських рослин здатності засвоювати азот безпосередньо з повітря, збільшення у них кількості та якості білків, цукру, вітамінів. Згідно з прогнозами, через 50 років більшість сільськогосподарських продуктів вироблятимуться за допомогою біосинтезу.

Космонавтика. Важливим каталізатором науково-технічного й економічного прогресу, нових винаходів і технологій в усіх галузях економіки є космонавтика, освоєння космічного простору. Вже нині без неї неможливі супутникові зв'язки, точна метеорологія, навігація, картографія. У космосі одержано досконалі кристали для напівпровідникової промисловості, біологічно активні та чисті препарати. У космосі виготовлятиметься все більше чистих і специфічних продуктів, здійснюватиметься контроль за енергопостачанням (за рахунок збирання сонячної енергії в космосі та її передачі на Землю), дистанційне зондування Землі. У далекій перспективі -- створення великого промислового потенціалу в космосі. Здійснення цих проектів також неможливе без найновіших ЕОМ.

Бурхливий розвиток електронної техніки веде до поступового перетворення всієї інформаційної діяльності, до створення могутніх індустріально-інформаційних комплексів як у національних, так і в міждержавних межах (Рис. 1).

3.2 Інформаційне суспільство

Інформаційне суспільство -- найбільш розвинута людська цивілізація. Воно настає в результаті інформаційно-комп'ютерної революції і ґрунтується на інформаційній технології, «інтелектуальних» комп'ютерах, автоматизації та роботизації всіх сфер та галузей економіки і управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв'язку. Це забезпечує кожній особі (закріплюється законодавчими актами) будь-яку інформацію і знання та зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин (економічних, політичних, правових, духовних та ін.). Завдяки цьому забезпечується найбільший прогрес і свобода людини, можливість її самореалізації.

Уперше неминучість такої цивілізації у 40-х роках XX ст. передбачив австрійський економіст К. Кларк. Наприкінці 50-х pp. американський учений Ф. Махлуп висунув ідею про появу інформаційної економіки, у якій найважливішим товаром буде інформація. У найрозвинутіших країнах світу інформаційне суспільство виникло в середині 80-х pp. і до середини 90-х pp. пройшло перший ступінь свого розвитку. Інформаційне суспільство -- це характеристика суспільного ладу передусім щодо продуктивних сил.

На основі названих революційних перетворень досягається принципово новий тип автоматизації фізичної та розумової праці, її інформатизація, формується працівник якісно нового типу. А це, у свою чергу, зумовлює важливі зміни в системі виробничих, соціальних, правових, політичних, культурних та ін. відносин.

Згідно з прогнозами спеціалістів, у XXI ст. в найбільш розвинутих країнах світу переважна більшість працівників виконуватиме свої виробничі й службові функції вдома. У сфері відносин економічної власності значна частина висококваліфікованих працівників уже зараз стає певною мірою власником інформації (як нового об'єкта власності) засобів виробництва (через придбання акцій і привласнення дивідендів», суб'єктом управління та ін. Отже, відбувається зростаюча соціалізація власності. В майбутньому основним продуктом праці стане інформація, з'явиться можливість за допомогою ЕОМ точно визначати затрати праці кожного . працівника, відбудеться значне обмеження товарно-грошових відносин, зокрема відпаде необхідність у грошах.

У сфері соціальних відносин радикально зміниться соціальна структура суспільства: близько 90 % працівників буде зайнято у сфері інформації та послуг, з'являться міста й села нового типу (інформаційні міста й електронні села). У сфері правових відносин зросте дезінтеграція прав власності (володіння, розпорядження і користування), посилиться вплив працівників і трудових колективів на формування законодавчої бази. Усі ці зміни приведуть до зростання суспільної демократії, свободи (економічної, політичної, національної тощо) людини, перетворення її на творця історії.

ВИСНОВОК

У процесі еволюції економічної системи капіталізму найбільш радикальних перетворень зазнає спочатку технологічний спосіб виробництва (єдність продуктивних сил і техніко-економічних відносин).

Революційні зміни цих двох підсистем зумовлені насамперед дією притаманних їм економічних законів і розгортанням внутрішніх суперечностей. Внаслідок цього кардинальних змін зазнає кожен із елементів продуктивних сил, взаємодія людини з природою. Це зумовлює трансформацію інших підсистем: економічної власності і господарського механізму.

Відсталий характер розвитку цих підсистем в колишньому СРСР поряд з економічною кризою останніх років призвів до суттєвого відставання України від розвинутих країн світу у перетворенні технологічного способу виробництва, у розгортанні інформаційної революції. Якщо в передових державах світу відбувається інтенсивне формування технологічного способу виробництва, що ґрунтується на автоматизованій праці, а з середини 7l)-x pp. створюється інформаційна економіка, то в Україні переважає технологічний спосіб виробництва, що ґрунтується на ручній та машинній праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ведяпин В.І. Загальна економічна теорія. - М., 1995.

2. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994.

3. Курс економічної теорії. Під редакцією Чепурiна М.Н. - М.: Політіздат, 1993.

4. Макконнел Р., Брю С.Л.. Економікс: принципи, проблеми, політика - М.: Республіка, 1992.

5. Мочерный С. Основи економічної теорії. - Тернополь, 1993.

6. Мочерный С. Основи економічної теорії. - К., 1999.

7. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: / Відп. ред. Г.Н. Климко. - 4-те вид., перероб. і доп. - К., 2002.

8. Основи економічної теорії: політ економічний аспект / Г.Н. Климко, Нестеренко. - К., 1997.

9. Основи економічної теорії. / Під ред. В.О. Рибалкіна, М.О. Хмельницького та ін. - К., 2002.

10. Политическая экономия: Учебник для вузов / Медведев В.А., Абалкин Л.И., Ожерельев В.И. и др. - М.: Политиздат, 1990.

11. Экономика. Учебник по курсу «Экономическая теория». Под. ред. А.С. Булатова. М., 1997.

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Автомати -- це машини, які поряд з традиційними трьома елементами (двигун, передавальний механізм і робоча машина) мають ще й четвертий -- пристрій, що контролює і регулює процес виробництва.

Зміст праці -- це поняття, що характеризує взаємодію особистих і речових факторів процесу праці, обсяг і структуру трудових функцій людини, її професійні знання, необхідні виробничі навички.

Інструменталізація - це знаряддя ручної праці.

Інтенсивність праці характеризує обсяг трудових витрат на одиницю робочого часу, напругу праці. Кожна людина за визначений проміжок робочого часу (день, годину) здатна витратити певну кількість своєї робочої сили (фізіологічних, фізичних, розумових зусиль тощо). Залежно від її обсягу (рівня інтенсивності праці) повністю або частково реалізується наявна продуктивна сила праці.

Механізація -це машинна праця.

Наука -- це особливий вид людської діяльності, спрямованої на виробництво нових знань про природу, суспільство та мислення. Під поняттям техніка розуміють сукупність засобів праці, що використовуються у виробничих цілях та для задоволення особистих потреб людини.

Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовому значенні-- це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

Науково-технічна революція (НТР) відбиває докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на засаді новітніх наукових відкрить (винаходів), що справляють революціонізуючий вплив на зміну знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, характер трудової діяльності людей.

Якість праці - особливості витраченої робочої сили, відмінності її з точки зору внутрішніх властивостей.