Нематеріальні ресурси

Для оцінки фінансово - економічного стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс. Спрощена форма балансу є такою:

Для оцінки фінансового стану підприємства використовують показники фінансової стійкості та платоспроможності.

Фінансова стійкість підприємства - можливість підприємства своєчасно поповнювати запаси, вести розрахунки та платежі за рахунок власних коштів.

Вона визначається за допомогою слідуючи коефіцієнтів:

- коефіцієнт фінансової незалежності: К_ф.н.= (І_п + ІІ_п)/В_б, де

І_п та ІІ_п - підсумки 1-го та 2-го розділів пасиву балансу (уся сума власних коштів);

В_б - валюта балансу.

Оптимальне значення = 0,5.

- коефіцієнт фінансової стабільності: К_ф.с.= (І_п + ІІ_п)/(ІІІ_п + ІV_п + V_п), де

І_п + ІІ_п - власні кошти;

ІІІ_п + ІV_п + V_п - позичені кошти.

Оптимальне значення = 1.

- коефіцієнт маневреності власними коштами: К_м = (ІІ_а - ІV_п)/(І_п + ІІ_п). Оптимальне значення = 0,4 - 0,6.

- коефіцієнт забезпеченості власних оборотних коштів: К_звк = (ІІ_а - ІV_п)/(ІІ_а).

Платоспроможність - можливість підприємства своєчасно погашати всіма наявними коштами першочергові зобов'язання.

Визначаються за допомогою слідуючи коефіцієнтів:

- коефіцієнт загальної ліквідності: К_ЗЛ = ІІ_А/ІV_П .

Оптимальне значення = 2 - 2,5.

- коефіцієнт поточної ліквідності: К_ПЛ = (ГК + ЦП + ДЗ)/ІV_П, де

ДС - грошові кошти;

ЦП - цінні папери;

ДЗ - дебіторська заборгованість. Оптимальне значення = 0,7 - 0,8.

- коефіцієнт абсолютної ліквідності: К_АЛ = (ГК + ЦП)/(ІV_П).

Оптимальне значення = 0,2 - 0,25.

Розрахуємо показники фінансової стійкості та платоспроможності і їх зміни за період, що вивчається, за допомогою таблиці 3.9. на підставі ф.1. “Баланс”.

Таблиця 3.9.

Динаміка показників фінансового стану

Виходячи з розрахунків таблиці видно зростання коефіцієнтів фінансової незалежності, фінансової стабільності , зменшення коефіцієнту маневреності власними коштами у 2002 р. на 0,07, у порівнянні до 2001 р. У 2002 р. є невелике зменшення коефіцієнта забезпеченості власними обіговими коштами порівняно з 2001 р. на 0,06. Зменшився також і коефіцієнт загальної ліквідності у 2002 р. на 0,06 у порівнянні до 2001 р. Коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2002 р. зріс на 0,004 у порівнянні до 2001 р. Щодо усих коефіцієнтів, то більшість з них знаходяться на рівні нижчому, ніж оптимальний, що негативно відображається на фінансовому стані підприємства.

4. Економічна безпека діяльності підприємства

Економічна безпека: сутність, цілі та місце в системі діяльності фірми за ринкових умов господарювання.

4.1 Поняття й цілі

За ринкових умов господарювання дуже важливого (якщо не вирішального) значення набуває економічна безпека всіх суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності.

Економічна безпека фірми (підприємства, організації) -- це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути: 1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств (організацій)-конкурентів; 2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо). Залежно від суб'єктної обумовленості негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місце внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів). Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

* забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства (організації);

* забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;

* досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством (організацією);

* досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу;

* мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

* якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства (організації);

* забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

* ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

4.2 Структурні елементи і схема організації економічної безпеки

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної безпеки.

Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає такі дії (заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:

1)формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування);

2)загальностратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими;

3)стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);

4)загальнотактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;

5)тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);

6)оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації);

7)здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

8)загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки. Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (заходів) можна буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства.

Висновок

Під час виконання курсової роботи було вивчене промислове підприємство ВАТ завод „Електрон”, за результатами оцінки його основних показників було помічено зниження основних показників, але не настільки, щоб назвати його неефективним, бо також було помічене зростання деяких показників, яки забезпечували нормальне функціонування підприємства.

В ході роботи було з'ясовано:

Концентрація виробництва -- усуспільнення підприємства через збільшення його розмірів, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах.

Можна виокремити 3 основні види концентрації:

агрегатну -- збільшення одиничної потужності або продуктивності технологічних установок, агрегатів, устаткування;

технологічну -- укрупнення виробничих одиниць (цехів, відділів, виробництв) підприємства;

Оборотні активи -- активи підприємства, які призначені для реалізації або споживання на протязі року чи операційного циклу.

Оборотні фонди підприємств за їх значенням у процесі відновлення розділяються на чотири групи: виробничі запаси; незавершене виробництво; готова продукція на складі та відвантажена; грошові кошти, які знаходяться в касі та на розрахунковому рахунку.

Управління витратами -- це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.

Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов'язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо.

Установлені норми витрат -- це граничні витрати окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції.

Також в ході роботи розглядалась економічна безпека, рівень якої справляє значний вплив на діяльність організації. Підвищення економічної безпеки підприємства залежить від можливості зміни стану функціональних складових.

Загальна схема визначення напрямків покращення функціональних складових виглядає так:

1. Спочатку проводиться аналіз загроз, негативних дій внутрішніх, зовнішніх та форс - мажорних обставин на кожну з складових.

2. Йде оцінка заходів з запобігання можливому збитку від негативних дій вище зауважених обставин.

3. Проводиться оцінка рівня показників використання кожної з складових.

4. Здійснюється планування комплексу заходів для забезпечення відповідного використання складових та оперативної реалізації запланованих заходів.

Також важливе місце в підприємстві належить стану нематеріальних активів, бо їх присутність означає рух підприємства за прогресом, ведення новітніх досліджень, тощо.

Мабуть, однією з причин недостатнього розвитку інтелектуальної власності в Україні є недостатня профінансованість. В цьому випадку необхідно залучувати іноземні інвестиції, але держава нав'язує інвесторові свої плани, надто активно цікавиться його справами, примушує його неефективно використовувати кошти. Про це свідчать тенденція до зменшення кількості іноземних заявок на винаходи, поданих за національною процедурою, та незначне збільшення кількості їх, поданих за процедурою Договору про патентну кооперацію. Те саме стосується заявок на промислові зразки.

У Концепції науково-технічного й інноваційного розвитку України, схваленій Верховною Радою 13 липня 1999 р., зазначено, що невід'ємною частиною державної політики має стати створення умов для розширення масштабів науково-технічних знань, комерційного впровадження нових розробок у виробництво. Для цього, зокрема, мають бути забезпечені:

-підвищення рівня та розширення сфери науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок, у тому числі шляхом систематичного підвищення частки видатків на науку в державному бюджеті;

-створення інформаційних та інфраструктурних підприємств, що сприятимуть впровадженню нових технологій у виробництво;

-удосконалення організаційно-економічного механізму міжнародного трансферу технологій з метою створення політичних, правових, економічних умов для припливу іноземного капіталу, а також експорту вітчизняних технологій;

-сприяння розвиткові винахідництва та забезпеченню надійного патентного захисту результатів прикладних НДДКР в Україні та за кордоном.

Головне сьогодні - втілити у життя передбаченні Концепцією напрями розвитку.

Список літератури

1. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К., 2001.

2. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства: Навч. Посібник. - 2001.

3. Електронний діловий тижневик „Галицькі контракти”. -

4. Белозубенко В.С.: "Факторы и методы оценки экономической безопасности предприятия". - Донецьк, 2002.

5. Економічний електронний ресурс.- http://www.financy.ru.

6. Экономика предприятия/ Под ред. В.Я. Горфинкеля, В.А. Швандера. - 3-е изд., перераб. и доп. - М., 2001.

7. Закон України „Про підприємництво” від 7 лютого 1991р., №698-ХІІ.

8. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. №887-ХІІ.

Экономика предприятия: Учебник/ Под ред. проф. О.И. Волкова. - 2-е изд., перераб. и доп. - м.: ИНФРА-М, 2000

9. Наукова та інноваційна діяльнасть в Україні. Держкомстат України,1999.

10.Економіка України. Видавництво “Друк України”, 2001, липень.

11.Сучасний погляд на економічну безпеку. ”Моє підприємство”. Київ 2002 р.