Нематеріальні активи підприємства
Характеристика загальних і відомих підходів до оцінки нематеріальних активів, що використовуються на сучасному етапі в Україні, за допомогою розкриття економічної сутності нематеріальних активів, аналізу недоліків законодавства, що регламентує діяльність.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.05.2010 |
| Размер файла | 88,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Коротше кажучи, нематеріальні активи -- це куплені (придбані) права або права, що можна продати (передати). Цієї тези достатньо, щоб навчитися відрізняти нематеріальні активи від того, що називається витратами. Якщо хоча б натяк на цю різницю містився в П(С)БО 8, то, як вже зазначалося в курсовій роботі, там не потрібний був би досить недосконалий п. 9, у якому мовиться про те, що не визнається активами, а відносяться до складу витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.[8]
2.2 Цілі та особливості оцінки нематеріальних активів
У практиці підприємницької діяльності все частіше виникають проблеми, пов'язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Названа оцінка, зокрема, необхідна за таких обставин :[6]
1. приватизація або відчуження нематеріальних активів державою;
2. включення об'єктів інтелектуальної власності до статутного фонду;
3. визначення майнових частин у статутному фонді за злиття або поділу організацій;
4. оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку всіх активів підприємства;
5. розв'язання питань щодо купівлі (продажу) прав на об'єкти інтелектуальної власності;
6. здійснення фінансової звітності підприємств;
7. оцінка застави під отримуваний кредит;
8. визначення збитків від порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності;
9. організація франчайзингу тощо.
Специфіку нематеріальних активів як неуречевленої частини майна підприємства відображують особливості їхньої оцінки. Складність вартісної оцінки нематеріальних активів зумовлено:[6]
1. різноманітністю об'єктів інтелектуальної власності, кожний з яких за законом має бути оригінальним;
2. різними способами їхньої появи на підприємстві;
3. різними формами їхнього практичного використання на підприємстві;
4. імовірнісним характером отриманих результатів вартісної оцінки.
Використовувані на практиці підходи до оцінки вартості нематеріальних активів орієнтовано переважно на міжнародні стандарти оцінки майна (МСО). Ці стандарти були розроблені Міжнародним комітетом зі стандартів оцінки майна (ТІАVSC) і набрали чинності з 1994 р.
Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає такі етапи:[10]
1. обстеження нематеріальних активів;
2. правова експертиза; з'ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;
3. формування інформаційної бази для проведення оцінки;
4. розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;
5. підготовка звіту про оцінку.
На етапі обстеження нематеріальних активів необхідно пересвідчитися в наявності матеріальних носіїв, що є об'єктами обліку. Такими носіями можуть бути письмовий і (або) образотворчий опис, креслення, схеми, зразки продукції, дискети, вінчестери ЕОМ, аудіо- та відеокасети, CD-ROM та інші носії об'єктів інтелектуальної власності.
На етапі правової експертизи необхідно ідентифікувати права на об'єкти інтелектуальної власності, тобто пересвідчитися в наявності документів, що підтверджують законне володіння майновими правами (патенти, свідоцтва, ліцензійні договори, договори замовлення на створення об'єктів інтелектуальної власності, контракти або авторські ліцензійні договори тощо).
На третьому етапі залежно від мети оцінки, правової ситуації, інших факторів необхідно з'ясувати тип вартості, що визначається. У вітчизняній практиці оцінки нематеріальних активів використовуються в основному два типи вартості: інвентарна та ринкова. Інвентарна використовується для інвентаризації, бухгалтерського обліку та постановки майна на баланс підприємства, а ринкова --для визначення розмірів платежів за комерційного використання майна. Методи оцінки вартості визначаються типом вартості, а також тим, для чого таку оцінку призначено і як планується використати її результати.
На четвертому етапі залежно від типу вартості й вибраного методу здійснюється формування відповідної інформаційної бази для проведення оцінки. Перелік необхідної інформації, зокрема, включає:
1. характеристики об'єктів інтелектуальної власності або товарів, виготовлених з використанням таких об'єктів (технічні, споживчі, експлуатаційні та екологічні показники), за необхідності в порівнянні з аналогічними або конкуруючими;
2. джерела отримання прибутків від використання об'єктів інтелектуальної власності (збільшення обсягів реалізації конкретних видів або всієї продукції, виготовленої з використанням об'єктів інтелектуальної власності; підвищення ціни залежно від якості продукції; економія у виробництві за використання об'єктів інтелектуальної власності; виручка від продажу (переуступлення) майнових прав або продажу ліцензій тощо);
3. опис ринку об'єктів інтелектуальної власності (галузі й напрямки застосування об'єктів інтелектуальної власності за функціональними ознаками і (або) способом застосування, географія збуту, місткість ринку збуту тощо);
4. витрати, пов'язані з придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності (на придбання майнових прав; на використання у виробництві й організації випуску товарів, на правову та інші види охорони; на страхування ризиків здійснення проектів із використанням об'єктів інтелектуальної власності тощо);
5. собівартість і ціна одиниці товару з використанням об'єктів інтелектуальної власності;
6. ризики, що пов'язані з придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності;
7. чистий прибуток від використання об'єктів інтелектуальної власності.
Звіт (або акт) про оцінку вартості нематеріальних активів -- це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами оцінки і містить:
1. вступ, що в ньому викладено мету оцінки, підстави для проведення оцінки, відомості про оцінювача, зазначено дату оцінки;
2. опис об'єктів інтелектуальної власності, що оцінюються, відомості щодо їхньої правової охорони, дані про строки, регіони та сфери дії прав;
3. характеристику видів вартості конкретних об'єктів інтелектуальної власності;
4. обґрунтування методу оцінки;
5. аналіз зібраної інформації з посиланням на джерела її отримання;
6. повний розрахунок оцінки вартості нематеріальних активів, а також обмеження щодо застосування отриманого результату;
7. інші потрібні відомості щодо оцінки.
Використання нематеріальних активів у господарській діяльності підприємств і відображення в бухгалтерському обліку операцій з руху таких об'єктів дає змогу:
1. документально підтверджувати довгострокові майнові права за допомогою обліку їх на балансі підприємства, а отже, створювати відповідні фонди амортизаційних відрахувань. Розрахунки показують, що з урахуванням вартості нематеріальних активів амортизаційні відрахування за цінами 1995 р. могли встановити 10 % вартості основних засобів підприємств.
2. отримувати додаткові прибутки від передачі нематеріальних активів, а також забезпечувати (залежно від обсягу прав, що передаються) обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;
3. виплачувати фізичним особам авторські винагороди, обминаючи фонд заробітної плати, з віднесенням витрат на виплату авторської винагороди на статтю собівартості продукції «Інші витрати», тобто без обмеження розмірів виплат і без традиційних відрахувань до страхових та інших фондів.
Все це безпосередньо пов'язано з необхідністю визначення вартості нематеріальних активів. Саме тому оцінка їх вартості не є самоціллю, а лише одним з пунктів комплексу заходів, спрямованих на збільшення прибутку і поліпшення умов діяльності підприємств.
Крім того, використання нематеріальних активів у статутному капіталі дає змогу: [5]
сформувати значний за своїми розмірами статутний капітал без відволікання коштів і забезпечити доступ до банківських кредитів та інвестицій, використовуючи нематеріальні активи як об'єкт застави нарівні з іншими видами майна;
амортизувати нематеріальні активи у статутному капіталі і замістити її реальними коштами, включаючи амортизаційні відрахування на собівартість продукції, тобто капіталізувати нематеріальні активи;
авторам і підприємствам -- власникам нематеріальних активів (інтелектуальної власності) стати засновниками (власниками) під час організації дочірніх і самостійних фірм без відволікання коштів.
2.3 Методи оцінки вартості нематеріальних активів
Стосовно визначення вартості окремих об'єктів інтелектуальної власності та нематеріальних активів у цілому, так само, як і в процесі оцінки іншого майна підприємства, відповідно до міжнародних стандартів оцінки використовують три основні підходи: витратний, прибутковий (дохідний), ринковий. У межах кожного з цих підходів, у свою чергу, можна виділити кілька конкретних методів оцінки вартості нематеріальних активів.[6]
Дуже поширеним на практиці є витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.
Відповідно до методу початкових витрат вартість нематеріальних активів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства за кілька останніх років. При цьому увага звертається на величину таких витрат і термін створення активів. Реалізація методу початкових витрат передбачає такі кроки:
1. виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, придбанням або запровадженням об'єкта інтелектуальної власності;
2. витрати коригуються на величину індексу цін на день оцінки;
3. визначається нарахована величина амортизації об'єкта інтелектуальної власності;
4. вартість об'єкта інтелектуальної власності визначається як різниця між величиною витрат, що коригувалися, і нарахованою амортизацією.
Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживної вартості.
Найбільш прийнятним способом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів є метод відновної вартості. Відновна вартість активу визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Звичайно, розрахунки таких витрат мають ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, комплектуючі вироби та на середньо галузеву вартість робочої сили відповідної кваліфікації.
Прибутковий (дохідний) підхід виходить із передбачення, що економічна цінність конкретного активу на поточний момент обумовлена розміром доходів, які сподіваються отримати з цього активу в майбутньому. Інакше кажучи, вартість об'єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому. Прибутковий підхід реалізується за допомогою методів: капіталізації прибутків та дисконтування майбутніх грошових прибутків.
Процедура оцінки вартості нематеріального активу за методом капіталізації прибутків складається з таких етапів:
1. виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив;
2. визначення ставки капіталізації чистого прибутку;
3. розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.
Реалізація методу дисконтування майбутніх грошових потоків передбачає:
1. оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об'єкта інтелектуальної власності і величину амортизації цього об'єкта;
2. визначення ставки дисконтування;
3. розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх прибутків;
4. додавання до отриманого результату вартості об'єкта інтелектуальної власності, приведеної до поточного періоду.
Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу та методу звільнення від роялті.
Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку. За використання методу порівняльного аналізу продажу:
1. збирають інформацію стосовно угод з реалізації аналогічних об'єктів інтелектуальної власності;
2. визначають перелік показників, за якими порівнюють об'єкти інтелектуальної власності;
3. коригують фактичні ціни угод щодо об'єктів інтелектуальної власності з урахуванням значень показників порівняння;
4. визначають вартість об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, на підставі скоригованих фактичних даних за реальними угодами.
Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності. Насправді ж цю частину підприємство залишає в себе. Цю частину виручки і вважають додатковим прибутком, який створюється даним нематеріальним активом. Вартість грошових потоків, сформованих на підставі цього прибутку, беруть за ринкову вартість оцінюваного активу.
Стосовно гудволу, то тут також існують три способи визначення його вартості, тобто ціни, яку покупець має заплатити понад балансову вартість чистих активів підприємства.
Перший спосіб -- це визначити ринкову вартість чистих активів. Наприклад, ринкова вартість чистих активів становить 6,5 млн. грн., тим часом як балансова вартість цих активів -- 5,0 млн. грн. Отже різниця (1,5 млн. грн.) і буде гудволом.
Однак такий спосіб визначення вартості є досить складним, оскільки, іноді дуже важко визначити, які саме об'єкти активів відносяться до чистих, адже вартість чистих активів визначається тільки загальною, підсумковою величиною і дорівнює сумі власного капіталу (активи мінус зобов'язання). Щоб довідатись, з яких саме конкретних одиниць активів складається ця підсумкова сума, необхідно провести інвентаризацію, в результаті якої можна отримати розгорнуті дані за всіма активами, після придбання яких у підприємства не залишилось зобов'язань. Інакше кажучи, щоб визначити ринкову вартість чистих активів, потрібно знати балансову вартість кожного об'єкта, що входить до складу цих активів.
Другий спосіб полягає у виявленні спроможності підприємства приносити більші прибутки порівняно з іншими підприємствами, які працюють у цій галузі. Для цього потрібно мати статистичні дані про інші аналогічні підприємства або дані публічних фінансових звітів таких підприємств, які мають приблизно однакові обсяги виробництва.
За даним способом порівнюють середньорічний прибуток підприємства, яке продається, і такий же (за ті роки) прибуток, визначений як середній прибуток інших підприємств, що працюють у тій же галузі. Якщо з'ясується, що прибуток цього підприємства перевищує середньогалузевий, то сума такого перевищення, помножена на кількість років, протягом яких новий власник сподівається отримати бодай такі ж самі (але не нижчі) прибутки, і буде становити вартість гудволу.
Кількість років при цьому визначається, як правило, приблизно -- з терміну, протягом якого можна розрахувати, що набута ділова репутація буде працювати на нового власника за інерцією. Цей відрізок часу є терміном корисного використання гудволу. Власне, цією кількістю років потім, після купівлі, підприємство обумовлює і нарахування амортизації на придбаний гудвіл, і, таким чином, під кінець терміну корисного використання відбувається знецінення гудволу.
За третім способом вартість гудволу визначається шляхом ділення суми перевищення прибутку підприємства над прибутком, визначеним як середній у галузі, на середню норму прибутку (вражену в процентах частка прибутку в ціні товару). Наприклад, перевищення прибутку підприємства над середньо-галузевим показником прибутку -- 30,0 тис. грн., середня норма прибутку -- 5 %, тоді вартість гудволу становитиме 600 тис. грн. (30,0 : 0,05).
2.4 Амортизація нематеріальних активів
Амортизація нематеріальних активів -- постійне списання вартості нематеріальних активів в процесі їх виробничого використання. Вона покликана компенсувати затрати, понесені підприємством при їх придбанні, і забезпечити формування джерела фінансування майбутніх придбань відповідних активів.
Амортизаційні відрахування проводяться щомісячно починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому актив став придатний до використання, і закінчуються з місяця, наступного за місяцем вибуття. Протягом терміну корисного використання об'єкту нематеріальних активів амортизація його не зупиняється, окрім випадків консервації підприємства. Нарахування амортизаційних відрахувань не залежить від фінансового результату діяльності підприємства.
Метод амортизації нематеріального активу підприємством обирається самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням та можливістю достовірного встановлення його вартості. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу (податкового або фінансового).
Фінансовий метод Податковий метод
Ана =, де Ана =, де
Ана -- сума амортизаційних відрахувань з нематеріальних активів;
Наі -- первісна вартість кожного i-го виду нематеріальних активів;
Нпі -- місячна норма амортизації i-го виду нематеріальних активів;
Кі -- кількість місяців функціонування i-го виду нематеріальних активів.
Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків: коли існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці терміну його корисного використання; коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці терміну використання цього об'єкта.
Нарахування зносу починається з 1-го числа місяця, наступного за місяцем зарахування на баланс підприємства.
Нарахування зносу припиняється за об'єктами, що вибули з 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття.
2.5 Інвентаризація нематеріальних активів
Необхідно пам'ятати, що в умовах конкуренції та високої цінності нематеріальних активів керівництво підприємства повинно приймати заходи для захисту, включаючи фізичну охорону, своєї промислової та іншої інтелектуальної власності.
Наприклад, стосовно промислових таємниць або „ноу-хау” необхідно обов'язково призначити осіб, які б відповідали за збереження інформації, що містить „ноу-хау”; обмежити коло осіб, які мають доступ до цієї інформації; розробити посадові інструкції для осіб, які зберігають таку інформацію; порядок доступу та ознайомлення з „ноу-хау” тощо.
Одним з шляхів контролю за збереженням нематеріальних активів є проведення своєчасної і правильної інвентаризації.
Інвентаризація нематеріальних активів проводиться відповідно до вимог Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків від 11.08.94 № 69.
При проведенні інвентаризації нематеріальних активів необхідно перевірити:[11]
1. документальне оформлення нематеріальних активів;
2. наявність документів, які підтверджують права власності на нематеріальні активи або права на їх використання;
3. термін володіння правами та інші документально підтверджені умови закріплення прав власності чи прав використання даних об'єктів;
4. порядок оформлення режиму службової та комерційної таємниці щодо нематеріальних активів групи „ноу-хау”;
5. перевірка правильності нарахування амортизації.
Нематеріальні активи записуються до інвентаризаційних описів за наявності документів, які є підставою для взяття їх на облік, а саме:[11]
1. рахунків за „ноу-хау” відповідно до договору власника;
2. договору й актів про прийняття наукових і конструкторських розробок;
3. рахунку на оплату вартості майнового комплексу, придбаного на аукціоні, і подальшого розрахунку суми гудволу за наявності різниці між ціною придбання і вартістю активів підприємства;
4. рахунків за роботи із створення програмного забезпечення;
5. патенту на винахід;
6. свідоцтва на знак для товарів і послуг;
7. патенту на промисловий знак;
8. патентів на сорт рослин або породу тварин;
9. авторського договору або договору з організаціями, які управляють майновими правами авторів на колективній основі, та інших.
На підставі відповідних документів інвентаризаційна комісія перевіряє вартість нематеріальних активів, термін їх використання, суму нарахованого зносу, залишкову вартість та інші дані по кожному об'єкту. У разі виявлення активів, не взятих на облік, а також об'єктів, по яких в облікових регістрах міститься неповна інформація або взагалі вона відсутня, комісія складає окремий інвентаризаційний опис і оформляє протокол.[11]
3. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
3.1 Інвестування в нематеріальні активи
Прийняття рішень щодо інвестування в нематеріальні активи, є одним із важливих питань в управлінні фінансово господарською діяльністю підприємства, фірми. Це зумовлено насамперед тим, що вони залежать від багатьох факторів, які потрібно передбачити і врахувати, а результати від впровадження в дію прийнятих рішень отримуються через тривалий термін.
Інвестування в нематеріальні активи здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки та технологій; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими термінами окупності; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін в стані продуктивних сил; розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології.
Купівля або розробка проекту (активу) з тривалим економічним життям обмежує фінансову діяльність фірми цим періодом, так-як збільшення активної частини останнього, пов'язано з очікуваними майбутніми економічними вигодами. Рішення про придбання активу з довготривалим терміном життя, потребує далекоглядного прогнозу надходжень, пов'язаних з впровадженням даного проекту. Таким чином, управління інвестиційними процесами, що пов'язані з вкладанням коштів в нематеріальні активи є важливим елементом фінансового управління, рішення якого:[7]
1. ґрунтуються на оцінці майбутніх економічних вигод та затрат скорегованих часом;
2. зумовлюють іммобілізацію фінансових ресурсів;
3. на певному етапі можуть стати необоротними.
Помилки допущені при прогнозі можуть мати, для суб'єктів господарювання, глобальні наслідки. З одного боку відтік активів, з другого боку - навіть не повністю реалізований проект може призвести до втрати конкурентоспроможності товарів та послаблення позицій на ринку. Важливе значення у процесі оцінки доцільності інвестицій займає вибір часу придбання, розробки активу.
Вище відмічене дає можливість стверджувати, що одним із основних моментів при прийнятті інвестиційних рішень є оцінка ефективності капітальних вкладень в нематеріальні активи. При цьому важлива роль належить як практичному використанню сучасних методів оцінки ефективності проекту, так і їхнім теоретичним обґрунтуванням.
3.2 Оцінка ефективності інвестицій в нематеріальні активи
В економічній літературі розглядають різноманітні методи оцінки ефективності інвестицій. Разом з тим оцінка ефективності інвестицій в нематеріальні активи, не отримала належної уваги як з боку теоретиків так і практиків. При оцінці інвестицій в нематеріальні активи необхідно враховувати особливості, що їх виділяють серед необоротних активів.
Класифікація основних методів оцінки інвестицій в нематеріальні активи приведена на малюнку 3.1:[7]
Період окупності обчислюється як прогнозована кількість років, що необхідна для відшкодування первинної вартості інвестиції. Це був перший формальний метод який використовували для оцінки доцільності інвестицій.[7]
Де: ПО - період окупності даного проекту, N - к-сть повних років, що необхідно для відшкодування інвестиції, - сума невідшкодованих витрат на початок N+1 року, - грошовий потік за N+1 рік .
Тобто, період окупності це - період часу, необхідний, щоб чисті прибутки від інвестицій відшкодували понесені витрати. До суттєвих недоліків даного методу відносять те, що він не враховує вартість інвестованого капіталу. Тому, часто використовують для оцінки проекту дисконтований період окупності, який відрізняється від звичайного періоду окупності тим, що сподівані грошові потоки дисконтуюються на вартість капіталу. Таким чином, дисконтований період окупності - період часу який потрібно щоб чисті прибутки від інвестиції, скореговані часом (дисконтовані на вартість капіталу інвестиції), відшкодували початкову суму інвестиції. Під чистими прибутками від інвестиції в нематеріальні активи слід розуміти ту частку чистого прибутку яка зумовлена безпосереднім введенням (використанням) даного проекту.
Провідною ідеєю методу чистої теперішньої вартості, ЧТВ (net present value - NPV) є знаходження різниці між інвестиційними вкладами і майбутніми прогнозованими доходами скорегованими в часі, він базується на методології дисконтованого грошовоо потоку.[7]
NPV = PV -
Де: PV - теперішня вартість грошового потоку на протязі тривалості проекту, - початкова сума інвестицій в нематеріальні активи.
Теперішню вартість грошового потоку можна обчислити за слідуючою формулою:
Де: r - норма дисконта, n - число періодів реалізації проекту, - чистий потік платежів в періоді t. Зробивши відповідні підстановки отримаємо формулу для обчислення чистої теперішньої вартості:
Оскільки йде мова про нематеріальні активи, то - чистий потік платежів в періоді t, варто розуміти як різницю між сподіваними сумами доходу враховуючи даний проект та прогнозованими сумами доходу без введення проекту, тобто:
Де: - сподівані чисті грошові потоки з врахуванням нововведення, - прогнозовані чисті грошові потоки без введення нематеріальних активів. Враховуючи вищесказане, формула набуде вигляду:
Розрахована таким чином чиста теперішня вартість NPV може бути як додатною так і від'ємною. Існує загальне правило щодо NPV, якщо NPV >0 то проект приймається, в іншому випадку проект відхиляється. Отже застосовуючи метод ЧТВ необхідно:
знайти теперішню вартість кожного грошового находження, включаючи ,як прибутки так і витрати пов'язані з введенням проекту, дисконтовану на вартість капіталу для фірми;
просумувати ці скореговані часом грошові потоки, відняти початкову суму інвестицій, отриманий результат і буде ЧТВ проекту.
Якщо ми маємо декілька проектів з NPV >0 і не в змозі реалізувати всі, то вибирають проект з більшим NPV.
Внутрішня норма прибутку, ВНП (IRR - internal of return) - один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, що набули широкого застосування. Метод внутрішньої норми прибутку (IRR) - це метод класифікації інвестиційних пропозицій, використовуючи норму прибутку на інвестиції в нематеріальні активи, розраховану як дисконтна ставка, що прирівнює теперішню вартість майбутніх грошових прибутків до інвестиційних витрат. Під внутрішньою нормою прибутку розуміють процентну ставку, при якій ЧТВ цього проекту рівна нулю. Отже, формула для визначення IRR буде мати такий вигляд:[7]
Розв'язок даного рівняння можна знайти ірраціональним способом. Отримавши розв'язок, його (IRR) порівнюють з заданою нормою дисконта r. Зрозуміло, що якщо IRR>r, то проект забезпечує додатне значення NPV , і прибутковість IRR - r. Якщо ж навпаки IRR<r, то проект буде збитковим.
Можна сформулювати загальне правило IRR: якщо IRR>r, то проект приймається, в іншому випадку його треба відхилити.
Інший метод, який також доцільно використовувати для оцінки ефективності інвестицій в нематеріальні активи, є індекс прибутковості (benefit-cost ratio, profitability index - PI). Він показує скільки припадає на одиницю початкових інвестиційних витрат одиниць теперішньої величини грошового потоку. Формула для введеного таким чином індексу прибутковості буде мати наступний вигляд:[7]
, враховуючи, що:
формула набуде вигляду:
Аналізуючи формулу неважко бачити критерій по якому оцінюють проекти: якщо PI >1, то проект прибутковий і він приймається, в іншому випадку його слід відхилити.
Поряд з цим, не рідко постає проблема вибору проектів інвестування капіталу в нематеріальні активи, і при цьому пропонується декілька варіантів. Враховуючи вище приведені критерії оцінки доцільності капіталовкладення ( ПО, NPV, IRR, PI ) можна вибрати найбільш ефективний проект.
Таким чином, розглядаючи процес ефективності інвестування проектів нематеріальних активів можна зробити слідуючі висновки. Процес оцінки капіталовкладень вимагає:[7]
1. визначення вартості проекту;
2. прогнозу сподіваних грошових надходжень від впровадження проекту;
3. оцінки вартості капіталу для фірми на яку потрібно скорегувати грошові надходження;
4. визначення теперішньої вартості сподіваних грошових потоків і самого проекту;
5. врахування особливостей, притаманних нематеріальним активам.
ВИСНОВКИ
Огляд нормативно-правових актів, які тлумачать визначення нематеріальних активів, виявив певні розбіжності в трактуванні сутності цього поняття, що призводить до складнощів при використанні нематеріальних активів. Останнє, в свою чергу, зовсім не сприяє їх широкому використанню підприємствами та уповільнює розвиток малого та середнього бізнесу в Україні, який начебто і повинно стимулювати законодавство нашої країни.
Аналіз нормативних документів і закордонної практики обліку дозволяє визначити основні ознаки, за якими об'єкти можуть бути віднесені до НМА:
1) об'єкт не повинен мати грошової форми або їх еквівалентів;
2) об'єкт не повинен мати матеріальної форми;
3) об'єкт не повинен бути дебіторською заборгованістю;
4) об'єкт повинен мати термін служби більш одного року;
5) повинна існувати ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта;
6) може бути вірогідно визнана певна вартість об'єкта;
7) об'єкт може бути відокремлений від підприємства.
З огляду на проведений аналіз існуючих визначень нематеріальних активів, можна дати наступне узагальнююче визначення.
Нематеріальні активи - це необоротні, немонетарні активи, що не мають матеріального втілення, та виступають у вигляді придбаних, отриманих або створених прав, що можуть бути відокремлені від підприємства.
З метою конкретизації визначення, необхідно звернутися до П(С)БО 8, яке дає таку класифікацію нематеріальним активам:
1) права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
2) права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);
3) права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);
4) права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
5) авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електроннообчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);
6) незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (капітальні інвестиції в придбання, створення та модернізацію НМА, використання яких за призначенням на дату балансу не відбулося);
7) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
П(С)БО 8 також приводить перелік об'єктів, які не відносяться до нематеріальних активів:
1) витрати на дослідження;
2) витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;
3) витрати на рекламу і просування продукції на ринку;
4) витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
5) витрати на підвищення ділової репутації підприємства;
6) вартість видань і витрати на створення торговельних марок (товарних знаків).
В ході курсової роботи вже розглядалися суперечки, які виникають стосовно класифікації, приведеної у П(С)БО 8. Тому, з метою забезпечення правового захисту та уніфікації обліку зазначеного виду активів пропонується:
1) Прийняти єдине визначення поданого виду нематеріальних активів і ввести його в усіх економічних і правових нормативних актах.
2) Склад нематеріальних активів (класифікація за групами) повинен бути приведений у відповідність з визначенням міжнародної Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Цивільним кодексом України. Для цього в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 варто замінити групи "права на об'єкти промислової власності" і "авторські та суміжні з ними права" на групу "права на інтелектуальну власність".
3) З метою запобігання порушень до переліку об'єктів обліку нематеріальних активів необхідна їх коротка характеристика
4) У наказі Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. № 242 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" виключити п. 3 "інші нормативні акти Міністерства фінансів України по бухгалтерському обліку діють у частині, що не суперечить Положенню (стандартові) 8".
Перш ніж нематеріальний актив почне приносити користь підприємству, він має пройти декілька етапів. Перший етап - визнання нематеріального активу, тобто перевірка на відповідність визначеним в П(С)БО 8 критеріям та зарахування його на баланс. Згідно з П(С)БО 8 нематеріальний актив, який створюється на підприємстві в результаті розробки, відображається в балансі, якщо підприємство має:
1) намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;
2) можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;
3) інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою даного активу.
Також нематеріальний актив повинен відповідати визначенню П(С)БО 8 та іншим критеріям, передбаченими законодавством.
У практиці підприємницької діяльності все частіше виникають проблеми, пов'язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Оцінка вартості НМА являє собою другий етап “обробки” НМА. Названа оцінка, зокрема, необхідна за обставин, які в узагальненому вигляді приведені на малюнку 1.
Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає такі етапи:
1. обстеження нематеріальних активів;
2. правова експертиза; з'ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;
3. формування інформаційної бази для проведення оцінки;
4. розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;
5. підготовка звіту про оцінку.
Існує три основних методи оцінки вартості НМА, в межах кожного з яких також виділяють декілька підходів.
Також важливим етапом опрацювання НМА є амортизація НМА -- постійне списання вартості нематеріальних активів в процесі їх виробничого використання. Вона покликана компенсувати затрати, понесені підприємством при їх придбанні, і забезпечити формування джерела фінансування майбутніх придбань відповідних активів.
Кваліфіковане управління підприємством передбачає, крім вищезазначеного, інвентаризацію НМА, як один з шляхів контролю за збереженням нематеріальних активів підприємства.
Нематеріальні активи - перспективний об'єкт інвестиційної діяльності. Саме тому дуже важливо вміти оцінювати економічну доцільність таких інвестицій. Розрізняють наступні методи оцінки інвестицій в нематеріальні активи:
1. метод визначення періоду окупності;
2. метод розрахунку чистої теперішньої вартості;
3. метод обчислення внутрішньої норми прибутку;
4. метод визначення індексу прибутковості.
Отже, як бачимо. нематеріальні активи - це засіб, за допомогою якого підприємство має змогу гідно конкурувати в скрутних умовах. Але НМА - це не лише засіб підвищення ефективності та розвитку економічної діяльності на теренах нашої країни. На мою думку, саме завдяки розвитку нематеріальних ресурсів українські підприємці зможуть гідно співпрацювати на міжнародному ринку.
Але для цього необхідно втілити в життя ряд перетворень, серед яких:
1. Здійснити ретельний перегляд законодавства України у сфері нематеріальних активів та ресурсів з одного боку, та інтелектуальної власності з іншого з метою усунення складнощів при ідентифікації та роботи з НМА.
2. Реформувати законодавчу систему захисту об'єктів інтелектуальної власності в Україні; створити умови для розвитку конкурентноспроможної патентно- ліцензійної діяльності вітчизняних підприємств на міжнародному ринку.
3. Аналізувати та адаптовано застосовувати найкращі досягнення світового досвіду залучення нематеріальних активів на підприємстві.
4. Сприяти практиці широкого використання НМА на підприємстві.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України "Про внесення змін у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349 (У редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями) // ИАЦ Лига http//www. liga.kiev.ua/prod/cd/7order.
2. П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", затв. наказом Мінфіну України № 242 від 18.10.99 р. , зі змінами і доповненнями від 25.11.2002 р. № 989 п.4 // Бухгалтерський облік та аудит. - 2002. - № 12. - С. 37-39.
3. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів, затв. наказом Фонду державного майна України з питань науки і технологій № 969/97 від 27 червня 1995 р. // ИАЦ Лига http//www.liga.kiev.ua/prod/cd/?order.
4. Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування / Голов. ред. О.О.Шубін.-Донецьк: Дон ДУЕТ, 2003.-Випуск 15, т.3.-248 с.
5. Святоцький О.Д. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Т. 4. Оцінка інтелектуальної власності. Бухгалтерський облік та оподаткування. - К.: ін ЮРЕ, 1999.
6. Економіка підприємництва: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с., іл
7. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 432 с.
8. Основные средства. Нематериальные активы, МБП: Методическое пособие. - Д.: ООО “Баланс-Клуб”, 2004. - № 12.
9. Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони: Зб. наук. статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. - К.: Іт-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. - 548 с.
10. http://library.if.ua/01.htm
11. Грабова Н, М., Кривоносов Ю. Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник: 3- тє вид. - К.: А. С. К., 2000. - 504 с.
Подобные документы
Види нематеріальних активів, особливості обліку. Фактори, що запобігають ефективному створенню нематеріальних активів, методи оцінки їх вартості. Аналіз нематеріальних активів на приватній фірмі "Акцен". Економічна структура досліджуваного підприємства.
курсовая работа [174,3 K], добавлен 27.03.2010Економічна сутність нематеріальних ресурсів й активів та основні підходи щодо їх оцінки на підприємстві. Оцінка вартості нематеріальних активів компанії ТОВ "Мета-Груп". Проблеми в оцінюванні нематеріальних активів та поради щодо оптимізації методики.
дипломная работа [230,4 K], добавлен 28.11.2009Інформаційне забезпечення оцінки використання основних засобів та нематеріальних активів. Оцінка динаміки, складу структури основних засобів. Аналіз руху і технічного стану основних засобів. Аналіз використання обладнання та виробничої потужності.
контрольная работа [67,6 K], добавлен 23.12.2015Поняття та види нематеріальних ресурсів підприємства (фірми). Поняття й елементний склад нематеріальних активів(патенти на право виключного користування об'єктами промислової власності, авторське право, право на користування іншими ресурсам) та їх оцінка.
контрольная работа [22,2 K], добавлен 03.02.2003Сутність нематеріальних активів як частини інтелектуального капіталу підприємства, методичні підходи до їх оцінки. Проблема формування та розвинення базових положень стратегічного управління активами. Зміст методу капіталізації ринку та рахункових карт.
курсовая работа [252,5 K], добавлен 11.04.2014Потенціал та цілі виробничої діяльності підприємства. Управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства. Нематеріальні активи як складова частина потенціалу підприємства, методи та прийоми їх оцінювання, практичні рекомендації щодо реалізації.
контрольная работа [29,0 K], добавлен 26.04.2011Поняття та класифікація нематеріальних активів, оцінка вартості та амортизація. Аналіз структури та динаміки нематеріальних ресурсів на підприємстві, показників ефективного використання. Покращення управління нематеріальними ресурсами підприємства.
курсовая работа [65,2 K], добавлен 27.07.2011Облікова сутність необоротних активів, їх класифікація, склад. Оцінка необоротних активів як основа розкриття інформації у фінансовій звітності. Система аналітичних показників, інформаційна база та основні методи економічного аналізу необоротних активів.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 24.12.2012Підходи, завдання та напрями створення потенціалу успіху. Сутнісна характеристика потенціалу підприємства. Критерії оцінки кадрового потенціалу методом анкетування робітників та ранжування отриманих даних. Оцінка ринкової вартості нематеріальних активів.
контрольная работа [476,0 K], добавлен 25.11.2011Методика проведення аналізу оборотних активів підприємства на прикладі ТДВ "Трембіта". Техніко-економічна характеристика досліджуваного підприємства. Аналіз складу, структури і динаміки оборотних активів, проблеми їх оборотності та шляхи її підвищення.
курсовая работа [86,2 K], добавлен 13.11.2013
