Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Факультет економіко-інформаційних технологій та управління

Кафедра економіки підприємства

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Економіка підприємства»

В 11

Виконала

студентка гр.202-ЕО

Кобяк А. Ю

Перевірив

к. е. н., доцент

Березін Олександр Вікторович

Полтава-2006

Зміст

Вступ

Розділ 1. Документи і процес реєстрації підприємства

1.1 Підприємство, мета створення і принципи діяльності. Порядок створення та реєстрації підприємства

1.2 Розроблення документації, необхідної для реєстрації відкритого акціонерного товариства підприємства в місцевих органах влади

Розділ 2. Виробничі ресурси будівельного підприємства: характеристика і ефективність іх використання

2.1 Склад, структура, показники руху та використання персоналу підприємства

2.1.1 Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства

2.1.2 Визначення показників руху та продуктивності праці персоналу

2.2 Склад, структура й показники використання основних виробничих фондів підприємства

2.2.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів розрахунок технологічної структури

2.2.2 Визначення показників руху основних виробничих фондів

2.2.3 Визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів, розрахунки показників, які характеризують ефективність їх використання

2.2.4 Розрахунок амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації у бухгалтерському та податковому обліку

2.2.5 Визначення впливу зміни показника фондовіддачі основних виробничих фондів на основі ТЕП діяльності підприємства

2.3 Склад, структура та показники використання оборотних коштів підприємства

2.3.1 Характеристика, склад та структура оборотних коштів підприємства

2.3.2 Визначення середнього річного залишку оборотних коштів

2.3.3 Розрахунок показників, які характеризують ефективність використання оборотних коштів. Розрахунок розміру вивільнення (додаткового залучення) оборотних коштів у звітному році порівняно до базового року

Розділ3. Основні техніко - економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства (розрахунки, аналіз)

Висновки

Література

Вступ

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують ту чи іншу місію (реалізують програму або мету).

Головною діючою особою економічних відносин на ринку виступає підприємство, саме підприємство здійснює виробничу, науково-технічну, комерційну діяльність з метою одержання прибутку і задоволення суспільної потреби в товарах, роботах і послугах. Кожне підприємство займає подвійне становище в господарській структурі ринкової економіки. По-перше, воно є самостійним суб'єктом ринкових відносин, а, по-друге, кожне підприємство є елементом національної економіки. Ефективна діяльність підприємства веде до його успішного функціонування і розвитку надалі, а отже і до розвитку національної економіки в цілому.

Виробничо-господарська діяльність кожного підприємства ґрунтується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, робочого часу в процесі виробництва. У сучасних умовах необхідною складовою ефективної діяльності підприємства є складання бізнес-плану, у якому вказується мета діяльності і шляхи її досягнення.

Бізнес-план використовується як основний документ для залучення інвесторів, одержання різних видів фінансування і наймання висококваліфікованого персоналу.

Для того, щоб правильно зробити вибір і успішно управляти діяльністю підприємства, необхідні знання основ економіки підприємства.

Мета роботи : набуття теоретичних та практичних знань з економіки підприємства, знайомство з класифікацією та принципами діяльності підприємства. Для розкриття теми курсової я використала закони України, статут підприємства, таблиці, формули, Господарський кодекс України схеми та інші додаткові джерела інформації.

У курсовій роботі виділені курсивом найважливіші теоретичні положення, що полегшують засвоєння теоретичного матеріалу.

Перед собою я поставила такі завдання:

- розкрити сутність, звернути увагу на умови розвитку та принципи підприємства в Україні;

- розширити свій кругозір з метою отримання теоретичних навичок керівницької діяльності.

Виконання даного курсового проекту є найважливішою частиною вивчення економіки підприємства. У ході виконання роботи я закріпила отримані при вивченні курсу знання для того, щоб у майбутньому стати кваліфікованим фахівцем.

Розділ1. Документи і процес реєстрації підприємства

1.1 Підприємство, мета створення і принципи діяльності. Порядок створення та реєстрації підприємства

Відповідно до ст. 62 Господарського Кодексу України:

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Щоб вважатися підприємством економічна структура повинна мати кілька суттєвих ознак. Основні з них такі:

1) організаційна єдність; підприємство - це певним чином організований колектив зі своєю внутрішньою структурою і порядком управління;

2) відокремленість майна; підприємство повинне мати власне майно (зокрема, основний і оборотний капітал). Яке може використовуватися у певних цілях;

3) майнова відповідальність; підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно з чинним законодавством;

4) системна єдність засобів виробництва; підприємство поєднує е6кономічні ресурси для виробництва економічних благ та з метою отримання прибутку;

5) оперативно-господарська й економічна самостійність; підприємство самостійно укладає угоди та здійснює операції, саме отримує прибуток і зазнає втрат, за рахунок доходів забезпечує свою фінансову спроможність і умови для подальшого розвитку виробнцтва;

Роль підприємства в суспільному виробництві полягає в тому, що воно забезпечує , з одного боку, поєднання факторів виробництва, а з іншого - зв'язок між ресурсними і товарними ринками.

Суб'єкти, що формують організаційну систему підприємства, утворюють дві субсистеми. Одну становлять власники підприємства, іншу - колектив найманих працівників. При цьому самі власники можуть виконувати ті чи інші функції виробничої діяльності підприємства, а працівники підприємства можуть ставати його власниками (засновниками, акціонерами).

Згідно рисунку1 підприємство самостійно здійснює:

Рис. 1. Самостійне здійснення підприємства

У багатьох джерелах існування мети отримати прибуток вважається обов'язковою рисою, щоб віднести суб'єкт господарювання до категорії підприємства. Це дійсно є одним із ключових момемтів для комерційних

підприємств. Вони функціонують в умовах повної економічної самостійності, коли витрати на функціонування підприємства цілком покриваються за рахунок доходів від виробничої діяльності.

Однак існує інший тип підприємств - некомерційні, чи неприбуткові, підприємства. Головна їх мета - виконання соціальних, екологічних або економічних функцій. Як правило, такі підприємства фінансуються з державного або місцевого бюджетів. Джерелами фінансування можуть бути також благодійні фонди, асоціативні кошти виробничих підприємств. Некомерційні підприємства можуть входити й окремою структурною (при цьому відносно самостійною) одиницею до складу виробничих підприємств. Ці підприємства можуть займатися різноманітною діяльністю: адміністративною, науковою, освітньою, моніторинговою, контролюючою, інформаційною, просвітницькою тощо. Конкретними формами даних підприємств можуть бути споживчі кооперативи, громадські та релігійні організації, фонди, галузеві або муніципальні лабораторії, установи, асоціації та спілки.

Відношення до власності є основним фактором у реалізації ключової тріади власності: володіти - розпоряджатися - використовувати. На абсолютно самостійних підприємствах реалізується вся зазначена тріада, тобто підприємства мають повне право власності на засоби виробництва й інше майно.

Унітарне підприємство, маючи право юридичної особи і будучи комерційною чи некомерційною організацією. Не отримує, однак, повного права власності на закріплене за ним майно. Воно є неподільним і не може бути розподілене за внесками, у тому числі між працівниками підприємства. Отже, у даному випадку реалізуються такі елементи тріади власності, як право використовувати.

Одним із найважливіших моментів для різних форм власності і господарювання є реалізація відповідальності підприємств за їх зобов'язаннями.

Охарактеризуємо докладніше деякі види підприємств.

Кооперативи є однією із форм колективної власності. Діяльність кооперативів грунтується на власній пряці їх членів. Крім того. Члени

кооперативу можуть вносити в його статутний фонд грошові і матеріальні паї, у зв'язку з чим розподіл доходів між членами кооперативу може здійснюватися не пайових внесків. Порядок розподілу доходів обумовлюється в статуті кооперативу.

Кооперативи мають право залучати в ході своєї комерційної діяльності найману робочу силу, яка не отримує при цьому права члена кооперативу.

Найбільшого поширення у світовій практиці набули господарські товариства, що створюються на основі об'єднання капіталу різних власників. Порядок утворення і діяльності цих спілок в Україні регламентується Законом "Про господарські товариства".

Господарські товариства в Україні поділяються на:

1) акціонерні товариства;

2) товариства з обмеженою відповідальністю;

3) товариства з додатковою відповідальністю;

4) повні товариства;

5) командитні товариства.

Акціонерним товариством називається організація, статутний фонд якої поділений на паї у вигляді акцій однакової номінальної вартості і яка відповідає за своїми зобов'язаннями тільки майном даного товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах наявних у них акцій. Акціонерні товариства можуть бути двох видів: відкриті і закриті.

Товариства з обмеженою відповідальністю - це організація, майнова відповідальність учасників якої не перевищує суми внесеного паю.

Товариство з додатковою відповідальністю відрізняється тим, що учасники такої організації відповідають за її зобов'язаннями не тільки внесками в статутний фонд, а у разі необхідності й їх власним майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до пайового внеску. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

У повному товаристві всі члени несуть повну відповідальність своїм власним майном за результати господарської діяльності даної організації. Прибуток, отриманий товариством за підсумками фінансового року, розподіляється між учасниками відповідно до внесківа у статутний фонд.

У командитному товаристві об'єднуються члени з повною відповідальністю (дійсні члени-керівники) і члени з відповідальністю, обмеженою особистими внесками в майно товариства (командисти). В установчій угоді обумовлюється розподіл прибутку між членами спілки пропорційно їх відповідальності.

Спільне підприємство створюється на об'єднанні майна як вітчизняних, так і зарубіжних учасників.

Індивідуальне приватне підприємство засновується на особистій власності громадян. Його власником є одна особа, що отримує весь дохід і зазнає всіх втрат від результатів господарської діяльності. Ці підприємства мають спрощену систему оподаткування, але виникають проблеми з одержанням кредиту.

За розміром усі підприємства, як правило, поділяються на 3 групи: малі, середні, великі. Щоб віднести підприємство до однієї із зазначених груп, застосовуються такі критерії:

1) кількість працюючих;

2) вартісний обсяг продукції, що виготовляється;

3) частка продукції, яка випускається даним підприємством, у загальному обсязі продукції країни чи галузі;

4) вартісна оцінка основних виробничих фондів.

Характеристика різних за формою добровільних об'єднань підприємств:

Асоціація - створюється з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність учасників.

Корпорація - договірні об'єднання на засаді інтеграції науково-технічних, виробничих та комерційних функцій. Делегують окремі повноваження для централізованого регулювання діяльності учасників.

Концерн - характеризується єдністю власності і контролю. Найчастіше інтегруються підприємства різних галузей та напрямків діяльності. У концернах підприємства втрачають свою самостійність, причому лідерство переходить до фінансових структур. Поширюється мережа міжнародних концернів.

Картелі - об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності.

Синдикат - різновид картелі, що передбачає створення спільного комерційного органу для забезпечення операцій постачання та збуту.

Трест - монополістичне об'єднання підприємств у єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність.

Холдинг - форма об'єднання капіталів. Холдинг безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій учасників холдингу або інших об'єднань. Учасники холдингу мають юридичну й господарську самостійність, але контроль за основними питаннями залишається за холдинговою компанією.

Консорціум - тимчасові статутні об'єднання виробничого або банківського капіталу для досягнення спільної мети. Учасниками можуть бути суб'єкти будь-якої форми власності, міжнародні і навіть цілі держави.

Загальновизнаними атрибутами будь-якого підприємства вважаються надрукований на папері статут підприємства, вивіска, офіси і корпуси цехів, виробниче обладнання. Це підприємство, що існує в матеріальній реальності.

Проте підприємство може існувати не тільки в матеріальній, але й у віртуальній реальності.

Віртуальне підприємство - це існуючий у віртуальному просторі суб'єкт господарської діяльності, який можна ідентифікувати. До його складу входять фізичні і/або юридичні особи. Він має внутрішню структуру, розподіл обов'язків і регламентацію характеру взаємодії між учасниками.

Ключова особливість віртуального підприємства - це те, що основою об'єднання фізичних і юридичних осіб є сучасні інформаційні чи комунікаційні технології. Як правило, віртуальне підприємства створюються на тимчасовій основі.

Умовно можна виділити дві основні форми віртуальних підприємств:

1) внутрішньоорганізаційна - коли окремі виконавці, діючи за допомогою телезв'язку і користуючись єдиними банками даних, об'єднуються в систему (мережу) для виконання будь-яких функцій;

2) міжорганізаційна - коли окремі юридичні і фізичні особи на віртуальному рівні об'єднують свої ресурси для вирішення будь-якої проблеми.

Цілями створення міжорганізаційних віртуальних підприємств можуть бути: оптимізація розподілу ризиків; концентрація ресурсів; поєднання зусиль для розв'язання складних або термінових завдань; раціоналізація різних видів перевезень; спільна боротьба за ринки збуту.

Оскільки діяльність віртуальних підприємств не регламентується або майже не регламентується спеціальними юридичними угодами, а здійснюється на основі довіри, їх функціонування обумовлює кілька суттєвих вимог до учасників підприємств. Найважливішими з них є:

1) висока ділова культура і моральні якості;

2) професіоналізм;

3) оперативність виконання дій;

4) сувора дисципліна і самодисципліна;

5) толерантність до партнерів.

Створення віртуальних підприємств звичайно починається з отримання замовлень, ретельного підбору учасників об'єднання, їх ресурсів, аналізу попереднього досвіду і знань, розподілу функцій, техніко-економічного обгрунтування. При цьому на підприємствах існує централізоване управління, що координує зусилля окремих виконавців і розподіляє отримувані доходи.

Принципи у будь-якій сфері діяльності - це ті обов'язкові правила поведінки, якими зобов'язані керуватися і котрих повинні дотримуватись усі учасники даного процесу.

Відповідно до чинного законодавства в Україні підприємницька діяльність здійснюється на основі таких принципів:

1) вільний вибір видів діяльності

2) залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

3) самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, установлення цін відповідно до законодавства;

4) вільне наймання працівників;

5) залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

6) вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

7) самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

Реалізація принципів потребує відповідного механізму.

Механізм реалізації підприємницької діяльності формується під впливом конкретних умов господарювання і призначений для організації, здійснення та збереження цієї діяльності, досягнення цілі підприємця. Цей механізм визначається формою власності, чинним законодавством, рівнем економічного розвитку національної економіки, фінансово-кредитної і банківської систем тощо.

Сутність механізму реалізації підприємницької діяльності полягає у тому, що він є конкретним господарським інструментом, завдяки якому організовується і досягає цілі діяльність суб'єктів підприємництва.

Наукові розроблення сучасних економістів структурують механізм реалізації підприємницької діяльності за певними ознаками, згідно з якими розрізняють:

1) економічний механізм;

2) соціальний механізм;

3) організаційний механізм.

Економічний механіхм грунтується на використанні вартісних інструментів, які є необхідною передумовою функціонування підприємства в ринкових умовах.

Соціальний механізм формується і діє згідно з інтересами підприємця та інших учасників підприємницького процесу.

Організаційний механізм формує ланки організації підприємницької діяльності протягом повного життєвого циклу підприємницької структури: реєстрація, функціонування, державна підтримка, регулювання, міжнародна підтримка, донорські організації, ринкова інфраструктура, ліцензування, лізинг, запобігання банкрутству, санація, банкрутство і порядок ліквідації підприємницької структури.

Життєвий цикл підприємства починається з моменту державної реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності. Органами державної реєстрації в Україні є виконавчі комітети міських і районних рад народних депутатів, районні держадміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання.

Юридична особа - суб'єкт цивільного права, який відповідає певним вимогам законодавства. Ознаки юридичної особи:

1) Незалежність існування від інших осіб, які входять до її складу і які можуть змінюватись;

2) Наявність майна, відокремленого від інших осіб;

3) Право придбання, користування і розпорядження власністю, а також право здійснювати від свого імені дозволені законом дії;

4) Право від свого імені бути позивачем у суді та арбітражі;

5) самостійна майнова відповідальність;

6) наявність розрахункового та інших рахунків у банках, самостійного балансу, печатки зі своєю назвою, товарного знаку.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються такі документи:

1) рішення власника(власників) майна або уповноваженого ним(ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів;

2) статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємства (приклад розглянуто на статуті відкритого акціонерного товариства-додатокА) ;

3) реєстраційна картка встановленого зразка, яка водночас є заявою про державну реєстрацію(додаток В);

4) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

5) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Підприємство діє на підставі статуту. Останній затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участі трудового колективу. Статут підприємства є його головним документом і містить такі пункти:

1) власник підприємства;

2) найменування підприємства;

3) місцезнаходження;

4) половні напрямки діяльності;

5) органи управління та контролю, порядок їх формування;

6) порядок утворення і використання майна підприємства;

7) розподіл прибутку(доходу);

8) умови реорганізації та ліквідації підприємства.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом, який надається органам державної реєстрації органам державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації надсилають примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу й органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії, представництва без створення юридичної особи. Відкриття цих підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії або представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації у свою реєстраційну картку.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

За держану реєстрацію стягується плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі зміни назви, організаційно-правової форми, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані подати документи для перереєстрації у місячний термін з моменту настання зазначених змін.

Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у порядку, установленому для його реєстрації.

У разі перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності на зазначений об'єкт.

Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника(власників) або уповноважених ним органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду у разі:

1. Визнання установчих документів недійсними або такими, що суперечать законодавству.

2. Здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України.

3. Несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження.

4. Визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом.

5. Неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з законодавством.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи. Перелік цих документів визначається Кабінетом Міністрів України шляхом виключення його з Реєстру суб'єкта підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Згідно до ст. 51 Господарського Кодексу України підприємницька діяльність припиняється:

1) з власної ініціативи;

2) у разі закінчення строку дії ліцензії;

3) у разі припинення існування підприємця;

4) на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

1.2 Розроблення документації, необхідної для реєстрації відкритого акціонерного товариства підприємства в місцевих органах влади

Відповідно до виданого завдання наводжу характеристику підприємства і подаю реальні установчі документи дочірнього підприємства «АУРИС» відкритого акціонерного товариства «Лічмаш-Прилад» підприємства.

Як зазначено у ст. 81 п.1 Господарського Кодексу України:

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд ,поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном. Одним з її видів є відкрите акціонерне товариство.

Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі - продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Засновниками і власниками акцій можуть бути юридичні особи (держава, підприємства,організації) та окремі громадяни.

Підприємство діє на основі статуту і містить такі пункти (додаток А):

1) власником підприємства є відкрите акціонерне товариства «Лічмаш Прилад»;

2) дочірне підприємство «АУРИС» відкритого акціонерного товариства «Лічмаш-Прилад»;

3) 315500, Україна, Полтавська обл., м. Лубни, вул.. Радянська, 128 / 2;

4) головні напрямки діяльності;

5) органи управління та контролю, порядок їх формування;

6) порядок утворення і використання майна підприємства;

7) розподіл прибутку (доходу);

8) умови реорганізації та ліквідації підприємства.

Відкрите акціонерне товариство набуває статус юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Розділ 2. Виробничі ресурси будівельного підприємства: характеристика і ефективність іх використання

2.1 Склад, структура, показники руху та використання персоналу підприємства

Персонал підприємства формується і змінюється під впливом внутрішніх факторів (характер продукції, технологія й організація виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, характеристика праці і т.д.). Варто розрізняти трудові ресурси і персонал підприємства.

Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними і освітніми даними може виконувати роботу у тій чи іншій сфері економіки

Розрізняють трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці).

Персонал підприємства - це сукупність фізичних осіб, які мають відносини з підприємством як з юридичною особою, які регулюються договором найму.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та працюючи набувають певний практичний досвід.

З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників поділяють на 2 групи:

1) персонал основної діяльності

2) персонал неосновної діяльності.

Зокрема у промисловості до першої групи - промислово-виробничого персоналу - відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони - тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади тощо.

Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на 4 категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи: інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема - діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.

Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

Структура кадрів підприємства, цеху, підрозділу характеризується співвідношенням різних категорій працівників у їхній загальній чисельності. З метою аналізу структури кадрів визначається і порівнюється питома вага кожної категорії працівників із загальною середньосписковою чисельністю персоналу підприємства. Структура кадрів визначається й аналізується по кожному підрозділу.

Спискова чисельність визначається шляхом підрахування працівників спискового складу, прийнятих на роботу на термін не менше одного дня.

Головним показником звітності підприємства по праці є середньоспискова чисельність працівників, що розраховується як відношення спискової сумарної чисельності за період часу до кількості днів періоду.

Явочна чисельність характеризує число працівників підприємства, що з'являлися на роботу в робочі дні. Зіставлення вищезгаданих показників чисельності дає можливість виявити резерви у використанні робочої сили. Забезпечення підприємства кадрами визначається діленням фактичної чисельності працівників на розрахункову величину чисельності працівників.

Використовуючи вихідні дані для визначення середньоспискової чисельності персоналу, розраховую середньоспискову чисельність робітників.

2.1.1 Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства.

Визначимо середньоспискову чисельність персоналу підприємства, використовуючи дані з додатку 3.

Таблиця 1. Вихідні дані для визначення середньоспискової чисельності персоналу підприємства:

Середньоспискова чисельність персоналу (у тому числі робітників) базовий рік чоловік	Чисельність робітників на 1 січня звітного року, чоловік	Надійшло робітників протягом року, чоловік (чисельник - дата надходження , знаменник - чисельність робітників, які поступили)	Вибуло робітників протягом року	Чисельність керівників, спеціалістів та службовців, чоловік
			Усього	У тому числі з причин:
				за власним бажанням	у зв'язку з виходом на пенсію	У зв'язку з призовом на дійсну військову службу	У зв'язку із вступом до ВНЗ	За порушення трудової дисципліни
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
107 (97)	91	16.01/ 3	17.04/2	10.08 / 2		15. 1/2	7	903/ 3	15.05/ 3			7.10 1	8

Визначаємо середньоспискову чисельність робітників за звітний рік.

Для визначення середньоспискової чисельності робітників використовують формулу 1:

(1)

де

- чисельність робітників на протязі і-го періоду, чол.

- період часу, днів.

Визначимо середньорічну чисельність робітників за звітний період.

Таблиця 2. Розрахунок середньорічної чисельності робітників за звітний період

Порядковий № місяця	Кількість робітників на початок місяця, чол.	Рух протягом місяця, чол.	Підрахунок середньомісячної чисельності	Середньомісячна чисельність, чол..
		Надійшло	Вибуло
Січень	91	16.01/3			93
Лютий	94			94•28/28	94
Березень	94		9.03/3	(94•8+23*91)/31	92
Квітень	91	17.04/2		(91•16+14•93)/30	92
Травень	93		15.05 /3	(93•14+17•90)/31	91
Червень	90			90•30/30	90
Липень	90			90•31/31	90
Серпень	90	10.08/2		(90•9+22•92)/ 31	91
Вересень	92			92•30/30	92
Жовтень	92		7.10/1	(92•6+25•91)/31	91
Листопад	91	15.11/2		(91•14+93•16)/30	93
Грудень	93			93•31/31	93



чол. (2)

Ч_прац = 92 + 8 = 100 (чол.)

Так як виділяють категорії персоналу то визначимо структуру персоналу у базовий і звітний роки по наступним розрахункам:

Таблиця 3. Склад і структура персоналу у базовому та звітному році

Найменування показника	Наявність на початок року	Надійшло на протязі року	Вибуло на протязі року	Наявність на кінець року	Відхилення
					абсолютне	відносне
Всього персонал підприємства	99	9	7	101	+2	102 %
В тому числі робітники	91	9	7	93	+2	10 2%
Адміністративно управлінський персонал (АУП)	8	-	-	8	-	100 %

Виконаємо наступні розрахунки використовуючи формулу 2 і 3. Абсолютне відхилення всього персоналу(робітників) = наявність на кінець року - наявність на початку року (2)

Абсолютне відхилення всього персоналу = 101 - 99 = 2

Абсолютне відхилення робітників = 93 - 91 = 2

Відносне відхилення всього персоналу(робітників) = (наявність на кінець року / наявність на початку року )

(3)

Відносне відхилення всього персоналу = = 102 %

Відносне відхилення робітників = =102 %

Висновок

На кінець року чисельність персоналу збільшилося на дві особи, що показує нам абсолютне відхилення (+2), у відсотках - 102% за рахунок збільшення чисельності робітників і при незмінному АУП.

Знайдемо дольову частку робітників і службовців в загальній структурі персоналу (за звітний і базовий періоди).

Таблиця 4. Дольова частка робітників і службовців в загальній структурі персоналу (за звітний і базовий періоди)

Базовий рік		Звітний рік
107	Всього	100
97	З них робітників	92

Знайдемо дольову частку робітників в загальній структурі персоналу базовий період.

=100% = 91 %

Знайдемо дольову частку робітників в загальній структурі персоналу за звітний період.

=100% = 92%

Знайдемо дольову частку службовців в загальній структурі персоналу за базовий період.

=100% = 9%

Знайдемо дольову частку службовців в загальній структурі персоналу за звітний період.

=100% = 8%

Зобразимо отримані дані графічно:

Графік 1 Графік 2

2.1.2 Визначення показників руху та продуктивності праці персоналу

Визначимо показники, що характеризують рух персоналу за звітний рік.

Рух робочої сили представляє собою процес прибуття, вибуття і переміщення спискової чисельності робітників. Рух такого роду характеризується плинністю кадрів.

1. Коефіцієнт надходження або коефіцієнт прийняття визначається відношенням кількості робітників, прийнятих на роботу () до середньоспискової чисельності за той же період (). Для цього використаємо формулу 4.

(4)

=0,09

2. Коефіцієнт вибуття визначається відношенням кількості робітників, звільнених по всім причинам за даний період () до середньоспискової чисельності за той же період (). Для цього використаємо формулу 5.

(5)

9% - 7% = 2% - надійшло робітників більше ніж вибуло.

3. Коефіцієнт загального обороту кадрів дорівнює сумі коефіцієнтів обороту з прийому і вибуття кадрів. Для цього використаємо формулу 6.

(6 )

4. Коефіцієнт плинності кадрів визначається відношенням чисельності робітників, звільнених через порушення трудової дисципліни () і за власним бажанням за звітний період () до середньоспискової чисельності за той же період (). Для цього використаємо формулу 7.

(7)

= 0,04

Визначаємо продуктивність праці, яка характеризується таким показником як виробіток. Згідно вартісному методу виробіток визначається як відношення об'єму продукції до затрат часу, які виражені у середньосписковій чисельності робітників.

Виробіток робітників у базовому році дорівнює відношенню виконаного об'єму робіт до середньоспискової чисельності робітників.

Визначаємо виробіток в грошовому виразі за формулою

(8)

де V_БМР -- об'єм будівельно-монтажних робіт.

Виробіток працівників у базовому році дорівнює відношенню виконаного об'єму робіт до середньоспискової чисельності працівників у базовому році.Для цього використаємо формулу 8.

(8)

(грн./чол.)

(грн./чол.)

Аналогічно розраховуємо виробіток робітників і працівників у звітному році, відповідно використовуючи дані звітного року.

(грн./чол.)

(грн./чол.)

Висновок

Аналізуючи динаміку продуктивності праці видно, що у звітному періоді продуктивність праці робітників і працівників в цілому зросла в порівнянні з базовим періодом, що безперечно є сприятливим для діяльності підприємства.

Головним показником звітності підприємства по праці є середньоспискова чисельність працівників. Згідно з вихідними даними курсового проекту вона складала 107 чоловік у базовому році, в тому числі 97чоловік - робітники, у звітному році середньоспискова чисельність працівників і робітників зменшилася і стала складати 100 і 92 чоловік відповідно. Аналізуючи дану структуру персоналу, можна сказати, що через зменшення долі робітників у структурі у звітному році збільшилася доля керівників, спеціалістів і службовців , що являється негативним фактором, тому що це призведе до затрат на наймання додаткових робітників і їх навчання. Однак, якщо ці зміни дозволять підвищити продуктивність праці і ефективність виробництва, то це можна вважати позитивним фактором. Продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили і підвищення даного показника є одним із найважливіших завдань суспільного виробництва.

Підвищенню продуктивності праці сприяє механізація і автоматизація виробництва, модернізація обладнання, застосування ефективних видів сировини, удосконалення технології виробництва.

2.2 Склад, структура й показники використання основних виробничих фондів підприємства

2.2.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів розрахунок технологічної структури.

Виробничі фонди підприємства в залежності від тривалості функціонування у виробничому процесі, від зміни натурально-речовинної форми і від способу перенесення вартості на готову продукцію поділяються на:

1) основні;

2) оборотні.

У свою чергу основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі основні фонди.

Виробничі основні фонди - це та частина виробничих фондів, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речовинну форму і передають свою вартість на вартість продукції, що виготовляється, частинами у виді амортизаційних відрахувань.

Невиробничі основні фонди - це житлові будинки, об'єкти охорони здоров'я, культурно-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємства, зберігають свою натурально-речовинну форму, але не беруть участі у процесі виробництва, тому не переносять свою вартість на вартість продукції, що виготовляється; їхня вартість зникає в процесі споживання.

Склад виробничих основних фондів у залежності від їхніх функцій у процесі виробництва однотиповості технічних характеристик для цілей статистики, економічного аналізу і бух обліку поділяються на 9 груп:

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на покращення земель.

3. Будинки, споруди, передавальні пристрої.

Будинки - це будівлі, у яких відбуваються процеси основних, підсобних і допоміжних виробництв, а також розміщується управлінський персонал (будівля цеху, майстерня, гараж, склад, адміністративно-господарська будівля). Споруди - це інженерно-будівельні об'єкти, нафтові і газові свердловини, тунелі, очисні споруди, мости, дороги. Передавальні пристрої - це сукупність об'єктів для передачі електричної, теплової і інших видів енергії, а також переміщенні рідких і газоподібних речовин (водопроводи, тепломережі, лінії електропередач, радіо і телефонний зв'язок, нафтопроводи та ін.).

4.Машини й устаткування. В цій групі в залежності від особливості підприємства виділяють декілька підгруп:

1) силові машини і устаткування (різного роду машини-генератори і машини-двигуни). Машини-генератори забезпечують виробництво теплової і електричної енергії. Машини-двигуни забезпечують виробництво енергії руху (шляхом перетворення енергії води, тепла в механічну енергію). До складу цієї групи виробничих фондів входять парові, газові, гідротурбіни, електродвигуни, парові котли, локомобілі, пересувні електростанції, електропоїзди, силові трансформатори і інше енергетичне обладнання;

2) робочі машини і обладнання - машини і механізми, які безпосередньо приймають участь у виробництві. Для промислових підприємств до них відносяться: верстати, преси та ін. Для будівельних підприємств - екскаватори, бульдозери, бетономішалки, катки, підйомні крани, лебідки та ін;

3) обчислювальна техніка та інформаційні системи;

4) вимірювальні і регулюючі пристрої.

Найважливіша складова - робочі машини і обладнання; вони безпосередньо впливають на предмети праці, змінюючи їх.

5.Транспортні засоби - пересувні засоби залізничного транспорту, вагони, вантажний і легковий автотранспорт, автонавантажувачі, авто і електрокари.

6.Інструменти, приналежності, виробничий і господарський інвентар - механізовані і немеханізовані засоби ручної праці, термін служби яких більше 1 року (робочі столи, офісне обладнання, меблі, інструмент).

7.Робочий і продуктивний скот.

8.Багаторічні насадження.

9.Інші види основних фондів

Виробнича структура основних фондів - це співвідношення різних груп основних фондів у їх загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частини основних фондів.

До активної частини належать основні фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машини, устаткування, інструменти, прилади, пристрої вимірювання тощо).

До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва.

Прогресивною є така структура основних фондів, де частка активної частини зростає.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.

Вікова структура основних фондів - це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості. Найчастіше виділяють такі вікові групи основних фондів:

1)нові основні фонди, терміном експлуатації до 5 років;

2)5 - 10 років;

3)10 - 15 років;

4)15 - 20 років;

5)старі основні фонди, терміном експлуатації понад 20 років.

У високотехнологічних галузях, де темпи оновлення основних фондів досить високі, можуть бути прийняті інші, «вужчі» вікові інтервали.

Облік основних фондів здійснюється у натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники (площа, об'єм, потужність тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, для удосконалення складу основних фондів і т. д.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання вартості продукції.

Оцінку основних фондів здійснюють залежно від:

1) моменту проведення оцінки;

2) стану основних засобів.

Залежно від моменту проведення оцінки вартість основних фондів визначається як:

1. Первісна вартість - це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс.

2. Відновна вартість - це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва.

У Національних стандартах бухгалтерського обліку в Україні виділений ще один вид оцінки основних фондів - справедлива вартість. Це - первісна вартість основних фондів, одержаних в обміні. Справедливою вартістю у більшості випадків вважається ринкова вартість основних фондів, яка визначається професійними оцінювачами-експертами. В разі неможливості такої оцінки основні фонди переоцінюються за відновною вартістю або за відновною вартістю з урахуванням зношення.

Також важливою є класифікація, яка застосовується для цілей податкового обліку. Всі основні фонди поділяються на чотири групи:

1) Будинки, споруди та передавальні пристрої;

2) Автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації, різне конторське обладнання та приладдя;

3) Інші основні фонди, невключені до груп 1), 2),

4) комп'ютери, оргтехніка.

Таблиця 5. Вихідні дані для визначення середньорічної вартості основних фондів та показників їх руху

Варіант	Найменування показників	Основні фонди, у тому числі
		Будівлі	Споруди	Передавальні пристрої	Машини й устаткування	Транспортні засоби	Інструмент виробничий, господарський інвентар	Інші основні фонди	земля	капітальні витрати на поліпшення землі	робоча і продуктивна худоба	Багаторічні насадження
11	Наявність основних фондів на початок року, грн..	33000	32120	21000	153000	63000	3680	2900	15000	-	12000	3000
	Надходження основних фондів протягом року (+); вибуття (-); грн..	+5000	+400	-2000	+1000	+1100	-1360	-1600	+2250	-	-1800	+450
	Місяць надходження, вибуття	06	03	08	04	07	10	09	01		02	08

Поступило основних фондів = 5000+400+1000+1100+2250+450=10200 (грн.)

Вибуло основних фондів = 2000+1360+1600+1800= 6760 (грн.)

Отже, поступило основних фондів більше, ніж вибуло на 7690 грн.

Таблиця 6. Розрахунок технологічної структури основних фондів на початок і на кінець звітного року

Групи ОФ	На початок звітного року	На кінець звітного року
	Сума ОФ	%	Сума ОФ	%
Земельні ділянки	15000	4,43	17250	5,04
Капітальні витрати на покращення земель	-	-	-	-
Будинки, споруди, передавальні пристрої	86120	25,42	89520	26,16
Машини й устаткування	153000	45,17	154000	45,01
Транспортні засоби	63000	18,60	64100	18,74
Інструменти, приналежності, виробничий і господарський інвентар	3680	1,09	2320	0,68
Робочий і продуктивний скот	12000	3,54	10200	2,98
Багаторічні насадження	3000	0,89	3450	1,01
Інші види основних фондів	2900	0,86	1300	0,38
	338700	100,00	342140	100



де 1-

2-

3-

4-

5-

6-

7-

8-

Класифікація основних фондів відповідно до податкового методу

Основні фонди	Наявність ОФ,грн.	Структура ОФ,%
	Поч.року	Кін.року	Поч.року	Кін.року
1 група	114940	118480	33,93	36,47
2 група	66680	66420	19,69	20,44
3 група	157080	139990	46,38	43,09
4 група	-	-	-	-
Всього	338700	324890	100,01	100
Земля	15000	17250
Загальна сума і %	353700	342140

Де 1-

2-

3-

Основні фонди	Наявність, грн.	Структура, %
	поч. Року	Кінець року	Поч. Року	Кінець року
Активні: машини й устаткування інвентар, інші основні фонди.	174580	157620	49,36	46,07
Пасивні: будівлі, споруди, передавальні пристрої, багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба, земля, транспортні засоби	179120	184520	50,64	53,93
Разом:	353700	342140	100	100

Таблиця 8. Класифікація основних фондів в залежності від виробничої структури

2.2.2 Визначення показників руху основних виробничих фондів.

За даними підприємства про наявність, надходження та вибуття основних виробничих фондів розраховуються показники руху основних фондів:

1) коефіцієнт надходження

100 % (9)

де

-вартість основних фондів, які надійшли протягом року, грн;

- вартість основних фондів на кінець року, грн.

•100 % =2,98 %

2) коефіцієнт вибуття

% (10)

де

- вартість вибувших протягом року основних фондів, грн.;

- вартість основних фондів на початок року, грн.

*100 % =1,98 %

3) Коефіцієнт введення в експлуатацію основних фондів:

*100% (11);

151%

Рух основних фондів найбільш повно враховує такий показник як середньорічна вартість основних фондів. Її можна розрахувати різними методами: по формулі середньої арифметичної, по балансовій формулі, по формулі середньої хронологічної, по формулі середньої арифметичної зваженої. У даному випадку для розрахунку застосовуємо балансову формулу.

(12)

Де

(13)

- вартість основних виробничих фондів на початок року;

- вартість основних виробничих фондів, які надійшли;

- вартість основних виробничих фондів, які вибули;

- кількість місяців у році, на протязі яких основні виробничі фонди, що надійшли на підприємство, функціонують у виробництві, не враховуючи місяця надходження;

- кількість місяців у році, які залишились до кінця року з моменту вибуття основних виробничих фондів, не враховуючи місяця вибуття.

=353700 + 4062,5 +3967=361729,5 (грн.)

2.2.3 Визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів; розрахунки показників, які характеризують ефективність їх використання.

Для характеристики використання основних виробничих фондів існує багато як вартісних, так і натуральних показників.

Серед основних можна виділити фондовіддачу, фондомісткість і фондорентабельність, які будуть розраховані нижче.

Фондовіддача характеризує вартість виробленої продукції, що приходиться на 1 грн. основних фондів. Даний показник розраховується як відношення вартості продукції до середньорічної вартості фондів (). Для цього скористаємося формулою 4.

(грн./грн.) (14)

Показник фондомісткості показує, скільки основних фондів необхідно для виробництва 1 грн. продукції. Даний показник є зворотним показнику фондовіддачі.

(грн./грн.) (15)

Показник фондорентабельності показує, скільки прибутку отримано з кожної гривні основних фондів.

Показник фондоозброєність праці відображає вартість основних

виробничих фондів, які приходяться на одного робітника

Ф - середньорічна вартість основних фондів;

Ч_{робочих} - середньоспискова чисельність робочих.

Ф_{від. баз} = (грн./грн.)

Ф_від.зв = (грн./грн.)

Ф_{.міст.баз} =(грн./грн.)

Ф_{.міст.зв.}= (грн./грн.)

Ф _{озб.баз}^роб = (грн./чол.)

Ф _озб.зв^роб_.= (грн./чол.)

Ф_{озб.баз}^пер=(грн./чол.)

Ф_озб.зв^пер=(грн./чол.)

Отже, у вартісному вираженні використання фондів характеризується узагальнюючими показниками фондомісткості, фондовіддачі, фондорентабельності. Покращення використання основних фондів виражається в збільшенні обсягу виробленої продукції, тому узагальнюючі показники використання основних фондів побудовані на порівнянні об'єму виробленої продукції чи прибутку з усією сукупністю основних фондів, які використовувалися.

2.2.4 Розрахунок амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації у бухгалтерському та податковому обліку.

В процесі використання основні виробничі фонди зношуються. Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступовим відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).