Доходи населення і соціальна політика

Роулсіанський підхід дістав назву від імені американського філософа Джона Роулса, автора цього підходу до визначення соціальної справедливості в розподілі доходів. На його думку, справедливою слід вважати таку нерівність у доходах, яка сприяє досягненню більш високого рівня добробуту найбіднішим прошарком суспільства. Такий підхід бачиться більш близьким до досягнення можливого в ринковій економіці. Однак Роулс не означує межі (міри), за якою перерозподіл на користь бідних може підірвати стимул до прагнення заробляти вищі доходи.

І, нарешті, утилітарний підхід до цієї проблеми сягає корінням у теорію основоположника доктрини утилітаризму англійського економіста Ієремії Бентама, який визначав добробут суспільства як суму добробутів окремих індивідуумів і головне завдання бачив у тому, щоб максимізувати загальну корисність усіх членів суспільства шляхом скорочення кількості бідняків. Ідея, безумовно, заслуговує уваги. Але як цього можна досягти?

Адам Сміт, розглядаючи проблему соціальної справедливості, зазначав, що економіка не повинна бути справедливою, вона має бути ефективною. І тільки шляхом ефективності може реалізуватися справедливість. Глибокий зміст положень класика економічної науки полягає в тому, що справді підняти рівень добробуту нації в неефективній, занепадаючій економіці -- міраж. Для цього немає джерела, отже, задача не має розв'язку.

Італійський економіст Вільфредо Парето вважав, що добробут суспільства досягає максимуму, а розподіл ресурсів -- оптимуму тоді, коли які-небудь зміни в розподілі доходів не погіршують добробуту хоча б одного з його учасників. Оптимум Парето взято за основу виміру суспільного добробуту, хоча він не враховує, що не завжди той, чий рівень доходів зменшився, програв. Інший італійський учений Е. Бароне зазначав, що зміни, які дають вигоду одним і приносять збитки іншим, можна розглядати як приріст добробуту за умови, що ті, хто виграв, можуть компенсувати збитки потерпілим, так що останні добровільно приймуть ці зміни. Після того, як здійснюються компенсаційні виплати, тим, хто виграв, стає краще, а тим, хто програв, -- не гірше. На основі цих критеріїв здійснюється політика компенсаційних платежів у соціальній політиці держави, спрямована на подолання або нівелювання нерівності доходів у суспільстві.

Для відображення нерівномірності в розподілі сукупного доходу між різними групами населення в економічній теорії використовують криву Лоренца (рис. 3).

Рис. 3. Крива Лоренца

По горизонталі на графіку відкладаються групи населення (у відсотках), а по вертикалі -- частки (у відсотках) доходу, одержувані цими групами. Лінія ОС є бісектрисою прямого кута й означає абсолютну рівність у розподілі доходів, що відображає таку ситуацію в економіці, коли 20% населення одержують 20% доходу, 60% населення -- 60% доходу, а 100% населення -- 100% доходу. Лінія OD -- лінія абсолютної нерівності, яка означає, що ні 20, ні 60, ні 80% населення не одержують ніякого доходу, за винятком єдиної людини, яка присвоює 100% доходу.

Реальний чи фактичний розподіл доходу відображає лінія ОАВС. Чим більше вона відхиляється від прямої ОС, тим більша нерівність у розподілі доходів. Таким чином, крива Лоренца графічно відображає ступінь нерівності в розподілі доходів.

Математичний вираз ступеня нерівності в доходах виражається в коефіцієнті Джині, названому за іменем італійського економіста і статистика Коррадо Джині. Якщо площу заштрихованої фігури поділити на площу трикутника ODC, то одержимо коефіцієнт Джині, що вимірює ступінь нерівності доходів.

Для визначення ступеня нерівності в розподілі доходів використовують і децильний коефіцієнт, котрий показує співвідношення між доходами, які одержують 10% найбагатших і 10% найбідніших прошарків населення.

Про ступінь нерівномірності розподілу доходів в Україні свідчать розрахунки, проведені на основі офіційних статистичних даних. Так, 92% населення нашої країни в 1998 р. присвоювали лише 41% сукупного доходу, тоді як 5% населення присвоювали близько 48% доходів. За даними Державного комітету статистики, понад 50% населення мали грошовий дохід, нижчий від межі малозабезпеченості (тоді -- 73,3 грн. на місяць). Така ситуація свідчить про настійну необхідність здійснення серйозної соціальної політики, яка використовує для впливу на зміну рівня нерівності в розподілі доходів такі інструменти, як диференційоване оподаткування доходів, обов'язкове страхування від безробіття і від втрати працездатності, індексування доходів в умовах інфляції, надання допомоги малозабезпеченим і т. ін.

Політика доходів впливає не тільки на доходи фізичних осіб, а й на доходи підприємств. Зобов'язуючи останніх здійснювати оплату чергових відпусток, обкладаючи високим податком фонд заробітної плати, зобов'язуючи робити внески до пенсійного фонду, у фонд страхування від безробіття, держава справляє вплив на підвищення як прямих, так і непрямих затрат на оплату праці, що спонукає підприємців старатися відмовлятись від найму нової робочої сили.

Не можна не зазначити, що в умовах нормально функціонуючої ринкової економіки нерівність у доходах значною мірою зумовлена причинами об'єктивного характеру. Тому в процесі перерозподілу доходів дуже важливе дотримання міри. Надмірне втручання в процеси перерозподілу доходів може спотворити структуру економіки, обмежити досконалу конкуренцію і, відповідно, завдати суттєвих збитків економічній ефективній системі.

Таким чином, соціальна політика чи державна політика доходів має, з одного боку, сприяти пом'якшенню соціальної напруженості й забезпеченню соціальної стабільності, а з іншого -- не підривати стимулів підприємця до інвестування і найманого працівника до високоефективної праці.

Ринкова трансформація перехідних економічних систем супроводжується динамічними соціальне загостреними процесами в сфері розподільчих відносин. Сюди належать перерозподіл багатства й різка соціальна диференціація в суспільстві; обвальне падіння рівня доходів значної більшості населення, виникнення масової бідності, перетворення заробітної плати в різновид "соціальної допомоги" і т. ін.

Серед основних тенденцій формування доходів населення на нинішньому етапі реформування економіки України слід виділити: розширення структури дохідних складових; різке зниження загального рівня доходів населення, посилення суттєвої диференціації їх як в окремих секторах економіки, регіонах, соціальних групах, так і всередині підприємств між працівниками й керівниками; поглиблення розриву між номінальними й реальними доходами; домінування перерозподільчих процесів у формуванні доходів; посилення перерозподільчих процесів у сім'ях; незначне й нестійке збільшення факторно-функціональних доходів; збільшення частки доходів від реалізації продукції особистого підсобного господарства; постійна конвертація частини доходів населення в стабільну валюту з метою її збереження від інфляції і використання як особистого джерела соціального захисту; натуралізація і бартеризація доходів; збільшення частки тіньових, нелегальних доходів; зростання бідності й перетворення її в стійко відтворюване явище.

Висновок

Потрібно зазначити, що в умовах нормально функціонуючої ринкової економіки нерівність у доходах значною мірою зумовлена причинами об'єктивного характеру. Тому в процесі перерозподілу доходів дуже важливе дотримання міри. Надмірне втручання в процеси перерозподілу доходів може спотворити структуру економіки, обмежити досконалу конкуренцію і, відповідно, завдати суттєвих збитків економічній ефективній системі.

Таким чином, соціальна політика чи державна політика доходів має, з одного боку, сприяти пом'якшенню соціальної напруженості й забезпеченню соціальної стабільності, а з іншого -- не підривати стимулів підприємця до інвестування і найманого працівника до високоефективної праці.

Серед основних тенденцій формування доходів населення на нинішньому етапі реформування економіки України слід виділити: розширення структури дохідних складових; різке зниження загального рівня доходів населення, посилення суттєвої диференціації їх як в окремих секторах економіки, регіонах, соціальних групах, так і всередині підприємств між працівниками й керівниками; поглиблення розриву між номінальними й реальними доходами; домінування перерозподільчих процесів у формуванні доходів; посилення перерозподільчих процесів у сім'ях; незначне й нестійке збільшення факторно-функціональних доходів; збільшення частки доходів від реалізації продукції особистого підсобного господарства; постійна конвертація частини доходів населення в стабільну валюту з метою її збереження від інфляції і використання як особистого джерела соціального захисту; натуралізація і бартеризація доходів; збільшення частки тіньових, нелегальних доходів; зростання бідності й перетворення її в стійко відтворюване явище.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про зайнятість населення”. від 21 листопада 1997р.

2. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994.

3. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика: Пер. с англ. В. Лукашевича и др. / Под общ. ред. Б. Лисовика и др. - СПб., 1994.

4. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка: Пер. З англ.. В. Мусієнко та В. Овсієнко. - К., 1996.

5. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К., 2003.

6. Курс економічної теорії. Під редакцією Чепурiна М.Н. - М.: Політіздат, 1993.

7. Лібанова Е.М. Ринок праці. - К., 2003.

8. Макконнел Р., Брю С.Л.. Економікс: принципи, проблеми, політика. - М.: Республіка, 1992.

9. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.. - К., 1998.

10. Мочерный С. Основи економічної теорії. - Тернополь, 1993.

11. Мочерный С. Основи економічної теорії. - К., 1999.

12. Мэнкью Г. Макроэкономика / Пер. с англ. - М., 1994.

13. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: / Відп. ред. Г.Н. Климко. - 4-те вид., перероб. і доп. - К., 2002.

14. Основи економічної теорії: політ економічний аспект / Г.Н. Климко, Нестеренко. - К., 1997.

Словник економічних термінів

Доход - прибуток отриманий людиною одноразово як заробітна плата чи інші прояви.

Економічний прибуток -- це чистий прибуток, який залишається за вирахуванням усіх затрат виробництва, в тому числі й нормального прибутку. Він визначається як різниця між загальним доходом і загальними затратами (явними й неявними).

Економічний прибуток -- вирішальний критерій визначення реальної прибутковості діяльності підприємців і підприємства. Величина економічного прибутку показує, наскільки бухгалтерський прибуток перевищує нормальний прибуток.

Нормальний прибуток - визначається економічною теорією як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що являють собою витрати втрачених можливостей.

Позичковий відсоток -- це частина прибутку, яку функціонуючий підприємець виплачує певному підприємцю (як правило, банкіру) за тимчасове користування його грошовим капіталом.

Постійний доход -- це такий розмір доходу, який може отримувати сім'я, якщо відкинути тимчасові і випадкові коливання

Прожитковий мінімум - набір товарів і послуг, розрахований на основі норм та нормативів споживання й забезпечення населення першочерговими життєвими засобами.

Промисловий прибуток -- це дохід на функціонуючий капітал, задіяний у сфері виробництва.

Соціальний мінімум - включає витрати на задоволення мінімальних духовних і соціальних потреб, які суспільство вважає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.

Споживчий кошик - повний набір матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення нормальних потреб середньостатистичної сім'ї, що забезпечує її нормальну життєдіяльність.

Торговий прибуток - відображає фінансовий результат діяльності торгівлі.

Фізіологічий мінімум - враховує витрати на задоволення найбільш суттєвих фізіологічних і фізичних потреб, включно з витратами на оплату основних послуг протягом нетривалого часу, практично виключаючи придбання одягу, взуття та інших непродовольчих товарів.