Внутрішній валовий продукт і тіньова економіка

Особливої уваги потребує висвітлення однієї з найбільш яскравих якісних особливостей, яка притаманна вітчизняним процесам "тінізації", що за суттю являє собою тісне і динамічне зрощування "тіньової"" економіки і "тіньової" політики.

Так, експерти Українського центру економічних і політичних досліджень вважають, що в Україні на цей час сформувався не тільки "тіньовий сектор в економіці, але і паралельна нелегальна влада, яка зростає і почала дублювати найважливіші функції держави".

Досить ґрунтовний аналіз тенденцій ієрархічного структурування владних угруповань, діяльність яких спрямована на тіньовий перерозподіл підконтрольного їм економічного потенціалу країни, а також дослідження особливостей процесу зрощування "тіньової" економіки і "тіньової" політики був проведений фахівцями Інституту економічних реформ.

За цими дослідженнями зазначений процес вже пройшов наступні основні етапи.

На першому етапі (1991 - 1993 рр.) відбувалося зрощування офіційних і "тіньових" економічних відносин, що як правило, будувались за галузевою вертикаллю (міністерство - підприємство). На цій основі формувалися галузеві адміністративно-економічні групи (ГГ). З часом їх значення суттєво знизилося, що пов'язується із порівняною доступністю цих структур для контролю з боку правоохоронних і податкових органів.

На другому етапі (1993 - 1994 рр.) розбудова офіційних і "тіньових" відносин базувалася за регіональним принципом. В цей період навколо керівників регіональних державних структур на ґрунті спільних економічних і політичних інтересів представників держапарату і комерційних структур формувались могутні регіональні адміністративно-економічні групи (РГ). Паралельно із цим керівники центральних органів влади та їх оточення також створювали довірені комерційні структури, що функціонували, як і РТ, але вже в масштабах всієї держави. З'явилися центральні адміністративно-економічні групи (ЦГ).

На третьому етапі (1994 - 1996 р.р.) йшов процес формування структур з використанням іноземного капіталу, створювались іноземне орієнтовані адміністративно-економічні групи (ІОГ).

На останньому етапі визначилась тенденція об'єднання інтересів та інфраструктури існуючих чи тільки створюваних ІОГ з галузевими регіональним і центральними адміністративно-економічними групами.

На підставі системного аналізу взаємозв'язку "тіньова економіка і тіньова політика" фахівцями Інституту економічних реформ були зроблені наступні досить невтішні висновки: "Тенденції, пов'язані з об'єднанням представників різних ланок державного апарату, фінансових, промислових, аграрних та інших суб'єктів господарської діяльності і кримінальних угруповань у могутні адміністративно-економічні групи (АЕГ), свідчать про те, що найближчим часом слід очікувати економічного і політичного протистояння між ними і жорсткої боротьби за тотальну владу в державі.

Остання обставина визначає негативні наслідки розвитку АЕГ для економіки країни. Оскільки ключовим і об'єднуючим елементом АЕГ є високопоставлені державні чиновники, остільки економічне посилення однієї з груп автоматично веде до зміцнення організаційного і політичного потенціалу її адміністративної команди. Створюється можливість для зміцнення її позицій в державній ієрархії та службового просування її лідерів. Наслідком цього є прагнення АЕГ до монопольного становища на окремих ринках і використання державних інститутів у боротьбі з конкурентами. Розпочинає діяти механізм обмеження конкуренції, породження монопольне високих цін на широку групу товарів та послуг, завдання значної економічної шкоди підприємствам, які витісняються АЕГ з ринків за їхню орієнтацію на інші групи. Все це призводить до подальшої криміналізації і "тінізації" економічних відносин у державі".

З розвитком "тіньової" економіки, відповідно до відомої формули класика марксизму, "тіньовий" капітал має тенденцію до постійного зростання. Внаслідок цього відбувається відплив грошей з легального обігу, має місце розвиток процесів деградації сфери матеріального виробництва, гіпертрофований перерозподіл грошової маси в суспільстві, маргінальне розшарування людей за рівнем доходів і, як наслідок, невпинне зростання цін на товари й послуги тощо.

Оскільки одною з особливостей тіньового капіталу є і те, що він використовується не у виробничій сфері, а переважно в посередницькій діяльності, в обігу, останнє надзвичайно ускладнює механізми здійснення необхідного державного контролю за ним.

Слід також зазначити, що класична схема, яка застосовувалась у боротьбі з "тіньовими" і, насамперед, кримінально-економічними видами підприємницької діяльності, на цей час помітних результатів не дала. На останнє вказав і Президент України Л. Кучма на засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України 30 січня 1995 року.

У той же час, відзначаючи особливо негативний вплив "чорної" складової "тіньової" економіки на суспільне виробництво та соціальну сферу, неможливо скидати із рахунків і певну позитивну роль, що відіграють неформальна економіка та нерегламентована трудова діяльність (які також включаються до "тіньової" економіки у широкому її розумінні) у якості досить ефективних амортизаторів, що пом'якшують зростання соціальної напруги в суспільстві. До того ж вони є потужними стимуляторами перекваліфікації кадрів для найбільш вигідних у ринкових умовах видів і сфер діяльності.

До основних чинників, що сприяють зростанню неформальної економіки (особливо в період системної кризи виробництва) можна віднести:

1) недостатність інвестицій, що спрямовуються на створення нових робочих місць;

2) зростання рівня безробіття, що пов'язано із швидкою та інтенсивною втратою (і у багатьох випадках досить передчасною) ліквідацією старих робочих місць;

3) високий рівень вимушеної неповної зайнятості працюючих;

4) низькі у порівнянні до потреб цивілізованого відтворення особистості трудові доходи широких верств населення;

5) відносна невигідність праці у формальному секторі економіки у порівнянні із доходами, які можуть приносити нерегламентовані види трудової діяльності;

6) відсутність належних умов для плідного господарювання малих підприємств (високі податки, складнощі процедури реєстрації, корупція, рекет, нечесна конкуренція, кабальні кредити тощо).

До найбільш поширених видів діяльності, що мають місце у неформальній економіці України можна віднести наступні:

1) дрібна торгівля товарами, що отримані внаслідок індивідуального професійного "економічного туризму" або від оптовиків-посередників;

2) валютні обмінні операції, що здійснює дрібний "ринковий планктон";

3) наймана праця без укладання трудових угод;

4) ремісництво та надання послугу всіх їх не реєстрованих різновидах;

5) робота на дачних та присадибних ділянках із наступною ринковою реалізацією отриманої продукції;

6) нелегальна трудова міграція за кордон у країни далекого та близького зарубіжжя;

7) "шабашництво" у всіх його проявах і різновидах тощо.

Головною особливістю функціонування зазначеного прошарку дрібного "ринкового планктону", який займається нерегламентованою діяльністю є те, що він по справжньому не являє собою сильного суб'єкта підприємницької діяльності (здатного до згуртованого самозахисту тощо). Навпаки, сам він стає жертвою процесів "тінізації" і криміналізації ринкових відносин, оскільки є потужним джерелом отримання здирницької наживи як малими, так середніми і великими "хижаками" ("акулами") "кримінально-чорної" економіки та організованої злочинності.

Слід також зазначити, що в сучасних умовах з'явилася широка палітра нових напрямів масштабної "тінізації" економічної діяльності. Проте при цьому багато старих форм, що раніше відносились до "тіньової" сфери і були її вагомою складовою, на цей час або взагалі втратили свою актуальність і зовнішню атрибутику (скажімо, спекуляція, "цеховики"), або різко знизили свою частку в загальному тіньовому обороті разом із зменшенням питомої ваги державного сектору економіки (тобто це дрібні розкрадання в державному секторі, масові порушення в роздрібній державній торгівлі та громадському харчуванні тощо).

З тих видів "тіньової" економічної діяльності, що існували раніше, але останнім часом незмірно зросли (як кількісно, так і якісно), окрім корупції представників державного апарату, слід відзначити й такі явища, як "розквіт" підпорядкованих мафії сфер економічної діяльності. Зазначені явища потребують окремого розгляду.

Механізми поширення впливу "чорних" економічних структур на систему державного управління та економіку

Збільшенню масштабів та подальша внутрішня реструктуризація "тіньового" сектора економіки сприяє заміна одних спонукальних мотивів на інші. Це відбуваються на тлі посилення соціально-економічної кризи та політичної, ідеологічної і адміністративної дезорієнтації широких верств населення. Тому природно, що у досить значної частини населення за умови, коли міра праці практично має незначний вплив на міру особистого споживання, виникає та постійно генерується прагнення не тільки до "тіньових" заробітків, але і взагалі до пошуку будь-яких (навіть і нелегітимних) додаткових джерел особистих доходів. Останнє у кінцевому наслідку стає живлячим середовищем та вагомим чинником, що сприяли і сприяють поглибленню розвитку процесів "тінізації" економіки і, особливо, розширеному відтворенню її "кримінально-чорних" складових. Зазначене наочно спостерігається протягом останніх п'яти років.

Саме тому окремого та ретельного наукового дослідження на цей час потребує "чорна" економіка, яка, про що відзначалось раніше, є передусім надзвичайно небезпечним для існування держави структурним феноменом масштабування "тіньових" процесів, що мають місце в економіці України.

Аналізу, насамперед, потребують наявні якісні ознаки і риси диверсифікації "чорної"" економіки в структури "світлої" (традиційної") економіки, методи і механізми цього проникнення, а також засоби її впливу на відповідні органи та суб'єктів системи державного управління. Необхідно провести і аналітичну оцінку загальних наслідків, що справляє "чорна економіка" на стан соціально-економічної сфери та суспільства в цілому.

Як вже відзначалося, у період економічної трансформації, який співпадав з періодом розбудови державної незалежності України, організована економічна злочинність була і на цей час залишається одною з небагатьох по-справжньому ефективно функціонуючих суспільних структур, що здатна швидко пристосовуватись до будь-яких соціальних, економічних і політичних змін.

Дослідження показують, що функціонування "чорної" (мафіозно-кримінальної) економіки у власному автономному режимі не є закономірним явищем. Найбільш типовим явищем є те, що, проникаючи в бюрократичні структури, диверсифікуючи у сферу "світлої" економічної діяльності, вона активно формує кримінально-корумповану економіку. Так, не є великим секретом, що кримінальна економіка хабарами стимулює та зацікавлює, а за допомогою використання засобів силового тиску, змушує працювати на себе адміністративно-командну систему управління.

Як свідчить попередній аналіз, "кримінально-чорна" складова колишньої "тіньової" економіки бюрократичного типу базувалася передусім на корупції та на витонченій системі розкрадання Державного майна за допомогою адміністративного контролю над потоками матеріальних і фінансових ресурсів, що розподілялись з умов реального або штучно створюваного дефіциту.

Власне кажучи, саме період переходу внутрішньо не інтегрованої і коопераційно-неструктурованої економіки України до ринкових відносин лише надав "мафії" потенційно необмежені економічні та політичні можливості щодо поширення вже "освоєних" і захоплених нових зон її монопольного впливу. Будучи досить надійно захищеною своїми високими владними покровителями від будь-яких форм ефективного переслідування і справжнього (тобто еквівалентного заподіяній шкоді та збиткам) покарання, вона підпорядковує під свій контроль не тільки "тіньові", але й легальні, "світлі" форми підприємництва. Можна впевнено стверджувати, що на цей час жодна державна структура не має реального уявлення про реальний стан та динаміку цього процесу (тобто про те, скільки підприємств, установ і організацій вже знаходиться під монопольним контролем мафіозних структур, скільки осіб з апарату органів державного управління працюють на її замовлення). Отже, у суспільства до того часу відсутня репрезентативна інформація щодо дійсного стану і масштабів "кримінально-чорної" диверсифікації.

Навіть без особливих зусиль можна намалювати існуючу в країні систему двох величезних ринкових виробництв з практично адекватними і паралельно діючими управлінськими і виконавчими структурами, що системно охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства: економіку, фінанси, соціальну та духовну сферу, безпеку, політику, зовнішні зв'язки тощо.

Одне з них - це держава, її так звана "світла" економіка. Тут домінує глибока системна економічна криза та загальна організаційна розбалансованість, бере гору політичне протистояння та небезпечно падає рівень життя законослухняних громадян, втрачається соціальний оптимізм та зростає соціальна напруга, знижується необхідно-достатній рівень економічної та політичної безпеки.

Другим є паразитичне, деструктивно-руйнівне для суспільства "чорне" виробництво, розподіл і споживання. Це організована економічна злочинність, що є ретельно структурованою, гнучкою і мобільною системою, яка отримує надвисокі доходи. На цей час ця система відмінно захищає своїх "робітників" і "службовців", максимально забезпечує задоволення їх "постійно зростаючих матеріальних і духовних потреб". Кримінально-мафіозна економіка має надзвичайно високу норму накопичення, що надає їй можливість для подальшого розширеного відтворення.

У цій ситуації не досить важко спрогнозувати можливий масовий перетік трудових, інтелектуальних, фінансових, матеріальних (у т. ч. і природних), технологічних, інформаційних та інших ресурсів із першого виробництва у "друге".

Традиційно так склалося, що про масштаби "чорного" сектору "тіньової" економіки владні структури судять лише на основі даних щодо протокольне зафіксованих злочинів. Проте, за умови високої латентності "кримінально-чорної" економіки не всі і навіть далеко не більшість злочинів попадають у поле зору правоохоронних органів і реєструються у відповідних графах звітів. Тому логіка підходів стосовно зазначеного залишається примітивно простою, не піймали - не злодій, не зареєстрували - не було злочину. Але мова, насамперед, має йти не про формальний або юридичний бік справи, а про реальне визначення існуючих латентних (тобто ретельно прихованих від держави та суспільної свідомості) масштабів зазначеного виду "діяльності".

Які ж основні ознаки і прояви притаманні сучасній мафії та її економічному базису - "кримінально-чорній" економіці?

До найбільш характерних ознак зазначеного явища можна віднести наступні:

1) якісно новий стан професіоналізації економічної злочинності, яка побудована на надзвичайно високому рівні кримінально-монопольної централізації та концентрації "тіньового" капіталу, подальше зростання інтеграції та кооперації мафіозно-кланових відносин;

2) наявність чітко організованого і функціонально розгалуженого апарату управління криміналітетом, що має системний розподіл функцій і відпрацьовані механізми "посадової" субординації на всіх рівнях її внутрішньої ієрархії;

3) існування, вдосконалення та розвиток системи кланового структурування, постійне відтворення специфічної "чорної" бюрократії, так званої мафіозної "еліти", що, в основному, координує і регулює злочинні відношення у всіх сферах "тіньової"" економіки;

4) активне формування і постійне підвищення рівня ефективності функціонування як централізованих, так і децентралізованих "резервних" і "спеціалізованих" кримінальних фондів (які насамперед акумулюють ресурси, що мають спрямовуватись на підкуп бюрократії та на матеріальну підтримку членів кримінальної спільноти, а також на створення власних специфічних "профспілок" і своєрідних "кас взаємодопомоги (так званих "общаків");

5) активна реалізація цілеспрямованого курсу на корумпування, на активне кримінальне замарування та моральне розбещення апарату органів державного (у т. ч. господарського) управління, працівників правоохоронних органів та інших силових структур, накопичення заздалегідь зібраного персоніфікованого компромату та його подальше використання для шантажу конкретних "строптивих" службовців та посадових осіб;

6) інтенсивна розробка і практичне впровадження в "народні маси" ідеології організованої злочинності, що проявляється, насамперед, у романтизації "тіньового" способу життя серед населення країни (передусім серед молоді), матеріальній підтримці органів масової інформації, які своєю діяльністю сприяють психологічній обробці населення у відповідному напрямі тощо;

7) постійне вдосконалення та реалізація на практиці високоефективних та гнучких механізмів швидкої адаптації до зміни соціально-економічних умов, використання різноманітних форм і методів проникнення в державні або інші конкуруючі структури з метою їх внутрішньої дезорганізації і морального розкладення, а при необхідності також і їх суспільної дискредитації;

8) гостро виражений потяг до встановлення і постійного тотального поширення власної монополії, прагнення створити та по можливості мати надійні механізми впливу на формування кадрової політики (кадрового резерву) в апаратах державного та господарського управління.

Слід зазначити, що диверсифікація особливо необхідна економічній мафії, оскільки вона за умов практичного застосування названого механізму отримує можливість, по-перше, мати необхідний для неї вплив, або чинити певний тиск у процесі прийняття економічних та соціальних рішень на тих чи інших рівнях влади (загальнонаціональному, регіональному, місцевому), а також впливати на транснаціональні економічні зв'язки, і по-друге, зрощуватися з кримінально-злочинним світом, формувати на його основі "групи бойовиків зовнішньої і внутрішньої охорони та підтримання кримінального порядку" (тобто "порядку", побудованому на нормах власної злочинно-групової моралі, які спрямовані на підтримання особливого "кодексу честі" та інших внутрішніх правил і умов дії кримінальних груп із відповідними жорстокими і незворотніми санкціями за їх порушення).

Підсумовуючи, можна відзначити, що "чорну" економіку слід розглядати як особливу, нелегально сформовану, спроможну до надзвичайно активного розширення і самовідтворення, наділену розвинутими внутрішніми і зовнішніми зв'язками, агресивно-антисоціальну, державне небезпечну економічну систему. Фактично вона є "раковою пухлиною" економіки, що активно генерує свої "метастази", які вражають все більше і більше здорових клітин органів і систем економічного організму країни, аж до її головного мозку - органів владного та господарського державного управління.

"Чорна" економіка є економічним базисом мафії і, насамперед, прагне паразитувати на легітимних формах власності та підприємницькій діяльності. Проте, вона також має і свою власну специфічну базу діяльності (див. схему), що спирається на кримінальний промисел та на доходи, що отримує організована злочинність на ринку задоволення деструктивних потреб громадян.

Відбулася не лише зміна структури, форм, методів, а також і масштабів "чорної" економічної діяльності. Домінуючі складові сегменти кримінально-"чорної" економіки наведені на схемі.

Схема структурування сучасної мафії:

· Неформальна влада (кримінально-мафіозна верхівка);

· Організована злочинність;

· Кримінальні силові структури (бойовики зовнішніх та внутрішніх формувань);

· Фонди ("резервні" та "цільові");

· "Чорна система правосуддя" ("авторитети");

· "Чорна податкова система" (рекет);

· "Чорна система економічного арбітражу" (вибивання боргів, кілери).

Кримінальна економічна діяльність:

· виготовлення, крадіжка та протизаконна торгівля вогнепальною,

· хімічною і холодною зброєю та отрутою;

· крадіжки і перепродаж майна громадян;

· "ринок кілерських послуг";

· надання послуг у силовому вирішенні господарсько-комерційних конфліктів та поверненні боргів, що виникли між підприємцями та комерційними структурами;

· проституція (в тому числі підліткова і дитяча), гомосексуалізм, секстуризм, поставки "живого" товару для сексуальної експлуатації за кордон;

· виготовлення та торгівля порнографічною продукцією (порнофільми, порножурнали порно-газети, порнолітература), у тому числі із залученням дітей;

· посередницькі послуги у шахрайських операціях, професійному шантажі клієнтів (фізичних та юридичних осіб);

· контрабанда (у всіх її різновидах і проявах);

· участь у фінансових шахрайських операціях та операціях по відмиванню "брудних" грошей;

· фальшування грошей та цінних паперів, підробка документів та

· печаток;

· злочинне антисуспільне використання землі та інших природних

· ресурсів (завезення токсичних відходів, сміття, торгівля із вивезенням за кордон родючого шару ґрунту тощо).

· виготовлення або транспортування (транзит) наркотиків;

· організація платних садомазохистських видовищ, або "послуг", що пов'язані із особистою участю "клієнтів" у процесах катування людей тощо;

· послуги, пов'язані з організацією особливих тоталізаторів за участю "клієнтів" із "гравцями-смертниками";

· наркоторгівля, організація наркопритонів.

Особливо необхідно зупинитися на досить поширених на цей час проявах фінансового шахрайства, що особливо вразили вітчизняну економіку.

Найпоширенішими серед можливих чисельних шляхів нелегального експорту капіталів і проявів фінансового шахрайства можна назвати наступні:

1) неповернення коштів закордонними партнерами і перерахування їх на спеціальні зарубіжні рахунки;

2) проведення збиткових для України бартерних операцій, що частково може бути пояснено, як реакція українських бізнесменів на недосконале українське законодавство;

3) угоди з "неплатоспроможними" іноземними партнерами (шахраями, банкрутами тощо), попередня змова з ними щодо розподілу грошової виручки;

4) збирання псевдопідприємцями коштів населення, конвертація і переказ їх за кордон, до іноземних банків, з наступним припиненням подальшої діяльності псевдофірм;

5) відверта шахрайська діяльність ряду трастових, страхових та інвестиційних компаній, а також інших фіктивних фірм і банків;

6) відправлення продукції (в першу чергу - високоліквідної) за фальшивими документами і за заниженими цінами, з одержанням шахраями різниці готівкою;

7) нецільове використання державних капітальних вкладень, бюджетних та іноземних кредитів, банківських активів тощо.

Фінансово-кредитна система, за оцінками спеціалістів, стала в Україні найбільш криміногенною. Саме у ній використовується значний арсенал засобів і методів одержання тіньових (незаконних) доходів. Головними з них є наступні:

· використання фальшивих платіжних документів;

· підробка банківських гарантій;

· нецільове використання банківських кредитів;

· розкрадання коштів;

· хабарництво, що пов'язане з наданням кредитів; зменшенням процентних ставок, прискоренням проходження фінансових документів, консультаціями щодо ухилення від оподаткування, допомогою в приховуванні виявлених фактів несплати податків; приховування доходів від оподаткування, тощо;

· підробка грошей;

· валютні спекуляції на біржі;

· незаконне одержання пільгових кредитів;

· фіктивні трастові операції (і зокрема - створення фінансових пірамід);

· різні види зловживань і шахрайства з бюджетними коштами і грошима населення тощо.

До найвагоміших проявів негативного впливу на суспільство "чорної" економіки можна віднести наступні.

1. Оскільки поліпшення справ в офіційній "світлій" економіці звужує можливості діяльності "тіньової", її організатори - керівники і лобі у будь-який спосіб, не рахуючись із коштами, прагнуть підірвати підвалини нормального функціонування офіційної економіки, "заплямувати" її, зануритись у неї або перетягти в "тінь" значну її частку, використовуючи при цьому будь-які кошти і не зупиняючись ні перед якими, навіть насильницько-кривавими засобами.

2. Існування "чорної"" економіки неможливо без її систематичної підтримки і допомоги з боку корумпованих офіційних осіб державно-господарського, владно-силового і правового апарату, що особисто зацікавлені в розквіті злочинного бізнесу, оскільки мають від нього вагомий корупційний зиск.

3. "Чорна" економіка об'єктивно створює економічні і організаційні умови для виникнення і розвитку мафіозних груп різних за своїми масштабами, роллю і впливом. Така економіка - складе переплетення, сплав різноманітних антисоціальних суспільних відносин, що підточують підвалини державності.

4. "Чорна" економіка спричиняє деградацію суспільства, сприяє масовому розтлінню молоді, поглиблює до небезпечної межі соціально-майнові розшарування населення, знищує стимули і підриває престижність кваліфікованої праці, нищить рушійні стимули до суспільно-корисної підприємницької діяльності, руйнує підвалини національної безпеки і державності.

5. "Чорна" економіка будується на максимальній локалізації окремих ринків внаслідок поділу сфер економічного впливу, а також сприяє проникненню кримінальних елементів навіть до тих частин суспільства, які не мають ніякого відношення до нелегального бізнесу.

6. Особливо несприятливо впливає "чорна" економіка на структурну перебудову економіки, загальний інвестиційний процес. Вона, зокрема, обмежує обсяги накопичення капіталу, що міг би бути використаний для інвестування вітчизняного виробництва, а також негативно впливає на процес залучення іноземного капіталу у вітчизняну економіку, оскільки існуюче кримінально-економічне середовище, що складається в Україні, просто жахає іноземних інвесторів.

Економічна практика засвідчує, що розвиток і поглиблення ринкових відносин неминуче підштовхують кримінальних "тіньовиків" на пошук не тільки нових сфер застосування своїх сил, але і до нових організаційних форм діяльності, головною з яких є "тіньова" монополізація ринку. Вона зумовлює особливо жорсткі механізми змови задля реалізації особистого диктату, посиленої ринкової дискримінації партнерів, конкурентів і споживачів ринку.

Отже, державна політика щодо "чорної" економіки може бути лише одна - максимальне обмеження аж до повної ліквідація найбільш суспільне небезпечних кримінальне економічних її секторів.

4. Методи боротьби з тіньовою економікою

Розглядаючи це питання я вирішив не загострювати увагу на всіх можливих методах боротьби з тіньовою економікою, а зупинився на реальних методах, які застосовуються в нашій державі для подолання цього явища. Одним з методів є розробка та прийняття різноманітних програм для боротьби з тіньовою економікою.

У 2001 році урядом України було прийнято Державну програму детенізіції економіки на 2001-2004 роки. Окрім розпливчастих пропозицій щодо вдосконалення податкової, грошово-кредитної і банківської систем, реформування паливно-енергетичного сектору і системи контролю зовнішньоекономічної діяльності, програма містить конкретні законопроекти, які збирається лобіювати уряд. Цього разу виконавча влада вирішила виманити бізнес із «тіні» розумними законами.

Програма містить кілька цікавих новинок. Передусім, у ній оприлюднюється офіційно визнаний обсяг тіньової економіки -- 60% легального ВВП України. Як зазначено в документі, нелегальний сектор почав значно зростати з 1991 року. А найбільші темпи росту були зафіксовані у 1994--1998 роках, коли поза державним контролем перебувало майже 65% вітчизняної економіки. Якщо вірити програмі, наші справи останнім часом поліпшилися, оскільки Україні таки вдалося (хай і маленька, але перемога) відкусити від «тіні» 5%. Однак нинішній рівень є більш ніж незадовільним, оскільки здоровою економіка може вважатися за рівня тінізації не більше 5--12% від внутрішнього ВВП.

Головним є те, що влада нарешті перестала звинувачувати в цьому лихові «поганих» підприємців, які не хочуть сплачувати податки, і визнала винною себе, бо встановила нестерпні для ведення нормального бізнесу умови. Отже, на думку розробників програми, основними чинниками, які провокують зростання нелегального сектору економіки, є:

· нестабільність податкового законодавства, високий фіскальний тиск на суб'єктів підприємництва;

· надмірна регламентація економічної діяльності, низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки;

· корупція в органах влади, правова незахищеність підприємств від чиновників, недієвість механізму майнової відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності.

Держкомітет і громадські об'єднання підприємців уже представили громадськості два законопроекти (під час їх доопрацювання вони будуть зведені в один) про проведення перевірок контролюючими органами. Згідно з ними право проводити документальну перевірку і приймати рішення про застосування штрафних санкцій залишиться тільки у фінансових органів. Усі інші відомства повинні обмежуватися рекомендаціями для підприємців. Офіційні захисники підприємців навіть зробили частину роботи, покладеної на силовиків, оскільки у проектах документів також ідеться про встановлення відповідальності для чиновників, які завдали моральної або матеріальної шкоди суб'єктам господарювання.

Держкомітет і громадські об'єднання підприємців уже представили громадськості два законопроекти (під час їх доопрацювання вони будуть зведені в один) про проведення перевірок контролюючими органами. Згідно з ними право проводити документальну перевірку і приймати рішення про застосування штрафних санкцій залишиться тільки у фінансових органів. Усі інші відомства повинні обмежуватися рекомендаціями для підприємців. Офіційні захисники підприємців навіть зробили частину роботи, покладеної на силовиків, оскільки у проектах документів також ідеться про встановлення відповідальності для чиновників, які завдали моральної або матеріальної шкоди суб'єктам господарювання.

Нарешті, остання версія програми передбачає появу нового закону «Про систему державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності», який, з одного боку, має бути спрямований на зменшення адміністративного тиску на підприємства, з іншого -- протидіяти фіктивному підприємництву. Зрештою, останнє також є корисним для суб'єктів підприємництва, які працюють легально («метелики» відпрацювали своє і зникли, а відповідають за все часто ті, хто мав необачність співпрацювати з ними).

Цікаво, що первісний варіант програми містив і радикальніші методи боротьби з тими факторами, що заважають працювати вітчизняним підприємствам. Однак, як повідомила завідувач відділу НІЕІ Мінекономіки Антоніна Базелюк, поки документ проходив погодження у відомствах, «неприємні» для чиновників пункти поступово щезали. Отже, програма вийшла своєрідним компромісом. Але навіть якщо буде виконано (і не перекручено) бодай пункти, які в ній залишилися, можна також очікувати непоганих результатів. «Ми оцінювали ймовірний вплив детінізації на найближчі роки, -- розповів заступник держсекретаря Мінекономіки і європейської інтеграції Ігор Шумило. -- У період дії програми вже в 2001--2002 роках розраховуємо отримати не менше 10% росту ВВП».

Висновки

Розглядаючи цю роботу можна зробити висновок, що тіньова економіка як суспільне явище притаманна всім країнам незалежно від моделі та рівня їх соціально-економічного розвитку. Практика засвідчує, що доки існуватиме державна форма організації суспільного життя, а держава у той чи інший правовий спосіб впливатиме на економічний розвиток шляхом реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної політики тощо, доти зберігатиметься й "тіньова" економіка. Суттєво може змінюватись лише її питома вага, роль, яку вона відіграє у суспільному житті, а також механізми її взаємодії з легальною економікою та "кольорова палітра", що має "тіньова" економіка - від світло-сірої до криваво-чорної.

Проте наукові дослідження "тіньової"" економіки пов'язані з чималими труднощами як теоретичного, так і практичного характеру. Це пояснюється тим, що "тіньова" економіка являє собою значно складніший об'єкт дослідження, ніж економіка офіційна, "світла".

Вагомою проблемою, що ускладнює дослідження "тіньової"" економіки, є суттєва нестача, а нерідко і повна відсутність необхідних інформаційно-статистичних даних. Проблемам вивчення тіньової економіки приділялось багато уваги не тільки у країнах західної Європи, але і в часи радянської влади.

Розглядаючи проблеми формування та функціонування тіньової економіки на теренах нашої держави модна зробити наступні висновки:

· в Україні вже практично завершився процес формування унікального "тіньового" гібриду, що має надпотужне "кримінально-чорне" ядро. Якісною особливістю цього системного "тіньового" конгломерату є ще невідома до цього часу у світовій практиці неймовірна витривалість цього феномена до будь-яких проявів впливу зовнішнього середовища, тобто надзвичайна його спроможність до гнучкої і практично миттєвої адаптації відносно будь-яких різких змін, економічних та політичних умов існування.

· легко і досить природно відбувся процес тісного зрощування апаратної і тіньової приватизації. На трансформаційні зміни форм власності, як і раніше, вирішальний вплив справляла і справляє позиція конкретних посадових осіб та їх особисті неформальні зв'язки, а не ринкові закони та відповідна їм досконала правова інфраструктура, що чітко регламентує економічні відносини.

Саме це стає основною перешкодою на шляху створення справжнього ринкового конкурентного середовища в Україні.

Складається унікальна структура економіки, яка живиться інфляцією, нееквівалентним обміном результатів праці між суб'єктами ринкових відносин, перерозподілом і захопленням чужої власності, постійним зубожінням переважної частини населення. Ця структура перетворює корупцію та "тіньові" принципи підприємництва на реальні чинники економічного розвитку.

На цей час неможливо вже заплющувати очі на існуючі чинники розширення і поглиблення явищ, що по справжньому є деструктивними і антисуспільними, і які підривають не тільки соціально-економічні, а і політичні підвалини української державності. До найбільш небезпечних з них, передусім, належить корупція.

Незважаючи на всі ці фактори існування тіньової економіки наша держава, і перш за все її населення, має боротися проти цього надзвичайно згубного явища - тіньової економіки. Наш уряд має впроваджувати у життя нові проекти та законодавчі акти щодо вдосконалення податкової, грошово-кредитної і банківської систем, реформування паливно-енергетичного сектору і системи контролю зовнішньоекономічної діяльності.

Список використаної літератури:

1. Мандибура О.В. Тіньова економіка як об'єкт системного наукового дослідження. - К., 1998.

2. „Батіг проти «тіні» не допоміг, тепер випробують пряник” // Український дiловий тижневик „Галицькі контракти”. - 2002. - №39.

3. Жерар Дюшен. До аналізу діяльності неформальної економіки в Україні // Матеріали Європейського Центру макроекономічного аналізу України, 1996.-С.2.

4. Козлов Ю. Теневая зкономика и преступность // Вопросы экономики. -1990. - №3. - С. 120 -127.

5. Осипенко О. Мафия как экономический феномен // Экономические науки. - 1991. - №1. - С. 71 - 76.

6. Огородник В. Тіньова економіка як кримінально-економічний феномен. // Політична думка. - 1996. - № 3 - 4.

7. Корупція: основні аспекти //Захід: вікно в Україну, - №43 (301), 15 серпня 1997р.

8. Послания Президента України до Верховної Ради „Європейський вибір” - Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки. К., 2002.

9. Турчинов О. "Тіньова економіка і тіньова політика". // Політична думка. - 1996. - №3 - 4.

10. Тінізація економіки та шляхи її подолання. - К., 2003.

11. Тіньова економіка та організована злочинність в Україні: сучасний стан та проблеми боротьби з ними. //Аналітична доповідь. - 1996. - С. 1.

12. Україна: інформаційно-статистичний довідник. - К., 1997.

13. Хорошковський В., В. Юрчишин. Деякі порівняльні аспекти економічного зростання // Економіка України. 2000 р., № 12.