Зв'язок між кривою виробничих можливостей та кривою пропозиції

26

Міністерство освіти України

Факультет економічної підготовки

Кафедра Економічної теорії

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни «Макроекономіка»

ЗМІСТ

Теоретичне питання (Завдання 1). Поясніть зв'язок між кривою виробничих можливостей і кривою пропозиції

Практичне завдання

Завдання 2

Завдання 3

Завдання 4

Література

ТЕОРЕТИЧНЕ ПИТАННЯ (Завдання 1)

1. Зв'язок між кривою виробничих можливостей і кривою пропозиції.

Економіка вивчає діяльність людей, пов'язану з досягненням ефективного використання обмежених ресурсів для якнайкращого задоволення потреб в життєвих благах. Створення необхідних благ здійснюється на підприємствах шляхом організації виробництва.

Виробництво - це доцільна діяльність людей спрямована на задоволення їх потреб. Воно є суспільним процесом, оскільки люди вступають при цьому в спільну економічну діяльність. У цьому процесі взаємодіють основні чинники виробництва - праця, капітал, земля, підприємництво. Результатом виробництва є створення матеріальних і нематеріальних благ, що задовольняють людські потреби.

Потреби людини можна визначити як стан незадоволеності, який він прагне подолати. Потреби людини не залишаються незмінними, вони розвиваються у міру еволюції людської цивілізації.

Виробничі можливості суспільства - це максимально можливий обсяг виробництва благ при повному і ефективному використанні наявних ресурсів. Ефективність виробництва - це відношення отриманого результату до ресурсів, витрат. Зростаючі потреби суспільства орієнтують на постійне збільшення результату. Але, оскільки ресурси обмежені, то обмежені і виробничі можливості.

Центральна проблема економіки - проблема вибору господарських рішень в умовах обмеженості ресурсів. Проста модель функціонування економіки - Межа виробничих можливостей - дозволяє проілюструвати рішення основних задач вибору: що, як і для кого виробляти, а також ввести ряд фундаментальних економічних понять.

Межа виробничих можливостей показує максимально можливий обсяг виробництва двох товарів при повному використанні всіх наявних ресурсів.

Кожна крапка на кривій (межі) виробничих можливостей характеризує певну комбінацію двох товарів. Оскільки ресурси обмежені і застосовуються цілком, економіка стикається з необхідністю вибору між альтернативами. Всяке збільшення обсягу виробництва одного товару потребує перемикання частини ресурсів з виробництва іншого товару, тобто спричиняє за собою скорочення його виробництва.

1.1 Крива виробничих можливостей

Вважається, що коли розвинуті країни застосовують однакові технології, то можна очікувати приблизно однакових темпів їхнього зростання. Але якби країни, що розвиваються, застосували однакові високі технології, темпи зростання в них були б різними через різне сприйняття цих технологій.

Останнє є дуже важливим для України, де однаково актуальними є питання і економічного зростання, і впровадження сучасних технологій. Початковий поштовх у вигляді інвестицій і нових технологій може дати різні наслідки.

Загальне уявлення про взаємодію всіх факторів економічного зростання дає крива виробничих можливостей (мал. 1).

Крива виробничих можливостей ілюструє чотири фундаментальні положення:

1. Обмеженість ресурсів.

2. Необхідність вибору.

3. Існування витрат втрачених можливостей.

Крива виробничих можливостей - це сукупність крапок, координати, яка показує різні комбінації максимальних обсягів виробництва двох товарів і послуг, які можуть бути створені в умовах повної зайнятості в економіці з постійними запасами і незмінною технологією. Кожна крапка на кривій виробничих можливостей, або кривій трансформації, представляє якийсь максимальний обсяг виробництва двох продуктів. Таким чином ця крива фактично зображає якусь межу.

Побудова цієї кривої визначається тим фактом, що обмеженість ресурсів суспільства обмежує і загальний обсяг виробництва. Окрім цього, будь-яке збільшення виробництва певного виду продукції потребує обмеження ресурсів на виробництво іншого виду. На рис. 1 точки А і Г показують дві нереалістичні ситуації, коли всі економічні ресурси витрачалися б на виробництво або предметів споживання, або інвестиційних товарів. У дійсності економіка знаходить баланс у розподілі своїх ресурсів між виробництвом споживчих та інвестиційних товарів. Це показують точки Б і В на кривій виробничих можливостей.

Будь-яка точка на кривій виробничих можливостей свідчить, що в економіці повністю задіяні всі ресурси, тобто економіка досягла своїх потенційних значень. Якщо економіка знаходиться в положенні точки Д, то це означає, що вона виробляє певну кількість споживчих та інвестиційних товарів, але використовує свої ресурси неефективно, її потенційні можливості далеко не вичерпані. Стрілками від точки Д на рис. 1 показані три можливих варіанти переходу економіки до стану потенційного виробництва.

Застарілі технології зумовлюють значні витрати матеріалів, енергії, праці на одиницю продукції. Тому ефективною може вважатися лише та економіка, яка знаходиться на кривій виробничих можливостей. На наведеному графіку (мал.1) виробничі можливості показані прямою лінією AF. Однак реальною, тобто такою, що відображає проблему вибору, буде інша форма лінії, зображена на графіку (мал.2).

Умовна країна, що має необхідні ресурси, може виробляти або 5 тис. мінометів, або 8 тис. холодильників. Якщо виключити міжнародний розподіл праці (тобто можливість спеціалізуватися на якомусь одному виді продукції), то економіка буде шукати альтернативні варіанти -- найоптимальнішу комбінацію. Однак у будь-якому випадку це буде вибір. Збільшити виробництво озброєнь можна лише шляхом скорочення випуску холодильників. Яка ж ціна жертви? Якщо раніше міномети не вироблялися, то випуск першої їх тисячі змусить відмовитися від випуску 200 холодильників. Друга тисяча мінометів потребує відмови від виробництва вже 0,8 тисячі холодильників, а третя ще одної тисячі. Четверта тисяча мінометів обійдеться країні вже у дві тисячі альтернативного товару, а п'ята -- у чотири тисячі. Випуск усіх п'яти тисяч мінометів буде коштувати суспільству 8 тис. холодильників. Чим пояснюється така форма кривої виробничих можливостей? Якщо раніше міномети не випускалися, то ресурси -- машини, устаткування, робоча сила, у тому числі інженерні кадри, спеціалізувалися на випуску цивільної продукції. Перехід економіки на військові рейки потребує її глибокої модернізації. Ресурси, що використовувалися для випуску холодильників, тільки в результаті перебудови техніко-технологічних процесів, перепідготовки кадрів можна буде використати для виробництва мінометів. Для цього потрібні значні витрати, пов'язані з відмовою від випуску дедалі більшого числа холодильників. Але чому перша тисяча мінометів обходиться дешевше за наступні? Це можна пояснити тим, що військово-промисловий комплекс для випуску першої тисячі мінометів одержав ресурси, достатні для невеликого обсягу виробництва військової продукції. Наступна мілітаризація економіки потребуватиме дедалі більших матеріальних жертв від суспільства, скорочення виробництва споживчих благ, зниження життєвого рівня.

Відкриття великих родовищ нафти й газу змістить криву праворуч, виснаження їх -- ліворуч (за інших рівних умов). Однак при незмінному обсязі природних ресурсів і навіть їхньому зменшенні крива може переміститися вправо, якщо ефективність використання ресурсів буде значно зростати. А це залежить від рівня техніко-технологічного розвитку країни. При тому ж і навіть меншому обсязі ресурсів передові країни мають економічний потенціал, який значно перевершує досягнутий у слаборозвинених країнах.

1.2 Крива пропозиції

Пропозиція -- це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути туди доставлена. Вона визначається виробництвом, але не тотожна йому. Є випадки, коли і в урожайний рік "дари" сільського господарства відсутні на полицях магазинів. Закон пропозиції стверджує: чим вища ціна на товар, тим більша пропозиція товару, і навпаки. Отже, встановлюється прямо пропорційна залежність між ціною і величиною пропозиції. Звичайно, для виробника більш прибутковим е пропонувати товар за вищими цінами (за умови, що високі ціни гарантовано тривалі).

Основні поняття, пов'язані з пропозицією, значною мірою аналогічні поняттям, пов'язаним з попитом. Так, аналогічно до попиту ринкову пропозицію формує пропозиція благ окремими фірмами. Пропозиція окремої фірми визначається її виробничими можливостями, згідно з якими для кожної конкретної ціни фірма може запропонувати до продажу певні обсяги блага. Тому пропозиція аналогічно до попиту також характеризується набором обсягів певного блага, які виробники (постачальники) бажають та можуть продати на ринку, і відповідних цін.

Сукупна пропозиція - це модель, представлена на малюнку у вигляді кривої, яка показує рівень наявного реального обміну виробництва при кожному можливому рівні цін. Вищі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропозиції їх для продажу. Нижчі рівні цін викликають скорочення виробництва товарів. Тому залежність між рівнем цін і об'ємом національного продукту який підприємства викидають на ринок, є прямою, або позитивною.

Крива сукупної пропозиції складається з трьох відрізків:

- кейнсианській (горизонтальний) відрізок;

- класичний (вертикальний) відрізок;

- проміжний (що відхиляється вгору) (рис.3).

Кейнсианській (горизонтальний) відрізок. Позначає потенційний рівень реального обсягу національного виробництва при повній зайнятості. Природний рівень безробіття виникає при цьому обсязі національного продукту. Горизонтальний відрізок кривої сукупної пропозиції включає реальний обсяг національного виробництва, який значно менший, ніж обсяг національного виробництва при повній зайнятості. Отже, горизонтальний відрізок свідчить про те, що економіка знаходиться в стані глибокого спаду, і що не використовується велика кількість машин, устаткування і робочої сили. Ці невживані ресурси, як трудові, так і матеріальні, можна привести в дію і при цьому майже не чинити ніякого тиску на рівень цін. Коли на цьому відрізку об'єм національного продукту починає збільшуватися, то ні дефіцит, ні вузькі місця у виробництві що можуть сприяти підвищенню цін, не виникають. Робітник, який два-три місяці був без роботи, навряд чи розраховуватиме на підвищення зарплати, коли повернеться на свою роботу. Оскільки виробники можуть придбати трудові і інші ресурси по твердим цінам, виробничі витрати при розширенні виробництва не зростуть, а отже, не буде підстав для підвищення цін на товари. І навпаки, цей відрізок також припускає, що якщо реальний обсяг виробництва скоротиться, то ціни на товари і ресурси залишаться на тому ж рівні. Це означає, що реальний обсяг виробництва зменшиться, але ціни на товари і заробітна плата залишаться незмінними. Насправді реальний обсяг національного продукту і зайнятість на цьому відрізку зменшаться через постійний рівень цін і заробітної плати.

Класичний (вертикальний) відрізок. Зрушуючись управо по кривій, ми побачимо, що економіка досягла повного, або природного, рівня безробіття при даному обсязі виробництва, Економіка знаходиться в такій точці кривої своїх виробничих можливостей, коли за короткий строк неможливо досягти подальшого збільшення обсягу виробництва. Це означає, що будь-яке подальше підвищення цін не призведе до збільшення його реального обсягу, оскільки економіка вже працює на повну потужність. При повній зайнятості окремі фірми можуть спробувати розширити виробництво запропонувавши вищу ціну на ресурси, чим інші фірми. Але ресурси і додатковий обсяг продукту, який отримає одна фірма, інша втратить. В результаті цього ціни (витрати) на ресурси і кінець кінцем ціни на товари збільшаться, але реальний обсяг виробництва залишиться незмінним.

Слід зробити два зауваження з приводу вертикального відрізка кривої сукупної пропозиції. По-перше, цей відрізок розглядався класичною економічною наукою, відповідно до висновків якої дякуючи певним силам, властивим ринковій економіці, повна зайнятість стає нормою. Тому вертикальний відрізок називається також класичним відрізком кривої сукупної пропозиції. По-друге, "повна зайнятість" і "реальний обсяг національного виробництва при повній зайнятості" - це слизькі поняття. Це справедливо тому, що робочий день і розміри робочої сили іноді можна збільшити понад нормальні межі. Так, у фазі процвітання економіки щоденний робочий день і робочий тиждень можуть збільшуватися. Робітники можуть також удатися до сумісниці. Існує певний реальний обсяг національного виробництва, який відповідає повній зайнятості.

Проміжний відрізок. Нарешті, на проміжному відрізку збільшення реального обсягу національного виробництва супроводжується зростанням рівня цін. Одна причина цього полягає в тому, що вся економіка практично складається з незліченної кількості ринків товарів і ресурсів, і повна зайнятість виникає нерівномірно і неодночасно в усіх секторах або галузях промисловості. Тому, коли реальний обсяг національного виробництва сягає відрізка, наприклад, комп'ютерна промисловість, що відрізняється високою технологією, може відчувати брак кваліфікованих робітників, тоді як в автомобільній або сталеливарній промисловості може зберігатися значне безробіття. У деяких галузях промисловості може з'явитися дефіцит і інші вузькі місця в виробництві. Розширення виробництва також означає, що, коли воно стане працювати на повну потужність, деяким фірмам доведеться використовувати старіше і менш ефективніше устаткування. При збільшенні обсягу виробництва на роботу приймають менш кваліфіковані кадри. Зі всіх цих причин витрати на одиницю продукції збільшуються, і фірми повинні призначити більш високі ціни на товари, щоб виробництво було рентабельним. Тому на проміжному відрізку збільшення реального обсягу національного продукту супроводжується зростанням цін.

Аналіз форми кривої сукупної пропозиції показав, що реальний обсяг національного виробництва збільшується, коли економіка рухається зліва направо, проходячи кейнсианській і проміжний відрізки сукупної пропозиції. Ці зміни в обсязі національного виробництва є результатом руху по кривій сукупної пропозиції, що необхідне відрізняти від зсувів самої кривої сукупної пропозиції. Отже, існуюча крива сукупної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва, при інших рівних умовах. Але коли одна або декілька з цих "інших умов" змінюються, зміщується сама крива сукупної пропозиції. Зсув кривої вправо вказує на збільшення сукупної пропозиції. На проміжному і класичному відрізках кривої сукупної пропозиції вона зрушується управо, указуючи на те, що всі разом узяті підприємства будуть виробляти більший реальний обсяг національного продукту, ніж раніше, при даному рівні цін. На кейнсианськом відрізку кривої сукупної пропозиції збільшення сукупної пропозиції означає зниження рівня цін при різних рівнях обсягу національного виробництва (низхідна крива сукупної пропозиції). Для зручності називем збільшення сукупної пропозиції зсувом кривої управо, а не відхиленням управо і вниз. І навпаки, зсув вліво, який вказує на зменшення сукупної пропозиції. Це означає, що тепер підприємства вироблятимуть менший реальний обсяг національного продукту, ніж раніше, при даному рівні цін (або призначатимуть більш високі ціни при даному обсязі національного виробництва).

До «інших умов», при зміні яких крива сукупної пропозиції зміщується відносять:

1.Зміна цін на ресурси:

А)Наявність внутрішніх ресурсів:

Земля, трудові ресурси, капітал, підприємницькі здібності.

Б) Ціни на імпортні ресурси.

В) Панування на ринку.

2. Зміна в продуктивності.

3. Зміна правових норм:

А) податки з підприємств і субсидії.

Б) державне регулювання.

Ці чинники називаються неціновими чинниками сукупної пропозиції тому що всі вони, разом узяті, "визначають", або встановлюють положення кривої сукупної пропозиції. Ці чинники мають одну спільну рису: коли вони змінюються, то змінюються і витрати на одиницю продукції. Рішення підприємства, що стосуються об'єму пропозиції, приймаються на основі рівня виробничих витрат і доходів. Підприємства прагнуть прибутку, який є різницею між ціною продукту і витратами на одиницю продукції. Унаслідок збільшення цін на товари підприємства збільшують реальний обсяг виробництва. А вузькі місця в виробництві означають, що витрати на одиницю продукції мають тенденцію до підвищення, коли виробництво розширюється в напрямку до повної зайнятості. Тому крива сукупної пропозиції на проміжному відрізку відхиляється вгору.

Важливо відзначити, що окрім змін в реальному обсязі національного виробництва є і інші чинники, що змінюють витрати на одиницю продукції. Коли один або декілька чинників змінюються, то відбуваються зміни і у витратах на одиницю продукції при даному рівні цін. Це означає, що крива сукупної пропозиції зміщується.

Ціни на ресурси - на відміну від цін на готову продукцію - є важливим неціновим чинником сукупної пропозиції. При інших рівних умовах, підвищення цін на ресурси приводить до збільшення витрат на одиницю продукції і тим самим до скорочення сукупної пропозиції. Зниження цін на ресурси призводить до протилежного результату. Розглянемо чинники, які впливають на ціни на ресурси: наявність внутрішніх ресурсів, ціни на імпортні ресурси і панування на ринку.

Наявність внутрішніх ресурсів. Крива виробничих можливостей суспільства зрушується при збільшенні наявних ресурсів. Зсув кривої виробничих можливостей управо спричиняє за собою зсув кривої сукупної пропозиції теж управо. Збільшення пропозиції внутрішніх ресурсів знижує ціни на них, і в результаті зменшуються витрати на одиницю продукції. Отже, при будь-якому рівні цін всі фірми будуть виробляти і виставляти на ринок більший реальний обсяг національного продукту, ніж раніше. І навпаки, зменшення пропозиції ресурсів призведе до збільшення цін на них і зсуву кривої сукупної пропозиції вліво.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Завдання 2

1. У таблиці приведені дані про національний доход і залежні інвестиції (млрд. дол.)

Національний доход	370	372	408	410	430	435	440	450	456	470	481	490
Залежні інвестиції	10	11	12	14	15	16	17	18	21	22	23	24

а) визначте лінійну функцію залежних інвестицій і побудуйте графік цієї функції;

б) розрахуйте величину мультиплікатора інвестицій;

в) припустимо, в цій економіці споживчі витрати описуються рівнянням С=125,3+0,65Y. Державні витрати складають 5 млрд. дол., обсяг імпорту - 8 млрд. дол.., податки на індивідуальні допомоги - 12 млрд. дол., податки на бізнес - 7 млрд. дол. Розрахуйте величину рівноважного доходу, значення мультиплікатора споживчих витрат і значення супермультиплікатора.

РІШЕННЯ

а)

б) Мультиплікатор інвестицій розраховується за формулою:

Де ДY - зміна національного доходу;

ДI - зміна інвестицій.

ДY=490-370=120

ДI=24-10=14

Мі=120/14=8,57

в)

1. Розрахуємо споживання для кожного року:

С= 125,3+0,65*370=365,8

С= 125,3+0,65*372=367,1

С= 125,3+0,65*408=390,5

С= 125,3+0,65*410=391,8

С= 125,3+0,65*430=404,8

С= 125,3+0,65*435=368,05

С= 125,3+0,65*440=411,3

С= 125,3+0,65*450=417,8

С= 125,3+0,65*456=421,7

С= 125,3+0,65*470=430,8

С= 125,3+0,65*481=437,95

С= 125,3+0,65*490=443,8

Мультиплікатор споживчих витрат розраховується згідно формули:



Де МРС - гранична схильність до споживання.

Де ДС - зміна споживчих витрат

ДY - зміна доходу

ДС= 443,8 - 365,8=78

МРС= 78/120= 0,65

м_С= 1/(1 - 0,65)= 2,86

2. Розрахуємо рівноважний доход.

Згідно теорії кейнсіанців рівноважний дохід буде рівнятися ВНП. Отже:

Y =C+I+G+Xn

Де С - споживчі витрати домогосподарств;

I - валові інвестиції;

G - державні закупки;

Xn - чистий експорт;

Чистий експорт розраховується як різниця між експортом та імпортом.

Отже: 0 - 8=-8

Y= 80+14+5 - 8=91 млрд.

3. Розрахуємо супермультиплікатор.

Де mpI - гранична схильність до інвестування

mpm - гранична схильність до імпорту

Гранична схильність до інвестування розраховується згідно формули:

Гранична схильність до імпорту:

mpI= 14/120= 0,12

mpm= 8/120= 0,07

К=1/(1 - 0,65 - 0,12 + 0,07)= 3,33

Завдання 3

В таблиці приведені дані, що характеризують динаміку рівнів безробіття і інфляції (у %):

Рівень безробіття, %	3,8	4,5	5,5	6,4	6,5	7,1	7,2	7,5	8,2	8,5	9	11
Темп приросту цін, %	12	11,5	11	9,5	9	8	7,7	7,6	6,5	5,4	3	1,5

а) Визначте лінійну функцію Філіпса, побудуйте її графік і розрахуйте:

- рівень інфляції при природному рівні безробіття;

- рівень інфляції в короткостроковому періоді, якщо рівень безробіття знизиться на 20%;

- рівень інфляції і безробіття у довгостроковому періоді.

б) Поясніть детально криву Філіпса в освітленні теорії адаптивних очікувань.

РІШЕННЯ

1.Рівень інфляції можна розрахувати за наступною формулою:

р_t= р_t^b-b(U_t-U*)

де р_t^b - базовий рівень безробіття;

b - коефіціент, який вказує реакцію зміни цін на стан на ринку праці, =2,65;

U_t і U* - фактичний та природний рівень безробіття.

Природний рівень безробіття становить 5-6%.

Фактичний рівень безробіття:

Де n - кількість років.

U_t=(3,8+4,5+5,5+6,4+6,5+7,1+7,2+7,5+8,2+8,5+9+11)/12=7,1

р_t^b=(12+11,5+11+9,5+9+8+7,7+7,6+6,5+5,4+3+1,5)/12=7,725

р_t= 7,725-2,65*(7,1-5)=2,16

2. Рівень інфляції при природному рівні безробіття.

р_t=7,725-2,65*(5-5)=7,725

3. Рівень інфляції в коротокостроковому періоді, якщо рівень безробіття знизиться на 20%.

U_t1=7,1-20%=5,68

р_t=7,725-2,65*(5,68-5)=4,395

4. Рівень інфляції і безробіття у довгостроковому періоді.

Виявилося, що крива Філліпса характеризує лише короткотривалі відносини, які безперечно зрушуються в довгостроковому періоді. Інакше кажучи, в сучасних умовах спрощена модель інфляції Філліпса може бути використана в економічному аналізі лише в короткотривалому періоді. В довгостроковому (5-10 років) зворотна залежність між змінами рівнів інфляції і безробіття не виявляється. В довгостроковому періоді, незважаючи на високий рівень безробіття, інфляція може й далі наростати, що також пояснюється цілим комплексом обставин.

Отже, модель інфляції Філліпса в своєму первинному варіанті, як відмічає Пол Самуельсон, не має постійного вибору між меншим безробіттям у поєднанні з більшою ціновою інфляцією та більшим безробіттям у поєднанні з меншою ціновою інфляцією. Вона має лише вибір між меншим безробіттям сьогодні за рахунок більшого безробіття в майбутньому. Це виявляється після довготривалого глибокого і ґрунтовного дослідження. Існує закон консервації безробіття, який діє в будь-якій економіці. Згідно з ним, якщо відбувається позбавлення від безробіття сьогодні, то воно виникає в такому ж розмірі пізніше.

У деяких сучасних наукових працях зроблена спроба модифікувати криву Філліпса. Для цього при аналізі взаємодії інфляції і безробіття в довгостроковому періоді використовують теорію мінімального сталого рівня безробіття. Згідно з цією теорією, в довгостроковому періоді єдиним рівнем безробіття, який забезпечує стабільні, помірні темпи інфляції, прийнятні для суспільства, є мінімальний сталий рівень безробіття, під яким розуміють рівень, за якого сили, що діють на підвищення або зниження темпів інфляції і заробітної плати, урівноважуються. За мінімально сталого рівня безробіття інфляція стабілізується і відсутні тенденції щодо її сповільнення або прискорення.

Виходячи з цієї теорії, крива Філліпса має форму вертикальної лінії, що бере свій початок в точці А, яка в даний час характеризує мінімальний сталий рівень безробіття (6%). На графіку вона відображена прямою вертикальною лінією АВ. Через відхилення в той чи інший бік фактичного рівня безробіття від мінімального сталого рівня відбувається зростання або зменшення рівня інфляції. В тому і в іншому випадках інфляція губить (втрачає) свої інерційні темпи.

Якщо в результаті економічного підйому фактичний рівень безробіття буде знижуватися відносно мінімального сталого рівня (наприклад, з 6 до 4%), то короткострокові криві і ціни (інфляція) будуть зростати. Зростання інфляції буде тривати до тих пір, поки безробіття не повернеться до свого мінімально можливого сталого рівня.

Зовсім протилежне спостерігається тоді, коли фактичний рівень безробіття перевищує його мінімальний сталий рівень. Поки фактичний рівень безробіття буде підвищуватися (до 8% і вище) відносно свого мінімального сталого рівня (6%), короткострокові криві й інфляція будуть зростати. Стан інфляції стабілізується лише тоді, коли безробіття повернеться до свого мінімального сталого рівня.

Щоправда, коли в економіку знову повертається мінімально сталий рівень безробіття (точка В), то він уже буде характеризуватися більш високими інерційними і фактичними темпами інфляції.

Таким чином, прихильники довготривалої кривої Філліпса стверджують, що держава через підтримку безробіття на мінімальному сталому рівні зможе забезпечити стабілізацію інфляції. Вона не буде ні падати, ні зростати - незалежно від своїх інерційних темпів.

Для зниження мінімального сталого рівня безробіття сучасна економічна теорія пропонує:

- підвищувати якість послуг з працевлаштування, шляхом удосконалення системи повідомлень про відповідні вакансії;

- розвивати програми з перекваліфікації, які дозволяють людям претендувати на кращу роботу в перспективних галузях економіки;

- відмінити обмеження, які накладаються державою. Мається на увазі відміна законів, які захищають людей від труднощів, пов'язаних з безробіттям і важким матеріальним становищем, і притуплюють стимули шукати роботу.

Для подолання негативних соціально-економічних наслідків інфляції різні економічні школи також пропонують цілу систему заходів. Основними є:

- введення системи індексування і, на цьому ґрунті, пристосування до інфляції. Механізм індексації дозволяє частково або повністю захистити заробітну плату, ціни і контракти від змін загального рівня цін;

- використання різноманітних заходів, щоб утримати безробіття від падіння нижче мінімального сталого рівня;

- установлення контролю над цінами і заробітною платою, або планування зростання цін і заробітної плати;

- здійснення переходу до ринкової стратегії, що дозволить стримувати зростання цін і заробітної плати самим ринком;

- проведення політики податкового регулювання доходів, яка заснована на фіскальних заходах “батога і пряника” і передбачає обкладання податками тих суб'єктів господарської діяльності, ціни і зарплати яких зростають швидко, і субсидії для тих, у кого ці показники збільшуються повільно.

5. Крива Філіпса в освітленні теорії адаптивних очікувань.

Розглянемо теорію адаптивних очікувань, запропоновану монетаристами|. Вона побудована на основі природного рівня безробіття, під яким розуміється така кількість робочої сили на ринку праці, при якій не відчуватиметься ні її нестачі, ні надлишку. Дана теорія розділяє криву Філіпса на короткострокову і довгострокову. Де перша майже співпадає з кейнсіанською, і переміщення по ній пояснюється на основі наступного принципу: коли дійсний рівень інфляції вищий, ніж очікуваний, рівень безробіття впаде, і навпаки. Довгострокова ж крива Філіпса має вид вертикальної прямої з ординатою в точці природного рівня безробіття. Вона пояснюється теорією адаптаційних очікувань: господарюючі агенти формують свої очікування з приводу витрат на основі простого перекладення тенденцій зміни інфляції і пов'язаних з нею процесів у минулому на майбутнє. В результаті унаслідок, монетаристи приходять до висновку, що будь-який даний рівень інфляції поєднується з природним рівнем безробіття. Проте рівень узагальнення теорії адаптивних очікувань ряд економістів порахував недостатнім.

Завдання 4

Економісти прогнозують, що через рік ситуація у гіпотетичній економіці буде характеризуватися такими даними (млрд. дол.):

Державні закупки	185	Обсяг експорту	48
Індивідуальні податки	92	Обсяг імпорту	52

Відомо також, що споживчі витрати описуються рівнянням:

С=305+0,58Y

А графік інвестицій виражається рівнянням:

С=125+0,3Y

Визначити рівень рівноважного доходу для цієї економіки. Побудуйте графік сукупних витрат. Розрахуйте величину мультиплікатора витрат, інвестицій і супермультиплікатор.

РІШЕННЯ

Y =C+I+G+Xn

Де С - споживчі витрати домогосподарств;

I - валові інвестиції;

G - державні закупки;

Xn - чистий експорт;

1. Згідно даних, наведених у таблиці, можна розрахувати рівень рівноважного доходу:

Y= (305+0,58Y) + (125+0,3Y) + 185 + (52 - 48)

Y= 305+0,58Y + 125+0,3Y + 185 + 4

Y= 619 + 0,88Y

Y - 0,88Y=619

0,12Y=619

Y=5158,3333 млрд. дол..

Звідси:

С=305+0,58*5158,3333=3296,8333

І=125+0,3*5158,3333=1672,49999

Перевіримо:

Y=3296,8333+1672,49999+185+4=5158,3333

2. Мультиплікатор витрат:

м_С=1/(1 - 0,58)=2,38

3. Мультиплікатор інвестицій

М_і= 5158,3333/1672,49999= 3,08

4. Супермультиплікатор.

mpm= 52/5158,333= 0,01

К=1/(1 - 0,58 - 0,3 + 0,01)=0,65

ЛІТЕРАТУРА

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 2004. - 244 с.

2. Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навчальний посібник. - Київ: Вікар, 2003. - 240 с.

3. Макроекономіка: Підручник /А.Г. Савченко, Г.О. Пухтаевич, О.М. Тітьонко. - К.: "Либідь", 1999. - 288 с.

4. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2-х т.: Пер. с англ. - М.: Республика, 2002. - Т. 2.

5. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. /За ред. С. Будаговської. -- К.: Основи, 1998. -- 358 с.

6. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 656 с.

7. Самуэльсон П. Экономика.: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 2001.

8. Небава М.І. Теорія макроекономіки: навчальний посібник. - К.: Слово, 2003. - 536 с.

9. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник /Відп. ред. Г.Н. Климко. - 4-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 615 с.

10. Панчишин С.М. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів. - К.: "Либідь", 2001. - 614 с.