Іноземні інвестиції і кредитна політика міжнародних фінансових організацій в Україні

Водночас в Україні вже створено певні передумови для залучення й ефективного використання капіталу нерезидентів. Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів у нас встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Надано пільги для іноземних інвесторів, розроблено відповідну правову базу. Крім того, в останні роки уряд України прийняв ряд рішень для поліпшення інвестиційного клімату і підвищення привабливості національної економіки для зовнішніх інвесторів, створено Консультативну раду при Президентові України з питань іноземних інвестицій та Палату незалежних експертів із питань іноземних інвестицій при Президентові України.

Збільшення обсягів залучених іноземних інвестицій і удосконалення їх структури буде неможливим без активізації інвестиційної сфери та поліпшення стану інвестиційного клімату вітчизняної промисловості. Шлях до іноземного капіталу лежить, хоч як це парадоксально звучить, через вітчизняного товаровиробника. У країні має бути сформований платоспроможний внутрішній попит, у тому числі на продукцію промислового призначення.

Досить позитивним є те, що керівництво держави і вищих органів управління економікою розуміє необхідність залучення іноземних інвестицій як важеля економічного зростання і розв'язання низки внутрішніх проблем, у тому числі соціальних та науково-технічних. На національному рівні постійно стимулюється приплив прямих іноземних інвестицій, щоправда, переважно за допомогою організаційних методів. Але цього замало. На думку декого з учених, незавершеність ринкових перетворень -- головний стримуючий чинник у формуванні сприятливого економічного середовища для залучення капіталів із-за кордону. Принципове значення при цьому мають проблеми приватної власності, а також масштаби і темпи приватизації.

З метою подолання бюрократичних перепон, які мають місце під час реалізації інвестиційних проектів, необхідно забезпечити постійні робочі контакти між українською та відповідною іноземною стороною. Так, наприклад, при роботі над спільними українсько-американськими проектами співпрацювали Національне агентство України з питань реконструкції та європейської інтеграції (ліквідоване) і Посольство США в Україні, а також Українсько-американська торговельна палата. Таку систему постійного спільного моніторингу інвестиційних проектів було передбачено створити за підсумками засідання українсько-американської робочої групи з питань економічного співробітництва у рамках комісії Кучма -- Гор (жовтень, 1996 р.).

На ставлення до України потенційного інвестора відчутно впливає взаєморозуміння між українським урядом та міжнародними фінансовими організаціями. Відсутність довгострокової стратегії співробітництва з МВФ та перерва у співпраці насторожують потенційних інвесторів.

Динамічно розвиватися інвестуванню не дає змоги стан банківської системи. Сьогодні українські банки практично не задовольняють кредитування економіки з метою забезпечення її зростання. Окремі банки (у тому числі так звані великі) не мають ліцензій на кредитування юридичних осіб. Інші здійснюють або тільки короткострокове кредитування, або середньострокове кредитування за умови наявності відповідних гарантій чи застави. За таких умов, держава має подбати про створення потужного Інвестиційного банку. Відповідні пропозиції вивчаються на різних рівнях.

Було б доцільно створити державне агентство, яке б виконувало роль інвестора при недостатності коштів у нерезидента для реалізації інвестиційного проекту. Наприклад, таке агентство могло б фінансувати частину (але не більш як половину) окремого проекту (що, як правило, реалізується у пріоритетних галузях) на засадах партнерства. Ризик і результати інвестування розподіляються відповідно до вкладених у проект коштів. Агентство може продати свою частину у проекті іншому суб'єктові на будь-якому етапі або припинити інвестування.

Підвищенню рівня інвестиційної привабливості української економіки заважає надто неефективний регулятивний режим. Особливо відчутно стримує розвиток підприємництва наявність складних адміністративних процедур, які повинні виконати підприємства й інвестори для допущення їх на ринок.

Процедура реєстрації підприємств складна й недосконала -- зокрема, є протиріччя щодо визначення повноважень та обов'язків органів реєстрації. Система ліцензування не відповідає здоровому глуздові. Мають місце прямі порушення органами виконавчої влади під час регулювання іноземного інвестування, про що свідчить судова практика, а також практика роботи Палати незалежних експертів при Президентові України.

Від практики адміністрування органам державної влади слід переходити до ефективніших методів регулювання. Необхідно прийняти негайні заходи з метою подальшої оптимізації та спрощення процедур отримання ліцензій, дозволів, свідоцтв тощо. Започаткування підприємницької діяльності має стати звичною процедурою, на яку не витрачається багато ресурсів і часу. Тобто взаємовідносини з органами влади мають будуватися на принципово новій моделі, розроблення якої повинне відбуватися у межах реалізації адміністративної реформи.

Спілкування між органами влади та інвесторами досі ще не набуло систематичного характеру. Існує неузгодженість у питаннях взаємовідносин різних органів управління у супроводженні пріоритетних інвестиційних проектів.

Важливим елементом прискорення залучення іноземних інвестицій у найважливіші інвестиційні проекти, але менш привабливі для нерезидента з точку зору прибутковості, рівня окупності, капіталомісткості тощо, повинен стати сучасний механізм надання пільг іноземним інвесторам. Цей механізм має бути чітким, вичерпним, прозорим. Надання пільг повинно відіграти роль гнучкого оперативного інструменту регулювання економічної діяльності з метою вирішення конкретних завдань розвитку.

Й досі не розроблено механізму та порядку визначення пріоритетних інвестиційних проектів, а також не існує стабільного переліку пріоритетних галузей і виробництв для інвестування (він часто змінюється). На рівні регіону це питання вирішене шляхом створення спеціальних (вільних) економічних зон, на територіях яких запроваджено пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Одним з основних інструментів, який дасть змогу за короткий час суттєво позитивно вплинути на процес залучення іноземних інвестицій, є формування адекватного організаційного механізму залучення іноземних інвестицій. Дві його складові -- Консультативна рада при Президентові України з питань іноземних інвестицій та Палата незалежних експертів при Президентові України з питань іноземних інвестицій -- вже створені й діють.

Необхідно реформувати й земельні відносини. Земля має бути об'єктом здорової купівлі-продажу. Звичайно, для цього слід створити відповідну нормативно-правову базу, аби процес торгівлі землею не став руйнівним для країни. Позитивне вирішення цього питання дало б: державі --- додаткові значні фінансові ресурси, нерезиденту -- впевненість у серйозності намірів із боку української сторони, резиденту -- додаткові статутні ресурси при створенні підприємств та потужний засіб стимулювання банків у довгостроковому інвестуванні (завдяки розробленню механізму застави землі).

Державі варто заохочувати портфельні інвестиції, які зазвичай здійснюються шляхом купівлі акцій, паїв, часток підприємств тощо. Такі угоди можуть здійснюватися у національній валюті або на спеціально визначених умовах. Проте український фондовий ринок залишається нерозвинутим, що стримує надходження портфельних інвестицій. Знову ж таки не спричинили значного надходження портфельних інвестицій і процеси приватизації.

Суттєві зрушення у зовнішньоторговельних відносинах створюють сприятливі умови для збільшення надходжень іноземних інвестицій в економіку Кривого Рогу, які стають одним із факторів, що може вплинути на позитивні тенденції у поліпшенні фінансового становища підприємств міста.

На сьогодні за підсумками роботи підприємствами, установами та організаціями міста проведено більше 80 різних заходів з питань співробітництва в галузях економіки, зовнішньої торгівлі, охорони здоров'я, освіти, спорту, культури, захисту навколишнього середовища, гуманітарної допомоги з представниками ділових, наукових, освітніх, медичних кіл США, Великобританії, Британських Віргінських островів, Австрії, Ізраїлю, Румунії, Польщі, Чехії, Німеччини, Італії, Фінляндії, Данії, Греції, Швеції, Індії, Китаю, Югославії, Росії.

Продовжують поглиблюватись дружні відносини з містами Нижній Тагіл (Російська Федерація), Байшань (провінція Цзілінь КНР), Ханьдань (провінція Хебей КНР).

У серпні цього року з офіційним візитом у нашому місті перебувала китайська делегація на чолі з мером міста Хайдань, яка прибула на запрошення виконкому Криворізької міської ради. Результатом проведених переговорів стало підписання Угоди про співробітництво між Дніпропетровською торгово-промисловою палатою та Китайською радою з розвитку міжнародної торгівлі ССРІТ.

У жовтні 2002 року у місті Кривому Розі на виїзному засіданні обласної ради з питань залучення іноземних інвестицій відбулась презентація інвестиційних проектів, які були представлені більш як 30 підприємствами та організаціями міста.

В червні цього року підприємці міста брали участь в Польській національній виставці, на якій були представлені найпотужніші підприємства Польщі, що прагнуть налагодити співпрацю з українськими фірмами.

З початку 2002р. Загальний обсяг іноземних інвестицій, вкладених в економіку міста, склав 20,3 млн., дол. США або 27,7 доларів США на одного жителя міста. За цей період обсяг прямих інвестицій зріс на 1,8 млн., дол. США, тобто на 11,6%.

Іноземні інвестиції були вкладені у 46 підприємств міста. Перевага віддавалась інвестуванню таких видів економічної діяльності, як промисловість (54,1%), оптова торгівля (17,2%) фінансова діяльність (10,4%).

В промисловості підприємства найбільше внесено коштів з США - 8,1 млн. дол. США (46,8%), в оптову торгівлю - з Італії (2,7 млн., дол. США, 15,6%), в фінансову діяльність - з Великобританії (1,8 млн., дол. США, 8,9).

Існує багато шляхів залучення іноземного капіталу для інвестування економіки країни. Найважливіші з них:

-- прямі інвестиції через створення підприємств з іноземним капіталом, в тому числі спільних підприємств;

-- портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам і нерезидентам цінних паперів;

-- кредити, позики та Гранти міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, міжнародних фондів, експортних агентств, банків тощо.

Державна політика щодо залучення іноземного капіталу здійснюється Кабінетом Міністрів України спільно з НБУ і регулюється Верховною Радою України. Неабияку роль в цьому процесі відіграє Адміністрація Президента. Указами Президента України створена певна кількість державних інституцій, що безпосередньо займаються залученням іноземних інвестицій в Україну:

-- Українська державна кредитно-інвестиційна компанія;

-- Національне агентство України по реконструкції і розвитку;

-- Державний інвестиційно-кліринговий комітет;

-- Палата незалежних експертів з питань інвестицій;

-- Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україну;

-- Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів;

-- Координаційна рада з питань інвестиційно-клірингового співробітництва.

Всі ці та деякі інші інституції мають певний вплив на залучення іноземних інвестицій в українську економіку. Багато в чому їх функції дублюються, іноді вони перешкоджають або зволікають зі створенням приватних підприємств з іноземними інвестиціями або з наданням їм певних пільг.

Українська державна кредитно-інвестиційна компанія, статут якої затверджений постановою КМУ 4.12.1995 р. № 793, не мала правового статусу центрального органу виконавчої влади і тому могла залучати іноземні інвестиції як суб'єкт підприємницької діяльності. Тому в липні 1996 р. Указом Президента було створено Національне агентство України по реконструкції і розвитку, завданням якого є участь в формуванні державної політики при взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями і закладами для залучення кредитів, Грантів, міжнародної гуманітарної і технічної допомоги, іноземних інвестицій. Згідно з Положенням про Агентство, воно має статус міністерства і повинно здійснювати контроль за ефективністю використання коштів, що надходять з-за кордону.

Державний інвестиційно-кліринговий комітет та Координаційна рада з питань інвестиційно-клірингового співробітництва розглядають питання, пов'язані з залученням фінансових і інвестиційних ресурсів в рамках інвестиційно-клірингових відносин.

Палата незалежних експертів з питань іноземних інвестицій функціонує згідно з Положенням і є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Президентові України, метою якого є запобігання конфліктів між іноземними інвесторами і органами виконавчої влади.

Консультативна рада з питань іноземних інвестицій створена при Президентові для розробки і реалізації державної політики по залученню і використанню іноземних інвестицій.

Рішення про надання державних гарантій при залученні іноземних кредитів приймає валютно-кредитна Рада Кабінету Міністрів України.

Певну участь в управлінні іноземним інвестуванням приймають органи місцевих державних адміністрацій в межах делегованих їм повноважень, особливо при розробці програм соціально-економічного розвитку регіонів, створення спільних підприємств, вільних економічних зон тощо.

Перші спільні підприємства в Україні почали створюватись в 1991 р. Цей процес регулюється нормативними актами різної юридичної сили в яких обумовлюється порядок реєстрації іноземних інвестицій, надання або відміна пільг спільним підприємствам, умови розподілу та реінвестування прибутків, їх оподаткування тощо. Загальна сума прямих іноземних інвестицій, що надійшли в Україну станом на 1.01.1998 р., складає близько 2,1 млрд. дол. США. При цьому неможливо визначити, скільки коштів надійшло безпосередньо у виробничі фонди, а скільки -- на обладнання офісів та на інші потреби підприємств та їх керівників.

На частку США і Німеччини припадає більше третини прямих інвестицій в Україну, приблизно 10% сукупного товарообігу України припадає на ці держави.

Іноземні інвестиції вкладені в 5263 підприємств України, 4117 з яких -- спільні. СП володіють двома третинами загальної суми інвестицій. Із загальної кількості підприємств з іноземними інвестиціями власну продукцію виробляє 27%. Основна форма інвестицій це -- рухоме і нерухоме майно (65%),-- близько 20% -- безпосередньо -- грошові внески. Не можна сказати, що законодавча і нормативна база України є досконалою. В ній багато протиріч, вона дуже нестабільна, постійно змінюється і потребує значного вдосконалення.

Взагалі діяльність іноземних інвесторів в Україні регулюється близько 70 нормативними актами різного рівня, якими іноземному інвестору досить важко керуватися в зв'язку з неоднозначністю положень. Крім цього, до діючого Законодавства постійно вносяться зміни і доповнення, які часто значно погіршують існуючі положення та умови діяльності іноземних інвесторів. З метою усунення цих недолік доцільно було б, з одного боку, прийняття нових законодавчих актів або змін і доповнень до вже діючих, а з другого боку -- усунення протиріч та неоднозначних положень в уже діючих законодавчих та нормативних актах.

Найсприятливішим для іноземних інвесторів був Закон про іноземні інвестиції, прийнятий ще в 1992 році. В Законі передбачались такі положення:

-- іноземним інвесторам надавались гарантії не погіршення їх фінансового стану від змін законодавства протягом 10 років;

-- підприємства з іноземними інвестиціями звільнялись від сплати податку на доходи в виробничій сфері протягом 5 років, в торгівлі -- протягом 3 років, в посередницькій діяльності -- протягом 2 років;

-- іноземні інвестиції в Україні не підлягали націоналізації;

-- в разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор мав право репатріації свого майна та доходів протягом 6 місяців;

-- з іноземними інвесторами могли укладатися концесійні договори на розробку корисних копалин строком на 99 років.

Законодавча база портфельного інвестування шляхом продажу іноземним інвесторам державних та корпоративних цінних паперів більш-менш відрегульована.

Фінансові (портфельні) інвестиції можуть надходити в Україну шляхом: придбання іноземним інвестором державних (муніципальних) цінних паперів; акцій, облігацій, деривативів акціонерних товариств та підприємств; часток (паїв) підприємств, що приватизуються, за міжнародним конкурсом або шляхом реалізації на аукціоні застави.

Таким чином, іноземний інвестор формує свій інвестиційний портфель шляхом залучення боргових фінансових інструментів і інструментів власності (капіталу): чим більший доход ці інструменти будуть приносити інвесторові, тим довше він буде тримати їх у своєму портфелі.

Закордонний досвід свідчить, що інвестиційний портфель приносить його власнику приблизно 10% доходу. Наприклад, середній номінальний доход Міжнародної фінансової корпорації від інвестиційного портфеля, терміном від шести місяців до одного року склав 9,5%.

Іноземні інституційні інвестори представлені на українському ринку міжнародними фінансово-кредитними інституціями, фондами, агенціями та банками.

Особливості надходження від цих інвестицій -- це обумовлення обов'язковими для української сторони вимогами. Як правило, інвестиції надаються лише як частка до потрібних для інвестиційного проекту.

Найвпливовіший міжнародний інституційний інвестор -- це Світовий банк, створений в 1944 році з метою сприяння соціально-економічного розвитку різних країн світу (членами СБ є близько 160 країн).

Проектний портфель України у Світовому банку налічує близько З0 проектів на загальну суму понад 3,5 млрд. дол. США, що повинні бути реалізованими в 1996--1998 рр. В 1997 р. реалізується сім кредитних угод, найважливіші з яких:

-- проект розвитку підприємств 300 млн. дол. США;

-- проект реструктуризації вугільної промисловості 300 млн. дол. США;

-- проект реструктуризації сільського господарства 300 млн. дол. США;

-- експериментальний проект вугледобувної галузі -- 15,8 млн. дол. США;

Крім того, в 1997 р. Світовий банк спільно з Укрексімбанком започаткував проект розвитку експорту приватними підприємствами України. Розмір кредитів за рахунок цієї кредитної лінії може бути від 100 тис. дол. США до 5 млн. дол. США з терміном до 5 років та з забезпеченням застави не менше ніж 13%.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), створений в 1990р., об'єднує 59 країн-акціонерів. Мета банку -- сприяння розвитку держав Центральної та Східної Європи, проведення в них ринкових реформ.

На початку 1998 р. банк має високий кредитний рейтинг, спроможний залучати кредитні ресурси на міжнародних ринках капіталів на вигідних умовах, в тому числі і для українських постачальників. ЄБРР в Україні реалізує проекти як для державних підприємств, так і з приватним сектором економіки; зокрема реалізує кредитну лінію для розвитку малого та середнього бізнесу обсягом близько 150 млн. дол. США. Умови кредитування малого та середнього бізнесу такі:

-- розмір кредиту від 50 тис. до 2,5 млн. дол. США з терміном дії до 5 років;

-- забезпечення кредиту заставою не менше 125 %;

-- загальна вартість проекту повинна складати від 75 тис. до 4 млн. дол. США, при цьому власний внесок позичальника передбачається не менше З0 % вартості проекту, а чисельність працюючих повинна не перевищувати 500 осіб. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) заснований в Люксембурзі в 1959 році десятьма країнами -- членами Європейської спільності. Банк видає пільгові кредити на строк 30--40 років в основному на розвиток транспорту, енергетики, зв'язку, телекомунікацій.

В окремих країнах банк фінансує будівництво, реконструкцію і модернізацію підприємств. ЄІБ є одним із головних співзасновників Європейського банку реконструкції та розвитку.

Сьогодні в Україні діють декілька міжнародних фондів, які здійснюють інвестиційну і кредитну підтримку підприємництва в Україні. Основні з них:

Фонд підтримки підприємництва в нових незалежних державах (Western wis Enterprise Fund), створений в 1994 році урядом США з початковим капіталом 150 млн. дол. США. Фонд, в основному інвестує малий та середній бізнес шляхом створення спільних підприємств або купівлі акцій господарюючих товариств. Фонд реалізував в Україні 12 проектів переважно в галузі агро бізнесу, промисловості будівельних матеріалів та виробництві металів. Фонд також надає кредити підприємцям від 10 до 100 тис. дол. США, терміном від 2 місяців до 2-х років.

Фонд "Україна" заснований в 1992 році в м. Бостоні (США) з статутним капіталом 22,5 млн. дол. США. До початку 1998 р. фонд реалізував 26 інвестиційних проектів на суму 8 млн. дол. США на засадах партнерства.

Німецько-український фонд створений в 1996 р. урядом Німеччини з статутним фондом 10 млн. дол. для сприяння розвитку малого підприємництва в межах програми трансформ. Фонд може надавати кредити трьох видів: мікро кредити до 15 тис. DМ терміном до 1 року; для малого бізнесу -- від 15 до 50 тис. DМ терміном до 2-х років; кредити для спільних підприємств розміром до 500 тис. DM і терміном також до 2-х років.

Фонд "Відродження" створено в 1990 р. за підтримкою відомого фінансиста Джорджа Сороса. Фонд започаткував з 1.01.1998 р. Програму мікрокредитування та підтримки розвитку кредитних спілок в Україні. Взагалі фонд "Відродження" фінансує інтелектуальні інвестиції і до цього часу вже запровадив в Україні мікро кредитів та грантів на суму близько 5,5 млн. дол. США.

Однією організаційною формою залучення іноземних інвестицій можна вважати міжнародні агенції експортного кредиту. В Україні діє кілька таких агенцій. Як приклад можна навести: Агентство США з міжнародного розвитку, яке має за мету створити можливості для зростання малого бізнесу в Україні за рахунок створення мережі "бізнес-інкубаторів", тобто освітньо-тренінгових закладів. Агентство також надає кредитну підтримку інвестиційним проектам на конкурентній основі для високотехнічних виробництв до 60 тис. дол. США, а також мікро кредити до 5 тис. дол. США.

Агентства експортного кредиту функціонують в рамках Угоди 1971--1978 рр., яку підписало 20 країн, щодо обмеження конкуренції на кредитних ринках. Угодою встановлюються мінімальні процентні ставки за кредитами на строк понад двох років. Всі країни-позичальники поділені на три категорії: перша -- найбагатші; третя -- найбідніші. Цікаво, що в 1982 р. Радянський Союз був віднесений до першої категорії, а нещодавно Україна -- до третьої. Для більшості країн строки повернення кредитів складають 8,5 років, а для країн третьої категорії -- 10 років.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні іноземні банки кредитують в основному імпортні операції клієнтів і виробничу діяльність деяких підприємств з іноземними інвестиціями.

Разом з тим інвестиційна діяльність іноземних банків набагато ширша.

Умовно ці послуги і операції можна поділити на кілька груп:

1) операції на ринку торговельних зобов'язань;

2) операції з цінними паперами власності та їх похідними, участь в приватизаційному процесі;

3) проектне фінансування та операції з мало ліквідними інвестиціями;

4) інвестиційні консалтингові послуги.

1. Операції на ринку боргових зобов'язань -- це обслуговування кредитних та облігаційних позик та похідних від них інструментів (деривативів). Іноземні банки спроможні в Україні здійснювати як власне, так і кондиційне кредитування корпорацій, обслуговувати форвардні та ф'ючерсні контракти, варанти.

2. Основним інструментом емісії цінних паперів за кордон на сьогодні є єврооблігації, що випускаються в іноземній для емітента валюті і розміщуються серед іноземних інвесторів. Єврооблігація -- довгострокове боргове зобов'язання в одній із євровалют, випускається великими банками або емісійними синдикатами. На відміну від звичайних облігацій, що випускають нерезиденти, єврооблігації розміщуються, як правило на ринках кількох країн.

Участь в приватизаційному процесі включає аналіз існуючого стану підприємства, пропозиції щодо його реструктуризації, підготовку плану приватизації, продаж пакетів акцій підприємств на зовнішньому ринку.

Операції з цінними паперами власності зумовлюють в першу чергу їх андерайтинг, першу емісію на відкритий ринок, приватне розміщення, їх конвертацію в боргові зобов'язання і, навпаки, конвертацію акцій в позички.

3. Проектне фінансування передбачає участь банку в проекті як інвестора, тобто фінансування з метою одержати доход від реалізації проекту, фінансування під забезпечення активами, використання лізингу, консорційного фінансування, залучення страхових компаній та перестрахування проектів. Стратегічне фінансування мало ліквідних інвестицій, тобто довгострокових інвестиційних проектів, мають важливе соціально-економічне значення.

Ці та багато інших видів інвестиційної діяльності можуть впроваджувати іноземні банки на інвестиційному ринку України. Поки що в Україні працює близько десятка іноземних банків.

Проектне фінансування може здійснюватись шляхом утворення інвестиційного консорціуму за схемою: інвестор -- фінансуючий банк -- будівельна фірма. Кожен з цих учасників може бути іноземцем.

Якщо учасником такого консорціуму є іноземний банк, то він може відкрити ескроу-рахунок в Україні або в третій країні, можливо в офшорній зоні.

Ескроу-рахунки використовуються як засіб забезпечення кредиторам гарантій повернення боргу.

Якщо банк-нерезидент є учасником консорціуму, то він може відкрити в себе ескроу-рахунок. На ескроу-рахунки надходить вся виручка (грошові потоки) від реалізації інвестиційного проекту аж до повного відшкодування боргу інвестора перед банком. В умовах України позичальник (інвестор) може відкрити такий рахунок у кредитора-нерезидента з дозволу НБУ і при умові, що кошти від реалізації проекту будуть надходити через кореспондентський рахунок уповноваженого українського банку. Якщо позичальник -- іноземний інвестор, то розрахунки з банком проводяться в іноземній валюті. Український позичальник сплачує борг в гривнях.

Банк -- агент ескроу -- діє від імені кредиторів. Капітальні витрати відшкодовуються на резервний рахунок обслуговування боргу, а дивіденди перераховуються на дивідендний ескроу-рахунок.

4. Консультаційні послуги з приватизації, придбанню контрольних пакетів та злиттю підприємств, захист від придбання пакетів акцій недружніми інвесторами, продаж компаній, створення підприємств з іноземними інвестиціями, придбання або продаж частини активів і реструктуризація виробництва тощо.

Останнім часом крупні іноземні банки проявляють інтерес до розширення впливу на економіку східноєвропейських країн. Наприклад, Дойче Морган Гренфелл, що входить до групи Дойче-банку з активами, що перевищують 580 млрд. дол. США, і ринковою капіталізацією в 25 млрд. дол. США. Банк залучив більше 9 млрд. дол. США для фінансування проектів в країнах СНД.

"Плідно починає працювати Універсальний банк Credit Suisse First Boston, що входить до складу швейцарської фінансової групи Credit Suisse Group. В цьому фінансовому синдикаті працює понад 10.000 співробітників в 34 країнах світу. Капітал банку складає 11 млрд. дол. США. Відмінною особливістю цього банку є його універсальність -- він одночасно виконує функції як комерційного, так і інвестиційного банку. Банк відкрив в червні 1996 р. свою дочірню компанію, а в серпні 1997 року було зареєстровано Credit Suisse First Boston (Ukraine).

Слід зважати на те, що прямі іноземні інвестиції, а також портфельні, не збільшують зовнішній борг України, чого не скажеш про кредити та позики іноземних фінансово-кредитних інституцій та закордонних держав.

За останні роки мало місце нагромадження зовнішнього боргу як дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, що фінансувався через овердрафти на кореспондентських рахунках центральних банків країн колишнього СРСР. В основному -- це борг за енергоносії Росії і Туркменистану (3,9 млрд. дол. США всього, в тому числі чиста заборгованість в 1994 р. становила 2,2 млрд. дол. США). В подальшому цей борг залишився на тому самому рівні, але швидко почав зростати борг за кредитами міжнародних фінансових організацій і за двосторонніми угодами з західними країнами (9,3 млрд. дол. США на початок 1997 р.).

В кінці 1996 р. на засіданні країн-донорів в США досягнута домовленість про надання кредитів Україні ще на суму 3,2 млрд. дол. США в 1997 р., з яких 1,2 млрд. дол. США буде спрямовано на фінансування дефіциту бюджету.

Звичайно, у виробничій сфері залучення прямих іноземних інвестицій потребує певного пільгового режиму (в перехідний період). Наприклад, податок на прибуток підприємств з іноземними інвестиціями коливається в Угорщині, Польщі, Болгарії і Румунії від 6 до 12%, в той час як в США він складає близько 40%.

Для України в цих межах може бути запроваджена ставка оподаткування прибутку, що застосовується в Центральній Європі для виробничих підприємств з іноземними інвестиціями і, особливо, для стратегічних інвесторів, що приймають участь в міжнародних конкурсах приватизації.

Крім встановлення низької номінальної податкової ставки, існують інші шляхи стимулювання іноземних інвесторів з мінімальними збитками для Держбюджету, що звичайно застосовуються у вільних економічних (офшорних) зонах:

-- запровадження пільгових процентних ставок на кредити, доходи від фінансових інвестицій;

-- швидке списання капіталу через прискорену амортизацію;

-- звільнення від податку прибутку, що йде на відшкодування інвестиційного кредиту;

-- запровадження інвестиційного податкового кредиту або податкових канікул тощо.

Залучення іноземного капіталу в Україну потребує розробки науково-обґрунтованої програми уряду на тривалий строк.

Програма повинна передбачати:

-- залучення до інвестування великих компаній з промислово розвинутих країн і транснаціональних корпорацій;

-- суттєве вдосконалення фондового ринку та фінансово-кредитної системи, залучення до інвестиційного процесу великих іноземних фінансово-кредитних установ;

-- розробку, впровадження та фінансування з допомогою іноземних інвестицій проектів, що мають соціально-економічне значення на всій території України.

Висновки

Інвестиції являють собою вкладення капіталу у всіх його формах у різні об'єкти (інструменти) його господарської діяльності з метою одержання прибутку, а також досягнення іншого економічного або позаекономічного ефекту, здійснення якого базується на ринкових принципах і пов'язано з факторами часу, ризику і ліквідності.

За фінансовим визначенням інвестиції -- це всі види активів (засобів), вкладених в господарську діяльність для отримання доходу. За економічним визначенням інвестиції -- це витрати на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу та зв'язані з цим зміни оборотного капіталу. Іноземні інвестиції -- це капітали, експортовані з однієї країни і вкладені в справу або підприємство на території іншої.

Залежно від ступеня реально здійснюваного контролю за діяльністю створених підприємств розрізняють прямі та портфельні інвестиції.

Під прямими інвестиціями слід розуміти підприємницький капітал за кордоном, що забезпечує контроль над підприємствами, в які він вкладений.

До прямих іноземних інвестицій належать як початкове придбання інвестором власності за кордоном, так і усі наступні операції між інвестором і підприємством, у яке вкладений капітал.

Портфельні інвестиції утворюються вкладенням капіталу в цінні папери підприємств у розмірах, які не забезпечують права власності або контролю над ними.

У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків, регіональні банки та валютно-кредитні організації ЄС -- Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Пріоритетними проектами фінансування в Україні є конверсія, сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківського сектору. Банк фінансує проекти вартістю не менше ніж 15--17 млн. дол. США. Максимальний річний відсоток, який повинен сплачуватися банку за кредити, -- 16--18 %.

Міжнародна міграція капіталу (експорт та імпорт) зумовлена зовнішніми та внутрішніми причинами. Одні з них викликають необхідність чи потребу його вивезення за кордон, а інші -- ввезення з-за кордону. Дослідження показують, що причини експорту та імпорту капіталу переважно перетинаються, хоча їхні остаточні ролі бувають різними. Мета залучення іноземного капіталу визначається пріоритетами, що встановлені програмами економічного розвитку країни.

Переважна більшість країн використовують зарубіжні інвестиції для індустріалізації, підвищення наукомісткості виробництва та зайнятості населення. Країни -- експортери капіталу за рахунок цього збільшують свою економічну могутність.

Можна зробити висновок, що іноземні інвестори охоче вкладають кошти у не капіталомісткі галузі, які можуть забезпечити за певних обставин швидку окупність капіталу. Рівень інвестування у капіталомісткі галузі (машинобудування й металообробка, металургія, транспорт і зв'язок, наука та наукове обслуговування) щорічно падає. Таким чином, роль вкладень іноземного походження у структурному оновленні українського виробництва ще недостатня.

Іноземні інвестори вкладають кошти тільки у рентабельні галузі. Це й не дивно -- приватний іноземний інвестор працює на українському ринку і метою отримання прибутку. У збиткові й малорентабельні галузі нерезидент не йде.

Для підвищення інвестиційної привабливості національної економіки необхідно мінімізувати дію негативних та депресивних факторів, здійснювати заходи з лібералізації умов господарювання. Наша економіка має такі привабливі елементи: значний ринок із незадоволеним попитом на товари й послуги; достатній рівень загальної освіченості населення і рівень кваліфікації промислового персоналу; вигідне географічне положення країни; низький рівень заробітної плати промислового персоналу; відносно стабільна загальнополітична обстановка у державі; порівняно легкий доступ до сировинних ресурсів.

Воднораз економіка України мало приваблива для іноземного капіталу. Це викликано наявністю негативних факторів: макроекономічна нестабільність; криза у промисловості; нестабільність законодавства; низький рівень розвитку комунікацій; зростання зовнішнього боргу та наявність бюджетного дефіциту; низька виконавська дисципліна в органах влади та управління; низька платоспроможність більшості населення; криза платежів; нерозвиненість банків, страхового бізнесу, консалтингу, лізингу, фондового ринку, інвестиційних фондів; неврегульованість земельних правовідносин.

Одна із причин, що стримує приплив іноземних інвестицій, -- макроекономічна нестабільність. Цей фактор найвідчутніше впливає на обсяги залучених коштів нерезидентів.

Негативно впливають на інвестиційний клімат і зумовлюють високий ризик інвестування й непослідовний характер реформування економіки правова, економічна та політична нестабільність, недосконала фінансово-кредитна і податкова системи, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури, високий рівень тінізації економіки.

Водночас в Україні вже створено певні передумови для залучення й ефективного використання капіталу нерезидентів. Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів у нас встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Надано пільги для іноземних інвесторів, розроблено відповідну правову базу.

На ставлення до України потенційного інвестора відчутно впливає взаєморозуміння між українським урядом та міжнародними фінансовими організаціями. Відсутність довгострокової стратегії співробітництва з МВФ та перерва у співпраці насторожують потенційних інвесторів.

Підвищенню рівня інвестиційної привабливості української економіки заважає надто неефективний регулятивний режим. Особливо відчутно стримує розвиток підприємництва наявність складних адміністративних процедур, які повинні виконати підприємства й інвестори для допущення їх на ринок.

Важливим елементом прискорення залучення іноземних інвестицій у найважливіші інвестиційні проекти, але менш привабливі для нерезидента з точку зору прибутковості, рівня окупності, капіталомісткості тощо, повинен стати сучасний механізм надання пільг іноземним інвесторам. Цей механізм має бути чітким, вичерпним, прозорим. Надання пільг повинно відіграти роль гнучкого оперативного інструменту регулювання економічної діяльності з метою вирішення конкретних завдань розвитку.

Державна політика щодо залучення іноземного капіталу здійснюється Кабінетом Міністрів України спільно з НБУ і регулюється Верховною Радою України. Неабияку роль в цьому процесі відіграє Адміністрація Президента. Указами Президента України створена певна кількість державних інституцій, що безпосередньо займаються залученням іноземних інвестицій в Україну.

Слід зважати на те, що прямі іноземні інвестиції, а також портфельні, не збільшують зовнішній борг України, чого не скажеш про кредити та позики іноземних фінансово-кредитних інституцій та закордонних держав.

Список використаної літератури

1. Коломойцев В.Е. Механізм залучення іноземних інвестицій у структурну перебудову і розвиток промисловості України - К. Реформи, 1996

2. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні - К. Лібра 1998

3. Козік В.В. Міжнародні Економічні відносини - К. Знання-Прес 2001

4. Бланк И.А. Інвестіціонний менеджмент - К. Ника-Центр 2001

5. Захарін С. Економіка України - 2001 №4 с. 40

6. Офіційний вісник України - 2001 №12 с. 30

7. Васильченка С.М. Фінанси України - 2001 №1 с. 93

8. Борщ Л. Банківська справа - 2001 №5 с. 20

9. Діденко Я.О. ФінансиУкраїни - 2001 №12 с. 96

10. Вахненко Т. Економіка України - 2001 №8 с.12

11. Губанова Л.І. Фінанси України - 2001 №10 с. 126

12. Казменко С., Васілева Т. Економіст - 2001 №6 с. 52

13. Підйомний О.М. Фінанси України - 2001 №9 с. 123

14. Рубан А., Рубан Р. Економіка України - 2001 №10 с. 37

15. Денисенко М. Економіст - 2002 №10 с. 46

16. Струніна В. Економіка України - 2002 №4 с. 22

17. Олефір В.К. Економіка і прогнозування - 2002 №3 с. 102

18. Оспішев В. Економіка України - 2002 №4 с.35

19. Просолупов В. Червоний гірник - 10 грудня 2002 №193-194 с. 8-9

20. Климко Г.Н. Основи економічних теорій - К Виша школа - 2002

21. Гребенікова Е. Економіко. Фінанси. Право. - 2003 №2 с. 14

22. Денисенко М. Економіст України - 2003 №1 с. 28

23. Осецький В.Л. Фінанси України 2003 №

24. Макаев А.П. Формування ринкових відносин в Україні-2003 №2 с.15

25. Солдатенков В. Вісник податкової служби України - 2003 №3 січень с. 49

Додатки

Додаток А

Додаток Б

Форми вивезення капіталу

Додаток В

Структура фінансового ринку

Додаток Г

Таблиця 1. Динаміка зарубіжних інвестицій, млрд. дол. США

	1987 р.	1993 р.
	Усього	Прямі	Портфельні	Усього	Прямі	Портфельні
Розвинуті країни
Вивезення	257,3	133,9	123,4	675,2	179,9	495,3
Везення	238,1	113,2	124,9	676,3	103,2	573,1
Країни, що розвиваються
Вивезення	1,3	3,1	-1,8	11,3	8,1	3,2
Ввезення	14,2	13,7	0,5	150,8	70,1	80,7
Усього
Вивезення	258,6	137,0	121,6	686,5	188,0	498,5
Ввезення	252,3	126,9	125,4	827,1	173,3	653,8

Примітка: у загальних обсягах портфельних інвестицій не врахований обсяг ввезення-вивезення капіталу міжнародними організаціями.Додаток Д

Таблиця 2. Обсяг прямих іноземних інвестицій, млрд. дол. США

Країна	Обсяг експорту	Обсяг імпорту
	1985 рік	1990 рік	1985 рік	1990 рік
Загальний обсяг	53,7	202,8	33,4	114,9
США	13,2	36,4	19,0	25,9
Японія	6,5	48,0	0,6	1,8
ЄЕС	23,1	96,0	12,2	72,2
Франція	2,3	26,6	2,2	8,1
Німеччина	4,9	22,5	0,5	1,5
Великобританія	10,7	17,5	4,7	31,6

Додаток Е

Таблиця 3. Частка прямих іноземних інвестицій у ВВП та інвестиціях у основний капітал

Показник	1995	1996	1997	1998
ВВП (у фактичних цінах), млн. грн.	54520	81519	93365	103869
Приріст прямих іноземних інвестицій, млн. дол.	413,4	543,1	625,4	718,1
Приріст, млн. грн. (у перерахунку)	608,9	993,6	1164,3	1758,9
Відношення приросту до ВВП, %	1,12	1,22	1,25	1,69
Відношення до інвестицій в основний капітал, %	5,2	4,0	5,3	4,2

Складено за даними Статистичного щорічника України за 1998 р., сс. 34, 7Х. Розрахунки виконав Пересада А.А.