Розробка концепції інвестиційного проекту

План

• Вступ
• 1. Розробка концепції проекту
• 1.1 Формування інвестиційного задуму (ідеї)
• 1.2 Аналіз інвестиційних можливостей
• 1.3 Життєздатність проекту
• 2. Структура проектного аналізу
• 3. Сутність проектного аналізу

4. Розрахунок показників економічної ефективності інвестицій

4.1 Метод порівняння витрат

4.2 Метод порівняння доходів

4.3 Метод окупності

4.4 Розрахунок точки беззбитковості

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Трансформація соціально-економічної моделі українського суспільства призвела до формування нового інвестиційного механізму, головним завданням якого є підвищення ефективності інвестування. Це зумовлено тим, що інвестиції впливають на глибинні відтворювальні процеси і є визначальним чинником економічного зростання будь-якої країни. З 1996 року середньорічні темпи зростання інвестицій в економіку України випереджають темпи зростання валового внутрішнього продукту, що свідчить про незадовільну ефективність функціонування народногосподарського комплексу в країні. Інвестиційна активність суб'єктів господарювання визначається інвестиційним кліматом, однак клімат ще не гарантує досягнення очікуваних результатів у процесі реалізації інвестиційного проекту. Низькі показники ефективності функціонування народного господарства загалом і інвестиційної діяльності зокрема, призводять до втрати позитивної динаміки зростання національною економікою і конкурентних переваг на світових ринках.

У процесі розробки і реалізації інвестиційних проектів перед суб'єктами інвестиційної діяльності постають питання оцінювання ефективності інвестиційних проектів в умовах значної невизначеності і ризику. В сучасних умовах, на етапі інституціоналізації національного ринку капіталу, що супроводжується відділенням відносин власності від відносин управління, традиційні управлінські підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів і прийняття інвестиційних рішень не відповідають вимогам, що висуваються власниками підприємств.

Міжнародний досвід оцінки ефективності інвестиційних проектів та еволюція методик такої оцінки свідчить про глобальний характер проблеми, тому особливої актуальності набуває адаптація міжнародних методик оцінки ефективності інвестиційних проектів до умов української економіки.



1. Розробка концепції проекту

Аналіз невдалої реалізації значних проектів на території колишнього СРСР у повоєнний період свідчить, що головною причиною цього явища став неповноцінний попередній аналіз проекту. Ось чому в усьому світі початковій фазі проекту приділяється велика увага, на це витрачаються значні кошти, а аналіз проектів став самостійною галуззю знань, що динамічно розвивається. Згідно з даними Всесвітнього банку, витрати на доінвестиційні дослідження, за умов належного підходу, становлять (% від загальної вартості проекту):

· формування інвестиційного задуму (ідеї) проекту -- 0,2 - 1,0;

· дослідження інвестиційних можливостей (обгрунтування інвестицій, стисле ТЕО) -- 0,25 - 1,5;

· техніко-економічні дослідження для невеличких проектів -- 1 - 3, для великих -- 0,2 - 1;

Попередній аналіз проводиться з метою:уникнути несподіванок на наступних етапах роботи над про-ектом; досягти результату найбільш економічним шляхом; вчасно зупинитися: дешевше зрооити це на початку шляху, ніж наприкінці, коли результат виявився не тим, а кошти вже витрачені.

Будь-який інвестор, перш ніж вкласти гроші, задасться питаннями:

- в який проект варто вкласти гроші (кошти)?

- скільки (хоча б приблизно) цих коштів буде потрібно?

- коли вкладені кошти почнуть приносити прибуток?

- який прибуток на вкладені кошти можна одержати?

- якщо кошти обмежені (а найчастіше це саме так), то як їх знайти?

Перелічені питання й відповіді на них становлять суть роботи над концепцією проекту. Тому не варто шкодувати часу й коштів на формування концепції та її обгрунтування.

У розробці концепції є два етапи:

1. Формування інвестиційного задуму (ідеї) проекту;

2. Аналіз інвестиційних можливостей.

1.1 Формування інвестиційного задуму (ідеї)

Появі задуму та виникненню проектів сприяють:

- незадоволений попит;

- надлишкові ресурси;

- ініціатива підприємців;

- реакція на політичний та соціальний тиск;

- інтереси кредиторів тощо.

Очевидно, що ці ж причини відбивають у загальному вигляді цілі проекту.

Ідеї, що відповідають меті проекту, мають бути "просіяні" через "сито" попередньої експертизи, що дасть можливість виключити з подальшого розгляду явно неприйнятні. Зрозуміло, що на цьому етапі причини, через які ідею буде відхилено, носитимуть дуже загальний характер. Для ідей, що залишилися, заздалегідь проробляються цілі й завдання. Вони мають бути чітко сформульовані, оскільки лише за цієї умови може бути опрацьований наступний крок -- формування основних характеристик проекту. До числа таких характеристик належать:

Ш наявність альтернативних технічних і технологічних можливостей;

Ш попит на продукцію проекту;

Ш тривалість проекту, у тому числі його інвестиційної фази;

Ш оцінка рівня базових, поточних і прогнозованих цін на продукцію (послуги) проекту;

Ш перспективи експорту продукції проекту;

Ш ступінь складності проекту;

Ш наявність похідно-дозвільної документації;

Ш інвестиційний "клімат" у середовищі реалізації проекту;

Ш співвідношення витрат і результатів проекту;

На підставі цих та інших показників проводиться попередній аналіз здійсненності проекту. Звичайно для цього використовують нескладну експертну систему. Якщо ідея проекту пройшла і через це "сито" і проект виявився вартим подальшого розгляду, визначають, які дані будуть потрібні для його розробки.

Отримані на етапі формування ідеї проекту результати оформляють у вигляді так званого резюме проекту - аналітичної записки, що викладає суть проекту. Вважається, що ідея проекту визначена, якщо:

v визначені основні варіанти й альтернативи проекту;

v виявлені основні проблеми, що впливають на долю проекту;

v вибір варіантів підкріплений приблизною оцінкою витрат і результатів;

v є гарантії щодо необхідного фінансування проекту;

v створена конкретна програма розробки проекту.

Основні критерії прийнятності ідеї проекту такі:

ь технічна і технологічна здійсненність;

ь довгострокова життєздатність;

ь економічна ефективність;

ь політична, соціальна та екологічна прийнятність;

ь організаційно-адміністративне забезпечення.

1.2 Аналіз інвестиційних можливостей

Цей аналіз проводиться у кілька етапів. Об'єктами дослідження є:

· прогнози щодо економічного і соціального розвитку регіонів, в яких здійснюють проект;

· формування інвестиційного задуму та умов його здійснення;

· допроектне обгрунтування інвестицій, аналіз альтернативних варіантів і вибір проекту;

· підготування варіантів про наміри;

· розробка попереднього плану проекту;

· вибір та узгодження місця розташування об'єкта;

· екологічне обгрунтування проекту і його експертиза;

· попереднє інвестиційне рішення і завдання на розробку ТЕО інвестицій.

1.3 Життєздатність проекту

Для оцінки життєздатності проекту порівнюють варіанти проекту з огляду на вартість, терміни реалізації, прибутковість. Дані такого порівняння показують, чи може інвестор (замовник) бути впевненим, що на продукцію, одержану в результаті реалізації проекту, протягом усього життєвого циклу буде триматися стабільний попит, достатній для призначення ціни, здатної забезпечити покриття витрат на експлуатацію й обслуговування об'єктів проекту, виплату заборгованостей і задовільну окупність капіталовкладень. Оцінюють життєздатність проекту в рамках обгрунтування інвестицій, до складу яких включають:

- вихідні дані;

- номенклатуру продукції;

- потужність підприємства;

- основні технологічні рішення;

- забезпечення підприємства ресурсами;

- місце розташування підприємства;

- основні будівельні рішення;

- оцінку впливу на навколишнє середовище;

- кадри та соціальний розвиток;

- ефективність інвестицій;

- висновки та пропозиції.

Завдання цього етапу виконуються проектною і консультативною організаціями під керівництвом замовника (інвестора). Результатом є отримання оцінки життєздатності варіантів проекту, висновків за матеріалами обгрунтувань і документів про прийняття попереднього інвестиційного рішення.

Аналіз та оцінка життєздатності проекту мають за мету:

Ш можливість забезпечити необхідну динаміку інвестицій;

Ш спроможність генерувати потоки прибутків, достатніх для компенсації інвесторам вкладених ними ресурсів і взятого на себе ризику.

Базою для порівняння, як при наявності альтернативних, так і єдиного варіанта, приймається так звана ситуація "без проекту". Це означає, що дані проекту реконструкції підприємства слід порівняти з показниками діючого підприємства, а при намірі будувати нове підприємство взяти для порівняння ситуацію "без будівництва нового підприємства". Ці роботи звичайно провадяться у два етапи:

1. З альтернативних варіантів проекту вибирається найбільш життєздатний.

2. З обраним варіантом проекту погоджують методи фінансування та структуру інвестицій, які здатні забезпечити його максимальну життєздатність.

Життєздатність проекту оцінюється за допомогою аналізу комерційної ефективності варіантів проекту, методику якого в рефераті буде розглянуто далі.



2. Структура проектного аналізу

Будь-який проект має бути розглянутий з усіх позицій, тобто слід провести серію аналізів: технічний, комерційний, фінансовий, екологічний, організаційний, соціальний, економічний, структурний.

Технічний аналіз

У рамках технічного аналізу інвестиційних проектів вивчають:

- техніко-економічні альтернативи;

- варіанти місця розташування об'єкта;

- розмір, масштаб, обсяг проекту;

- терміни реалізації проекту в цілому і його фаз;

- доступність і достатність джерел сировини, робочої сили й інших ресурсів;

- ємкість ринку для продукції проекту;

- витрати на проект з. урахуванням непередбачених чинників;

- графік проекту.

Комерційний аналіз

Завдання комерційного аналізу -- оцінити проект з погляду кінцевих споживачів продукції або послуг, запропонованих цроектом. У найзагальнішому вигляді розв'язувані при цьому завдання можна звести до трьох:

v маркетинг;

v джерела й умови одержання ресурсів;

v умови виробництва і збуту.

Після завершення аналізу слід відповісти на такі питання:

1. Де буде продаватися продукція?

2. Чи має ринок достатню ємкість без впливу на її ціну і який цей вплив?

3. Якою буде життєздатність проекту за нової ціни?

4. Яку частку загальної ємкості ринку може забезпечити запропонований проект?

5. Продукція призначена для експорту чи для споживання в межах країни?

6. Які фінансові заходи сприяють просуванню продукції на ринок і які резерви слід передбачити для фінансування маркетингу?

7. Яка спроможність існуючих каналів поширення продукції?

Екологічний аналіз

Завданням екологічного аналізу інвестиційного проекту є встановлення характеру та розмірів потенційної шкоди навколишньому середовищу від проекту; визначення заходів, необхідних для запобігання цьому ефекту або його пом'якшення.

Організаційний аналіз

Організаційний аналіз має за мету оцінити організаційну, правову, політичну та адміністративну обстановку, у рамках якої проект повинен реалізуватися й експлуатуватися, а також виробити необхідні рекомендації щодо менеджменту, організаційної структури, планування, комплектування і навчання персоналу, координації діяльності, загальної політики.

Основні цілі організаційного аналізу:

ь визначення завдань учасників проекту відповідно до чинного законодавства і підзаконних актів;

ь оцінка сильних і слабких сторін учасників проекту з огляду на матеріально-технічну базу, кваліфікацію, фінансовий стан;

ь оцінка можливого впливу політики законів та урядових інструкцій на долю проекту (особливо це стосується захисту навколишнього середовища, заробітної плати, цін, державної підтримки, зовнішньоекономічних зв'язків);

ь розробка заходів щодо усунення слабких сторін учасників проекту, виявлених у процесі аналізу, а також зниження негативних впливів оточення проекту (закони, політика);

ь розробка пропозицій щодо вдосконалення вищезгаданих організаційних чинників, що впливають на ефективність проекту.

Соціальний аналіз

Мета соціального аналізу -- встановити, наскільки прийнятним є варіант проекту для його користувачів. Головну увагу зосереджено на чотирьох питаннях:

· соціокультурні та демографічні характеристики населення, якого стосується проект (кількісна та соціальна структура);

· організація населення в районі реалізації проекту, включаючи структуру сім'ї, наявність робочої сили, можливість контролю за ресурсами;

· вплив проекту на культуру району;

· забезпечення необхідних зобов'язань від груп населення та організацій - користувачів результатів проекту.

Як правило, соціальні результати піддаються вартісній оцінці і включаються до складу загальних витрат і результатів проекту.



3. Сутність проекту

Найважливіша передумова успішного застосування прийомів та методів управління проектами полягає у визначенні й розумінні цілей. Вони визначають сутність проекту. Визначення цілей та їх опис є основою для подальшої роботи над проектом. Ціль проекту -- це бажаний результат діяльності, який намагаються досягти за певний проміжок часу при заданих умовах реалізації проекту. При постановці цілей проекту потрібно знайти відповіді на такі питання:

Ш Як конкретно повинен виглядати результат проекту (характеристика результатів проекту)?

Ш Які умови повинні враховуватись у процесі реалізації проекту (вимоги та обмеження)?

Ш Хто це буде робити? Коли це буде зроблено?

Ш Скільки це буде коштувати?

Ш Як цілі проекту можуть висуватися економічні і соціальні результати, вирішення соціальних й екологічних проблем і т. ін.

Цілі проекту повинні бути чітко визначені, досягнуті результати -- вимірюваними, а обмеження і вимоги повинні бути реально виконуваними. Визначення цілей -- процес творчий, але обґрунтування цілей повинно стати документальною угодою основних сторін. Тобто цілі проекту повинні бути описані. Сам процес описання цілей має такі складові:

ь Результати проекту;

ь Предмет проекту;

ь Економічна ефективність проекту;

ь Реалізація проекту;

ь Терміни реалізації проекту;

ь Ресурси, що будуть використані.

ь Ієрархія цілей (як доповнення вказується, яка ієрархія повинна прийматись, якщо одна із цілей не може бути досягнута).

Як правило, для управління проектами характерне визначення однієї ведучої цілі. Головною ціллю управління проектами є розв'язання таких завдань у найкоротші строки, із найменшими витратами та найкращої якості:

v посилення перспективності проекту, тобто розробка стратегічних напрямків розвитку інноваційних процесів, передбачених проектом, проведення поточної та оперативної роботи в цих напрямках;

v підвищення якості рішень, що приймаються, визначення кількості цілей і прийняття рішень (їх своєчасність та оперативність, комплексність тощо);

v збільшення оперативності управління, тобто прагнення всіх учасників проекту до скорочення терміну проектування й реалізації проектних рішень. Це забезпечує: скорочення термінів прийому, обробки та передачі інформації; зменшення числа ланок, рівнів в організаційній структурі управління проектами; наближення центрів прийняття рішень до необхідних виконавців; більш чіткий розподіл і більш тісну кооперацію праці розробників та виконавців проекту;

v забезпечення економічної ефективності проекту, що пов'язано з мінімізацією витрат на здійснення нововведень і максимізацією результату;

v підвищення відповідальності за проектні рішення. Прогресивні рішення позитивно впливають на розвиток підприємства; невдачі, навпаки, призводять до втрат ресурсів та відбиваються на матеріальному й моральному становищі розробників.

Важливим у процесі управління проектами є дотримання основних принципів.

Основними принципами управління проектами є:

· ціленаправленість, що виражається в цільовій орієнтації проекту на забезпечення кінцевих цілей діяльності підприємства;

· системність, що передбачає розгляд проекту нововведень із системних позицій. Це означає, з однієї сторони, те, що процес управління проектами є одним цілим зі своїми закономірностями формування й розвитку, а, з іншої, можливість розділення проекту на підсистеми і дослідження їх взаємозв'язку, оскільки кожна з них впливає як на всі інші підсистеми, так і на весь проект в цілому. Тим самим виникає можливість відкрити і спроектувати раціональний зв'язок підсистем, їх співвідношення і субординацію, дати кількісні й якісні оцінки ходу реалізації проекту та його окремих частин. На практиці потрібна чітка структуризація проекту й розробка комплексу взаємопов'язаних організаційно-економічних, законодавчих, політичних, техніко-технологічних та інших заходів, що забезпечують його реалізацію;

· комплексність передбачає розгляд явищ в їх зв'язку і залежності.

Комплексний підхід в проект-менеджменті передбачає: спільне використання різних форм та методів управління при розробці й реалізації нововведень; розгляд всіх спільних цілей управління по рівнях і ланках організаційної й виробничої структури підприємства; зв'язок окремих елементів проекту між собою і з головною (кінцевою) ціллю проекту; розгляд окремих проблем проекту з точки зору часових інтервалів; забезпеченість, яка полягає в тому, що всі заходи, що передбачені проектом, повинні бути укомплектовані різними видами ресурсів, які необхідні для його реалізації; пріоритетність означає, що при розробці й реалізації проекту перевага надається першочерговим завданням, виходячи з загальної концепції стратегічного розвитку; економічна безпека заходів, що плануються. Вона повинна розраховуватися на основі оцінки ймовірності виникнення збитків або будь-яких втрат в результаті нездійснених запланованих проектом подій.

Досягнення цілей проекту можливе при застосуванні таких загальновідомих підходів до управління:

v класичний підхід, який об'єднує такі основні функції управління, як: планування, організацію, впровадження, контроль та керівництво. Цей підхід запропонований у 1949 році Генрі Файолем;

v управління проектом як циклом розв'язання проблеми. Для вирішення проблеми, що виникла, потрібно здійснити відповідні кроки реалізації проекту. На першому етапі необхідно провести аналіз проблеми, зібрати відповідні дані, розробити можливі пропозиції вирішення проблеми, провести їх оцінку. На наступному етапі важливо здійснити альтернативний вибір (прийняти найкраще рішення). Наступним кроком є організація команди виконавців, розробка плану, його впровадження та проведення моніторингу.

v за життєвим циклом проекту. Життєвий цикл проекту -- це час від моменту його задуму до моменту ліквідації.

Слід зазначити, що для різних учасників проекту події "початок проекту -- кінець проекту" будуть різними. Наприклад, для інвесторів початок проекту пов'язаний із вкладенням коштів у підприємство. Закінченням проекту буде вилучення об'єкту з експлуатації та припинення отримання прибутку від вкладених коштів. Для інших учасників та виконавців його закінченням буде припинення виконання окремих етапів робіт.

Життєвий цикл проекту розбивають на фази та стадії. Виділяють такі фази життєвого циклу проекту:

ь зародження;

ь зростання;

ь зрілості;

ь завершення.

Стадія проекту -- одна з послідовно виконуваних частин створення проекту, встановлена нормативними документами, що закінчується заданим результатом.

Фаза зародження включає такі стадії, як: розробка концепції, яка характеризується появою загальної ідеї; стадія аналізу та вивчення можливостей, що визначає приблизні витрати, обсяг робіт, терміни виконання, причому визначається реальність даного проекту.

Фаза зростання включає стадії планування та конструкторської розробки. На даному етапі розробляється план виконання, готуються необхідні документи, тобто загальний бюджет проекту, план ресурсного забезпечення та календарний план. Крім того, розробляються та погоджуються конструкторські розробки (загальна схема, креслення кожного компонента).

Фаза зрілості включає стадію забезпечення необхідними матеріалами і обладнанням та стадію виробництва. Проводиться контроль обсягів, витрат, якості та своєчасності виконання робіт. Фаза завершення характеризується завершенням робіт, проводиться оцінка отриманих результатів, аудит, порівняння з наміченими цілями, підсумкова звітність, нагороджується та розпускається команда. Зрозуміло, що наприкінці проекту робляться відповідні висновки, узагальнюються позитивні та негативні результати, їх причини з метою прийняття відповідних рішень та накопичення досвіду.

У міжнародній практиці виділяють чотири стадії розробки та реалізації інвестиційного проекту: передінвестиційна; інвестиційна; експлуатаційна; ліквідаційна.

На першій стадії аналізується ідея інвестора та розробляється концепція проекту. З метою обґрунтування концепції проекту обов'язково вивчаються прогнози і напрямки розвитку інноваційної діяльності, шляхи розвитку регіону, міста, країни, що зачіпають інтереси підприємства. Особлива увага повинна приділятись аналізу умов для реалізації початкового задуму проекту та передпроектному обґрунтуванню інвестицій, оцінці життєздатності проекту і т. п. Поява задуму проходить в процесі стратегічного планування як елемент стратегії фірми.

За результатами робіт, виконаних на даній стадії, приймається попереднє інвестиційне рішення та розробляється попередній план. План проекту являє собою перелік робіт із зазначенням термінів, виконавців, результатів, які ведуть до отримання комплексу показників, намічених концепцією проекту. Він являє собою основу для проведення тендерів, укладання контрактів із розробниками й виконавцями всіх передбачених робіт, складання детального сіткового графіка роботи та оцінки робіт, що заплановані.

План складається за участю всіх зацікавлених осіб, які сприяють його реалізації. Частіше всього передінвестиційна стадія закінчується розробкою бізнес-плану, який являє собою конкретний план дій підприємця (суб'єкта господарювання) з реалізації своєї ідеї. Бізнес-план являє собою складну систему техніко-економічних розрахунків, оцінок, обґрунтувань, що на даній стадії детально не завжди вдається зробити. Але всі розділи бізнес-плану повинні бути продумані, а потім уточнені на інвестиційній стадії.

Інвестиційна стадія проекту включає розробку проектно-кошторисної документації, підготовку до будівельно-монтажних робіт, проведення тендерів, конкурсів, аукціонів, укладання контрактів, організацію закупівель і постачання матеріальних цінностей, необхідних для реалізації проекту і т. ін. Найбільш важливою частиною є складання проектно-кошторисної документації, оскільки саме на цьому етапі приймаються всі важливі рішення по проекту, проводяться технічні та економічні розрахунки, складаються калькуляції, кошториси, схеми, макети, креслення і т. п. Зазвичай, характер цієї документації залежить від об'єкта інвестування й цілей розробки проекту. Крім розробки проекту, до цієї стадії належить і реалізація проекту. Реалізація проекту -- це введення в дію окремих елементів проекту. Наприклад, в інноваційній сфері реалізація виявляється в переході до випуску і продажу нової продукції; для проектів будівництва реалізація означає закінчення будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт. Дана стадія є найбільш ризиковою. На цій стадії, як правило, проводиться коригування проектної документації і тривалість її залежить від складності проекту та умов його реалізації.

Стадія експлуатації включає весь період експлуатації проекту. За цей період проект повинен окупити вкладені в розробку та реалізацію ресурси.

На стадії ліквідації проекту проводиться завершення проекту як одноразовий захід. Хоча, можливо, деякі його частини застосовувати для розробки іншого проекту.

Специфіка методології управління проектами викликає необхідність виокремлення основних функцій, тобто тих задач, які розв'язуються проект-менеджерами в процесі реалізації проекту, а саме:

Ш прогнозування та планування проектної діяльності;

Ш організацію роботи;

Ш координацію й регулювання процесів розробки і реалізації проекту;

Ш активізацію і стимулювання праці виконавців;

Ш облік, контроль і аналіз ходу розробки і реалізації проекту.

Основними функціями проектного менеджменту, які визначені Американським Інститутом управління проектами та які спрямовані на управління цілями є: управління обсягом робіт, якістю, витратами, часом.

Оскільки цілі, завдання, роботи, їх обсяг змінюється, то виникає необхідність управління предметною сферою проекту або його обсягом. Інколи цю функцію називають "управління результатами", "управління роботами або обсягами".

Для проекту повинні бути встановлені вимоги та стандарти якості результатів, за якими оцінюється успішність проекту. Це забезпечує виконання такої функції як управління якістю.

Функція управління витратами -- це фінансовий контроль завдяки накопиченню, аналізу та складанню звітів по витратах проекту.

У кожному проекті встановлюється період часу та терміни виконання проекту. Управління часом передбачає планування, складання календарних графіків та їх контроль для забезпечення вчасного виконання проекту.

Кожний проект має також встановлений бюджет, але для того, щоб він був здійснений в рамках бюджету, необхідне управління вартістю.

Додатковими функціями, які спрямовані на управління певними об'єктами, є: управління персоналом або людськими ресурсами. В проекті виникає коло обов'язків, пов'язаних з підбором кадрів, розподілом обов'язків, організацією ефективної роботи команди, плануванням і контролем їх роботи. Тому дана функція включає спрямування і координацію діяльності людей, залучених до проекту; управління комунікаціями або інформаційними зв'язками передбачає накопичення інформації, якою обмінюються члени проектної команди, керівництво, і сприяє успішному завершенню проекту; управління контрактами та забезпеченням проекту передбачає проведення відбору, переговорів та підписання замовлень, контроль за постачанням матеріально-технічних ресурсів; здійснення проекту пов'язано з невизначеністю різних елементів, тобто з ризиком. Знизити його можна при виконанні функції -- управління ризиком, що включає сукупність дій, пов'язаних із визначенням ступеня ймовірності виникнення ризику в проекті; управління проектною інтеграцією -- забезпечує координацію всіх функцій проекту. Саме поєднання даних функцій та інструментів їх реалізації забезпечує реалізацію проекту, дозволяє досягнути бажаного результату.



4. Статичні показники економічної ефективності

4.1 Метод порівняння витрат

Для характеристики інвестиційних витрат у статичній моделі можна використовувати показник середньорічних витрат (К), пов'язаних зі здійсненням інвестицій, або собівартість одиниці продукції (к), яка виробляється з використанням інвестиційного об'єкта.

При визначенні показника інвестиційних витрат усі витрати доцільно представити у вигляді двох елементів:

вартість інвестиційного об'єкта (постійні витрати);

поточні витрати.

Вартість інвестиційного проекту (К_рік) необхідно розрахувати з урахуванням принципу упущеної вигоди і включити витрати на придбання і відсотки на задіяний інвестиційний капітал.

У випадку, коли залишкова вартість дорівнює нулю, вартість інвестиційного об'єкта складає:

де А - витрати на придбання (створення) інвестиційного об'єкта;

i - прийнята процентна ставка на капітал, %.

У ситуації, коли залишкова вартість не дорівнює нулю, вартість інвестиційного об'єкта визначається за формулою:

де R - залишкова вартість;

n - період експлуатації, років.

Поточні витрати (В) включають середньорічні витрати, пов'язані з використанням інвестиційного об'єкта: інвестиція 1 вигідніше ніж інвестиція 2, якщо середньорічні витрати по її реалізації К1 менше, ніж К2 (К1 < К2), чи якщо середня собівартість одиниці продукції К1 менше К2 (К1 < К2).

На основі вищевикладеного для випадку R=0 критерій добору альтернатив можна представити у вигляді:

Якщо порівнювані альтернативні об'єкти мають залишкову вартість (R № 0), критерій формулюється таким чином:

4.2 Метод порівняння доходів

Для оцінки ефективності інвестицій з використанням показника доходів необхідно створити цільову функцію, що характеризує середньорічний розмір прибутку або чистого доходу.

При оцінки окремої інвестиції доходи повинні як мінімум дорівнювати нулю (Д і 0). При розгляді альтернативних варіантів вигіднішою є інвестиція з більшими середньорічними доходами, наприклад інвестиція 1 при Д1 > Д2. Для практичних розрахунків критерій порівняних доходів для окремої інвестиції в загальному вигляді можна сформулювати таким чином:

(Е₁ - К_заг1) >0

де Е - доходи від інвестицій, ГО/рік;

К_заг - загальні витрати на інвестиційний об'єкт.

Зважаючи на те, що залишкова вартість інвестиційних об'єктів (R) може приймати різні значення, зазначений критерій варто розглядати для двох ситуацій.

При R = 0

де Р - ціна одиниці виробленої продукції, ГО;

Х - обсяг виробленої продукції, одиниць.

При R₁ > 0 та R₂ > 0

4.3 Метод окупності

Показник окупності або термін амортизації інвестиції характеризує час, необхідний для компенсації задіяного в інвестиції капіталу за рахунок доходів, що отримуються. Для оцінки ефективності проекту необхідно визначити термін окупності за наявними характеристиками об'єкта та порівняти його з установленим критерієм. Критерій можна сформулювати таким чином: доцільно реалізувати ті інвестиційні об'єкти, за якими фактичний час (t) амортизації не перевищує максимально припустимий (t_max).

За амортизаційним критерієм первинна інвестиція є вигідної тільки тоді, коли отримані доходи перевищать витрачені кошти протягом періоду амортизації (t Ј t_max). Максимально припустимий час амортизації встановлюється під час планування інвестиційного проекту.

Визначення фактичного періоду окупності інвестиції можна здійснити прискореним і накопичуваним способом. Рівняння побудовані на основі усередненого способу з урахуванням варіанта залишкової вартості об'єкта.

При R = 0



де е - щорічні доходи;

а - щорічні витрати.

При R № 0

Як видно з вищенаведених формул, інвестиційні витрати з обліком чи без обліку залишкової вартості зіставляються із середньорічним чистим доходом, тобто не враховуються можливі різниці в доходах, отриманих у різні періоди існування інвестиційного об'єкта.

4.4 Розрахунок точки беззбитковості

Мета аналізу беззбитковості -- визначення обсягу продукції, для якого обсяг виручки від продажів дорівнює витратам. Коли обсяг продажів нижчий цієї точки, фірма зазнає збитків, а в точці, де виручка дорівнює витратам, фірма веде бізнес беззбитково.

Обсяг продажів у точці беззбитковості являє собою вартість беззбиткових продажів, а ціна одиниці продукції цьому разі є беззбитковою ціною продажів. Якщо виробнича програма включає різноманітні продукти, то для будь-якого беззбиткового обсягу продажів існуватимуть різні варіанти цін на вироби, але не буде єдиної беззбиткової ціни.

Аналіз беззбитковості передбачає такі допущення:

* не враховуються зміни виробничих запасів з періоду в період (обсяг виробництва дорівнює обсягові продажів);

* постійні операційні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;

* змінні цитрати змінюються пропорційно обсягу виробництва, а отже, загальний обсяг витрат також змінюється пропорційно обсягу виробництва;

* ціна продукту вважається постійною величиною протягом циклу проекту;

* частка продажу продукту в обсязі виручки не змінюється;

* незмінні витрати вважаються постійними.

Зазначені обставини хоча й знижують можливості застосування даного методу, але простота розрахунків робить його досить популярним на практиці.

Точка беззбитковості (ВЕР) -- це обсяг реалізації, при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам. Вона розраховується за формулою:

для одного виду продукції (фізичний обсяг)

.

де FС -- постійні витрати; Р -- ціна одиниці продукції; АVС -- середні змінні витрати.

Точка беззбитковості = Постійні витрати

(в натуральних одиницях) Маржинальний дохід

Маржинальний доход на одиницю продукції -- це різниця між ціною одиниці продукції та середніми змінними витратами.

Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях постійні витрати відносять до коефіцієнту маржинального доходу. Коефіцієнт маржинального доходу - це відношення маржинального доходу від реалізації продукції до її ціни.

Приклад. Фірма виробляє один вид продукції, яку реалізує за ціною 50 грн. за одиницю. Змінні витрати на одиницю 20 грн., загальні постійні витрати - 2400 грн. Потрібно визначити точку беззбитковості у грошовому та натуральному показниках.

Рішення:

1. Маржинальний доход на одиницю 50-20=30 (грн..). Точка беззбитковості у натуральних одиницях:

2400 : 30 = 800 одиниць продукції

Коефіцієнт маржинального доходу

З0 : 50 = 0,6.

Точка беззбитковості у грошових одиницях:

2400 : 0,6 = 4000 гривень.

Аналіз беззбитковості зображується за допомогою графіка. Для визначення впливу на прибуток зниження обсягу реалізації продукції можна використати запас міцності.

Запас міцності - це величина, яку фактичний обсяг реалізації перевищує критичний обсяг реалізації.

Запас міцності = Обсяг реалізації - Точка беззбитковості

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків. Якщо у попередньому прикладі фірма досягне 5000 гривень, то її запас міцності становитиме: 5000-4000=1000 грн., або 1000 : 50=200 одиниць продукції. Це означає, що компанія може знижувати обсяг реалізації в межах 200 одиниць або 1000 гривень без ризику мати збитки.

Рис. 4.4.1 Точка беззбитковості



Висновки

У рефераті виконано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо дослідженні методів і методик організації оцінки ефективності інвестиційних проектів в Україні.

1. Поняття економічної ефективності інвестиційного проекту уособлює результативність економічної діяльності системи, реалізації економічних програм та заходів, що характеризуються відношенням отриманого економічного ефекту (результату) до витрат ресурсів, які обумовили отримання цього результату. Якщо у якості системи (об'єкту дослідження) розглядається інвестиційний проект, як форма реалізації інвестиційної діяльності, під економічним ефектом слід розуміти зростання теперішньої вартості усіх активів, якими володіє інвестор, що дає підстави для визначення економічної ефективності як вирішального фактору при прийнятті рішення стосовно доцільності реалізації інвестиційного проекту.

2. Об'єктом аналізу ефективності виступає інвестиційний проект. Під інвестиційним проектом слід розуміти системно обмежений і закінчений комплекс заходів, документів і робіт, економічним результатом якого є зростання багатства інвестора, фінансовим результатом - прибуток (дохід), метеріально-речовим -- нові або реконструйовані основні засоби (комплекси об'єктів), або ж придбання і використання нематеріальних активів або фінансових інструментів з наступним отриманням доходу.

Суб'єктом аналізу ефективності інвестиційного проекту виступають як інвестор (або група інвесторів) так і будь-які інші учасники інвестиційного проекту. У випадку аналізу економічної ефективності інвестиційного проекту інвестором-ініціатором проекту, об'єктом аналізу виступає сам інвестиційний проект. Для усіх інших учасників проекту є притаманною індивідуалізація проекту -- об'єкту оцінки, що виражається на практиці у розгляді фактично нового проекту, у якому учасник інвестиційного проекту аналізує власний інвестиційний проект у дотичності до базового, що реалізується інвестором-ініціатором.

3. В умовах ринкової економіки процесу оцінки ефективності інвестиційних проектів притаманні особливі риси:

v аналітичний апарат для оцінки інвестиційного проекту має базуватися на співставленні доходів (прибутку), отриманих у результаті вкладання фінансових коштів у об'єкт, що розглядається, з альтернативними можливостями вкладання коштів в інші фінансові активи;

v для визначення ефективності інвестиційного проекту процес його реалізації повинен бути визначений у часі і поєднувати усі основні фази інвестиційного циклу: капітальне будівництво, освоєння виробництва, стабільне промислове виробництво, його можливе згортання та ліквідацію;

v вихідні дані для розрахунків ефективності проекту мають включати: початкові витрати на реалізацію інвестиційного проекту по періодам реалізації проекту, тривалість інвестиційного проекту, величини очікуваних грошових потоків по рокам, значення очікуваної вартості капіталу;

v аналітичний апарат має забезпечувати можливість реконструкції розгорнутого у часі потоку платежів, що включає інвестиції, поточні витрати і доходи від виробничої діяльності на основі вихідних даних;

v для співставлення різних за часом платежів, їх приводять за допомогою процедури дисконтування до одної дати. Ставка дисконтування, що використовується для цього, вибирається виходячи з конкретних альтернатив розміщення капіталу або розраховується шляхом коригування прийнятої безризикової процентної ставки;

v при оцінці ефективності інвестиційного проекту враховують фактор ризику, який виражається у вигляді можливого зменшення віддачі від вкладеного капіталу порівняно з очікуваною величиною. З метою виявлення та зниження ризику вкладень здійснюється аналіз стійкості інвестиційного проекту по відношенню до його параметрів та зовнішніх факторів;

v у якості найважливіших зовнішніх факторів при оцінці ефективності проекту необхідно враховувати: загальний рівень інфляції (який в умовах України повинен змінюватися у часі); ймовірну зміну цін за основними категоріям витрат; величину позичкового проценту. Зазначені показники повинні базуватися на макроекономічних пронозах розвитку країни та відповідної галузі;

v вихідні дані для розрахунків економічної ефективності інвестиційного проекту надаються у структурі, формі та обсязі яких вимагає як українська так і міжнародна практика.

4. Серед причин, що спонукають суб'єктів підприємництва звертатися до оцінки ефективності господарювання, загалом, і ефективності інвестиційних проектів, зокрема, варто виділити:

ь переорієнтацію цілей діяльності підприємства на максимальне задоволення потреб саме власників підприємства (інвесторів), а не менеджменту підприємства;

ь використання у якості критерію успішності реалізації інвестиційних проектів показників економічної ефективності дає змогу запобігти дестабілізації фондового ринку, шляхом усунення можливостей невиправданої переоцінки фінансових інструментів у довгостроковому періоді при внутрішньокорпоративній оцінці цінних паперів за основу варто брати не суб'єктивно встановлену ринком ціну фінансового інструменту, а об'єктивні розрахунки чистої теперішньої вартості цих підприємств;

ь інтернаціоналізацію інвестиційної діяльності, яка дає змогу залучати до реалізації національних інвестиційних проектів іноземних інвесторів, що, у свою чергу, вимагає від національного інвестора гармонізації національної системи оцінки і представлення інвестиційних проектів з загальноприйнятою у країнах з розвиненою ринковою економікою;

ь різноманітність форм участі та цілей учасників у процесі реалізації інвестиційних проектів;

ь необхідність врахування впливу на результати діяльності підприємства ризику і невизначеності, притаманних ринковій економіці;

ь становлення та розвиток національного фондового ринку та вихід національного інвестора на світовий фондовий ринок.

5. Серед методів оцінки ефективності інвестиційного проекту теоретично найбільш прийнятним є метод теперішньої вартості, а у випадку порівняльного аналізу -- індекс дохідності. Поряд з цими методами першого вибору, варто використовувати інші методи, що ґрунтуються на принципі врахування зміни вартості грошей у часі, а саме: внутрішня норма прибутку, дисконтований період окупності. До другої групи методів відносять так звані „облікові методи": облікову ставку дохідності і строк окупності. Вибір методу оцінки залежить від поставленої цілі або цілей аналізу, повноти та достовірності інформації про інвестиційний проект, рівня визначеності перебігу подій у майбутньому, наявності обмежень у процесі оцінки і реалізації проекту, рівня розуміння методу на усіх ієрархічних рівнях прийняття рішень. Проте, жодний з методів, попри його теоретичну обґрунтованість або практичну перевіреність, не може виступати у якості універсального, оскільки всі вони дають змогу врахувати лише кількісні показники остаточне рішення стосовно прийнятності проекту залишається за інвестором.

6. Ризик є важливим і невід'ємним елементом фактично усіх інвестиційних рішень. У зв'язку з тим, що більшість підприємців не схильна до ризику, ідентифікація, вимірювання, врахування і, де це можливо, мінімізація ризику, повинні бути одними з основних аспектів, які приймаються до уваги у процесі оцінки ефективності інвестиційних проектів. Кількісні показники ризику, такі як стандартне відхилення і коефіцієнт варіації, показують ступінь можливої відмінності фактичних результатів від очікуваної величини. Іншими придатними методиками оцінки ризику є імітаційне моделювання за методом Монте-Карло і аналіз чутливості; еквівалент достовірності і ставка дохідності з урахуванням ризику дають можливість пристосувати формулу чистої теперішньої вартості для урахування ризику. Некількісні методи оцінки ризику можуть бути використані лише у випадку, коли немає можливостей використати хоча б один зі згаданих вище кількісних методів. Використання некількісних методів може призвести до прийняття субоптимальних рішень, що унеможливлюватиме здійснення коректного порівняльного аналізу відмінних за своєю природою інвестиційних проектів у рамках програми формування і управління портфелем інвестиційних проектів на підприємстві.

7. Проблема, яка пов'язана з практичним впровадженням у практику діяльності інвесторів оцінки ефективності інвестиційних проектів, є наслідком відсутності в Україні загальноприйнятої формалізованої концепції оцінки ефективності інвестиційних проектів. Більшість з існуючих методичних рекомендацій, стосовно оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів є об'єктно орієнтованими в залежності від галузі народного господарства (невиробнича сфера, промисловість, транспорт, сільське господарство), що відображає застаріле сприйняття структури національної економіки у рамках міністерств, відомств та комітетів. Для інвестора, напрямки інвестиційної діяльності якого є теоретично необмеженими, отримані за різними вузькоспеціалізованими методиками результати можуть виявитися такими, що не можуть бути порівняні між собою, що ускладнює, а в окремих випадках робить неможливим вирішення задачі з формування ефективного інвестиційного портфелю.

8. Для вирішення проблеми впровадження у практику діяльності інвесторів оцінки ефективності інвестиційних проектів, на основі визначеної економічної моделі інвестиційного проекту, автором запропоновано універсальну агреговану модель оцінки економічної ефективності з урахуванням невизначеності і ризиків та алгоритм оцінки інвестиційних проектів, що забезпечило комплексність оцінки показників економічної ефективності інвестування. Практична реалізація алгоритму відображена у програмному комплексі „Інвестиційний аналіз", який забезпечує програмну реалізацію розробленого автором алгоритму аналізу інвестиційних проектів у процесі порівняльної та індивідуальної оцінки економічної ефективності окремих проектів та їх груп.



Використана література

1. Кучеренко В.Р., Маркітан О.С., Управління діловими проектами:Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005.

2. Л.С. Кобиляцький, Управління проектами: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2002

3. Батенко Л.П., Загородніх О.А., Ліщинська В.В., Управління проектами: Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 2003

4. Загородній А.Г., Стадницький Ю.Д., Менеджмент реальних інвестицій: Навчальний посібник. - К.: Т-ВО "Знання", КОО, 2000

5. Швиданенко Г.О., Оголь О.В., Заїкіна В.В., Обгрунтування інвестиційних проектів у процесі трансформації форм власності: Навчальний посібник. - К.: Видавництво КНЕУ, 1998

6. Мазур І.І., Шапыро В.Д., Управление проектами: Учебник для вузов. - М.: ЗАО "Издательство "Экономика", 2001

7. Пересада А.А. Коваленко Ю.М. Онікієнко С.В. Інвестиційний аналіз: Підручник. - К.:КНЕУ, 2003.

8. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./ А.А. Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. - К.: КНЕУ, 2001