Ефект впливу зміни цін на споживача

Міністерство фінансів України

Львівська державна фінансово академія

Кафедра Економічної теорії

Курсова робота

з дисципліни „Мікроекономіка”

на тему:

„Ефект впливу зміни ціни на споживача”

Виконала

студентка групи Ф-31-БС

Гельбич Оксана Михайлівна

Львів, 2009

Зміст

Вступ

1. Ціна та її вплив на споживача. Основні цінові стратегії

2. Економічна природа, фактори та закон попиту

3. Оптимальний вибір і зміна ціни. Крива індивідуального попиту

4. Бюджетна лінія споживача, стан рівноваги. Крива “споживання-дохід”, “споживання-ціна”

5. Еластичність попиту за ціною

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Кожного дня людина має справу з різноманітними цінами. Для того, щоб жити, треба споживати продукти харчування, мати одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, тобто те, що називають споживчими товарами. Всі вони мають купівельну ціну, яку треба сплатити, щоб придбати такі товари.

Так квартирна плата також є ціною за послугу, яку надає власник житла. Якщо людина наймається на роботу, то їй за послуги праці виплачують заробітну плату, яка є ціною такого товару як робоча сила. Ціною є проценти за кредит, орендна плата власнику землі. Сировинні матеріали, основні засоби виробництва також реалізуються за закупівельними цінами. Отже, на ринку товарів є безліч цін. Ще не так давно ціну визначали як грошове вираження вартості товару. А вартість, як відомо, - це втілена і уречевлена в товарі абстрактна праця, яка визначається кількістю суспільно необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення будь-якої споживчої вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва і середнього в цьому суспільстві рівня вмілості та продуктивності праці.

Однак в практиці трапляються такі випадки, коли вартість одного товару (тобто затрати суспільно необхідного часу ) перевищує вартість іншого , але ринкова ціна його менша. Це пояснюється співвідношенням попиту і пропозиції на товари. У нашому випадку ціна другого товару більш висока через те, що попит на нього перевищує пропозицію, а , отже, його ціна вища від вартості. Існують ще й інші фактори, не повязані з вартістю, але впливають на ціну товару.

Отже, ціна є грошовим вираженням вартості товару лише в тому випадку, коли існує рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняється не вартістю, а іншими причинами. Тому потрібне більш універсальне визначення ціни : ціна - це грошова сума, яку одержують за конкретний товар. Величина ж грошової суми залежить від багатьох факторів. Таким чином, предметом її розгляду є одна з найголовніших категорій ринкового господарювання - ціна.

В кінцевому результаті ціна товару визначається ринком, на неї значно впливає відношення попиту та пропозиції і вона представляє собою компроміс між бажанням продавця і можливостями покупця. Проте, витоком формування продажної ціни є калькуляція. Незважаючи на докорінні зміни в системі ціноутворення через певну лібералізацію, калькуляційний метод формування цін залишається головним, оскільки ціна має забезпечувати покриття всіх витрат і крім цього ще й отримання прибутку. Якщо розрахована калькуляційним методом ціна вища тієї, що склалася на ринку, слід шукати шляхи зниження витрат чи взагалі відмовитися від виробництва даного товару.

Попередньо розраховуються дві ціни кожного товару, виробництво якого передбачається в наступному році: продажна, яка забезпечує виробнику нормальні умови відтворення і мінімальна, яка компенсує підприємству витрати при мінімальному прибутку. Якщо укладається контракт, здійснюється велике замовлення, то замовники мають право ознайомитися з калькуляціями виробника. Виробник в свою чергу може відмовитися від представлення калькуляційних звітів, замовник в такому випадку - від придбання товару, ціна якого видається йому явно завищеною.

Крім калькуляційного застосовуються також і інші методи формування цін на вироби, що тільки починають випускатись: параметричний, що базується на залежності ціни від головного параметру виробу ( потужності, швидкодії, грузопід'ємності і т.п.); статистичний, основа якого - аналіз динамічного ряду цін аналогічних чи споріднених виробів. Але, слід відмітити, що при всіх умовах ціна повинна компенсувати витрати виробника, тому використання калькуляцій - просто необхідний процес в ціноутворенні.

Звичайно, що ціна певного товару тісно пов'язана з попитом на нього. Попит - це потреба у певному товарі. Реакцію споживача на зміну ціни товару відображає закон попиту: для звичайних товарів зниження ціни веде до збільшення споживання блага.

При збільшенні ціни на товар зменшиться попит на дану продукцію, а якщо ціна на певний товар зменшиться то бажаючих купити дану продукцію стане більше. Це і э закон попиту, що показує обернену взаємозалежність між ціною певного товару і його обсягом.

1. Ціна та її вплив на споживача. Основні цінові стратегії

Ціна - це грошове вираження вартості товару або послуги ; це економічна категорія для визначення затраченої на виробництво товарів суспільної праці.

Виділяють такі три завдання цінової політики:

1) Збільшення продажу;

2) Отримання найбільшого прибутку;

3) Збереження існуючого становища.

Для того щоб досягти збільшення продажу підприємства повинно знижувати ціну на продукцію, тому що так вони захоплять велику частку ринку та споживачів. За низьких цін на продукцію з'явиться більше бажаючих купити дану продукцію, що призведе до збільшення продажу. Але прибутки при даній стратегії не будуть максимальні.

Отримання найбільшого прибутку. Така необхідність характеризує отримання найбільших прибутків у короткий термін для швидкого повернення взятих у кредит коштів чи виплатою підвищених дивідендів заради підвищення курсу акцій. У даному випадку підприємці-виробники будуть розраховувати на багатих людей, які бажають купити більш якісну продукцію і ціна товару для них немає великого значення. Але у такому випадку кількість людей, які купуватимуть дану продукцію буде небагато, тому підприємство згодом знижує ціну.

Для того, щоб задовольнити інтереси продавця і покупця повинна встановлюватися рівноважна ціна, яка була б рівно вигідна як для продавця, так і для покупця.

Кожен підприємець повинен бачити глибокий взаємозв'язок між ціною і її сприйняттям різними споживачами. Відносини між цінами і кількістю зроблених покупок за цими цінами можна пояснити двома причинами:

1) впливом законів попиту, пропозиції та цінової еластичності,

2) неоднаковою реакцією покупців різних сегментів ринку на ціну.

Саме ці причини полягли в основу поділу всіх покупців за їхнім сприйняттям цін та орієнтації при виборі покупок на чотири групи:

ь покупці, які виявляють велику зацікавленість при виборі покупки цінами, якістю, асортиментом пропонованих товарів. Це так звана група економічних покупців.

ь покупці, які полюбляють створити собі образ товару, який вони хочуть мати. Це персоніфіковані покупці.

ь покупці, які підтримують своїми покупками невеликі організації і роблять це по вже давно встановленій традиції. Це етичні покупці.

ь покупці, які мало цікавляться цінами - апатичні покупці .

Проте, найголовнішим фактором, що впливає на ціну, а значить, і на всю підриємницьку діяльність господарського субєкту є державне регулювання цін. Існують прямі міри, що здійснюються шляхом встановлення певного порядку ціноутворення та такі, що безпосередньо направлені на зміну коньюктури ринку, створення певного положення в області фінансів, валютних та податкових операцій, оплати праці.

У маркетинговій діяльності фірм чи підприємств розрахунок цін - це тільки перший крок до розв'язання однієї з найважливіших проблем ринкової діяльності. Надалі ціна товарів та послуг регулюється відповідно до загальних змін цін фірми, змін коньюктури ринку тощо. Отже, управління цінами - це загальні правила, якими керується підприємство, приймаючи рішення відповідно до стратегії і тактики діяльності. У процесі управління цінами можуть бути використані такі принципи.

Політика поступового зниження цін. Вона характеризується відносно високими цінами під час виведення на ринок нового продукту. Далі, коли зростає конкуренція, ціни поступово знижуються. Є кілька передумов для використання такої цінової політики:

-наявність досить великої кількості потенційних покупців з високою купівельною спроможністю і гострою потребою в даному товарі;

-компенсація високого рівня цін;

-незначний ступінь привабливості продукту і високий рівень цін на нього для потенційних конкурентів;

-обовязкова відповідальність високої ціни високій якості продукту.

Основої перевагою такої політики є та проста істина, що ціни завжди легше зменшувати. Завдяки цьому продукт тривалий час зберігає свою ринкову привабливість, обсяги збуту. Основною проблемою тут є встановлення початкового рівня цін, який давав би вільну можливість поступового їх зниження

Політика знімання вершків. Така політика використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується максимально високими цінами під час виведення на ринок новинки. Передумовами її використання є готовність споживача купити новинку за найвищу ціну, нечутливість попиту, наявність відповідного цінового сигмента ринку, необізнаність покупців з реальними витратами виробника, а також мала ймовірність швидкої реакції конкурентів. Перевагами такої політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво і маркетинг, отримання відповідних прибутків, підвищення іміджу фірми як підприємства- новатора,а також уникнення небажаного ажіотажного попиту. Проте таке підприємство високим рівнем цін приваблює конкурентів, що може змусити його відмовитись від випуску даного продукту.

Політика проникнення.Вона характеризує порівняно низькі ціни, що робить можливим проникнення підприємства на нові ринки, створення достатнього попиту. Такі ціни можуть бути підвищені, наприклад ,за рахунок підвищення якості продукції.Головна передумова використання такої політики полягає у наявності необхідної кількості товарів, що робить можливим досягнення великих обсягів товарообороту, достатніх для проходження точки беззбитковості.

Політика диференціювання цін. Це продаж свого того самого продукту різним покупцям за різними цінами. Така політика має два завдання:

-пристосуватись до умов різних ринків, де існують різні умови конкуренції, інтенсивність попиту, сприйняття ціни

-досягти виробничо-економічних чи логістичних переваг з погляду впливу на поведінку споживачів за рахунок продажу великих партій товару, вірогіднішого розподілу замовлень в часі.

2. Економічна природа , фактори та закон попиту

У ринковій економіці все більша частина потреб набуває специфічної форми прояву. Вони отримують грошове вираження, тобто трансформуються у попит. У зв'язку з цим інколи говорять, що попит на товар - це потреба в ньому, підкріплена грошима. За допомогою поняття „попит” економісти описують поведінку не лише фактичних, а й потенційних покупців товарів і послуг. Поняття „попит” характеризує взаємозв'язок між ринковою ціною та кількістю товару, яку споживачі (домогосподарства) бажають купувати за інших однакових умов протягом певного періоду часу. Цей взаємозв'язок називають шкалою (схемою) попиту або кривою попиту. Шкалу попиту подають за допомогою табличного методу, а криву попиту - графічного методу

Кількість або величина попиту - це одна з головних його характеристик. Розглянемо останнє поняття детальніше.

В економічній теорії оперують кількома видами попиту. Макроекономіка використовує поняття „сукупний попит”, тоді як мікроекономіка використовує такі поняття: „ринковий попит”, „індивідуальний попит”, „попит на продукт окремої фірми”, „галузевий попит” тощо. Відповідно до цього необхідно уточнювати в кожному конкретному випадку, про яку саме величину попиту йдеться. У даному питанні аналізуються величини попиту всіх споживачів товару (ринкова величина попиту) та окремого споживача (індивідуальна величина попиту).

Кількість попиту на ринку деякого товару - це загальна величина цього товару, яку всі його споживачі хочуть і можуть купити за певну ціну упродовж визначеного періоду часу. Зауважимо, що хочуть і можуть купити тут не слід розуміти так, що саме ця, а не інша, кількість товару буде куплена. Щоб зрозуміти це, звернімо увагу на три важливі моменти, що стосуються поняття „кількість попиту”.

По-перше, кількість попиту завжди є бажаною кількістю. Це та кількість блага, яку споживачі хочуть купувати за певну ціну, коли ціни інших товарів, доходи споживачів, їхні смаки і вподобання є сталими (даними). Вона може бути відмінною від величини, яку покупці дійсно викуплять на ринку певного товару. Коли достатньої кількості якогось товару немає на ринку, величина, яку споживачі хочуть купувати, може перевищувати ту величину, яку вони дійсно куплять. Тому термін „кількість попиту” застосовують до бажаних покупок, тоді як вирази „кількість куплена” чи „кількість обміняна” - до фактичних (дійсних) покупок.

По-друге, слово „бажана” стосується не якихось недосяжних потреб, а тих, які споживачі можуть задовольнити, тобто таких величин товару, які населення хоче купувати за певних цін, які воно може платити за одиницю товару.

По-третє, кількість попиту стосується тривалого потоку покупок. Вона, таким чином, повинна вимірюватися як якась величина за період часу: 100 одиниць на день, 600 одиниць на тиждень, 2400 одиниць на місяць тощо.

Поняття „попит” і „кількість (величина) попиту” близькі, але не тотожні. Друге - це фрагмент першого. Взаємозв'язок і відмінність між ними зручно ілюструвати за допомогою шкали попиту або кривої попиту. Шкала попиту - один із можливих способів зображення взаємозв'язку ціни і кількості попиту за інших однакових умов. Вона показує усі можливі поєднання (комбінації) ціни і кількості попиту для певного товару.

Крива попиту - це інший можливий спосіб зображення взаємозв'язку ціни і кількості попиту за інших однакових умов. Вона відтворює шкалу попиту графічно. Крива попиту на рис. 1 є суцільною кривою, що з'єднує точки, координати яких відповідають комбінаціям ціни і кількості попиту. Величину попиту прийнято відкладати по горизонтальній осі, а ціну - по вертикальній. Ринкову (загальну) величину попиту позначають Р, ціну - Р, а ринкову криву попиту - D.

Для зручності криву індивідуального попиту інколи позначають d, а індивідуальну величину попиту - q. Крива попиту показує ті кількості товару, які покупці бажають купувати за кожним рівнем ціни за інших однакових умов протягом певного періоду часу. Спадний нахил цієї кривої показує, що кількість попиту зростає внаслідок падіння ціни, тобто кількість попиту і ціна перебувають у оберненій або зворотній залежності. Цей зв'язок називається законом попиту. Він ґрунтується на здоровому глузді, а також підтверджується економічною теорією. Він емпірично перевірений і підтверджений для більшості благ, за винятком деяких.

Р, ціна

18

16

14

12

10

8

6

Q,обсяг продукції

Рис. 1. Крива попиту

Отже, суть закону попиту полягає в тому, що, коли ціна товару зменшується, а решта чинників, що впливають на його попит, залишаються сталими, покупці починають купувати цього товару більше, і навпаки, зростання ціни спричиняє зменшення величини попиту.

Коли економісти говорять про попит, як одну із сторін ринку, вони не мають на увазі лише одну конкретну точку на кривій попиту. Навпаки, вони розуміють усю криву попиту, тобто взаємозв'язок між бажаними і можливими покупками за кожного рівня ціни. Саме тому поняття „попит” стосується повного взаємозв'язку ціни і кількості попиту.

Як шкала попиту, так і крива попиту будуються на припущенні „за інших однакових умов”.

Припущення „За інших однакових умов” передбачає існування поряд з власною ціною товару, попит на який вивчається, інших чинників, що визначають попит, їх також називають детермінантами (визначниками або факторами). Для зручності їх інколи називають неціновими чинниками, а власну ціну товару - ціновим чинником (фактором), що впливає на попит. Які ж найважливіші нецінові детермінанти ринкового попиту? Основні з них такі: доходи споживачів (І); ціни споріднених товарів (Р_R); смаки і вподобання, або переваги споживачів (t); чисельність населення та його структура (n); розподіл доходу між споживачами (d); очікування споживачів стосовно майбутніх доходів і цін (еР).

Поряд із названими загальними існують також особливі (специфічні) чинники (S_f), що впливають на попит на окремі товари: велика кількість опадів підвищує попит на парасольки, а спекотне літо сприяє попиту на безалкогольні напої.

Для зручності аналізу впливу цінового (власної ціни - Р) та нецінових чинників на попит доцільно використовувати поняття „функція попиту”, її можна записати у вигляді рівняння:

D = f (P, I, P_R, t, n, d, eP, S_f, a)

де а - інші чинники.

Розпочинаючи вивчати попит на ринку якогось товару, відразу важко простежити, як саме впливають на нього всі чинники, якщо вони будуть змінюватись одночасно. Тому спочатку вивчають поведінку споживачів під впливом дії якогось одного чинника, вважаючи, що всі інші змінні, що впливають на споживачів, є сталі. Застосовуючи такий підхід до кожного детермінанта, з'ясовують наскільки сильно кожен з них впливає на попит. Пізніше синтезують отримані знання про впливи окремих змінних, які визначають функцію попиту. Такий синтез дозволяє виявити, що може трапитися на ринку, коли кілька чинників змінюються одночасно, як це часто спостерігається на практиці.

Якщо споживачі збільшують покупки якогось одного продукту, ціна котрого не змінюється, то ці покупки не можуть зображуватися точками на початковій кривій попиту. Вони повинні бути представлені на новій кривій попиту, яка знаходиться праворуч від старої кривої. Так, збільшення чисельності споживачів товару переміщуватиме криву ринкового попиту вправо, що є ілюстрацією важливого правила: крива попиту будується на припущенні, що всі детермінанти попиту, за винятком власної ціни товару, - сталі. Зміна будь-якого нецінового чинника, який раніше був сталим, переміщуватиме цю криву у нове положення. Крива попиту може переміщуватись багатьма способами. Два з них надзвичайно важливі. У першому випадку, за кожної ринкової ціни покупці планують купувати більше якогось товару і крива попиту на нього переміщується вправо, так що кожен рівень ціни співвідноситься з більшого кількістю попиту, ніж це було раніше. У другому випадку, за кожної ціни планується купувати продукту менше і крива попиту на нього переміщується вліво, так що кожен рівень ціни співвідноситься з меншою кількістю попиту, ніж це було раніше. Розгляньмо декілька можливих варіантів впливу на попит, а отже, і на переміщення кривої попиту, змін у нецінових чинниках.

Ціни споріднених товарів. Попит на товар може змінюватися під впливом зміни цін споріднених товарів. Наприклад, попит на курчатину залежить від того, як змінюється ціна яловичини. Якщо ціна яловичини зросте, то за інших однакових умов попит на курчат збільшиться. Чому так відбувається? Тому що зміняться відносні ціни, і люди почнуть споживати трохи більше дешевшого продукту (курчатини) і трохи менше відносно дорожчого продукту (яловичини). Так само на попит на курчатину впливатиме зростання цін інших товарів-замінників (субститутів) - свинини, риби тощо. Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє збільшення попиту на другий товар, економісти називають взаємо замінюваними товарами або субститутами.

Підвищення ціни товару-замінника для товару, попит на який вивчається, переміщуватиме його криву попиту вправо. Тому за кожним рівнем ціни купуватимуть, наприклад, більше курчатини, якщо попит на неї зріс через зростання ціни на ринку яловичини

Протилежною до розглянутої вище буде поведінка споживачів у випадку зміни цін тих товарів, які можуть використовуватися лише разом, як наприклад, бензин і автомобілі: за вищої ціни бензину попит на автомобілі буде падати за інших однакових умов. Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє зменшення попиту на другий товар, називають взаємо доповнюваними товарами або комплементарними товарами. Підвищення ціни на один із взаємо доповнюваних продуктів (бензин) переміщуватиме криву попиту на другий продукт (автомобілі) вліво. За кожним рівнем ціни другого продукту покупці бажатимуть купувати меншу його кількість.

Рух по кривій попиту та переміщення кривої. Припустимо, ви прочитали в сьогоднішній газеті, що зростання ціни на курчатину викликане збільшенням попиту на неї. Наступного дня ви читаєте, що підвищення ціни курчатини значно зменшує покупки цього продукту типовими домогосподарствами, оскільки покупці переорієнтовуються на яловичину, свинину, сосиски тощо. Два газетні повідомлення видаються такими, що заперечують одне одного. Перше пов'язує зростання ціни зі збільшенням попиту, а друге - зі зменшенням попиту. Чи можуть бути обидва твердження правильними? Так, оскільки вони стосуються різних речей. Перше описується переміщенням ринкової кривої попиту, а друге - рухом по стабільній кривій попиту відповідно до зміни ціни.

Розглянемо перше твердження, згідно з яким зростання ціни курчатини спричинилось підвищенням попиту на неї. У цьому випадку крива попиту перемістилась вправо, показуючи, що за кожної ціни покупці бажають купувати курчатини більше. Це переміщення підвищить ринкову ціну курчатини.

Тепер розглянемо твердження про те, що менше курчатини купують внаслідок її подорожчання. Це твердження відноситься до руху по кривій попиту і відображує зміну між двома окремими кількостями курчатини, що купується, - до і після підвищення ціни.

Можливі пояснення до цих газетних повідомлень такі:

збільшення населення, що відбулося через певні причини (наприклад, газета повідомляла про ринок курчатини у невеликому містечку, де щойно почав діяти великий промисловий об'єкт), переміщує криву попиту на курчатину вправо. Тоді покупці бажатимуть купувати за кожної ціни більшу кількість цього продукту. Це, в свою чергу, підвищує ціну курчатини внаслідок існування причини, про яку ми довідаємося дещо пізніше. Таким чином, ми знайшли пояснення до першого газетного повідомлення;

2) підвищення ціни курчатини змушує кожне окреме домогосподарство обмежувати її покупки. Це зумовлює рух знизу вгору вліво по визначеній кривій попиту на цей продукт. Отже, ми знайшли пояснення до другого газетного повідомлення.

Уникаючи типового непорозуміння, що може породжуватися такими повідомленнями, економісти розрізняють два терміни, - „переміщення кривої попиту” та „рух по кривій попиту”.

Ми з'ясували, що поняття „попит” стосується всієї кривої попиту, тоді як поняття „кількість попиту” стосується конкретної кількості товару, яку потребують за певну ціну і яку позначають на кривій попиту окремою точкою.

Економісти вживають термін „зміна в попиті”, описуючи переміщення всієї кривої попиту, тобто зміну в кількості, яку споживачі планують купувати за кожного рівня ціни. Термін „зміна кількості попиту” стосується переходу від однієї точки на кривій попиту до іншої або на початковій кривій попиту, або на новій.

Таким чином, зміна кількості попиту може бути результатом: зміни в попиті за незмінної ціни, руху по даній кривій попиту відповідно до зміни ціни або поєднання цих двох змін.

3. Оптимальний вибір і зміна ціни. Крива індивідуального попиту

Проаналізуємо зміну оптимуму споживача під впливом зміни ціни одного з благ. Припустимо, що за інших рівних умов ціна товару поступово знижується від до (рис. 3.1.а). Бюджетна лінія обертається назовні праворуч вздовж абсциси, при цьому її кутовий коефіцієнт зменшується, що означає зміну відносної ціни товару , - він стає дешевшим порівняно з благом

Відрізки показують максимальні кількості товару, які споживач міг би придбати за різних цін, якби витрачав весь свій доход лише на нього. Точки на рис. 3.1.а) визначають рівноважні комбінації товарів та за різних рівнів ціни блага . З'єднавши точки рівноваги плавною лінією, одержимо криву „ціна - споживання”.

Крива „ціна - споживання” показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з благ. На її основі будується крива індивідуального попиту.

Криву індивідуального попиту на товар отримаємо, якщо перенесемо рівноважні обсяги споживання товару у систему координат „ціна - кількість товару ” (рис. 3.1.б) Крива попиту показує обсяг споживання товаруяк функцію ціни.

4. Бюджетна лінія споживача, стан рівноваги. Крива “споживання дохід”, “споживання - ціна”

Криві байдужості дозволяють виявити перевага споживача, але не враховують такі фактори впливу на процес споживання, як ціни товарів та доход споживачів.

Для того щоб визначити, який саме набір товарів чи послуг обере для споживання та придбає споживач, потрібна додаткова інформація, яка пов'язана з бюджетним обмеженням.

Бюджетне обмеження -- це лінія, що показує, як кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може при дбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу

Рівняння бюджетного обмеження:

.

де I - доход споживача;

P_X - ціна товару х;

P_Y - ціна товару у;

Х - кількість товару х;

Y - кількість товару у.

Бюджетне обмеження. (Бюджетна лінія.)

Фактори, які впливають на бюджетну лінію

? зміна доходу споживача;

? зміна цін на товари.

Гранична норма заміщення благом Х витрат споживача на інші блага виражається в грошовій формі й означає міру готовності пожертвувати можливістю витратити бюджет на інші блага задля споживання додаткової одиниці Х, залишаючись на даній кривій байдужості. Рішення споживача щодо придбання блага Х залежить від доходу, яким він розпоряджається в певний проміжок часу. Зміни у доході (бюджеті) можуть привести до зміни кількості блага Х, що купується. Моделювання цього явища здійснюється за допомогою переміщення бюджетної лінії паралельно самій собі (нахил залишається без змін, оскільки незмінним є співвідношення цін) та знаходження нового положення точок оптимуму (рівноваги) споживача. Крива, що проходить через усі точки рівноваги, які відповідають різним величинам доходу, називається лінією «дохід--споживання» (рис. 4.1).

Залежно від зміни доходу може змінитися і ставлення споживача до блага X: як до блага з нормальною споживчою цінністю (повноцінного) або ж блага з низькою споживчою цінністю (неповноцінного). Споживання повноцінних благ при збільшенні доходу зростає, що зумовлює додатний нахил лінії «дохід--споживання». Споживання неповноцінних благ при збільшенні доходу скорочується, що зумовлює від'ємний нахил лінії «дохід--споживання».

Рис. 1. Лінія «дохід--споживання»

Рис. 4.2. Побудова лінії Енгеля на основі лінії «дохід--споживання»

Лінія «дохід--споживання» може бути використана для побудови лінії Енгеля, яка показує взаємозв'язок доходу споживача і кількості придбаного блага Х (рис.4.2).

Рис. 4.3. Лінія "ціна--споживання" для взаємозамінних товарів

Гранична норма заміщення благом Х витрат споживача на інші блага виражається в грошовій формі й означає міру готовності пожертвувати можливістю витратити бюджет на інші блага задля споживання додаткової одиниці Х, залишаючись на даній кривій байдужості.

При зміні доходу бюджетна лінія переміщується відповідно До його збільшення I₁?I₂ (або зменшення I₂? I₁) і займає паралельне попередньому положення. Зміна ціни на товар x - приводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії.

Вплив зміни доходу на бюджетну лінію (а);

Вплив зміни ціни товару на бюджетну лінію (б)

Якщо за незмінної величини бюджету змінюється ціна блага Х, то бюджетна лінія здійснює поворот навкруги точки свого перетину з вертикальною віссю, досягаючи більш віддалених кривих байдужості. Всі точки оптимуму, які утворюються дотиком бюджетної лінії, що повертається, до кривихбайдужості, визначають лінію «ціна--споживання». Вона показує, як реагує споживач на зміну ціни одного із благ. Різновид такого взаємозв'язку, в свою чергу, залежить від пов'язаності благ у споживанні. Для благ-замінників лінія «ціна--споживання» має від'ємний нахил, а для доповнюючих благ -додатний (рис. 3 і 4).

Лінія «ціна--споживання» може бути використана для побудови лінії індивідуального попиту шляхом встановлення графічної відповідності певних оптимальних кількостей даного блага і цін цього ж блага (рис. 4.).

Реакція споживача на зміну ціни може бути поділена на два моменти. У відповідь на зміну відносних цін споживач замінює блага, які відносно подорожчали, на ті, які відносно подешевшали, -- має місце ефект заміни. У відповідь на зміну реального доходу споживач змінює обсяг благ залежно від їх різновиду (повноцінні чи неповноцінні) -- має місце ефект доходу. Якщо благо вважається споживачем повноцінним, обсяг його споживання при зростанні ціни зменшується, якщо неповноцінним -- обсяг споживання збільшується.

Результати спільного впливу ефекту заміни та ефекту доходу для різних благ подано на рис.4.5 і рис.4.6.



Рис. 5. Ефекти доходу (а) та заміни (б) за умов зміни ціни блага з нормальною споживчою цінністю (тонка стрілка -- ефект заміни, напівжирна стрілка -- ефект доходу)

Рис. 4.6. Ефекти доходу (а) та заміни (б) за умов зміни ціни блага з низькою споживчою цінністю (тонка стрілка -- ефект заміни, напівжирна стрілка -- ефект доходу)

Рішення про кількість, в якій варто споживати будь-яке благо, -- це результат зіставлення споживачем вигод і витрат. Виражаючи корисність блага в грошових одиницях, отримуємо цінність блага.

Рис.4.7. Надлишок споживача

Витрати споживання або вартість даної кількості блага -- це грошові кошти або ринкова ціна одиниці блага, помножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати (вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці блага більш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі.

Різниця між цінністю і вартістю блага називається споживчим надлишком (надлишком споживача). Графічну ілюстрацію формування надлишку подано на рис. 4.7. (вартість блага -- площа ОВБГ, цінність -- АБГО, споживчий надлишок -- АБВ).

Надлишок споживача можна розглядати як різницю між максимальною ціною, яку споживач заплатив би за кожну кількість блага Х, і ринковою вартістю цієї кількості.

5. Еластичність попиту за ціною

Як відомо, на попит впливає ціна. Еластичність попиту за ціною -- це показник відсоткової зміни обсягу попиту при зміні на 1% ціни на товар уздовж даної кривої попиту на нього. Вона показує чутливість обсягу (величини) попиту до змін ціни товару за умови, що всі інші фактори, які виливають на попит, залишаються незмінними.

Еластичність тісно пов'язана з показниками нахилу кривої попиту. Однак, якщо крива попиту дає співвідношення між зменшенням чи збільшенням обсягу закуплених товарів у натуральних показниках залежно від зміни цін на 1 долар, гривню чи марку, то еластичність демонструє більш універсальну залежність -- відсоткову зміну.

Оскільки крива попиту має від'ємний нахил, то еластичність попиту за ціною змінюється від нуля до мінус нескінченності. Для практичного використання еластичність попиту за ціною беруть, як правило, по модулю: |Ed|. Чим більше значення цього показника, тим більша цінова еластичність. Якщо: 0 < |Ed|< 1 -- попит нееластичний; |Ed| =1 -- попит з одиничною еластичністю; 1 <|Ed|< ? -- попит еластичний.

Еластичність попиту за ціною залежить від цілого ряду факторів , зокрема:

-- наявності товарів-субститутів. Чим більше існує товарів, здатних досить ефективно замінити один одного, тим активніше реагує попит на зміну цін на них (наприклад, автомобілі одного класу, різні види прохолодних напоїв). Навпаки, якщо на ринку немає товару, що міг би вдало замінити існуючий, то зміна цін на нього майже не спричинить відповідних коливань обсягів продажу. Це може бути, скажімо, інсулін для хворих на цукровий діабет;

-- часу пристосування до зміни цін. У короткотерміновому періоді попит менш еластичний, ніж у довготерміновому, адже для пошуку товарів-субститутів та зміни структури споживання потрібен час;

-- частки споживацького бюджету, що витрачається на продукт. Тут залежність зворотна: чим більша частка, тим менша еластичність і навпаки.

Розрахунки еластичності попиту за ціною мають досить широке практичне використання як для прогнозування споживацьких витрат, так і для проведення цінової політики фірми. Для продавця важливо знати скільки грошей споживач готовий витратити на придбання даного товару при різному рівні цін на нього, адже витрати споживача є ні чим іншим, як валовим доходом продавця : загальні витрати покупця = PQ = валовий дохід продавця.

В узагальненому вигляді вплив еластичності попиту на реакцію загальних витрат споживача на придбання товару залежно від зміни ціни подано в табл. 2. Якщо еластичність дорівнює нулю, тобто попит не реагує на зміну ціни, будучи абсолютно нееластичним, то збільшення чи зменшення доходу продавця буде прямо пропорційним зміні ціни.

Таблиця 1. Влив еластичності попиту за ціною наа загальний доход продавця.

Еластичність попиту за ціною	Ознаки еластичності	Зміна виручки
		При зменшенні ціни	При збільшенні ціни
Еластичний	Ed > 1	+	-
З одиничною еластичністю	Ed = 1	0	0
Нееластичний	Ed < 1	-	+

Практика господарювання багата на приклади використання показників еластичності попиту за ціною для прийняття економічно обгрунтованих рішень. Досить часто здійснення якихось економічних дій вимагає постійних витрат. Тоді прибуток підприємця буде залежати тільки від обсягу виручки, тобто від тієї кількості грошей, яку погодяться сплатити покупці за запропонований товар. Класичним прикладом такої ситуації є проведення концерту на стадіоні. Витрати організаторів на оренду арени, гонорар артистам, рекламу тощо практично не залежать від кількості глядачів, що прийдуть на концерт, тому можуть розглядатися як постійні. З іншого боку, кількість глядачів, а отже, і виручка, залежать від цін на квитки. Чим мають керуватися організатори, встановлюючи ціни на вхідні квитки?

Можна виходити з того, що ціни мають бути такими , щоб максимально заповнити стадіон , не залишаючи жодного вільного місця. Однак при цьому не обов'язково буде досягнуто максимальної виручки. Якщо попит на квитки нееластичний , то через підвищення ціни зменшиться кількість глядачів меншою мірою, ніж зростуть ціни, а тому загальна виручка зростатиме. Це продовжуватиметься доти, доки не буде досягнуто одиничної еластичності. Подальше підвищення ціни призведе до зменшення кількості глядачів і , як результат , - до зменшення виручки.

Таким чином, виручка досягає свого максимального значення при цінах , що відповідають одиничному значенню еластичності попиту. Ось чому ми не можемо спостерігати незаповнені зали на концертах знаменитих співаків, напівпорожні салони літаків та вагони потягів тощо. У даному випадку недовикористовуються потужності того чи іншого капіталу , але максимізується виручка підприємця.

Зауважимо, що еластичність попиту завжди має від'ємне значення. Знак «мінус» підкреслює обернену залежність між ціною і величиною попиту. Економісти зазвичай опускають знак "мінус" і звертають увагу лише на абсолютне значення еластичності попиту за ціною. Отже, за нашими прикладами, 1% зміни ціни на квіти викликав зміну величини попиту на них на 2%, а 1% зміни ціни на хліб -- лише 0,2% зміни величини попиту на хліб.

Для вимірювання еластичності попиту за ціною найчастіше застосовується концепція дугової еластичності попиту.

Дугова еластичність попиту характеризує відносну зміну величини попиту, зумовлену відносною зміною ціни на певній частині кривої попиту, тобто на дузі.

Візьмемо на кривій попиту дві точки А і В, які відповідають підвищенню ціни від P1 до P2 та зменшенню величини попиту від Q1 до Q2.

Дугова еластичність попиту

P1 -- початкова ціна (до зміни); P2 -- фактична ціна (після зміни); Q1 - початкове значення величини попиту (до зміни ціни); Q2 -- фактичне значення величини попиту (після зміни ціни).

Відносна зміна у величині попиту визначається діленням (Фактичної різниці у величинах попиту, що спостерігається на відрізку між точками А і В -- (Q2- Q1)середнє значення між двома величинами попиту, що відповідають цим точкам - (Q2 + Q1)/2 . Аналогічно відносна зміна в ціні визначається діленням фактичної різниці в цінах, що спостерігається на відрізку між двома точками А і в - ( P2 - P1), на середнє значення ціни. шо відповідає цим точкам. -- (P2 - P1)/2.

Залежно від абсолютного значення розрізняють п'ять видів еластичності попиту:

1.¦Ed¦ > 1, попит еластичний.

Відносна зміна у величині попиту є більшою за відносну зміну ціни %?Qd>%?P.

2.¦Ed¦ < 1, попит нееластичний.

Відносна зміна у величині попиту є меншою за відносну зміну ціни %?Qd>%?P.

3.¦Ed¦ = 1, попит одинично-еластичний.

Відносна зміна у величині попиту дорівнює відносній зміні ціни %?Qd=%?P.

4.¦Ed¦ = 0, попит абсолютно нееластичний.

Величина попиту абсолютно не залежить від відносної зміни ціни. Крива попиту набирає вигляду вертикальної прямої. Це можливо в тому випадку, коли покупці вирішують: "Купуватимемо цей товар за будь-якої ціни".

Еластичний попит Нееластичний попит

Одинично-еластичний попит Абсолютно нееластичний попит

Однак наші фінансові ресурси обмежені, тому абсолютно нееластичний попит є теоретичним випадком.

%?Р = 0%?Qd

5. ¦Ed¦ = ?, попит безмежно еластичний.

Відносна зміна ціни зумовлює відносно безмежну зміну величини попиту. Крива попиту набирає вигляду горизонтальної прямої. Величина попиту за цін, що вищі за Р1, дорівнює нулю. Водночас покупці готові купити необмежену величину товару за ціною, нижчою за Р1, що також практично неможливо через фінансові обмеження. Тому випадок безмежно еластичного попиту є також теоретичним:

%?Р = ?%?Qd.

Висновок

Отже, розглядаючи ефект впливу зміни ціни на споживача ми дійшли висновку, що він керується законом попиту. Звичайно, що чим нижча ціна на продукцію, тим більше бажаючих купити дану продукцію, тобто більший попит. Під час зростанні ціни попит зменшується. Звідси слідує, що між ціною певного товару і його обсягом існує обернена взаємозалежність.

Бувають такі випадки, коли ціна на продукцію практично не змінилася, але попит на дану продукцію зріс. У даному випадку попит на товар може змінюватися під впливом зміни цін споріднених товарів. Розглянемо два товари: чай і кава. Якщо зросла ціна на каву, а ціна чаю залишилася без змін, то споживачі поступово будуть переходити на чай, так як його ціна є меншою. Тому зросте попит на чай.

Бувають випадки, коли зростання ціни на один товар зменшує попит на другий. Наприклад, за вищої ціни бензину попит на автомобілі буде падати за інших однакових умов. Такі пари товарів називають взаємо доповнюваними.

Література

1. Базилевич В., Лук'янов В.,Писаренко Н., Квіцінська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К: Четверта хвиля, 1998.

2. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2004р. - 416с.

3. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Товариство «Знання», КОО, 1998р.

4. Стеблій Г.Я. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - Київ: Фірма «УНКОС», Центр навчальної літератури, 2007р. -221с.

5. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчально-методичний посібник. Київ: ЦУЛ, 2002, 236 с.