Розвиток агробізнесу як фактор ринкового реформування економіки України

Одним із стратегічних напрямів аграрної політики України є створення умов для збалансованогопоєднання державного регулювання економіки агропромислового виробництва з економічною свободою підприємств і організацій в умовах переходу до ринкових відносин. Державна підтримка розвитку агропромислового комплексу спрямовується на забезпечення соціально-економічного захисту вітчизняних сільськогосподарських товаро-виробників, формування внутрішнього ринку продовольства, матеріальних ресурсів, робочої сили та виведення агропромислового виробництва на світовий ринок.

Особливу увагу треба звернути на удосконалення організаційно - економічних механізмів цінового регулювання, кредитно-фінансової системи та податкової політики, спрямованих на стимулювання розвитку агробізнесу.

Складність сьогоднішнього становища пояснює тим, що в Україні реформи не йдуть. Проте з цим важко погодитись. За минулі роки в АПК відбулися величезні зміни в економічних відносинах: ліквідовано раніше існуючу систему заготівель сільськогосподарської продукції і матеріало-технічного постачання, систему ціноутворення, страхування, кредитування, оподаткування, держава практично повністю усунулася від управління АПК. Кардинальні зміни відбулися в питаннях, що стосуються власності, землі й майна. Отже, багато зроблено, але бажаних результатів немає.

На думку провідних економістів, різкий і такий тривалий спад сільськогосподарського виробництва, його ефективності значною мірою зумовлений макроекономічними факторами, непослідовністю й безсистемністю реформ, неврахуванням психології вітчизняного товаровиробника, яка формувалася десятиріччями, і тих політичних суперечностей, що існують нині.

Суцільна руйнація, безперечно, неефективної адміністративно-командної системи управління економікою здійснювалася внаслідок безсистемної і своєчасної її заміни більш результативною ринковою системою, надмірним сподіванням на саморегулюючу роль “невидимої руки” ринку.

Протягом останніх років все сільськогосподарське виробництво було збитковим. Сьогодні склалося парадоксальне становище: держава прагне позбавитися збиткових виробництв та окремих підприємств, але позбавитись цілого комплексу, що працює збитково, не має ніякого права. Адже аграрний сектор у будь - якій країні є гарантом забезпечення її продовольчої незалежності, продуктивність агробізнесу безпосередньо впливає на вирішення соціально - економічних завдань. У становленні цього сектору з'являється одна перешкода. Наші споживачі через низький рівень купівельної спроможності змушений віддавати перевагу імпортному товару. Тому вітчизняні підприємства не отримують додаткових коштів від реалізації продукції. Перед ними постають труднощі у виконанні зобов'язань перед бюджетом, стримується зростання купівельної спроможності вже самих товаровиробників. Щоб розв'язати цю проблему, треба розробити комплекс антикризових дій; ключова дія серед них - узгодження питань формування купівельної спроможності населення, з одного боку, і меж регулювання затратної та цінової складових сільськогосподарського виробництва - з іншого.

Аграрна сфера гостро потребує фінансових ресурсів для модернізації виробничої бази. Але коштів, що надходять з вітчизняних джерел, для цього замало, бо аграрна криза виступає частиною загальносистемної кризи в Україні. Проблеми у фінансовій сфері і на ринку паливно - мастильних матеріалів першими негативно впливають на агробізнес. Товаровиробникам дедалі важче проводити сільськогосподарські роботи. Щороку доводиться долати труднощі із забезпеченням оборотними засобами, паливом, насінням тощо.

Сподіватись на іноземні джерела надходження достатньої кількості коштів під оновлення матеріально - технічної бази українського села також не доводиться. З відродженням нашого агропромислового комплексу для західних країн постала би проблема захисту власного ринку від сильного конкурента. Тому Україні, щоб спочатку економічно завоювати свій внутрішній ринок, задовольнивши потреби власного населення, треба в першу чергу сподіватися на внутрішній потенціал.

Складність сьогоднішньої ситуації вже не дозволяє пасивно очікувати, поки з'являться об'єктивні передумови для розвитку агробізнеса. Через зазначені та інші обставини аграрна сфера перестала відповідати своєму призначенню: вона не задовольняє потреби населення у продуктах харчування і не забезпечує необхідні рівні надходження платежів у бюджет. Процес загострення економічної ситуації супроводжувався погіршенням фінансового становища суб'єктів господарювання агробізнесу і зниженням рівня сплати податків. Починати виправлення ситуації треба з виробництва, з надання можливості суб'єктам господарювання для його активного ведення.

Об'єктивні умови змушують виконавчу владу орієнтуватися на ліберальні підходи до подолання кризи і становлення ринкових відносин у державі. Йдеться, зокрема, про використання внутрішньогосподарських механізмів підвищення ефективності виробництва в агробізнесі,сз перекладанням усієї повноти відповідальності за результати економічної діяльності на суб'єктів ринкового процесу. Саме так сприймається Указ Президента Україн «Про невідкладні заходи з прискорення реформування агарного сектора економіки» від 3 грудня 1999 року, яким офіційно було закріплено орієнтир на приватні формування для вирішення комплексу соціально - економічних проблем.

Організаційний перехід на приватне господарювання в аграній сфері приведе до певного поліпшення результативності роботи. Але це буде досягнуто не завдяки якісному вдосконаленню виробничої та комерційної діяльності, а переважно шляхом відмови господарів відведення збиткових виробництв та жорсткого контролю за збереженістю та реалізацією продукції.

Таким чином, слід знати, що найближчим часом через невпорядкованість економіки підйом регулювання розвитку і відсутність можливостей забезпечити товаровиробників матеріально - технічними ресурсами кардинально становища ви агропромислового виробництва не поліпшиться. Позитивне зрушення об'єктивно не може розпочатися раніше виходу промисловості та сфери послуг на позиції стабільного зростання обсягів виробництва, завдяки чому в країні з'явиться можливість акумулювати фінансові ресурси, які через механізм державного регулювання ринкового розвитку будуть направлені в агропромислове виробництво.

Роблячи висновки з дослідження у даному напрямку виділимо основні заходи, які мають бути втілені у подільші дії.

1. Для ефективного функціонування агробізнесу Україні, потрібно забезпечити його необхідними елементами інфраструктури з метою стабілізації сільськогосподарського виробництва.

2. Створити пільгові умови фінансування сільськогосподарських підприємств (бюджетне фінансування на основі передачі державних облігацій, банківське кредитування, видачі субсидій низько відсоткових направлялися б у пріоритетні галузі сільського господарства та ін.).

3. Прискорити створення антикризової програми регулювання сільського господарства в регіоні, тобто встановлення рівноваги між попитом та пропозициєю на ринку товарів.

4. Провести державну політику в сфері ціноутворення на агропромислову продукцію.

Висновки

Різкий перехід в Україні від державного регулювання економіки до ринкової стихії негативно позначився на аграрних галузях. Цей перехід супроводжувався послабленням позицій суб'єктів господарювання суспільного сектора і певним посиленням позицій суб'єктів господарювання приватного сектора. Протягом цього періоду в загальній структурі виробництва сільськогосподарської продукції частка валової продукції підприємств суспільного сектора зменшилась з 70,6 до 41,7 %, а приватного сектор - зросла з 29,4 до 57,4%. Загальне збільшення виробництва продукції приватним сектором було досягнуто певною мірою у зв'язку з відсутністю у населення альтернативи самозабезпеченню. Однією з голоаних причин збільшення обсягів виробництва у приватному секторі стали уникнення такого додаткового тиску, якого зазнають підприємства суспільного сектора, і відсутність турботи про соціальну сферу населених пунктів.

Жорсткість умов виживання призвела до суперечностей між суб'єктами господарювання обох секторів і державою. В останні роки на державному рівні вжито певних заходів з подолання аграрної кризи та створено умови для становлення й розвитку аграрного бізнесу, зокрема, прийнято низку законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань прозорості аграрного ринку, вдосконалення функціонування ринків продовольчих товарів. Але за останні роки аграрний бізнес, як і все народне господарство, охопила глибока економічна криза, в результаті чого потенціал сільського господарства і агропромислового комплексу використовується на третину. Але як би держава не хотіла позбавитись збиткових виробництв та окремих підприємств, що працюють збитково, вона не має ніякого права. Адже аграрний бізнес у будь -якій країні є гарантом забезпечення її продовольчої незалежності. Тому є лише один вихід, це намагати відновити цю галузь національної економіки.

Україна для розвитку агробізнеса має великий потенціал, головним багатством нашої країни є її земельний фонд який складає 42 млн. га сільськогосподарських угідь, а також трудовий потенціал на селі. Щодо спеціалізації агробізнесу, можна відзначити, що найбільшого розповсюдження набули рослинництво (зернові культури, цукрові буряки,

вирощування соняшників) і тваринництво (реалізація курячих яєць, виробництво молочних продуктів.)

Отже, агробізнес - сукупність економічних відносин у аграрному секторі країни. На сьогодні агробізнес посідає одне з провідних місць в економіці України. Тут виробляється близько 15 % валового внутрішнього продукту, зосереджено 12% виробничих фондів, працює майже 22 % зайнятих у галузях економіки, з них у сільськогосподарських підприємствах різних форм господарювання - 2,5 млн. осіб, ще 1,9 млн. - в особистих селянських господарствах.

Аграрний бізнес є вагомим структурним елементом ринкової економіки України. Його роль та функції полягають формуванні інфраструктури аграрного ринку, що своєю чергою спонукає підприємства різних сфер агробізнесу до розвитку та розширення своєї діяльності. Перед агробізнесом у 2008 році поставлені досить напружені завдання, які визначені в соціально - еокномічному розвитку. Першочерговим, безперечно, є забезпечення організованого проведення комплексу весняно - польових робіт, як основної передумови одержання необхідного врожаю.

Таким чином, слід знати, що найближчим часом через невпорядкованість економіки підйом становища на агропромисловому виробництві не поліпшиться. Це стане можливим тільки у разі реального виконання указу, де йдеться про «прискорення формування необхідної інфраструктури аграрного ринку, яка б забезпечувала заготівлю і реалізацію продукції всіх секторів агропромислового виробництва та постачання їм необхідних матеріально - технічних ресурсів та сировини».

Список використаної літератури

1. Земельний Кодекс України. - Київ: Право, 1998

2. Закон України “ Про форми власності на землю”

3. Земельная реформа на Україні: Збірник законодавчих та урядових актів.К.,1991

4. Наказ Міністерства Аграрної Політики про «Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2009/2010 маркетинговому році» від 24.01.2009 .

5. Економічна теорія. Посібник вищої школи / під. ред. Воробйова Є.М..-Харків -Київ, 2003.-704 с.

6. ”Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку” / за ред. акад. Гейця В.М. Київ: Фенікс, 2003, С.755-770

7. А.Онищенко, Н.Спунер, Т.Осташко. Сельское хозяйство в странах с переходной экономикой: структурная реформа // Экономика Украины. 1996. №3. С. 74 82

8. «Державне регулювання економіки»: Навчальний посібник - К.: Знання -Прес, 2000/ за ред. Л.І.Дідківська, Л.С.Головко., с. 143

9. «Економіка зарубіжних країн» За редакцією А.С. Філіпенко, В.А. Вергун та ін. К:, “Либідь” 1996

10. Прейгер Д. Сільське господарство України: вчора, сьогодні, завтра. //Економіка України. - 1998 - №12

11. Малик М. Основні напрями реформування відносин власності в колгоспах України. //Економіка України. - 2000. - №12. - с.65.

12. Кириленко І.Г. Агропромисловий комплекс України : сучасний стан та погляд у майбутнє //Економіка АПК. №4, 2001

13. Шабанін В.С.Стан та напрямки оновлення і розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства в Україні // Економіка АПК - 2002 №8

14. Крисанов Д. Пріоритети аграрної сфери та їх реалізація в умовах економічної кризи. //Економіка України. - 2004. - № 11. - с.53.

15. Прейгер Д. Сільське господарство України: вчора, сьогодні, завтра. //Економіка України. - 2005 - №12. - с.97

16. Шпичак О.М. Економічні проблеми АПК в умовах формування ринкових відносин. //Вісник аграрної науки №9, 2005. - с.102.

17. Янушевич В.М., Шовкун І.А. Стан перспективи розвитку малого підприємництва в аграрному секторі України. Реформування економіки України. - Київ, 2005. -- С. 82-88.

18. Кириленко І.Г. Агропромисловий комплекс України : сучасний стан та погляд у майбутнє //Економіка АПК. №4, 2005р. - с. 90

19. М. Ксенофонтов, Оцінка організаційних заходів з реформування аграрного сектора // Економіка АПК, № 10, 2007 р. - с. 62 - 66

20. Сергій Зінченко, Агробізнес по-українські // Агро Перспектива, №2, 2006р. - с. 18-21

21. Виступ Ю.Я.Лузана на засіданні колегії Мінагрополітики 7 лютого 2008 року // Економіка АПК, № 2, 2008р., с. 3 - 16

22. Н.Ф. Павленчик, Еволюція розвитку аграрного ринку України // Економіка АПК, № 4, 2008р., с. 116 - 121.

23. www.аpk-inform.com.ua

24. www.bin.com.ua

25. www.agrobusiness.com.ua

26. www.news.finance.ua Портал новин

27. www.agroconf.org

28. www.zakon.rada.gov.ua Збірник законів України

29. www.govstat.ua - Портал державної статистики України

30. www.agrokormservis.ru

31. www.agroinsurance.com.ua

32. www.google.com.ua