Основи мікроекономіки

ЗМІСТ

1 Охарактеризуйте криву «ціна-споживання»

2 Зробити аналіз ізоквант в процесі заміщення одного фактора виробництва іншим

3 В чому суть цінової дискримінації

4 Тест

5 Задача

1 КРИВА «ЦІНА-СПОЖИВАННЯ»

Проаналізуємо зміну оптимуму споживача під впливом зміни ціни одного з благ.

Припустимо, що за інших рівних умов ціна товару поступово знижується від до (рис. 1).

Рисунок 1 - Модель поведінки споживача за зміни ціни одного товару

а). Бюджетна лінія обертається назовні праворуч вздовж абсциси, при цьому її кутовий коефіцієнт зменшується, що означає зміну відносної ціни товару , - він стає дешевшим порівняно з благом . Відрізки показують максимальні кількості товару, які споживач міг би придбати за різних цін, якби витрачав весь свій доход лише на нього. Точки на рис. 1. а) визначають рівноважні комбінації товарів та за різних рівнів ціни блага . З'єднавши точки рівноваги плавною лінією, одержимо криву «ціна - споживання».

Крива «ціна - споживання» показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з благ. На її основі будується крива індивідуального попиту.

Криву індивідуального попиту на товар отримаємо, якщо перенесемо рівноважні обсяги споживання товару у систему координат «ціна - кількість товару « (рис. 1.б) Крива попиту показує обсяг споживання товаруяк функцію ціни.

Властивості кривої попиту:

- крива попиту відображає зміну рівня корисності споживача: чим нижчою є ціна, тим вищий рівень добробуту вона забезпечує споживачеві;

- кожна точка кривої попиту є точкою оптимуму споживача на певному рівні корисності;

- в міру зниження ціни товару гранична норма заміни благ зменшується, тобто справджується закон спадної граничної корисності.

Розглянемо графічну модель відокремленої дії ефектів за Хіксом для випадку зниження ціни товару (рис. 2).

Рисунок 2 - Ефекти заміни та доходу за Хіксом. Нормальне благо

Початковий оптимум споживача встановлюється у точці , де бюджетна лінія є дотичною до кривої байдужості . Зниження ціни товару змінює кут нахилу бюджетної лінії . При цьому бюджетна лінія, обертаючись, ковзає вздовж початкової кривої байдужості і займає положення, яке показує компенсуюча бюджетна лінія (пунктир). Оптимум переміщується в точку умовної рівноваги . Це означає, що, залишаючись на тому ж рівні корисності, споживач змінив би свій оптимальний вибір на користь відносно дешевшого блага . Оскільки перехід від до відображає лише вплив нової ціни, то зміна обсягу споживання від до розглядається як ефект заміни. Ефект заміни спонукає споживача збільшити обсяг попиту на товар , який витісняє частину попиту на благо .

Ситуація незмінного реального доходу в моделі Хікса є умовною. В дійсності зі зниженням ціни одного з благ за того ж номінального доходу реальний доход зростає, що відображає паралельний зсув вгору в положення нової бюджетної лінії . Споживач досягає нового рівня добробуту на вищій кривій байдужості , в точці оптимуму . Перехід же від до відбувається за незмінних відносних цін товарів, тому зміну обсягу споживання від до трактують як ефект доходу.

Зміна рівноваги споживача від до характеризує загальний ефект зниження ціни товару , котрий складається з суми двох ефектів - заміни та доходу:

- ефект заміни полягає у зміні обсягу споживання внаслідок зміни відносних цін товарів за незмінного реального доходу споживача;

- ефект доходу - це зміна обсягу споживання внаслідок зміни реального доходу за незмінності відносних цін товарів.

Зі зниженням ціни блага ефект заміни обов'язково зумовлює збільшення його споживання, тобто має додатне значення. На відміну від ефекту заміни, ефект доходу діє в різних напрямках, - в залежності від того, до якого типу належить товар. Для нормальних благ ефект доходу діє в тому ж напрямку, що і ефект заміни, тобто є величиною додатною, і підсилює його (рис. 5.5). Для нижчих благ ефект доходу діє в протилежному напрямку і має від'ємне значення. Але, як правило, ефект заміни для нижчих товарів значно більший, ніж ефект доходу, тому зі зниженням ціни нижчого блага попит на нього зростає.

Нормальні блага, а також нижчі блага, для яких ефект заміни перевищує ефект доходу так, що зі зниженням ціни їх споживання збільшується, називаються звичайними благами. Для звичайних благ справджується закон попиту: з підвищенням ціни попит на них скорочується, а зі зниженням ціни - зростає, крива попиту має від'ємний нахил, є спадною. Винятком є товар Гіффена - нижчий товар, який займає значне місце у видатках споживача і для якого не виконується закон попиту, для нього ефект доходу перевищує ефект заміни, а крива попиту має додатний нахил і є висхідною.

2 ІЗОКВАНТА В ПРОЦЕСІ ЗАМІЩЕННЯ ОДНОГО ФАКТОРА ВИРОБНИЦТВА ІНШИМ

Поняття та визначення граничної норми технологічного заміщення. Для багатьох виробничих процесів той самий обсяг випуску може бути отриманий за різних комбінацій факторів виробництва. Це означає, що фактори у визначеній мірі (частково або цілком) є взаємозамінними. Як же кількісно визначити міру, ступінь взаємозамінності факторів? Повернемося до поняття «ізокванта». Нагадаємо, що економічно доцільні комбінації факторів знаходяться в лівому нижньому квадранті ізокванти (див. рис. 3.4 і коментар до нього), нахил ізокванти завжди негативний.

Нехай у виробництві задіяно два види змінних ресурсів Х та Y і виробнича функція описується ізоквантами, наведеними на рис.3,а.

За переходу від комбінації ресурсів, позначених точкою А, до комбінації в точці В, міру y), що замінності ресурсу y ресурсом х характеризує та кількість ресурсу y (- х) за руху вниз уздовжкомпенсується збільшенням кількості ресурсу х (+ ізокванти. Розмір -(?y/?x) є нахилом ізокванти і називається нормою технологічної заміни фактора y фактором х. Знак мінус показує, що скорочення витрат фактора y, за умови незмінності випуску, вимагає збільшення витрат фактора х. Якщо виробнича функція диференційована і зміни факторів (Дх і Дy) можуть набирати як завгодно малих значень, то норма технологічної заміни наближається до значення нахилу дотичної до будь-якої точки ізокванти lim (?y/?x, коли ?x>0, що й дозволило назвати її граничною нормою технологічного заміщення ( MRTS). Це унаочнює рис. 3, б, з якого видно, що нахили дотичних до точок С, Е, А, D, В істотно різняться. У точці А нахил дотичної, тобто гранична норма заміни фактора у фактором х (MRTSx, y), дорівнює tgб. Математично MRTSx, y можна знайти, беручи першу похідну по х від рівняння, що визначає ізокванту:

Правило заміщення факторів. Гранична норма технологічної заміни пов'язана з граничними продуктами обох факторів. Звернемося знову до рис. 3.7, а. Припустимо, що, знаходячись на ізокванті Q у точці А, ми збільшили витрати х. У такому разі ми перейдемо в точку С, що лежить на фактора х на розмір х на граничний Q. Приріст випуску дорівнюватиме величині добутку ізокванті Q + продукт фактора х (МРх):

x*MPxQ=

Але, за визначенням MRTS, ми повинні залишитися на тій самій ізокванті Q. Щоб повернутися на вихідну ізокванту, збільшення обсягу застосування фактора х має бути компенсовано зниженням обсягу застосування фактора у. Втрати випуску дорівнюють добутку величину вивільненого у на граничний продукт фактора у (МРу):фактора

y*MPyQ= -

Оскільки, за визначенням, необхідно залишитися на тій самій ізокванті, то приріст випуску має дорівнювати його зниженню:

У такий спосіб за ізоквантної варіації факторів гранична норма технологічної заміни - це співвідношення граничних продуктів факторів:

Граничну норму технологічної заміни іноді називають коефіцієнтом заміщення, або коефіцієнтом субституції факторів виробництва.

Ступінь доповнюваності факторів виробництва та її співвідношення з MRTS. Багато факторів виробництва не тільки заміщують, а й доповнюють один одний. Кривизна ізоквант відбиває труднощі, що виникають у разі заміни одного фактора іншим і водночас характеризує ступінь доповнюваності факторів. Співвідношення між доповнюваністю і заміщеністю факторів різні в різних галузях промисловості і навіть в одній галузі, але для різних видів виробництв. Наприклад, на складальних роботах відносно просто можна замінити складальних роботів ручною працею із застосуванням механізованого інструменту або ж реалізувати будь-яку комбінацію праці і капіталу, тобто фактори мають властивості і доповнюваності, і заміщеності. А от заміна капіталу працею в хімічній промисловості, в різних апаратурних процесах практично неможлива. Тут діють чіткі співвідношення доповнюваності: один апарат обслуговується, наприклад, трьома робітниками. Ступінь доповнюваності факторів звичайно вимірюють коефіцієнтом доповнюваності - KD. Так, KDLK показує, в яких розмірах праця може доповнювати капітал для ізоквант певного виду. Математично ступінь доповнюваності факторів виражається через другу похідну фактора y по фактору х, тобто вона відповідає величині вигину ізокванти в кожній її точці:

Лінійна ізокванта передбачає ідеальну, повну, досконалу заміщеність факторів. Наприклад, для того, щоб отримати обсяг випуску Q1 (див. рис. 3.9), може бути використаний або капітал (точка А), або праця (точка В), або будь-яка комбінація їх на лінії АВ за постійної норми заміщення, яка дорівнює tga=OA/OB Якщо на осях відтиняються рівні відрізки, то tga=1 якщо ОА < ОВ - tga<1 якщо ОА > ОВ - tga>1 але в будь-якому разі MRTS = const. Оскільки за абсолютної заміщеності факторів, що описується лінійною ізоквантою, гранична норма заміщення факторів дорівнює постійному розміру, то коефіцієнт доповнюваності дорівнює 0.

3 ЦІНОВА ДИСКРИМІНАЦІЯ

В умовах ринкової економіки існує таке явище, як цінова дискримінація.

Цінова дискримінація - це одночасний продаж однорідних товарів різним категоріям покупців за неоднаковими цінами

Щоб зрозуміти сутність дискримінації, потрібно розглянути її структуру. Вона охоплює: ознаки цінової дискримінації, її суб'єкт та суб'єкт, який запроваджує дискримінацію, причини, що зумовили її появу і наслідки цього явища (рис. 81).

Однією з ознак цінової дискримінації с те, що товари і послуги мають однакові характеристики, в цих товарах і послугах втілені однакові витрати виробництва. Проте такі товари і послуги реалізуються за різними цінами. Цінова дискримінація стосується тих суб'єктів, які змушені купувати товар або послугу за вищою ціною. Причини її різні:

Підприємці враховують купівельну спроможність споживачів (потреба висока, проте грошові можливості низькі), наприклад студентів, учнів, які купують квитки в кінотеатр, музей, на виставку.

Зменшення попиту споживачів іноді змушує підприємців використати можливості транспорту (у зимовий час знижуються ціни на квитки на авіатранспорт для окремих груп населення).

Цінова дискримінація можлива в окремих галузях, де різниця в цінах не сприяє перепродажу товарів або послуг (тобто відсутні особи, які б використовували різницю цін для наживи). Це такі галузі, як медицина, юридичні послуги, послуги транспорту. Тут, як правило, враховують рівень платоспроможності споживачів. Можливе зниження плати за хірургічну операцію, якщо споживач обмежений у фінансах, проте операція для нього конче потрібна.

Запровадження цінової дискримінації є прерогативою монополіста. Знижка в ціні може мати благодійний, рекламний характер.

Суб'єктом запровадження цінової дискримінації є, як правило, монополіст. Це держава або підприємець, який посідає монопольне становище в певній галузі.

Наслідком цінової дискримінації зазвичай є реалізація товарів, послуг, надання окремим верствам населення матеріальної допомоги

4 ТЕСТ

Питання множинного вибору:

4.1 Який термін відображає здатність та бажання людей платити за будь-що?

а) потреба;

б) попит;

в) необхідність;

г) бажання.

Відповідь: б

4.2 в

4.3 г

4.2 Удосконалення технології зрушує криву:

а) криву попиту наверх та праворуч;

б) криву попиту вниз та ліворуч;

в) криву попиту вниз та праворуч

Відповідь: в

4.3 Загальна корисність зростає, коли гранична корисність:

а) зменшується;

б) збільшується;

в) збільшується у повільному темпі;

г) збільшується або зменшується, але є величиною позитивною;

д) є величиною від'ємною.

Відповідь: г

5 ЗАДАЧА

Споживач робить вибір між товарами Х і У. Гранична корисність кожного з них для споживача наведена в таблиці:

Скільки одиниць кожного товару споживачеві потрібно купити, щоб отримати максимальну корисність, якщо його доход складає 16 гр. од., а ціни товарів Х і У дорівнюють відповідно 2 і 4 гр. од.?

Розв'язання.

Споживач максимізує корисність, якщо розподіляє бюджет так, коли відношення граничних корисностей кожного виду благ до їхніх цін однакова:

MUx/P_x= MU_Y /P_Y

За даними таблиці визначимо, скільки одиниць кожного товару потрібно купити, щоб отримати максимальну корисність в межах доходу 16 гр.од., P_x=2, P_Y=4.

Для цього побудуємо таблицю:

Отже, як видно з таблиці, споживач максимізує корисність при купівлі:

- 1 одиниці товару Х і 1 одиниці товару У ;

- 4 одиниць товару Х і 2 одиниць товару У.