Аналіз підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємств

Савко Ольга Анатоліївна, МП-06

Керівник: Іванісов С.М. Кандидат економічних наук, доцент

АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

У статті розглянуто основні підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємств. Висвітлено особливості підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємств, їхні переваги та недоліки.

Розвиток економіки України тісно пов'язаний з вирішенням проблеми конкурентоспроможності підприємств. Загалом, конкурентоспроможність - здатність підприємства до реалізації конкурентних переваг, які дають йому змогу ефективно розвиватися порівняно з іншими підприємствами на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Українські підприємства здатні конкурувати не тільки між собою, але й на світовому ринку. Підвищення конкурентоспроможності підприємств є головним завданням кожного підприємства, що гарантує йому зміцнення власних позицій серед конкурентів, тому теоретичного і практичного значення набуває оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства. Це дасть змогу не тільки з'ясувати конкурентне місце, а й розробити науково обґрунтовану стратегію менеджменту, органічно - економічний механізм підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Актуальність теми полягає в тому, що в умовах розвитку ринкових відносин в Україні однією з центральних проблем підприємств є забезпечення їх конкурентоспроможності.

Дослідження питання оцінки конкурентоспроможності підприємств висвітлені в працях таких зарубіжних і вітчизняних вчених: Ю.Б. Іванова [10], Дж.Б. Кларка [2], М.І. Круглова [3], А.Маршалла [5 - 7], Н.К. Моісєєвої [8], Л.В. Соколової [9], Р.А. Фатхутдінова [11].

Слід зазначити, що в даний момент в Україні недостатньо ґрунтових досліджень, присвячених управлінню конкурентоспроможністю підприємства. Методологічні розробки, викладені в працях вітчизняних і зарубіжних економістів, переважно розкривають методи оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств і товарів, а специфічні особливості підприємств вивчено недостатньо.

Метою наукової роботи є дослідження основних підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємств, визначити їхні переваги та недоліки; обґрунтування використання цих підходів для прийняття ефективних управлінських рішень і підвищення конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах господарювання.

Конкурентне становище підприємства на ринку визначається не тільки його внутрішніми особливостями й умовами діяльності, але і середовищем конкуренції,чинники якого не завжди є керованими.

Оцінка конкурентоспроможності підприємство дасть змогу з'ясувати його сильні і слабкі сторони, а також чинники, які впливають на ставлення покупців до підприємства, і, як результат,на зміну його частки продажу на конкурентному товарному ринку.

Самостійний напрямок утворюють підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємств, які базуються на теорії рівноваги підприємства і галузі А.Маршалла та теорії чинників виробництва [5-7]. Під рівноважним розуміється такий стан, коли у підприємства не існує стимулу для переходу в інший стан, тобто для змін обсягів виробництва чи обсягів продажу.

Слід зазначити що методи оцінки конкурентоспроможності підприємств, засновані на теорії рівності і чинників виробництва, мають істотні обмеження. По-перше, теорія рівноваги виробника була розроблена для дослідження процесів розвитку галузі в умовах досконалої конкуренції. По-друге, даний метод припускає, що підприємство у результаті свого розвитку повинно досягти стану рівноваги.

Окрему групу утворюють методи визначення конкурентоспроможності підприємства, засновані на теорії ефективної конкуренції Дж.Б.Кларка [2]. У центрі теорії ефективної конкуренції знаходиться розробка критерію для наявного рівня конкурентоспроможності підприємства, достатнього для підтримки ефективної господарської діяльності. Істотною особливістю даного підходу є можливість прив'язки конкурентоспроможності підприємства до визначених тимчасових проміжків. Це дозволить підприємствам розглядати динаміку реальних ринкових процесів як функцію чи взаємозв'язок зі змінами самої характеристики конкурентоспроможності.

Заслуговують на увагу підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємства, які зв'язують її рівень з показниками якості продукції, що випускаються. Об'єктивний підхід до оцінки якості припускає порівняння товару досліджуваного виробника за аналогічним товаром фірми конкурента. Основною умовою підвищення конкурентоспроможності в межах даного проекту є ефективна діяльність у сфері технології продажу, якості товару і маркетингу. Більш повно оцінити конкурентоспроможність підприємств дає змогу функціональний підхід, який полягає у визначені співвідношення: витрат, цін, завантаження виробничих потужностей, обсягів випуску продукції, норм прибутку тощо.

Підхід до оцінювання конкурентоспроможності підприємства за характеристиками якості продукції називається "методом профілів". Ця методика включає три етапи. На першому етапі досліджується, який ринок (чи ринки) існують для даного продукту і які вимоги ринків. На другому етапі для кожного ринку необхідно визначити, на скільки задовольняються його вимоги конкуруючими на ньому товарами порівняно з ідеальним продуктом, який хотів би мати споживач. На останньому етапі аналізується робота збутового підрозділу підприємства порівняно з аналогічними підрозділами конкурентів. Однак, цей підхід не є універсальним, тому що споживачів не завжди цікавить тільки якість, але й ціна продукції.

Особливе місце займають матричні методи оцінки конкурентоспроможності підприємств, описані в працях М.І.Круглова (3), Н.К.Моїсєєвої (8). Теоретичною базою цих методів служить концепція життєвого циклу товарів і технології. Типи пропонованих матриць: 1) формування готівки; 2) ефективність витрат.

Більш функціональним є підхід до оцінювання конкурентоспроможності підприємств, описаний Р.А.Фатхутдіновим (11). Він пропонує визначити конкурентоспроможність: 1) як середньозважену величину показників конкурентоспроможності товарів на конкурентних ринках; 2) окремо аналізувати ефективність діяльності організації, враховуючи конкурентоспроможність та ефективність кожного товару на конкурентному ранку; 3) окремо розрахувати показник стійкості функціонування організації; 4) прогнозувати перераховані показники мінімум на 5 років.

Таким чином, поділ підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємств на окремі види дозволить реагувати на ринкові зміни, розробити науково обґрунтовану стратегію менеджменту, зайняти стійкі позиції на ринку та отримувати стабільний прибуток. Особливо ця проблема важлива для тих підприємств, діяльність яких залежить від багатьох чинників: ефективності виробничо - збутової діяльності, якості продукції, потреб споживачів, життєвого циклу товарів, технологій, тощо.

Аналіз підходів до оцінювання конкурентоспроможності засвідчив, що для підприємств окремої галузі найбільш прийнятим є підхід середньозваженої величини показників, оскільки він дає змогу оцінити конкурентоспроможність товарів на конкретних ринках, визначити ефективність діяльності організації, враховуючи конкурентоспроможність та ефективність кожного товару, розрахувати показники стійкості підприємства і прогнозувати ці показники на декілька років.

ЛІТЕРАТУРА

1. Азоев Г.Л. Конкуренция: аналіз, стратегия и практика. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 205с.

2. Кларк Дж.Б. Распределение богатства //www.libbooks.ru

3. Круглов М.И. Стратегическое управление компании: учебник для вузов.-М.:Русскаяделовая литература,1998.-312с.

4. Актуальні проблеми економіки №6 2009р

5. Маршалл А. Принципи экономической науки.- М.:Прогресс, 1993.-Т.1.-415с.

6. Маршалл А. Принципи экономической науки.- М.:Прогресс, 1993.-Т.2.-310с.

7. Маршалл А. Принципи экономической науки.- М.:Прогресс, 1993.-Т.3.-351с.

8. Моисеева Н.К.,Анискин Ю.Г. Современное предприятие: маркетинг,конкурентоспособность,обновление.-М.:Внешторгиздат,1993.-222с 9. Соколова Л.В. Конкурентоспособность предприятия и критерии ее оценки // маркетинг и реклама. - 1999. - №5.- С.31 - 33.

10. Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства: Монографія / Авт.кол.: Ю.Б.Іванов, О.М. Тищенко, Г.В. Назарова та ін.; За ред. Ю.Б. Іванова, О.М. Тищенко.- Х.: ІНЖЕК, 2006.-312с.

11.Фатхутдинов Р.А. Стратегический маркетинг: учебник для вузов.-М.:Бизнесс школа,2000.-640с.