Попит та пропозиція в національній економіці

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Загальноекономічна характеристика попиту та пропозиції

1.1 Теоретичні основи попиту та пропозиції

1.2 Чинники, які впливають на величину попиту та пропозиції

1.3 Еластичність попиту та пропозиції

РОЗДІЛ 2. Визначення попиту та пропозиції на мікроекономічному рівні

2.1 Індивідуальний попит та чинники, що на нього впливають

2.2 Особливості індивідуальної пропозиції

РОЗДІЛ 3. Попит та пропозиція в національній економіці

3.1 Компоненти сукупного попиту та рівень запланованих витрат

3.2 Сукупна пропозиція: класична і кейнсіанські моделі

3.3 Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції і повна зайнятість ресурсів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається до основної ланки всієї економіки - підприємству. Саме на цьому рівні створюється вся необхідна суспільству продукція, виявляються різні послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут зважуються питання ощадливої витрати ресурсів, застосування високопродуктивної техніки, технології. На підприємстві домагаються зниження до мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції. Розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне керування - менеджмент.

Усе це вимагає глибоких економічних знань. Адже в умовах ринкової економіки виживе лише, той хто найбільше грамотно і компетентно визначить вимоги ринку, створить і організує виробництво продукції, що користається попитом, забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.

Ринковий процес складається з безлічі актів обміну товарами і послугами. У кожнім такому акті бере участь продавець, на стороні якого виступає пропозиція товару, і покупець, що представляється попитом на товари. Попит та пропозиція є тісно зв'язаними і безупинно взаємодіючими категоріями і служать сполучним механізмом між виробництвом і споживанням. На величину попиту, як індивідуального, так і сукупного, впливають цінові і нецінові фактори, що повинні чітко відслідковуватися на постійній основі спеціальними відділами.

Результатом взаємодії попиту та пропозиції виступає ринкова ціна, що також називається рівноважною ціною. Вона характеризує стан ринку, при якому величина попиту дорівнює пропозиції. Для виміру величини зміни попиту та пропозиції використовується поняття еластичності як міри реагування одну перемінної на зміну іншої.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади мікроекономіки.

Предметом дослідження ? механізм взаємодії попиту і пропозиції в системі ринкової економіки.

Метою курсової роботи є дослідження механізму взаємодії попиту і пропозиції в системі ринкової економіки.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Охарактеризувати попит та пропозицію з загальноекономічної точки зору;

Визначити попит та пропозицію на мікроекономічному рівні;

Дати характеристику попиту та пропозиції в національній економіці

Курсова робота виконана на 43 сторінках друкованого тексту, містить 16 таблиць, 3 додатки і використане 21 джерело.

РОЗДІЛ 1. Загальноекономічна характеристика попиту та пропозиції

1.1 Теоретичні основи попиту та пропозиції

Існують три основні складові ринку ? це попит, пропозиція та ціна. Ці поняття дуже тісно пов'язані між собою і взаємно впливають одна на одну, формуючи ринковий механізм саморегулювання.

Коли мова йде про купівлю блага на ринку, то витрати для споживача визначаються його ринковою ціною. Проте в будь-якому випадку саме можливість порівняння витрат у вирішенні питання "мати чи не мати" є визначальною.

Цей процес пов'язаний із поняттям попиту як співвідношенням між ціною блага та його обсягом, який споживачі хочуть і можуть придбати за такою ціною. Є також і інші визначення попиту. Наприклад, попит -- це таблиця, елементи якої визначають залежність між різними рівнями цін і кількістю блага, яке споживач купує за відповідною ціною.

Останнє визначення дає змогу розібратися з відмінністю, що існує між поняттями "попит" та "обсяг попиту". Попит -- це завжди набір співвідношень цін та кількостей. Обсяг попиту відповідає конкретній кількості, яку споживач має намір купити за певною ціною. Вважається, що залежність попиту під ціни настільки фундаментальна, що це зводить її на рівень закону -- закону попиту. Графічно це може бути подано у вигляді спадної лінії D (рис. 1.1): чим вища ціна, тим менший обсяг попиту.

Функція, графік якої зображений на рис. 1.1, є лінійною, що дає змогу використати елементарний математичний апарат для подальшого аналізу.

Аналітична залежність обсягу попиту від ціни в загальному вигляді може буї її представлена функцією:

QD=f (P)(1.1)

У теорії мікроекономічного аналізу використовується також і обернена функція попиту (функція ціни попиту) -- залежність ціни товару від обсягу попиту на нього:

Р = h (QD) (1.2)

Рис. 1.1 Графік лінійної функції попиту D

Ця функція має назву функції попиту - математичного вираження закону попиту, що показує, як обсяги попиту на товар (Q) залежать від його ціни (Р).

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший -- товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію -- згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відбиває причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту. При цьому цей зв'язок має зворотний характер: підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки -- зниження ціни веде до його зростання.

У законі попиту виявляється суперечність між ціною і платоспроможністю, а точніше -- між зміною ціни і постійною на цей час величиною платоспроможного попиту населення.

Якщо ціна зросла, то при тому самому платоспроможному попиті населення зменшуються можливості здійснення покупок. Вони скорочуються не в номінальному грошовому, а в натуральному вираженні.

Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла.

Протилежна ситуація виникає тоді, коли ціна знизилася. Споживач має можливість придбати ті товари, продаж яких раніше стримувався через недостатню купівельну спроможність. У цьому разі попит зростає на більш дорогі товари.

Форми вияву закону попиту найрізноманітніші.

Якщо ціни зросли, реалізація їх може знизитися. Це станеться лише тоді, коли маса товарів залишиться незмінною. При скороченні товарної маси за допомогою ціни встановлюють нову пропорцію (новий баланс) між масою товарів і платоспроможним попитом.

У конкурентній боротьбі виробник мусить реагувати на поведінку споживачів. При затримці реалізації товарів і створенні товарних запасів можуть бути вжиті заходи щодо зниження цін і зменшення товарних запасів.

Формою вияву закону попиту є також ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту на дешевші товари-замінники.

Однією з форм вияву закону попиту є ефект доходу. Він спостерігається тоді, коли відбулось зниження ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниження ціни з'явилась вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів.

Розглянемо тепер фактори, що впливають на поведінку фірми при ухваленні рішення щодо обсягу продукції, який пропонуватиметься на ринку. Для фірми, так само як і для споживача, основним сигналом залишається ціна. Проте, на відміну від споживача, для фірми стимул до виробництва є тим більшим, чим вищою буде ціна на ринку.

Пропозиція -- характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації її на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом.

Іншими словами, пропозицію можна визначити як таблицю, що описує зміну обсягу пропозиції залежно від зміни ціни товару.

Об'єм, величина пропозиції -- це кількість продукту (товару, послуг), яка продавець (виробник) бажає, може і здатний у відповідності з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.

Як і об'єм попиту, величина пропозиції залежить не тільки від ціни, але і від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості, стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування.

Із визначення випливає прямий зв'язок між ціною і пропозицією товару, зобразимо його кривою пропозиції, яка позначається S. Для цього на осі абсцис відкладемо обсяг пропозиції , а на осі ординат ? ціну (P). На відміну від попиту, функція пропозиції має позитивний нахил (рис. 1.3.).

За аналогією з попитом, пропозиція може бути задана функціонально:

Qs = f (P)(1.3)

Крива пропозиції ? показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати. Основним чинником, що впливає на обсяг пропонування є ціна.

Рис. 1.2 Графік функції пропозиції.

Закон пропозиції -- при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар. Математичним виразом закону пропонування є функція пропонування

,

де - обсяг пропонування товару, S - пропонування, P - ціна.

Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах, витрати виробництва одиниці товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніше за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним законом -- законом пропозиції. Пропозиція стосується насамперед економічної діяльності виробників, тобто основних суб'єктів конкурентної боротьби. Отже, процесомпричиною закону пропозиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати. Цей процес тісно пов'язаний з певною масою товарів, послуг, що пропонується споживачам.

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів і послуг підприємець одержує менше коштів від реалізації і навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше. Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції на відміну від закону попиту існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати тактику. Насправді витрати виробництва не змінились, але цю саму масу товарів і послуг через зниження ціни продано дешевше. Різниця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник одержав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це досить серйозний привід для оцінки доцільності виробництва цього виду товару.

Підприємець має вжити заходів щодо зміни асортименту товару або щодо зниження витрат виробництва. Закон пропозиції, по суті, вимагає привести пропозицію у відповідність з існуючим попитом або знизити витрати виробництва, узгодити їх з новою ціною.

1.2 Чинники, які впливають на величину попиту та пропозиції

Існують чинники, які можуть суттєво або не дуже впливати розмір попиту та пропозиції.

Ціна є основною детермінантою попиту, зміна якої спричиняє зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точками на даній кривій попиту (рис. 1.3).

D1 - стара крива попиту; D2 - нова крива попиту; S - крива пропозиції

Ціна є основною детермінантою попиту, зміна якої спричиняє зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точками на даній кривій попиту (Малюнок 1.3)

Нецінові детермінанти попиту спричиняють зміни у попиті, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої попиту: праворуч-вгору, якщо попит зростає, і ліворуч-вниз, якщо попит скорочується (Мал 1.3).

Рис. 1.3 Зміна обсягу при незмінній ціні

Нецінові детермінанти являють собою основні мотиви споживчого попиту.

До нецінових детермінант попиту відносяться: смаки і уподобання споживачів; доходи споживачів; ціни сполучених товарів; кількість споживачів на ринку; очікування споживачів відносно майбутніх цін.



Рис. 1.4 Зміни ціни та обсягів в попиті

Смаки і уподобання споживачів визначаються звичаями, рекламою, модою, освітою і здатні змінювати попит в обох напрямках за незмінної ціни та інших рівних умов. Наприклад: пропаганда здорового способу життя може спричиняти зростання попиту на спортивний одяг й інвентар за незмінності їхніх цін та інших рівних умов. Крива попиту на ці товари зміститься праворуч (від D1 на D3). Цей же показник може викликати скорочення попиту на тютюнові вироби та алкогольні напої, крива попиту на ці товари зміститься ліворуч.

Доход ? вплив доходу на попит є досить складним, здебільшого зростання доходу призводить до зростання попиту.

Доходи споживачів чинять неоднозначний вплив па попит. Відповідно до динаміки попиту в залежності від динаміки доходів розрізняють три види товарів:

Нормальні товари - це товари, попит на які зростає зі зростанням доходів споживачів, крива попиту зміщується праворуч. Абсолютна більшість товарів є нормальними благами. Графічно зростання доходу для нормальних товарів означає зрушення кривої попиту праворуч (Рис. 1.4)

Нижчі товари - це товари, попит на які скорочується зі зростанням доходу, а крива попиту зміщується ліворуч. Це товари низької споживчої цінності, які споживач змушений купувати, оскільки його доходи не дозволяють придбати кращі й дорожчі товари. До таких товарів можна віднести немодне вбрання, висококалорійні, з низьким вмістом вітамінів продукти, а також товари низької якості. Крива попиту на нижчі товари зі зростанням доходу зміщується ліворуч (D1 на D2).

Слід зауважити , що поділ товарів на нормальні і нижчі є досить умовним, оскільки один і той самий товар для різних споживачів може бути: нормальним для ? одного, нижчим ? для іншого.

Нейтральні товари ? це товари, попит на які не змінюється зі зміною доходу споживачів. Зміни у доході не призведуть до зміщення кривої попиту. До таких товарів відносяться товари першої необхідності: сіль, сірники та інші, споживання яких залишається відносно стабільним незалежно від рівня доходу.

Ціни сполучених товарів чинять взаємний вплив щодо попиту залежно від виду цих товарів. Розрізняють два види сполучених товарів:

Товари-субститути або взаємозамінні товари - це пари товарів, для яких зростання ціни одного викликає зростання попиту на інший товар, і навпаки.

Товари-комплементи або взаємодоповнюючі товари - це пари товарів, для яких зростання ціни одного призводить до зменшення попиту на інший товар, і навпаки. Ці товари споживаються одночасно, наприклад, бензин і шини або інші запасні частини до автомобіля. З підвищенням ціни бензину попит на шини скоротиться, оскільки власники автомобілів будуть їздити менше. Графічно скороченню попиту на шини внаслідок підвищення ціни бензину відповідає зміщення кривої попиту ліворуч (Рис. 1.4).

Товари, які не можна віднести до цих двох типів, є незалежними у споживанні, тобто зміна ціни одного ніяк не вплине на попит на інші товари. Так, підвищення цін на комп'ютери у жодному випадку не позначиться на попиті на вершкове масло.

Кількість споживачів на ринку - зі збільшенням числа покупців попит зростає, крива попиту зміщується праворуч, зі зменшенням - ліворуч за інших рівних умов. Наприклад, зростання народжуваності збільшить спочатку попит на пелюшки, іграшки, дитяче харчування, згодом ? зросте попит на шкільну форму, підручники і т.д.

Очікування споживачів. Очікування зміни цін є фактором попиту, який набуває особливої актуальності в умовах інфляції. Очікування підвищення цін у майбутньому спричиняють зростання попиту у поточному періоді за інших рівних умов, крива попиту зміщується праворуч, і навпаки - за умови очікування майбутнього зниження цін. Подібною буде реакція споживачів в очікуванні майбутньої зміни доходів: поточне споживання і попит збільшать ті з них, хто очікує їх підвищення, і зменшать ті, хто очікує зниження доходів.

З врахуванням нецінових детермінант попиту функція попиту може бути представлена формулою:

QD = f(P, ND) , де ND

- нецінові детермінанти попиту.

Графічним відображенням функції пропозиції є крива пропозиції (Рис. 1.5.)



Рис. 1.6 Зміни ціни та обсягів на кривій пропозиції

Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі пропозиції, що графічно відповідає руху між точками на даній кривій пропозиції (Рис. 1.5). Нецінові детермінанти спричиняють зміни у пропозиції, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої пропозиції праворуч-вниз, якщо пропозиція зростає, і ліворуч-вгору, якщо пропозиція скорочується (Рис. 1.6).

До нецінових детермінант пропонування належать: ціни ресурсів; технології виробництва; кількість продавців на ринку; податки та дотації; зміни цін інших товарів; очікування зміни цін.

Ціни ресурсів чинять вплив на пропонування через витрати виробництва. Зниження цін ресурсів дозволяє виробляти більше продукції. Наприклад, якщо ціни енергоносіїв або матеріалів знизяться, фірма за інших рівних умов зможе закупити більше ресурсів і виробити більше продукції. Крива пропонування зміститься праворуч від S0 до S1(Малюнок 1.6). Зростання цін на фактори виробництва призводить до скорочення пропонування за незмінних цін товарів, крива пропонування зрушується ліворуч від S0 до S2.

Більш досконалі технології виробництва дозволяють фірмі виробляти більше з тими ж самим ресурсами. Крива пропонування зрушиться праворуч.

Збільшення числа продавців на ринку призводить до зростання пропонування, крива пропонування зміщується праворуч, і навпаки, зменшення числа продавців змістить криву пропонування ліворуч.

Податки скорочують пропонування, якщо розглядаються виробниками як збільшення витрат виробництва.

Дотації (субсидії), навпаки, покривають частину витрат виробника, внаслідок чого пропонування зростає. Податки зрушують криву пропонування ліворуч, дотації - праворуч.

Зміни цін інших товарів чинять вплив на пропонування через зміни у структурі виробництва. Якщо, наприклад, фермер вирощує два види сільськогосподарської продукції - моркву та цибулю, і ціни на моркву зростають, фермеру буде вигідно збільшити угіддя під морквою за рахунок зменшення площ під цибулею. Пропонування цибулі зменшиться, хоча її ціна залишилася незмінною. Крива пропонування цибулі зміщується ліворуч.

В очікуванні зміни цін поведінка продавців є прямо протилежною поведінці споживачів. Якщо виробники очікують зростання цін у майбутньому, вони вже сьогодні скоротять пропонування, розраховуючи продати свій товар згодом дорожче. Крива пропонування зміститься ліворуч.

З врахуванням нецінових детермінант функція пропонування може бути представлена формулою:

QS = f(P, NS), (1.4)

де NS - нецінові детермінанти пропонування.

1.3 Еластичність попиту та пропозиції

Еластичність - це міра чутливості функціонально пов'язаних величин. Вона визначається як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних. У мікроекономіці застосовується багато різних показників еластичності в залежності від чинників, що викликають зміну досліджуваного явища - попиту, пропонування чи виробництва. Стосовно попиту розрізняють наступні види еластичності:

Еластичність попиту за ціною

Перехресну еластичність попиту

Еластичність попиту за доходом

Еластичність попиту за ціною - це процентна зміна обсягу попиту, спричинена однопроцентною зміною ціни даного товару:

. (1.5)

Величина цінової еластичності попиту, як правило, виражається від'ємним числом, тому що відображає різноспрямовані зміни: коли ціна зростає, обсяг попиту зменшується, і навпаки. В аналізі часто знак “мінус” відкидають і порівнюють лише абсолютні значення показника (за модулем).

Застосовують два способи обчислення показника еластичності.

Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту у точці. Він обчислюється для випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням

,

або у випадку незначної зміни ціни для нелінійної кривої попиту:

(1.6)

Або

(1.7)

Показник дугової еластичності застосовується для вимірювання еластичності попиту в центральній точці інтервалу на певному відрізку кривої попиту і розраховується за середніми величинами ціни та обсягу:

(1.8)

Або

(1.9)

Еластичність лінійної функції попиту не постійна. Кожна лінійна крива попиту має два відрізки: верхній, в межах якого попит є еластичним, і нижній, в межах якого попит стає нееластичним, вони розмежовуються точкою одиничної еластичності. Для нелінійної функції попиту ця закономірність може виконуватись, а може й не виконуватись.

Розрізняють наступні випадки цінової еластичності попиту:

Попит еластичний, якщо , тобто однопроцентна зміна ціни призводить до більшої процентної зміни обсягу попиту.

Попит нееластичний, коли , тобто однопроцентна зміна ціни спричиняє менш ніж однопроцентну зміну обсягу.

Попит з одиничною еластичністю має місце, коли , тобто однопроцентна зміна ціни веде до однопроцентної зміни обсягу попиту.

Існують також граничні випадки еластичності.

Абсолютно еластичний попит має місце, коли , і означає, що споживачі купують товар у необмеженій кількості, але лише за однією ціною. Найменше зростання ціни зменшує попит до нуля, а будь-яке зниження ціни веде до безмежного його зростання. Крива попиту є горизонтальною лінією.

Абсолютно нееластичний попит має місце, коли , і означає, що покупці зовсім нечутливі до зміни ціни, незалежно від її рівня попит пред'являється на одну й ту саму кількість товару. Крива попиту має вигляд вертикальної лінії.

Факторами цінової еластичності попиту виступають:

Наявність товарів-замінників: чим більше близьких і досконалих замінників має товар, тим більш еластичний попит на нього. Попит нееластичний для групи товарів як сукупності, але стає більш еластичним для конкретного виду товару. Товари вузького призначення мають багато замінників, тому попит на них більш еластичний. Наприклад, попит на хліб взагалі нееластичний, але попит на чорний хліб «Дарницький» ? еластичний. Попит на транспортні послуги взагалі ? нееластичний, а попит на таксі ? еластичний. Прикладом товару, що не має досконалих замінників, може бути бензин, попит на нього нееластичний.

Питома вага товару у видатках споживача: чим більшою є частка товару у видатках споживача, тим більш еластичним є попит на нього, і навпаки. Так, якщо ціна на голки чи шпильки зросте навіть у декілька разів, попит на них суттєво не зміниться, оскільки на цю покупку витрачається незначна частина доходу споживача. Але якщо підвищення цін на холодильники чи телевізори змусить багато споживачів відмовитися від покупки.

Фактор часу у споживанні: у короткостроковому періоді попит менш еластичний, ніж у довгостроковому, оскільки для зміни смаків, уподобань і структури споживання потрібен час;

Важливість товару для споживача: попит на товари першої необхідності є нееластичним, оскільки зміна ціни мало вплине на обсяги закупок цих благ. Попит на предмети розкоші є еластичним за ціною.

За неціновими чинниками попиту розрізняють перехресну еластичність попиту та еластичність попиту за доходом. Обидва показники вимірюють, на скільки процентів зміститься крива попиту під впливом даного нецінового чинника.

Перехресна еластичність попиту - це процентна зміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару.

Вона показує, на скільки процентів зміститься крива попиту. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною обчислюється подібно до попередніх: де х і у - два товари

(1.10)

Або

(1.11)

Для товарів - субститутів перехресна еластичність попиту додатна , тому що при зростанні ціни одного товару обсяг його продажу зменшується, а попит на товар-замінник зростає. Для товарів - комплементів перехресна еластичність попиту від'ємна , оскільки зростання ціни одного товару призводить до зменшення обсягу попиту і на цей товар, і на товар-доповнювач. У випадку, коли два товари є незалежними у споживанні, перехресна еластичність попиту рівна нулю ().

Еластичність попиту за доходом - це процентна зміна обсягу попиту, викликана однопроцентною зміною доходу.

Ми знаємо, що коли доход споживачів змінюється, то крива попиту зміщується. Еластичність попиту за доходом показує граничну величину зміщення кривої попиту в процентах.

Обчислюється коефіцієнт еластичності попиту за доходом тим же методом, що й коефіцієнт інших видів еластичності:

(1.12)

Або

(1.13)

де І - доход споживача.

При розгляді нецінових чинників попиту ми визначили, що попит на нормальні товари зростає зі зростанням доходу, на нижчі товари скорочується. Отже, еластичність попиту за доходом для нормальних благ є додатною (), для нижчих - від'ємною (), для нейтральних - нульовою (). Предмети розкоші мають еластичність попиту за доходом більшу за одиницю , предмети першої необхідності - меншу за одиницю .

Еластичність пропозиції ? характеризує чутливість продавців (виробників) до зміни ціни на продукцію.

Цінова еластичність пропозиції - це процентна зміна обсягу пропозиції, обумовлена однопроцентною зміною ціни товару:

(1.14)

Оскільки крива пропозиції має позитивний нахил, то значення коефіцієнта еластичності пропозиції завжди є додатним : зміни цін і обсягів пропозиції відбуваються в одному напрямку.

Для пропозиції, як і для попиту, розрізняють декілька випадків еластичності:

Еластичне пропонування , означає що продавці чутливі до зміни ціни. Їм простіше збільшувати обсяг виробництва, вони мають переваги у використанні вигоди від підвищення ціни товару.

Нееластичне пропонування, починається від горизонтальної осі.

Пропонування з одиничною еластичністю.

Абсолютно нееластичне пропонування означає, що обсяг пропонування не реагує на зміни ціни. Крива пропонування є вертикальною прямою, .

Абсолютно еластичне пропонування має місце, коли пропонування зовсім відсутнє доти, доки ціна не досягне певного рівня, за якого продавці готові продати будь-яку кількість продукції. В цьому випадку крива пропонування є горизонтальною лінією, а .

Продавці також можуть переключатись з виробництва одного товару на виробництво іншого, тому і для пропонування застосовується показник перехресної еластичності, значення якого є від'ємним. Перехресна еластичність показує, на скільки відсотків зміститься крива пропонування одного товару на виробництво іншого.

Основним фактором еластичності пропонування є фактор часу. Для пропонування цей чинник має надзвичайне значення. В цілому часові періоди є найважливішою характеристикою в мікроекономіці, вони враховуються при аналізі всіх змін у ринкових процесах і в сфері виробництва.

РОЗДІЛ 2. Визначення попиту та пропозиції на мікроекономічному рівні

2.1 Індивідуальний попит та чинники, що на нього впливають

Індивідуальні розходження попиту можуть бути досить значними. Хоча обсяг попиту практично завжди убуває з ростом цін, характер і конкретна форма цієї закономірності в окремих споживачів можуть бути різними.

На рис. 2.1. показані лінії попиту з різним нахилом, у тому числі й у крайніх положеннях - у випадку, коли обсяг попиту не залежить від ціни (D3), і в граничному випадку сильної залежності попиту від ціни (D4). Чим більше кут нахилу кривій до осі цін (тобто, чим більше порожнього вона виглядає на малюнку), тим швидше падає обсяг попиту при тому самому зміні ціни: крива D1 показує більше сильну залежність обсягу попиту від ціни, чим крива D2.

Рис. 2.1 Лінія попиту

Індивідуальний попит - попит конкретного споживача; це відповідній кожній даній ціні обсяг благ, котрий той або інший споживач хотів би купити на ринку.

Індивідуальні розходження попиту зв'язані з багатьма факторами. Тут і розходження в рівні доходів, і неоднаковість смаків і переваг; останні у свою чергу є під впливом національних традицій, статевовікових розходжень, розходжень у рівні утворення й т.д.

Нахил кривої попиту залежить і від того, яку частку в бюджеті споживача становлять витрати на даний товар: якщо ця частка невелика, то споживач слабко реагує на зміну ціни. Наприклад, якщо людина полюбляє чай, а до кави ставить байдуже, то подорожчання натуральної кави у два рази, імовірно, не змусить її пити каву рідше. Але якщо людина п'є каву декілька разів на день, то дворазове збільшення її ціни змусить знизити кількість випитих чашок в день.

Отже, різні споживачі, кожний зі своєї кривої попиту, з'являються на ринку деякого товару.

При будь-якому значенні ціни, що могла б зложитися на ринку, обсяг попиту кожного покупця - це відповідній даній ціні кількість товару, що сам споживач уважає для себе необхідним і бажаним; це обсяг, обумовлений його індивідуальній кривій попиту. У цьому проявляється так званий суверенітет споживача. Зв'язок ринкового попиту із сукупністю індивідуальних визначається наступною закономірністю: обсяг ринкового попиту при кожному значенні ціни дорівнює сумі обсягів попиту окремих споживачів при даному значенні ціни.

Припустимо, що на ринку деякого товару є три споживачі: А, Б, В; індивідуальні криві їхнього попиту наведені на рис. 2.2

Рис. 2.2 Лінії індивідуального попиту різних споживачів

Споживач А при ціні понад 6 грн. повністю відмовляється від покупки товару, а більше 30 одиниць товару йому не потрібно ні при якій ціні, як би мала вона не була (рис. 2.2 а).

Такий зміст крапок, відзначених на осях цін і обсягів. Для простоти будемо вважати, що при ціні меншої 6 грн. залежність обсягу попиту від ціни лінійна. Криві попиту для інших споживачів носять такий же характер.

Рис. 2.3 Підсумовування попиту

На рис. 2.3 в одній системі координат представлені всі три криві індивідуального попиту DA, DB, DC і крива ринкового попиту D.

Якщо індивідуальний попит заданий у таблиці, то обсяг ринкового попиту при кожному значенні ціни можна знайти, складаючи відповідні значення індивідуального попиту (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Сумарний попит

Ціна (Р), грн.	Індивідуальний попит	Ринковий попит
	QA	QB	QC
6 і більше 4 2 0	0 10 20 30	0 0 20 40	0 0 0 40	0 10 40 110

Через надзвичайно простий (лінійного) виду кривих індивідуального попиту досить зробити розрахунок ринкового попиту тільки при "особливих" значеннях ціни. Чотири крапки, розраховані в табл. 1, нанесені на графік рис. 3, а тому що сума лінійних функцій - лінійна функція, ці крапки з'єднані прямолінійними відрізками. У результаті отримана триланкова ламана лінія - крива ринкового попиту.

Якщо індивідуальний попит кожного споживача заданий аналітично, то при підсумовуванні індивідуальних обсягів потрібно врахувати, що при рівні ціни вище деякого порога (для кожного споживача - свого) обсяг попиту дорівнює нулю.

Ціна вище 6 - "позамежна" для всіх споживачів. При ціні від 4 до 6 купувати товар може тільки А, від 2 до 4 - уже A і B, а в діапазоні від 0 до 2 - всі три споживачі.

Відзначимо, що при русі по кривій ринкового попиту зверху долілиць абсолютні величини коефіцієнтів при Р закономірно зростають через включення нових покупців і в цілому крива ринкового попиту виявляється опуклої долілиць. Ця обставина відіграє істотну роль при розробці математичних моделей ринку. Тому що число покупців на реальному ринку досить велике, злами на кривій ринкового попиту стають нерозрізненими і її можна зобразити у вигляді гладкої лінії.

2.2 Особливості індивідуальної пропозиції

Передбачається, що всі фактори пропозиції, крім ціни даного товару, незмінні.

Агрегування пропозиції, або перехід від індивідуальної пропозиції до ринкового, аналогічно агрегуванню попиту.

Індивідуальна пропозиція - пропозиція, з якою на ринок виходить окремий продавець.

Розглянемо приклад. Припустимо, що на ринку продають троянди тільки два продавці, А и В (табл. 2.2). Відмінність у їхній пропозиції може бути зв'язано, наприклад, з різною родючістю ґрунту. У цьому випадку ринковий обсяг пропозиції можна одержати підсумовуванням обсягів пропозицій продавців А и В при всіх можливих цінах.

Таблиця 2.2 Індивідуальна й ринкова пропозиція троянд

Ціна за штуку, грн.	Обсяг пропозиції, шт./день
	А	В	ринок
0,5 1,0 2,0 2,5	0 120 140 150	100 150 180 200	100 270 320 350

За даними таблиці 2.2 побудовані графіки (рис. 2.4.).

Ринкова крива пропозиції нахилена менш круто, чим криві окремих продавців, оскільки ринок відгукується на підвищення ціни більшим абсолютним збільшенням обсягу пропозиції.

Число продавців може бути набагато більше двох. Нехай у цьому випадку

QSi = =fi(P)

- функція пропозиції від ціни i-того продавця, де QSi - обсяг пропозиції, Р - ціна даного товару.

Існування настільки простого зв'язку індивідуального й ринкового попиту припускає постійність інших умов (лат. ceteris paribus), у тому числі незмінності цін на ресурси, які використовуються при виробництві даного товару. У прикладі із трояндами це - постійні ціни на насіння й добрива, видатки на оренду землі або земельний податок.



Рис. 2.4 Індивідуальна (а, б) і ринкова (в) пропозиція троянд

На практиці зміна обсягу виробництва якого-небудь продукту спричиняє зміна цін використовуваних ресурсів. Розширення виробництва збільшує попит на ресурси (насіння, добрива), загострюється конкуренція за ресурси, ростуть ціни ресурсів.

Можливий і інший сценарій: розширення виробництва даного товару стимулює зростання виробництва необхідних ресурсів, збільшення виробництва ресурсів дозволяє знизити витрати їхнього виробництва, ціна ресурсу знижується.

Нарешті, посилення конкуренції за ресурс і зниження витрат його виробництва можуть проходити одночасно із взаємною, повною або частковою компенсацією.

Якщо розширення випуску галузі зрушує долілиць криву загальних витрат кожного підприємства в галузі, то говорять, що має місце зовнішня економічність (англ. external economies). Якщо при розширенні виробництва галузі крива загальних витрат зрушується нагору, то виникає зовнішня неекономічність (external diseconomies).

Припустимо, що збільшення виробництва даного товару з Q1 до Q2 підвищує ціни на використовувані ресурси, тобто має місце зовнішня неекономічність. Тоді лінія загальних витрат окремого підприємства зміститься із ТС1 у положення ТС2 (рис. 2.5.а). Відповідно зрушиться нагору й лінія граничних витрат МС1 (рис. 2.5.б).



Рис. 2.5 Індивідуальна (а, б) і ринкова (в) пропозиція при зовнішній неекономічності

Отже, лінія пропозиції галузі, одержувана як горизонтальна сума обсягів пропозиції при можливих цінах, також зміститься з положення ?Si2 у положення ?Si1 (рис. 2.5.в).

Якби ціни ресурсів не змінилися, то при збільшенні обсягу виробництва з Q1 до Q2 відбулося б переміщення уздовж лінії ?Si1 із крапки K1 у крапку K1`. При збільшенні цін ресурсів збільшення обсягу виробництва до Q2 приведе в крапку K2, оскільки витрати на одиницю продукції в галузі зростуть. Лінія S буде лінією пропозиції галузі. Як видно з рис. 2.5.в, вона має більше крутий нахил, чим лінія пропозиції при постійних цінах ресурсів. У випадку зовнішньої економічності збільшення виробництва в галузі з Q1 до Q2 зрушує долілиць лінію загальних витрат окремої фірми (рис. 2.6.а), оскільки ціни ресурсів знижуються.

Відповідно зрушаться долілиць лінія пропозиції окремої фірми - МС1 > MC2 (рис. 2.6.б) і лінія сумарних витрат - ?Si1 і ?Si2) (рис. 3,в). Лінія пропозиції галузі S буде більше пологої, чим сумарні лінії пропозиції Si1 і Si2.

Рис. 2.6 Індивідуальна (а, б) і ринкова (в) пропозиція при зовнішній економічності

Отже, розширення виробництва супроводжується меншим збільшенням ціни пропозиції, чим при відсутності зовнішнього ефекту.

При досить великій зовнішній економічності лінія пропозиції галузі може виявитися негативно нахиленою (рис. 2.7.). При розширенні виробництва ціна пропозиції буде знижуватися.



Рис. 2.7 Негативний нахил лінії ринкової пропозиції

РОЗДІЛ 3. Попит та пропозиція в національній економіці

3.1 Компоненти сукупного попиту та рівень запланованих витрат

Модель “сукупний попит - сукупна пропозиція” - базова модель макроекономічної рівноваги, за допомогою якої можна описати різні варіанти економічної політики держави.

На горизонтальній осі відкладається реальний ВВП, або сукупний випуск, або дохід домогосподарств, фірм, уряду та сектору закордон. На вертикальній осі відкладається сукупний рівень цін в економіці.

Сукупний попит - це загальний обсяг товарів і послуг, що їх готові купити домогосподарства, фірми, уряд країни і економічні суб'єкти інших країн за різного рівня цін у країні.

Основні компоненти сукупного попиту, або сукупних витрат, у відкритій економіці

АD = С + І+G + NX,(3.1)

де С - споживчі витрати; I - інвестиційні витрати; G - державні витрати; NX - чистий експорт країни.

Крива АD (рис. 3.1) зображує зміну сукупного рівня усіх витрат домогосподарств, фірм, держави та закордону залежно від зміни рівня цін. Негативний нахил кривої АD свідчить про те, що за умови підвищення рівня цін обсяг реального ВВП, на який пред'явлено попит, буде меншим, а при зниженні рівня цін обсяг реального ВВП збільшиться.

На сукупний попит впливають цінові та нецінові чинники. Вплив їх може пояснити рівняння кількісної теорії грошей:

МV=РY,(3.2)

де РY - номінальний обсяг доходу.

Звідси

Y= (МV) /Р,(3.3)

де Р - рівень цін в економіці; Y- реальний обсяг доходу; М-- кількість грошей в економіці; V-- швидкість обігу грошей.

Від'ємний нахил кривої сукупного попиту визначається такими чинниками: 1) ефектом багатства; 2) ефектом відсоткової ставки; 3) ефектом обмінного курсу.

Рис.3.1 Крива сукупного попиту

1. Ефект багатства, або реальних касових залишків (ефект Пігу), означає зменшення багатства (доходу). За зростання рівня цін (Р^) скорочуються реальні запаси грошових коштів (М/Рv). Отже, знижується попит на товари і послуги (АDv) та зменшується дохід (Yv). Цим пояснюється обернена залежність між величиною АD та рівнем цін (за умови, що пропозиція грошей і швидкість їх обертання є фіксованими). МS = const, V = const. Р^, М/Рv, Сv, АDv.

2. Ефект відсоткової ставки (ефект Кейнса) полягає у тому, що із зростанням рівня цін скорочуються реальні запаси грошових коштів. За незмінної пропозиції грошей зростає відсоткова ставка. Як наслідок, скорочується обсяг інвестицій в економіку і далі знижується обсяг сукупного попиту: Р^, М/Рv, r^, Iv, АDv.

3. Ефект обмінного курсу виявляється у тому, що зростання цін у країні за стабільних цін на імпорт призводить до скорочення експорту. Отже, знижується сукупний попит у національній економіці: Р^, Ev, NEv, АDv (рис.3.2).

Рис. 3.2 Цінові чинники сукупного попиту

Підвищення рівня цін за інших рівних умов призведе до зменшення попиту на реальний обсяг виробництва. Зниження рівня цін зумовить збільшення обсягів виробництва. Це співвідношення подано на графіку як рух від однієї точки до іншої за стабільною кривою сукупного попиту.

На сукупний попит впливають нецінові чинники, які змінюють характер сукупного попиту (рис. 3.3).

Рис. 3.3 Не цінові чинники сукупного попиту.

Збільшення сукупного попиту показано відхиленням кривої праворуч -- від АD0 до АD1. Це зміщення свідчить, що за різних рівнів цін обсяг товарів та послуг зростає. І навпаки -- зменшення сукупного попиту показано як зміщення кривої ліворуч: від АD0 до АD2. Це зміщення означає, що за різних рівнів цін люди купуватимуть блага у меншому обсязі, ніж раніше.

До нецінових чинників належать:

1. Зміни в споживчих витратах. Причиною змін у споживчих витратах є:

добробут споживача. Зниження реальної вартості активів споживачів (фінансових активів акцій, облігацій, нерухомості) призводить до зменшення закупівель товарів. Внаслідок скорочення споживчих витрат сукупний попит зменшується і, відповідно, крива сукупного попиту зміщується ліворуч;

очікування споживача. Зміна споживчих витрат залежить від прогнозів, що їх роблять споживачі. Якщо люди вважають, що їхні реальні доходи в майбутньому зростуть, вони готові витратити більшу частину свого теперішнього доходу. В цей час споживчі витрати зростають (заощадження зменшуються) і крива сукупного попиту зміщується праворуч;

заборгованість споживача. Заборгованість споживача внаслідок попередніх закупівель у кредит може примусити скоротити його сьогоднішні витрати для сплати наявних боргів. Наслідком є скорочення споживчих витрат і зміщення кривої сукупного попиту ліворуч;

податки. Зменшення ставок прибуткового податку приведе до зміщення кривої сукупного попиту праворуч.

2. Зміни в інвестиційних витратах. Інвестиційні витрати - це закупівлі засобів виробництва. Зменшення обсягів нових засобів виробництва, що їх підприємства готові придбати за нинішнього рівня цін, приведе до зміщення кривої сукупного попиту ліворуч, і навпаки.

відсоткові ставки. Зміна відсоткової ставки викликана будь-яким чинником, окрім зміни цін. Наприклад, має місце зміна обсягу грошової маси в країні. Збільшення грошової маси сприяє зменшенню відсоткової ставки;

очікувані прибутки від інвестицій. Оптимістичні прогнози щодо одержання прибутків на вкладений капітал збільшує попит на інвестиційні товари і зумовлює зміщення кривої сукупного попиту праворуч;

податки. Збільшення податків з підприємств призведе до зменшення прибутків (після відрахування податків) фірм від капіталовкладень, а отже, до зменшення інвестиційних витрат і сукупного попиту;

технологічний прогрес. Нові технології стимулюють інвестиційні витрати і тим самим викликають зростання сукупного попиту.

3. Зміни в державних витратах (викликаються, як правило, політичми рішеннями, тобто державною політикою). Зростання державних закупівель ВВП за поточного рівня цін сприятиме зростанню сукупного попиту.

4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту. Збільшення чистого експорту зміщує криву сукупного попиту праворуч, зменшення - ліворуч. До таких чинників належать:

* національний дохід інших країн;

* валютні курси.

5. Пропозиція грошей.

6. Швидкість обороту грошей.

3.2 Сукупна пропозиція: класична і кейнсіанські моделі

Сукупна пропозиція - це обсяг кінцевих товарів і послуг, який може бути запропонований, тобто вироблений, в економіці за різних рівнів цін.

Залежність обсягу пропозиції від середнього рівня цін у країні позначається кривою АS (рис. 3.4).

Величина сукупної пропозиції визначається наявними в економіці капіталом, працею і технологією і може бути записана на основі виробничої функції. Класична виробнича функція відображає зв'язок між чинниками виробництва та реальним ВВП, або сукупною пропозицією:

Y=F(L,К,Т), (3.4)

де Y-- реальний ВВП, F - праця, K - капітал, Т-- технологічний процес, F(L,К,Т) -- виробнича функція.

Рис. 3.4 Короткострокова крива сукупної пропозиції

Причинами додатної залежності можуть бути: 1) неправильні уявлення економічних суб'єктів про рівень цін; 2) жорстка фіксованість заробітної плати. Заробітна плата змінюється дуже повільно. А це означає, що за низького рівня цін на товари виробництво стає невигідним і сприяє зменшенню обсягу пропонованих товарів і послуг; 3) негнучкість цін. Ціни змінюються повільно, тому вони є жорсткими в короткостроковому періоді.

Ціновими чинниками сукупної пропозиції є зміни:

* відсоткової ставки;

* рівня цін.

До нецінових чинників сукупної пропозиції належать зміни:

* цін на ресурси;

* у продуктивності праці;

* податків з підприємств та субсидій.

Якщо змінюються нецінові чинники, змінюються й середні витрати. Залежність між ними є оберненою.

Кейнсіанську модель сукупного попиту та сукупної пропозиції використовують для аналізу короткострокових коливань в економіці (рис. 3.5). Вона ґрунтується на таких припущеннях: а) неповна зайнятість в економіці; б) жорсткість номінальної заробітної плати та цін на товари.

Рис. 3.5 Кейнсіанська модель “AD-AS”

При збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції в короткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск, при зменшенні - бути меншим за потенційний. Рівень цін впливає на обсяг виробництва, а обсяг виробництва, у свою чергу, - на рівень цін.

Класична модель розглядає економіку в довгостроковому періоді (рис. 3.6).

Рис. 3.6 Класична модель “AD-AS”

Обсяг продукції в довгостроковому періоді залежить від наявних в економіці величин праці, капіталу та технології. Обсяг пропозиції (реальна змінна) не залежить від загального рівня цін (номінальна змінна), і тому довгострокова крива сукупної пропозиції є вертикальною в точці потенційного ВВП. [3]

3.3 Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції і повна зайнятість ресурсів

Перетин кривих сукупного попиту АD та довгострокової кривої сукупної пропозиції (рис. 3.7.) визначає рівноважний обсяг випуску та рівноважний рівень цін. Коли економіка досягає довгострокової рівноваги, уявлення людей, заробітна плата і ціни змінюються так, щоб короткострокова крива сукупної пропозиції також пройшла через цю точку. Отже, в точці А має місце подвійна рівновага. [10]

Рис. 3.7 Довгострокова рівновага

Шоки попиту - різка зміна АD, різкі коливання споживчого та інвестиційного попиту, зміна пропозиції грошей. Скорочення сукупного попиту в короткостроковому періоді зміщує короткострокову криву сукупного попиту ліворуч. Точка рівноваги зсувається з точки А в точку В, обсяг виробництва зменшується, рівень цін знижується. Падіння рівня виробництва свідчить про те, що в економіці почався спад. Зростає безробіття. Зменшуються доходи (рис. 3.8).

Держава може здійснити такі заходи для збільшення сукупного попиту: а) збільшення державних закупівель; б) зменшення податків; в) зростання пропозиції грошей. Це призведе до збільшення попиту на товари та послуги за кожного даного рівня цін і перемістить криву АD праворуч.

Рис. 3.8 Шок сукупного попиту

Без втручання держави в довгостроковому періоді економіка може самостійно вийти зі спаду. З часом уявлення людей, заробітна плата і ціни узгодяться і крива сукупної пропозиції переміститься праворуч. Нова крива сукупного попиту перетне довгострокову криву сукупної пропозиції в точці С. Рівень цін впаде до Р3, а виробництво повернеться до свого потенційного рівня Yр (рис.3.9.).

Рис. 3.9 Пристосування до шоку сукупного попиту

Шоки пропозиції - це різка зміна сукупної пропозиції: зміна цін на нафту, стихійні лиха, зміни в законодавстві тощо.

Зі зменшенням сукупної пропозиції в результаті зростання середніх витрат виробництва короткострокова крива сукупної пропозиції зсувається ліворуч. Обсяг виробництва падає (стагнація), рівень цін зростає (інфляція). В економіці спостерігається стагфляція (рис. 3.10). [6]

Рис. 3.10 Шок сукупної пропозиції

Економіка може вийти зі спаду самостійно, без втручання держави, після зміни уявлень людей, заробітної плати та цін. Низький рівень виробництва і високий рівень безробіття приведуть поступово до зниження витрат виробництва та зростання обсягів продукції.

З часом крива сукупної пропозиції повернеться в положення АS1, рівень цін знизиться і виробництво наблизиться до потенційного рівня. Економіка повернеться до точки А, в якій крива сукупного попиту перетинає довгострокову криву сукупної пропозиції (рис. 3.11).

Рис. 3.11 Пристосування до шоку сукупної пропозиції

За зменшення сукупної пропозиції держава може вплинути на чинники, які визначають криву сукупного попиту, для зсуву з АD1 в АD2. Економіка переміститься з точки А в точку С. Така політика підтримує рівень виробництва в короткостроковому періоді, але рівень цін поступово підвищується з Р1 в Р3.[6

ВИСНОВКИ

Ринок є механізмом взаємодії основних мікроекономічних суб'єктів - споживачів і фірм, завдяки якому відбувається реалізація господарських рішень та їх оптимізація.

Основними ринковими змінними є попит, пропозиція та ціна, які формують ринковий механізм саморегулювання.

Перевищення пропозиції над попитом викликає зниження ціни (зона виробництва), а перевищення попиту над пропозиціями - підвищення ціни (зона дефіциту).

І в першому, і в другому випадку ринковий механізм скорегує нерівновагі ціни, роблячи на них тиск як зверху, так і знизу, вирівняє положення й установить рівноважну ціну.

Ринкова ціна є складною функцією попиту і пропонування.

Водночас попит і пропозиція виступають як функції ціни.

Попит - це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару.

Обсяг попиту - це конкретна кількість товару, яку покупці бажають і можуть купити за деякий період часу за певного значення ціни.

Пропозиція -- характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації її на ринку за певними цінами.

Об'єм, величина пропозиції -- це кількість продукту (товару, послуг), яка продавець (виробник) бажає, може і здатний у відповідності з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.

Закон попиту твердить, що між ціною і обсягом попиту існує обернений зв'язок .

Закон пропозиції полягає у тому, що між ціною і обсягом пропонування існує прямий зв'язок.

Для виміру величини зміни попиту та пропозиції використовується поняття еластичності як міри реагування одну перемінної на зміну іншої.

Також існує індивідуальний попит - попит конкретного споживача; це відповідній кожній даній ціні обсяг благ, котрий той або інший споживач хотів би купити на ринку; та індивідуальна пропозиція - пропозиція, з якою на ринок виходить окремий продавець.

Модель “сукупний попит - сукупна пропозиція” - базова модель макроекономічної рівноваги, за допомогою якої можна описати різні варіанти економічної політики держави.

На горизонтальній осі відкладається реальний ВВП, або сукупний випуск, або дохід домогосподарств, фірм, уряду та сектору закордон. На вертикальній осі відкладається сукупний рівень цін в економіці.

Збої в механізмі ціноутворення породжують явище дефіциту, кризи надвиробництва, інфляції, дисбалансу структури економіки й інших негативних явищ, що знижують купівельну спроможність і відбиваються на бюджеті держави. Урядове втручання в ринкове ціноутворення, відхилення цін від рівноважних призводить до розбалансування ринку. Запровадження податків чи надання субсидій ведуть до зміни параметрів рівноваги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРИ

Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І. Мікроекономіка і макроекономіка. Київ: Основи, 1998, 518 с.

Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М., Реверчук С.К. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. Київ: Видавничий дім "Альтернативи", 2001, 608 с.

Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроекономіка, Питер, 2000

Воробйов Є.М., Гриценко А.А., Лісовицький В.М., Соболєв В.М. Економічна теорія. Харків, Київ: ТОВ "Карвін", 2003, 704 с.

За ред. В.Д. Базилевича. Історія економічних учень. Київ: Знання, 2004, 1300 с.

Малиш Н.А. Макроекономіка, Київ: МАУП, 2004 , 184 с.

Манків Г.Н. Макроекономіка. Київ: Основи, 2000, 588 с.

Мочерний С.В. Економічна теорія. Київ: Видавничий центр "Академія", 2001, 656 с.