Оцінка вартості майна підприємства

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра обліку і фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економічний аналіз»

на тему: «Оцінка вартості майна підприємства»

Керівник роботи:

к.е.н., доцент

С. В. Шубіна

Студент факультету

банківської справи,

обліку і фінансів,

IV курсу, групи 46 - Ф,

спеціальності 6.050100

«Фінанси» Є. В. Кукота

Харків - 2009

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ОЦІНКА ВАРТОСТІ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Об'єктивна оцінка вартості майна підприємства як необхідна складова ринкових відносин

1.2 Види вартості підприємства

1.3 Методи оцінки майна підприємства

РОЗДІЛ II ОЦІНКА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Комплексний аналіз стану ВАТ «Сільпромекспорт»

2.2.Оцінка оборотності активів та аналіз ефективності використання майна підприємства

2.3.Визначення типу фінансової стійкості ВАТ “Сільпромекспорт”

РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВ

3.1. Ринковий підхід до оцінки вартості майна підприємств

3.2. Вартість майна підприємства та вибір методів його оцінки

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В останні роки в економіці України відбулися великі зміни, обумовлені досягненням Україною економічної незалежності та розбудови ринкової економіки.

Темою цієї курсової роботи є «Оцінка вартості майна підприємства». Дана тема є актуальною для сьогодення України, тому що початок широкомасштабних процесів приватизації, акцінування, зростання кількості приватних фірм, розширення контактів з іноземними партнерами - все це потребує найскорішого оволодіння сучасними методами оцінки фінансової діяльності.

Тому дослідження питань організації праці з аналізу витрат на оплату праці у складі собівартості продукції набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень.

Визначення вартості фірми не може обмежуватися оцінкою її нерухомості й інших активів. У переважній більшості випадків завод або фабрику купують не для того, щоб її закрити, а майно продати вроздріб, хоча й такий варіант не виключений. Швидше за все подібна покупка обумовлена наміром випускати продукцію й отримувати прибуток. Тому необхідно комплексна оцінка вартості всіх активів підприємства з урахуванням одержання майбутнього прибутку, а також оцінка ряду факторів, як "гарне ім'я" фірми, торговельна марка, місце її розташування, володіння новими технологіями, ліцензіями, наявність кваліфікаційних кадрів і т.ін. Оцінка всіх цих елементів в економічних термінах, прийнятих на Заході, називається оцінкою бізнесу, пов'язаного з даною фірмою.

Саме тому об'єктом дослідження даної роботи є оцінка вартості майна підприємства, предметом фінансовий стан підприємства ВАТ "Сільпромекспорт".

Метою дослідження даної курсової роботи є дослідження та аналіз методів оцінки вартості майна, фінансової стійкості пдприємства, та факторів управління фінансовим станом підприємства.

Основними завданнями є:

ознайомлення з теоретичними основами підприємства;

здійснення аналізу фінансової стійкості на даному підприємстві;

розроблення заходів підвищення фінансової стійкості підприємства.

Для досягнення мети вирішено такі завдання :

досліджено необхідність обєктивної оцінки вартості підприємства;

наведено повний аналіз фінансового та майнового стану підприємства ВАТ "Сільпромекспорт";

обґрунтовано розрахунок прогнозних показників діяльності даного підприємства.

У даній роботі дані деякі пропозиції, які дозволять покращити процес оцінки майна на підприємствах.

РОЗДІЛ І. ОЦІНКА ВАРТОСТІ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Об'єктивна оцінка вартості майна підприємства як необхідна складова ринкових відносин

В умовах ринкової економіки об'єктивна оцінка вартості майна підприємств необхідна для здійснення ряду цивільно-правових актів: купівлі-продажу, оренди, застави, страхування та іншого. До складу оцінюваного майна підприємства входять такі складові:

основні фонди;

оборотні кошти;

права на володіння земельною ділянкою;

товарний знак підприємства, ліцензії, патенти, авторські права та інші нематеріальні активи;

фінансові пасиви.

Для оцінки майна підприємства використовується наступна інформація: фінансова звітність підприємства, бізнес-план, договори про постачання і реалізацію готової продукції, акти інвентаризації майна підприємства, орендні договори, перелік працівників підприємства, організаційна і технологічна структура підприємства, дані про ліцензії, заставні угоди, характеристику управлінського персоналу, патенти, авторські права, установчі документи, дані про виробничу потужність підприємства.

Також при оцінці майна підприємства використовуються методи опитування персоналу та інших осіб, які мають відношення до даного підприємства, що дає змогу отримати незадокументовану інформацію. Звіт о проведенні оцінки вартості підприємства включає такі розділи:

Підстава на якій робиться оцінка.

Формулювання мети і виду оцінки.

Визначення періоду оцінки.

Загальна характеристика підприємства.

Джерела інформації.

Обґрунтування методів оцінки і їхній опис.

Опис фінансово-економічного стану.

Опис обмежуючих факторів і корекція показників.

Розрахунок оцінки вартості підприємства.

Висновок з проведеної роботи.

Існують такі принципи оцінки вартості майна підприємства: принцип майбутніх переваг, коли передбачення майбутньої прибутковості підприємства визначає його ціну на даний момент; принцип заміщення, який полягає в тому, що вартість підприємства визначається вартістю іншого аналогічного підприємства, здатного замінити дане підприємство; принцип більшої продуктивності, який зводиться до того, що при оцінці вартості підприємства враховуються фактичні показники продуктивності праці, фондовіддачі та їх динаміка; принцип мінливості який припускає облік соціальних, економічних, політичних, екологічних, географічних та ін. факторів, що впливають на вартість підприємства. Використання даних принципів дозволяє більш чітко визначити вартість майна підприємства. Також існує три підходи що до оцінки вартості майна підприємства:

майновий підхід;

дохідний підхід;

порівняльний чи ринковий підхід.

Вибір методу оцінки залежить від поставленої мети. За результатами оцінки, отриманими шляхом використання різних методів, визначаються переваги і недоліки кожного з них, а самі методи порівнюються за наступними критеріями:

можливість відбити дійсні наміри продавця і покупця;

якість інформації, на основі якої виробляється аналіз;

здатність методів враховувати кон'юнктурні коливання і вартість грошей.

Цим критеріям найбільше відповідають методи, засновані на оцінці прибутковості підприємства. Але в Українській практиці оцінки об'єктів нерухомості віддається перевага майновому підходу, на другому місці методи, засновані на оцінці прибутковості підприємств, на третьому - методи порівняльного аналізу ринкових продаж.

1.2 Види вартості підприємства

Мета оцінки обумовлює вид вартості, що потрібно визначити. Метою оцінки може бути визначення ринкової вартості підприємства, визначення вартості об'єкта приватизації, визначення ліквідаційної вартості підприємства-банкрута і т.ін. При оподатковуванні, даруванні, спадкуванні, кредитуванні і продажі майна підприємства найчастіше визначається обґрунтована ринкова вартість підприємства. Покупця даного підприємства цікавить, як правило, його інвестиційна вартість. Найбільш розповсюдженим видом вартості є обґрунтована ринкова вартість підприємства - це його найбільш ймовірна ціна, за яку воно може бути продане на дату оцінки. Дана вартість може бути виражена як сума в грошових одиницях або як інтервал, у межах якого з досить високою імовірністю знаходяться її значення. При розрахунку обґрунтованої ринкової вартості і ринкової вартості підприємства використовується принцип найкращого і найбільш ефективного його використання.

Інвестиційна вартість - вартість підприємства для одного конкретного покупця. Вона відрізняється від обґрунтованої ринкової вартості розходженнями в прогнозах оцінки майбутньої прибутковості, ступенем ризику, ставками оподатковування та ін. При визначенні інвестиційної вартості підприємства розраховують також і обґрунтовану ринкову вартість, щоб полегшити інвестору ухвалення остаточного рішення. Як правило, інвестиційна вартість підприємства вище обґрунтованої ринкової вартості.

Внутрішня (фундаментальна) вартість підприємства являє собою аналітичну оцінку вартості підприємства яка заснована на глибокому аналізі існуючого фінансового й економічного стану підприємства і залежить від об'єктивного аналітичного висновку незалежного експерта-оцінювача, а не від цілей конкретного інвестора, як при визначенні інвестиційної вартості. На величину внутрішньої вартості підприємства впливають наступні показники:

вартість активів підприємства;

прогнози ймовірного майбутнього прибутку підприємства;

очікувані в майбутньому темпи росту чистого доходу підприємства.

Розрахунок даних показників здійснюється в процесі так званого фундаментального аналізу, коли визначається найважливіший показник - очікуваний чистий дохід підприємства й аналізуються структура капіталу, якість керування, кваліфікація робітників і інші фактори. Аналіз цих факторів дозволяє визначити внутрішню вартість підприємства. Якщо з'ясовується, що ринкова вартість акцій підприємства нижче рівня її внутрішньої вартості, експерт-оцінювач робить висновок про те, що дані акції вигідно купувати. Якщо ринкова вартість акцій вище передбачуваної внутрішньої вартості акцій, ці акції варто продавати.

Вартість діючого підприємства - це вартість функціонуючого підприємства, що має власні товарно-матеріальні запаси, активи, постійну робочу силу, що здійснює господарські операції і не знаходиться під загрозою банкрутства.

Ліквідаційна вартість - це чиста сума коштів, яку власник підприємства може одержати при ліквідації даного підприємства.

Балансова або бухгалтерська вартість підприємства визначається за балансовим звітом підприємства як сума його активів, за винятком накопиченого зносу, а також сум короткострокових і довгострокових зобов'язань підприємства. При визначенні балансової вартості підприємства основні фонди оцінюються з урахуванням останньої переоцінки за винятком зносу. Зобов'язання оцінюються по номінальній вартості з урахуванням умов кредитних договорів.

Поточна вартість підприємства - це балансова вартість підприємства з урахуванням переоцінки активів на дату оцінки вартості. При визначенні поточної вартості об'єкта необхідна наявність повного пакета проектно-кошторисної документації.

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною (відбудовною) вартістю об'єкта основних коштів і сумою нарахованого зношування.

1.3 Методи оцінки майна підприємства

Методи оцінки майна підприємства поділяються на дві групи:

методи засновані на оцінці активів;

методи засновані на оцінці доходів.

До методів, заснованим на оцінці активів, відносяться:

метод заміщення;

метод балансової вартості;

метод скоректованої балансової вартості;

метод ліквідаційної вартості.

Метод заміщення дозволяє одержати відповідь на питання: скільки коштів буде потрібно для того, щоб зараз почати такий же бізнес і досягти аналогічного положення на ринку? Метод містить у собі визначення економічної вартості майна підприємства шляхом установлення вартості заміщення оцінюваної власності з урахуванням виправлень на її фізичний і моральний знос. Чиста вартість заміщення активів (ЧСЗ) визначається по формулі

ЧСЗ= Ца-Иф-Зм, (1.1)

де Ца - поточна ціна аналогічних активів на ринку;

Иф - фізичний знос;

Зм - моральний знос.

Метод заміщення більш реалістичний, ніж метод балансової вартості, тому що базується на поточній вартості активів і тому в більшому ступені придатний для оцінки підприємств в умовах інфляції.

Метод балансової вартості. базується на оцінці потенціалу підприємства, накопиченого в минулому. Чиста балансова вартість підприємства розраховується по формулі:

ЧБС= А-И-0, (1.2)

де ЧБС - чиста балансова вартість підприємства;

А - активи;

И - усі види зносу активів;

О - зобов'язання підприємства (кредити, позики, розрахунки).

Цей метод дозволяє швидко, просто й ефективно установити, якими активами фактично розполагає підприємство за умови правильної облікової політики. Однак варто мати на увазі, що він базується на даних про активи за цінами їхнього придбання, що непридатні, якщо вартість підприємства визначається в умовах високої інфляції, оскільки вартість матеріальних активів виявляється заниженою.

Метод скоректованої балансової вартості на відміну від попереднього методу враховує величину переоцінки фондів підприємства:

СЧБС =А-И+П-О, (1.3)

де СЧБС - скоректована чиста балансова вартість підприємства;

П - величина переоцінки фондів підприємства.

А - активи;

И - усі види зносу активів;

О - зобов'язання підприємства (кредити, позики, розрахунки).

Для стабільно працюючих підприємств скоректована чиста балансова вартість досить надійно відбиває нижню границю його ціни. Але головний недолік методів оцінки активів по балансовій і скоректованій балансовій вартості полягає в тім, що вони не відбивають прибуток, що одержує і може одержати підприємство в майбутньому від використання своїх активів. Тому, якщо як критерій оцінки застосовувати тільки балансову чи скоректовану балансову вартість, не виключено, що підприємство, що має великий обсяг чистих активів, буде оцінено вище, але приносити істотно менший прибуток і навіть бути збитковим і навпаки.

Ліквідаційна вартість показує, скільки залишиться коштів після ліквідації підприємства, продажу його активів і виплати боргів.

Метод ліквідаційної вартості використовується:

при банкрутстві і ліквідації підприємства;

при оцінці заявок на покупку підприємства;

при експертизі програм реорганізації підприємства;

при санації підприємства без судового розгляду;

при виробленні плану погашення боргів підприємства-боржника.

Як відомо, ліквідаційна вартість менше скоректованої балансової вартості на величину ліквідаційних витрат, що включають комісійні при продажі бізнесу, на величину витрат, зв'язаних з реалізацією товарних запасів, збором дебіторської заборгованості, звільненням персоналу й ін. Ліквідаційна вартість використовується, коли бізнес не приносить доходу та не має перспектив розвитку. Таким чином, ліквідаційна вартість визначає мінімальну ціну підприємства при його продажі.

До методів, заснованим на оцінці доходів підприємств, відносять:

метод капіталізації доходу;

метод розрахунку періоду окупності;

метод дисконтування грошових потоків.

Метод капіталізації доходу полягає у визначенні величини щорічних чистих доходів підприємства. При розрахунку чистого доходу важливо правильно вибрати період часу, за який робляться розрахунки. Можна використовувати дані про доходи за кілька періодів у минулому і прогнози на найближче майбутнє. Наступний важливий момент - вибір способу розрахунку чистого доходу, найпростіший - розрахунок середньоарифметичної величини. Іншим складним моментом у цьому методі є визначення капіталізації мультиплікатора - процедура перекладу потоку доходів у показник поточної вартості для даного об'єкта шляхом розподілу показника доходів на фактор, називаний нормою капіталізації. Під нормою капіталізації розуміється дільник, використовуваний для перекладу визначеного потоку чистого доходу в індикатор поточної вартості підприємства. Ринкова ціна підприємства на основі цього методу визначається в такий спосіб:

Ринкова ц.п. = Середній чистий дохід / Норма капіталізації

Величина ставки чи мультиплікатора норми капіталізації залежить від стійкості доходу підприємства. Якщо підприємство має стійке зростання прибутку, вибирається більш низька норма капіталізації, що приводить до збільшення ринкової ціни підприємства. При нестабільних прибутках підприємства норму капіталізації збільшують. Але в будь-якому випадку її рівень не може бути нижче середньої величини позичкового відсотка. Головне достоїнство методу капіталізації прибутку в тім, що він відбиває потенціал чистого доходу, що може принести бізнес.

Метод розрахунку періоду окупності також дозволяє оцінити вартість підприємства на базі чистих доходів. У цьому методі прогнозується грошовий потік і розраховується кількість років, необхідних для того, щоб інвестиції окупалися для підприємства чи для інвестора.

Визначення ринкової ціни підприємства методом розрахунку періоду окупності особливо зручно для умов підвищеного ризику, у тому числі інфляційного. Однак цей метод дозволяє врахувати лише грошовий дохід, що буде одержувати підприємство не за повний період експлуатації, тобто не враховуються доходи останніх періодів, унаслідок чого ринкова ціна підприємства може бути визначена невірно. Тому, якщо при визначенні ринкової ціни керуватися періодом окупності, то більш привабливі інвестиції в те підприємство в якому строк окупності коротше. Однак, якщо врахувати доходи за весь період, то інвестування засобів у підприємство з більшим строком окупності та більшим прибутком більш вигідно.

Метод дисконтування грошових потоків включає наступні етапи:

прогнозування майбутніх грошових потоків;

визначення відповідної ставки, що дисконтує;

дисконтування майбутніх грошових потоків;

перебування суми дисконтованих грошових потоків для визначення чистої поточної вартості.

Найбільш складним і відповідальним моментом в оцінці підприємства цим методом є складання прогнозу доходів підприємства на найближчі 3-5 років. Прогноз доходів і величина дисконту в значній мірі залежать від ризику, з яким зіштовхнеться підприємство на ринку, причому в даному випадку під ризиком розуміється ступінь імовірності одержання очікуваних майбутніх доходів. Існує два основних способи обліку ризику в аналізі майбутніх доходів: перший спосіб полягає в зменшенні величини очікуваної рентабельності, але більш широко використовується другий спосіб, що складається у варіюванні ставки дисконтування майбутнього обсягу доходу. Однак при будь-якому способі головне правило полягає в тому, що при заданому рівні очікуваної рентабельності підприємство, що ризикує менше, має більш високу поточну вартість, чим те, що ризикує більше. Наступне важливе питання при оцінці підприємства даним методом пов'язане з вибором ставки дисконтування. Під нормою дисконту розуміється очікувана норма рентабельності на альтернативні інвестиційні можливості з аналогічним рівнем ризику. При розрахунку ставки дисконту визначається середньозважена ставка дисконту для власного і позикового капіталу, тобто розраховується ціна капіталу підприємства. Оскільки інфляція збільшує ризик, дисконтна ставка в інфляційній економіці росте. Після того як готовий прогноз майбутніх доходів підприємства і визначена ставка дисконту, можна переходити до дисконтування майбутніх грошових потоків. Підсумком розрахунку суми дисконтованих грошових потоків є визначення чистої поточної вартості, що показує економічну вигоду інвестора з обліком того, що інвестиції він здійснює сьогодні, а доходи буде одержувати в майбутньому. Так чим вище чиста поточна вартість, тим вигідніше інвестиції, отже, вище фінансова стійкість підприємства і його ціна. Метод оцінки за допомогою дисконтированных грошових потоків дозволяє оцінити майбутню прибутковість підприємства, врахувати ризик інвестицій і можливі темпи росту інфляції. Тому цей метод застосовують для визначення ринкової ціни підприємств. Однак, якщо темпи росту інфляції не піддаються прогнозуванню, застосування цього методу обмежено.

РОЗДІ ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Комплексний аналіз стану ВАТ «Сільпромекспорт»

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є відкрите акціонерне товариство “Сільпромекспорт”. Місцезнаходження якого: м.Харків, вул.Київська 3/1, к.7.

Товариство є юридичною особою, діє на основі повного господарського розрахунку, має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в банках, круглу печатку, кутовий штамп та інші штампи, фірмові бланки, емблему, товарний знак та інші реквізити, встановлені для підприємств. Сфера діяльності підприємства - виробництво та торгівля сільськогосподарською продукцією.

Метою діяльності товариства є: задоволення попиту населення, підприємств і установ будь-яких форм власності товарами народного споживання, устаткуванням, харчовими продуктами, сировиною, послугами та іншим.

Предметом діяльності є: виробництво, закупівля, зберігання, переробка, реалізація сільськогосподарської продукції та устаткування; надання послуг: виробничих, побутових, автосервісних, складських, консультаційних, інформаційних, посередницьких, управлінських, облікових та ін., як в країні так і за межами; розробка, виробництво та реалізація товарів народного споживання, товарів виробничо-технічного призначення; торгівля продовольчими та непродовольчими товарами. Органами управління ТОВ «Сільпромекспорт» є : загальні збори, спостережна рада, дирекція, генеральний директор, ревізійна комісія.

Джерелом інформації що до фінансового стану підприємства є бухгалтерська звітність. Суб'єктами аналізу виступають зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До основної групи користувачів відносяться кредитори, постачальники, клієнти, власники засобів підприємства, податкові органи, персонал підприємства і керівництво. Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію за всоїми інтересами. Так, власникам необхідно визначити збільшення чи зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів; кредиторам та постачальникам - доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення; потенційним власникам-вигідність вкладення в підприємство своїх капіталів і т.д. Слід зазначити,що тільки керівництво підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей управління.

Стійкість підприємства в значній мірі залежить від доцільності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування величина активів, і їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне представлення про якісні зміни у структурі засобів можна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їхніх джерел . Необхідність і доцільність вертикального аналізу в тім, що перехід до відносних показників дозволяє не тільки проводити порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, але і деякою мірою згладжувати негативний вплив інфляційних процесів. Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства потрібно згрупувати статті балансу в окремі специфічні групи за ознакою ліквідності і терміновістю зобов'язань. На основі агрегованого балансу здійснюється аналіз структури майна підприємства наведений у додатку З

В додатках Й та К представлена структура «вертикальний аналіз» агрегованого балансу ВАТ “ Сільпромекспорт “ за 3 і 4 квартал 2008 року.

З даних, отриманих у додатку К, видно, що за 3 квартал 2008 року структура активу балансу підприємства покращилася. Збільшилося майно балансу, що було обумовлено ростом усіх статей активу балансу. Ці позитивні зміни свідчать про поліпшення фінансового становища фірми.

Розглядаючи динаміку необоротних активів підприємства можна сказати, що спостерігається їх значне зростання у третьому кварталі по відношенню до значення на початок року. У вартісному вигляді приріст складає 1093,6 тис.грн., питома вага необоротних активів у труктурі балансу за відповідний період зросла на 5,65% за рахунок придбання додаткових основних засобів та збільшення обсягів довгострокових фінансових інвестицій і становить 28,65%.

Одночасно із зростанням даного показника на 2160,2 тис.грн, спостерігається скорочення його частки в активі балансу на 5,66%. Дебіторська заборгованість значно зросла, але її частка в структурі майна підприємства знизилася. У складі поточних активів при загальному скороченні частки дебіторської заборгованості на 5,66% (76,98% - 71,32%) звертає на себе увага її ріст, питома вага якої під кінець року в структурі сукупних активів збільшилася на 360,3 тис. грн., що одночасно супроводжувалося скороченням питомої ваги в структурі активу балансу з74,60% - до38,76%.

Найбільший приріст у питомій вазі має готова продукція. Це також служить позитивним показником і свідчить про те, що фірма вкладає свої ресурси в найбільш ліквідні активи. Не зовсім сприятливі тенденції для підприємства можна виявити при здійсненні аналізу пасиву балансу. Зокрема співвідношення власного і позикового капіталів говорить про залежність підприємства від кредиторів. Власний капітал на початку 2008 року в 14 разів менше позикового капіталу, що говорить про фінансову нестійкість підприємства. Нажаль ситуація не покращилась і наприкінці 3 кварталу.

Значення кредиторської заборгованості значно зменшилося(8,05%), а в 3-м кварталі склала 1,76 % . Проаналізуємо статті балансу за 4 квартал 2008 року і порівняємо їх з показниками 3 кварталу.

Тенденція зростання активів підприємства спостерігається і в наступному- 4 кварталі, але у порівнянні з попереднім відбулися значні зміни у структурі статей активу та пасиву балансу.

З даних, отриманих у додатку К, видно, що в порівнянні з попереднім 3-м кварталом значно зменшилася вартість необоротних активів на 938,2 тис. грн. і на звітну дату склала 695,30ти . грн.

Позитивним моментом є збільшення обсягу та частки оборотних активів на 22,68%(на 6833,7 тис. грн.).

Разом з тим виріс показник “Виробничі запаси”, що свідчить про збільшення їх на 62,2 тис.грн. Питома вага дебіторської заборгованості також виросла в два рази з 38,72 - по 76,76%. Аналізуючи статтю “Готова продукція”, бачимо, що її обсяг на кінець 4- го кварталу в порівнянні з 3-м збільшився і становить 1937,20 тис.грн., але ця тенденція супроводжувалася зменшенням їх питомої ваги в загальні й структурі активу балансу на 22,01%.

Процентна частка власного капіталу в 4-м кварталі в порівнянні з показником на початок року збільшилася на 6, 62%, а процентна частка позикового капіталу знизилася на 6,62%. Кредиторська заборгованість зросла на 2692,7 тис.грн.

Найбільш вагому частину в структурі пасиву балансу займають “Інші зобов'язання” - 48%, вони зросли приблизно в 1,5 рази.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що майнове положення ВАТ ”Сільпромекспорт” погіршилося, виросла стаття “Нерозподілений прибуток (збиток)” та “Короткострокові кредити банків”. Це спричинило зменшення обсягу власного капіталу, але збільшення його частки в пасиві балансу.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові аналітичної таблиці, у якій абсолютні показники доповнюються відносними темпами росту або зниження.

У додатках Й та З представлений горизонтальний аналіз агрегованого балансу ВАТ «Сільпромекспорт» за 3 і 4 квартали 2008 року.

Майно балансу в 3-м кварталі в порівнянні з даними на початок поточного року збільшилося більш ніж у два рази, що є позитивним моментом. Найбільший темп росту має стаття “Готова продукція”. Темп приросту даного показника на звітну дату склав 3055,86%. Дебіторська заборгованість зросла в 4 рази. На другому місці по темпам росту витрати майбутніх періодів.

Власний капітал, у третьому кварталі зменшився на 13,7 тис. грн. (0,06% ), а позиковий капітал збільшився майже у 2 рази, що говорить про низький рівень автономії підприємства.

Найбільшу питому вагу мають поточні зобов'язання підприємства, причому на кінець 3-го кварталу темп приросту даного показника склав 120,16%.

Розглянемо горизонтальний аналіз агрегованого балансу ВАТ «Сільпромекспорт» за 4-й квартал 2008 року.

З отриманих даних видно, що структура балансу в цілому покращилась. Активи балансу зросли на 9119,90 тис. грн., що спричинило підвищення темпів росту оборотних коштів у 571,75%, але виробничі запаси зросли на 62,2 тис. грн. Дебіторська заборгованість збільшилася більш ніж у 4 рази. Частка необоротних засобів скоротилася майже в 5 разів. Темп приросту необоротних активів уповільнився на 64%.

На кінець 4-го кварталу темп приросту статті “Поточні зобов'язання ” склав 339,77%. Темп росту кредиторської заборгованості в 4-му кварталі, у порівнянні з 3-м кварталом поточного року, зріс на 1400,15%.

За результатами проведеного аналізу можна зробити такі висновки:

постійне збільшення обсягів дебіторської заборгованості не дозволяє підприємству своєчасно розраховуватися за своїми борговими зобов'язаннями та отримувати можливий додатковий прибуток. Отже фінансове положення підприємства хитке і при такому високому відсотку може бути розцінене, як критичне;

вкладення підприємством коштів у швидколіквідні активи у вигляді готової продукції та виробничих запасів сприяє прискоренню оборотності капіталу;

більша частина коштів підприємства, що знаходиться в обороті, є позиковим капіталом, що свідчить про факт недостатньої кредитоспроможності підприємства.

підприємство використовує неправильну кредитну політику, що видно зі співвідношення власних і позикових засобів.

2.2 Оцінка оборотності активів та аналіз ефективності використання майна підприємства

Так фінансове положення підприємства знаходиться в залежності від того, наскільки швидко засоби, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші. У загальному випадку швидкість обороту активів підприємства розраховується за формулою:

Коа = В/Аср[4], (1.4)

де В - виручка від реалізації,

Аср - активи середні

Середня величина активів за даними балансу розраховується за формулою:

Аср = (Ан+Ак)/2, (1.5)

де Ан - активи на початок періоду

Ак - активи на кінець періоду.

Коа3 = 14836,5/(2476,6+5702,1)/2= 3,63 рази.

Коа4 = 20815/(2476,6+11596,5)/2 = 2,96 рази.

Далі визначається тривалість одного обороту в днях: По = 360/обертання активів, де оборотність активів чисельно дорівнює коефіцієнту оборотності поточних активів.

По3 = 360/3,63 = 99,17 днів.

По4 = 360/2,96 = 121,62 день.

За балансовими даними підприємства в 3 кварталі 2008 році середня тривалість обороту була 99,17 днів, а в 4 кварталі 2008 році середня тривалість обороту була 121,62 дня. Збільшення обороту активів дає підприємству можливість використовувати активи протягом більшого періоду збільшуючи корисний ефект від їх використання.

Виходячи з прийнятої фінансової стратегії, підприємство має можливість збільшувати чи зменшувати величину балансового прибутку за рахунок вибору того чи іншого способу оцінки майна, порядку його списання, установлення терміну використання і т.ін. Зрозуміло, що підприємство, раз вибравши той чи інший спосіб формування собівартості реалізованої продукції і прибутку, буде дотримуватись його протягом усього звітного періоду, а всі подальші зміни в обліковій політиці повинні мати вагомі підстави.

Так, результативність діяльності будь-якого підприємства може оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників.

Коефіцієнт рентабельності активів показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи.

Показник прибутку на вкладений капітал по ВАТ «Сільпромекспорт» склав у 3 кварталі 2009 року 6,06 грн., а в 4 кварталі того ж року 16,49грн. Це означає, що в 3 кварталі 2008 року кожна гривня власного принесла прибуток 6,06 грн. і 16,49 грн. відповідно.

Рентабельність реалізованої продукції - показує, який прибуток має підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. Зниження коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції може бути викликано змінами в структурі реалізації, зниження рентабельності виробів, що входять у реалізовану продукцію, та ін. На даному підприємстві цей коефіцієнт за 2 роки змінився майже в 2 рази і склав - 0,09 грн. у 3 кварталі 2008 року і -0,18 у кварталі 2008 року.

2.3 Визначення типу фінансової стійкості ВАТ “Сільпромекспорт”

Визначення типу фінансової стійкості буде проводитися двома методами: балансовим та методом розрахунку показників та коефіцієнтів фінансової стійкості.

Для розрахунку фінансової стійкості підприємства балансовим методом річні данні згрупуємо як наведено у додатку Й. Виходячи з цих даних можна визначити та спланувати рівень фінансової стійкості підприємства використовуючи додаток В.

Для розрахунку фінансової стійкості на короткострокову перспективу та довгострокову з вихідних даних агрегованого балансу будемо використовувати такий самий метод підстановок до балансових рівнянь приведених в додатку В.

При розрахунку перспективної фінансової стійкості на короткостроковий та довгостроковий період виконується такі умови балансової рівності:

ДЗ + З <або = Б + КЗ+ KК

ДЗ + З < або = Б + КЗ+ KК+ KД, відповідно.

Оскільки у досліджуваного підприємства немає довгострокової кредиторської заборгованості то ці два рівняння тотожні і у вартісному вигляді будуть мати такий вигляд:

10901,2<11855

З даного рівняння видно, що сума дебіторської заборгованості та запасів менша за кредиторську заборгованість та короткострокові кредити банків. Це означає, що оборотних активів підприємства виявляється недостатньо для покриття його кредиторської заборгованості і прострочених зобов'язань. У такій ситуації підприємство знаходиться на грані банкрутства. Для відновлення механізму фінансів необхідно пошукати можливості по забезпеченню підвищення ділової активності і рентабельності роботи підприємства.

Розрахунок фінансовової стійкості підприємства методом розрахунку показників та коефіцієнтів фінансової стійкості.

Найбільш істотними показниками, що характеризують платоспроможність підприємства, є показники ліквідності.

Виходячи з умови фінансової стійкості, відповідно до якого розмір власних джерел і довгострокових зобов'язань повинен бути достатній для покриття запасів, нормальним для даного коефіцієнта вважається бмеження - КВД = 1. Протягом терміну своєї діяльності підприємство не користувалося довгостроковими позиковими засобами. Тому у вартісному игляді коефіцієнт забезпеченості запасів власними і довгостроковими озиковими джерелами буде дорівнювати коефіцієнту забезпеченості запасів власними джерелами формування засобів.

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними, довгостроковими і ороткостроковими позиковими джерелами найбільш затребуваний за умови недостатності власного капіталу і довгострокових обов'язань для покриття запасів.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів - КП/В дорівнює відношенню величини зобов'язань підприємства до величини його власних засобів.

Значення коефіцієнта КП/В можна також визначити наступним чином:

КП/В1 = (1/-0,09)-1 = -12,1

КП/В2 = (1/-0,04)-1 = -26

КП/В3 = (1/-0,02)-1 = -51

Нормальне обмеження для коефіцієнта залежності - КП/В < або = 1.

З розрахунку даного коефіцієнту бачимо, що протягом трьох досліджуваних періодів значення показника є від'ємним і постійно знижується . Це означає, що у підприємства в обігу знаходиться більше позикових коштів ніж власних.

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів - КО/Н обчислюється розподілом оборотних активів на необоротні активи

КО/Н1 = 1906,5/569,6 = 3,35

КО/Н2 = 4066,7/1633,5 = 2,49

КО/Н3 =10900,4/695,3 = 15,68

Так з цих розрахунків можна сказати, що на кінець 2004 року співвідношення оборотних та необоротних коштів зросло. Це спричинено, насамперед, купівлею додаткових основних фондів.

Стійкість фінансового стану характеризує також і коефіцієнт маневрування, який дорівнює відношенню власних оборотних коштів підприємства до загальної величини джерел власних засобів.

Він показує, яка частина власних засобів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами.

Для характеристики структури джерел засобів підприємства можна використовувати також приватні показники структури окремих груп джерел,а саме:

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів - дорівнює відношенню величини довгострокових кредитів і позикових засобів до суми джерел власних засобів підприємства і довгострокових кредитів і позик. Він відбиває частку заборгованості підприємства в складі постійного капіталу.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу або коефіцієнт автономії визначає частку коштів власників підприємства в загальній, сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансове стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює 1 або 100%, це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Мінімальне значення показника повинно бути приблизно 60%, тобто, якщо частка власного капіталу менша, підприємство розглядається як ризикове. Так на нашому підприємстві даний показник набрав від'ємного значення і на кінець року становив -0,01. Отже це підприємство можна віднести до категорії ризикових підприємств.

Значення коефіцієнта критичної ліквідності вважається нормальним в діапазоні 0,7- 0,8. Якщо на початок 2008 року цей коефіцієнт дорівнював 0,69, що явно недостатньо, то на кінець поточного року даний коефіцієнт склав - 0,76, тобто підприємство на кінець 2008 року, за рахунок очікуваних надходжень від дебіторів, могло погасити 76 % короткострокових позик.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець звітного періоду дорівнює 0, - підприємство не володіє достатніми розмірами грошових коштів, у світовій же практиці вважається достатньо, якщо величина цього коефіцієнту складає 20-30%.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнта - їх сума дорівнює 1 або 100%. Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства.

Тому з наведених розрахунків характеризуючих фінансовий стан підприємства, його платоспроможність та ділову активність, можна зробити висновок, що дане підприємство знаходиться у передкризовому фінансовому стані та протягом 2007 року воно функціонувало із значними збитками і, що його подальше функціонування потребує професійного втручання тобто гарного плану. Даний план-проект повинен включати повний аналіз та оцінку показників діяльності підприємства за минулі роки і прогнозні показники та пропозиції стосовно розвитку підприємства.

Наступним етапом дослідження фінансової стійкості підприємства є планування фінансової стійкості на майбутній період. Для розрахунків використовується додаток М.

Так виходячи з цих даних можна сказати наступне:

1. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами формування запасів має тенденцію до зростання.

2. Коефіцієнт маневрування зберегає тенденцію до зниження і це означає, що у підприємства в прогнозному періоді так само як і в досліджуваному буде не вистачати мобільних грошових засобів для забезпечення своїх боргових зобов'язань.

3. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними, довгостроковими і короткостроковими позиковими джерелами поступово зменшує своє значення, тобто запаси підприємства зменшуються, внаслідок зменшення власного капіталу, відсутності довгострокових позикових коштів і недостатньої кількості короткострокових кредитів.

4. Коефіцієнт критичної ліквідності зменшився на 2%.

5. Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів так само має тенденцію до зниження.

РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Ринковий підхід до оцінки вартості майна підприємств

Так ринковий підхід, або як ще його називають «порівняльний», базується на пошуку підприємств, аналогічних аналізованому, котрі були недавно продані, тобто ринкова ціна яких відома та їх порівнянні. При визначенні ступеня порівнянності підприємств найбільш важливими є фактори, що найбільшою мірою визначають їхню ринкову ціну: фінансова стійкість, доходи підприємств, ціна активів, обсяг продажів, структура капіталу, і т.ін. Часто вибирають кілька підприємств, діяльність яких аналогічна даному підприємству.

Даний підхід містить у собі такі методи:

метод ринку капіталів, що базується на цінах, реально виплачених за акції подібних компаній на фондових ринках;

метод угод, заснований на цінах придбання аналогічних підприємств.

метод галузевих співвідношень, заснований на спеціальних формулах і цінових показниках, використовуваних в окремих галузях виробництва.

Так метод ринку капіталів заснований на ринкових цінах акцій підприємств, подібних з оцінюваним підприємством. Він діє за принципом заміщення, інвестор може інвестувати засоби або в подібну компанію, або в оцінювану. Тому дані про порівняні підприємства при використанні відповідних коректувань можуть послужити орієнтирами для визначення вартості оцінюваного підприємства. Перевага даного методу полягає у використанні фактичної інформації, а не прогнозних даних. Для реалізації цього методу необхідна достовірна і детальна фінансова і ринкова інформація з групи порівнянних підприємств. Так даний метод включає такі етапи:

Вибір підприємств-аналогів.

Фінансовий аналіз і зіставлення.

Вибір і обчислення оцінних коефіцієнтів.

Застосування коефіцієнтів до оцінюваного підприємства.

Внесення виправлень до підсумкової вартості підприємства.

Дуже важлива складова частина оцінки - аналіз фінансового стану підприємства. Система аналітичних показників і критеріїв порівняння, використовуваних при аналізі фінансового стану підприємства, так само як і методологія оцінки вартості підприємства в цілому, залежить від цілей і функцій оцінки. Так, при оцінці з метою оподатковування найбільш важливими аналітичними показниками є структура майна підприємства і рентабельність активів і продукції, при купівлі-продажі - платоспроможність підприємства, ліквідність активів, динаміка рентабельності, при реорганізації підприємства - ділова активність, структура капіталу. У ході проведення оцінки система аналізованих фінансових характеристик і послідовність процедур аналізу коректуються відповідно до мети і функцій оцінки. Аналітичні процедури вивчення рівня і динаміки показників фінансового положення підприємства при різних цілях і методах однакові. Це дозволяє використовувати типову схему фінансового аналізу з метою спрощення його організації і проведення. Вартість підприємства з метою його реорганізації чи купівлі-продажу ґрунтується переважно на прогнозних оцінках, тоді як для цілей оподатковування використовуються в основному дані про поточну діяльності підприємства. При аналізі прогнозних оцінок варто брати до уваги не тільки рівень фінансових показників на дату оцінки, але і їхню динаміку за визначений період, що передує даті оцінки.

Метод угод - заснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій порівняних підприємств чи аналізі цін придбання підприємств цілком.

Вибір порівнянних підприємств здійснюється, як і в методі ринку капіталу, виходячи з подібних підприємств по галузі, продукції, життєвому циклу, географії, розмірам, стратегії діяльності, фінансовим характеристикам та ін. Фінансовий аналіз і зіставлення показників здійснюються так само, як і при використанні методу ринку капіталів. Фінансовий аналіз необхідний для визначення порівнянного підприємства і прийнятного оцінюючого коефіцієнта. Вибір і обчислення оцінних коефіцієнтів через недолік даних про угоди обмежуються. Звичайно використовуються коефіцієнти Ціна/Чистий прибуток чи Ціна/Балансова вартість. Головна відмінність методу угод від методу ринку капіталів полягає в тім, що перший визначає рівень вартості контрольного пакета акцій, що дозволяє цілком керувати підприємством, тоді як другий визначає вартість підприємства на рівні неконтрольного пакета.

Метод галузевих співвідношень використовується для орієнтованих оцінок вартості підприємств. Досвід західних оцінних фірм свідчить:

машинобудівні підприємства - 1,5-2,5 від суми, чистий дохід+запаси.

рекламні агентства і бухгалтерські фірми продаються відповідно за 0,7 і 0,5 від річного виторгу;

ресторани і туристичні агентства - відповідно 0,25-0,5 і 0,04-0,1 від валової виручки;

страхові агентства - 1,0-2,0 від річних зборів;

підприємства роздрібної торгівлі - 0,75-1,5 від суми чистий доход + устаткування + запаси;

3.2 Вартість майна підприємства та вибір методів його оцінки

Одним із протиріч, характерних для української економіки на сьогодняшній день є необхідність об'єктивної оцінки вартості підприємства методами, що відповідають ринковій економіці, але з іншого боку постає відсутність необхідних умов для застосування цих методів на практиці. Крім того, відмітною рисою української економіки сьогодні є нестабільність. Ризики, з якими зіштовхуються вітчизняні підприємці, набагато перевищують середні величини, характерні для країн з розвитими ринковими відносинами. Також положення погіршують інфляційні процеси, що приводять до того, що та незначна інформація, яку можна одержати для оцінки підприємствавідбивається невірно. Інфляційні процеси мають таку дію на положення підприємства:

Зменшують вартість товарно-матеріальних витрат і витрат на амортизацію, що викликає, з одного боку, завищення прибутку, а з іншого боку - невиправдане заниження собівартості реалізованої продукції.

Приводять до домінування короткострокових інтересів підприємства, росту фонду споживання і зменшенню фонду нагромадження, т.к. підприємство прагне зберегти реальний рівень оплати праці, а це веде до "проїдання" оборотних коштів.

Занижують вартість майна підприємства.

Нагромадження грошей підприємствами для капітальних вкладень у результаті їх "ерозії" стає неможливим.

Заниження собівартості спричиняє неповне відшкодування реальної суми поточних витрат і виторгу підприємства

Відсотки за кредит в умовах інфляції ростуть, і одночасно посилюються умови його одержання.

Завищення фінансових результатів при заниженій вартості активів породжує необґрунтоване завищення показників рентабельності.

Так підбір підходу і методу оцінки вартості підприємства визначається метою і функцією оцінки, а також особливостями даного підприємства. Тому якщо оцінка здійснюється для оподатковування чи страхування, краще вибрати майновий підхід, заснований на оцінці вартості майна підприємства, а якщо для продажу - один з методів, заснованих на оцінці прибутковості підприємства, або методи, засновані на порівняльному підході. Також вибір методу оцінки підприємства залежить і від масштабів підприємства. Вибір методу також залежить і від функції оцінки, тобто від того, як ця оцінка буде використана: або для встановлення розміру часткою в товаристві з обмеженою відповідальністю, або для виконання судового рішення при ліквідації підприємства, або для обґрунтування застави, установлення вартості об'єкта приватизації і т.ін. Однак це не означає, що для оцінки вартості підприємства треба застосовувати лише один з обраних методів. Інші методи повинні використовуватися для підтвердження результатів, отриманих обраним методом. Метод оцінки скорегованої чистої балансової вартості найбільш придатний для визначення нижньої межі ціни діючого підприємства. У якості мінімальної границі ціни підприємства, що у доступному для огляду майбутньому найбільше ймовірно стане банкрутом, доцільно використовувати метод ліквідаційної вартості. В даний час корисним є проведення порівняльного аналізу ринкового положення різних підприємств. Основні елементи цього аналізу - дослідження ринків збуту і фінансового стану підприємства. Вартість чистих активів, особливо скорегована, досить багато говорить про прибутковість підприємства і є головним критерієм оцінки. Тому найбільш перспективними для оцінки вартості підприємства є методи, що базуються на чистих доходах.

За статистикою на українському ринку нерухомості дуже широкий розкид вартості нежилої нерухомості: від 25 до 500 дол. за 1 кв.м. Але більшість об'єктів нерухомості все-таки продається з ціною в діапазоні 50-70 дол. за 1 кв.м. Так на думку фахівців, ця величина відбиває ринкову вартість об'єктів. Крім того, нерухомість продається не нова і якщо навіть не враховувати моральний і функціональний знос, то фізичний знос присутній завжди. При чому витрати по утриманню й експлуатації нерухомості іноді стають порівнянні з її вартістю.

З іншої точки зору для того щоб оцінювати і порівнювати продані об'єкти, потрібно порівняти умови продажу хоча б по кількох факторах:

кількість покупців;

за які гроші продавався об'єкт (дійсні чи гроші замінники).

Зрозуміло, що такі умови можуть істотно вплинути на ціну підприємства, хоча експертна оцінка по процедурі її установлення врахувати ці фактори може тільки при використанні одного методу - аналогових продажів. Виходячи з усього вищесказаного можна зробити висновок: при оцінці вартості приватизованих об'єктів необхідно використовувати комплексний підхід, який базується на одночасному використанні трьох підходів до оцінки діючого підприємства - майнового, дохідного і порівняльного. Для визначення ціни рівноваги, при наявності відповідної інформаційної бази, оптимальним є метод ринкових продажів. Для оцінки вартості підприємств що можуть бути закриті, з боку пропозиції доцільно використовувати залишкову вартість. Для оцінки підприємств з боку попиту найбільшою мірою підходить метод капіталізації чистого доходу і метод дисконтування очікуваних чистих доходів.

ВИСНОВКИ

У нашій країні проблема оцінки підприємств як об'єкта купівлі-продажу виникла разом з початком процесу приватизації, у грудні 1990 року коли з'явилося тимчасове методичне положення по оцінці вартості майна підприємств і організацій, що підлягають викупу, продажу.

Головна мета господарюючого суб'єкта в сучасних умовах - одержання максимального прибутку, що неможливо без ефективного керування капіталом. Пошуки резервів для збільшення прибутковості підприємства становлять основне завдання керівника.

Відомо, що від ефективності керування фінансовими ресурсами й підприємством цілком і повністю залежить результат діяльності підприємства в цілому. Якщо справи на підприємстві йдуть самопливом, а стиль керування в нових ринкових умовах не міняється, то боротьба за виживання стає безперервною.

У першому розділі даної роботи була показана теоретична оцінка вартості майна тобто його фінансових ресурсів. Основним джерелом фінансових ресурсів діючих підприємств виступає виторг від реалізації продукції, послуг, робіт. У процесі перерозподілу виторгу окремі її частини приймають форму доходів і нагромаджень.

У главі другий, було досліджено діюче підприємство і його фінансове становище. У ході роботи було встановлено реальне положення справ на підприємстві; виявлені зміни у фінансовому стані й фактори, що викликали ці зміни.