Значення малих підприємств у розвитку економіки

Зміст

1. Дослідження тенденцій розвитку кредитних спилок в Україні та їх вплив на фінансове забезпечення суб'єктів малого підприємництва

1.1 Поняття кредитної спілки

1.2 Аналіз сучасного стану кредитних спіл6к в Україні

1.3 Стабілізація діяльності кредитних спілок

1.4 Оцінка проблемних КС

1.5 Розробка плану дій для нежиттєздатних КС

1.6 Режим стабілізації та за захисту депозитів

1.7 Доступ до ліквідності

1.8 Фінансування програм

1.9 Режим захисту депозитів

2. Значення малих підприємств у розвитку економіки

Перелік використаних джерел

1. Дослідження тенденції розвитку кредитних спілок в Україні та їх вплив на фінансове забезпечення суб'єктів малого підприємництва

1.1 Поняття кредитної спілки

Кредитна спілка - це неприбуткова громадська організація що діє на кооперативних засадах з метою соціального захисту своїх, членів, шляхом здійснення взаємокредитування за рахунок їх акумульованих заощаджень.

Неприбутковість кредитної, спілки полягає в тому, що вся її діяльність спрямована не на отримання прибутку, а на надання кредитних та ощадних послуг своїм членам. Кредитна спілка це форма самоорганізації людей які, об'єднавшись власними силами, створюють для самих себе можливість задоволення своїх потреб у фінансовій сфері. Кредитна спілка - це самоврядна демократична організація, в якій члени і лише члени визначають види послуг, які нею надаються, та встановлюють умови їх надання. Як свідчить міжнародна практика та власна історія України, кредитні спілки завжди виникали там і тоді, коли людям були необхідні певні фінансові послуги, але або їх не надавала жодна фінансова інституція в силу непривабливості даного сектору фінансового ринку з точки зору можливості отримання прибутку (комерційні банки в Україні сьогодні), або ж такі послуги пропонувалися на невигідних, часто грабіжницьких умовах, користуючись монополією та неможливістю іншим чином задовольнити свої потреби в дрібному кредитуванні, широким верствам населення (ломбарди в Україні сьогодні). Іншими словами, кредитні спілки - це. фінансовий механізм, завдяки якому люди шляхом кооперування своїх зусиль, ідей га коштів можуть отримати необхідні послуги значно дешевше, ніж в тому випадку коли кожний з них намагався би діяти самостійно. Зокрема, кредитні спілки визначаються наступними ознаками:

1. Кредитна спілка завжди створюється і діє на базі певної монолітної спільноти людей, які об'єднані відповідно до їх інтересів, спільної діяльності або компактного місця проживання. Така спільнота виступає в якості поля членства для своєї кредитної спілки. В Україні полями членства для кредитних спілок можуть бути трудові колективи, громадські організації, професійні спілки, церковні приходи та територіальні громади. Ця ознака відрізняє кредитні спілки від будь-яких суб'єктів підприємницької діяльності, які засновує довільна група осіб, об'єднаних з метою отримання прибутку в процесі господарського обороту вкладених інвестицій.

2. Кредитні спілки надають послуги лише своїм членам. Таким чином, на відміну від суб'єктів підприємницької діяльності в кредитній спілці члени одночасно виступають в якості власників та клієнтів. Очевидно, що членам-власникам немає сенсу "заробляти" прибуток на собі ж як членах-клієнтах,а єдиним завданням спілки є забезпечення найдешевших послуг членам за рахунок акумульованих ними ж. фінансових ресурсів.

3. В кредитній спілці немає засновників та статутного фонду з точки зору традиційного трактування цих понять щодо суб'єктів підприємницької діяльності будь-який член, незалежно від моменту його вступу в спілку, має ті самі управлінські і майнові права, що і перші 50 засновників. Кредитна спілка є відкритою організацією, в якій гарантується вільний вступ, і вихід із членів спілки.

4. Кожний член спілки, незалежно від розміру його вкладів, має право 1 голосу в питаннях управління кредитною спілкою. Отже, кредитна спілка як добровільне об'єднання громадян не може контролюватися обмеженою кількістю людей, що є запорукою захисту інтересів всіх без виключення членів та побудови роботи спілки на засадах довір'я та взаємодопомоги.

5. Управління кредитною спілкою здійснюється відповідно до принципів демократичного самоуправління. Найвищим органом управління спілкою є Загальні збори членів, які скликаються принаймні 1 раз на рік. Збори обирають з числа членів три статутних органи, що діють в період між Зборами, а саме Правління (оперативне, управління поточною діяльністю, формування портфелю послуг та процентної політики). Кредитний комітет (реалізація, кредитної політики щодо надання та супроводження позичок членам спілки) та Наглядовий комітет (нагляд за діяльністю органів управління спілкою). Всі ці органи працюють на громадських засадах. У випадку необхідності за рішенням Правління спілки може створюватися платна Виконавча дирекція.

6. Кредитна спілка не займається жодною іншою господарською діяльністю крім, надання кредитних і ощадних послуг своїм членам. Ця ознака зумовлена тим, що діяльність кредитної спілки як організації, яка не має на меті отримання прибутку, спрямована власне на надання конкретних послуг, що і визначає її вузьку спеціалізацію щодо можливих напрямів використання акумульованих за рахунок заощаджень членів фінансових ресурсів.

7. Кредитна спілка створюються і діє в першу чергу для забезпечення можливості членам отримати кредит на прийнятних для них умовах. Відсотки отримані спілкою за кредитами, складають й дохід, який надалі направляється на формування фондів та нарахування відсотків на влади членів.

8. Кредитна спілка за своєю природою є не лише ефективним механізмом взаємокредитування своїх членів, але й громадською організацією. Тому спілка за рішенням Загальних зборів чи органів управління може надати організаційну та фінансову підтримку для реалізації різноманітних громадських ініціатив та гуманітарних програм в інтересах своїх членів, а також здійснювати благодійницьку діяльність та соціальні проекти для дітей, інвалідів та інших найменш соціально захищених категорій населення.

1.2 Аналіз сучасного стану кредитних спілок в Україні

В 1991 році, коли Україна отримала незалежність в країні не існувало кредитних спілок, хоча на початку 20 сторіччя їх налічувалося тисячі. Рух кредитних спілок і Україні знаходиться на перехідному етапі. За останні роки. соціальне, політичне та законодавче середовище сприяло швидкому росту КС але на жаль, не було організовано необхідного регулярного та бізнесового контролю для забезпечення міцності та життєздатності системи.

На сьогодні кредитні спілки в Україні розділені на декілька груп, система регулювання тільки, почала впроваджуватися Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг), а значна кількість КС має фінансові труднощі або навіть є неплатоспроможною. Крім того, з огляду на сучасну бізнес модель кредитних спілок (базові послуги з кредитування та персональні заощадження) неясною є їх доля у новому більш конкретному ринковому середовищі.

Відповідно до статистики наданої Держфінпослуг на сьогодні в Україні є 698 кредитних спілок (КС), що об'єднують приблизно 500 000 членів та мають сукупні активи більш, ніж 900 мільйонів. Статистичні дані базуються на звітах що надаються КС і, хоча важко оцінити наскільки точними є ці дані, є можливим використання їх для загальної оцінки ситуації.

Держфінпослуг збирає дані від всіх зареєстрованих КС та втановила певну кількість фінансових показників, для оцінки фінансового стану та відповідності стандартам. Таблиця що наводиться внизу показує аналіз відповідності стандартам КС України прийнятим стандартам.

Таблиця 1

Із таблиці видно, що значна кількість кредитних спілок не відповідає таким важливим нормам, як достатність капіталу, заборгованість та прибутковість. Хоча ліквідність не виглядає проблемою на даний час в основному, через умови які є на ринку, будь-які ознаки нестабільності в кредитівках можуть призвести до відтоку депозитних коштів.

Короткий аналіз бізнес моделей, які використовуються у бйльшості українських КС показує, що основним джерелом доходів є відсотки на, в основному, не забезпечені споживні кредити, середня величина кредиту - 500 грн. Такі, кредити можуть дати аж до 60% річних. Кредити фінансуються за рахунок депозитів, на яких заробляють аж до 45 % річних. Хоча маржа здається досить доброю для КС, велика вартість кредитів та операційні витрати впливають на прибутковість. У довгостроковій перспективі викликають занепокоєння зміни на фінансовому ринку, коли банки звернуть свою увагу на споживчі кредити, а КС відповідно втратять свою конкурентну перевагу.

Також викликає занепокоєння той факт, що у разі банкрутства кредитної спілки на сьогодні немає механізму захисту депозитних вкладів, крім депозитів в КС, які є членами Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ). Однак 569 КС, які не є членами НАКСУ не мають такого захисту. Це питання є особливо важливим тому, що сам регулятор вказав, що декілька кредитних спілок, що існували раніше були просто фінансовими «пірамідами» і не мали намірів працювати як споживчі спілки, а лише для збагачення верхівки.

Загалом оцінивши систему кредитних спілок України, необхідно сказати, що вона є досить нестійкою та потребує негайних дій для забезпечення дострокової успішності.

Держфінпослуга - це відносно нова організація яка була створена в 2002 році, з метою регулювання небанківських фінансових установ. Нагляд над кредитними спілками почав здійснюватися лише з липня 2003 року. До цього нагляду зовсім не було. Держфінпослуга має головний офіс у Києві, який відповідає за видачу ліцензій, реєстрацію та нагляд за додержанням вимог та вісім регіональних офісів, які займаються інспекціями.

Департамент нагляду за кредитними установами крім кредитних спілок займається також іншими організаціями, наприклад, ломбардами . Керівництво департаменту має достатню кваліфікацію, та досвід роботи. Директор департаменту працював віце-президентом НАКСУ, відповідаючи за фінансовий моніторинг, а також був консультантом Світового банку. Заступники директора мають досвід у сфері аудиту кредитних спілок та регулювання фондового ринку.

В 2003 були встановлені, нові фінансові стандарти для кредитних спілок. Всі КС для того, щоб продовжити, свою роботу повинні були пройти перереєстрацію у Держфінпослуг. З квітня 2004 року Держфінпослуг почала вимагати від КС фінансову звітність. Після аналізу звітів комісія Держфінпослуг прийшла до таких висновків:

- біля 30 установ проводять діяльність, яка не відповідає, вимогам до КС, наприклад обмін валюти, фінансові піраміди, шахрайські схеми для придбання житла.

- деякі КС мали подвійну бухгалтерію - можливо для уникнення оподаткування.

- кожна шоста КС або 110 разом мають фінансові труднощі.

Держфінпослуг квартально збирає інформацію від всіх зареєстрованих КС. Далі включають інформацію про кредити, заборгованість по кредитах, інформацію по балансу та звіт про прибутки. Система фінансового аналізу, який проводиться Держфінпослуг схожа на систему, яка використовується для моніторингу членів НАКСУ, тому що була розроблена на основі системи НАКСУ, яка в свою чергу базується на польській моделі.

Працівники Держфінпослуг проаналізували кожну КС відповідно стандартів, що наведені в таблиці 1 та інших показників. По кожній КС, яка не відповідала стандартам було підготовлено звіт та направлено листи за підписом директора з рекомендаціями щодо корекції ситуації КС, які є членами НАКСУ серйозно поставилися до листів і ситуація була швидко виправлена, так як НАКСУ має ресурси для надання допомоги таким КС. Залишається неясним, яким чином виправлять ситуацію КС, які не є членами

НАКСУ і де вони зможуть знайти допомогу для подолання недоліків.

Держфінпослуг також має право звільнити керівництво КС, призначити тимчасового адміністратора для виконання плану з відновлення фінансової стабільності в організації. Це право допоможе вирішиш питання з КС, які не можуть або не хочуть виправляти недоліки.

1.3 Стабілізація діяльності кредитних спілок

Для забезпечення дострокового успіху та стабільності системи необхідно як найшвидше здійснити певні дії. Зокрема експерти рекомендують:

Держфінпослуг провести повну незалежну оцінку фінансового та операційного стану кредитних спілок (КС), які звітують про дефіцит капіталу чи іншу невідповідність вимогам;

- розробити план дій для всіх нежиттєздатних КС, що включає варіанти оздоровлення, злиття чи ліквідації;

- розробити довгостроковий план створення обв'язкового режиму стабілізації та/чи гарантування вкладів для забезпечення стабільності руху та захисту публічних інтересів;

- для виконання функцій регулювання, стабілізації та захисту депозитів розширити повноваження Держфінпослуг або створити окрему установу;

- так як Держфінпослуг має право делегувати повноваження для виконання регуляторної та стабілізаційної функцій саморегулівній організації (СО), а. НАКСУ має достатню компетентність та зацікавленість для виконання цих функцій, комісії як варіант рекомендується передати їх НАКСУ;

- надавати фінансову допомогу із Стабіляційного фонду лише, коли КС невзмозі виконати свої зобов'язання, призначено адміністрування та є велика вірогідність фінансового оздоровлення;

- вимагати щоб всі КС мали кредитну лінію ліквідності або в об'єднаній кредитній спілці (центральна фінансова установа) або в стабілізаційному фонді;

- витрати, пов'язані з регулюванням, стабілізацією та захистом депозитів покриває система КС;

- системи захисту вкладів впроваджувати поступово за декілька років в залежності від успішності стабілізаційної програми.

Для забезпечення довгострокового успіху та стабільності системи необхідні негайні дії. Рекомендується як найшвидше здійснити наступні кроки:

1.4 Оцінка проблемних КС

Держфінпослуг повинна здійснити повну незалежну оцінку фінансового та операційного стану кредитних спілок, які мають недостатній капітал чи інші невідповідності вимогам регулятора. У разі, якщо Держфінпослуг не має ресурсів для здійснення такої оцінки потрібно залучити додаткові ресурси за рахунок кредитного руху.

1.5 Розробка плану дій нежиттєздатних КС

Після проведення оцінки для всіх нежиттєздатних КС повинен бути розроблений план дій, який би включав такі варіанти, як оздоровлення, злиття чи ліквідація. Для цього необхідно найняти та навчити професійний персонал для розробки та здійснення процесу оздоровлення, злиття чи ліквідації КС. Персонал, який буде задіяний у цьому процесі повинен мати знання кредитного руху та здібності для того, щоб навчити раду та виконавчі органи кредитівок, яким чином виправити ситуацію.

1.6 Режим стабілізації та захисту депозитів

Довгостроковий план для запровадження обов'язкового режиму стабілізації та захисту депозитів потрібен для забезпечення стабільності системи та захисту громадських інтересів. Для цього можливо необхідно внести зміни до чинного законодавства.

З огляду на існуючу ситуацію в українському русі КС, є сенс або розширити повноваження Держфінпослуг та включити до її компетенції функції регулювання, стабілізації та захисту депозитів або створити окреме державне агентство, яке візьме на себе ці функції. Очевидно, що на даному етапі кредитний рух не є єдиним у поглядах на стабілізаційну програму, а також не має необхідного рівня дисципліни та ресурсів для самостійного виконання такого масштабного завдання.

Держфінпослуг має право делегувати свої повноваження з питань регулювання та стабілізації саморегулівним організаціям (асоціаціям КС), якщо такі організації мають компетенцію та підтримку своїх членів для виконання таких функцій, тому рекомендується делегувати їх НАКСУ. НАКСУ має добре розвинуту систему моніторингу та деякі можливості надання допомоги своїм членам у випадку фінансових чи операційних труднощів.

Приймаючи до уваги сучасну ситуацію, рекомендуються наступні елементі стабілізаційної програми:

- членство в стабілізаційній програмі (а надалі в режимі захисту депозитів) повинно бути обов'язковим для всіх КС - бажано відповідно до закону або як обов'язкова вимога для державної реєстрації організації.

- Умовою для реєстрації КС повинно бути ознайомлення та прийняття спілкою ключових фінансових та операційних стандартів.

- Необхідність ефективної програми регулярного фінансового моніторингу КС, яка б включала фінансовій аналіз, який вже проводиться НАКСУ та Держфінполсуг.

- Необхідність ефективної програми інспектування КС для перевірки достовірності інформації, що надається до Держфінпослуг, особливо у сфері кредитів.

- Наявність регіональних консультантів, які могли б виступати і в якості контролерів та адміністраторів для допомоги радам та виконавчим органам КС у розробці планів оздоровлення та розумінні принципів здорового функціонування.

- Можливість контролю над радою та виконавчими органами проблемних КС для забезпечення виконання плану виходу із кризи.

- Надання фінансової підтримки КС лише у випадку, коли КС не має можливості виконати свої зобов'язання, але є висока вірогідність фінансового оздоровлення.

1.7 Доступ до ліквідності

Ще одна проблема, яка повинна бути вирішена на законодавчому чи регуляторному рівні - це доступ до фондів ліквідності. Основна роль асоціацій чи ліг кредитних спілок - надання своїм членам ефективного та надійного доступу до фондів ліквідності у випадку фінансових труднощів. На сьогодні тільки члени ОКС НАКСУ мають доступ до фонду ліквідності. Не члени НАКСУ повинні покладатися на домовленості х іншими КС. Доступ до фондів ліквідності є критичною умовою стабільності системи і тому рекомендується щоб кожна КС мала кредитну лінію для покриття ліквідності або в асоціації КС (відповідно до українського законодавства в ОКС) або, в разі необхідності, у стабілізаційному фонді. Невиконання цієї вимоги може призвести до системних проблем з ліквідністю, які в свою чергу призведуть до системної неплатоспроможності.

1.8 Фінансування програм

Фінансування витрат на програми регулювання стабілізації та захисту депозитів повинно здійснюватися системою КС. В ідеалі витрати КС повинні залежати від ступеню ризику, чим вище ризики організації, тим більші повинні бути її відрахування. Таким чином КС будуть зацікавлені у провадженні менш ризикованої діяльності. Також настійливо рекомендується донорським організаціям не надавати кошти стабілізаційному фонду для фінансової допомоги, а лише для фінансування навчання та розвитку. Система КС повинна зрозуміти що лише їх власні зібрані кошти будуть використовуватися для надання фінансової допомоги. Це допоможе встановити вищий рівень дисципліни, та дозволить позбутися думки, що за рахунок фонду завжди можна «виплутатися» з проблем.

1.9 Режим захисту депозитів

Приймаючи до уваги ситуацію, яка склалася в українському кредитному русі на сьогоднішній день та значну кількість КС, які є потенційними банкротами - запровадження системи гарантування вкладів може бути здійснено на протязі декількох років в залежності від успіху стабілізаційної програми. Було б більш передбачливо почати з рівня виплат вкладникам, який є нижчим, ніж у банків, для того, щоб гарантії не стали основним стимулом для відкриття депозитів. Хоча на сьогоднішній день відсутність гарантування виплати вкладів у випадку дефолту не викликає великого занепокоєння серед членів КС, ситуація може швидко змінитися, коли вкладники банків та громад кість звикнуть до ідеї програми гарантування вкладів.

2. Значення малих підприємств у розвитку економіки

Дрібні і середні підприємства відіграють помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.

Незважаючи на те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на великих компаніях, малі і середні фірми по широкому колу продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних технологічних нововведень і винаходів виявило важливу роль невеликих фірм навіть у втіленні в життя істотних технологічних нововведень.

Великі підприємства приваблюють вузькоспеціалізовані дрібні фірми, що виробляють для них окремі деталі і вузли. Навколо монополій, особливо в галузях машинобудування, електронної промисловості, групуються звичайно по декілька десятків тисяч дрібних підприємств, які користуються фінансовою і технічною допомогою монополій. Для господарів монополістичних об'єднань також дрібні субпідрядники зручні і вигідні, вони постачають свою продукцію по досить низьких цінах. У останнє десятиріччя в багатьох країнах посилилася тенденція до об'єднання дрібних підприємств на основі спеціалізації і кооперації виробництва, у великі галузеві структури, які зараз виробляють великі обсяги різноманітної продукції, в тому числі високого технічного і технологічного рівня, і досить успішно конкурують на ринках з великими компаніями і монополіями.

Важливість малих підприємств ще і в тому, що ввівши запеклу конкурентну боротьбу за виживання, вони вимушені постійно розвиватися і пристосовуватися до поточних умов ринку, адже щоб існувати треба отримувати кошти для існування, а значить бути кращим за інших, щоб прибуток дістався саме їм.

Масовий випуск промислових виробів тривалого споживання(авто, холодильників, телевізорів тощо) великими підприємствами викликає потребу у відповідних промислових послугах по ремонту і обслуговуванню, які часто здійснюють дрібні підприємства, оскільки монополії через свою величину вимушені затрачати багато зусиль в цьому напрямі або створювали розгалужену мережу маленьких філіалів, що служить, в основному, для підтримки престижу великої фірми.

У той же час, на дрібних підприємствах відмічається більш висока ефективність праці, малі фірми з меншими витратами задовольняють потреби в дефіцитних видах товарів і послуг на основі розробки місцевих джерел(сировина) і забезпечує при цьому велику зайнятість. Вони збільшують розміри надходжень до муніципальних бюджетів, стимулюють НТП, виконують інші важливі для господарства функції.

Помітний вплив малого бізнесу в різних країнах досить великий, оскільки соціальна група підприємців давно стала основою середнього класу, що сформувався, найбільш представницького по своїй чисельності і що є показником політичних переваг значної частини населення.

Отже, мале підприємництво у всіх країнах світу є універсальним інструментом участі мільйонів громадян як в економічному житті країни, так і в системі міжнародного розподілу праці, виступає для активних громадян як своєрідний засіб існування і стимул до самовдосконалення. І тому зрозуміло, що під час суспільних трансформацій розвиток малого підприємництва виступає одним з головних чинників як розвитку демократії та побудови середнього класу, так і ступеню ринкових перетворень та відкритості економіки. Політика розвитку малого підприємництва не є предметом окремої державної політики, а становить предмет комплексної державної політики, об'єднуючи цілі економічної, соціальної, цінової, податкової і т. п. політик, що для будь-якої країни світу вимагає наявності комплексних критеріїв ефективності та високого ступеню їх координації.

Розвиток малого бізнесу є умовою розв'язання наступних проблем:

- формування конкурентних ринкових відносин, які сприяють кращому задоволенню потреб населення і суспільства;

- підвищення якості товарі, робіт, послуг (прагнучи до задоволення запитів споживачів, малий бізнес сприяє підвищенню якості товарів, робіт, послуг і культури обслуговування);

- наближення виробництва товарів і послуг до конкретних споживачів;

- сприяння перебудови економіки (малий бізнес додає економіці гнучкість, мобільність);

- залучення особистих коштів населення на розвиток виробництва(партнери в малих підприємствах вкладають свої капітали в справу з більшою зацікавленістю, ніж у великих);

- створення додаткових робочих місць, скорочення рівня безробіття;

- сприяння розкриттю таланту людей, розвитку різних видів ремесел;

- формування соціального прошарку власників-підприємців;

- активізація науково-технічного прогресу;

- освоєння і використання місцевих джерел сировини і відходів великих виробництв;

- звільнення держави від збиткових підприємств за рахунок їх оренди і викупу.

Перелік використаних джерел

1. Бартер Б. Большая ложка меда (Кредитные союзы и хорошее) // «Бухгалтер» - 2003г. -18.-с.41

2. Винокуров Д. Кредитні спілки в законі // «Податки та бухгалтерський облік.

3. Кредитні спілки України: http://ukrcu.kiev.ua/main.htm - 2002 р.- № 9 - с. 46-52.

4. Левицькі С. «Кредитні спілки: організація діяльності та облік» // «Бізнес-Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації» - 2002р. - №27/1-2. - с. 20-30

5. Левицькі С. «Кредитна діяльність кредитних спілок» // «Бізнес-Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації» - 2002р. - №30/1-2. - с. 48-52.

6. Михайленко Д. «Маленькая бочка дегтя» (Кредитные союзы и плохое) // «Бухгалтер». - 2002 г. №18 - с. 43.

7. Спільний Проект Канадської Кооперативної асоціації Та Української Кооперативної Ради Канади: http://cuukr.org.ua/index.html