Підприємства і комерційні банки України, їх взаємозв’язок

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра обліку та фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Економіка підприємства”

на тему: „Підприємства і комерційні банки України, їх взаємозв'язок”

Керівник роботи,

викладач О.Г. Головко

Студентка факультету

банківської справи,

обліку і фінансів

II курсу, групи 26-ОА

спеціальності

„Облік і аудит” М.Ю. Авакян

Харків - 2008

АНОТАЦІЯ

Актуальність обраної мною теми полягає в необхідності регулювання діяльності підприємств і банків та їх взаємодії у ринкових умовах для підвищення ефективності фінансово-кредитної системи України та економіки держави в цілому.

Метою курсової роботи є обґрунтування тенденцій розвитку взаємовідносин підприємств з комерційними банками; визначення організаційно-правових норм кредитування юридичних осіб, обґрунтування пропозицій щодо удосконалення взаємовідносин підприємств з банками.

Згідно з метою дослідження були поставлені такі задачі:

Розглянути організацію й механізм функціонування банківських установ та підприємств;

Проаналізувати фактичний стан, правове забезпечення та нормативну базу діяльності системи банків України та підприємств;

Визначити основні напрямки удосконалення взаємовідносин підприємств з банками;

Дослідити ефективність системи банківського нагляду.

Об'єктом дослідження є система комерційних банків та підприємств на сучасному етапі. Предмет дослідження - кредитні відносини комерційних банків з підприємствами.

В результаті проведеної роботи були досліджені кредитні відносини комерційних банків з підприємствами.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів та висновків, містить 15 наукових джерел інформації. Загальний обсяг роботи

Ключові слова: КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК, ПІДПРИЄМСТВО, ВКЛАД, КРЕДИТОСПРОМОЖНІСТЬ.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПІДПРИЄМСТВА ЯК СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ, КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ, ЇХ КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ

Поняття підприємства та комерційного банку

Кредитні відносини комерційних банків з підприємствами

РОЗДІЛ 2. ЕТАПИ ТА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Класифікація кредитних операцій комерційних банків за ступенем ризику

Фактори оцінки підприємства-позичальника

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ЯКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА „ДЕЛЬТА”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

За останні роки в економіці і банківській системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки. Актуальність обраної мною теми полягає в необхідності регулювання діяльності підприємств і банків та їх взаємодії у ринкових умовах для підвищення ефективності фінансово-кредитної системи України та економіки держави в цілому. У цьому зв'язку дослідження питань організації роботи з готівкового обігу та порядку ведення касових операцій установами банків України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об'єктом дослідження є система комерційних банків та підприємств на сучасному етапі.

Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування основ організації, розкриття діючої практики з підприємств та комерційних банків України, їх взаємозв'язок, а також пошук напрямків удосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України, що знайшло своє відображення у законах „Про банки і банківську діяльність”, „Про Національний банк України”, „Господарський Кодекс України”, „Про підприємництво”, постанові Правління НБУ „Положення про кредитування”.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження Васюренко О. В., Голуб А. Г., Семенюк Л. П., Смовженко Т. С., Жуков Є. Ф., Максимова Л. М., Котовська В. Т., Ричаківська Т. Р.

Впроваджені пропозиції та рекомендації, наданих в роботі, дозволить покращити роботу з готівкового обігу та ведення касових операцій установами банків, налагодити взаємозв'язок підприємств з ними.

РОЗДІЛ 1. Підприємства як суб`єкти господарювання та комерційні банки, їх кредитні відносини

1.1 Поняття підприємства та комерційного банку

Підприємство - це самостійно відокремлена і економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку. Основними законодавчими актами, які регулюють діяльність підприємства в Україні, є Закони України: “Про власність”, “Про підприємництво”, “Господарський Кодекс України” та інші.

Основними задачами діючого підприємства є:

отримання доходу;

забезпечення споживачів продукцією;

забезпечення персоналу підприємства заробітною платнею та нормальними умовами праці;

створення робочих місць для населення;

охорона навколишнього середовища.

Підприємства у ході свого виробничого процесу виконують такі функції:

виготовлення продукції;

продаж та поставка продукції споживачеві;

післяпродажне обслуговування;

матеріально - технічне забезпечення виробництва на підприємстві;

управління та організація праці персоналу підприємства;

сплата податків і внесків до бюджету та інших фінансових органів;

дотримання діючих державних законів і нормативів.

Підприємства класифікуються за рядом ознак:

Мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні);

Форма власності (приватні, колективні, комунальні, державні, змішані);

Правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства);

Національна належність капіталу(національні, іноземні, змішані);

Галузево - функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, лізингові, банківські тощо);

Розмір за чисельністю працівників (малі, середні, великі, над великі);

Технологічна цілісність та ступінь підпорядкування (головні, дочірні, асоційовані, філії).

Процес становлення законодавства про Національний банк України (НБУ) та банківську систему нашої держави розпочався з моменту прийняття Верховною радою України Декларації про державний суверенітет України. Вищим законодавчим органом країни визначено, що банківська система України складається з Національного банку, Зовнішньоекономічного банку, комерційних банків та інших кредитних установ різних форм власності.

Законом, який визначив структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, став прийнятий Верховною Радою України 7.12.2000 р. Закон України “Про банки і банківську діяльність” [В ст. 4 цього закону зазначено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону].

Банківська система створена у вигляді дворівневої структури управління фінансовими ресурсами, яка представлена НБУ та його підрозділами та комерційними банками різних форм власності, спеціалізації та територіального статусу.[8, с.23-25]

Національний банк України регулює діяльність банківської системи в межах законодавчої й нормативної баз, несе відповідальність перед суспільством за функціонування банківської системи загалом. Основною функцією НБУ є забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Комерційний банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі

операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних

осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних

умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських

рахунків фізичних та юридичних осіб.

Комерційні банки відрізняються між собою не тільки кількістю здійснюваних операцій (універсальні та спеціалізовані), що впливає і визначає їх організаційну структуру, а й розгалуженням цієї мережі.

Універсальні комерційні банки займаються всіма видами банківських послуг. Спеціалізовані банки, на відміну від універсальних, функціонують на вузьких секторах грошового ринку чи займаються вузьким колом банківських операцій, де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Тому ця діяльність для універсальних банків виявляється не вигідною, вони залишають відповідні ніші на грошовому ринку для спеціалізованих банків. Найчастіше спеціалізовані банки виникали в таких секторах ринку:

споживчого кредиту;

іпотечного кредиту;

сільськогосподарського кредиту;

залучення малих вкладів та обслуговування малого бізнесу;

в зовнішньоекономічній діяльності;

в сфері інвестування капіталу тощо.

Найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази комерційних банків виступають депозитні операції. Депозитними є пасивні операції банків із залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах у формі вкладів (депозитів) шляхом їх зарахування на відповідні рахунки на певних умовах.

Вклад (депозит) - це гроші, передані в банк їх власником для зберігання, та які залежно від умов зберігання числяться на тому чи іншому банківському рахунку.

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємства незалежно від форм власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних фірм - позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків.

1.2 Кредитні відносини комерційних банків з підприємствами

Кредит (від лат. - позика, борг) - одна з найскладніших економічних категорій, характер необхідної об`єктивності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно - грошових відносин, а з іншого - такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості. Оскільки надання кредиту юридичним особам, а саме підприємствам, є специфічною, відокремленою формою грошових відносин, воно має власні особливості, пов`язані з обслуговуванням усього процесу розширеного виробництва та забезпеченням його безперервності. У цьому плані база функціонування кредитних відносин - тимчасове вивільнення грошових коштів та поява тимчасової потреби в них.

Об`єктивні відхилення фактичної потреби господарюючих суб`єктів у фінансуванні їх господарської діяльності від наявності (надлишку або нестачі) вільних ресурсів залежать від багатьох факторів, серед яких: капіталомісткість виробничої діяльності; сезонність виробництва; співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю обігу продукції, коливання цін на неї; заборгованість підприємства. У зв`язку з цим з`являється можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних господарюючих суб`єктів (підприємств) за рахунок тимчасового надлишку коштів інших (комерційних банків). Очевидно, що для реалізації цієї можливості необхідні економіко - правові умови.

З одного боку, сама природа кредитної угоди зумовлює необхідність майнової відповідальності її учасників за виконання прийнятих на себе зобов`язнань. З іншого, обов`язкова умова виникнення кредитних відносин - це збігання інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження таких характеристик, як забезпеченість позики, термін кредитування, рівень процентної ставки, наявність альтернативних варіантів фінансування та розміщення коштів.

Ефективність кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо залежить від того, наскільки якісно здійснена структуризація процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначені завдання основних етапів цього процесу та функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій. [5, с.141-142]

Кредитні відносини між банком і клієнтом розпочинаються з отримання та розгляду кредитної заявки, в якій передусім містяться відомості щодо позики, якої потребує клієнт, а саме: мета, розмір, вид і термін позики, вид забезпечення тощо. Необхідною складовою заявки є пакет супровідних документів, ретельний аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування.

Найважливішими етапами кредитного процесу виступають:

отримання та розгляд кредитної ставки;

безпосередня співбесіда з потенційним позичальником;

оцінка кредитоспроможності;

підготовка до складання кредитного договору;

кредитна угода;

моніторинг (система спостереження) і контроль якості виданих кредитів;

До пакету необхідних документів кредитування входять такі документи:[11, с.214]

копія свідоцтва про державну реєстрацію підприємства;

копії установчих документів;

фінансова звітність, що включає баланс підприємства, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів за останні три роки. Баланс показує структуру активів, зобов`язнань і власного капіталу в динаміці. Звіт про фінансові результати повідомляє про доходи та витрати в структурному та по елементному розрізі, а також містить показники прибутковості цінних паперів власного боргу підприємства. Звіт про рух грошових коштів показує обсяги надходжень та видатків грошових ресурсів щодо окремих видів господарської діяльності;

матеріали аудиторських перевірок за попередні три роки;

бізнес - план;

відомості про отримані раніше кредити та наявність (відсутність) заборгованості за ними;

документ про відсутність заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами;

документація на предмет застави, гарантії або поручительства;

Належним чином оформлені договори на постачання та реалізацію відповідних товарів та послуг.

Кредитна заявка разом із пакетом супровідних документів надходить до працівника відповідального кредитного підрозділу, який здійснює її ретельний розгляд. Після цього кредитний працівник проводить попереднє інтерв`ю з потенційним позичальником. Ця бесіда має велике значення для вирішення питання щодо позики; вона дозволяє не тільки з`ясувати окремі деталі кредитної заявки, але й скласти своєрідний психологічний портрет позичальника, оцінити професійну підготовленість керівництва фірми, ступінь реалістичності оцінок ним стану та перспектив розвитку підприємства.

У ході співбесіди кредитний працівник концентрує свою увагу на базових, ключових для банку питаннях, які можуть бути розподілені за такими групами.

Загальні відомості про позичальника:

форма власності та організаційна побудова підприємства;

термін активної діяльності підприємства;

основна продукція;

відомості щодо власника;

рівень досвіду та кваліфікації менеджерів;

рівень доходності господарської діяльності;

відомості про постачальників продукції та споживачів даної продукції.

Питання щодо кредиту:

яку суму фірма планує отримати у позику;

на що і як буде витрачена ця сума;

чи вірно складено прогноз фінансових потреб;

чи враховано термін служби активів, що фінансуються за рахунок позики;

Питання, пов`язані з погашенням кредиту:

які вхідні грошові потоки отримує фірма в ході операційного циклу;

які джерела надходження готівки фірма планує використати для погашення кредиту;

чи є особи, готові надати гарантію або поручительство, та який їх фінансовий стан.

Питання щодо забезпечення кредиту:

яке забезпечення може бути передано у заставу;

хто є власником забезпечення;

де воно зберігається;

чи знаходиться забезпечення під повним контролем позичальника;

як була зроблена оцінка майна, що пропонується як забезпечення;

які витрати на зберігання забезпечення;

Питання щодо зв`язків клієнта з іншими банками:

з якими банками співпрацює клієнт;

чи отримував він кредити від інших банків;

чи є непогашені позики та який їх характер.

Після співбесіди кредитний працівник повинен прийняти дуже важливе рішення: продовжувати роботу з кредитною заявкою цього клієнта або вже на цьому етапі відмовити у видачі кредиту. Якщо пропозиції клієнта не відповідають в якихось аспектах принципам політики та стратегії банку в галузі кредитних операцій, то кредитна заявка має бути відхилена. При цьому необхідно пояснити заявнику, з яких причин кредит не може бути наданий. Якщо ж за результатами співбесіди кредитний працівник приймає рішення щодо продовження роботи з клієнтом, він заповнює відповідний кредитний формуляр та передає його разом із кредитною заявкою та пакетом супровідних документів до підрозділу кредитного аналізу для оцінки кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника повністю та у визначений термін розрахуватись зі своїми борговими зобов`язнаннями.

Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальника, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.

РОЗДІЛ 2. Етапи та оцінка показників фінансової діяльності підприємства

У цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників - юридичних осіб в сучасних умовах складається з двох основних етапів:

аналіз фінансового стану;

аналіз якісних показників діяльності підприємства.

Перший етап - розрахунок і оцінка показників фінансової діяльності певного підприємства (фірми) на основі аналізу його фінансової звітності в розрізі таких компонентів, як прибутковість, платоспроможність, ділова активність (ефективність), фінансова стійкість. За кожним з цих компонентів нараховуються бали від 1 (“сильний” рейтинг) до 5 (“незадовільний” рейтинг) залежно від рівня показників та коефіцієнтів:

Таблиця 2.1

Бал	Рейтинг
1	Сильний
2	Задовільний
3	Середній
4	Граничний
5	Незадовільний

Бали за кожним з компонентів підсумовуються та діляться на 4 (за кількістю компонентів) для отримання сукупної попередньої рейтингової оцінки першого етапу, яка необхідна для подальшого визначення кінцевої рейтингової оцінки й категорії надійності позичальника. Для аналізу кожного з наведених компонентів використовуються відповідні показники. Так, для аналізу оцінки прибутковості підприємства беруться показники, що дають можливість оцінити ефективність використання як сукупних активів в цілому, так і власного капіталу зокрема. Основними серед цих показників є:



Показники платоспроможності дозволяють оцінити ступінь здатності підприємства відповідати за своїми зобов`язнаннями. Вони включають:

Для аналізу ефективності (ділової активності) використання активів у діяльності підприємства застосовують такі показники:



Показники фінансової стійкості визначають ступінь незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування та його здатність виконувати свої зобов`язання на середньострокових часових інтервалах:

Необхідним та важливим доповненням процедури визначення фінансового стану потенційного позичальника виступає другий етап оцінки кредитоспроможності - аналіз якісних показників діяльності підприємства, основними елементами якого є:

аналіз історії позичальника;

ринкова позиція позичальника та ступінь його залежності від циклічних і структурних змін в економіці та відповідній галузі;

ефективність менеджменту позичальника;

наявність забезпечення ( застава, гарантія, поручительство).

Аналіз історії позичальника дозволяє дійти висновку щодо наступної тенденції розвитку на підставі вивчення характеру попередніх взаємовідносин клієнта з банком та історії погашення кредитної заборгованості позичальника у минулому. Дуже важливим моментом є період існування підприємства: практика показує, що найбільш критичними є перші 3 - 5 років активної діяльності.

Оцінка ринкової позиції позичальника включає ознайомлення з такими елементами:

місцезнаходження підприємства - дозволяє з`ясувати його ефективність з точки зору відповідності виду діяльності та характеру господарських операцій (віддаленість від постачальників, наявність кваліфікованих трудових ресурсів, доступність для покупців тощо);

вид діяльності підприємства - надає можливість врахувати фактори, унікальні для даного сегменту ринку. При цьому беруться до уваги капіталомісткість галузі, ефективний розмір підприємства в галузі тощо);

метод операцій - визначається належність підприємства до однієї з 3 основних груп: 1. виробництво, 2. оптова торгівля, 3. роздрібна торгівля;

юридична форма підприємства - показує, якою частиною майна підприємство буде відповідати перед кредиторами у разі його ліквідації та якою буде процедура ліквідації;

наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника;

макроекономічна ситуація в економіці та стан розвитку галузі позичальника - враховується пріоритетність галузі для банку, стадія зрілості галузі, чутливість галузі до змін макроекономічних умов, рівень банкрутства у галузі, середній життєвий цикл підприємств у галузі.[9, с.67-71]

Для визначення ефективності менеджменту позичальника враховується:

наявність у менеджерів негативного досвіду керівництва іншими підприємствами;

рівень компетентності менеджерів у ключових сферах управління: виробництві, фінансах, збуті.

частота зміни керівництва, її причини та наслідки;

наявність ретельно підготовленого бізнес - плану;

наявність позитивних аудиторських висновків.

Дуже важливу роль в оцінці якісного боку діяльності позичальника окрім вищенаведених грають такі компоненти, як наявність (відсутність) картотеки, тривалість періоду прибуткової (збиткової діяльності).

Рейтингова оцінка якісних показників діяльності потенційного підприємства - позичальника визначається шляхом підсумовування відповідних балів, що встановлюються за кожним з компонентів, та діленням на кількість компонентів. Кінцева загальна рейтингова оцінка потенційного позичальника визначається як середнє значення від рейтингової оцінки 2-го етапу і сукупної попередньої рейтингової оцінки 1-го етапу. Виходячи зі значення кінцевої рейтингової оцінки підприємству присвоюється відповідна категорія надійності, наприклад:

Кінцева рейтингова оцінка Категорія (клас) надійності позичальника

1 - 1,5 А. Фінансова діяльність дуже добра

1,6 - 2,2 Б. Фінансова діяльність добра

2,3 - 3,0 В. Фінансова діяльність задовільна

3,1 - 4,0 Г. Фінансова діяльність погана

4,1 - 5,0 Д. Фінансова діяльність збиткова

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.

Клас А - фінансова діяльність дуже добра ( прибуткова, рівень рентабельності вищий, ніж середньо галузевий), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов`язнань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до прийнятої методики оцінювання фінансового стану підприємства або фірми); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника бездоганна. Забезпечення за кредитною операцією може бути першокласним; забезпечені гарантії банків України; інші забезпечення, яке можна реалізувати за вартістю, що перевищує суму основного боргу та відсотків за ним і строк реалізації якого не перевищує 60 днів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на такому ж високому рівні.

Клас Б - фінансова діяльність позичальника близька за характеристиками до класу А, але ймовірність підтримування її на такому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники, які віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їхньої діяльності. Забезпечення кредитної операції має не викликати жодних сумнівів (щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо). Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може вказувати на негативні тенденції в його діяльності.

Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу Б, мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.

Клас В - фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньо галузевий рівень, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятим значенням). Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі й у строки, передбачені договором. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника.

Клас Г - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею низька.

Клас Д - фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою або безумовною гарантією; показники не відповідають установленим значенням; імовірність виконання зобов'язань з боку позичальника практично відсутня.[6, с. 29-31]

Спираючись на дані кінцевої загальної рейтингової оцінки та присвоєну категорію, відповідальний кредитний працівник повинен визначити, чи відповідає рівень кредитоспроможності підприємства - позичальника вимогам кредитної політики банку. У разі позитивного висновку здійснюється перехід до наступного етапу банківського кредитування - підготовки до складання кредитного договору. На цьому етапі здійснюється структурування позики, у процесі якого банк остаточно визначає основні характеристики кредиту:

вид кредиту;

суму;

термін;

спосіб погашення;

забезпечення;

ціну кредиту.

Структурування справляє великий вплив на ефективність кредитної угоди. Якщо, наприклад, банк встановив занадто короткий термін погашення кредиту, то позичальник може залишитись без необхідних для нормального функціонування ресурсів. Неправильне визначення суми кредиту також може негативно вплинути на успішність кредитування. Так, якщо сума буде зниженою, то позичальнику незабаром стануть потрібні додаткові кошти, що поставить під загрозу повернення первісної позики. У зворотній ситуації клієнт буде розпоряджатися зайвими ресурсами і зможе їх витрачати на непередбачені кредитним договором цілі.

Дуже важливе значення має визначення вартості кредиту, в основу якого покладено встановлення відповідної процентної ставки. Тут повинні враховуватись вартість залучених банком ресурсів, категорія надійності позичальника, ступінь кредитного ризику, витрати з оформлення позики та контролю за її погашенням, маржа прибутку від кредитної операції.

Для визначення оптимальної для банку процентної ставки за кредитом розраховується мінімальна норма доходності.

де %В - процентні витрати за залученими ресурсами, %;

Мпр - мінімальна норма прибутку для кредитної операції, %

Д - мінімально припустимий доход за позикою як сума процентних та комісійних платежів, гр.. од.;

В - операційні витрати банку з оформлення та обслуговування кредиту, гр.. од.;

n - термін кредитування, дні;

Кз - основна сума кредиту + відповідна сума обов`язкового резерву на коррахунку банку в НБУ.

Виходячи з цього, оптимальна процентна ставка за кредитом розраховується так:

Д - мінімально припустимий доход;

К - основна сума кредиту;

n - термін кредитування у днях.

Після завершення етапу остаточного структурування позики відповідний кредитний підрозділ приступає до підготовки та складання кредитного договору. Проект кредитного договору в пакеті з усією кредитною документацією подається в Кредитний комітет банку для прийняття рішення щодо надання кредиту. У разі позитивного рішення уповноважені керівники банку та підприємства - позичальника підписують кредитний договір. Підписаний договір є офіційною підставою для безпосереднього перерахування банком грошових ресурсів на користь позичальника.

Одразу після надання грошових коштів у кредит банк приступає до найважливішого та визначального етапу кредитування - кредитного моніторингу та контролю якості кредитного портфеля.

Головним завданням кредитного моніторингу є відстежування зміни кредитоспроможності позичальника та визначення конкретних дій, які необхідно вжити у разі виникнення проблем. В основу процесу кредитного моніторингу покладено процедуру аналізу поточного фінансового стану позичальника (згідно з першим етапом механізму оцінки кредитоспроможності) та оцінки якісних показників його діяльності. Поряд із цим ретельно вивчається та аналізується інформація про здійснення позичальником поточних платежів з погашення процентів та основної суми кредиту.

За станом погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за ним обслуговування боргу вважається:

- добрим - якщо заборгованість за кредитом і відсотки за ним сплачуються у встановлені строки чи з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки за ним сплачуються в установлені строки чи з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки за ним сплачуються в установлені строки чи з максимальною затримкою до семи календарних днів;

- слабким - якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки сплачуються в строк чи з максимальною затримкою до 30 днів;

- незадовільним - якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника більше ніж на 180 днів.

Комерційні банки мають як мінімум один раз на квартал здійснювати оцінювання фінансового стану наявних позичальників та щомісяця - оцінку стану обслуговування боргу. Відповідно до присвоєної позичальнику категорії надійності та визначеного рівня погашення ним кредитної заборгованості й відсотків здійснюється класифікація кредитного портфеля та визначається категорія кредитної операції.

2.1 Класифікація кредитних операцій комерційних банків за ступенем ризику

При класифікації кредитної заборгованості враховують строк погашення боржником заборгованості:

стандартна - заборгованість, за якою строк погашення, передбачений векселем ще не настав;

сумнівна - заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення не більше 30 днів;

безнадійна - заборгованість за простроченими векселями зі строком погашення більше ніж 30 днів.

В ході кредитного моніторингу працівники відповідного банківського підрозділу повинні своєчасно розпізнавати та оперативно відстежувати тенденції негативних змін у діяльності підприємства - позичальника. Найбільш поширеними факторами, що свідчать про погіршення кредитоспроможності позичальника, виступають:

порушення графіка погашення заборгованості за кредитом та процентів;

негативні тенденції зміни значень фінансових показників;

зростання обсягів позареалізаційних доходів та витрат;

збільшення частки грошового обороту;

поява картотеки;

несвоєчасне надання поточної інформації;

відсутність аудиторських висновків щодо достовірності фінансової звітності позичальника.

Але для виконання головного завдання, яке стоїть перед процедурою кредитного моніторингу, недостатньо тільки відстежувати негативні фактори діяльності позичальника. Комерційний банк має ретельно розробляти та активно вживати адекватних заходів з метою подолання негативних тенденцій. Такими заходами для банків є:

реструктуризація кредиту (зміни умов погашення позики);

зниження рівня заборгованості за рахунок більш ефективного управління оборотним капіталом;

залучення консультантів з відповідних питань;

продаж активів;

пошуки додаткових джерел залучення коштів;

одержання додаткового забезпечення;

призначення представників банку на керівні посади підприємства - позичальника.

2.2 Фактори оцінки підприємства - позичальника

Основні види економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності визначаються чинним законодавством України (Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами). На підставі статистичної Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) виділяють такі галузі за видом діяльності суб`єктів господарювання:

Таблиця 2.3

Вид підприємства	Секції КВЕД	Розділи КВЕД
1.Підприємства виробничої сфери	C, D, E	10-37 включно, 40,41
2.Підприємства сільськогосподарського сектору	A, B	01, 02, 05
3.Підприємства будівельного сектору	F	45
4.Підприємства торгівлі	G	50, 51, 52
5.Підприємства, що надають послуги	H, I, K, O	55, 60-64, 70-74, 90-93
6. Інші	L, M, N, P, Q	75, 80, 85, 95, 99

Визначення форми власності та виду емітента дає змогу оцінити додатковий ризик, що пов`язаний з можливими наслідками роботи банку як власника боргових цінних паперів або з додатковими витратами банку як власника пайових цінних паперів, якщо видом підприємства передбачено додаткову відповідальність учасників.

Банк має оцінити фінансово - майновий стан та результати фінансово - господарської діяльності фірми, яка бере гроші в кредит, а саме:

Наявність власного капіталу = сукупні активи - сукупні зобов`язнання;

Наявність оборотних коштів = оборотні активи - оборотні пасиви;



У вищенаведених формулах складові показників розраховуються відповідно до статей балансу, зазначених у Рекомендаціях щодо визначення фінансового стану позичальників, схвалених постановою Правління Національного банку України від 29.09.97 № 323.[9, с.143-145]

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ЯКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА „ДЕЛЬТА”

Розглянемо кредитні стосунки між комерційним банком “Мегабанк” та приватним підприємством “Дельта”. Задля здійснення кредитних операцій, комерційний банк проводить оцінку даного підприємства.

Оцінка якісних показників діяльності приватного підприємства “Дельта”

Таблиця 3.1

Компонент	Умови	Присуджений бал
1. Взаємовідносини клієнта з банком	Переходить на обслуговування в банк	2
2. Наявність іншого неповерненого кредиту	немає	1
3. Період з моменту державної реєстрації підприємства	5 років	1
4. Період з моменту останньої структурної реорганізації	3 роки	1
5. Наявність у менеджерів негативного досвіду керівництва іншими фірмами	немає	1
6. Рівень професійної компетентності директорів	компетентні	1
7. Наявність перспективного бізнес - плану	Закладено умови ефективного використання позикових коштів	1
8. Наявність у позичальника картотеки	наявна	3
9. Період, протягом якого підприємством отримані позитивні аудиторські висновки	Позитивні, останні 3 роки	1
10. Наявність гарантії, застави, поручительства	Є гарантія, поручительство, страхування, заставне майно з частковим забезпеченням	6
11. Період прибуткової (збиткової) діяльності	Прибуткова діяльність за останні 3 роки	1

Кінцева рейтингова оцінка 1,7

Присуджена категорія (клас) Б

Працівники кредитних відділів комерційного банку “Мегабанк”, зробивши оцінку приватного підприємства “Дельта”, яке займається виробництвом та реалізацією ковбасних виробів, вирішили присудити вищевказаному підприємству категорію Б, визначивши фінансову діяльність позичальника доброю. Проаналізувавши досягнення та недоліки фірми - позичальника, працівники кредитного відділу Мегабанку зробили декілька висновків щодо діяльності “Дельти”, а саме:

Таблиця 3.2

Переваги	Недоліки
не має неповернених кредитів; фірма офіційно зареєструвалась до відповідних державних органів 5 років потому, тобто за цей період набула постійних клієнтів, її продукція користується попитом, кількість споживачів постійно зростає; момент останньої структурної реорганізації відбувся 3 роки назад, тобто дане підприємство має постійну виробничу і загальну структуру, а саме необхідну кількість висококваліфікованих працівників, підрозділів та виробничих дільниць задля виготовлення власної продукції; негативного досвіду у менеджерів фірми немає, рівень компетентності директорів достатньо високий, розроблений перспективний бізнес - план, існує картотека, гарантія, страхування, поручительство; період прибуткової діяльності 3 роки, а збиткової немає взагалі.	лише переходить в обслуговування до банку, тобто не є постійним перевіреним клієнтом банку; заставне майно фірми лише з частковим, а не повним забезпеченням;

Отже, категорія позичальника є високою, а діяльність прибутковою, тому кредитний відділ Мегабанку надасть у позику необхідну суму фірмі “Дельта”.

ВИСНОВКИ

Підприємство - це самостійно відокремлена і економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку. Основними законодавчими актами, які регулюють діяльність підприємства в Україні, є Закони України: “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про підприємства В Україні” та інші.

Комерційний банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Кредит (від лат. - позика, борг) - одна з найскладніших економічних категорій, характер необхідної об`єктивності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно - грошових відносин, а з іншого - такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості. Оскільки надання кредиту юридичним особам, а саме підприємствам, є специфічною, відокремленою формою грошових відносин, воно має власні особливості, пов`язані з обслуговуванням усього процесу розширеного виробництва та забезпеченням його безперервності.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника повністю та у визначений термін розрахуватись зі своїми борговими зобов`язнаннями.

Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальника, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

“Економіка України”, серпень, 2003;

Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. М.:Финансы и статистика,2001.

Бирман И.Я. Методология оптимального планирования М.: Мысль, 2000.

Блеквел Э. Как составить бизнес-план. Пер. с англ. М.: ИНФРА*М, 2002.

Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства. Київ 2001.

Васюренко О. В. Банківські операції. - Київ: Знання, 2001. - 255с;

Васюренко О. В. Менеджмент кредитних операцій у комерційних банках. - Харків: Оригінал, 1998- 202 с;

Вісник НБУ, квітень 2002;

Владимирова Л.П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное пособие - 2е изд, перераб и доп. - М.: Издательский дом «Дашков и К», 2003.

Голуб А. Г., Семенюк Л. П., Смовженко Т. С. Гроші. Банки. Кредит. - Львів: Центр Європи, 1997 - 206 с;

Жуков Є. Ф, Максимова Л. М. Банки та банківські операції. - М: ЮНИТИ, 1997. - 471 с;

Закон України “Про банки і банківську діяльність” (від 7.12.2000);

Закон України “Про Національний банк України” (від 13.07.2000);

Закон України „Господарський Кодекс Україні” (від 01.01.2004р.);

Закон України „Про підприємництво” (від 7.02.1991 із змінами та доповненнями);

Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджена Постановою Правління НБУ (від 27.03.1996);

Котовська В. Т., Ричаківська Т. Р. Операції комерційних банків. - Львів: Центр Європи, 2002 - 280 с.

Майер В.Ф. Планирование социального развития и повышения уровня жизни народа. М.: Издательство МГУ, 2003.

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Київ 2001.

Постанова Правління НБУ “Положення про кредитування” (від 28.09.1995 № 246);

Постанова Правління НБУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям закону України “Про банки і банківську діяльність” (від 10.01.2002);