Державне економічне регулювання виробничо-господарської діяльності

Для точнішого визначення цього показника знаходять проміжок часу (кількість місяців, років), коли інвестиційні витрати за абсолютною величиною зрівняються з грошовим потоком (за наростаючим підсумком).

3.3 Оцінка ефективності інвестиційних проектів

Питання участі держави в реалізації інвестиційних проектів сьогодні привертають увагу як зарубіжних, так і вітчизняних науковців, які аналізують проблемні аспекти розвитку механізмів державного фінансування інвестиційної діяльності, обґрунтовують джерела формування та напрямки використання коштів бюджету розвитку, розглядають проблемне питання відбору пріоритетів об'єктів державного інвестування тощо.

Збільшення обсягів державних інвестицій в економіку України потребує визначення форм і методів, які б забезпечили ефективність використання коштів. На державний бюджет мають бути покладені функції забезпечення стратегічних програм,що випливають із загальнодержавних інтересів та організовані на досягнення збалансованості при формуванні сталої моделі функціонування бюджетного механізму.

Серед основних проблем ефективного використання державних інвестицій як ефективного бюджетного важеля слід назвати відсутність чітко визначених критеріїв ефективності державних інвестиційних проектів та методів їх оцінки.

Для оцінки інвестиційних проектів, які фінансуються з бюджету, потрібна науково обґрунтована методика визначення ефективності інвестиційних програм.

Методика оцінки ефективності інвестиційних проектів, впроваджених за участю державних коштів, спрямована на оцінку і мінімізацію ризиків при впровадженні довгострокових інвестиційних проектів, забезпечення максимального захисту інтересів держави та підвищення соціального ефекту при здійсненні операцій з упровадження цих проектів.

3.4 Державне регулювання та ефективність залучення іноземних інвестицій

Законодавче регулювання іноземних інвестицій у національну економіку здійснюється кількома законами України, ухваленими протягом 1991-1996 років Верховною Радою, і декретом Кабінету Міністрів України.

Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» 1991 р. передбачає, що:

а) інвестиції, прибутки, законні права та інтереси іноземних інвесторів захищаються законами України;

б) держава не може реквізувати іноземні інвестиції за винятком випадків стихійного лиха;

в) іноземним інвесторам гарантується можливість переказу за кордон їхніх прибутків та інших сум, отриманих на законних підставах.

Національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності щодо іноземних інвестицій встановлено Законом України «Про іноземні інвестиції» (1992 р.). Цим законом передбачено, що:

1) іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації;

2) іноземні інвестори мають гарантії на 10 років на випадок змін законодавства України про іноземні інвестиції;

3) встановлюється низка податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями.

Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» (1993 р.) іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і без затримки переказ за кордон їхніх доходів (прибутків) та інших коштів у іноземній валюті, одержаних на законних підставах. У разі встановлення законодавчими актами України нових видів податків функціонуючі підприємства з іноземними інвестиціями звільняються від них на 5 років. Відносна величина іноземних інвестицій, що залучаються, має становити не менше 20% статутного капіталу підприємства.

Закон України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» (1994 р.) визначає: пріоритетні сфери для іноземного інвестування; вимоги до інвесторів, які претендують на одержання додаткових пільг; пільги, що надаються інвестиційним проектам у пріоритетних сферах.

До пріоритетних сфер для іноземного інвестування в Україні віднесено: агропромисловий, лісопромисловий, паливно-енергетичний і металургійний комплекси; машинобудування; медичну, легку, хімічну й нафтохімічну промисловість; зв'язок; транспортну й соціальну інфраструктури.

Вимоги до іноземних інвесторів полягають у такому:

а) іноземні інвестиції мають сприяти створенню нових робочих місць;

б) вони мають бути спрямовані на впровадження сучасних або перспективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

в) вони мають орієнтуватися на найбільш раціональне використання сировинної бази України і сприяти зниженню енергоспоживання на одиницю продукції;

г) продукція, виготовлена із залученням іноземних інвестицій, має бути конкурентоспроможною на міжнародних ринках.

Іноземним інвестиційним проектам у пріоритетних сферах надаються певні пільги. Основними з них є: застосування норм прискореної амортизації; збільшення періоду звільнення від податку на прибуток і додану вартість; повернення 50% експортного мита на товари виробничого призначення і 100% на деталі, вузли та агрегати, імпортовані за кооперацією; надання кредиту на пільгових умовах; страхування інвестиційних ризиків.

Законом України «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.) чітко визначено різновиди іноземних інвестицій і форми їхнього здійснення в Україні, виписано державні гарантії захисту іноземних інвестицій (ті самі, що й у раніше ухвалених законодавчих актах України). Крім того, у законі зазначено, що іноземними інвесторами в Україні можуть бути:

1) юридичні особи, створені відповідно до законодавства інших країн;

2) фізичні особи-іноземці, які не мають постійного місця проживання в Україні;

3) іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації

4) інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності.

В окремому розділі викладено засади функціонування іноземних інвесторів за концесійними договорами (контрактами), регламентовано порядок виробничої кооперації, спільного виробництва та інших видів спільної інвестиційної діяльності.

Підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються такі, іноземні інвестиції в статутному фонді яких становлять не менше 10%. Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду вітчизняного підприємства (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладання митом.

Для всіх іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Цілеспрямовані та вміло використані іноземні інвестиції здебільшого є високоефективними як для самого іноземного інвестора, так і для підприємства країни -- одержувача інвестицій. За умови політичної стабільності та сприятливого економічно-інвестиційного клімату іноземний інвестор завжди матиме зиск від вкладення власного капіталу в те чи те місцеве підприємство.

Ефективність іноземних інвестицій характеризується передовсім через розмір дивідендів або дохідність (прибуток на одиницю) від вкладених фінансових коштів і через термін окупності (повернення) останніх. В Україні, наприклад, названі показники реально мають достатньо високі значення і цим самим підтверджують ефективність іноземних інвестицій.

Важливо зазначити, що іноземні інвестиції, залучені вітчизняними підприємствами, активно сприяють освоєнню останніми нових видів продукції, істотному збільшенню її виробництва, вирішенню проблеми неплатежів тощо.

Яскравим прикладом може бути діяльність в Україні швейцарської фірми «Крафт-Якобс Сушар», яка свого часу придбала 88% акцій тростянецької шоколадної фабрики «Україна». Швейцарська фірма гарантувала внесення понад 22 млн. доларів США довгострокових кредитів.

За рік, що минув після проведення тендера, новим співвласником освоєно 45 нових видів продукції, а обсяг виробництва на фабриці «Україна» збільшився у 1,6 рази. Крім того, коли у зв'язку з неплатежами місцеві підприємства почали відключати від електромережі, іноземний інвестор заплатив за борги всього міста Тростянець, аби йому не заважали працювати, і зобов'язався регулярно вносити авансові платежі в сумі 100 тис. доларів США за електроенергію для місцевих споживачів.

Висновок

Тема «Державне економічне регулювання виробничо-господарської діяльності підприємств» є дуже важливою в наш час. Тому що в усьому світі дуже гостро постає питання регулювання виробничо-господарської діяльності та інвестиційних проектів.

Економічну діяльність можуть здійснювати різноманітні суб'єкти - окремі особи,сім'я, об'єднання людей, держава тощо, але головні виробничі функції в економіці пов'язані з підприємством. У структурі національної економіки підприємство є первинною ланкою. Для того, щоб виділити підприємство з інших форм організації колективної діяльності, розглянемо його як самостійний суб'єкт господарювання, що виробляє продукцію, надає послуги з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку.

Метою державного регулювання економіки є досягнення найбільш ефективного економічного, соціального, наукового й культурного розвитку країни. Таке регулювання здійснюється як економічними так і адміністративними методами. Їх слід органічно поєднувати, виходячи з того, якою мірою адміністративне регулювання відповідає вимогам об'єктивного розвитку, сучасного стану економіки.

Дуже вагомою функцією держави у сфері управління економікою має стати регулювання інноваційних процесів та інноваційної діяльності. Це зрозуміло, оскільки економічний розвиток кожної країни є наслідком її науково-технічного прогресу й відбувається насамперед через науково-технічні та організаційні інновації. Саме вони, як локомотиви, тягнуть за собою модернізацію та перебудову всієї економіки.

Список використаної літератури

1. Стаття О. Шурбавської, науковий журнал економіка України 1/2008,видавництво «Преса України»

2. Грещак М.Г., Колот В.М., Г.О. Шведенко «Економіка підприємства» 2008, КНЕУ

3. Л.Г. Мельник, О.І. Карінцева « Економіка підприємства» 2004 Суми «Університетська книга»

4. М.Г. Грещак, В.М. Колот, А.П. Наливайко, «Економіка підприємства» 2007, КНЕУ

5. С.Ф. Покропивний «Економіка підприємства» 2006

6. В.М. Сай, С.М. Соболь, О.С. Федонін, Г.О. Швиденко «Економіка підприємства» 2000

7. Геєць В., Григоренко А. науковий журнал « Економіка України» 5\ 2008

8. Заюков І., Коваль Н. науковий журнал « Економіка України» 6\2008

9.З. Ватаманюк, С. Панишин «Економіка» (Основи загальної економічної теорії), Київ, 2004.

10.А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. І. Палкін «Основи економічних знань», Київ, 2002.

11 Л. І. Дідківська, Л.С. Головко «Державне регулювання економіки», Київ, 2002.

12.А. А. Задоя, Ю. Е. Петруня «Основы экономической теории» Москва, 2000

13.Економічний словник, С. В. Мочерний, Київ, 2005

14. С. Мочерний «Основи економічних знань» (запитання і відповіді), Київ, 2000

15.С. В. Мочерний «Основи економічних знань» підручник, Київ, 2000

16.Міжнародний фонд «Відродження» «економіка» (Основи загальної економічної теорії), Київ, 2001

17.http://economics.wiweword.ru/

18.http://www.econ.msu.ru/