Аналіз рентабельності окремих видів продукції

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТУ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ (м. Київ)

Кафедра обліку і фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економічний аналіз»

на тему: АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ОКРЕМИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ

Керівник роботи,

к.е.н.,доцент С.В. Шубіна

Студент факультету

банківської справи, обліку і фінансів,

ІV курсу, групи 36-Ф,

спеціальності «Фінанси»

Н.В. Ігнатенко

Харків - 2008

Зміст

Вступ

Розділ 1 Необхідність підвищення прибутковості підприємства в сучасних умовах господарювання

1.1 Рентабельність підприємства, як головний показник його прибутковості

1.2 Характеристика системи показників рентабельності підприємства

1.3 Рентабельність окремих видів продукції: сутність, специфічні риси, методологія визначення

Розділ 2 Аналіз рентабельності окремих видів продукції

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства на прикладі відкритого акціонерного товариства Агропромислова фірма «Таврія»

2.2 Факторний аналіз рентабельності окремих видів продукції

Розділ 3 Шляхи підвищення рентабельності окремих видів продукції

3.1 Головні напрямки підвищення рентабельності підприємства

3.2 Міжнародна практика факторного аналізу рентабельності

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

За останні роки в економіці і банківській системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, при цьому актуальним стало питання дослідження аналізу рентабельності окремих видів продукції.

У цьому зв'язку дослідження питань організації роботи з аналізу рентабельності окремих видів продукції набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об'єктом дослідження є рентабельність окремих видів продукції.

Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування основ організації, розкриття діючої практики з аналізу рентабельності окремих видів продукції на підприємствах в Україні, а також пошук напрямків удосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

- досліджено рентабельність підприємства, як головного показника прибутковості;

- наведено характеристику системи показників рентабельності підприємства;

- розглянуто організацію роботи з аналізу рентабельності окремих видів продукції;

- обґрунтовано методи розрахунку рентабельності окремих видів продукції;

- викладено сутність і методи обчислення рентабельності;

- проведено аналіз резервів підвищення рентабельності підприємства;

Вказаному питанню приділяється значна увага Міністерства Фінансів України та Державної Податкової служби, що знайшло своє відображення у законі «Про підприємництво», «Про систему оподаткування».

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження Баканова М.І., Івахненко В.М., Іващенко В.І., Тарасенко Н.В., Яцків М.І. та інших.

Впровадження пропозиції та рекомендації, наданих в роботі дозволить покращити роботу з аналізу рентабельності окремих видів продукції на підприємствах. Це надасть можливість організувати їх діяльність у відповідності з цілісною системою управління прибутковістю підприємств.

Розділ 1. Необхідність підвищення прибутковості підприємства в сучасних умовах господарювання

1.1 Рентабельність підприємства, як головний показник його прибутковості

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками.

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

Прибуток -- це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність -- це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Підприємство вважається рентабельним, якщо в результаті реалізації продукції воно покриває свої витрати і отримує прибуток. Але сума прибутку і рівень рентабельності, як правило, змінюються не в рівній пропорції, а іноді в різних напрямках: прибуток може збільшуватися швидшими темпами, ніж рентабельність. Показники рентабельності характеризують ефективність поточних затрат підприємства, пов'язаних з виробництвом та реалізацією як усієї продукції, так і окремих її видів. У той же час ці показники відображають рівень використання всіх коштів підприємства, як авансованих у даному виробничому циклі, так і спожитих у ньому.

Аналіз показників рентабельності має важливе значення. Його дані використовуються для вибору варіантів формування асортименту та структури продукції, оцінки можливостей додаткового прибутку шляхом збільшення випуску більш рентабельних виробів, як інструмент інвестиційної політики та ціноутворення. Аналіз необхідний для узагальнюючої оцінки рівня рентабельності підприємства і визначення основних напрямів пошуку резервів підвищення його ефективності.

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Рис. 1.1. Класифікація показників рентабельності

На рис. 1.1. наведено класифікацію показників рентабельності.

Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

1.2 Характеристика системи показників рентабельності підприємства

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють доходність підприємства та групуються в співвідношенні з інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.

При аналізі виробництва, показники рентабельності можна об'єднати в слідуючи групи:

1) показники рентабельності продукції;

2) показники рентабельності капіталу (активів);

3) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

Перша група показників формується на підставі розрахунку рівня рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відбитій у звітності підприємства.

Наприклад:

Даний показник характеризує прибутковість (доходність) продукції базисного та звітного періоду.

Друга група показників рентабельності формується на підставі розрахунку рівня рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал.

Наприклад:

Неспівпадіння рівня рентабельності по цим показникам характеризує ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення доходності, довгострокових кредитів та інших зайнятих коштів.

Дані показники - практичні. Вони відповідають вимогам власників. Наприклад, адміністрацію підприємства цікавить віддача (доходність) всіх активів (всього капіталу); потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на інвестиційний капітал; власників та засновників - доходність акцій.

Кожний з перерахованих показників легко моделюється по факторним залежностям. Розглянемо наступну залежність:

Ця формула розкриває зв'язок між рентабельністю всіх активів (або виробничих активів), рентабельністю реалізації та фондовіддачі (показників обороту виробничих фондів).

Економічний зв'язок полягає в тому, що формула прямо вказує шляхи підвищення рентабельності: при низькій доходності продажу необхідно прискорювати обіг виробничих активів.

Розглянемо ще одну фактичну модель рентабельності:



Як бачимо рентабельність власного (акціонерного) капіталу залежить від змін рівня рентабельності продукції, швидкості обороту сукупного капіталу та співвідношення власного та залученого капіталу. Вивчення цих залежностей має доказну ціну для оцінки фінансового стану підприємства, оцінки ступеня результатів своєї діяльності. З цієї залежності виходить, що при інших рівних умовах віддача акціонерного капіталу підвищується при збільшенні залучених коштів в складі сукупного капіталу.

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності, аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів.

Наприклад:

Дані показники дають уяву про ступінь важливості підприємства забезпечити кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими коштами в зв'язку з використанням його виробничого потенціалу. Концепція рентабельності розраховується на підставі притоку грошової «готівки», широко використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона більше пріоритетна, тому що операції з грошовими потоками є ознакою інтенсивного типа виробництва, ознакою «здоров'я» економіки і фінансового стану підприємства. Перехід на використання цієї концепції потребує перебудови звітності підприємства. Ця робота залишається лише на початковій стадії.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуємих ресурсів та обсяг виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (доходності) продажу, знаходяться між собою в тісному функціональному зв'язку.

Підприємство насамперед звертає свою увагу на проблеми контролю за змінами промислової виробничості і намагаються знизити роль зовнішнього фактору, або фінансової виробничості. Однією з вимог процвітання підприємства являється розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни на пропонуємі товари. Оскільки цей процес не супроводжується зниженням цін на використовуємі ресурси, то роль дефлятора ціни в формуванні доходності підприємства знижується. Це «природним» шляхом переключає сферу вимог керівництва на контроль за зміненням промислової виробничості, тобто за внутрішніми факторами: зниження матеріаломісткості та трудомісткості продукції, підвищення віддачі основних фондів, машин та обладнання.

Основні показники рентабельності:

1) Рентабельність підприємства (загальна рентабельність);

2) Рентабельність продукції;

3) Рентабельність продаж;

4) Рентабельність активів;

5) Рентабельність поточних активів;

6) Рентабельність власного акціонерного капіталу.

Рентабельність підприємства (Рпідпр) визначається відношенням прибутку від реалізації продукції (Пр) до середньорічної вартості основних фондів та оборотних коштів (або необоротних активів) (ОФср):

(1.1)

Рентабельність підприємства - це найбільш узагальнюючий показник його діяльності. У ньому синтезуються всі фактори виробництва та реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційні фінансові результати.

Рентабельність продукції (витрат) (Рпр) визначається відношенням прибутку від реалізації продукції (Пр) до повної собівартості реалізації продукції (С):

(1.2)

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.

Рентабельність продажу (RОS) визначається як відношення прибутку від реалізації (Пр) до виручки від реалізації без податків, включаємих в ціну продукції (В):

(1.3)

Рентабельність продажу характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількістю реалізуємого товару, витрат виробництва і реалізації продукції.

Рентабельність активів (РОА) визначається як відношення прибутку (балансового чи чистого) (Пб або Пч) до середньої величини активів за певний період (Аср):

(1.4)

Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і залученого.

Рентабельність активів також можна представити як ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів: рентабельності продажу і оборотності активів (Оа):

(1.5)

Чим менша доля прибутку в ціні, тим більше повинна бути швидкість обороту, щоб рентабельність вкладень в підприємство була достатньою. І навпаки, чим нижче швидкість обороту, тим більша повинна бути частка прибутку в ціні товару.

Рентабельність поточних активів (Рта) являє собою відношення чистого прибутку підприємства (Пч) до середньої величини поточних активів (оборотних коштів) підприємства (Ат.ср):

(1.6)

Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні що вкладена у поточні активи.

Рентабельність власного акціонерного капіталу (RОЕ) визначається як відношення чистого прибутку (Пч) до середньої величини власного капіталу підприємства (Кс) за певний період:

(1.7)

Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство.

Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку припадає на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.

На величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає показник рентабельності активів.

1.3. Рентабельність окремих видів продукції: сутність, специфічні риси, методологія визначення

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Завдання аналізу показників рентабельності зводять до наступного:

1) Розрахунок та оцінка показників рентабельності;

2) Групування показників рентабельності за ознаками (для багатономенклатурного виробництва);

3) Виявлення впливу факторів на відхилення за рівнем рентабельності;

4) Виявлення резервів підвищення рентабельності та їх впровадження.

У багато номенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування. Насамперед усі вироби групуються за ознакою «рентабельна чи нерентабельна продукція». При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції розраховують питому вагу (у відсотках до загальної кількості виробів), а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції.

Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.

Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:

1) Вироби з низькою рентабельністю;

2) Вироби з середньою або нормальною рентабельністю;

3) Вироби високорентабельні.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:

1) Рентабельність помітно зросла;

2) Рентабельність суттєво не змінилась;

3) Рентабельність знизилась.

Групування виробів за зазначеними та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати дію на рентабельність продукції таких чинників:

1) Зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;

2) Зміну податку на додану вартість;

3) Зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.

Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. У перший рік, як правило, рентабельність дуже низька, але наступні кілька років спостерігається значне підвищення її рівня. Згодом її величина стабілізується і навіть може почати зменшуватися. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції. Вивчення впливу обсягу виробництва на рівень рентабельності - цілком самостійне питання аналізу прибутковості підприємства. Для цього рекомендується будувати графік розрахунку критичної точки обсягу виробництва.

Рентабельність окремих виробів - розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу.

Рентабельність окремих видів продукції (Рі) обчислюють за формулою:

(1.8)

де Ці - ціна і-го виробу;

Сі - собівартість і-го виробу.

Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів.

Фактори зміни ціни реалізації і собівартості виробу вважаються факторами першого, а всі інші - факторами другого порядку. Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць (Табл. 1.1 ).

Таблиця 1.1 - Вихідні дані для аналізу рентабельності окремого виробу

Показники	Середньо реалізаційна ціна виробу	Собівартість виробу	Рівень рентабельності	Фактори зміни рентабельності
				За рахунок ціни	За рахунок собівартості
За планом	240	180	33,3	П	П
За плановою собівартістю і фактичною ціною	250	180	38,9	Ф	П
фактично	250	185	35,1	Ф	Ф

Як видно з таблиці, фактичний рівень рентабельності окремого виробу збільшився на 1,8 % (35,1 - 33,3). На відхилення за рівнем рентабельності вплинула зміна:

а) середньореалізованої ціни: 38,9 - 33,3 = +5,6 %;

б) собівартості: 35,1 - 38,9 =-3,8 %

Загальне відхилення + 1,8 %.

Отже, рівень рентабельності збільшився на 5,6 % за рахунок підвищення середньореалізаційної ціни на одиницю виробу і зменшився на 3,8 % за рахунок подорожчання його собівартості.

Вплив факторів другого порядку на зміну рівня рентабельності розраховується за допомогою способу часткової участі. Для цього використовується інформація про зміну ціни на продукцію в абсолютному розмірі:

=> зміна якості продукції => зміна попиту на продукцію ==> зміна показника інфляції

Розрахунки фактора зміни собівартості продукції проводяться так само.

Для аналізу показників рентабельності продукції використовують:

1) бізнес-план;

2) ф. № 1 «Баланс підприємства»;

3) ф. № 2 «Звіт про фінансові результати»;

4) ф. № 5 «Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг»;

5) планові та звітні калькуляції;

6) інформацію про ціни.

Розділ 2. Аналіз рентабельності окремих видів продукції

2.1. Техніко-економічна характеристика підприємства на прикладі відкритого акціонерного товариства Агропромислова фірма «Таврія»

Відкрите акціонерне товариство Агропромислова фірма «Таврія» розташоване на півдні України, в межах міста Нова Каховка Херсонської області.

Основу виноградарства на Нижньодніпровських пісках було закладено в кінці ХVIII сторіччя швейцарсько-німецькими колоністами. Зумовлено це було відповідними природно-кліматичними умовами: легкі ґрунти та багатство сонця. На базі товариства виноградарів у 1929 році був створений радгосп «Перемога наймитів», який у 1960 році було перейменовано в радгосп-завод «Таврія».

Відкрите акціонерне товариство Агропромислова фірма «Таврія» зареєстровано Новокаховський виконкомом 2 жовтня 1998 року. ВАТ АПФ «Таврія» засновано рішенням представництва ФДМУ м. Нова Каховка від 24 лютого 1998 року №7.

Агропромислова фірма «Таврія» - відкрите акціонерне товариство. Очолює підприємство голова правління Сидоренко Олександр Миколайович

Голові правління підпорядковані: заступник по промисловості, якому в свою чергу підпорядковані: головний інженер, головний технолог, а їм начальники виробничих цехів та допоміжних служб; заступник по комерційним справам керує начальниками відділів постачання, маркетингу та торгівлі. ВАТ АПФ «Таврія» є засновником двох дочірніх підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю: ДП «Таврія 1» та «Таврія 2», які займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції, яка є сировиною для виробництва вин та коньяків. Майнова та організаційна структура побудова АПФ «Таврія» зображена на рис. 2.1.



ВАТ АПФ «Таврія»

Обслуговуючі підрозділи та цехи (бухгалтерія, економічний підрозділ, лабораторія, склади, фірмові магазини, гаражі, охорона)		Допоміжні підрозділи та дільниці (механічна та ремонті служби, енерго-дільниця, компресорна, сантехнічна служба)

Основні підрозділи та цехи

Дочірнє підприємство «Таврія 1» (основна діяльність вирощування та збір винограду).		Підрозділи вторинного виноробства (цех розливу, цех відвантаження, посудний).

Підрозділи первинного виноробства (цех вино-матеріалів, переробки та зберігання, бродильне).		Підрозділи коньячного виробництва (перекурний цех, цех витримки, дільниця утилізації).

Дочірнє підприємство «Таврія 2» (основна діяльність вирощування та збір винограду).

Рис. 2.1 Майнова та організаційна структура ВАТ АПФ «Таврія»

Промисловість підприємства представлена:

1) Первинним виноробством, виробничі потужності якого складають 20 тис. тон переробки винограду;

2) Вторинним виноробством з обсягом обробки та випуску вина в пляшковому розливі до 600 тис. дал;

4) Коньячним виробництвом з виробітком коньячних спиртів до 500 тис. дал., а випуском коньяків щорічно - 350 тис. дал.;

5) Виробництво міцних напоїв - 200 тис. дал.

Забезпечення виноградом для виробництва вин і коньяків здійснюється за рахунок власних площ та близько розташованих виноградарських господарств. Надходження вантажів на адресу АПФ «Таврія» та відправка продукції покупця здійснюється автотранспортом та по залізниці. Крім того, поблизу знаходиться річковий порт Каховка та морський порт Херсон.

Підприємство має загальну потужність по одночасному зберіганню:

1) Виноматеріалів - 1686 тис. дал.;

2) Коньячних спиртів - 971 тис. дал.;

3) Спирту-ректифікату - 100 тис. дал.

В тому числі ємності для зберігання та обробки коньячних спиртів (табл. 2.1)

Таблиця 2.1 - Ємності для зберігання та обробки коньячних спиртів.

Найменування	Кількість, шт.	Обсяг, тис.дал.
Бочки дубові	4720	206,8
Бути дубові	156	99,8
Ємності емальовані	559	628,3
Ємності купажні	4	20,0
Ємності по обробці холодом	11	16,2
всього		971,0

Виробництво достатньо забезпечене:

4) Електроенергією (потужність 4 трансформаторних підстанції 4160 кВт);

5) Теплом (котельна продуктивністю 19,6 кел/год);

6) Водою (4 артезіанські свердловини загальною потужністю 785 м/год);

7) Холодом (холодильно-компресорна установка потужністю 2000 ккал/год)

Для випуску готової продукції є в наявності три лінії розливу потужністю 6000 пляшок на годину. Сувенірне оформлення продукції здійснюється використанням ручної праці.

Контроль за відповідністю сировини і готової продукції вимогам стандарту здійснює акредитована виробнича лабораторія з наявністю обладнань і спеціалістів, серед яких мікробіологи та спеціалісти по визначенню вмісту металів.

Питання охорони навколишнього середовища контролюється спеціалістами, екологічної небезпеки підприємство не несе, про що свідчить екологічний паспорт встановленого зразка.

Майже всі види виробничої діяльності підприємства пройшли ліцензування.

В Україні та за її кордоном вже давно набули слави коньяки «Таврія», «Каховка», «Херсон», «Дніпро», вони готуються з відбірних високоякісних коньячних спиртів, виготовлених за класичною технологією. У 1988 р. спеціалістами заводу винайдені і затверджені нові марки групи КВВК «Оріана» 8 - річної витримки і 10 - річної витримки коньяк групи КС «Асканія»

З 1952 р. розпочато випуск виноградних вин, розроблені і освоєні високоякісні десертні вина, напівсухі вина, сухі вина. Асортимент вино продуктів дуже широкий і різноманітний.

Але в останні роки підприємство робить акцент на виробництві ординарних та марочних коньяків, попит на які дає можливість росту.

Проаналізуємо діяльність ВАТ АПФ «Таврія» на основі даних ф. № 1 «Баланс підприємства» та ф. № 2 «Звіт про фінансові результати».

У 2003 році виручка від реалізації продукції становила 4528,8 тис. грн., але в 2004 році вона зменшилась і становила 3481,5 тис. грн.

Чистий дохід від реалізації продукції в 2004 році зменшився на 936,7 тис. грн. Прибуток від операційної діяльності в 2004 році порівняно з 2003 роком зменшився на 3315,2 тис. грн., а прибуток від звичайної діяльності на 204,6 тис. грн..

Чистий прибуток у 2003 році склав 2579,5 тис. грн., а в 2004 році 537,9 тис. грн..

Порівнюючи валюту балансу на кінець звітного періоду з початком, бачимо, що вона зменшилась на 1886,2 тис. грн. - це явище негативне.

Порівнюючи данні по підприємству за 2003 і 2004 роки, можна зробити висновок, що підприємство стало менш прибутковим, зменшились прибутки від усіх видів діяльності. Найбільшу частину прибутку складає прибуток від реалізації продукції.

2.2 Факторний аналіз рентабельності окремих видів продукції

Проведемо факторний аналіз рентабельності за кожним видом продукції.

Так як асортимент випускаємої продукції досить широкий є доцільним згрупувати продукцію в однорідні групи: вина столові (А), вина кріплені (Б), міцні напої (В), коньяки ординарні (Г), коньяки марочні (Д), одиниці виміру декалітри.

Рівень рентабельності окремих видів продукції залежить від зміни середньореалізаційних цін і собівартості одиниці продукції:

Rі = VРП і * (Ці - Сі) / VРП і* Сі = Ці - Сі / Сі (2.1)

де R_і - рентабельність окремих видів продукції;

VРП_і - обсяг продажу продукції;

С_і - собівартість;

Ц_і - середньореалізаційні ціни.

Розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня рентабельності проведемо методом базисних підстановок:

(2.2)

де R_б - базова рентабельність;

Ц _б - базова середня ціна реалізації;

С _б - базова собівартість.

(2.3)

де R_умов - умовна рентабельність;

Ц _ф - фактична середня ціна реалізації;

(2.4)

де R_ф - фактична рентабельність;

Ц _ф - фактична середня ціна реалізації;

С _ф - фактична собівартість.

Розрахунок базової рентабельності окремих видів продукції:

Для виробу А

Для виробу Б

Для виробу В

Для виробу Г

Для виробу Д

Розрахунок умовної рентабельності за окремими видами продукції:

на 2003 рік

Для виробу А

Для виробу Б

Для виробу В

Для виробу Г

Для виробу Д

на 2004 рік

Для виробу А

Для виробу Б

Для виробу Г

Для виробу Д

Розрахунок фактичної рентабельності окремих видів продукції:

на 2003 рік

Для виробу А

Для виробу Б

Для виробу В

Для виробу Г

Для виробу Д

на 2004 рік

Для виробу А

Для виробу Б

Для виробу Г

Для виробу Д

Розрахуємо загальне відхилення від базової рентабельності:

на 2003 рік

Для виробу А 41,69 % - 10,39 % = 31,3 %

Для виробу Б 0,78 % - 24,29 % = - 23,51 %

Для виробу В 195,73 % - 158,4 % = 37,33 %

Для виробу Г 8,14 % - 87,99 % = - 79,85 %

Для виробу Д 113,16 % - 93,5 % =19,66 %

на 2004 рік

Для виробу А - 14,28 % - 10,39 % = - 24,67 %

Для виробу Б - 6,68 % - 24,29 % = - 30,97 %

Для виробу Г 41,92 % - 87,99 % = - 46,07 %

Для виробу Д - 23,37 % - 93,5 % = - 116,87 %

Розрахуємо відхилення від базової рентабельності за рахунок ціни:

на 2003 рік

Для виробу А 55,16 % - 10,39 % = 44,77 %

Для виробу Б - 2,94 % - 24,29 % = - 27,23 %

Для виробу В 198,58 % - 158,4 % = 40,18 %

Для виробу Г 107,07 % - 87,99 % = 19,08 %

Для виробу Д 131,12 % - 93,5 % = 37,62 %

на 2004 рік

Для виробу А 94,09 % - 10,39 % = 83,7 %

Для виробу Б - 50,41 % - 24,29 % = - 74,7 %

Для виробу Г 233,64 % - 87,99 % = 145,65 %

Для виробу Д 205,63 % - 93,5 % = 112,13 %

Розрахуємо відхилення від базової рентабельності за рахунок собівартості:

на 2003 рік

Для виробу А 41,69 % - 55,16 % = -13,47 %

Для виробу Б 0,78 % - (-2,94 %) = 3,72 %

Для виробу В 195,73 % - 198,58 % = - 2,85 %

Для виробу Г 8,14 % - 107,07 % = - 98,93 %

Для виробу Д 113,16 % - 131,12 % = - 17,96 %

на 2004 рік

Для виробу А - 14,28 % - 94,09 % = - 108,37 %

Для виробу Б - 6,68 % - (-50,41 %) = 43,73 %

Для виробу Г 41,92 % - 233,64 % = - 191,72 %

Для виробу Д - 23,37 % - 205,63 % = - 229 %

Як видно з розрахунків позитивні зрушення спостерігаються у 2003 за продукцією виду А, Б, Д, в цьому році рентабельність знизилась за продукцією видів В (кріплені вина) та Г (коньяки ординарні), на 23,51% і відповідно на 79,85%, це сталося у першому випадку через зниження цін, а у другому через збільшення витрат .

У 2004 році знизилась рентабельність за всіма видами продукції але найбільші зрушення відбулися за видами Г, Д вони відповідно знизились на 46,07% та на 116,87%, це викликано збільшенням собівартості відповідно на 191,72% і 229%.

Розділ 3. Шляхи підвищення рентабельності окремих видів продукції

3.1 Головні напрямки підвищення рентабельності підприємства

Резервами http://hghltd.yandex.com/yandbtm?url=http%3A//www.uran.donetsk.ua/~masters/2003/fem/baklanova_elena/diss/index.htm&text=%ED%E0%EF%F0%FF%EC%EA%E8+%EF%BD%E4%E2%E8%F9%E5%ED%ED%FF+%F0%E5%ED%F2%E0%E1%E5%EB%FC%ED%EE%F1%F2%BD&reqtext=%28%ED%E0%EF%F0%FF%EC%EA%E8%3A%3A261067+%26%26+%EF%BD%E4%E2%E8%F9%E5%ED%ED%FF%3A%3A660681+%26%26+%F0%E5%ED%F2%E0%E1%E5%EB%FC%ED%EE%F1%F2%BD%3A%3A214964%29//6&dsn=225&d=1978746 - YANDEX_15 підвищення рентабельності є зниження сум постійних і змінних витрат.

До резервів зниження суми і питомої постійних витрат на будь-якому підприємстві відносять:

1) Суттєве скорочення накладних витрат (витрат на управління) при неблагонадійній кон'юнктурі ринку;

2) Продаж частини обладнання і нематеріальних активів, що не використовується, з метою зниження потоку амортизаційних відрахувань;

3) Широке використання короткострокових форм лізингу машин і обладнання замість їхнього залучення до власності;

4) Скорочення обсягів ряду комунальних послуг, що споживаються та інші.

До резервів економії змінних витрат можна віднести:

1) Зниження чисельності робітників основного і додаткового виробництва за рахунок забезпечення зростання продуктивності праці;

2) Скорочення обсягів запасу сировини, матеріалів готової продукції в період неблагонадійної кон'юнктури ринку;

3) Забезпечення для підприємства вигідних умов постачання сировини і матеріалів, і таке інше.

Побудова функціональних моделей взаємозв'язку постійних, змінних витрат, ціни та обсягів виробництва може бути реалізована через застосування різних моделей аналізу.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажів є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів може бути використана наступна формула:

(3.1)

де Р^R - резерв росту рентабельності;

R_в - рентабельність можлива;

Rф - рентабельність фактична;

R^П - резерв зростання прибутку від реалізації продукції;

VРП_вi - можливий обсяг реалізації продукції з урахуванням виявлених резервів його росту;

С_вi - можливий рівень собівартості і-х видів продукції з урахуванням виявлених резервів зниження;

Пф - фактичний прибуток від реалізації продукції;

Иф - фактична сума витрат по реалізованій продукції.

3.2 Міжнародна практика факторного аналізу рентабельності

Методика аналізу рентабельності, що застосовувалась і застосовується на вітчизняних підприємствах, не враховує взаємозв'язок витрати - обсяг - прибуток. За даною методикою рівень рентабельності не залежить від обсягу продажу, так як зі зміною останнього відбувається рівномірне зростання прибутку на суму витрат. В дійсності, і прибуток, і витрати підприємства не змінюються пропорційно обсягу реалізації продукції, оскільки частина витрат є постійною. Тому в марженальному аналізі розрахунок впливу факторів на зміну рівня рентабельності окремих видів продукції проводиться за наступною моделлю:

R _і = П _і / З_і = К _і (Ц _і - V _і) - Н _і / К _і * V_і + Н_і (3.2)

де R _і - рентабельність окремих видів продукції;

К _і - кількість реалізованої продукції окремого виду;

Ц _і - ціна реалізації окремого виду продукції;

V _і - змінні витрати на одиницю продукції;

Н _і - постійні витрати підприємства.

Факторний аналіз рентабельності за видами продукції проводиться на основі розрахунків за формулами:

R _б = П _б / З _б = К _б(Ц _б - V _б) - Н _б / К _б * V_б + Н _б (3.3)

де R _б - базова рентабельність окремих видів продукції;

К _б - базова кількість реалізованої продукції окремого виду;

Ц _б - базова ціна реалізації окремого виду продукції;

V _б - базові змінні витрати на одиницю продукції;

Н _б - базові постійні витрати.

R _умов1 = П _умов1 / З _умов1 = К _ф(Ц _б - V _б) - Н _б / К _ф * V_б + Н _б (3.4)

де R _умов1 - умовна рентабельність окремих видів продукції;

К _ф - фактична кількість реалізованої продукції окремого виду;

R _умов2 = П _умов2 / З _умов1 = К _ф(Ц _ф - V _б) - Н _б / К _ф * V_б + Н _б (3.5)

де Ц _ф - фактична ціна реалізації окремого виду продукції;

R _умов3 = П _умов3 / З _умов2 = К _ф(Ц _ф - V _ф) - Н _б / К _ф * V_ф + Н _б (3.6)

де V _ф - фактичні змінні витрати на одиницю продукції;

R _ф = П _ф / З _ф = К _ф(Ц _ф - V _ф) - Н _ф / К _ф * V_ф + Н _ф (3.7)

де R _ф - фактична рентабельність окремих видів продукції;

Н _ф - фактичні постійні витрати.

Розрахунок впливу окремих факторів на рівень рентабельності продукції окремих видів проводиться наступним чином:

ДR_заг. = R_ф - R_б (3.8)

У тому числі за рахунок :

Кількості реалізованої продукції

ДR_к = R_умов1 - R_б (3.9)

Ціни реалізації

ДR _ц = R _умов2 - R_умов1 (3.10)

Питомих змінних витрат

ДR v = R_умов3 - R_умов2 (3.11)

Суми постійних витрат

ДR _н = R _ф - R_умов3 (3.12)

Розрахунки за моделями, що використовуються в міжнародній практиці є більш точними і дозволяють більш глибше та достовірніше проаналізувати вплив факторів на результативні показники.

При стандартній оцінці фінансового стану підприємства західними методиками пропонується:

1) По-перше, використання системи взаємозв'язаних показників рентабельності, кожний з яких несе однакове навантаження як для робітників підприємства, так і для користувачів фінансової інформації (менеджерів, акціонерів, інвесторів та кредиторів);

2) По-друге, використання системи показників рентабельності як однієї з елементів фінансово-економічної оцінки поточного положення підприємства;

3) По-третє, необхідність проведення динамічного і порівняного аналізу показників рентабельності по секторам основної діяльності, по підприємствам - аналогам і підприємствам - конкурентам.

Для цієї мети розроблена система показників рентабельності, котра об'єднує три основні класи показників (табл. 3.1.)

1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу).

2. Показник рентабельності, розрахований у зв'язку з використанням виробничих активів.

3. Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів.

Таблиця 3.1 - Система фінансових коефіцієнтів рентабельності

Основні класи показників рентабельності	Фінансові коефіцієнти рентабельності
1	2
1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу)	1.1 Коефіцієнт обмеженого рівня валового прибутку 1.2. Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку від основної (операційної) діяльності 1.3. Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку всієї діяльності підприємства 1.4. Коефіцієнт обмеженого рівня чистого прибутку 1.5. Коефіцієнт критичної рентабельності
2. Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням виробничих активів	2.1. Коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів 2.2. Коефіцієнт віддачі на інвестований капітал 2.3. Коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал
3. Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів	3.1. Коефіцієнт рентабельності відбору 3.2. Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу 3.3. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу 3.4. Коефіцієнт обслуговування боргу

Висновки

Методологічною основою аналізу фінансових результатів, до яких належать показники прибутковості та рентабельності, в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і власності, модель їхнього формування і використання.

Рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки.

Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють доходність підприємства з різних боків та групуються в співвідношенні з інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Слово «рентабельність» (дохідний, прибутковий) і означає показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях і народному господарстві в цілому.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Завданнями аналізу рентабельності є:

1) оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);

2) вивчення динаміки показників;

3) визначення факторів зміни їхнього рівня;

4) пошук резервів зростання рентабельності;

5) розроблення заходів для використання виявлених резервів.

Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням. Так, для оцінки результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту на них, доцільності їх випуску - рентабельність окремих виробів і фактори її зміни.

Варто вивчати рівень рентабельності не тільки в цілому по підприємству, а й у його структурних підрозділах, а також за видами діяльності підприємства (основна, інвестиційна, фінансова тощо).

Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів.

Фактори зміни ціни реалізації і собівартості виробу вважаються факторами першого, а всі інші - факторами другого порядку. Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць.
Вплив факторів другого порядку на зміну рівня рентабельності розраховується за допомогою способу часткової участі.

Скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто зниження її собівартості є важливим фактором збільшення рентабельності підприємства.

На зміну рівня цін впливають наступні фактори: якість реалізованої продукції, ринки збуту, кон'юнктура ринку, інфляційні процеси.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

Отже, показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами.

Список використаних джерел

1. Закон України: «Про підприємства в Україні»

2. Закон України: «Про підприємництво»

3. Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні

4. Закон України: «Про господарські товариства»

5. Баканов М.И., Шеремет А.Д., Теория экономического анализа. -М.: Финансы и статистика, 1997

6. Бандурка А.М., Черников И. М. Финансово-экономический анализ. - Харьков: из.-во ХУВД, 1999

7. Заруба О.Д., Основи фінансового аналізу та менеджменту. -Київ: УФІМБ, 1995

8. Івахненко В.М., Горбатюк М.Т., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: навч. Посіб. - К.: КНЕУ, 1999

9. Іващенко В.І., Блюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 1999г.

10. Ковалёв А.И., Привалов В.П., анализ финансового состояния предприятия. -М.: Центр экономики и маркетинга, 1997

11. Мних Е.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - Львів: Наука, 1998г.

12. Попович П.Я., Економічний аналіз та аудит на підприємстві. -Тернопіль:Економічна думка, 1998

13.Тарасенко Н.В., Волохата К.О., Економічний аналіз, підручник ч.I. -Харків: ХБК, 1997

14. Тарасенко Н.В., Волохата К.О., Економічний аналіз, збірник вправ ч.I. -Харків: ХБК, 1997

15. Тарасенко Н.В., Смовженко Т.С., методи економічного аналізу фінансової діяльності підприємства. -К.: УКРНТІ, 1994

16. Тарасенко Н.В., Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБІНБУ, 2000

17. Шубіна С.В. Конспект лекцій з курсу «Економічний аналіз» для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання. - Харків: ХФ УАБС, 2003.

18. Шубіна С.В., Торяник Ж.І. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Економічний аналіз» для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання.- Харків: ХБІ УАБС, 2004. - 190 с.

19. Яцків М.І., Теорія економічного аналізу. -Львів: Світ, 1993