Тіньова економіка в Україні

Зміст

Вступ

1. Теоретично - практичні основи тіньової економіки

2. Основні детермінанти, що впливають на розвиток тіньової економіки

3. Наслідки розвитку тіньової економіки

4. Детермінанти та наслідки тіньових процесів в окремих сферах економічної діяльності

4.1 Паливно енергетичний комплекс

4. 2 Фінансова сфера

4.3. Торгівля

5. Шляхи вирішення проблем пов`язаних з процвітанням тіньової економіки в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Тіньова економіка залишається одним з найактуальніших питань сьогодення адже вона являє собою складне суспільно-економічне явище, пов'язане з незаконним привласненням особою або групою людей частини створеної вартості або частки майна через різні спотворення об'єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходу, а також через організацію та реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів, схем корисливого перетікання капіталів, здійснення яких не підлягає під кримінальну відповідальність, але зумовлює матеріальні втрати державних або підприємницьких структур, або окремих громадян [4]. Метою написання реферату є з`ясування та характеристика основних детермінант, які впливають на розвиток тіньової економіки України, а саме: вплив економічної кризи, недосконалість законодавства та корупція. А також пошук можливих шляхів детінізації економіки. Для цього необхідно, дати характеристику тіньовій економіці та з`ясувати її вплив на економічні процеси в країні. Виділити основні детермінанти, що впливають на розвиток тіньової економіки. Дослідити вплив тінізації на прикладі конкретних сфер економічної діяльності. Та на основі дослідженого розробити пропозиції, щодо вирішення проблеми. Лише дієві заходи держави допоможуть подолати ситуацію, що склалася та вивести на „світло” тіньовий сектор держави, який нажаль є значним, що впливає не тільки на внутрішню ситуацію, а й значно підриває авторитет України за кордоном.

1. Теоретично - практичні основи тіньової економіки

Тіньова економіка функціонує поряд з легальною економікою. Певний її рівень притаманний кожній країні у світі (10?15 % від ВВП). Водночас наявність тіньової економіки суперечить державному устрою та закону. Структурними складовими тіньової економіки є: кримінальна діяльність, неформальна та фіктивна діяльність. Причини виникнення тіньової економіки можуть бути класифіковані за часом, тобто мати короткострокове, середньострокове та довгострокове джерела утворення. Збільшення рівня тіньової економіки до 40?50 % ВВП є критичним, а за оцінками багатьох експертів рівень тіньової економіки в Україні становить близько 50 %. Негативними наслідками існування тіньової економіки є: скорочення податкових надходжень до бюджету та фінансування інноваційно важливих та стратегічних напрямів розвитку держави, погіршення умов існування соціального сектора країни; „втеча” капіталу за кордон, скорочення обсягів офіційного виробництва, вивільнення працівників, поглиблення некерованості економічними процесами, збавлення міжнародного престижу країни, довіри інвесторів як зовнішніх, так і внутрішніх тощо [6] . Найголовніший негативний чинник тіньової економіки - викривлення умов функціонування підприємств. Вилучення фінансових ресурсів з реальної економіки і спрямування значної частини за межі країни в умовах напруженості бюджетного фінансування і наявності значного державного боргу (як внутрішнього, так і зовнішнього) становить серйозну проблему для економічного розвитку. Реальним виявом такого стану є скорочення прибутковості реального сектора навіть в умовах розширення його масштабів останнім часом. Такий стан зумовлено тим, що сьогодні існують цілком легальні засоби зменшення фінансового результату і, навіть, утворення збитку, внаслідок чого постійно збільшуються розміри неплатежів, значна частина яких за терміном давності списується без проведення відповідних компесаційних санкцій. За такої практики формуються фінансові потоки, які розділяють одержані реальні доходи на легальні (мінімально потрібні для продовження виробничого процесу) і тіньові (що формуються без обмежень на приватних рахунках). Найчастіше для перерозподілу на користь тіньового сектора використовують фінансові установи в офшорних зонах. Привабливість цих зон для тіньових структур пояснюється особливим їх статусом та умовами функціонування. Особливостями їх є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, а також лояльність державного регулювання. В Україні значна частина тіньових опреацій здійснюється через офшорні компанії. Для того щоб хоч якось змінити ситуацію необхідно застосувати організаційно-економічний механізм виявлення і попередження тіньової економіки як сукупність заходів впливу на мотивацію поведінки суб'єктів у напрямі профілактики й обмеження протиправної діяльності. Комплексне застосування економічних, адміністративних та правових заходів дозволить реалізувати завдання детінізації економіки. Детінізація української економіки пов'язана з комплексним реформуванням системи відносин, яка здійснюється в економічній сфері між державою, підприємцями та найманими працівниками, і має спрямовуватися на усунення тих чинників, які негативно впливають на економіку і зумовлюють її тінізацію, а саме: порушення економічних інтересів між суб'єктами економічних відносин, що скорочує базу розширеного відтворення одних суб'єктів на користь іншим; скорочення офіційних джерел ресурсно-фінансового забезпечення підприємств; зростання витратності, в тому числі й тієї, що виникла внаслідок штучного завищення витрат на ресурси, вузли та напівфабрикати (у деяких товарних групах українські ціни перевищили світові); прояви монопольної поведінки. Механізмами детінізації на сучасному етапі можуть бути: реформування національної системи фінансового контролю за здійсненням протизаконної діяльності у напрямі розробки конкретних інструментів обмеження тіньових систем перерозподілу фінансових ресурсів за кожним конкретним випадком; формування спеціального реєстру та загального переліку декларацій із заявленими до відшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними; застосування мінімальних цін на високоліквідні імпортні товари (передусім підакцизні) для розрахунків і сплати податків; створення інституту представників митної та податкової служби в зарубіжних країнах (для обміну інформацією про оподатковування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів підприємництва); запровадження моніторингу за внутріфірмовими цінами в межах холдингових компаній; застосування змін в організаційній структурі державних холдингових компаній, (зокрема, позбавлення підприємств права юридичної особи) та ін [2; 4] .

2. Основні детермінанти, що впливають на розвиток тіньової економіки

Виникнення і функціонування тіньової економіки в Україні обумовлене низкою політичних, економічних і соціальних причин, які витікають з неналежного методологічного, законодавчого та нормативного забезпечення економічної трансформації суспільства, що створило сприятливі умови для отримання окремими групами населення надприбутків, завдання значних економічних збитків державі, призвело до послаблення державних функцій контролю та регулювання у багатьох галузях фінансово-господарської діяльності [ 1].

Подолання тіньової економіки та корупції є необхідною умовою входження України до Європейського Союзу. Вирішення проблем корупції, нелегальної міграції та розширення кримінального сектору визначаються Європейською Комісією як одні з пріоритетних напрямів співробітництва між ЄС та кандидатами на членство в цій організації.

Формування дієвої стратегії детінізації економіки потребує насамперед визначити основні чинники тінізації. Серед них слід відзначити такі.

1. Відсутність повноцінного ринкового середовища. Уповільнене здійснення економічних перетворень, незавершеність впровадження ринкових механізмів призводять до ситуації неузгодженості державної економічної політики з інтересами значної кількості господарюючих суб'єктів. Учасники економічних відносин змушені самостійно розбудовувати механізми взаємної співпраці. Стихійно виникають нові правила здійснення господарських трансакцій, в яких регулююча і контролююча роль держави поступається місцем вимогам неформальних угод.

2. Недостатність інституційного забезпечення економічної політики. Силові й адміністративні заходи, які реалізуються державою для протидії тінізації економіки, не приносять очікуваного позитивного результату внаслідок збереження несприятливого підприємницького клімату в Україні.

3. Неефективність управління державною власністю і захисту прав власників. Швидкоплинна приватизація відсунула на другий план вирішення питання захисту прав власників та ефективного управління державним та комунальним майном. Серед акціонерних товариств, пакети акцій яких знаходяться в управлінні держави, збиткових набагато більше, ніж в середньому по Україні. Тіньовий сектор найчастіше експлуатує промислові потужності державних підприємств, зумовлюючи їх некомпенсоване прискорене зношування і позбавляючи державу належних доходів. Недостатньо захищені права власників та інвесторів таких підприємств. Внаслідок цього держава і приватні власники не отримують належних доходів від інвестованого капіталу.

4. Системні вади податкової системи. Чинна податкова система фактично зосереджена на максимальному залученні надходжень до бюджету, без урахування можливих негативних наслідків надлишкового фіскального тиску на суб'єктів господарювання та громадян. Надмірний податковий тиск призводить до того, що прагнення держави легалізувати тіньові капітали та залучити їх у реальну економіку виявляються неефективними[ 2 ] .

5. Незбалансованість державної регуляторної політики. Формування масштабного тіньового сектору протягом перших років незалежності України значною мірою супроводжувалось послабленням управління економічними процесами з боку держави, наявністю суттєвих недоліків економічної політики, у тому числі незадовільним станом господарського законодавства. До цього часу хронічними недоліками законодавства залишаються надмірна множинність нормативних актів, неузгодженість їх між собою, часті й не завжди виправдані зміни, значні прогалин у регулюванні тих чи інших господарських відносин. Бюрократична тяганина у прийнятті рішень місцевими та центральними органами виконавчої влади, нечітка визначеність прав і взаємних обов'язків держави та суб'єктів підприємницької діяльності відштовхують учасників ринкових відносин від контактів з державними органами і закріплюють їх прагнення до нелегальної діяльності.

6. Недосконалість бюджетної політики. Особливо небезпечним явищем є тінізація бюджетної сфери. Формування бюджетних показників на основі застарілої податкової бази призводить до суттєвих розбіжностей між прогнозованими і фактично досягнутими макроекономічними показниками. Тінізацію бюджетної системи посилює також відсутність належного контролю за виконанням видаткової частини держбюджету, його недостатня прозорість, численні випадки порушень бюджетної дисципліни та зловживань державними коштами.

7. Деформація структури зайнятості. У тіньовому секторі відсутні гарантії працевлаштування, оплати праці й соціального страхування, безпеки праці, створюються додаткові умови для втягування значної частини населення у кримінальні відносини.

8. Недоліки у діяльності судової влади. Особливо важливою в цьому контексті є неефективність механізму виконання судових рішень. А останніми роками посилилася тенденція щодо протиправного використання механізмів судових рішень для перерозподілу ресурсів.

9. Корупція. Унаслідок непрозорості системи взаємовідносин між суспільством та державою формуються та ефективно діють корупційні ринки державних послуг та суспільних благ, зокрема ринок адміністративно-господарських рішень, ринок державних посад, неформальна кадрова політика, ринок державних привілеїв, тінізація виборчої системи, ринок державного захисту прав та свобод громадян, ринок державної освіти і охорони здоров'я тощо.

3. Наслідки розвитку тіньової економіки

Зазначені причини розвитку тіньової економіки призводять до негативних наслідків у офіційному економічному секторі, серед яких:

втрата податкових надходжень до бюджету, і як результат - ускладнення виконання фінансових зобов'язань держави;

недієвість управлінських рішень внаслідок відсутності повної та об'єктивної офіційної інформації про розвиток економічних процесів в Україні;

скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів в Україні через ускладнення відкритого витрачання тіньовими структурами прихованих від оподаткування доходів та їх відплив за кордон;

зменшення інтересу потенційних стратегічних інвесторів до українських підприємств, що значно гальмує процеси приватизації та фінансового оздоровлення виробництва;

негативний вплив на зростання рівня криміналізації суспільства через збільшення кількості економічних злочинів тощо[ 1 ] .

4. Детермінанти та наслідки тіньових процесів в окремих сферах економічної діяльності

В Україні зараз не існує такої сфери економічної діяльності в якій би не процвітала тіньова економіка.

4.1 Паливно енергетичний комплекс

У реальному секторі економічна злочинність найбільше вразила енергетику. На неї припадає кожен десятий злочин у сфері економіки. Лише у 2003 р. підконтрольні державі обленерго безкоштовно відпустили електроенергії на 570 млн грн. Понаднормативні комерційні втрати в мережах становили майже 8 млрд кіловат-годин.

Ще одна проблема - підвищена криміногенність та наявність значного тіньового сегмента у вугільній галузі. Це зумовлене значним бюджетним фінансуванням та комерціалізацією збуту продукції. Бюджетне фінансування галузі останніми роками збільшилося на третину, а видобуток скоротився на 5 % (4,5 млн тонн). Кредиторська заборгованість у 2,8 разу перевищала дебіторську. Виходить, що більше держава дає, то більше втрачає.

Правоохоронними органами виявлені численні зловживання у галузі, пов'язані з нецільовим використанням бюджетних коштів та безпідставним кредитуванням комерційних структур. Монополізація окремими посередниками сфери постачання та збуту призвела до викривлення ціноутворення на продукцію машинобудівних та вугільних підприємств. Внаслідок цього вугільна галузь постійно відчуває дефіцит обігових коштів.

Збитки підприємств галузі відшкодовуються фактично за рахунок Державного бюджету. А прибутки, одержані комерційними структурами на різниці цін, у подальшому використовуються для надання тим самим вугледобувним підприємствам так званих інвестиційних кредитів, тобто обладнання та матеріалів за завищеними цінами. На коштах державної підтримки вугільної промисловості паразитує понад 200 посередницьких структур.

Окрім вугільної промисловості, складна криміногенна ситуація має місце й в інших галузях ПЕК, зокрема, в електроенергетиці. Переважна більшість суб'єктів енергоринку є збитковими, втрати електроенергії у мережах досягли загрозливих масштабів, галузь має значні зобов'язання перед бюджетом, поширюється тіньова приватизація підприємств енергетичної сфери. Вирішення проблемних питань функціонування та розвитку ПЕК стримується також боротьбою фінансово-промислових структур і кримінальних угруповань за контроль над цією стратегічно важливою сферою та грошовими потоками в ПЕК[3] .

4.2 Фінансова сфера

Поряд з позабанківським грошовим обігом у тіньовій діяльності широко використовується фінансова система України. Виявами цього стали штучні банкрутства деяких банків, використання фондового ринку для спекуляцій з акціями, поширення тіньових схем у страховому секторі.

Хоча статистика кількості злочинів, скоєних у фінансовій системі, демонструє її скорочення останніми роками, вона досі є значною (табл. 4.2.1).

Таблиця 4.2.1 [3] Динаміка кількості злочинів, виявлених у фінансово-кредитній системі України у 1998-2002 рр.

4.3 Торгівля

Значним є поширення тінізації у торгівлі. У 2003 р. третина торговельних підприємств працювали збитково. У той самий час торгівлі було надано податкових пільг на 10 млрд грн, податків отримано трохи більше 1 млрд грн. У галузі посилилися монополістичні тенденції, що виявилися під час цінових криз 2003-2005 рр. Сфера оптової торгівлі є одним з найбільших заявників на відшкодування ПДВ, але механізм виявлення тіньових схем у торгівлі через зустрічні звірки рахунків оптових та роздрібних торговців був практично не задіяний.

Активізувалися транзитні структури торгівлі, які контролюють понад половину оптово-торговельного обороту, маючи при цьому від'ємну базу оподаткування.

Значним чином поширенню тінізації у торгівлі сприяло руйнування державної системи регулювання торгівлі. У більшості областей та районів було ліквідовано управління та відділи з питань торгівлі. Пасивну позицію часто посідав й Держспоживзахист [3].

5. Шляхи вирішення проблем пов`язаних з процвітанням тіньової економіки в Україні

Значна тінізація економічного обороту, недостатність державних зусиль щодо її подолання призводять до викривлення принципів громадянського суспільства, формують негативний імідж України у світі, стримують надходження в країну іноземних інвестицій, не сприяють налагодженню торговельно-економічних стосунків українських підприємств із зарубіжними партнерами, стримують євроінтеграційні зусилля України. Все це об'єктивно зумовлює здійснення активних дій щодо детінізації економіки.

Детізація економіки - це цілісна система заходів, спрямована передусім на викорінення причин та передумов виникнення виявив тіньової економіки.

Стратегічною метою детінізації економіки є істотне зниження рівня тінізації шляхом створення сприятливих умов щодо залучення тіньових капіталів до легальної економіки та примноження національного багатства. Виведення на “світло” тіньових капіталів сприятиме суттєвому збільшенню національного інвестиційного потенціалу, матиме значний позитивний ефект для бюджетної сфери, слугуватиме зміцненню довгострокової стабільності та зорієнтованості національної економіки на розвиток і зростання, сприятиме забезпеченню економічної безпеки держави.

Слід зазначити, що сьогодні детінізація економіки входить до стратегічних засад державної політики України. Системну роботу з протидії тіньовим виявам в економіці розпочато з виданням Указів Президента України від 20 березня 2001 року “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2001 року “Про заходи щодо детінізації економіки” та від 5 березня 2002 року "Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки” [4].

Проте рівень тінізації економіки наразі залишається значним (за даними Мінекономіки, за 2005 р. - 28% офіційного ВВП). Досі не створено чіткого механізму міжвідомчої координації, ефективного і комплексного використання усіх наявних сил і засобів розвідувальних, контррозвідувальних, правоохоронних, контролюючих, фінансових та інших державних органів у вирішенні поставлених проблем.

Тому сьогодні слід говорити про нову стратегію детінізації економіки, яка полягає у створенні сприятливих умов для легальної економічної діяльності на основі максимального врахування конструктивних інтересів суб'єктів господарювання, які працюють у тіньовій сфері. Поряд з витісненням кримінальних та інших незаконних сфер тіньового економічного обігу існує необхідність впровадження більш ефективних механізмів повернення до офіційного обігу коштів незлочинного походження.

Подальше обмеження впливу чинників тінізації економіки не може базуватися лише на силових методах, які приносять тимчасовий ефект. Каральні дії, якщо вони не підкріплені комплексними заходами щодо створення сприятливого економічного середовища і поширення правової культури, сьогодні неефективні.

Максимальне залучення в національну економіку коштів, які можуть бути отримані від детінізації економіки та легалізації доходів, прихованих від надмірного оподаткування, у т.ч. вивезених за кордон, можливе лише за послідовної реалізації державою комплексу заходів щодо:

· створення умов для легалізації зайнятості;

· сприяння розвитку банківської системи та забезпечення ефективної діяльності фінансових ринків;

· скорочення рівня монополізації виробництва та розвитку конкурентного середовища;

· підвищення ефективності державного нагляду та контролю за підприємницькою діяльністю шляхом застосування економічних механізмів майнової відповідальності та банкрутства з одночасним обмеженням повноважень державних регулятивних органів щодо адміністративного втручання у господарську діяльність підприємств;

· посилення захисту права власності та майнових прав держави;

· забезпечення прозорості діяльності органів виконавчої влади;

· підвищення ефективності системи управління корпоративними правами;

· правового забезпечення процесу легалізації (амністії) доходів, отриманих внаслідок приховування від надмірного оподаткування.

Поряд з загальним поліпшенням підприємницького середовища внаслідок дерегулювання та зниження фіскального навантаження має бути вжито комплекс спеціальних заходів, які стимулюватимуть детінізаційні процеси. Необхідно запровадити на певний перехідний період політику амністії по відношенню до тіньового капіталу некримінального походження через відкриття йому шляхів для легального інвестування. Це потребуватиме прийняття Закону «Про легалізацію коштів, отриманих некримінальним шляхом» з відповідним врегулюванням процесу та умов легалізації та гарантій непереслідування суб'єктів легалізації. Додатком до Закону має стати Програма заходів щодо легалізації тіньового капіталу. Зазначені документи мають:

- визнати право усіх суб'єктів господарювання - резидентів України щодо їх незаперечної власності на всі капітали (окрім тих, що були отримані за рахунок насильницьких кримінальних злочинів, заборонених видів діяльності (торгівля наркотиками, зброєю та ін.)), отримані ними до дати початку дії Програми;

- здійснити чітке розмежування капіталів кримінальних елементів і тіньовиків-господарників за прозорими критеріями, а також враховувати цей поділ у відповідних законодавчих і нормативних актах;

- заохочувати інвестиційне використання коштів, які легалізуються (зокрема шляхом звільнення від будь-якого оподаткування легалізації коштів, які інвестуються);

- передбачати, що за наявності у правоохоронних органів конкретної інформації про злочинне походження коштів спроби їх легалізувати переслідуватимуться у кримінальному порядку;

- гарантувати, що в разі, якщо кошти, отримані незаконним шляхом, не відносяться до названих вище категорій злочинних дій, держава не здійснюватиме жодних спроб кримінального переслідування власників за умови інвестування цих коштів протягом періоду реалізації Програми. Заходи щодо легалізації тіньового капіталу мають супроводжуватися комплексом жорстких інструментів подолання передумов корупції й запобігання подальшому розвитку тіньового сектору та відпливу за межі України, які мають впроваджуватися синхронно зі стимулами легалізації згідно з зазначеною вище Програмою[6] .

Висновки

Вирішення проблеми тінізації потребує узгоджених зусиль держави у багатьох сферах державної політики. Сьогодні необхідно відійти від припущення, що детінізація не потребує спеціальних зусиль та заходів та відбуватиметься по мірі розвитку ринкових відносин у країні. Поряд з цим, враховуючи те, що державний сектор економіки потребує реформування, проведення таких реформ без врахування впливу на тіньову економіку містить ризики щодо їх ефективності.

Будь-які заходи не матимуть успіху за збереження макроекономічних та економіко-правових умов, які призвели до поширення процесів тінізації економіки. Реальне скорочення тіньового сектору може відбутися лише за умови зменшення витратності та зростання ефективності легальної економіки, створення паритетних умов для функціонування різноманітних форм бізнесу. Це має підвищити конкурентоспроможність легальної економіки і зробить невигідним приховування її результатів. Беззаперечною умовою такого перетворення має бути послаблення фіскального тиску на легальну економіку, що створить мотивацію переведення тіньових операцій на легальні засади. А отже, зниження рівня тінізації економіки має відбуватися у процесі стійкого економічного зростання.

Стратегічними пріоритетами детінізації економіки України на сучасному етапі є стимулювання інвестиційних процесів; вдосконалення монетарної політики; створення сприятливих умов для розвитку підприємництва; значне зниження і вирівнювання податкового навантаження, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства; створення ефективної системи управління державним сектором економіки; посилення державного контролю за використанням бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних інвестицій; протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом тощо.

Важливим стратегічним пріоритетом детінізації економіки є посилення боротьби з корупцією. Для підвищення якості боротьби з корупцією необхідно: продовжити розбудову судової влади, вжити заходів щодо підвищення незалежності судів; керівникам міністерств та відомств всебічно проаналізувати стан боротьби з корупцією та на підставі цього аналізу внести необхідні зміни в їхню повсякденну діяльність щодо створення максимальної прозорості рішень; розглянути проблему ефективності діяльності низки державних установ, які покликані координувати боротьбу з корупцією; переглянути засади фінансового забезпечення діяльності правоохоронців та передбачити заходи щодо підвищення їхньої заробітної плати тощо.

Cписок використаних джерел

1. В`ячеслав Дедекаєв . Стратегічний аналіз. Конспект лекцій / за ред. Дедекаєва - К.: „МП Леся”. 2005.- 188с

2. Шмаль О.В. Ухилення від оподаткування шляхом зловживань суб`єктивним податковим правом / Науковий вісник академії ДПСУ,4 (31) - 2005. С - 261 .

3. Доля Л. М. Стан боротьби зі злочинністю у банківській системі України: шляхи нейтралізації та протидії. // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2003. - № 8. - С. 67.

4. Барановський О., Сіденко В. Проблеми власності та легалізації капіталів і доходів в Україні // Національна безпека і оборона. - 2004. - № 2 (50). - С. 9.

5. Повідомлення прес-служби Генеральної прокуратури України від 27.02.2006 року.

6. Узунов В. М. Розвиток підприємництва на сучасному етапі : Монографія. - Сімферополь: Таврия, 2001. - C.7.