Сутність фінансової санації підприємств та порядок її проведення

СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ТА ПОРЯДОК ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ

Зміст

Вступ

1. Поняття та причини кризового стану підприємства

2. Економічна сутність санації підприємств

3. Класична модель фінансової санації підприємств

4. Принципи управління фінансовою санацією підприємств

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Протягом останніх років, незважаючи на загальні позитивні зміни, що відбуваються в економіці України, спостерігається стійка тенденція до зростання фінансово-неспроможних підприємств та кількості позовних заяв до господарських судів, що надходять у зв'язку з вимогами порушення справ про банкрутство підприємств. Особливо негативним фактором є зростання частки таких підприємств практично в усіх галузях економіки країни, як у промисловості, так і у фінансово-кредитній сфері.

Однак процес банкрутства носить дестабілізуючий характер, оскільки визнання підприємства банкрутом передбачає також застосування ліквідаційних процедур (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 1992 p.), наслідком чого можуть бути збитки не лише його акціонерів (засновників, учасників), кредиторів та ділових партнерів, а й зниження податкових надходжень до державного бюджету і зростання безробіття. Проте з прийняттям вагомих законодавчих поправок до вищезгаданого закону (у 1999 р.) перевага над ліквідаційними процедурами почала надаватись санації, провадження якої було значно утруднено як в організаційному, так і в економічному плані до прийняті відповідних поправок у законодавство. Таким чином, вітчизняне законодавство наблизилось до практики, яка переважає у провідних економічних системах світу, де пріоритет надається саме санаційним заходам при вирішенні справ про банкрутство підприємств.

Тому важливе місце в підготовці висококваліфікованих спеціалістів і магістрів з економіки відводиться навчальним дисциплінам "Фінансова санація і банкрутство підприємств" та "Антикризове управління фінансами підприємств".

Метою цих навчальних курсів є підготовка кваліфікованих фахівців у сфері управління фінансовою санацією підприємств різних форм власності.

Завдання дисциплін - дати майбутнім фахівцям у системі управління санацією підприємств та банківських установ знання щодо сутності фінансової санації, механізмів управління санацією, ролі контролінгу в санації підприємстві методів його проведення, форм, правил та умов фінансування санації підприємств, економіко-правових аспектів санації та банкрутства підприємств тощо.

Мета дисципліни -- підготувати кваліфікованих фахівців у сфері управління фінансовою санацією підприємств різних форм власності.

Завдання дисципліни -- дати майбутнім фахівцям у системі управління санацією підприємств та банківських установ знання щодо сутності фінансової санації, механізмів управління санацією, ролі контролінгу в санації підприємств і методів його проведення, форм, правил та умов фінансування санації підприємств, економіко-правових аспектів санації та банкрутства підприємств тощо.

1. Поняття та причини кризового стану підприємства

Існування будь-якої незамкнутої систем и передбачає постійний вплив на неї зовнішніх чинників та реагування системи у відповіді, на їх дію. Наслідком цього є зміна впливу зовнішніх чинників на систему, яка змушує останню знову коригувати свої дії. Перманентність такого процесу змінює саму систему, переводячи її з одного стану динамічної рівноваги в інший. Здатність своєчасно, адекватно і в повній мірі збалансувати зовнішні об'єктивні чинники внутрішніми важелями системи забезпечує її подальше функціонування, створює саму можливість існування даної системи.

Розвиток економічної системи будь-якого суспільства завжди супроводжується нерівномірним розвитком її складових та необхідністю їх збалансування. Результатом таких суспільних процесів є виникнення і чергування періодів піднесення та спаду економіки. В свою чергу, такі коливання, коливання цілої системи, не можуть не впливати на складові цієї системи. Діалектичний зв'язок макро- та мікрорівнів (вся економічна система та окремий суб'єкт господарювання) визначає наявність таких впливів та характеризує їх. Такий підхід дозволяє пояснити характер життєвого циклу підприємства.

Життєвий цикл підприємства включає в себе ряд етапів: виникнення, становлення, піднесення (розвиток), вища точка, спад, ліквідація (реорганізація). Тому управління процесом розвитку підприємства зводиться до управління кожним етаном життєвого циклу підприємства. При цьому характерною особливістю такого підходу є те, що управління кожним етапом включає в себе елементи антикризового управління (адже кризові ситуації можуть виникати на всіх стадіях життєвого циклу підприємства), але безпосередньо реалізація санаційного механізму в повній мірі починається дише на останньому.

Основною особливістю кризи є те, що вона несе в собі потенційну загрозу руйнації самої системи. Криза являє собою ситуативну характеристику будь-якого суб'єкта, яка є наслідком невизначеності в його зовнішньому та внутрішньому оточенні. Цей факт ілюструє діалектичний взаємозв'язок кризи та невизначеності, а в економічній сфері -- кризи та економічного ризику діяльності підприємства. Саме рівень економічного ризику діяльності підприємства в значній мірі детермінує появу в майбутньому та глибину фінансової кризи (управління ризиками дає можливість підприємству уникнути кризових явищ або значно послабити їх вплив і наслідки, тобто здійснювати антикризове управління).

Фінансова криза -- це розбалансування системи "підприємство" та обмеженість впливу його керуючої ланки через фінансові відносини на відновлення стійкої рівноваги. Наслідками кризових явищ на підприємстві, як правило, є його неплатоспроможність та банкрутство, діяльність його в неприбутковій зоні, відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства -- це неспроможність його здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності, нездатність виконувати свої боргові зобов'язання.

На думку авторів О.О. Терещенка і A.M. Поддєрьогіна, фінансову кризу на підприємстві характеризують три основні параметри: вид кризи, глибина (фаза) кризи, джерело кризової ситуації. У свою чергу, кожен з цих параметрів визначається сукупністю чинників, які можна виявити на реальному підприємстві і кількісно їх описати. Так, чинники, які характеризують джерело кризи, поділяються на зовнішні (екзогенні, що не залежать від діяльності підприємства - спад в економіці; зменшення купівельної спроможності населення; високий рівень інфляції; несприятлива фіскальна політика; несприятлива державна політика; нестабільність на фінансовому ринку; криза окремої галузі; посилення конкуренції в галузі; сезонні коливання) і внутрішні (ендогенні, що залежать від рівня організації діяльності підприємства -- низька якість менеджменту; організаційна структура підприємства не відповідає сучасним вимогам; неправильна інвестиційна політика; низький рівень маркетингу; незадовільна робота служб планування та аналізу, інформаційного забезпечення, моніторингу; недостатнє фінансування; недоліки у виробничій сфері). Причому вплив зовнішніх факторів носить стратегічний характер, внутрішніх -- тактичний.

Наступним параметром, який характеризує фінансову кризу, зазначені автори вважають вид кризи, і при цьому розрізняють:

-- стратегічну кризу -- кризову ситуацію, при якій на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори його відновлення;

-- кризу прибутковості -- стан підприємства, в якому перманентні збитки від поточної діяльності суб'єкта господарювання вихолощують власний капітал, що призводить до незадовільної структури балансу;

-- кризу ліквідності -- ситуація, що характеризується неплатоспроможністю підприємства, або існуванням реальної загрози втрати підприємством платоспроможності

Наведена систематизація причин виникнення фінансової кризи на підприємстві є далеко не єдиною. Так, І.А. Бланк систематизуючи основні чинники, що можуть призвести до виникнення кризового фінансового стану на підприємстві, класифікує їх дещо інакше. Порівняння визначених О.О. Терещенком і A.M. Поддєрьогіним, а також І.А. Бланком основних причини кризового стану підприємства дає підстави зробити висновок про схожість їхніх позицій щодо основних чинників фінансової кризи та відмінність у підходах стосовно їх систематизації.

Незаперечним є і той факт, що всі перелічені причини виникнення кризи тісно взаємопов'язані між собою і становлять складне сплетіння причинно-наслідкових зв'язків. Така факторна деталізація кожного параметра дозволяє виявити найбільш вірогідні причини настання фінансової кризи підприємства. Адже чинників (зокрема фінансових), які спричиняють (прямо чи опосередковано) виникнення фінансової кризи, впливають на її перебіг, глибину, масштаби та можливість скорішого виходу підприємства з неї, можна назвати більше (особливо, якщо взяти до уваги можливість збігу в часі кількох негативних чинників, кожен з яких, окремо, є незначним).

У результаті "сепарації" основних причин кризового стану підприємства -- з позиції фінансового менеджменту -- вони можуть бути зведені до двох основних:

1. Відставання від потреб ринку (невідповідність умовам наявної конкуренції, яка сформувалася на ринку). Уданому випадку мова може йти про "хворобу бізнесу" (кризу бізнесу).

2. Незадовільне фінансове управління підприємством, якщо воно не використовує ефективні методи фінансового менеджменту та бере надлишкові необґрунтовані зобов'язання. В цьому випадку мова може йти про "хворобу фінансового управління".

Аналізу причин фінансового кризового стану підприємства, систематизація їх з позиції фінансового менеджменту дозволяють визначити "вузькі" місця системи "підприємство" з метою раннього попередження можливості кризової ситуації, знайти "вузлові точки" при розбалансуванні системи та розрахувати ступінь її розбалансованості, а також розробити комплекс заходів щодо подальшої участі, перспектив конкретного підприємства. Реалізація цих заходів на практиці, їх комплексність -- від постійної готовності можливого порушення фінансової рівноваги до проведення термінових заходів з виведення підприємства з кризи -- визначається загальними принципами антикризового управління підприємством.

2. Економічна сутність санації підприємств

Термін «санація» походить від латинського «sanare» -- оздоровлення, видужання.

Проведений О.О.Терещенком аналіз тлумачень терміна "фінансова санація підприємства" та відомими вітчизняними й зарубіжними економістами (І.А. Бланк, М.І. Титов, Н. Здравомислов, М. Гелінг, С.В.Валдейцев), офіційними установами та нормативно-законодавчими актами (навіть визначення в Законі України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про банкрутство '' від 30.06.99 p. № S784-XIV" терміна "санація" є надто звуженим) -- дозволяє погодитись з його висновками і зупинитись на запропонованому ним визначенні цього поняття.

Санація -- це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді, тобто це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Для фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання використовують такі типи санаційних заходів:

-- фінансово-економічні;

-- організаційно-правові;

-- виробничо-технічні;

-- соціальні.

Заходи фінансово-економічного характеру являють собою фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. (Джерелами фінансування санації підприємств можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності на поворотній або безповоротній основі).

Метою фінансової санації підприємств є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованостей, покращання структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу та ін. При цьому розрізняють два види санації:

1. Санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника;

2. Санація зі зміною організаційно-правової форми підприємства-боржника.

Виробничо-технічні заходи пов'язані, насамперед, з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, покращанням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

Санаційні заходи соціального характеру пов'язані зі скороченням персоналу на підприємстві. Це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів.

3. Класична модель фінансової санації підприємств

Цілісний погляд на стан розробки санаційної концепції окремого підприємства являє собою так звана «класична» модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму санації підприємств.

Відповідно до класичної моделі санації підприємств (рис. 1), процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення причин фінансової кризи. Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи, на підставі якого визначають зовнішні і внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибину та якість фінансового стану фірми. З урахуванням результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, доцільність чи недоцільність санації. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, ринки збуту продукції втрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію підприємства. В іншому разі санація підприємства означатиме відстрочку в часі ліквідації підприємства. У випадку, якщо підприємство має реальну можливість відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості, володіє достатньо підготовленим управлінським персоналом, ринками збуту, то приймається рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення.

Окремим аналітичним блоком у моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації. При визначенні цілей санації слід враховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси та можливості збуту продукції. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів, основні виробничі цільові показники, соціальні цілі. При досягненні консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами відповідальними за прийняття рішення, можна досягнути головної стратегічної мети санації.

Рис.1. Класична модель санації (за зарубіжними виданнями)

Стратегія являє собою узагальнену модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей, шляхом координації та розподілу ресурсів компанії. Суть стратегії полягає у виборі найкращих варіантів розвитку фірми та оптимальної політики капіталовкладень (інвестицій). Згідно з обраною стратегією розробляється програма санації, тобто послідовний перелік основних етапів та заходів, що передбачені в ході фінансової санації підприємства.

Проект санації розробляється на базі санаційної програми і містить в собі техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозований результат виконання проекту.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Разом з тим менеджмент підприємства має своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод при здійсненні оздоровчих заходів.

4. Принципи управління фінансовою санацією підприємств

Можна погодитись з думкою відомих економістів, що процес організації фінансової санації підприємств складається з трьох основних блоків: розробка санаційної концепції та плану санації; проведення санаційного аудиту; управління санацією.

План санації розробляють за дорученням керівництва консалтингові чи аудиторські фірми у взаємозв'язку з внутрішніми службами контролінгу.

Санаційний аудит здійснюється аудиторською компанією на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

Для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства передумовою є організація ефективного менеджменту, який можна розглядати в двох аспектах:

а) інституційний аспект -- до менеджерів санації можна Піднести всіх фізичних осіб, які уповноважені власниками підприємства чи силою закону провести фінансову санацію, тобто здійснити фактичне управління підприємством на період його оздоровлення. До таких осіб можна віднести контролюючі органи, консультантів, аудиторів, досвідчених менеджерів, колишніх керівників та ін.

б) функціональний аспект - менеджмент санації -- це система антикризового управління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства (рис. 2).

До функціональних сфер менеджменту санації відносять:

-- постановка цілей;

-- формулювання та аналіз проблеми;

-- пошук альтернатив, прогнозування та оцінювання їх реалізації;

-- прийняття рішення;

-- реалізація, тобто проведення конкретних санаційних заходів;

-- контроль;

-- аналіз відхилень.

Рис. 2. Завдання менеджменту фінансової санації підприємства

Безперечно, що кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

Важливою складовою організації дієвого менеджменту санації є створення ефективної системи контролінгу, головним завданням якого є визначення стратегічних і тактичних цілей санації та орієнтація процесу управління на досягнення цих цілей. Однак вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб.

Висновки

У процесі виконання контрольної роботи ми ознайомилися з сутністю фінансової санації підприємств та порядком її проведення, а саме:

- з поняттям та причинами кризового стану підприємства;

- економічною сутністю санації підприємств;

- класичною моделлю фінансової санації підприємств;

- принципами управління фінансовою санацією підприємств та ін.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"//Голос України. -- 1999. - ЗО липня.

2. Господарський кодекс України №436-IV від 16.01.2003 р.

3. Закон України "Про господарські товариства "//Голос України. - 1991. - 19 вересня.

4. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу"// Голос України. - 1991. - 18 липня.

5. Закон України "Про інвестиційну діяльність"//Голос України. - 1991. - 18 вересня.

6. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" // Відомості Верхової Ради України. -- 1992. -- №2.

7. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств"// Зібрання постанов Уряду України. -- 1994. - №5.

8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження методики оцінки вартості об'єктів приватизації" від 8 вересня 1993 р. № 717.

9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики оцінки державних корпоративних прав " від 2 серпня 1999 р. №1406.

10. Постанова Правління НБУ "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства".

11. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій «Про затвердження Методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій» № 81 від 27.06.1997 р.

12. Наказ Міністерства економіки «Про Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» № 10 від 17.01.2001 р.

13. Андрущак Є.М. Діагностика банкрутства українських підприємств // Фінанси України. -- 2004. - №9 .

14. Андрущак Є.М. Удосконалення інституту банкрутства // Фінанси України - 2001. - №9.

15. Андрущак Є.М. Особливості функціонування механізму банкрутства в Україні// Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону (Щорічник наукових праць. Вип. XXXI ) НАН України. Інтрегіональних досліджень. Редкол.: відпов. за випуск М.1. Долішній. - Львів, 2001. - 637 с.

16. Амбросов В. Реструктуризація і механізм взаємовідносин у колективних підприємствах// Економіка України .- 2001.--№8.

17. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К., 1999.-т. 1,2.

18. Брокгауз и Ефрон. Новый энциклопедический словарь. Том 5. -- СПб: Акционерное общество "Издательское дело "Брокгауз-Ефронь", 1912. -- 964 с.

19. Брокгауз й Ефрон. Новый энциклопедический словарь. Том 28. - СПб: Акционерное общество "Издательское дело "Брокгayз-Ефронь'\ 1916. - 966 с.

20. Гавриліна П.Ю. З історії розвитку відносин банкрутства // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. 2004. - Вип.5 - с. 238.

21. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні. Монографія. -- Львів: Інститут і технології! бізнесу і права, 2000. -- 180 с.

22. Довбня С.Б. Экономическая сущность и классификация видов санации : Економіка : проблеми теорії і практики, 2001. - Вип. 100.

23. Колісник М.К., Віблий П.І., Ільчук П.Г. Методичні вказівки і практичні завдання до лабораторних робіт з курсу "Управління фінансовою санацією підприємства". -- Л.: В-во НУ "Львівська політехніка", 2002.

24. Колісник М.К. Метод розподілу прибутку між працівниками як чинник регулювання діяльності ПФГ. 36. наук.-прикл. Пр. Вісник Державного університету "Львівська політехніка": Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. № . - Львів: Державний університет "Львівська політехніка". 2000. С. 300-304.

25. Колісник М.К. Ільчук П.Г. Санація підприємств через створення промислово-фінансових груп у системі державного регулювання економіки. Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління УАДУ при президентові України: Львів. -- 2002. -- Випуск S. -- С. 182-188.

26. Карбовник О. Акціонування -- один із напрямків трансформації державних підприємств // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук, праць. Вип. II / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. М. І. Долішній. - Львів, 1997.-- 458 с.

27. Ковалюк О.Е. Використання фінансових методів у економіці.// Фінанси України. - І999-№2 - с. 125-129.

28. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблеми, концепции й методы / Пер. с франц. -- М.: Финансы. ЮНИТИ, 1997.- 259 с.

29. Кочетков В. М. Організація управління фінансовою діяльністю банку в ринкових умовах.: Монографія. -- К.: Вид-во Європейського університету, 2003. -- 300 с.

30. Коцовська Р, Ричаківська В., Табачук Г. та ін. Операції комерційних банків.-2-ге вид. -Львів:ЛБІ НБУ, 2001 --516с.

31. Клепач А., Кузнецов П., Крючкова П. Корпоративное управление в России в 1995--1996 гг. // Вопросы экономики. -- 1996. -№ 12. -с. 73-87.

32. Кизим Н.А., Благун П.С. Зинченко В.А., Чанг Хонг Венг. Моделирование банкротства коммерческих банков. -- X.: ИД «ИНЖЕК», 2003. - 220 с.

33. Коробов М.І. Фінанси промислового підприємстві!. -- К., 1995.

34. Лановий А.О. Теоретико-методологічна сутність поняття «реструктуризація» // Економіка : проблеми теорії та практики. - Випуск 135.

35. Мороз А. И. Основы банковского дела - К.:Лібра, 1994-330 с.

36. Павлова Л.Н. Финансы предприятий : Учебник для вузов.- М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.-639 с.

37. Палига Є. Теорія і практика проведення реструктуризації промислових підприємств//Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук, праць. Вип. II / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. редактор М.1. Долішній. - Львів, 1997.-- 148 с.