Сутність перехідної економіки

ЗМІСТ

Вступ

1. Перехідні процеси в суспільстві

2. Риси перехідної економіки

3. Основні чинники перехідної економіки

4. Типи перехідної економіки

5. Суть перехідної економіки та її моделі

Висновок

Література

ВСТУП

У з'ясуванні сутності перехідної економіки слід виходити з того, що проблема перехідних періодів не є новою для економічної науки. Спочатку вона виникає у зв'язку з переходом від аграрного суспільства до індустріального. Згодом до зазначеної проблеми звертаються представники марксизму у зв'язку з обґрунтуванням теорії переходу від капіталізму до соціалізму.

Перехідний стан економіки був характерним для багатьох стадій розвитку людства. Історично виділяють, наприклад, такі перехідні періоди:

* від аграрного до індустріального суспільства;

* від індустріального до постіндустріального;

* від феодалізму до капіталізму;

* від капіталізму до командно-адміністративної системи;

* від командно-адміністративної системи до ринкової економіки.

1. ПЕРЕХІДНІ ПРОЦЕСИ В СУСПІЛЬСТВІ

Одним з перших, хто вказав на необхідність виокремлення перехідного стану суспільства, був французький економіст Сен-Симон. Він розрізняв два типи епох: органічну (нормально функціонуючу систему) і критичну (перехідну).

За сучасних умов перехідні процеси в суспільстві розглядаються у контексті трьох основних аспектів:

-- перехідні процеси у розвинутих капіталістичних країнах;

-- перехідні процеси у країнах, що розвиваються;

-- перехідні процеси у постсоціалістичних країнах.

Важливо зазначити, що матеріальною основою перехідних станів (а отже, і критеріями їх визначення) є, з одного боку, зміна домінуючого фактора виробництва, з іншого -- зміна характеру відносин між людьми. Так, за умов переходу від аграрного до індустріального суспільства змінюється, відповідно, і домінуючий фактор: від землі він переходить до капіталу. У свою чергу особисті, засновані на звичаях (традиціях) відносини аграрного суспільства трансформуються у ринкові, речові відносини, адекватні індустріальному суспільству.

У найбільш загальному вигляді під перехідністю розуміється процес якісних змін в основах того чи іншого суспільства, спрямованих на перехід до нового соціально-економічного ладу.

Така дефініція відображає широкий підхід до визначення перехідності як загальної характерної риси сучасного розвитку людського суспільства.

Головний зміст перехідного періоду -- це зміни в економіці. Економіка, таким чином, набуває за умов перехідного періоду особливої якості, вона характеризує своєрідний “проміжний” стан суспільства. Звідси випливає і особливий характер перехідної економіки, який відрізняє її від “звичайних” економік.

2. РИСИ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Риси перехідної економіки. Своєрідність перехідної економіки більш повно проявляється в її рисах, до яких відносять:

1) особливий характер неврівноваженості перехідної економіки. Річ у тому, що неврівноваженість як елемент розвитку характерна будь-якій економічній системі. Але в усталеній економічній системі неврівноваженість її функціонування є своєрідним засобом досягнення цією системою врівноваженого, стійкого стану. У перехідній же економіці її неврівноваженість має специфічний характер, оскільки переслідує іншу мету. Ця мета полягає не у поверненні економічної системи до попереднього, врівноваженого стану, а навпаки, у посиленні нестійкості існуючої системи, з тим щоб вона згодом поступилась місцем іншій економічній системі;

2) альтернативний характер перехідної економіки. Це означає, що перехідна економіка повинна обов'язково перейти до нового стану, якісно відмінного від попереднього стану економіки. Таким чином, перехідність виключає повернення до тієї економіки, яка передувала перехідній;

3) особливий характер суперечностей у перехідній економіці. Визначальними, домінуючими виступають тут суперечності між новим (прогресивним) і старим (регресивним). Це і визначає особливість існуючих суперечностей: вони не є суперечностями функціонування, а виступають як суперечності розвитку;

4) наявність у перехідній економіці особливих -- перехідних економічних форм. Ці форми, відображаючи своєрідний “проміжний” стан економіки, містять у собі відповідний симбіоз, поєднання в собі елементів як старого, так і нового;

5) історичність перехідної економіки. Вона пов'язана як з історичними умовами перехідної економіки (насамперед з певним історичним терміном функціонування перехідної економіки), так і з національними особливостями останньої.

3. ОСНОВНІ ЧИННИКИ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Зміст перехідної економіки вирішальним чином зумовлений її чинниками. Вони можуть бути представлені трьома групами: природно-кліматичні, виробничо-економічні, соціокультурні.

Природно-кліматичні фактори пов'язані з природним базисом суспільства: географічним розташуванням країни, забезпеченням природними копалинами, рівнем родючості ґрунтів і т. п. За певних умов природно-кліматичні фактори можуть відігравати важливу (і навіть вирішальну) роль у стимулюванні переходу від одного стану суспільства до іншого.

До виробничо-економічних факторів належать засоби виробництва, технологічні досягнення, культурно-технічний рівень головної продуктивної сили -- робітника, форми організації виробництва, форми власності і т. д. Як правило, саме виробничо-економічні фактори є водночас і критерієм об'єктивної необхідності переходу від одного стану економіки до іншого, і засобом здійснення цього переходу.

Соціокультурні фактори характеризують переважно духовний аспект життєдіяльності людей. Вони взаємопов'язані з виробничо-економічними факторами, взаємовизначають один одного. До соціокультурних факторів належать культура того чи іншого народу, його традиції, ідеологія, релігія тощо.

4. ТИПИ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Історії відомі різні типи перехідної економіки. Якщо в основу їх градації покласти такі критерії, як масштаби і характер перехідних процесів, то можна виділити відповідно такі типи перехідної економіки: за масштабами перехідних процесів -- локальний і глобальний; за характером перехідних процесів -- природно-еволюційний та реформаторсько-еволюційний.

Локальна перехідна економіка дає уявлення про характер перехідних процесів на обмеженому (локалізованому) територіальному просторі -- в окремій країні чи певному регіоні. Тому за умови класифікації типів перехідної економіки згідно з її масштабами локальна перехідна економіка є вихідним типом перехідної економіки.

Глобальна перехідна економіка характеризує єдиний процес змін у масштабах усього світового господарства чи у межах певної цивілізації. Відносно до локальної перехідної економіки глобальна є визначальною, оскільки характеризує і визначає глобальні перспективи першої.

Природно-еволюційний тип перехідної економіки відображає природну ходу еволюції економічних систем під впливом зазначених вище факторів. Цей тип лежить в основі переходу від одного економічного стану до іншого. Тому даний тип перехідної економіки є основним. Більшою мірою він прийнятний для глобальних перехідних процесів, хоча і локальні перехідні економіки результатом свого розвитку здебільшого зобов'язані природно-еволюційним процесам.

На відміну від природно-еволюційного типу перехідної економіки, який передбачає об'єктивний (незалежний від волі і свідомості) “самоплив” перехідних процесів, реформаторсько-еволюційний тип характеризується певним свідомим регулюванням перехідних процесів з боку суспільства. У даному разі мова йде лише про свідоме використання об'єктивних факторів економічного прогресу. Тому за цього типу перехідної економіки об'єктивну еволюцію можна прискорити. Зазначений тип характерний для локального типу перехідної економіки.

5. СУТЬ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЇЇ МОДЕЛІ

У сучасних умовах перехідний стан властивий країнам з різними рівнями економічного розвитку та відмінними політичними системами. З огляду на це доцільно виділяти дві моделі перехідного періоду - традиційну перехідну економіку і перехідну економіку нового типу.

Перша модель - це економічна система, що перебуває у стані переходу від натурального господарства до ринкової економіки. Вона зазвичай відображає типову "багатоукладну економіку" з різним ступенем розвитку державного й приватного секторів. Така модель властива нафтовидобувним країнам (країни-члени ОПЕК), які внаслідок доходів від експорту нафти змогли помітно просунутися на шляху від натурального господарства до ринкової економіки. До іншої групи країн з традиційною перехідною економікою належать країни з низьким рівнем економічного розвитку (більшість країн Тропічної Африки, деякі країни Південної Азії та Латинської Америки).

Перехідну економіку нового типу - другу модель - репрезентують пострадянські країни, Китай і низка латиноамериканських держав. Цю економічну систему відрізняє, по-перше, те, що вона виникає внаслідок ринкової трансформації командної економіки, у якій був високий рівень розвитку обміну продуктами завдяки поглибленню поділу праці та спеціалізації виробництва, а також те, що у власності держави перебували практично всі матеріальні ресурси. По-друге, ця модель перехідної економіки формується у тих країнах, де була ринкова економіка зі значним централізованим регулюванням.

В економіці цих держав нерідко простежувалися високі темпи інфляції, а їхні уряди провадили політику обмеження внутрішньої та зовнішньої конкуренції. Проте у цих країнах державні підприємства виробляли, як звичайно, не більше половини всього обсягу промислового виробництва.

Отже, те, що перехідний стан економіки властивий різним країнам з різними формами виробництва, унеможливлює однозначне визначення суті самої перехідної економіки. Саме через це у науковій літературі є кілька відмінних одне від одного її визначень:

* це економіка країни, яка перебуває на шляху переходу від однієї економічної системи до іншої, здебільшого прогресивнішої;

* це економіка країни, яка переживає зміну соціальної та економічної політики держави, її переорієнтацію на інші цінності та методи роботи;

* це економіка країни, яка характеризується постійними змінами, оновленням і розвитком;

* це такий стан економіки у певний історичний період, коли суспільство переходить від однієї цілісної економічної системи до іншої.

Перехідна економіка пострадянських країн, про яку йтиметься далі, має низку особливих ознак; передусім це глобальність змін, які охоплюють усі сфери життя таких держав. Під час перехідного періоду, який триває сьогодні в пострадянських країнах, змінюються панівний тип власності, механізм розподілу ресурсів та продуктів, мотивація економічної діяльності, економічні цілі та функції держави, панівна система цінностей, інфраструктура економіки, правова база економічної діяльності. Найважливіші перетворення відбуваються у галузі економіки. Саме від них залежить життєвий рівень населення та досягнення якісно нового рівня економічного розвитку держави.

Суть цієї перехідної економіки полягає у трансформації центра-лізовано-командної господарки у систему, основу якої становлять ринковий механізм та приватна власність на матеріальні фактори виробництва.

Модель перехідної економіки нового типу охоплює дві доволі відмінні групи країн. Однак їм доводиться вирішувати у межах перехідного періоду одні і ті ж самі головні економічні та інституційні завдання: боротьбу з високою інфляцією, лібералізація економіки, а отже, і відкриття її для впливу міжнародної конкуренції, приватизацію державного майна, зміну правової системи з метою захисту прав приватної власності та ін. Водночас перехідна економіка пострадянських країн має, як уже зазначено, кілька важливих особливостей, що зумовлено її формуванням на базі зруйнованої командно-адміністративної системи.

ВИСНОВОК

Упродовж десятиліть світова економічна наука не стояла осторонь від проблематики перехідної економіки. Економісти запропонували низку підходів та рекомендацій, які, проте, стосувалися переважно трансформації економіки слаборозвинутих країн у країни з ринковою організацією економіки.

Перетворення адміністративно-командної системи у ринкову економіку з переважанням приватної власності, що відбувається у пострадянських країнах, не має прецедентів в історії. Оскільки ніхто не міг передбачити такі епохальні зміни, що спричинили надзвичайно складні й глибокі державні, інституційні та економічні реформи, то не могла й існувати на час їхнього розгортання економічна теорія відповідного перехідного періоду. Спроби створити таку теорію вчені зробили дещо пізніше. Свідченням цього є те, що поряд із значною кількістю публікацій, присвячених окремим проблемам перехідної економіки цих країн, останніми роками почали з'являтися праці, метою яких є виявлення загальних закономірностей ринкової трансформації командних економік.

Автори цих праць намагаються відповісти на низку принципово важливих питань: чому керівництво країни часто відтерміновує початок реформування економіки, незважаючи на досягнуту в суспільстві згоду щодо його необхідності? Якою мірою економічні кризи генерують ринкові перетворення? Чи є закономірним зменшення ВВП країни під час проходження нею початкового етапу перехідного періоду? У якій послідовності потрібно вирішувати головні завдання перехідного періоду? Який шлях переходу до ринкової економіки є доцільнішим - прискорений або радикальний ("шокова терапія") чи еволюційний, а може третій - поелементний або еволюційно-радикальний?

ЛІТЕРАТУРА

1. Гайгер Л. Макроэкономическая теория и переходная экономика / Пер. с англ - М.: ИНФРА-М, 1996.

2. Крупка М., Островерх П., Реверчук С. Основи економічної теорїї. - Львів: Діалог, 1997

3. Островерх П., Островерх О. Приватизація: поняття, концепції та програми - Львів: Діалог, 1996

4. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для України) / Пер. с англ - К.: Основи, 1996

5. Мюррел П. Эволюционные реформы в экономике восточноевропейских стран // Мировая экономика и международные отношения. - 1991. - №6.